Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 192/2529/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Позовне провадження; Спори про відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення злочину.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2019.
Дата набрання законної сили: 09.12.2019
Номер судового провадження: 61-27659ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		9 грудня 2019 року
		м. Київ
		справа № 192/2529/16-ц
		провадження № 61-27659св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області, Дочірнє підприємство «Дніпропетровський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,
		 
		провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року, ухвалене у складі судді Стрельникова О. О., та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Ткаченко І. Ю., Каратєвої Л. О., Пищиди М. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди. 
		В обґрунтування позову зазначила, що 11 квітня 2016 року на автомобілі марки Lifan 520 GX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , рухалася по автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя 446 км + 600 м і потрапила у вибоїну більше 2 метрів у довжину та 20 сантиметрів у глибину. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль отримав механічні пошкодження.
		Крім того, вказала, що вона зазнала ушкоджень правого плечового суглобу, перенесла душевні страждання, викликані страхом у керуванні автомобільним засобом та дискомфортом у вигляді неможливості використовувати автомобіль.
		ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила стягнути солідарно зі Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області та Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на її користь 77 627,55 грн у відшкодування майнової шкоди та 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
		Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття 
		Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року позов задоволено частково.
		Стягнено зі Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 75 805,55 грн у відшкодування майнової шкоди та 758,06 грн - у відшкодування судового збору.
		У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції керувався Законом України «Про автомобільні дороги», Законом України «Про дорожній рух», Положенням про Службу автомобільних доріг у Дніпропетровській області та виходив із того, що саме Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області несе відповідальність по утриманню доріг, у тому числі і автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, тому заподіяна і підтверджена належними доказами шкода, завдана автомобілю марки Lifan 520 GX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підлягає стягненню тільки зі Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області.
		Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2017 рокуапеляційну скаргу Служби автомобільних доріг в Дніпропетровській області відхилено, рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року залишено без змін. 
		З висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову суд апеляційної інстанції погодився з огляду на те, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 
		У серпні 2017 року Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просиласкасувати рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 рокута ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2017 рокуі ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції і ухвала апеляційного суду прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
		На думку заявника, судами попередніх інстанцій здійснено односторонній аналіз доказів у справі і не перевірено належним чином вину Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області у виникненні дорожньо-транспортної пригоди.
		Позиція інших учасників справи
		У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, у яких послалася на безпідставність її доводів. Вказала, що судами першої та апеляційної інстанцій надано належну оцінку доказам і встановлено порушення прав позивача, тому судові рішення є законними і обґрунтованими. Зазначила, що Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області, експлуатуючи ділянку дороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, порушила вимоги ДСТУ 3587-97. 
		Провадження у суді касаційної інстанції
		Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України).
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та зупинено виконання рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
		У 2018 році справу передано до Верховного Суду.
		Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що 11 квітня 2016 року о 14 годині 00 хвилин ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки Lifan 520 GX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , на 446 км + 600 м автодороги Н-08 Дніпропетровськ-Запоріжжя, яка є дорогою загального користування, потрапила у вибоїну на дорозі розміром більше 2 метрів у довжину та 20 сантиметрів у глибину, внаслідок чого втратила керування транспортним засобом і з`їхала у кювет.
		Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2016 року, що набрала законної сили 28 травня 2016 року, встановлено відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі закрито.
		Судами першої та апеляційної інстанцій також установлено, що стан ділянки дороги, на якій сталася дорожньо-транспортна пригода, не відповідав вимогам державних стандартів, що є наслідком бездіяльності Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, яка зобов`язана утримувати дороги у належному стані. 
		Розмір майнової шкоди, завданої власнику в результаті пошкодження автомобіля марки Lifan 520 GX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 18 квітня 2016 року складає 75 805,55 грн. 
		Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
		Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Відповідно до частин першої-третьої статті 22 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України).
		З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).
		Відповідно до частини третьої статті 14, частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» у редакції Закону, чинній на час дорожньо-транспортної пригоди, учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
		Відповідно до статі 10 Закону України «Про автомобільні дороги» у редакції Закону, чинній на час дорожньо-транспортної пригоди, державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України (правонаступником якої відповідно до Указу Президента України № 456/2011 «Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України» є Державне агентство автомобільних доріг України), що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.
		Згідно статті 1 Закону України «Про автомобільні дороги» у тій же редакції Закону, органом управління є орган, призначений для управління автомобільними дорогами (вулицями), забезпечення їх функціонування, розвитку та фінансування.
		Державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державне агентство автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, який має свої органи управління на місцях.
		Відповідно до організаційної структури Державного агентства автомобільних доріг України органом управління автомобільними дорогами у Дніпропетровській області є Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області.
		Пунктом 1.1 Положення про Службу автомобільних доріг у Дніпропетровській області (далі - Положення) передбачено, що така є державною організацією, яка належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України.
		Відповідно до пункту 2.1 Положення метою діяльності служби є організація утримання в належному технічному стані та розвиток мережі автомобільних доріг загального користування, мостів та штучних споруд, створення умов для безперервного та безпечного руху транспорту на них, задоволення потреб народного господарства та населення України в удосконаленні і раціональному розвитку дорожньої інфраструктури, що обслуговується.
		Згідно із пунктом 3.2 Положення служба зобов`язана організовувати належне утримання та розвиток автомобільних доріг загального користування, що обліковуються на її балансі, та підтримувати безпечні та безперебійні умови руху.
		Положеннями статей 11, 13 Закону України «Про автомобільні дороги» у редакції Закону, чинній на час дорожньо-транспортної пригоди, визначено основні обов`язки та відповідальність цього органу за стан автомобільних доріг, якість робіт з ремонту та утримання автомобільних доріг.
		Таким чином, Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області є підприємством, на яке державою покладено обов`язок утримувати у належному стані та ремонтувати автомобільні дороги у Дніпропетровській області, у тому числі і автодорогу Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя.
		Саме Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області несе відповідальність перед учасниками дорожнього руху за шкоду, заподіяну користувачам автодоріг внаслідок неналежного утримання автомобільних доріг у Дніпропетровській області.
		Судами із досліджених доказів встановлено факт пошкодження транспортного засобу позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 11 квітня 2016 року о 14 годині 00 хвилин на 446 км + 600 м автодороги Н-08 Дніпропетровськ-Запоріжжя саме через вибоїни на дорозі довжиною більше 2 метрів та 20 сантиметрів у глибину.
		Вирішуючи справу, суди повно і всебічно з`ясували обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими у судовому засіданні доказами, і дійшли правильного висновку про те, що завдана майнова шкода має бути стягнена зі Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, оскільки саме на заявника покладено обов`язок з утримання у належному стані та ремонту автомобільної дороги, яка перебуває на його балансі, усунення виявлених недоліків, які несуть ризик настання негативних наслідків, у тому числі, завдання шкоди учасникам дорожнього руху.
		Заявник під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не довів належними та допустимими доказами, що він є неналежним відповідачем у справі, з урахуванням, зокрема, змісту його зобов`язань та відповідальності, визначених договором підряду № УПмнр-1 від 19 січня 2016 року, відсутність вини позивача встановлена постановою суду від 17 травня 2016 року і доведенню не підлягає, а свою вину у пошкодженні автомобіля заявник не спростував.
		Указаним спростовуються доводи заявника про те, що судами попередніх інстанцій не перевірено вину Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області у виникненні дорожньо-транспортної пригоди.
		Інші доводи касаційної скарги були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій і їх висновків не спростовують, а на законність судових рішень не впливають.
		Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що не відноситься до визначених статтею 400 ЦПК України повноважень касаційного суду під час касаційного перегляду справи, згідно з якими касаційний суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. 
		Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у                   державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. 
		Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено. 
		За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції і ухвали апеляційного суду без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Щодо поновлення виконання рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції
		Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його дії.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, касаційний суд відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України поновлює виконання рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року, залишеного без змінухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2017 року.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
		Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2017 року залишити без змін.
		Поновити виконання рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:  С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...