Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 182/4561/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2019.
Дата набрання законної сили: 04.12.2019
Номер судового провадження: 61-38333ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                          
		Іменем України
		 
		04 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 182/4561/16-ц
		провадження № 61-38333св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), 
		Яремка В. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот», 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., 
		Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У серпні 2016 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (далі - ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот», роботодавець), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час розрахунку при звільненні, визнання дій неправомірними, скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.
		 
		На обгрунтування позовних вимог зазначала, що 04 травня 2016 року її було прийнято на роботу у філію «Нікопольський річковий порт» ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» на посаду прийомоздавальника вантажу та багажу.
		 
		24 травня 2016 року вона була прийнята на роботу у філію «Нікопольський річковий порт» ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» на посаду касира за сумісництвом.
		 
		27 липня 2016 року її звільнено з роботи з посади прийомоздавальника вантажу та багажу та з посади касира філії «Нікопольський річковий порт» ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» за власним бажанням на підставі статті 38 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
		 
		У зв'язку зі звільненням їй було нараховано до виплати заробітну плату у розмірі 3 034,95 грн, однак у день звільнення остаточного розрахунку не проведено.
		 
		Вказувала на те, що здійснений відповідачем розрахунок усіх належних їй сум при звільненні є неправильним, оскільки роботодавець невірно нарахував заробітну плату за липень 2016 року, зокрема не нарахував премію; невірно визначив кількість днів для нарахування грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, а отже невірно визначив розмір грошової компенсації за невикористані дні відпустки, крім того за липень 2016 року безпідставно зменшив розмір виплати по окладу за відпрацьований час (з 1 050,00 грн до 953,45 грн). 
		 
		Оскільки за період роботи до неї не застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, відповідач не мав визначених законом підстав для позбавлення її премії у липні 2016 року, а тому наказ від 26 липня 2016 року 
		№ 64 «Щодо депреміювання працівників філії «Нікопольський річковий порт» ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» є незаконним та підлягає скасуванню.
		 
		Посилаючись на наведене, позивач просила стягнути з ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 2 483,52 грн, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 липня 2016 року по 31 липня 2017 року у розмірі 53 029,80 грн; визнати неправомірними дії ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» щодо видачі наказу про позбавлення її премії у липні 2016 року; визнати незаконним наказ від 26 липня 2016 року № 64 «Щодо депреміювання працівників філії «Нікопольський річковий порт» ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити їй премію за липень 2016 року.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області 
		від 28 вересня 2017 року у задоволенні позову  ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в день звільнення остаточний розрахунок з ОСОБА_1 не був проведений виключно з її вини, оскільки позивач не з`явилася до бухгалтерії підприємства, тоді як у період з 28 липня до 11 серпня 2016 року роботодавцем були вчинені неодноразові спроби повідомити позивачу про необхідність її негайного прибуття до бухгалтерії порту для повного розрахунку у зв`язку зі звільнення, що підтверджується рапортом, складеним головним бухгалтером філії «Нікопольський річковий порт» ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» ОСОБА_2 , а також актом виїзду комісії за адресою місця проживання позивача.
		 
		Розмір заробітної плати належної до виплати у день звільнення позивача, відповідачем нараховано з урахуванням норми тривалості робочого часу та фактично відпрацьованих годин ОСОБА_1 , яка займала 0,5 посадового окладу прийомоздавальника та 0,5 посадового окладу касира, зокрема у травні 2016 року (76 годин - на посаді прийомоздавальника та 24 години - посада касира); у червні 2016 року (76 годин - на посаді прийомоздавальника та 
		24 години - посада касира), у липні 2016 року (87 годин - на посаді прийомоздавальника та 79 години - посада касира), з огляду на, що сума до виплати за обома посадами позивачу складала: 3 034,95 грн (946,44 грн (робота на посаді прийомоздавальника) + 1 135,06 грн (робота на посаді касира) + 
		946,44 грн (компенсація невикористаної відпустки) - 622,16 грн (утримано податків та зборів) = 2 412,79 грн, яку і було виплачено позивачу при зверненні до бухгалтерії підприємства.
		 
		При звільненні ОСОБА_1 компенсовано шість календарних днів невикористаної щорічної відпустки з розрахунку середнього заробітку за двома посадами. Оскільки, крім запису у особовій картці, що позивач розлучена та має неповнолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 не надала роботодавцю документів на підтвердження відсутності участі батька у вихованні дитини, а також свідоцтва про народження дитини, свідоцтва про розлучення, що є необхідною передумовою для надання працівнику додаткової оплачуваної відпустки, як жінці, що виховує дитину без батька, суд першої інстанцій дійшов висновку, що розрахунок кількості невикористаних днів відпустки 
		ОСОБА_1 , за які підлягає грошова компенсація, є правильним.
		 
		Зважаючи на те, що підставою депреміювання позивача стали обставини порушення нею трудової дисципліни, що підтверджується її пояснювальною запискою від 26 липня 2016 року щодо обставин запізнення на роботу, та заявою на ім`я директора філії «Нікопольський річковий порт» ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» щодо вжиття заходів відносно касира-прийомоздавальника за вчинення нею неетичної поведінки, вимоги позивача про визнання неправомірними дій ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» щодо видачі наказу про позбавлення її премії у липні 2016 року та скасування наказу від 26 липня 2016 року № 64 «Щодо депреміювання працівників філії «Нікопольський річковий порт» ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот», не підлягають задоволенню.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 
		2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року залишено без змін. 
		 
		Судове рішення апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції правильно встанови фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
		 
		У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
		ОСОБА_1 , у якій вона просила скасувати рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року і постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року, та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій залишили поза увагою існування між нею та відповідачем одночасно укладених двох трудових договорів, за основним місцем роботи та за сумісництвом. Оскільки вона працювала, у тому числі на посаді касира, і день звільнення знаходилася на робочому місці, твердження ПАТ «Судноплавнакомпанія «Укррічфлот» про те, що в останній робочий день - 27 липня 2016 року вона не звернулася до бухгалтерії для отримання остаточного розрахунку не відповідають фактичним обставинам. Крім того, суди попередніх інстанцій не встановили, що позивачу, як і решті співробітників, заробітна плата перераховувалася на банківську платіжну картку, що спростовує необхідність особистої явки працівника у день звільнення, для отримання остаточного розрахунку. 
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій також не звернули увагу, що відповідач в односторонньому порядку змінив діючі умови оплати її праці у бік погіршення, безпідставно зменшивши нараховані за липень суми за окладом за фактично відпрацьований час, не зважаючи про те, що про нові або про зміну діючих умов праці у бік погіршення у встановленому законом порядку її не повідомляв.
		 
		На день пред`явлення позову, їй не було нараховано та невиплачено суму грошової компенсації за чотири календарних дні щорічної відпусти за роботу за сумісництвом (на посаді касира), оскільки позивач як внутрішній сумісник має право на отримання такої компенсації за обома місцями роботи (посадами), та сума грошової компенсації за додаткову відпустку, як жінці, яка виховує дитину без батька, передбачену статтею 19 Закону України «Про відпустки» та статтею 182-1 КЗпП України. 
		 
		Про незаконність наказу від 26 липня 2016 року № 64 «Щодо депреміювання працівників філії «Нікопольський річковий порт» ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» свідчить, зокрема покладення на неї подвійної юридичної відповідальності одного виду (позбавлення її права на додаткову заробітну плату (премії) за двома посадами) за одне й те саме порушення - трудової дисципліни ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот», при цьому таке порушення не зафіксовано у окремому наказі чи розпорядженні роботодавця про накладення стягнення на працівника за порушення трудової дисципліни, що є підставою для визнання такого наказу незаконним та його скасування.
		 
		23 серпня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» на касаційну скаргу, у якому відповідач просив поновити строк на подання відзиву, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги він отримав лише
		15 серпня 2018 року, а тому не мав можливості надати відзив у встановлений судом строк.
		 
		Наведені заявником обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 та приєднати його до матеріалів справи.
		 
		Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що роботодавцем не було допущено порушень трудових прав ОСОБА_1 при її звільненні, позбавленні права на премію, ураховуючи, що чинним законодавством передбачено право підприємства самостійно визначати умов та розміри преміювання у положенні про преміювання, таке положення визначає виробничі упущення та інші недоліки в роботі, за які працівники позбавляються премій повністю чи частково, одним із них є порушення трудової дисципліни. У зв`язку з порушенням трудової дисципліни, наявності зауважень у роботі, та відповідно до рапортів керівника з прийомоздавальника вантажу та багажу, з касира ОСОБА_1 на підстав наказу від 26 липня 2016 року № 64 «Щодо депреміювання працівників філії «Нікопольський річковий порт» ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» при нарахуванні заробітної плати за липень 2016 року було знято премію «Гросс» у повному обсязі. 
		 
		Протягом роботи на підприємстві заробітна плата ОСОБА_1 та інші виплати виплачувались без порушень, нарікань від неї до керівництва порту не надходило. 
		 
		Згідно з довідкою філії «Нікопольський річковий порт» ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» ОСОБА_1 при звільненні нараховано 2 412,79 грн, які виплачено їй одразу після звернення до бухгалтерії підприємства, а тому відсутня вина роботодавця у несвоєчасному розрахунку з працівником при звільненні.
		 
		Зважаючи на те, що ОСОБА_1 при працевлаштуванні та подальшій роботі на підприємстві не надала документів на підтвердження її права на додаткову відпустку як жінки, яка виховує дитину без батька, роботодавець не мав визначених законом підстав для нарахування їй при звільненні грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, а тому позивачу правомірно було нараховано грошову компенсацію лише за шість днів невикористаної щорічної відпустки. 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції 
		 
		Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом директора від 04 травня 2016 року № 14/к «Про прийняття на роботу», ОСОБА_1 з 04 травня 
		2016 року прийнято на роботу до філії «Нікопольський річковий порт» ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» на 0,5 ставки на посаду прийомоздавальника вантажу та багажу вантажної дільниці філії «Нікопольський річковий порт» ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу, виходячи з окладу відповідно до штатного розпису, з встановленням випробувального строку 1 місяць.
		 
		Наказом від 24 травня 2016 року № 17/к «Про прийняття на роботу» 
		ОСОБА_1 з 24 травня 2016 року прийнято за сумісництвом на 0,5 ставки на посаду касира бухгалтера філії «Нікопольський річковий порт» ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот», з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу, виходячи з окладу відповідно до штатного розпису, з встановленням випробувального строку 1 місяць.
		 
		Згідно з наказом від 27 липня 2016 року № 22/к «Про звільнення» ОСОБА_1 , прийомоздавальника вантажу та багажу вантажної дільниці, працюючу за сумісництвом касиром бухгалтерії, з 27 липня 2016 року звільнено за власним бажанням одночасно з обох посад, на підставі статті 38 КЗпП України.
		 
		Зазначеним наказом зобов`язано бухгалтерію здійснити з ОСОБА_1 повний розрахунок при звільненні, виплативши їй заробітну плату та компенсацію за невикористану щорічну відпустку у кількості 6 календарних днів.
		 
		Відповідно до бухгалтерської довідки головного бухгалтера філії «Нікопольський річковий порт» ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» сума до виплати за обома посадами ОСОБА_1 при звільненні становила 2 412,79 грн (всього нараховано - 3034,95 грн, з них утримано - 622,16 грн, з яких: оплата по окладу за відпрацьований час - 953,45 грн, оплата по окладу за відпрацьований час (за внутрішнє сумісництвом) - 1135,06 грн, компенсація за невикористані дні відпустки - 946,44 грн.
		 
		27 липня 2016 року ОСОБА_1 отримала трудову книжку. Згідно з відомістю про виплату грошей за серпень 2016 року № 65, остаточний розрахунок при звільненні з позивачем проведений 12 серпня 2016 року.
		 
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, ВерховнийСуд у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшоввисновку, щокасаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
		 
		Власникабоуповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належнооформленутрудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу (частина перша статті 47 КЗпП України).
		 
		Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
		 
		За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
		 
		Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статті 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
		 
		Установивши, що несвоєчасність остаточного розрахунку з ОСОБА_1 при її звільненні з роботи з посад прийомоздавальника вантажу та багажу вантажної дільниці, а також за сумісництвом касира, не пов`язана з наявністю вини роботодавця, який у період з 28 липня 2016 року по 11 серпня 2016 року вживав усіх можливих заходів з метою повідомлення працівника про необхідність прибути до бухгалтерії філії «Нікопольський річковий порт» ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» для отримання такого розрахунку, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
		 
		Доводи заявника про те, що у день звільнення відповідач зобов`язаний був провести з нею остаточний розрахунок шляхом зарахування належних їй до виплати грошових коштів на банківську платіжну карту, не підтверджені належними та допустимими доказами, долучена ОСОБА_1 до апеляційної скарги виписка по картковому рахунку, відкритому у філії Публічного акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» за період з 07 липня 2016 року по 31 липня 2016 року не спростовує висновків судів, оскільки взагалі не містить відомостей про зарахування на зазначений картковий рахунок заробітної плати від філії «Нікопольський річковий порт» ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот».
		 
		Твердження ОСОБА_1 про те, що відповідач у липні 2016 року в односторонньому порядку змінив умови її праці, а саме розмір її заробітної плати у бік погіршення, що призвело до безпідставного зменшення нарахованої заробітної плати не грунтуються на відповідних доказах, а тому суди обгрунтовано їх відхилили. Верховний Суд, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів.
		 
		Щодо визнання неправомірними дій роботодавця, скасування наказу 
		від 26 липня 2016 року № 64 «Щодо депреміювання працівників філії «Нікопольський річковий порт» ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за липень 2016 року
		 
		Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої віднесено:
		-         основну заробітну плату, як винагороду за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;
		-         додаткову заробітну плату, як винагороду за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
		-         інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		 
		Відповідно до статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.
		 
		Аналіз наведених вище положень чинного законодавства, дає підстави для висновку, що саме роботодавцю спільно з трудовим колективом підприємства, установи, організації надано право визначати премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій, та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат.
		 
		Судами установлено, що наказом ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот»
		від 29 січня 2016 року «Про ведення в дію Положення про спрощену систему оплати праці та преміювання працівників ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот»» з 01 лютого 2016 року введено дію Положення про спрощену систему оплати праці та преміювання працівників ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (далі - Положення).
		 
		За змістом розділу ІІІ «Види, розмір, порядок установлення і виплати складових заробітної плати» Положення, показником для нарахування премії «Гросс» є відсутність зауважень від безпосереднього керівника, від керівника центрального офісу чи керівників філій (для співробітників філій), відсутність порушень у виконанні посадових обов`язків, дотримання трудової дисципліни, регламенту наказів компанії і філій (для співробітників філій).
		 
		Зважаючи на те, що підставою для винесення наказу від 26 липня 2016 року 
		№ 64 «Щодо депреміювання працівників філії «Нікопольський річковий порт» ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот», в тому числі ОСОБА_1 , стало встановлення роботодавцем у діях позивача порушень трудової дисципліни (запізнення на роботу), про що свідчить написана нею власноручно пояснювальна записка від 26 липня 2016 року, а також наявність зауважень та, відповідно, рапортів її безпосереднього керівника щодо порушення 
		ОСОБА_1 трудової дисципліни, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності у роботодавця визначених Положенням підстав для не нарахування їй премії за липень 2016 року.
		 
		Щодо розміру компенсації за невикористану частину відпустки 
		 
		Згідно з частиною першою статті 83 КЗпП України та частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину -інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
		 
		Положеннями статей 4, 6 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.
		 
		Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 
		24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (частина перша статті 6 Закону України «Про відпустки»).
		 
		Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпПУкраїни вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи з середнього заробітку працівника на час її проведення.
		 
		Робота за сумісництвом є одним із різновидів роботи на умовах неповного робочого часу та передбачає виконання працівником, крім своєї основної, іншої роботи на умовах трудового договору. 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 56 КЗпП України робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
		 
		Наведене дає підстави для висновку, що у разі одночасного звільнення сумісника з основного місця роботи та з роботи за сумісництвом, роботодавець зобов`язаний провести розрахунок компенсації за невикористану відпустку по кожному місцю роботи та виплатити працівнику компенсацію по кожному з них.
		 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, в частині визначеного відповідачем розміру компенсації за невикористану щорічну відпустку, суди не звернули увагу, що позивач працювала у філії «Нікопольський річковий порт» ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» на посаді прийомоздавальника вантажу та багажу вантажної дільниці (0,5 ставки) та з 24 травня 2016 року по 27 липня 2016 року (два місяці) за внутрішнім сумісництвом (на тому ж підприємстві) на посаді касира 
		(0,5 ставки), і була одночасно звільнена з обох зазначених посад на підставі статті 38 КЗпП України, а тому має на отримання компенсації за 4 дні невикористаної щорічної відпустки за роботу за сумісництвом на посаді касира бухгалтерії, що становить 630,96 грн.
		 
		Робота позивача на зазначених посадах на умовах неповного робочого дня (по 0,5 ставки) жодним чином не впливає на розмір гарантованої чинним законодавством України працівникам щорічної основної відпустка, тривалість якої відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про відпустки» не може становити менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
		 
		У той же час доводи ОСОБА_1 про безпідставне ненарахування їх роботодавцем компенсації за додаткову відпустку як жінці, що сама виховує дитину є необгрунтованими, з огляду на таке.
		 
		Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів
		 
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 9 постанови 
		від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», одинокою матір`ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.
		 
		Отже, право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі й розлучена жінка, яка виховує дитину без батька).
		 
		Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред`явити матері, що виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки. Тому для підтвердження права на зазначену відпустку, роботодавцю необхідно надати будь-який оформлений та засвідчений у встановленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.
		 
		Одним з таких документів, наприклад, може бути: рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав; ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів; акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини; довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини тощо.
		 
		Установивши, що ОСОБА_1 не надала роботодавцю доказів на підтвердження виховання нею малолітньої доньки без батька, тоді як лише запис у особовій карті про те, що вона розлучена та має дитину, не підтверджує того, що вона є одинокою матір`ю та не cвідчить про наявність, визначених частиною першою статті 19 Закону України «Про відпустку» підстав для нарахування їй компенсації за невикористану таку додаткову відпустку.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги  ОСОБА_1 в частині вирішення її позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час розрахунку при звільненні, визнання дій неправомірними, скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії. 
		 
		У частині вирішення позовних вимог  ОСОБА_1 про стягнення компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за роботу за сумісництвом, суди правильно установили фактичні обставини справи, однак неправильно застосували норми матеріального права. Оскільки у справі немає потреби збирання додаткових доказів та їх оцінки, зазначене відповідно до статті 412 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у цій частині, та ухвалення нового рішення про задоволення зазначених вимог та стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за 4 дні невикористаної щорічної відпустки, у розмірі 630,96 грн.
		 
		Оскільки з приводу розміру компенсації за невикористану відпустку між сторонами існував спір, зазначене, з огляду на фактичні обставини справи, не свідчить про наявність вини роботодавця у несвоєчасному проведенні розрахунку з ОСОБА_1 при звільнення, та підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області
		від 28 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року в частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за роботу за сумісництвом скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення. 
		 
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки за роботу за сумісництвом у розмірі 630,96 грн.
		 
		В іншій частині рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                   О. В. Ступак
		Судді:                                                                                    І. Ю. Гулейков
		С. О. Погрібний
		Г. І. Усик
		В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...