Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/29052/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2019.
Дата набрання законної сили: 27.11.2019
Номер судового провадження: 61-10145ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		27 листопада 2019 року    
		м. Київ
		 
		справа № 755/29052/13-ц
		провадження № 61-10145св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), 
		Курило В. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2015 року в складі судді Цимбал І. К. та рішення Апеляційного суду м. Києва від 03 червня 2016 року в складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Соколової В. В.,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів, штрафних санкцій, збитків та зобов`язання вчинити дії.
		Позовна заява мотивована тим, що у травні 2012 року між ним та ОСОБА_2 досягнуто домовленості про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1 , яку останній отримав на підставі договору пайової участі у будівництві від 01 лютого 2008 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» (далі - ТОВ фірма «Консоль ЛТД»). На підтвердження чого 07 червня 2012 року позивач передав                          ОСОБА_3 , яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 ,                      10 000 доларів США авансу. 16 червня 2012 року сторони уклали попередній договір уступки права вимоги, відповідно до умов якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання у майбутньому укласти з ТОВ фірма «Консоль ЛТД» додатковий договір до договору про пайову участь у будівництві, укладеного між ним та товариством, або договір уступки права вимоги відповідно до якого передати позивачу своє право вимоги щодо об`єкта будівництва, згідно з договором про пайову участь у будівництві. 
		Також відповідно до умов указаного договору позивач передав ОСОБА_2 забезпечувальний платіж у розмірі 30 000,00 доларів США, а також 08 серпня 
		2012 року та 04 листопада 2012 року сплатив відповідачу авансові платежі у розмірі 8 000,00 доларів США, 25 000,00 доларів США та 165 440,00 грн, що підтверджено відповідними розписками. Крім того позивач посилався на те, що за згодою ОСОБА_2 у зазначеній квартирі почав проводити ремонтні роботи, а 19 листопада 2012 року укладено договір щодо надання комунальних послуг. У визначений попереднім договором строк основний договір укладено не було. Після закінчення будівництва та введення в експлуатацію будинку, в якому розташована така квартира, 02 квітня 2013 року право власності на неї було зареєстровано за ОСОБА_3 .
		 
		З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 1 747 912,00 грн, що еквівалентно 73 000,00 доларів США, отриманих відповідачами; 475 850,00 грн - сплачених ним грошових коштів з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних; вирішити питання про розподіл судових витрат; зобов`язати відповідачів повернути йому речі, які залишилися у квартирі.
		 
		У лютому 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, посилаючись на те, що відповідач ухилився від виконання основного договору, зокрема не сплатив передбачені договором грошові кошти, самовільно захопив квартиру, здійснив перепланування, у зв`язку із чим квартира потребує відновлювального ремонту та у зв`язку із чим вони не мали змоги здавати її в оренду та не отримали відповідний прибуток.
		Справа в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів, штрафних санкцій, збитків та зобов`язання вчинити дії неодноразово переглядалась судами. 
		 
		Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
		 
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 33 000,00 доларів США, що еквівалентно 678 480,00 грн, та 165 440,00 грн.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що грошові кошти у розмірі 10 000,00 доларів США та 242 100,00 грн передані позивачем за наявності договірних відносин між сторонами, тобто за наявності зобов`язальних відносин, що виключає можливість стягнення цих коштів як безпідставно набутих, а відповідних позовних вимог позивачем не заявлено, тому підстав для задоволення позову в цій частині немає. Крім того, оскільки основний договір між сторонами укладений не був і дія попереднього договору припинилась 01 серпня 2012 року, грошові кошти передані відповідачу після цього є такими, що ним набуті без відповідної правової підстави, тому підлягають поверненню відповідно до вимог статті 1212 ЦК України. Разом з тим виходив з того, що відсутні правові підстави для стягнення 3 % річних, повернення речей та стягнення витрат на ремонт, оскільки між сторонами відсутні грошові зобов`язання та позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження перебування у квартирі його речей, правомірності вселення у квартиру та проведення ремонту за згодою відповідачів.
		 
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2015 року в частині задоволення позовних вимог скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, штрафних санкцій, збитків, зобов`язання вчинити дії відмовлено.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог та відмовляючи у їх задоволенні, апеляційний суд, виходив із того, що грошові кошти, отримані відповідачем на виконання умов попереднього договору, тому немає підстав вважати, що вони є такими, що безпідставно набуті, та вимоги статті 1212 ЦК України у даному випадку застосуванню не підлягають, а позовних вимог щодо застосування наслідків невиконання сторонами зобов`язань за попереднім договором (стаття 635 ЦК України) позивачем не заявлялось.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 скасовано та справу в цій частині передано на новий апеляційний розгляд.
		 
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2015 року, залишене без змін рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року, у частині позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення збитків у касаційному порядку не переглядалося та набрало законної сили.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції (новий розгляд)
		 
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03 червня 2016 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 33 000,00 доларів США, що еквівалентно 678 480,00 грн, та 165 440,00 грн та щодо вирішення питання про розподіл судових витрат скасовано та у цій частині у задоволенні вимог відмовлено.
		 
		У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Вирішуючи спір, апеляційний суд виходив із того, що між сторонами існували договірні відносини, а тому відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У липні 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій залишено без належної уваги те, що ОСОБА_4 не мав права розпоряджатися у будь-який спосіб правами пайщика без згоди забудовника, а тому не мав і відповідної правоздатності у майбутньому укладати з вказаного питання будь-які правочини. Вважав, що судом не з`ясовано на якій підставі та у зв`язку із чим позивач передав відповідачу кошти за подією, яка не утворює правову підставу для породження у майбутньому між сторонами цивільних прав та обов`язків, оскільки за фактичними обставинами справи взагалі не могло бути реалізовано зобов`язання сторін укласти основний договір. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі відсутня. Зазначене узгоджується із правовим висновком зробленим Верховним Судом України у постанові від 23 березня 2016 року в справі № 6-2978цс15. Апеляційний суд не перевіривши правильність висновку суду першої інстанції та не дослідивши належним чином надані позивачем докази, дійшов помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми статті 1212 ЦК України. Заявник вважав, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності.
		 
		Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
		 
		У вересні 2016 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з Розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року дану справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судом встановлено, що 01 лютого 2008 року між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_2 укладено договір № 0455/364-224 (р) пайової участі у будівництві, предметом якого було проектування, будівництво та введення в експлуатацію готельного комплексу в смт. Партеніт м. Алушта, Автономної Республіки Крим.
		 
		Відповідно до додаткової угоди до договору №0455/364-224 (р) від 01 лютого 
		2008 року, яка укладена між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_2 
		03 березня 2009 року, сторони договору визначили, що ОСОБА_2 виділяється доля пайщика у вигляді 2-х кімнатних апартаментів НОМЕР_1, розташованих на 
		5 поверсі, загальною площею 75,7 кв. м, у корпусі № 2.
		 
		07 червня 2012 року ОСОБА_2 отримав від позивача 10 000,00 доларів США за переуступку майнових прав пайової участі у будівництві за договором 
		№ 0455/364-224 (р) з метою укладення додаткової угоди по переуступці прав до 01 серпня 2012 року.
		 
		16 червня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено попередній договір уступки права вимоги, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язався не пізніше 01 серпня 2012 року укласти із ОСОБА_1 за згодою ТОВ фірма «Консоль ЛТД» додатковий договір до договору пайової участі у будівництві № 0455/364-224 (р), а ОСОБА_1 прийняти право вимоги за договором пайової участі у будівництві та сплати ОСОБА_2 
		151 400,00 доларів США.
		 
		Пунктом 2 попереднього договору сторони підтвердили передачу 
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 забезпечувального платіжу у розмірі 242 100,00 грн, що еквівалентно 30 000,00 доларам США.
		 
		08 серпня 2012 року ОСОБА_2 було отримано від ОСОБА_1 8 000,00 доларів США та 04 листопада 2012 року - 25 000,00 доларів США та 165 440,00 грн, що підтверджується відповідними розписками.
		 
		Відповідно до свідоцтва про право власності від 02 квітня 2013 року нежитлове приміщення, зокрема апартаменти № НОМЕР_1 , які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , блок 2 належить ОСОБА_3 .
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		 
		Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		 
		Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становить умови (пункти). Визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		 
		Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		 
		У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
		 
		Таким чином у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
		 
		Так, зміст розписок свідчить про наявність між сторонами договірних правовідносин, а саме, виникнення непоіменнованого договору, на виконання якого позивачем було передано відповідачу грошові кошти у розмірі                            10 000 дол. США за переуступку майнових прав пайової участі у будівництві за договором № 0455/364-224(р) з метою укладення додаткової угоди про переуступку прав, грошові кошти у розмірі 30 000 дол. США за розпискою                                  від 16 червня 2012 року, 8 000 дол. США за розпискою від 08 серпня 2012 року та 25 000 дол. США та 165 440 грн за розпискою від 04 листопада 2012 року, що не заборонено статтею 628 ЦК України.
		 
		Отже апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що сплачені позивачем авансові платежі, які підтверджуються розписками та умовами попереднього договору, свідчать про те, що правовідносини, що склались між сторонами, є договірними.
		 
		Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		 
		Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
		 
		Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в частині другій статті 16 ЦК України.
		 
		Згідно частини першої статті 4 ЦПК України 2004 року, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		 
		Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 та 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав.
		 
		У порушення зазначених вимог процесуального закону, суд апеляційної інстанції не сприяв захисту порушених прав та інтересів позивача за вимогою, яка фактично відповідає заявленим позовним вимогам (про стягнення коштів за договорами), і є ефективною.
		 
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу для задоволення позову посилався як на вимоги статті 1212 ЦК України, так і на вимоги, що регулюють договірні правовідносини. 
		 
		Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення таких грошових коштів з підстав відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, апеляційний суд неправильно визначив правову природу правовідносин, які склались між сторонами та дійшов помилкового висновку про те, що порушене право позивача не підлягає захисту. 
		 
		Враховуючи вищевикладені вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про стягнення грошових коштів у розмірі                                             73 000 дол. США та 165 440 грн з відповідачів на користь позивача. 
		Крім того, з урахуванням того, що строк виконання зобов`язання за договорами розписок не визначено, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги частини другої статті 625 ЦК України застосуванню не підлягають до спірних правовідносин саме з цих підстав, а не з мотивів, наведених апеляційним судом. 
		 
		Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Ураховуючи наведене, судові витрати у цій справі підлягають перерозподілу.
		Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, то розмір, сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 2847,41 грн (розмір заявлених вимог - 2 389 202,00 грн (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 1 913 352,00 грн (80,08 %), розмір сплаченого судового збору при зверненні до суду з цим позовом -                      3 555,71 грн (3555,71 х 80,08 % = 2847,41), за подачу апеляційної скарги 
		(1 827,00 х 80,08 % = 1463,06) у розмірі 1463,06 грн та касаційної скарги 
		(4 129,20 х 80,08 % = 3303,66*2) - 6613,32 грн.
		Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Рішення Апеляційного суду м. Києва від 03 червня 2016 року в частині стягнення отриманих коштів за договорами розписки скасувати.
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів, штрафних санкцій, збитків та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі                                             73 000 дол. США та 165 440 грн. 
		 
		Рішення Апеляційного суду м. Києва від 03 червня 2016 року в частині стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, змінити, виклавши його мотивувальну частину щодо цих вимог в редакції цієї постанови.
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1  судового збору за подання позову - 2 847,41 грн, апеляційної скарги - 1 463,06 грн та 6 613,32 грн - касаційної скарги.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		 
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення судів попередніх інстанцій втрачає законну силу та у подальшому виконанню не підлягає.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                    М. Є. Червинська 
		Судді:                                                                             С. Ю. Бурлаков
		А. Ю. Зайцев
		                                                                                      В. М. Коротун
		В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...