Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № П/811/593/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2019. Зареєстровано: 12.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2019.
Дата набрання законної сили: 11.12.2019
Номер судового провадження: К/9901/26138/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		11 грудня 2019 року 
		Київ
		справа №П/811/593/17
		провадження №К/9901/26138/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Бевзенка В. М., Білак М. В.
		розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
		за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання незаконними та скасування висновку службового розслідування та наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду, прийняту 31 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Притули К.М., суддів: Сагуна А.В., Хилько Л.І., та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, прийняту 24 січня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Бишевської Н.А., суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
		І. Суть спору
		1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив:
		1.1. визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України від 31 березня 2017 року та Наказ Генеральної прокуратури України №8дк від 31 березня 2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »;
		1.2. поновити ОСОБА_1 на роботі в органах прокуратури України на посаді заступника прокурора Кіровоградської області, допустивши негайне виконання рішення суду в цій частині;
		1.3. стягнути на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у середньомісячному розмірі.
		2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що всупереч положень Конституції України, при винесені відносно нього висновку службового розслідування та наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності Генеральною прокуратурою України допущено невірне трактування вимог законів України, перекручення змісту норм законодавства, ігнорування очевидних фактів та за формального підходу, застосовано вибірковий принцип «винуватості».
		3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову та під час судового розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій відповідач наполягав на відсутності підстав для поновлення позивача на посаді, зазначав, що наказ Генерального прокурора України про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Кіровоградської області та з органів прокуратури видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
		4. З липня 1997 року ОСОБА_1 перебував на службі в органах прокуратури України. Остання займана посада - заступник прокурора Кіровоградської області.
		5. На підставі рапорту керівника Генеральної інспекції, 22 лютого 2017 року Генеральним прокурором України видано наказ №55 «Про проведення службового розслідування».
		5.1. Метою цього розслідування, є проведення перевірки достовірності тверджень, поданих заступником прокурора Кіровоградської області ОСОБА_1 у частині своєчасного та достовірного декларування свого майна, доходів, видатків і зобов`язань фінансового характеру, а також членів сім`ї у порядку, встановленому Законами України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про запобігання корупції».
		6. Згідно висновків службового розслідування щодо можливої недоброчесності позивача, затверджених Генеральним прокурором України 31 березня 2017 року, комісія дійшла висновку:
		- про завершення службового розслідування;
		- про те, що відомості про недостовірність тверджень, поданих заступником прокурора Кіровоградської області ОСОБА_1 у Анкеті доброчесності прокурора, підтвердились;
		- за неналежне виконання обов`язків щодо подання достовірних даних у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік заступник прокурора Кіровоградської області ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності;
		- про направлення копії висновку службового розслідування та матеріалів в частині не відображення ОСОБА_1 права користування транспортним засобом Honda Pilot, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який перебував у його користуванні, в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік до НАЗК для вирішення питання про проведення повної перевірки щорічної декларації за 2015 рік ОСОБА_1 відповідно до п.4 Розділу ІІІ Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням НАЗК від 10.02.2017 року №56, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.02.2017 року за №201/30069, а також для вирішення питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);
		- про долучення висновку службового розслідування (перевірки) до особової справи ОСОБА_1 .
		7. Наказом Генеральної прокуратури України від 31 березня 2017 року за №8дк «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» позивача звільнено з займаної посади за одноразове грубе порушення вимог Законів України «Про запобігання корупції», «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його чесності та непідкупності органів прокуратури.
		8. Водночас, відповідачем не надано відомостей про проведення НАЗК повної перевірки декларації позивача за 2015 рік, та відомостей щодо винесення НАЗК у відношенні позивача будь-яких рішень з цього приводу.
		8.1. В матеріалах справи наявний лист НАЗК від 27 жовтня 2017 року № 54-09/38692/17, з якого вбачається, що Національне агентство не здійснювало повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 .
		9. Крім того, як було встановлено судами, в матеріалах службового розслідування відсутні відомості того, що транспортний засіб Honda Pilot, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 перебував у фактичному користуванні позивача станом на 31 грудня 2015 року, не надано таких доказів і у судовому засіданні.
		9.1. Так, з матеріалів службового розслідування вбачається, що власник транспортного засобу Honda Pilot, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3 - мати позивача, надала пояснення, відповідно до яких з часу придбання автомобіля ОСОБА_1 автомобілем не користувався, витрат на її утримання не здійснював, будь-яких письмових чи усних доручень пов`язаних з користуванням (керуванням) чи розпорядженням цим автомобілем ОСОБА_1 не надавала. Також пояснила, що внесення до свідоцтва про реєстрацію ТЗ, як користувача її синів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відбувалось за її власним бажанням за пропозицією працівника МРЕВ м. Києва.
		9.2. Згідно письмових пояснень брата позивача ОСОБА_4 в квітні 2014 року, в м.   Києві мати ОСОБА_3 придбала для особистого користування автомобіль Honda Pilot, 2012 року випуску. Під час реєстрації даного автомобіля в МРЕВ міста Києва, за бажанням матері в технічному паспорті було зазначено, що право користування даним автомобілем мають ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Цей автомобіль, з часу його придбання, позивач не використовував.
		ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		10. Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 31 жовтня 2017 року, позов задовольнив частково.
		10.1. Визнав протиправним та скасував наказ Генеральної прокуратури України №8дк від 31 березня 2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».
		10.2. Поновив ОСОБА_1 на роботі в органах прокуратури України на посаді заступника прокурора Кіровоградської області з 31 березня 2017 року.
		10.3. Стягнув з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 174   500,25 гривень (сто сімдесят чотири тисяч п`ятсот гривень двадцять п`ять копійок).
		10.4. Допустив негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в органах прокуратури України на посаді заступника прокурора Кіровоградської області з 31 березня 2017 року та стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
		10.5. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
		11. Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем обґрунтованості винесення спірного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення антикорупційного законодавства.
		12. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 січня 2018 року, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року скасував в частині стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 174 500,25 гривень.
		12.1. В цій частині в задоволенні позову відмовив.
		12.2. В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у справі № П/811/593/17 залишив без змін.
		13. Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в діях позивача не вбачається вчинку, направленого проти інтересів служби, який суперечить покладеним на особу обов`язкам, підриває довіру до нього, як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання особою своїх обов`язків,  також відповідачем не доведено необхідність застосування крайньої  міри у вигляді звільнення  та порядку дотримання дисциплінарного стягнення, а тому позовні вимоги в частині скасування оскаржуваного наказу та поновлення позивача на роботі  підлягають до задоволення.
		13.1. Водночас, враховуючи що позивач обіймав посаду заступника прокурора Кіровоградської області, саме де йому нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, апеляційний суд зазначив, що Генеральна прокуратура України не є належним відповідачем за позовом в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу заступника прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 .
		13.2. Прокуратура Кіровоградської області до справи не залучалась, за таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до задоволення не підлягають.
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції 
		14. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
		15. У касаційній скарзі Генеральна прокуратура України просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині визнання протиправним та скасування наказу Генеральної прокуратури України від 31 березня 2017 року № 8-дк «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», поновлення ОСОБА_1 на роботі в органах прокуратури України на посаді заступника прокурора Кіровоградської області з 31 березня 2017 року, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В решті судові рішення залишити без змін.
		16. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		18. Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VIII «Про запобігання корупції» (тут і надалі в редакції з урахуванням змін внесених згідно із Законом  № 1774-VIII від 6 грудня 2016 року (далі Закон № 1700-VIII).
		19. Згідно абз.5 частини першої статті 1 Закону № 1700-VIII корупційне правопорушення це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
		20. Відповідно до пп. "е" пункту першого статті 3 Закону № 1700-VIII суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є посадові та службові особи органів прокуратури.
		21. Частиною першою статті 45 Закону № 1700-VIII, визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
		22. Крім того, відповідно до частини п`ятої стаття 19 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов`язаний щорічно проходити таємну перевірку доброчесності.
		23. Таємну перевірку доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних і місцевих прокуратур проводять підрозділи внутрішньої безпеки в порядку, затвердженому Генеральним прокурором.
		24. Пунктом 3 Розділу 1 Порядку проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 16 червня 2016 року № 205, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 17 червня 2016 року за № 875/29005 (далі - Порядок) визначено, що підставою для проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних і місцевих прокуратур, слідчих прокуратури є вимоги частини п`ятої статті 19 Закону України «Про прокуратуру».
		25. Відповідно до п. 1 Розділу 2 Порядку, кожний прокурор з метою виконання вимог частини п`ятої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» зобов`язаний щороку до 01 лютого подавати до підрозділу внутрішньої безпеки власноруч заповнену анкету доброчесності прокурора за формою, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 16 червня 2016 року № 205 (далі - Анкета).
		26. Згідно п. 8 Розділу 2 Порядку, у разі одержання інформації, яка може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень, поданих прокурором у Анкеті, та стосується конкретного прокурора і містить фактичні дані, що можуть бути перевірені, підрозділ внутрішньої безпеки у десятиденний строк з дати її отримання повідомляє відповідного керівника прокуратури про необхідність призначення службового розслідування з долученням отриманої інформації.
		27. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про запобігання корупції», контроль за повнотою достовірністю та правильністю заповнення декларацій покладено на спеціальний суб`єкт - Національне агентство.
		27.1. Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
		28. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 11 Закону № 1700-VIII до повноважень Національного агентства належить, зокрема, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		29. Відповідно до частини  другої статті 49 Закону № 1700-VIII державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов`язані перевіряти факт подання суб`єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку.
		30. Національне агентство перевіряє факт подання відповідно до цього Закону декларацій особами, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону.
		31. Згідно з частиною третьою статті 49 Закону № 1700-VIII якщо за результатами контролю встановлено, що суб`єкт декларування не подав декларацію, Національне агентство письмово повідомляє такого суб`єкта про факт неподання декларації, і суб`єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону.
		32. Одночасно Національне агентство письмово повідомляє про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, вищому органу управління відповідного громадського об`єднання, іншого непідприємницького товариства про факт неподання декларації відповідним суб`єктом декларування.
		33. Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 1700-VIII повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності. 
		34. Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством. 
		35. Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю. 
		36. Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.
		37. Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
		38. У випадку отримання інформації щодо порушення корупційного законодавства у частині не повноти, та правильності відображення відомостей у декларації, Національне агентство проводить перевірку (абз.2 статті 50 Закону України «Про запобіганню корупції») й за результатами такої перевірки саме Національне агентство надає висновок про недостовірність поданих суб`єктом декларування відомостей. Цей висновок є підставою для адміністративної/ кримінальної відповідальності.
		38. На виконання статті 48 Закону України «Про запобігання корупції» прийнято рішення «Про затвердження Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2017 р. за № 201/30069 (далі - Порядок).
		39. Відповідно до п. 4 Розділу 3 Порядку, у разі отримання Національним агенством  інформації про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство упродовж 15 робочих днів з дня отримання такої інформації вирішує питання щодо проведення повної перевірки декларації.
		40. Згідно частини другої статті 50 Закону України «Про запобігання корупції»,  у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.
		41. Аналізуючи наведене правове регулювання в аспекті спірних правовідносин Верховний суд вважає за необхідне звернути увагу насамперед на те, що контроль за своєчасністю подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також перевірка достовірності і повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації належать до виключної компетенції НАЗК.
		42. Тобто, якщо НАЗК встановить факт несвоєчасного подання чи неподання декларації або повідомлення про зміни у майновому стані особою, яка в розумінні Закону  № 1700-VIII є суб`єктом декларування і в якої виник обов`язок подати таку декларацію чи повідомлення, то лише висновок цього органу може бути підставою для притягнення такої особи до юридичної відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері запобігання корупції. 
		43. Відповідно до вимог п.3 частини першої  статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості щодо цінного рухомого майна (у т.ч. транспортних засобів), що належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебувають в їх володінні або користуванні незалежно від форми правочину.
		43.1. При цьому, згідно з підпунктом «а» цього ж пункту такі відомості включають дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування.
		44. Форма декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджена рішенням НАЗК від 10 червня 2016 року № 3, зареєстрованим в Мін`юсті 15 липня 2016 року № 960/29090, з подальшими змінами, передбачає при декларуванні конкретного об`єкта декларування необхідність зазначати права на об`єкт у відповідному полі «Тип права». У ньому визначено вичерпний перелік прав: «Власність», «Спільна власність», «Оренда», «Інше право користування», «Власником є третя особа». Інших видів (типів) прав не передбачено.
		44.1. В свою чергу, правами користування можуть бути: оренда, сервітути, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій), утримання, застава, користування на підставі довіреності, у тому числі генеральної довіреності, інші права, передбачені законом.
		45. Відповідно до статті 317 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		46. Разом з тим, в статті 38 ЦК України зазначено, що право власності (однією із складових якого є право користування) набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
		47. Пунктом 3.12 Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 січня 2011 року за N 123/18861 визначено, що за бажанням та письмовою заявою власника транспортного засобу - фізичної особи, поданою ним особисто про надання права керування транспортного близьким родичам у графу «Особливі відмітки» свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вноситься запис: «має право користування».
		47.1. Таким чином, внесення відмітки про право керування близькими родичами транспортним засобом при реєстрації цього транспортного засобу не є правочином у розумінні ЦК України.
		47.2. Окрім того, згідно абз.4 п.16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених Постановою КМУ від 07 вересня 1998 року № 1388, визначає, що за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
		48. Згідно з частиною першою статті 43 Закону України  від 14 жовтня 2014 року №   1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; <…> 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
		49. Відповідно до частини восьмої Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою ВР України від 06 листопада 1991 року № 1796-ХІІ, дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.
		50. За правилами статті 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарними стягненнями є:1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.
		51. Згідно статті 11 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з`ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила.
		52. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку. З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення, або невиконання вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника особи, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в органах прокуратури України.
		53. Відповідно до частин першої та другої статті 235 Кодексу законів про працю  України (далі - КЗпП України), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		VI. Позиція Верховного Суду
		54. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		55. Оскільки з матеріалів касаційної скарги вбачається, що відповідачем оскаржено рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині позовних вимог щодо скасування Наказу Генеральної прокуратури України від 31 березня 2017 року № 8дк та поновлення позивача на роботі в органах прокуратури, тому касаційним судом здійснено перегляд рішення судів попередніх інстанцій лише в цій (оскаржуваній) частині. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій судом касаційної інстанції не переглядались.
		56. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, Верховний Суд на підставі встановлених у цій справі обставин справи та наведеного нормативного регулювання спірних правовідносин виходить із такого.
		57. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі рапорту керівника Генеральної інспекції, 22 лютого 2017 року Генеральним прокурором України видано наказ №55 «Про проведення службового розслідування» відносно ОСОБА_1 .
		57.1. Метою цього розслідування, було проведення перевірки достовірності тверджень, поданих заступником прокурора Кіровоградської області ОСОБА_1 у частині своєчасного та достовірного декларування свого майна, доходів, видатків і зобов`язань фінансового характеру, а також членів сім`ї у порядку, встановленому Законами України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про запобігання корупції».
		57.2. За результатом проведеної перевірки, Наказом Генеральної прокуратури України від 31 березня 2017 року за №8дк «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» позивача звільнено з займаної посади за одноразове грубе порушення вимог Законів України «Про запобігання корупції», «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його чесності та непідкупності органів прокуратури.
		58. Верховний суд зазначає, що повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (далі - Рішення про проведення перевірки) через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції Національного агентства. Рішення про проведення перевірки повинно містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, та суб`єкта (суб`єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), якщо інше не передбачено цим Порядком.
		59. Рішення про проведення перевірки декларацій, що приймається Національним агентством на підставі абзацу другого частини першої статті 50 Закону, може бути прийнято стосовно поданих станом на дату прийняття такого рішення декларацій, які підлягають повній перевірці на цій підставі, без наведення інформації, що дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, та суб`єкта (суб`єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації).
		60. Отже, виключно НАЗК законодавцем надані повноваження, щодо перевірки та встановлення фактів неналежного виконання свого обов`язку суб`єктом декларування, щодо подання електронної декларації, а тому, належним доказом невиконання позивачем свого обов`язку, як суб`єктом декларування, щодо подання електронної декларації згідно ст.48 Закону №1774-VIII та Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - є відповідне рішення НАЗК (Письмово повідомляє про порушення керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції; протокол адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, якщо суб`єктом декларування вчинено дії, що не тягнуть за собою іншого виду відповідальності, Національне агентство виносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис у встановленому Національним агентством порядку).
		60.1. Тому, доводи відповідача з посиланням на приписи частини п`ятої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» та на Порядок проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури України і Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, як на підставу та повноваження щодо перевірок декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є безпідставними, оскільки це є виключною функцією НАЗК.
		61. Оскільки, відповідачем не надано відомостей про проведення НАЗК повної перевірки декларації позивача за 2015 рік, та відомостей щодо винесення НАЗК у відношенні позивача жодного з передбачених законодавством рішень, Верховний Суд вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій що відповідач не мав законних підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, з підстав зазначених в оскаржуваному наказі.
		62. Відтак, суди дійшли цілком обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для скасування Наказу Генеральної прокуратури України від 31 березня 2017 року № 8дк та поновлення позивача на роботі в органах прокуратури.
		63. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої й апеляційної інстанцій, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
		64. За наведеного правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		65. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін.
		VІI. Судові витрати
		66. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення.
		2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року в нескасованій частині та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року у справі № П/811/593/17 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий                                                                                          М. І. Смокович 
		 
		Судді                                                                                                    В. М. Бевзенко
		 
		                                                                                                    М. В. Білак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...