Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 705/6141/14-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України; Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2019.
Дата набрання законної сили: 20.11.2019
Номер судового провадження: 61-28438ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		20 листопада 2019 року 
		м. Київ
		справа № 705/6141/14-ц
		провадження № 61-28438св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Ступак О. В. 
		суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
		учасники справи:
		позивач   ОСОБА_3 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 травня 2017 року у складі судді Коваля А. Б. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 01 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренко Ю. В., Ювшин В. І.  
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2014 року  ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом доОСОБА_2 про відновлення меж та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. 
		Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 є її сусідом та власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 , згідно з державними актами на право приватної власності на землю. Відповідач на належній їй земельній ділянці без дозволу збудував будівлю - гараж літ. «З» з надбудовою, який згідно з документацією має бути на відстані 1,50 м від межі між земельними ділянками АДРЕСА_3 до стіни гаража з надбудовою другого поверху. Проте фактично стіна цієї будівлі знаходиться на межі земельних ділянок АДРЕСА_3 .
		З урахуванням уточнених позовних  вимог просила зобов`язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою на АДРЕСА_2 ; відновити межу між земельними ділянками на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно до державних актів серії ЯЕ № 128986, площею 0,1000 га, ЯД № 756446, площею 0,0332 га, виданих на ім`я ОСОБА_2 ; зобов`язати ОСОБА_2 привести відповідно до Державних будівельних норм ( далі - ДБН) будівлю гаража з надбудовою під літерою «З», шляхом демонтажу частини гаража на відстані 1 м від межі земельних ділянок АДРЕСА_3 за його рахунок; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
		Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій 
		Рішенням Уманського міськрайонного суду від 18 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 01 серпня 2017 року, позов задоволено. 
		Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 перешкоди у користуванні земельною ділянкою на АДРЕСА_2 , відновити межу між земельними ділянками на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно до державних актів серії ЯЕ № 128986, площею 0,1000 га, ЯД № 756446, площею 0,0332 га, виданих на ім`я  ОСОБА_2 . 
		Зобов`язано   ОСОБА_2  привести відповідно до ДБН будівлю гаража з надбудовою під літ. «З», шляхом демонтажу частини гаража на відстані 1,0 м від межі земельних ділянок  АДРЕСА_3 за його рахунок. Проведено розподіл судових витрат.
		Рішення мотивоване тим, щовідповідач побудував гараж з порушенням встановлених меж земельних ділянок та норм ДБН, що підтверджується висновком спеціаліста. Відповідач не довів, що позивач надала згоду на узгодження меж земельних ділянок, у судовому засіданні свідки не підтвердили, що позивач особисто ставила свій підпис і була згодна саме на таке розташування споруд.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив рішення Уманського місьрайонного суду від 18 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 01 серпня 2017 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Позиції інших учасників справи
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		Рух справи у суді касаційної інстанції 
		04 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі.
		У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		08 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не взяли до уваги, що позивач надала згоду на будівництво та письмово її підтвердила. Вона не зверталась до органів архітектури щодо порушення її прав будівництвом гаража з надбудовою.
		Суди не звернули уваги, що блокування гража відповідача відбулося з блокуванням гаража позивача з межею землекористування та не зазначили про ці обставини у судових рішеннях. 
		У справі проведено дві судові експертизи,  висновки яких суперечать одна одній, проте суди на цей факт уваги не звернули. Суд апеляційної інстанції мав призначити повторну експертизу за клопотання його представника.
		Суд першої інстанції зазначив, що відповідач на належній позивачу (а не йому) земельній ділянці без дозволу збудував будівлю-гараж з надбудовою літ. «З», який згідно з документацією має бути на відстані від межі до стіни гаража з надбудовою 1,50 м, однак це суперечить нормам ДБН 360-92, згідно з якими передбачено, що відстань від межі має становити 1.0 м.
		Суди не звернули уваги, що дозвіл на будівництво отримано шляхом блокування гаражів, а саме, що гараж позивача знаходився на межі землекористування, а не за 1,0 м від межі.
		Суди не звернули уваги, що блокування гаражів згідно з дозвільними документами відбулося у 2007 році за письмовою згодою позивача, а до суду позивач звернулася у 2014 році, тобто через сім років. Отже, якщо суб`єктивне право порушено, то позов про визнаня права може бути пред`явлений у межах встановлених строків давності.
		Суд апеляційної інстанції вказав, що частина спірного гаража знаходиться на земельній ділянці позивача, на що вона дозволу не надавала. Проте такі посилання суду суперечать висновку першої судової експертизи, де зазначено, що фактично стіна споруди літ. «З» знаходиться на межі земельних ділянок і наданому для огляду суду апеляційної інстанції дозволу на будівництво гаража з надбудовою літ. «З», де показано фундамент гаража позивача на межі земельних ділянок та елемент блокування гаражів з підписами позивача про погодження блокування від 19 травня 2007 року та підписами голови квартального комітету ОСОБА_4 про посвідчення підпису позивача.
		Згідно з висновком будівельно-технічного дослідження від 15 листопада 2011 року фактично стіна споруди літ. «З» знаходиться на межі ділянок, а згідно з висновком експертизи від 15 червня 2016 року надано іншу суперечливу інформацію, яка не відповідає показанням позивача про спільне будівництво паркану.
		Суд першої інстанції у рішенні посилався на висновок спеціаліста ОСОБА_5 , яка на оригіналах дозвільних документів показала елемент блокування гаражів, проте суд цього не відобразив у рішенні.
		Суди помилково вказали, що приватизація земельної ділянки відповідача відбулася незаконно. Земельна ділянка відповідача була приватизована його бабусею, а він отримав її у спадщину.
		Щодо меж землекористування позивач ніколи не зверталася до відповідних органів, разом з ним будувала з металевого профілю паркан на бетонній основі, що свідчить про відсутність у неї претензій до того часу, поки вона не розібрала свій гараж, зблокований із його гаражем, тому і з'ясувалося, що його гараж знаходиться не за 1,0 м від межі згідно із ДБН .
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з таких підстав.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу від 08 грудня 1989 року ОСОБА_3 є власником 61/100 частини житлового будинку на АДРЕСА_2 з відповідною частиною надвірних споруд (а. с.12-13).
		Згідно з рішенням Виконавчого комітету Уманської міської Ради від 30 червня 1979 року № 316 за будинковолодінням АДРЕСА_2 встановлена норма землекористування 741 кв. м, зобов`язано Черкаське об`єднане бюро технічної інвертаризації провести реєстрацію земельної ділянки (а. с. 11).
		На земельну ділянку, що розташована на АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_2 видано державні акти на право власності на земельні ділянки відповідно від 27 квітня 2007 року  та від 25 лютого 2008 року, а саме: серія ЯЕ № 128986 , площа 0,1000 га, серія ЯД № 756446, площа 0,0332 га (а. с. 6, 7).
		ОСОБА_3 є користувачем земельної ділянки, що розташована на АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 є власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
		Згідно з поясненнями спеціаліста ОСОБА_5 , яка працює провідним інженером Комунального підприємства «Уманське міське архітектурне бюро», відповідач у 2007 році звертався з приводу отримання дозволу на будівництво гаража і 14 червня 2007 року міською радою прийнято рішенняпро надання дозволу. Відповідач надав дозвіл сусідів, завірений головою квартального комітету, що було достатнім для реалізації його права на будівництво. Позивач дійсно зверталася до підприємства з приводу наявності дозволу на будівництво.
		Згідно з показаннями свідка ОСОБА_4 , який був головою квартального комітету у травні 2007 року, і на сьогодні також є, якщо у плані-схемі наявний його підпис, то зазначене у документі відповідає дійсності.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною першою статті 12 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		Згідно з частиною першою статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприянню твердив меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістилися або стали невиразними.
		Відповідно до статті152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
		Відповідно до статті 108 ЗК України увипадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.
		Суди встановили, що рішенням Виконавчого комітету Уманської міської ради від 14 червня 2007 року № 262 «Про розгляд заяв індивідуальних забудовників» дозволено будівництво ОСОБА_2 гаража з сараєм загальним розміром 5,5 х10,0 м та літньої кухні на другому поверсі на земельній ділянці площею 0, 1000 га, що знаходиться за його власною адресою: АДРЕСА_1 . (а. с. 37).
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на належній йому земельній ділянці побудував гараж, стіна якого фактично розташована на земельній ділянці позивача, що підтверджується висновками будівельно-технічного дослідження та судової будівельно-технічної експертизи,гараж побудовано з порушенням встановлених меж земельних ділянок та норм ДБН, що підтверджується висновком спеціаліста. Свідки не підтвердили, що позивач надала згоду на будівництво гаража. 
		Переглядаючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції за апеляційної скаргою ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції  виходив із висновків  будівельно-технічного дослідження  та судової  будівельно-технічної експертиз та допиту у судовому засіданні спеціалістів (не зазначивши конретно їхні прізвища), вказав, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації та дійшов висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи.
		Із судовими рішеннями не можна погодитися з огляду на таке.
		Дійшовши висновку, що показаннями свідків не підтверджена згода позивача  на будівництво відповідачем гаража, поза увагою суду залишилися правила про належність та допустимість доказів у справі (статті 58, 59 ЦПК України  2004 року).
		Верховний Суд зазначає, що показання свідків не є допустими доказами на підтвердження згоди позивача на будівництво відповідачем гаража. Такими доказами є письмові докази у справі.
		Поза увагою судів залишився письмовий доказ у справі  на сторінці 38,  на якому є відмітка, що сусідка ОСОБА_3 не заперечує в блокуванні гаража з житловим приміщенням на другому поверсі з її гаражем та на відстані від межі 0, 1, підпис - ОСОБА_3 , дата - 19 травня 2007 року , а також відмітка: «Засвідчую: Голова квартального комітету», підпис ОСОБА_4 .
		Згідно з висновком будівельно-технічного дослідження по узгодженню меж земельної ділянки на АДРЕСА_2 від 15 листопада 2011 року № 06/10-11/БУД, виконаного за заявою ОСОБА_3 , фактично стіна споруди знаходиться на межі земельних ділянок (а. с. 18).
		Відповідно до висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи від 12 серпня 2016 року №2-08/2016 гараж розміром 5,10Х10,0 м із надбудовою на другому поверсі зміщений у бік земельної ділянки АДРЕСА_2 , що не передбачено копією генплану, виданого ОСОБА_2 (а. с. 26) на підставі рішення Виконавчого комітету Уманської міської ради від 14 червня 2007 року, планом погодження будівництва (а. с. 38). Гараж довгою стороною межує із земельною ділянкою № 15 побудовано по їх спільній межі та частково заступає за нею в передній частині до 0,18 м.
		Зазначивши про висновки будівельно-технічного дослідження та судової експертизи, суди не виклали чіткі висновки щодо порушення права позивача.
		Верховний Суд зауважує, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу (стаття 60 ЦПК України 2004 року). 
		Як на підставу позову, позивач посилалася на те, що відповідач на належній йому земельній ділянці без її дозволу збудував будівлю-гараж літ. «З» з надбудовою, який має бути на відстані не менше 1,0 м від межі земельних ділянок АДРЕСА_3 .
		Як випливає з матеріалів справи, належний позивачу гараж, на блокування якого вона погодилась у 2007 році, на сьогодні нею знищений. 
		Перевіряючи в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, з урахуванням встановлених судами обставин, Верховний Суд застосовуєодну із загальних засад цивільного законодавства: справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України), а також доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності.
		У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 зазначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Згідно з доктриною venire contra factum proprium ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.
		Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки. 
		Позов ОСОБА_3 суперечить її попередній поведінці, а саме надання згоди на блокування гаражів сторін на відстані від межі земельних ділянок 0,1 м.  Водночас відповідач розумно поклалався на таку згоду позивача і збудував гараж, який належить йому на праві власності.
		Позовні вимоги ОСОБА_3 , зокрема знесення відповідачем гаража через сім років після надання нею відповідної згоди свідчить про її суперечливу поведінку та порушення принципу добросовісності. 
		З огляду на викладене,  задоволення позову судами суперечить інтересам захисту добросовісної сторони у цій справі - відповідача.
		З огляду на викладене, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
		Верховний Суд також зазначає, що  ОСОБА_2 просив застосувати позовну давність, зазначивши, що її перебіг  починається з 15 травня 2007 року (а. с. 184-186). 
		Верховний Суд зауважує, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.
		Відповідний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду  у постанові від 04 липнят 2018 року , справа  № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181 цс 18.
		Отже, підстави для застосування позовної давності відсутні.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		З огляду на викладене, з урахуванням установлених судами обставин справи, судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
		За змістом підпунктів б), в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної та переглядом справи у суді касаційної інстанцій, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.
		Враховуючи викладене, з  ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені   ОСОБА_2 судові витрати - сплата судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 704,00 грн та касаційної скарги - 768,00 грн.
		Керуючись статтями, 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 01 серпня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення. 
		У позові  ОСОБА_3 до ОСОБА_2  про відновлення меж та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити. 
		Стягнути зі ОСОБА_3 на користь  ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1 472 (одна тисяча чотириста сімдесят дві) грн 00 коп.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                                 О. В. Ступак
		Судді:                                                                                                             І. Ю. Гулейков
		А. С. Олійник 
		С. О. Погрібний
		                                                                                                                        В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...