Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 541/2553/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2019. Зареєстровано: 18.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2019.
Дата набрання законної сили: 10.12.2019
Номер судового провадження: 11-кп/814/922/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018170260000643

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 541/2553/18  Номер провадження 11-кп/814/922/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1  Доповідач ап. інст. ОСОБА_2 
		Категорія: п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України О.Т.З.
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 грудня 2019 року м. Полтава
		 
		 
		Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
		 
		головуючого судді          ОСОБА_2 , 
		суддів                     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		з секретарем             ОСОБА_5 ,
		з участю прокурора         ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_7 ,
		захисника                 ОСОБА_8 ,
		потерпілої                 ОСОБА_9 ,
		представника потерпілої     ОСОБА_10 ,
		 
		розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018170260000643, за апеляційними скаргами прокурора Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_8  захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_9 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 04 червня 2019 року,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		   
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
		 
		   Вироком суду, 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Українка, Малинського району, Житомирської області, громадянина України, не одруженого, із середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого, визнано винуватим та засуджено:
		-за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років;
		-за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років;
		-за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років.
		Вирішено долю речових доказів.
		 
		Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнаний винуватим в тому, що він в період часу з 19 серпня 2018 року по 20 серпня 2018 року перебував на добовому чергуванні по охороні території ПрАТ «Миргородкурорт», що по вул. Гоголя, 112 у м. Миргороді, Полтавської області, де виконував обов`язки охоронника.
		20 серпня 2018 року близько 23 годині 30 хвилин він, перебуваючи біля кафе «Едем», зустрів ОСОБА_11 , з якою незадовго до цього познайомився в кафе «Оболонь», які розташовані на цій же території.
		В цей же день приблизно о 03 годині 00 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи на зупинці громадського транспорту, яка розташована на території ПрАТ «Миргородкурорт», запропонував ОСОБА_11 вступити з ним у статеві зносини, на що отримав відмову.
		Відразу ж після цього, з метою задоволення статевої пристрасті проти волі потерпілої ОСОБА_11 , він повів її силоміць за зупинку громадського транспорту, використовуючи при цьому стан алкогольного сп`яніння, в якому вона перебувала, однак розуміла характер та значення вчинюваних з нею дій.
		ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні дії, перебуваючи за вказаною вище зупинкою, умисно, з метою задоволення статевої пристрасті, долаючи опір потерпілої, застосував до неї фізичне насильство, яке полягало у нанесенні їй кулаком правої руки близько 27 ударів у життєво важливий орган  голову, зокрема в обличчя, потилицю, а також кінцівках, внаслідок чого вона втратила свідомість та впала на ґрунтове покриття.
		В цей час ОСОБА_7 , використовуючи безпорадний стан потерпілої ОСОБА_11 , який був зумовлений втратою свідомості внаслідок нанесення їй численних ударів кулаком правої руки у життєвоважливий орган  голову, намагався вступити з нею у статеві зносини природним способом проти її волі та з цією метою припустив на ній до колін джинсові шорти і спідню білизну.
		Однак він, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, не вчинив зґвалтування потерпілої з причин, які не залежали від його волі, оскільки не зміг здійснити статевий акт з фізіологічних причин.
		Під час вчинення замаху на зґвалтування потерпілої із застосуванням фізичного насильства, ОСОБА_7 умисно, з метою протиправного позбавлення життя ОСОБА_11 , у період часу тривалістю 30 хвилин, наніс їй приблизно 27 ударів кулаком руки в голову, в різні частини тулубу, по кінцівках, чим спричинив смерть останній, яка наступила внаслідок тупої травми голови, що призвела до виникнення крововиливів у її м`які тканини, м`яку мозкову оболонку та ускладнились набряком речовини головного мозку.
		Відразу ж після вчинення закінченого замаху на зґвалтування та умисного вбивства ОСОБА_11 , ОСОБА_12 таємно викрав належне потерпілій майно, а саме: срібну каблучку вагою 3,43 г, 925 проби; срібну каблучку вагою 1,95 г, 925 проби; срібну каблучку вагою 1,40 г, 925 проби; срібну каблучку вагою 1,10 г, 925 проби; срібну каблучку вагою 1,04, 925 проби; срібний підвіс у вигляді слона вагою 4,95 г, 925 проби; срібний браслет «бісмарк» вагою 8,80 г, 925 проби, довжиною 20 см, грошові кошти в сумі 153 грн., спричинивши матеріального збитку на загальну суму 411, 44 грн.
		З метою приховування слідів вчинених злочинів, побоюючись їх викриття сторонніми особами, ОСОБА_7 відтягнув тіло ОСОБА_11 до розташованого неподалік від місця події колодязя, який знаходився на території ПрАТ «Миргородкурорт» та вкинув його туди, а також належну їй жіночу сумку бежевого кольору зі шкірозамінника з особистими речами.
		Після приховування тіла ОСОБА_11 ОСОБА_7 залишив місце вчинення злочинів, забравши з собою викрадене майно на загальну суму 411, 44 грн. та розпорядився ним в подальшому на власний розсуд.
		 
		Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
		В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим та призначити покарання за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України у виді 10 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ч.1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання, шляхом поглинення всіх менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
		Так, на думку прокурора, суд при призначенні покарання ОСОБА_7 за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України не в повній врахував особливу тяжкість і підвищену суспільну небезпечність даного злочину.
		Крім того, судом не враховано того факту, що ОСОБА_7 є особою, яка становить підвищену небезпеку для суспільства, про що свідчать обставини скоєних кримінальних правопорушень, а саме, ОСОБА_7 не вважав життя людини найвищою цінністю, жорстоко та безжально, шляхом нанесення численних ударів, холоднокровно вбив раніше не знайому йому молоду жінку, яка не чинила щодо нього протиправних дій та, в силу того, що була фізично слабшою, не могла чинити достатнього опору, намагався її зґвалтувати, поставив її життя нижче від свого бажання задовольнити статеву пристрасть. Скоюючи вбивство потерпілої ОСОБА_7 , діяв цинічно та зухвало, після вчинення вбивства заволодів прикрасами потерпілої.
		Звертає увагу, що судом не враховано думку потерпілої, яка наполягала на максимальній мірі покарання.
		Вважає, що покарання у виді довічного позбавлення волі буде справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Адвокат ОСОБА_8  захисник в інтересах ОСОБА_7 просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, застосувавши до обвинуваченого ОСОБА_7 ст. 69 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років.
		На обґрунтування таких вимог захисник вказує на помилковість невизнання судом низки обставин, що пом`якшують покарання, особу винного, інші обставин вчинення злочину.
		Посилається на те, що ОСОБА_7 свою поведінкою, а саме: повним визнанням своєї вини за усіма пунктами висунутого обвинувачення, правдивими свідченнями про обставини злочину, які він пам`ятає, негативним ставленням до скоєного злочину, співчуванням потерпілій, щирого жалкування про вчинене та готовністю понести заслужене покарання - довів наявність в нього пом`якшуючої обставини щирого каяття у скоєному злочині. 
		Зазначає також, що своєю поведінкою потерпіла спровокувала дії обвинуваченого, направлені на замах на її зґвалтування і вбивство, а тому вважає, що судом помилково не визнано обставиною, яка пом`якшує покарання, неправильну поведінку потерпілої, яка виразилась в тривалому спілкуванні з обвинуваченим в нічний час на інтимні теми, торканні його за коліно, наближенні до нього на інтимну відстань, шепотінні, що обвинувачений сприйняв як натяк на інтимну близькість, що спровокувало його на скоєння злочинів.
		Просить звернути увагу, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має цивільну дружину та неповнолітніх дітей на утриманні, щиро покаявся та активно сприяв у розкритті злочинів.
		Також вказує на безпідставне повернення обвинуваченому ОСОБА_7 вилученого у нього телефону, оскільки власницею даного телефону є ОСОБА_13 , яка підтвердила це в суді та даний факт не заперечував й обвинувачений.
		Потерпіла ОСОБА_9 в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим та призначити покарання за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України у виді 10 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 2 року позбавлення волі, на підставі ч.1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді довічного позбавлення волі.
		Так потерпіла не погоджується з вироком через м`якість призначеного покарання.
		   Вважає неправильним визнання судом обставиною, що пом`якшує покарання  сприяння розкриттю злочину, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 був змушений давати показання та указувати на місце приховування речових доказів після його викриття працівниками правоохоронних органів.
		   Вказує, що суд не врахував як негативні якості особи, те, що ОСОБА_7 викрадені у потерпілої кошти використав на придбання спиртних напоїв та сигарет.
		   Просить звернути увагу, що ОСОБА_7 протягом тривалого часу безпричинно спричинив численні тілесні ушкодження ОСОБА_11 , свідомо намагався приховати сліди злочину, що характеризує його як особу особливо небезпечну для суспільства, яка заслуговує на найсуворіше покарання.
		   У своїх запереченнях на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 потерпіла ОСОБА_9 вказує на правильність висновків суду першої інстанції про відсутність в діях обвинуваченого щирого каяття, оскільки останній в ході судового слідства не висловлював будь-якого щиросердного розкаяння чи жалю, не намагався відшкодувати спричинену шкоду, окрім того, кошти викрадені у ОСОБА_11 витратив на придбання спиртних напоїв та цигарок, а не для придбання речей для своїх дітей, наявність яких на утриманні у нього просить наразі врахувати як одну із підстав для пом`якшення покарання. Стверджує, що під час судового слідства не знайшло свого підтвердження факт провокації з боку потерпілої, оскільки, як показав сам обвинувачений, він майже не пам`ятає подій тієї ночі.
		 
		Позиції учасників судового провадження.
		   В суді апеляційної інстанції захисник та обвинувачений підтримали подану захисником апеляційну скаргу та додатково у судових дебатах просили вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з тих підстав, що ОСОБА_7 бажає давати свідчення. Також захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_7 заперечили проти доводів апеляційних скарг потерпілої ОСОБА_9 та прокурора. 
		   У судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор ОСОБА_6 , потерпіла ОСОБА_9 та представник потерпілої адвокат ОСОБА_10 підтримали подані стороною обвинувачення апеляційні скарги про скасування вироку суду і призначення максимальної міри покарання з підстав у них наведених та заперечили проти доводів апеляційної скарги захисника.
		 
		Мотиви суду.
		Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
		Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , у повній мірі дотримався вказаних вимог Кримінально-процесуального законодавства.
		Висновок судупро винуватість ОСОБА_7 у вчиненнізлочинів,передбачених п.10ч.2ст.115,ч.1ст.185КК Українита ч.2ст.15ч.4ст.152КК України(вред.Закону 2001року),є правильним,оскільки ґрунтуєтьсяна зібраниху кримінальномупровадженні іперевірених усуді належнихі допустимихдоказах тадетально наведениху вироку,як тоговимагає ст.374КПК України, відповідає фактичним обставинам справи і в апеляційних скаргах не оскаржується. Через це колегія суддів не переглядає вирок щодо правильності кваліфікації дій обвинуваченого.
		У апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8  захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 не погоджується з призначеним судом першої інстанції покаранням та вважає його надто суворим через неврахування обставин, що пом`якшують покарання та особу обвинуваченого.
		Прокурор та потерпіла ОСОБА_9 у поданих апеляційних скаргах також не погоджуються із призначеним судом першої інстанції покаранням за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України та вважають його надто м`яким через неврахування конкретних обставин справи та особи обвинуваченого, та просять скасувати вирок суду першої інстанції, ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_7 за вказаною статтею у вигляді довічного позбавлення волі та остаточно за сукупністю злочинів призначити вказане максимальне покарання.
		Такі доводи як сторони захисту, так і сторони обвинувачення колегія суддів вважає необґрунтованими на підставі наступного.
		Відповідно до ч. 2 ст.50,ст.65КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами. При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
		   У п.2 постанови ПленумуВерховного судуУкраїни від24.10.2003№ 7«Пропрактику призначеннясудами кримінальногопокарання» (далі  постанова Пленуму) вказано, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом, в тому числі і менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
		У п. 3 постанови Пленуму зазначено про те, що, досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
		Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вказані вимоги закону та роз`яснення, врахувавши ступінь тяжкості вчинених злочинів, два з яких відповідно до ст.12КК України є особливо тяжкими злочинами та один злочин середньої тяжкості, кількість злочинних проявів, обставину, що пом`якшує покарання  активне сприяння у розкритті та розслідуванні злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, не має постійного офіційного місця роботи, молодий вік обвинуваченого, його поведінку під час скоєння злочинів та після, наявність на утриманні малолітньої дитини, а також врахував те, що він раніше не судимий.
		Призначаючи покарання за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України, суд врахував факт настання невідворотних, особливо тяжких, негативних наслідків у вигляді смерті особи молодого віку, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_7 та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання за вказаною статтею у вигляді позбавлення волі на максимальний строк, визначений санкцією даної статті.
		Доводи прокурора про неврахування судом особи ОСОБА_7 , який становить підвищену суспільну небезпеку, внаслідок холоднокровного вбивства молодої, фізично слабшої за нього особи, яка не чинила щодо нього протиправних дій, та превалювання свого бажання задовольнити статеву пристрасть над життям ОСОБА_11 , і призначення внаслідок цього надто м`якого покарання - колегія суддів вважає безпідставними. Такими ж безпідставними колегія вважає і доводи потерпілої ОСОБА_9 щодо неправильного врахування судом першої інстанції як обставину, що пом`якшує покарання  сприяння розкриттю злочину, та неврахування негативної характеристики особи обвинуваченого яка проявилася у витрачанні коштів отриманих внаслідок вчинення злочину на придбання спиртних напоїв та цигарок.
		Такого висновку колегія суддів дійшла на підставі наступного.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України при призначенні покарання обставинами, які його пом`якшують, визнаються, у тому числі, і активне сприяння розкриттю злочину.
		Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» визначено поняття «активне сприяння розкриттю злочину» під яким вважається надання особою органам досудового розслідування будь-якої допомоги у встановленні невідомих їм обставин (далі - Постанова Пленуму №12).
		Відповідно до обвинувального акту щодо ОСОБА_7 слідчим вказано, що обставиною, яка пом`якшує покарання слід вважати активне сприяння розкриттю злочину.
		Оскільки встановлення обставини «активне сприяння розкриттю злочину», згідно наведених роз`яснень Пленуму, можливе лише під час досудового розслідування і слідчий у обвинувальному акті, погодженому прокурором, зазначає про наявність такої обставини, по-суті визнавши її існування у вигляді надання ОСОБА_7 допомоги у встановленні обставин, що мали значення для розслідування злочину і не були відомі органу досудового розслідування, - суд першої інстанції правильно врахував її при призначенні покарання обвинуваченому, пославшись на положення ст. 66 КК України.
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не призначив максимальне покарання, передбачене ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі, адже існує ряд обставин, які судом враховані у вироку та свідчать про можливість виправлення обвинуваченого у разі застосування до нього покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Такі висновки суду належним чином вмотивовані, враховано поведінку обвинуваченого до вчинення злочинів, а саме: відсутність судимостей у ОСОБА_7 , його позитивна характеристика за місцем проживання, виховання малолітньої дитини, не перебування на обліку у лікаря нарколога, наявність пом`якшуючої обставини  активне сприяння у розкриттю злочину. 
		Ті обставини, на які у своїх апеляційних скаргах посилається прокурор та потерпіла ОСОБА_9 у повній мірі враховані судом першої інстанції, оскільки призначене ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, за вчинення умисного вбивства ОСОБА_11 , за своїм розміром є максимальним для даного виду покарання за вказаний злочину. 
		Щодо посилань захисника про неврахування судом першої інстанції наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених особливо тяжких злочинів, а саме наявність щирого каяття з боку обвинуваченого, провокаційна поведінка загиблої ОСОБА_11 , і у зв`язку з цим безпідставне незастосування положень ст. 69 КК України в частині призначення покарання за особливо тяжкі злочини нижчого від найнижчої межі, - то свої доводи щодо неврахування цих обставин, суд першої інстанції навів у вироку і колегія суддів погоджується з ними.
		Так, згідно з ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму №12 щирим каяттям визнається суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою вину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Про щире каяття особи свідчить і відшкодування нею заподіяної потерпілому шкоди.
		Натомість, всупереч доводам захисника, ОСОБА_7 під час судового слідства не висловив будь-якого щиросердного розкаяння та жалю з приводу своїх злочинних дій та не відшкодував заподіяну шкоду потерпілій ОСОБА_9 . Така поведінка обвинуваченого не свідчить про його щире каяття, на що суд правильно вказав у своєму вироку.
		Доводи сторони захисту про наявність провокації злочину в діях ОСОБА_11 є неспроможними та об`єктивно не підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Із показань свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 вбачається, що ОСОБА_11 проводила своє дозвілля у колі знайомих в кафе «Едем» м. Миргород, при цьому спілкувалася та вживала спиртне. Після зачинення кафе в нічний час продовжила спілкування на вулиці міста із ОСОБА_7 , з яким познайомилася в цей вечір. Цю поведінку ОСОБА_11 не можна вважати такою, що могла спровокувати щодо неї незаконні дій сексуального характеру. Саме такого висновку дійшов суд першої інстанції і колегія суддів погоджується з ним. 
		Висловлена під час судових дебатів у суді апеляційної інстанції вимога захисника ОСОБА_8 та її підзахисного обвинуваченого ОСОБА_7 про скасування вироку суду першої інстанції та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції з підстав наявності бажання у обвинуваченого змінити показання, - не заслуговує на увагу, оскільки не ґрунтується на вимогах ст. 415 КПК України, якою передбачений вичерпний перелік підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, і така обставина, як зміна показань обвинуваченим  не передбачена вказаною нормою процесуального закону.
		Обвинуваченим ОСОБА_7 під час судового слідства в суді першої інстанції було повідомлено про застосування до нього недозволених методів досудового слідства. З цих підстав та відповідно до ухвали суду першої інстанції від 21.01.2019 ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві було внесено відомості до ЄРДР за № 62019170000000064 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України.
		Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 09.12.2019 слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_17 постановлено: кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62019170000000064 від 04.02.2019 закрити у зв`язку з відсутністю в діях службових осіб Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.
		Таким чином відсутні об`єктивні дані, які б свідчили про недопустимість доказів, отриманих у не процесуальний спосіб з перевищенням влади або службових повноважень працівниками правоохоронних органів, та які покладені в основу вироку і викривають ОСОБА_7 у вчиненні злочинів.
		На думку колегії суддів, визначений обвинуваченому строк покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років за умисне вбивство та остаточне покарання не є надто м`яким чи надмірно суворим, оскільки призначене відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України із врахуванням тяжкості вчинених ОСОБА_7 злочинів, характеру та ступеню суспільної небезпечності, особи обвинуваченого, а тому є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Нових обставин, які б переконали колегію суддів у протилежному висновку ніж той, до якого дійшов суд першої інстанції, в ході апеляційного розгляду наведено не було.
		З огляду на викладене вище, рішення суду є законним, належним чином вмотивованим, а тому підстав для задоволення апеляційних вимог не вбачається.
		 
		Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Апеляційні скарги прокурора Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_8  захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 04 червня 2019 року щодо ОСОБА_7  без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, - у той самий строк з часу отримання копії ухвали. 
		 
		СУДДІ:
		    ОСОБА_2          ОСОБА_4      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...