Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 562/1155/18 : Окремі процесуальні питання; Інші процесуальні питання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2019.
Дата набрання законної сили: 12.12.2019
Номер судового провадження: 61-11709ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України        
		                    
		12 грудня 2019 року          
		м. Київ                                                                    
		 
		справа № 562/1155/18
		провадження № 61-11709св19
		                                                                                                                           
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач -   ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		третя особа - Здолбунівська районна державна нотаріальна контора,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Здолбунівська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту батьківства за касаційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 січня 2019 року у складі судді Шуляка А. С. та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом у якому просила той встановити факт, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її батьком. Позов мотивовано тим, що з 1989 року її батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проживали однією сім`єю без шлюбу. На дату її народження, ІНФОРМАЦІЯ_3 , шлюб між батьками у встановленому порядку не був зареєстрований, адже батько юридично перебував в іншому шлюбі, який було розірвано в 1994 році. В її свідоцтві про народження запис про батька було здійснено за вказівкою матері. За життя батька вони не задумувалися над формальностями і не ставили питання про оформлення батьківства. Він ніколи не заперечував факт свого батьківства і такий факт підтверджується спільним проживанням і веденням спільного господарства з її матір`ю. ОСОБА_6 постійно брав участь в її вихованні та матеріальному утриманні, організував її весілля. Встановлення факту батьківства необхідно позивачу для прийняття спадщини. Також зазначає, що зверталася до суду з заявою про визнання батьківства в порядку окремого провадження. Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 04 квітня 2018 року скасовано рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2018 року, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, заінтересовані особи: ОСОБА_7 , Рівненський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, залишено без розгляду.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 січня 2019 року позов задоволено. 
		Встановлено факт батьківства ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Рівне, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 15 листопада 1991 року зроблено відповідний запис № 3650.
		Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що до вирішення спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 53 КпШС, згідно якої підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства. Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. .
		Постановою Рівненського апеляційного суду від 24 січня 2019 року апеляційну скаргу  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 січня 2019 року залишено без змін.
		Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		13 червня 2019 року  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 подали касаційну скаргу на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 січня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просили судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами належним чином не досліджено обставин того, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. А доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
		Рідні ОСОБА_6 , а саме рідні сини ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , племіник ОСОБА_10 не визнали факту батьківства на користь позивачки ОСОБА_1 .
		Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. Важливе значення в процесі доведення має висновок експерта. За результатами проведення судово-біологічної (генетичної) експертизи з використанням методики генотипоскопії (аналізу ДНК), що зроблено позивачем не було.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Судами встановлено, що батьки позивачки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали однією сім`єю та перебували у фактичних шлюбних відносинах. Даний факт встановлено рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 грудня 2017 року у справі № 562/3272/17.
		Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 15 листопада 1991 року відділом ЗАГС м. Рівне вбачається, що ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Рівне, про що вчинено запис № 3650. Батьками записані ОСОБА_13 та ОСОБА_7 .
		З копії запису акту про народження № 3836 від 03 грудня 1991 року вбачається, що підставою внесення відомостей про батька у Свідоцтві про народження серії   НОМЕР_2 є заява матері ОСОБА_7 від 15 листопада 1991 року 
		На час народження позивачки - ІНФОРМАЦІЯ_4 року шлюб між її батьками не було зареєстровано і тому у свідоцтві про народження заявниці її батьком зазначено ОСОБА_13 Даний запис було зроблено зі слів матері.
		У липні 1998 року батьки позивачки зареєстрували шлюб, проте формально, в силу обставин, пов`язаних з приватизацією житла, розірвали його у вересні того ж року, хоча постійно всі разом проживали однією сім`єю.
		З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 22 травня 2017 року Здолбунівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Рівненській області вбачається, що батько позивачки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис № 146.
		04 червня 2011 року ОСОБА_9 у відділі РАЦС м.Рівне зареєструвала шлюб з ОСОБА_14 Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_15 , дружини ОСОБА_15 .
		Із заяви від 25 травня 2017 року № 226, яка міститься у спадковій справі № 85/2017 відповідач ОСОБА_2 зазначила, що іншими спадкоємцями крім неї є діти спадкодавця:  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 
		В довідці виданій Рівненським МБТІ про склад сім`ї наймача зазначено, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_6 - основний квартиронаймач та ОСОБА_9 - дочка.
		З змісту листів, долучених до матеріалів справи, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні, які передавалися ОСОБА_6 в пологовий будинок для ОСОБА_7 вбачається, що він визнавав, що позивачка є його дочкою (а. с. 12, 13).
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 липня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Здолбунівського районного суду Рівненської області.
		17 липня 2019 року справа № 562/1155/18 надійшла до Верховного Суду.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (пункт 3) роз`яснив, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім'ю України.
		Згідно зі статтею 53 КпШС України в разі народження дитини у батьків які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна   (піклувальника)   дитини,   особи,   на утриманні якої
		знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею
		повноліття.
		За змістом наведеної норми закону, чинної на час народження  ОСОБА_1 , при встановленні судом батьківства враховуються (але не виключно) вказані обставини: спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем або спільне виховання чи утримання ними дитини, а також докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
		Підставою для встановлення батьківства є належні на достатні відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
		Разом з тим частина третя статті 53 КпШС України та положення ЦПК України не обмежують коло доказів, які можуть бути взяті судом до уваги, що з достовірністю підтверджують батьківство.
		Частиною третьою статті 53 КпШС України визначено чотири юридично значимі обставини встановлення батьківства, кожна з яких є необхідною і достатньою для задоволення позову: а) спільне проживання та ведення спільного господарства батьками дитини до її народження; б) спільне виховання батьками дитини; в) спільне утримання батьками дитини; г) визнання батьківства відповідачем.
		Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, згідно зі статтею 53 КпШС України підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. У необхідних випадках суд для з`ясування питань, пов`язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу.
		Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
		За приписами статей 10, 60, 212 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
		Згідно зі статтею 57 ЦПК України, в указаній редакції, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 3, 4 статті ЦПК України).
		Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.
		Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.
		Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.
		Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
		Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц (касаційне провадження № 61-30047св18).
		Встановивши на підставі належним чином досліджених доказів обставини того, що мати позивача ОСОБА_7 та померлий ОСОБА_6 разом проживали однією сім`єю й вели спільне господарство, виховували та утримували дочку, а також, що померлий ОСОБА_6 за життя визнавав позивача своєю дитиною, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог щодо встановлення батьківства та похідної вимоги про внесення відповідних змін до актового запису щодо народження ОСОБА_1
		Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
		Доводи касаційної скарги щодо того, що судами при розгляді справи про встановлення батьківства дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, відкрив провадження та розглядав спір за позовною заявою за правилами ст. 128, 130 СК України, а ухвалив рішення за положеннями Кодексу про шлюб і сім`ю України в редакції 1969 року з посиланням на ст. 55, не спростовують висновків суду про обґрунтованість позову.
		Суд касаційної інстанції вважає необгрунтованими доводи касаційної скарги про те, що підставою для висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи, оскільки статтею 53 КпШС України безпосередньо не передбачено такої підстави встановлення батьківства, як висновок молекулярно-генетичної експертизи.
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
		Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційної інстанцій без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 січня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 травня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		                        
		                                           
		Судді:І. В. Литвиненко   В. С. Висоцька   І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...