Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 667/266/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); В порядку ЦПК України.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2019.
Дата набрання законної сили: 27.11.2019
Номер судового провадження: 61-23991ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		27 листопада 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 667/266/15-ц
		провадження № 61-23991св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Кузнєцова В. О., 
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2  - ОСОБА_3 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 жовтня 2017 року у складі судді Хайдарової І. О. та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 01 березня 2018 року у складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Колісниченка А. Г.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		У січні 2015 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до  ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з липня 2010 року він перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 15 липня 2014 року. Під час шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_4 . Намагаючись вплинути на вирішення питання щодо його побачень з їх спільною дитиною, 16 вересня 2014 року ОСОБА_2  звернулася до прокуратури Херсонської області зі скаргою, в якій вказувала на те, що він, займаючи відповідальну посаду в прокуратурі, вчиняє дії, які свідчать про його аморальний спосіб життя, а також додала фотографії з принизливими, неправдивими коментарями. Аналогічні скарги з особистими фотографіями, на оприлюднення яких він не давав згоди, відповідач направила 29 вересня 2014 року до Генеральної прокуратури України та Управління Служби безпеки України в Херсонській області. Вважає надану ОСОБА_2 до правоохоронних органів інформацію неправдивою і такою, що паплюжить його честь, гідність та ділову репутацію. Через неодноразові скарги він був вимушений звільнитися з посади начальника відділу представництва інтересів держави і громадян у суді прокуратури міста Херсона. При цьому метою подання таких скарг було відсторонення його від дочки, оскільки відповідач неодноразово висловлювала своє бажання «викреслити його з життя дитини» шляхом позбавлення батьківських прав, зверталася до компетентних органів з вимогами звільнити його з роботи. У зв`язку з цим він вимушений був відповідати на безліч питань про обставини, які описуються в зазначених скаргах, що є для нього принизливим, потребує вжиття додаткових зусиль для організації свого життя та завдає моральних страждань. Враховуючи викладене,  ОСОБА_1 просив: визнати поширену відповідачем у зверненнях до правоохоронних органів інформацію такою, що не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність і ділову репутацію, та спростувати її у такий же спосіб (шляхом направлення не пізніше п`ятнадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили до вказаних державних органів відповідних повідомлень про те, що поширена ОСОБА_2 інформація є недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, із доказами направлення відповідних відомостей адресатам); визнати дії ОСОБА_2 зі збирання, використання та поширення конфіденційної інформації про нього без згоди такими, що порушують особисті його немайнові права та принижують честь та гідність; заборонити відповідачу в подальшому розповсюджувати щодо нього конфіденційну інформацію; вилучити у ОСОБА_2 фотознімки, які надавалися нею у вигляді додатка до звернень, адресованих правоохоронним органам, з метою їх подальшого знищення; стягнути з відповідача на свою користь 15 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
		 
		Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 13 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Визнано недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушують права, свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 , фактичні твердження, викладені ОСОБА_2 у зверненні до Прокуратури Херсонської області від 16 вересня 2014 року, а саме:
		«Семейство ОСОБА_6, пользуясь своими служебными положениями, по словам ОСОБА_6 «будет использовать все свои рычаги влияния», оказывают давление на решение вопросов, что касается моей дочери и моей семьи, на те вопросы, которые на сегодняшний день рассматриваются по изменению фамилии для ребенка в Комсомольском исполкоме»,
		« ОСОБА_5 ребенка не хотел, заставляя меня сделать аборт»,
		« ОСОБА_6 постоянно угрожает мне и моей семье расправой».
		Визнано недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушують права, свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 , фактичні твердження, викладені ОСОБА_2 у зверненні до Генеральної прокуратури України від 29 вересня 2014 року, а саме:
		«моє звернення та прохання, нажаль, було знехтуване та передано особисто ОСОБА_1 , який казав мені особисто, що він надав неправдиві пояснення. Після чого почались «пресинги» на мене та мою родину. ОСОБА_1 мене постійно переслідує, погрожує мені та моїй родині розправою та погрожує викрасти мою дитину, використовуючи своє службове положення в усіх органах місцевої влади.»,
		«вся родина «сімейних прокурорів» тисне на мене та мою родину»,
		«родина прокурорів використовує своє службове положення, заявляє, що «будут использованы все рычаги влияния». Вони підкреслюють, що все місто їхнє, і ми будемо робити що завгодно, та знищимо всю твою родину і тебе»,
		« ОСОБА_1 після отримання мого листа з фотокартками, взятими з соціальних мереж ОСОБА_6 та його друзів, почав погрожувати та «пресингувати» мене ще більше.».
		Визнано недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушують права, свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 , фактичні твердження, викладені ОСОБА_2 у зверненні до управління Служби безпеки України в Херсонській області від 29 вересня 2014 року, а саме:
		«моє звернення та прохання, нажаль, було знехтуване та передано особисто ОСОБА_1 , який казав мені особисто, що він надав неправдиві пояснення. Після чого почались «пресинги» на мене та мою родину. ОСОБА_1 мене постійно переслідує, погрожує мені та моїй родині розправою та погрожує викрасти мою дитину, використовуючи своє службове положення в усіх органах місцевої влади.»,
		«вся родина «сімейних прокурорів» тисне на мене та мою родину»,
		«родина прокурорів використовує своє службове положення, заявляє, що «будут использованы все рычаги влияния». Вони підкреслюють, що все місто їхнє, і ми будемо робити що завгодно, та знищимо всю твою родину і тебе»,
		« ОСОБА_1 після отримання мого листа з фотокартками, взятими з соціальних мереж ОСОБА_6 та його друзів, почав погрожувати та «пресингувати» мене ще більше.».
		Визнано дії ОСОБА_2 з поширення конфіденційної інформації в частині направлення фотографій, які були додані до звернень до прокуратури Херсонської області від 16 вересня 2014 року, Генеральної прокуратури України від 29 вересня 2014 року, управління Служби безпеки України в Херсонській області від 29 вересня 2014 року, без згоди ОСОБА_1 такими, що порушують особисті немайнові права та принижують його честь та гідність.
		Зобов`язано ОСОБА_2 протягом десяти днів з дня набрання законної сили рішенням суду, спростувати недостовірні фактичні твердження, поширені нею у зверненнях до прокуратури Херсонської області від 16 вересня 2014 року, а саме: «Семейство ОСОБА_6, пользуясь своими служебными положениями, по словам ОСОБА_6 «будет использовать все свои рычаги влияния», оказывают давление на решение вопросов, что касается моей дочери и моей семьи, на те вопросы, которые на сегодняшний день рассматриваются по изменению фамилии для ребенка в Комсомольском исполкоме», « ОСОБА_5 ребенка не хотел, заставляя меня сделать аборт», « ОСОБА_6 постоянно угрожает мне и моей семье расправой»;
		до Генеральної прокуратури України від 29 вересня 2014 року, а саме: «моє звернення та прохання, нажаль, було знехтуване та передано особисто ОСОБА_1 , який казав мені особисто, що він надав неправдиві пояснення. Після чого почались «пресинги» на мене та мою родину. ОСОБА_1 мене постійно переслідує, погрожує мені та моїй родині розправою та погрожує викрасти мою дитину, використовуючи своє службове положення в усіх органах місцевої влади.», «вся родина «сімейних прокурорів» тисне на мене та мою родину», «родина прокурорів використовує своє службове положення, заявляє, що «будут использованы все рычаги влияния». Вони підкреслюють, що все місто їхнє, і ми будемо робити що завгодно, та знищимо всю твою родину і тебе», « ОСОБА_1 після отримання мого листа з фотокартками, взятими з соціальних мереж ОСОБА_6 та його друзів, почав погрожувати та «пресингувати» мене ще більше.»;
		до управління Служби безпеки України в Херсонській області від 29 вересня 2014 року, а саме: «моє звернення та прохання, нажаль, було знехтуване та передано особисто ОСОБА_1 , який казав мені особисто, що він надав неправдиві пояснення. Після чого почались «пресинги» на мене та мою родину. ОСОБА_1 мене постійно переслідує, погрожує мені та моїй родині розправою та погрожує викрасти мою дитину, використовуючи своє службове положення в усіх органах місцевої влади.», «вся родина «сімейних прокурорів» тисне на мене та мою родину», «родина прокурорів використовує своє службове положення, заявляє, що «будут использованы все рычаги влияния». Вони підкреслюють, що все місто їхнє, і ми будемо робити що завгодно, та знищимо всю твою родину і тебе», « ОСОБА_1 після отримання мого листа з фотокартками, взятими з соціальних мереж ОСОБА_6 та його друзів, почав погрожувати та «пресингувати» мене ще більше.», 
		шляхом направлення до прокуратури Херсонської області, Генеральної прокуратури України, управління Служби безпеки України в Херсонській області письмових листів, що зазначена інформація є недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що викладена  ОСОБА_2 у зверненнях до правоохоронних органів інформація про ОСОБА_1 є недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача, принижує його честь, гідність і ділову репутацію. При цьому, використовуючи своє конституційне право на звернення до органів державної влади, відповідач намагалася вирішити з позивачем свій особистий конфлікт. Позовна вимога про заборону ОСОБА_2 в подальшому розповсюджувати конфіденційну інформацію щодо ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки поширення такої інформації без згоди особи, якої вона стосується, забороняється законом. Оскільки позивачем не вказано, в який спосіб повинно відбуватися вилучення у відповідача фотознімків, які вона додавала до своїх звернень, то в позові в цій частині також необхідно відмовити. З урахуванням глибини та характеру душевних страждань, яких зазнав  ОСОБА_1 , засад розумності, виваженості і справедливості суд оцінив моральну шкоду в розмірі 500 грн.
		 
		Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 01 березня 2018 року апеляційну скаргу представника  ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 жовтня 2017 року змінено, виключено з його резолютивної частини наступне:
		визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, порушують права, свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 та такими, що підлягають спростуванню фактичні твердження, викладені ОСОБА_2 у зверненні до Прокуратури Херсонської області від 16 вересня 2014 року, а саме: «Семейство ОСОБА_6, пользуясь своими служебными положениями, по словам ОСОБА_6, «будет использовать все свои рычаги влияния», оказывают давление на решение вопросов, что касается моей дочери и моей семьи, на те вопросы, которые на сегодняшний день рассматриваются по изменению фамилии для ребенка в Комсомольском исполкоме»;
		визнати недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушують права, свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 , фактичні твердження, викладені ОСОБА_2 у зверненні до Генеральної прокуратури України від 29 вересня 2014 року та до Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 29 вересня 2014 року, а саме:
		«моє звернення та прохання, нажаль, було знехтуване та передано особисто ОСОБА_1 , який казав мені особисто, що він надав неправдиві пояснення. Після чого почались «пресинги» на мене та мою родину. ОСОБА_6 погрожує викрасти мою дитину, використовуючи своє службове положення у всіх органах місцевої влади»,
		«вся родина «сімейних прокурорів» тисне на мене та мою родину»,
		« ОСОБА_1 , після отримання мого листа з фотокартками, взятими з соціальних мереж ОСОБА_6 та його друзів, почав погрожувати та «пресингувати» мене ще більше».
		В решті рішення місцевого суду залишено без змін.
		 
		Змінюючи рішення суду першої інстанції шляхом виключення з його резолютивної частини вищевказаної інформації, апеляційний суд виходив з того, що ця інформація є оціночним судженням, яке містить власну суб`єктивну думку відповідача щодо дій позивача та його сім`ї. При цьому така думка не викладена у брутальній, принизливій чи непристойній формі, тобто не є такою, що могла б принизити честь, гідність та ділову репутацію позивача. Таким чином,  ОСОБА_2 реалізувала своє право на звернення до компетентних органів, в якому з суб`єктивної точки зору критично оцінила певні події та дії позивача, у зв`язку з чим просила вжити відповідних заходів реагування. Разом з тим, інформацію про те, що « ОСОБА_5 ребенка не хотел, заставляя меня сделать аборт», « ОСОБА_1 угрожает мне и моей семье расправой» місцевий суд обґрунтовано вважав недостовірною, оскільки така інформація була подана відповідачем як фактичні твердження, що негативно характеризує позивача як особу, яка зневажає права людини. Крім того, ці відомості поширені у зверненнях до органів, які не наділені повноваженнями перевіряти таку інформацію, і метою такого поширення, як вбачається з листів, було намагання відповідача усунути позивача від участі у вихованні дитини. Також суд погодився з висновками суду першої інстанції з приводу поширення ОСОБА_2 конфіденційної інформації шляхом направлення правоохоронним органам без згоди ОСОБА_1 фотографій, які були додані до звернень. При цьому фотографії були прокоментовані відповідачем з використанням недостовірної інформації, тобто такі дії були спрямовані на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача перед його керівництвом та колегами. ОСОБА_2 не доведено належними доказами поширення фотокарток в мережі Інтернет іншими особами, в тому числі й позивачем. Крім того, відповідачем були долучені до її звернень фотографії з сімейного електронного архіву, а не скріншоти. Таким чином, розповсюдження ОСОБА_2 особистих фотокарток позивача є порушенням принципу поваги до приватного життя, яке підлягає захисту, як і право на повагу до честі та гідності особи.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
		 
		У травні 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 01 березня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що на час подання ОСОБА_2 до правоохоронних органів звернень, зміст яких був ідентичним, ОСОБА_1 обіймав посаду начальника відділу представництва інтересів держави і громадян у суді прокуратури міста Херсона. За результатами розгляду першої скарги від 16 вересня 2014 року щодо неетичної поведінки працівника та використання ним службового становища в особистих цілях прокуратурою Херсонської області було оголошено позивачу застереження і вказано на неприпустимість непристойної та некоректної поведінки поза службою. Перевірка інших скарг, поданих відповідачем до Генеральної прокуратури України та Управління Служби безпеки України в Херсонській області, не проводилася лише через те, що позивач звільнився з роботи за власним бажанням. Однак суди попередніх інстанції не дали належної оцінки цим обставинам та не врахували, що, виносячи вказане застереження, прокуратура Херсонської області фактично підтвердила зазначену у скарзі інформацію. ОСОБА_2 не поширювала конфіденційних відомостей без згоди позивача, оскільки додані до скарг фотографії він сам виклав у мережі інтернет, що підтверджується статтею у друкованому виданні «Новий день» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», скріншотами інтернет-видань «Херсон типичный» та «Херсон online». Суди не зазначили мотивів неприйняття вказаних доказів та аргументів відповідача про те, що ОСОБА_1 сам визначив порядок поширення такої інформації необмеженій кількості осіб через мережу інтернет (виклав фотознімки на своїй сторінці в соціальній мережі «Вконтакте»). Апеляційний суд виключив з резолютивної частини рішення місцевого суду висловлювання: «Семейство ОСОБА_6, пользуясь своими служебными положениями, по словам ОСОБА_6, «будет использовать все свои рычаги влияния», оказывают давление на решение вопросов, что касается моей дочери и моей семьи, на те вопросы, которые на сегодняшний день рассматриваются по изменению фамилии для ребенка в Комсомольском исполкоме» та « ОСОБА_1 , після отримання мого листа з фотокартками, взятими з соціальних мереж ОСОБА_6 та його друзів, почав погрожувати та «пресингувати» мене ще більше», при цьому залишив майже ідентичні відомості: «родина прокурорів використовує своє службове положення, заявляє, що «будут использованы все рычаги влияния». Вони підкреслюють, що все місто їхнє, і ми будемо робити що завгодно, та знищимо всю твою родину і тебе» та « ОСОБА_6 постоянно угрожает мне и моей семье расправой». З огляду на викладене звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення за змістом Конституції України та цивільного законодавства не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу. Аналіз змісту заяв ОСОБА_2 свідчить про те, що вона дала свою оцінку особистості ОСОБА_1 як посадової особи органу прокуратури, критично сформулювавши свою думку щодо його моральних якостей, які виразилися у непристойній та неправомірній поведінці поза службою. ОСОБА_1 як колишній працівник правоохоронного органу був публічною особою і межі його критики є значно ширшими. 
		 
		У липні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Подані ОСОБА_2 до правоохоронних органів звернення не містили жодних відомостей про вчинення ним кримінального або будь-якого іншого правопорушення та вимог про притягнення його до відповідальності. Такі звернення не є способом захисту прав, а лише намаганням відповідача вирішити особистий конфлікт, очорнити його репутацію перед керівництвом та принизити честь і гідність. Наявність у зверненнях до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством України. Поширення відповідачем його особистих фотографій, які ніколи не були в публічному доступі, з принизливими коментарями до них, є грубим порушенням недоторканості приватного життя, права на повагу до честі та гідності. ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження розповсюдження фотографій ним особисто, оскільки в соціальних мережах може зареєструватися будь-яка людина і під будь-яким іменем.  
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Херсонського міського суду Херсонської області.
		 
		20 червня 2018 року справа № 667/266/15-ц надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Позиція Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		За змістом касаційної скарги судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		 
		Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		 
		Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист честі, гідності та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		 
		У статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема честь, гідність і ділова репутація.
		 
		Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		 
		Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		 
		Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. 
		 
		Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
		 
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		 
		Разом з цим у Конституції України закріплено положення про те, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55).
		 
		Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.
		 
		У статті 1 Кримінального кодексу України (далі - КК України) законодавець закріпив положення про те, що цей Кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. Для здійснення цього завдання КК України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
		 
		Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, а статтею 4 Закону України «Про звернення громадян» передбачено підстави, які дають громадянам право оскаржувати рішення, дії (бездіяльність) у сфері управлінської діяльності.
		 
		Конституційний Суд України в рішенні від 10 квітня 2003 року у справі № 1-9/2003 роз`яснив, що звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення за змістом Конституції України та цивільного законодавства не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу.
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Сірик проти України» вказав, що згідно з зазначеним рішенням Конституційного Суду України звернення до правоохоронного органу щодо порушення прав особи не може вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію. Хоча Конституційний Суд України дійшов такого висновку у контексті тлумачення положень Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який втратив чинність до того, як відбулися оскаржувані події, особи, які реалізують право на звернення, можуть обґрунтовано сподіватися, що цей висновок так само буде застосовний і до ЦК України.
		 
		Разом з тим наявність у зверненні до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей чи в разі встановлення, що таке звернення було викликано не наміром виконати свій громадський обов`язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, настає відповідальність, передбачена законодавством України.
		 
		Зокрема, КК України встановлює кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину (стаття 383).
		 
		До того ж стаття 27 Закону України «Про звернення громадян» передбачає відшкодування особою за рішенням суду витрат у зв`язку з перевіркою звернень, які містять завідомо неправдиві відомості.
		 
		Підставою цивільно-правової відповідальності заявника, передбаченою законодавством, може бути поширення недостовірної інформації стосовно особистого (сімейного) життя посадової чи службової особи правоохоронного органу як людини і громадянина.
		 
		Судами встановлено, що з липня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 15 липня 2014 року.
		 
		16 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до прокуратури Херсонської області зі скаргою, в якій вказувала на аморальну поведінку позивача, що є співробітником прокуратури, на зловживання ним службовим становищем, у зв`язку з чим просила вжити відповідних заходів щодо ОСОБА_1 , який погрожував їй та членам її сім`ї розправою.
		 
		За результатами розгляду вказаного звернення прокуратура Херсонської області надала ОСОБА_2 відповідь від 10 жовтня 2014 року № 11/4667-14, в якій зазначила, що ОСОБА_1 винесено застереження і наголошено на неприпустимість непристойної та некоректної поведінки поза службою.
		 
		29 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Генеральної Прокуратури України з листом, в якому містилася аналогічна за змістом інформація про ОСОБА_1 , що була нею викладена в раніше поданій до прокуратури Херсонської області скарзі. На підтвердження своїх доводів відповідач також додала фотографії із зображенням позивача.
		 
		Подібного змісту лист з доданими до нього фотографіями був направлений відповідачем 29 вересня 2014 року до Управління Служби безпеки України в Херсонській області.
		 
		Наказом прокуратури Херсонської області від 21 жовтня 2014 року № 678-к начальника відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури міста Херсона юриста 1 класу ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади та з органів прокуратури Херсонської області за власним бажанням.
		 
		Письмовою відповіддю прокуратури Херсонської області від 23 жовтня 2014 року, наданою ОСОБА_2 на її звернення до Генеральної прокуратури України та Управління Служби безпеки України в Херсонській області, підтверджується, що перевірка вказаних звернень не проводилася у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 звільнився із займаної посади в органах прокуратури за власним бажанням.
		 
		Судами також встановлено, що до подання вищевказаних звернень ОСОБА_2 також зверталася до Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - Комсомольський РВ Херсонського МУ УМВС України) із заявами про вчинення ОСОБА_1 неправомірних дій відносно неї та членів її сім`ї.
		 
		За результатами розгляду поданої  ОСОБА_2 заяви від 18 липня 2014 року щодо висловлювання ОСОБА_1 на її адресу погроз фізичної розправи та вбивства слідчим відділенням Комсомольським РВ Херсонського МУ УМВС України було винесено постанову від 18 липня 2014 року про закриття кримінального провадження № 12014230020002721 у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 129 КК України (погроза вбивством). 
		 
		Згідно з висновком Комсомольського РВ Херсонського МУ УМВС України, складеним за матеріалами, зареєстрованими 22 липня 2014 року в журналі єдиного обліку звернень громадян за № 9679, 22 липня 2014 року в чергову частину вказаного відділу надійшла заява ОСОБА_8 , в якій вона просила вжити заходів до колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який в період часу з 18-00 год. до 19-30 год. ображав її разом з матір`ю. За результатами проведеної перевірки (допитано позивача, який заперечив вказані обставини) розгляд заяви закінчено. 
		 
		Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 пояснили, що вони є друзями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Долучені відповідачем до звернень до прокуратури Херсонської області, Генеральної прокуратури України, управління Служби безпеки України в Херсонській області фотознімки були зроблені ще під час перебування сторін у шлюбі, на спільних заходах в колі друзів. Вони не бачили вказаних фотокарток на сторінці позивача в соціальних мережах.
		 
		Доводи відповідача про те, що працюючи у прокуратурі Херсонської області, у травні 2014 року ОСОБА_1 сам розповсюджував фотографії зі своїм зображенням в мережі інтернет, що, на її думку, підтверджується статтею у виданні «Новий День» від ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», в якій відображено одну з цих фотографій, що була взята редактором газети зі сторінки позивача в соціальній мережі «Вконтакті», скріншотом (знімком з екрану монітора комп`ютера під час перегляду сторінки позивача у вказаній соціальній мережі), скріншотом інтернет-видання «Херсон типичный», скріншотом інтернет-видання «Херсон online», апеляційний суд не взяв до уваги, посилаючись на те, що в соціальних мережах може зареєструватися будь-яка людина і під будь-яким іменем. Перевірити таку інформацію неможливо, а тому вона є недопустимим та неналежним доказом. Соціальна мережа «Вконтакті» на даний час заборонена в Україні, сервери з інформацією недоступні, а тому відсутня можливість встановити факт та час поширення інформації.
		 
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		 
		Відповідно до частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		 
		ЄСПЛ зауважує, що термін «приватне життя» є широким поняттям, яке не має вичерпного визначення, і поширюється на безліч аспектів самоідентифікації людини, наприклад, на ім`я особи та зображення, і включає в себе її фізичну та психологічну цілісність. Репутація і честь людини є частиною її самоідентифікації і психологічної цілісності, а тому також охоплюються поняттям приватне життя (рішення ЄСПЛ від 20 червня 2017 року у справі «Богомолова проти Росії»).
		 
		Стосовно фотографій ЄСПЛ вказав, що зображення особи є одним із головних атрибутів її особистості, оскільки воно розкриває унікальні характеристики особи і відрізняє особу з-поміж інших. Право на захист свого зображення є, таким чином, однією з головних складових особистого розвитку. Воно передбачає, головним чином, право особи контролювати використання цього зображення, в тому числі і не дозволяти його опублікувати. Хоча головною метою статті 8 Конвенції є захист особи від неправомірного втручання з боку державної влади, вона не лише зобов`язує державу утримуватися від такого втручання: окрім такого негативного заходу, можуть існувати позитивні зобов`язання, невід`ємні від ефективної поваги до приватного або сімейного життя особи. Ці зобов`язання можуть передбачати здійснення заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою. Це стосується також захисту зображення особи від зловживання з боку інших осіб (рішення ЄСПЛ від 07 лютого 2012 року у справі «Фон Ганновер проти Німеччини»).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		 
		Погоджуючись з рішенням місцевого суду в частині визнання недостовірною інформації, зазначеної  ОСОБА_2 у скаргах до правоохоронних органів, стосовно того, що « ОСОБА_5 ребенка не хотел, заставляя меня сделать аборт», « ОСОБА_1 угрожает мне и моей семье расправой», апеляційний суд правильно виходив з того, що така інформація була подана як фактичне твердження, що негативно характеризує особу позивача. Разом з тим відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правдивості вказаних відомостей.
		 
		При цьому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що поширення ОСОБА_2 особистої інформації шляхом направлення правоохоронним органам без згоди ОСОБА_1 фотографій, які були додані до звернень, свідчить про те, що розповсюдження такої інформації викликано не наміром захистити свої права, свободи чи законні інтереси, а спрямоване на порушення недоторканості приватного життя особи. 
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої (у незміненій частині) та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Аргументи касаційної скарги про те, що за результатами розгляду першої скарги відповідача від 16 вересня 2014 року щодо неетичної поведінки працівника прокуратури та використання ним службового становища в особистих цілях прокуратурою Херсонської області було оголошено позивачу застереження і вказано на неприпустимість непристойної та некоректної поведінки поза службою, є неспроможними, оскільки висновки прокуратури не стосувалися використання позивачем службового становища в особистих цілях, тобто зазначена у скарзі інформація не була повністю підтверджена.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що аналіз змісту заяв ОСОБА_2 свідчить, що вона дала свою оцінку особистості ОСОБА_1 як посадової особи органу прокуратури, критично сформулювавши свою думку щодо його моральних якостей, які виразилися у непристойній та неправомірній поведінці поза службою, а також про те, що відповідач не поширювала конфіденційних відомостей без згоди позивача, так як додані до скарг фотографії він сам виклав у мережі інтернет, що підтверджується статтею у друкованому виданні «Новий день» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», скріншотами інтернет-видань «Херсон типичный» та «Херсон online», були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками. Ці доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.
		 
		Посилання заявника на те, що апеляційний суд виключив з резолютивної частини рішення місцевого суду висловлювання: «Семейство ОСОБА_6, пользуясь своими служебными положениями, по словам ОСОБА_6, «будет использовать все свои рычаги влияния», оказывают давление на решение вопросов, что касается моей дочери и моей семьи, на те вопросы, которые на сегодняшний день рассматриваются по изменению фамилии для ребенка в Комсомольском исполкоме», при цьому залишив майже ідентичні відомості: «родина прокурорів використовує своє службове положення, заявляє, що «будут использованы все рычаги влияния», не заслуговує на увагу, оскільки в мотивувальній частині свого судового рішення апеляційний суд визнав зазначені висловлювання такими, що не підлягають спростуванню. Касаційний суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції помилково не зазначив у резолютивній частині свого судового рішення про виключення інформації «родина прокурорів використовує своє службове положення, заявляє, що «будут использованы все рычаги влияния». Однак така помилка не впливає на правильність висновків апеляційного суду і може бути усунена шляхом виправлення описки. Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. 
		 
		Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. 
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Оскаржувані судові рішення суду першої інстанції (у незміненій частині) та апеляційного суду відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_2  - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 жовтня 2017 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 01 березня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийВ. О. Кузнєцов  Судді:В. М. Ігнатенко   С. О. Карпенко   В. А. Стрільчук   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...