Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/1840/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо; забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні природних ресурсів; екологічної безпеки поводження з відходами.
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2019. Зареєстровано: 15.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2019.
Дата набрання законної сили: 16.04.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		місто Київ
		12 грудня 2019 року                      № 640/1840/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
		за позовом  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до  треті особиДержавної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів  Товариство з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідо-Інтернешнл»про визнання протиправним та скасування висновку від 04.12.2012 №05.03.02.-07/119173, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідо-Інтернешнл», у якій просять суд визнати протиправним та скасувати висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи «Матеріалів облаштування санітарно-захисної зони із встановленням її нормативного розміру для об`єкту «Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30 000 самок в с. В. Каратуль, Переяслав-Хмельницького району Київської області» від 04.12.2012 №05.03.02-07/119173, затверджений Головним державним санітарним лікарем України.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи «Матеріалів облаштування санітарно-захисної зони із встановленням її нормативного розміру для об`єкту «Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30 000 самок в с. В. Каратуль, Переяслав-Хмельницького району, Київської області» від 04.12.2012 №05.03.02-07/119173 є протиправним, оскільки затверджений Головним державним санітарним лікарем України з порушенням вимог санітарно-епідеміологічного законодавства України. Зокрема, представником позивачів наголошено на тому, що відповідно до протоколу дослідження від 23.10.2018 №1/3654 щодо вимірювання концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі на межі найближчої житлової забудови по вулицях: Середня буд. 83, буд. 91, Переяславська буд. 62, вул. Сахна буд. 104, проведених Державною установою «Інституту громадського здоров`я ім. О.М. Марзеєва НАМНУ» встановлено, що господарська діяльність з розведення норок, яку здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» в селі Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області, в якому мешкають позивачі, істотно забруднює навколишнє природне середовище, чим грубо порушує права позивачів на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля. Також, представником позивачів вказано на те, що слідчим Слідчого відділу Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 12.10.2018 №12018110100002145 за фактом вчинення службовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» порушення правил екологічної безпеки, забруднення земель, атмосферного повітря та вод, а також жорстокого поводження з тваринами, на території села Велика Каратуль, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, попередня правова кваліфікація правопорушень відповідно до статті 236, частини третьої статті 299 Кримінального кодексу України.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/1840/19 без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву. 
		Також названою ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019 задоволено клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
		Відповідачем через канцелярію суду 27.03.2019 надано відзив на позовну заяву, в якому Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на те, що висновки, викладені в позовній заяві є безпідставними та необґрунтованими. Так, відповідачем наголошено на тому, що позивачами не наведено переконливих доказів того, що саме висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи призвів до порушення правил екологічної безпеки, забруднення земель, атмосферного повітря та вод, а також жорстокого поводження з тваринами. Також, відповідачем зазначено, що доводи відповідача щодо затвердження висновку з порушенням норм законодавства є припущеннями та ґрунтуються на власних висновках, що не підтверджені висновками уповноважених експертних комісій. 
		Третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» 29.03.2019 надано пояснення по справі, відповідно до яких, третя особа заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що доводи позивачів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного висновку на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивачів з боку відповідача. Також, третьою особою наголошено на тому, що позивачі, як члени громади Великокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області були обізнаними про будівництво норкової ферми Товариством з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» у 2011 році, оскільки, робочий проект будівництва об`єкта «Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30 000 самок в с. В. Каратуль, Переяслав-Хмельницького району, Київської області» обговорювався на громадських слуханнях та враховуючи вимоги законодавства України позивачам мало бути відомо про обов`язковість звернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» до Головного державного санітарного лікаря з метою отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» з метою дотримання санітарно-епідеміологічних норм та підтвердження правомірності отриманого висновку санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.12.2012 №05.03.02-07/119173 регулярно замовляє дослідження питної води, стічних вод, ґрунтів.
		В свою чергу, ОСОБА_1 06.05.2019 надано відповідь на пояснення третьої особи, в яких позивачем підтримано викладені в позовній заяві обставини справи та вказано на безпідставність доводів наведених в поясненнях третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг».
		Третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» через канцелярію суду 13.08.2019 надано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копії постанови слідчого відділу Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про закриття кримінального провадження №12018110100002145 від 11.07.2019.
		Представником позивачів подано клопотання про витребування доказів в адміністративній справі №640/1840/19. Як вбачається з зазначеного клопотання, з метою отримання інформації, чи приймались Головним державним санітарним лікарем України у відповідності до вищевказаних вимог санітарно-епідеміологічного законодавства, рішення про необхідність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, про визначення складу комісії для проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, про затвердження висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, а також інформації щодо реєстрації зазначеного висновку в реєстрі висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, Адвокатське об`єднання «Екобезпека», в інтересах позивачів, звернулось з адвокатським запитом від 15.03.2019 №1503/3 до Міністерства охорони здоров`я України. У відповідь на вищевказаний адвокатський запит, Міністерство охорони здоров`я України листом від 27.03.2019 №05.1-14/8100 повідомило, що Міністерство не є розпорядником запитуваної інформації, а тому копію адвокатського запиту направлено голові Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
		Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів листом від 22.05.2019 № 12.2-10/3324 повідомила, що відповідно до вимог пункту 7.17 Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.10.2000 №247, надання копій затверджених висновків здійснюється на підставі письмового звернення власника висновку.
		Ознайомившись з даним клопотанням про витребування доказів від Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, суд прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки, копія оскаржуваного висновку від 04.12.2012 №05.03.02-07/119173, міститься в матеріалах справи. Слід зазначити, що в адміністративних справах обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень.
		Також, представником позивачів через канцелярію суду 27.09.2019 подано клопотання про розгляд адміністративної справи №640/1840/19 за правилами загального позовного провадження та про призначення підготовчого засідання.
		Розглянувши дане клопотання, суд прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки, дослідивши матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи в загальному провадженні.
		Так, частиною другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
		Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
		Відповідно до частини першої, другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
		За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
		Частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		При цьому, суд наділений правом на власний розсуд визначати вид позовного провадження, за яким буде розглядатися справа з урахуванням вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
		Частиною шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
		Слід зазначити, що інші учасники справи не подавали клопотання щодо проведення розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін, хоча були обізнані з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019, якою відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/1840/19. Характер спірних правовідносин в даній адміністративній справі не вимагає проведення судового засідання, відповідач по справі надав суду відзиви на позовну заяву на обґрунтування своєї правової позиції з приводу спірних правовідносин. При цьому, відповідачем не повідомлено суду обставин, які унеможливлюють розгляд даної справи без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
		Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
		Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
		ВСТАНОВИВ:
		Як зазначено в позовній заяві, ОСОБА_1 починаючи з 2010 року фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Факт постійного проживання позивача за вказаною вище адресою, починаючи з 2010 року, підтверджується довідкою Великокаратульської сільської ради від 25.01.2019 №21.
		ОСОБА_2 зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Факт реєстрації та постійного проживання позивача за вказаною вище адресою, підтверджується довідкою Великокаратульської сільської ради від 25.01.2019 №28.
		ОСОБА_3 зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Факт постійного проживання позивача за вказаною вище адресою, підтверджується довідкою Великокаратульської сільської ради від 25.01.2019 №22.
		В адміністративних межах Великокаратульської сільської ради, за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, село Велика Каратуль, вул. Переяславська, буд. 32, провадить свою діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг».
		Як зазначено представником позивачів, слідчим відділом Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 12.10.2018 №12018110100002145 за фактом вчинення службовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» порушення правил екологічної безпеки, забруднення земель, атмосферного повітря та вод, а також жорстокого поводження з тваринами, на території села Велика Каратуль, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, попередня правова кваліфікація правопорушень відповідно до статті 236, частини третьої статті 299 Кримінального кодексу України.
		Діючи в інтересах позивачів, яких визнано потерпілими в рамках зазначеного вище кримінального провадження, 28.01.2019 представник позивачів ознайомився із матеріалами досудового розслідування в рамках кримінального провадження від 12.10.2018 №12018110100002145 
		З матеріалів кримінального провадження позивачам стало відомо, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг», здійснюється на підставі висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи «Матеріалів облаштування санітарно-захисної зони із встановленням її нормативного розміру для об`єкту «Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30 000 самок в с. В. Каратуль, Переяслав-Хмельницького району Київської області» від 04.12.2012 №05.03.02-07/119173, затверджений Головним державним санітарним лікарем України.
		Також, представником позивачів зазначено, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що на підставі листа слідчого Відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 19.11.2018 №7/2861 та ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.11.2018, 27.11.2018 здійснено перевірку (огляд) звіроферми Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг».
		За результатами проведеної перевірки складено акт за результатами перевірки (огляду) звіроферми Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» від 27.11.2018 № 10-04.1-12/10949.
		Станом на 27.11.2018, в ході проведення перевірки на території Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг», встановлено 103 шеди для вирощування норок, тобто на 31 шед більше, ніж передбачено висновком санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.12.2012 №05.03.02-07/119173.
		Крім того, відповідно до Відомостей руху звіропоголів`я норки за жовтень 2018 року, наданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг», загальна кількість поголів`я норок на початок жовтня 2018 року становила 191 071 голів норки, що більше ніж на 40 тисяч річної програми поголів`я, передбаченої висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.12.2012 №05.03.02-07/119173.
		Представником позивачів наголошено, що описані перевищення кількості шедів та поголів`я норок призводять до збільшення валових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від діяльності Товариству з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг».
		Зокрема, згідно протоколів дослідження атмосферного повітря від 23.10.2018  №1/3654 та №2/3654 від 30.10.2018 Державної установи «Інституту громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва НАМНУ» встановлено, що за результатами проведених досліджень атмосферного повітря лабораторією якості повітря на межі найближчої житлової забудови з Товариством з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» концентрації метилмеркаптану та сірководню перевищують гігієнічні нормативи гранично допустимої концентрації.
		Також, згідно протоколів лабораторного дослідження питної води на фізико-хімічні показники від 28.11.2018 №4763/436, №4762/435 та №4761/434 Державної установи «Київський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» встановлено, що питна вода зі свердловин (вул. Переяславська, 6, Переяславська, 3 та Переяславська, 8 с. Велика Каратуль Переяслав-Хмельницький район) не відповідає вимогам ДСанПіН 2.2.4.-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної призначеної для споживання людиною» за показниками забарвленість, каламутність та загальне залізо.
		Разом з тим, згідно протоколів лабораторних досліджень питної води на мікробіологічні показники від 30.11.2018 №4763/1147 та №4762/1146 Державної установи «Київський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» встановлено, що у питній воді зі свердловин (вул. Переяславська, 6 та Переяславська, 3 с. Велика Каратуль Переяслав-Хмельницький район) виявлено загальні коліформні бактерії та Е.coli, що не відповідає вимогам ДСанПіН 2.2.4.-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної призначеної для споживання людиною.
		Таким чином, на підставі даних, встановлених в ході зазначеної вище перевірки, перевіряючими зроблено висновок, що для подальшої діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» яка не призведе до негативного впливу на навколишнє середовище та здоров`я населення, необхідно організувати та встановити фактичну санітарно-захисну зону та прийняти рішення про зміну технології виробництва, що передбачає зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу, його перепрофілювання або закриття.
		Як вбачається з матеріалів справи, висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи «Матеріалів облаштування санітарно-захисної зони із встановленням її нормативного розміру для об`єкту «Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30 000 самок в с. В. Каратуль, Переяслав-Хмельницького району, Київської області» від 04.12.2012 №05.03.02-07/119173, затверджений Головним державним санітарним лікарем України на замовлення  Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідо-Інтернешнл», сфера застосування об`єкта експертизи: розведення норок, коригування санітарно-захисної зони, термін дії висновку: без обмеження.
		Позивачі, вважаючи протиправним вказаний висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-07/119173 від 04.12.2012, на підставі якого здійснює господарську діяльність третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг», звернулись до суду з даним позовом.
		Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 №4004-XII (в редакції, чинній на час затвердження оскаржуваного висновку) передбачено, що висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об`єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров`я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов`язковим для виконання власником об`єкта експертизи; об`єкт державної санітарно-епідеміологічної експертизи - будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, проекти нормативних документів, реалізація (функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на здоров`я людини, а також діючі об`єкти та чинні нормативні документи у випадках, коли їх шкідливий вплив встановлено в процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
		Відповідно до статті 4 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» громадяни мають право на: безпечні для здоров`я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище; участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих питань до відповідних органів; відшкодування шкоди, завданої їх здоров`ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства; достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров`я, здоров`я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров`я та їх ступінь.
		Законодавством України громадянам можуть бути надані й інші права щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.
		Статтею 5 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що громадяни зобов`язані: піклуватися про своє здоров`я та здоров`я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів; проходити обов`язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках; виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно- епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.
		Згідно зі статтею 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
		Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.
		Орхуська конвенція ратифікована Законом України від 06.07.1999 №32-ХІV, тому її положення, відповідно до статті 9 Конституції України, є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.
		Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.
		Водночас відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у процесі ухвалення рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні [(згідно із Настановами щодо впровадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік)]. Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.
		З аналізу наведених положень вбачається, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість).
		Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси
		Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.
		У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
		Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.
		Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
		З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.
		З матеріалів справи вбачається, що позивачі є жителями села Велика Каратуль, в межах якого, провадить свою діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг». За посиланнями позивачів, господарська діяльність з розведення норок, яку здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» та істотно забруднює навколишнє природне середовище, чим грубо порушує права позивачів на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля.
		Відповідно до статті 41 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, районів у містах та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям на транспорті та їх заступникам у межах відповідних територій (об`єктів транспорту) надаються повноваження, зокрема, державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами санітарного законодавства; винесення рішень про необхідність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, визначення складу комісій для її здійснення і затвердження висновків; погодження видачі, а у передбачених законодавством випадках - надання дозволу на здійснення видів діяльності, передбачених цим Законом; застосовування передбачених цим Законом заходів для припинення порушення санітарного законодавства.
		Відповідно до приписів статті 42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства:
		а) обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об`єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм;
		б) обмеження, тимчасова заборона або припинення будівництва, реконструкції та розширення об`єктів у разі відступу від затвердженого проекту;
		в) тимчасова заборона виробництва, заборона використання та реалізації хімічних речовин, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів народного споживання, джерел іонізуючих випромінювань в разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації, а також якщо їх визнано шкідливими для здоров`я людей;
		г) обмеження, зупинення або заборона викидів (скидів) забруднюючих речовин за умови порушення санітарних норм;
		д) зупинення або припинення інвестиційної діяльності у випадках, встановлених
		законодавством;
		е) внесення власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності осіб, зазначених у абзаці шостому частини першої статті 7 цього Закону;
		є) вилучення з реалізації (конфіскація) небезпечних для здоров`я хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів у порядку, що встановлюється законодавством.
		Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 6 Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V, підставами для здійснення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю), зокрема,  є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
		Таким чином, наведені норм чинного законодавства України передбачають можливість здійснення заходів контролю та припинення порушень, у тому числі у сфері санітарного законодавства, та наділяють такими повноваженнями визначене коло суб`єктів, зокрема Головних державних санітарних лікарів, одночасно надають можливість здійснення такого контролю за зверненням фізичної особи (фізичних осіб) у разі порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави та може бути підтверджено належними засобами доказування.
		Разом з тим, матеріали справи не містять доказів звернення позивачів у визначеному законом порядку щодо здійснення державного нагляду (контролю) та припинення порушень у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, які порушують права позивачів на життя, на охорону здоров`я, на безпечне для життя і здоров`я довкілля.
		Відповідно до статті 11 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (в редакції, чинній на час затвердження оскаржуваного висновку), державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають: проекти міждержавних,   державних цільових, регіональних, місцевих і галузевих програм соціально-економічного  розвитку; інвестиційні проекти і програми у випадках і порядку, встановлених законодавством; схеми, передпроектна документація, що стосується  районного планування і забудови населених пунктів, курортів тощо; проекти нормативно-технічної,      інструкційно-методичної документації, що стосується здоров`я та середовища життєдіяльності людини; продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні фактори, використання, передача або збут яких може завдати  шкоди  здоров`ю людей; документація на розроблювані техніку, технології, устаткування, інструменти тощо; діючі  об`єкти, у тому числі військового та оборонного призначення.
		Відповідно до частини першої та другої статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.
		Відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого Указом Президента України від 24.07.2000 №918 та Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.99 №1109, наказом Міністерства охорони здоров`я України №247 від 09.10.2000, затверджено Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи (далі - Порядок №247).
		Відповідно до пункту 4.1. Порядку №247 виконавцями державної санітарно- епідеміологічної експертизи є установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби України, а в особливо складних випадках (відсутність відповідних санітарних норм, вимог стосовно об`єкта експертизи - критеріїв безпеки, умов використання, гігієнічних та епідеміологічних регламентів тощо, імпортна продукція, продукція спеціального призначення або виготовлена без нормативних документів, затверджених згідно з чинним законодавством України, об`єкти, дослідження яких потребує спеціальних методів, та об`єкти, визначені головним державним санітарним лікарем України тощо) експертиза проводиться комісіями, які утворюються головним державним санітарним лікарем та які вповноважені на відповідний профіль діяльності.
		Пунктом 5.1. Порядку №247 заявниками державної санітарно-епідеміологічної експертизи є власники об`єкта експертизи або вповноважені ними особи.
		Пунктом 7.4. Порядку №247 визначено, що державна санітарно-епідеміологічна експертиза включає такі етапи:
		-          звернення заявника у випадках, передбачених пунктом 7.2. цього Порядку, до Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров`я України, а у випадках, передбачених пунктом 7.1., - до установ, закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України;
		-          здійснення вимірювань, досліджень об`єктів, наукового обґрунтування відповідних вимог щодо об`єкта експертизи (показників безпеки та умов використання тощо) та оформлення звіту;
		-          проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та оформлення її результатів у вигляді протоколу експертизи;
		-          підготовка проекту висновку;
		-          затвердження висновку експертизи та внесення його до реєстру висновків експертизи.
		Відповідно до пункту 7.11. Порядку №247 установа, заклад державної санітарно- епідеміологічної служби або експертна комісія на підставі отриманих документів проводять державну санітарно-епідеміологічну експертизу, про що складають протокол експертизи, готують проект висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи (додатки 5, 6, 7) у двох примірниках.
		Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ встановленої форми містить:
		-          реквізити висновку як документа (назва об`єкта експертизи; назва виробника продукції, розробника документа, країна; назва заявника, країна заявника; сфера застосування об`єкта експертизи (можливий споживач); сфера реалізації (через роздрібну торгівлю, аптечну мережу, для промислового використання, без права реалізації через роздрібну мережу); назва виконавця експертизи, номер протоколу; термін дії висновку; відповідальний за дотримання вимог висновку; примітки, опис ознак об`єкта експертизи;
		-          медичні вимоги безпеки для життя і здоров`я людини (критерії безпеки, показники, їх граничнодопустимі рівні, встановлений конкретний термін придатності тощо), яким повинен відповідати об`єкт експертизи, з якими має ознайомитись і які зобов`язується виконувати заявник - власник об`єкта експертизи, а також які є предметом подальшого державного санітарно-епідеміологічного нагляду;
		-          перелік відповідних методів їх контролю, які повинні бути перевірені в ході експертизи стосовно можливості застосування для контролю об`єкта експертизи;
		-          рекомендації щодо місця, періодичності та обсягів перевірок об`єкта в ході державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
		На кожен об`єкт експертизи готується окремий висновок згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП) ДК 016-97 або Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) ДК 017-98.
		Підготовлений висновок, підписаний керівником експертної комісії, установи, закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, надається головному державному санітарному лікарю на затвердження, при цьому до висновку додається протокол експертизи, підписаний керівником та членами експертної комісії.
		Пунктом 7.12. Порядку №247, висновки у двох примірниках затверджує власним підписом та печаткою головний державний санітарний лікар або вповноважені ним заступники, яким делеговані повноваження в установленому порядку.
		Відповідно до пункту 3.2. Порядку №247, забороняється використання або функціонування об`єктів експертизи без наявності позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
		Як зазначено  третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг», на виконання вимог статті 21 Закону України «Про здійснення містобудівної діяльності», відбулися громадські слухання по матеріалах містобудівного обґрунтування з проектом містобудівних умов та обмежень щодо розташування норкової ферми Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» в адміністративних межах Великокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, про що свідчить протокол від 20.04.2011 №01/11. 
		У складі Робочого проекту будівництва об`єкта «Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30 000 самок у селі Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області», який, обговорювався на громадських слуханнях, було затверджено оцінку впливу на навколишнє середовище, подано заяву про наміри та заяву про наслідки (далі - ОВНС).
		В межах розроблення та затвердження ОВНС було вжито заходів щодо інформування громадськості про плановану діяльність, мету і шляхи її здійснення, громадськість проінформована щодо планованої діяльності та змісту ОВНС («Заява про наміри» опублікована в ЗМІ «Заява про екологічні наслідки діяльності» надана до місцевого органу самоврядування). Запропоновано для ознайомлення з матеріалами ОВНС і надання пропозицій звертатися до розробника ОВНС (Приватне підприємство «ПТЦ Телоцентр») та замовника (Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідо-Інтернешнл»; з пропозиціями, зауваженнями та коментарями надана можливість звертатись до Великокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.
		Зокрема, третьою особою наголошено на тому, що як вбачається з висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.12.2012 №05.03.02-07/119173, останній містить у собі всі обов`язкові реквізити, передбачені Порядком №247, його підписано уповноваженими на те особами: заступником голови експертної комісії державної установи «Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМН України» Полько Н.С. та затверджено головним державним санітарним лікарем України Пономаренко A.M.. Протокол санітарно-епідеміологічної експертизи від 13.11.2012 №3515, який є невід`ємною частиною висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи підписано заступником голови експертної комісії Полько Н.С., секретарем Шкуро В.В. та виконавцем експертизи ОСОБА_4 при цьому у подальшому у позовній заяві позивачі перераховують усі відомості,  які містяться у протоколі.
		Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.
		Наказом Міністерства охорони здоров`я України №173 від 19.06.1996, затверджено Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (далі - Правила №173) (в редакції, чинній на час затвердження оскаржуваного висновку), які є обов`язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами- громадянами інших держав. При вирішенні питань планування та забудови населених пунктів необхідно керуватися вимогами діючих будівельних норм і правил та інших інструктивно-методичних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров`я України, що використовуються для вказаних цілей.
		Пунктом 5 Правил №173 встановлено вимоги до розташування та організації виробничої території, зокрема передбачено, що до складу виробничої території входять: промислова, комунально-складська, науково-виробнича зони, споруди зовнішнього транспорту та міської вулично-дорожньої мережі. Розміщення вказаних зон визначається містобудівними і санітарно-гігієнічними нормами відповідно до санітарної класифікації підприємств, профілізації населеного пункту, особливостей місцевих умов і т.ін.
		Підпунктом 5.4. пункту 5 Правил №173 визначено, що промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.
		Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів та інших об`єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об`єктів.
		Відповідно до підпункту 5.5 пункту 5 Правил №173, розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств та інших об`єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей, слід встановлювати відповідно до діючих санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих зон за «Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий» ОНД-86, розрахунками рівнів шуму та електромагнітних випромінювань з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу, метеоумов, рози вітрів та ін.), а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об`єктів.
		Згідно з підпунктом 5.6. пункту 5 Правил №173, основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об`єктів, що наведена у додатку №4.
		Розміри санітарно-захисних зон та санітарних розривів від сільськогосподарських Підприємств і виробничих комплексів слід приймати відповідно до «Санитарных правил для животноведческих предприятий», «Санитарных правил и норм размещения, устройства и єксплуатации малых ферм для содержания животных (скота, птицы, зверей) в населенных пунктах Украинской ССР» №5.02-12/11, ДБН Б.2.4-3-95 «Генеральні плани сільськогосподарських підприємств» (додаток №5).
		Підпунктом 5.7. пункту 5 Правил №173 визначено, що санітарно-захисна зона для підприємств та об`єктів, що проектуються з впровадженням нової технології або реконструюються, може бути збільшена при необхідності та належному техніко-економічному та гігієнічному обґрунтуванні, але не більше, ніж в 3 рази у випадках:
		-          відсутності способів очищення викидів;
		-          неможливості знизити надходження в навколишнє середовище хімічних речовин, електромагнітних та іонізуючих випромінювань та інших шкідливих факторів до меж, встановлених нормативами;
		-          при розташуванні житлової забудови, оздоровчих та інших прирівняних до них об`єктів з підвітряного боку відносно підприємств в зоні можливого забруднення атмосфери.
		Якщо трикратне збільшення санітарно-захисної зони не забезпечує припинення впливу підприємства на стан навколишнього середовища та здоров`я населення, слід приймати рішення відповідно до п.5.5 цих Правил.
		Розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об`єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об`єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи.
		Підпунктом 5.9. пункту 5 Правил №173 визначено, що розміри санітарно-захисних зон для нових видів виробництв, підприємств та інших виробничих об`єктів з новими технологіями, а також зміна цих зон (збільшення чи зменшення згідно з пунктом 5.7) для підприємств і виробництв І-ПІ класів небезпеки затверджуються Головним державним санітарним лікарем України на підставі висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи проектних матеріалів на будівництво зазначених об`єктів.
		Третьою особою вказано на те, що як свідчить протокол санітарно-епідеміологічної експертизи від 13.11.2012 №3515, який є невід`ємною частиною висновку від 04.12.2012 №05.03.02-07/119173, для норкової ферми з поголів`ям основного стада 30 000 самок, включаючи пічку для видалення непереробних органічних відходів у с. Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області встановлено СЗЗ у північному напрямку 500 м, у північно-східному напрямку 500 м, у східному напрямку 500 м, у південно-східному напрямку 300 м, у південному напрямку 300 м, у південно-східному 300м, у західному напрямку 300 м, у північно-східному напрямку 500 м від гноєсховища, 300 м від шедів та печі.
		В ОВНС, що були розроблені та затверджені у складі Робочого проекту будівництва об`єкта «Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30 000 самок у с. Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області», який, обговорювався на громадських слуханнях, було встановлено нормативний розмір санітарно-захисної зони для ферми по вирощуванню тварин згідно з Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затвердженим Міністерством охорони здоров`я України від 09.06.1996 №173, становить 300 м. Система координат на схемі ГП прийнята так: вісь «У» співпадає з напрямом на північ; вісь «X» - перпендикулярна до неї. Координатна сітка (по осі X - 3 000 метрів, по осі У - 3 000 метрів) охоплює санітарно-захисну зону підприємства з кроком 100 м.
		Так, третьою особою наголошено, що санітарно-захисні зони для норкової ферми були розроблені в ОВНС та затверджені Головним державним санітарним лікарем України у висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.12.2012 №05.03.02- 07/119173. 
		Зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю «Норкова ферма «Вікінг» наголошено на тому, що з метою дотримання санітарно-епідеміологічних норм та підтвердження правомірності отриманого висновку санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.12.2012 №05.03.02-07/119173, останнім регулярно здійснюється дослідження стану повітря, питної води, стічних вод, ґрунтів, відстежується вміст забруднюючих речовин в організованих викидах, про що свідчать матеріали справи.
		Так, Товариством з обмеженою відповідальністю «Норкова Ферма «Вікінг» додано до матеріалів справи копії протоколів дослідження повітря населених пунктів від 09.11.218 №11-03, №11-04, №11-05, протоколу вимірювання вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел від 20.07.2018 №20-07/18, протоколу дослідження питної води від 15.01.2018 №2,  протоколу відбору та дослідження проб ґрунту від 30.05.2014 №46 та результати санітарно-мікробіологічного дослідження води водопровідної, колодязної, зі змісту яких не вбачається порушення останнім законодавства.
		Крім того, слід наголосити на тому, що наявність підстав видачі оскаржуваного висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи «Матеріалів облаштування санітарно-захисної зони із встановленням її нормативного розміру для об`єкту «Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30 000 самок в с. В. Каратуль, Переяслав-Хмельницького району, Київської області» №05.03.02-07/119173 від 04.12.2012, було предметом дослідження у кримінальному провадженні №12018110100002145.
		Суд не приймає до уваги посилання позивачів на обставини, встановлені у кримінальному провадженні №12018110100002145, позаяк постановою слідчого Слідчого відділу Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 11.07.2019 закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за від 12.10.2018 №12018110100002145, за ознаками кримінального правопорушень, передбачених частиною третьою статті 299, статтею 236, частиною першою статті 388 Кримінального кодексу України.
		Таким чином, матеріалами справи не доведено, що оскаржуваний висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи «Матеріалів облаштування санітарно-захисної зони із встановленням її нормативного розміру для об`єкту «Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30 000 самок в с. В. Каратуль, Переяслав-Хмельницького району, Київської області» №05.03.02-07/119173 від 04.12.2012, суперечить вимогам законодавства України. Також, позивачами не доведено, що станом на час видачі відповідного висновку було порушено вимоги законодавства України.
		Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи «Матеріалів облаштування санітарно-захисної зони із встановленням її нормативного розміру для об`єкту «Норкова ферма з поголів`ям основного стада 30 000 самок в с. В. Каратуль, Переяслав-Хмельницького району, Київської області» №05.03.02-07/119173 від 04.12.2012, затверджений Головним державним санітарним лікарем України.
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з вимогами  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		ВИРІШИВ:
		          В задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
		          
		          Суддя                                                                                                           Літвінова А.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...