Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/4739/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; плати за землю.
Надіслано судом: 17.12.2019. Зареєстровано: 18.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2019.
Дата набрання законної сили: 17.12.2019
Номер судового провадження: К/9901/37847/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		17 грудня 2019 року 
		Київ
		справа №804/4739/16
		адміністративне провадження №К/9901/37847/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Олендера І.Я.,
		суддів: Гончарової І.А.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2016 року (суддя Верба І.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року (судді: Дурасова Ю.В. (головуючий), Щербак А.А., Баранник Н.П.) у справі   № 804/4739/16   за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі    м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		 
		УСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі                         м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 червня 2016 року № 19288-1303.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2016 року № 19288-1303, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивач не є ні власником, ні землекористувачем земельної ділянки, на підставі якої відповідач нарахував земельний податок з фізичних осіб, між позивачем та органом місцевого самоврядування м. Дніпропетровська не укладено жодного договору оренди земельної ділянки та позивач не є власником будь-яких земельних ділянок, не є постійним користувачем земельної ділянки площею 3408 га, а є лише користувачем земельної ділянки площею 1028 га, яка розташована під належним позивачу на праві приватної власності будівлями та спорудами, решта ж площі земельної ділянки не використовується, у зв`язку з чим позивач погоджується із частковою сплатою за користування землею, фактично зайнятою частиною будівель та споруд.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
		4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що особа має сплачувати земельний податок, який вираховується контролюючим органом з урахуванням площі земельної ділянки під належними їх будівлями та спорудами з урахуванням прибудинкової території, належної кожної з таких осіб та встановленої для даної ділянки нормативно-грошової оцінки, а тому контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2016 року № 19288-1303 діяв у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14 червня 2016 року контролюючим органом відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення № 19288-1303, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем   земельний податок з фізичних осіб   на загальну суму 21 163,42 грн. Позивач є власником 1/2 частини нежитлових будівель, розташованих за адресою:                    АДРЕСА_1 , згідно договору дарування від 25.10.2004, посвідченого приватним нотаріусом Бондаренко В.Г. Зазначене право власності зареєстроване БТІ, про що свідчить витяг за № 5461822 про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно.
		Згідно з планом земельної ділянки в Технічному паспорті на виробничий будинок (нежитлові будівлі та споруди) по АДРЕСА_1 (розмір частки власності за ОСОБА_1 -   1/2) загальна площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 , з них під будинком, господарськими будівлями та спорудами усього 2056 кв.м: 1827,5 кв.м - під будинком та 228,5 кв.м   під господарськими будівлями та спорудами. У зв`язку з тим, що позивач набула право власності на споруду та до неї перейшло право користування на земельну ділянку, на якій розташована споруда, ОСОБА_1 зроблено розрахунок земельного податку, виходячи з площі тієї земельної ділянки, яка розташована під належними позивачці будівлями та спорудами, тобто виходячи з 1028 кв.м (2056 кв.м х 1/2 - належна позивачу частка будівель, споруд), що підлягає сплаті у розмірі 12 767,60 грн.
		Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення та розраховуючи суму земельного податку, відповідач виходив з загальної площі земельної ділянки, що дорівнює 3408 кв.м та за формулою вирахування відповідної частки позивача   1/2 (1704 кв.м), установленої грошової оцінки 1 кв.м від 26.04.2016 -   1 655,98 грн, розміру плати за землю, установленого відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року   1% х 0,75, визначив, що плата за землю складає для ОСОБА_1 21 163,42 грн.
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за умовами договору дарування нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , укладеного 25.10.2004, не визначено розміру земельної ділянки, на якій розміщені споруди за вказаною адресою. Згідно положень статті 377 Цивільного кодексу України (у редакції Закону, що діяла на момент укладання вказаного договору) до позивача згідно договору дарування нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , укладеного 25.10.2004, перейшло право власності на 1/2 частину нежитлових будівель за вказаною адресою, 1/2 частину земельної ділянки, на якій розташовані належні на праві власності нежитлові будівлі та на 1/2 частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. При цьому, згідно з планом земельної ділянки виробничого будинку по АДРЕСА_1, що є складовою частиною Технічного паспорту на виробничий будинок по АДРЕСА_1 , площа земельної ділянки складає 3408 кв.м. Під будівлями та спорудами знаходиться 2056 кв.м, під дорожнім (твердим) покриттям 58,20 кв.м, разом 2114,20 кв.м. Таким чином, під обслуговування будівлі згідно плану земельної ділянки виділено 1293,80 кв.м.
		Суди попередніх інстанцій зазначили, що нерухоме майно не є єдиною цільною спорудою, а складається із адміністративно-побутового корпусу, цеху, двох прибудов, зерносховища, двох сушильних камер, ангару, сторожки, трьох навісів, трьох воріт, силосу та чотирьох огорож, що виокремлюють зайняту комплексом будівель та споруд земельну ділянку. Планом земельної ділянки визначено зайняту вказаним майном земельну ділянку, загальною площею 3408 кв.м, яка є необхідною для обслуговування нерухомого майна. Із врахуванням того, що в натурі частки під будівлями, які належать позивачу, не виділені, та співвласники користуються майном без їх виділення, є правомірним висновок контролюючого органу, що у фактичному користуванні платника податків знаходиться земельна ділянка площею 1704 кв.м (3408 х 1/2). Тобто, на праві приватної власності до позивача згідно договору дарування нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , укладеного 25.10.2004, у користування перейшла 1/2 частина земельної ділянки, що складає 1704 кв.м. Інших документів з визначенням іншого розрахунку земельної ділянки надано не було, а матеріали справи не містять, наявність їх не встановлена, позивачу не надано право самостійної зміни розміру земельної ділянки без укладення відповідних документів із затвердженням нового розміру земельної ділянки, що перебуває у власності позивача, у зв`язку з набуттям права власності на будівлі та споруди, що знаходяться на ній.
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з метою отримання нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , контролюючим органом направлено запит від 12.02.2016 № 2669/10/04-61-175 до Управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області. Відповіддю від 26.04.2016 за № 8-411-02-1488/2-16 відповідача повідомлено, що у разі використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 для промисловості, нормативно-грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки буде складати 1 655,98 грн. Крім того, згідно положень підпункту 1.3.3.6 пункту 1.3 Додатка № 2 до Рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 № 3/65   Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 № 5/6   Про місцеві податки і збори на території міста,   визначена ставка земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлювальних джерел енергії, об`єктів виробничої та будівельної сфери діяльності   0,75% від нормативною грошової оцінки землі. Зазначені дані були використані відповідачем під час здійснення розрахунку земельного податку, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 19288-1303 від 14.06.2016 на суму 21 163,42 грн (1704 кв.м х 1655,98 грн х 1%*0,75).
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України, а також зазначає, що у позивача немає жодних правовстановлюючих документів щодо права власності на земельну ділянку, права користування нею та така земельна ділянка не зареєстрована в Державному реєстрі земель, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
		8. Відповідач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
		9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		10.   Податковий кодекс України   (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
		10.1. Пункти 286.5, 286.6 статті 286.
		Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному   статтею 58   цього Кодексу.
		У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.
		У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
		За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
		За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
		10.2. Пункт 287.1 статті 287.
		Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
		У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
		11. Земельний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
		11.1. Частини перша та друга статті 120.
		У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
		Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		12. Обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
		Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до   Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються   статтею   120 Земельного кодексу України   та   статтею 377 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
		13. Платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).
		З моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		14. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		15. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).
		16. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган приймаючи  оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2016 року № 19288-1303, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем   земельний податок з фізичних осіб   на загальну суму 21 163,42 грн, діяв у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
		У справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач є власником 1/2 частини нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору дарування від 25.10.2004, посвідченого приватним нотаріусом Бондаренко В.Г. (право власності зареєстроване БТІ, про що свідчить витяг за № 5461822 про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно). Згідно з планом земельної ділянки в Технічному паспорті на виробничий будинок (нежитлові будівлі та споруди) по АДРЕСА_1 (розмір частки власності за ОСОБА_1 -   1/2) загальна площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 . Із врахуванням того, що в натурі частки під будівлями, які належать позивачу, не виділені, та співвласники користуються майном без їх виділення, є правомірним висновок контролюючого органу, що у фактичному користуванні платника податків знаходиться земельна ділянка площею 1704 кв.м (3408 х 1/2). Тобто, на праві приватної власності до позивача згідно договору дарування нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , укладеного 25.10.2004, у користування перейшла 1/2 частина земельної ділянки, що складає 1704 кв.м. Інших документів з визначенням іншого розрахунку земельної ділянки надано не було, а матеріали справи не містять, позивачу не надано право самостійної зміни розміру земельної ділянки без укладення відповідних документів із затвердженням нового розміру земельної ділянки, що перебуває у власності позивача, у зв`язку з набуттям права власності на будівлі та споруди, що знаходяться на ній.
		Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України (у редакції Закону, на момент виникнення спірних правовідносин) за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.
		Крім того, згідно положень частини першої та другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти, а до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. 
		17. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що у контролюючого органу були наявні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення від 14 червня 2016 року № 19288-1303, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем   земельний податок з фізичних осіб   на загальну суму 21 163,42 грн
		18. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем у адміністративному позові, апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені позивачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		19. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи положення пунктів  286.5, 286.6 статті 286 Податкового кодексу України та частини першої та другої статті 120 Земельного кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року слід залишити без задоволення.
		20. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		21. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року у справі № 804/4739/16   залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		І.Я.Олендер
		І.А. Гончарова 
		 Р.Ф. Ханова ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...