Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/7590/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано для оприлюднення: 16.12.2019. Зареєстровано: 17.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2019.
Дата набрання законної сили: 11.12.2019
Номер судового провадження: 11-сс/991/219/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016100000001664

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 760/7590/19
		Провадження №11-сс/991/219/19
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
		АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 грудня 2019 року                                         м. Київ
		 
		Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 
		 
		захисників                 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		прокурора                 ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного судуапеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 листопада 2019року, якою задоволено клопотання прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 про арешт коштів на рахунках ОСОБА_9 в АТ «Державний ощадний банк України», в межах кримінального провадження № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 2 ст. 364, ч.4 ст.358, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст.209ККУкраїни,
		ВСТАНОВИЛА:
		Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 листопада 2019 року задоволено клопотання прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 про арешт майна, в межах кримінального провадження № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч.4 ст. 358, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст.209ККУкраїни.
		Накладено арешт на кошти, розміщені на усіх банківських рахунках ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ), які відкриті в АТ «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129, МФО 300465)
		Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_9 , звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 листопада 2019 року та постановити нову, якою повністю відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та незаконною, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. На думку захисника ОСОБА_5 , підозра, оголошена ОСОБА_9 , є необґрунтованою та такою, що не відповідає матеріалам кримінального провадження; відсутні докази існування ризиків, передбачених ст. 170 КПК України; кошти, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_9 у АТ «Державний ощадний банк України», мають законне джерело походження та були нею задекларовані; накладенням арешту було порушено принцип справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи; всупереч п.6 ч.2 ст. 173 КПК України слідчим суддею жодним чином не враховано наслідки арешту майна для підозрюваної; розгляд клопотання про арешт майна здійснювався без повідомлення підозрюваної та її захисників. 
		В судове засідання з`явились захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та прокурор ОСОБА_8 . ОСОБА_9 будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, у зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу у її відсутність.
		Заслухавши суддю-доповідача, думку захисників ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 які підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її в повному обсязі, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів провадження, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016100000001664 від 08жовтня 2016 року, за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 2 ст. 364, ч.4 ст. 358, ч. 2 ст.366, ч. 3 ст.209ККУкраїни.
		В рамках даного кримінального провадження, 11 листопада 2019 року старшим детективом П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 було повідомлено ОСОБА_9 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України, тобто в пособництві у заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем
		Постановою директора Національного антикорупційного бюро України про арешт коштів від 14.11.2019 (а.с. 40-43), що вручена АТ «Державний ощадний банк України» 14.11.2019 о 11год. 15 хв. накладено попередній арешт на грошові кошти, що знаходяться на усіх банківських рахунках ОСОБА_9 в АТ «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129).
		15 листопада 2019 року прокурор шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт коштів розміщених на усіх банківських рахунках ОСОБА_9 , які відкриті в АТ «Державний ощадний банк України», в межах кримінального провадження № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року.
		Як зазначає в клопотанні прокурор, досудовим розслідуванням встановлено, що 10.10.2014 Правлінням Національного банку України прийнято постанову №656/БТ про надання стабілізаційного кредиту ПАТ «ВіЕйБі Банк» під заставу об`єктів нерухомості. Однак, Національним банком України під час прийняття даного рішення допущені суттєві порушення норм законодавства, що регулюють порядок та підстави надання стабілізаційних кредитів банкам України. 
		В порушення пункту 3.1. Положення про надання НБУ стабілізаційних кредитів банкам України (затверджене Постановою Правління НБУ №327 від 13.07.2010), в якому міститься вичерпний перелік документів, які Банк має подати до НБУ для отримання стабілізаційного кредиту, ПАТ «ВіЕйБі Банк» на момент прийняття Постанови «Про надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності» №656/БТ від 10.10.2014 не надав до Національного банку України: програму фінансового оздоровлення банку, спрямовану на вирішення протягом строку користування стабілізаційним кредитом проблем ліквідності, поліпшення структури активів, дохідності, рентабельності тощо та програму капіталізації банку, затверджену його спостережною (наглядовою) радою.
		13.10.2014 службовими особами ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» укладено з Національним банком України кредитний договір № 43 від 13.10.2014 про надання стабілізаційного кредиту на загальну суму 1200 млн. грн. 
		Забезпеченням по отриманому стабілізаційному кредиту являлось: 
		1. Приміщення цеху по виробництву лікеро-горілчаної продукції, розташованому за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Промислова 29, що належить майновому поручителю ТОВ «Станіславська торгова компанія» (код ЄДРПОУ-32873692, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, буд/ 9, офіс 33). Згідно звіту про незалежну оцінку майна проведеного ТОВ «Бізнес центр «Експертиза» (ЄДРПОУ 35982015), приміщення оцінено у 1250000000 грн.
		2. Нежитлова будівля літ. «А-2» площею 574,7 кв. м., за адресою м. Харків, вул.Гвардійців - Широнівців, 106, що належить ПАТ «ВіЕйБі Банк». Згідно звіту про незалежну оцінку майна проведеного ТОВ «Бізнес центр «Експертиза» (ЄДРПОУ 35982015), приміщення оцінено у 23000000 грн.
		3. Нежитлова будівля літ. «А-1» площею 802,2 кв. м. за адресою м. Харків, вул.Гвардійців - Широнівців, 86, що належить ПАТ «ВіЕйБі Банк». Згідно звіту про незалежну оцінку майна проведеного ТОВ «Бізнес центр «Експертиза» (ЄДРПОУ 35982015), приміщення оцінено у 32000000 грн.
		4. Нежитлова будівля літ. «2Б-6» площею 6180,9 кв. м. за адресою м. Харків, вул.Академіка Павлова, 120, що належить ПАТ «ВіЕйБі Банк». Згідно звіту про незалежну оцінку майна проведеного ТОВ «Бізнес центр «Експертиза» (ЄДРПОУ 35982015), приміщення оцінено у 545000000 грн.
		5. Майнова порука власника істотної участі банку ОСОБА_12 .
		В ході досудового розслідування встановлено, що звіти про незалежні оцінки майна, виконані від імені ТОВ «Бізнес центр «Експертиза», виготовлені шляхом підроблення, а проведеними будівельно-оціночними експертизами встановлено, що загальна вартість переданого для Нацбанку в заставу майна ПАТ «ВіЕйБі Банк» становить 72619895 грн.
		Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що в період з 22.10.2014 по 21.11.2014 в порушення постанови НБУ від 10.10.2014 №656/БТ шляхом проведення операцій щодо перерахунку на кореспондентський рахунок підконтрольного ОСОБА_12 банку, шляхом зняття готівки через підконтрольні суб`єкти господарської діяльності, проведення операцій за допомогою платіжних карток через POS термінали із ПАТ«ВіЕйБі Банк» виведено та обернуто на користь бенефіціарного власника Банку 247943821грн.
		За результатом досудового розслідування встановлено, причетність до вчинення вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_9 , яка будучи директором Генерального департаменту, діючи умисно, сприяла вчиненню злочину  протиправному вибуттю з володіння НБУ під виглядом отримання стабілізаційного кредиту з передачею завідомо неліквідного забезпечення та обернення на користь ПАТ«ВіЕйБі Банк» грошових коштів в сумі 1200000000грн., що більш ніж в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину і є відповідно до п.4 примітки до ст.185 ККУкраїни особливо великим розміром, унаслідок чого державі в особі НБУ завдано відповідної шкоди, організованому за наведених обставин ОСОБА_12 у співучасті та за попередньою змовою з головою спостережної ради ПАТ«ВіЕйБі Банк» ОСОБА_13 , головою правління ПАТ«ВіЕйБі Банк» ОСОБА_14 , першим заступником Голови НБУ ОСОБА_15 внаслідок зловживання учасниками змови своїм службовим становищем, а також за пособництва заступника голови Правління ПАТ«ВіЕйБі Банк» ОСОБА_16 , засновника та директора ТОВ«Бізнес-Центр «Експертиза» ОСОБА_17 і ОСОБА_18 , директора ТОВ «Станіславська торгова компанія» ОСОБА_19 директора Департаменту пруденційного нагляду НБУ ОСОБА_20 , головного економіста відділу нагляду за діяльністю банків 2 групи управління нагляду за банками 1 та 2 груп Департаменту пруденційного нагляду НБУ ОСОБА_21 , першого заступника начальника ГУНБУ по м.Києву та Київській області ОСОБА_22 , начальника управління моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин ГУНБУ по м.Києву та Київській області ОСОБА_23 , начальника відділу роботи із заставою управління моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин ГУНБУ по м.Києву та Київській області ОСОБА_24 та службове підроблення, за обставин, викладених в повідомленні про підозру. 
		Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 листопада 2019 року зазначене клопотання було задоволено та накладено арешт на кошти розміщені на усіх банківських рахунках ОСОБА_9 , які відкриті в АТ «Державний ощадний банк України».Прийняте рішення мотивоване тим, що викладені в клопотанні доводи про необхідність накладення арешту, з метою забезпечення можливої конфіскації є обґрунтованими та підлягають задоволенню, прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри та ризиків передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді.
		Відповідно до ч. 2ст. 131 КПК України,одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
		Згідност. 170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
		Так ч. 2ст. 170 КПК Українипередбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		Згідно ч. 5ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, тобто з метою конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд, у випадку передбаченомуКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
		Як вбачається з наданих суду матеріалів, ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.5 ст. 191 України, санкція якого передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.
		Відповідно дост. 59 КК України,покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цьогоКодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
		Частина 11ст.170КПК Українивказує,що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
		Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України,слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
		При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
		Колегія суддів погоджується, що надані детективом матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. Необхідність накладення арешту обґрунтовано обумовлена сукупністю підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання у випадку прийняття в подальшому відповідного рішення судом. Доводи ОСОБА_5 про законність походження вилучених грошових коштів не може бути підставою для відмови у накладенні арешту майна з вказаних підстав.
		Доводи апеляційної скарги з приводу відсутності обґрунтованої підозри у зв`язку з відсутністю доказів фактичного вчинення ОСОБА_9 інкримінованих їй діянь є безпідставними з огляду на наступне.
		11 листопада 2019 року ОСОБА_9  було повідомлено про підозру в пособництві у заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем тобто у вчиненнікримінальних правопорушень(злочинів)передбачених ч.5ст.27,ч.5ст.191КК України.Відповідно до ст. 12 КК України, діяння передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, є особливо тяжким злочином.
		Згідно ч. 1ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов`язковому здійсненню, зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Додане до клопотання повідомлення про підозру свідчить про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. 
		Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення ЄСПЛ «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
		При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
		Матеріали судовогопровадження свідчать,що наданому етапікримінального провадженняпотреби досудовогорозслідування виправдовуютьтаке втручанняу правата інтересивласника майназ метоюзапобігання відчуженнямайна,а слідчийсуддя наданій стадіїне вправівирішувати тіпитання,які повиненвирішувати судпри розглядікримінального провадженняпо суті,тобто невправі оцінюватидокази зточки зоруїх достатностіі допустимостідля встановленнявини чиїї відсутностіу особиза вчиненнязлочину,а лишезобов`язанийна підставірозумної оцінкисукупності отриманихдоказів визначити,що причетністьтієї чиіншої особидо вчиненнякримінального правопорушенняє вірогідноюта достатньоюдля застосуваннящодо неїзаходів забезпеченнякримінального провадження,одним ізяких іє накладенняарешту намайно. 
		Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість приховання або перетворення цього майна ОСОБА_9 з метою уникнення його можливої конфіскації. Прокурором доведенонеобхідність накладенняарешту намайно,а такожнаявність ризиків,передбачених абзацомдругим частинипершої статті170цього Кодексу. 
		Звертаючись з клопотанням про арешт вказаного майна, прокурор зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є конфіскація майна як виду покарання. З метою забезпечення дієвості такого заходу забезпечення кримінального провадження, прокурор просив розглянути подане клопотання без повідомлення власників майна.
		Слідчим суддею на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України прийнято рішення провести розгляд даного клопотання без повідомлення власників майна, з наведених прокурором підстав.
		З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що проведення розгляду без повідомлення власника майна є обґрунтованим та таким що відповідає КПК України.
		Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, особою, яка подала апеляційну скаргу не надано та колегією суддів не встановлено.
		При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимогст. 174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, щоарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		Надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. 
		Істотних порушень вимогКримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
		У зв`язкуз цим,колегія суддівприходить довисновку,що ухваласлідчого суддіпостановлена увідповідності довимог чинногозаконодавства,із з`ясуваннямвсіх обставин,які маютьзначення длявирішення справи,а відтаквважає постановлененим рішеннязаконним іобґрунтованим тане вбачаєпідстав дляйого скасування.
		На підставі наведеного, керуючись ст. ст.170,171,173,309,405,407,422КПК України, колегія суддів
		ПОСТАНОВИЛА:
		Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 листопада 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 про арешт коштів на рахунках ОСОБА_9 в АТ «Державний ощадний банк України», в межах кримінального провадження № 12016100000001664 від 08жовтня 2016 року залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 - без задоволення.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя:                                                  ОСОБА_1 
		 
		Судді:                                      ОСОБА_2 
		 
		    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...