Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 823/865/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2019. Зареєстровано: 23.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2019.
Дата набрання законної сили: 20.12.2019
Номер судового провадження: К/9901/39782/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		20 грудня 2019 року 
		Київ
		справа №823/865/16
		адміністративне провадження №К/9901/39782/18, К/9901/39784/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Гончарової І.А.,
		суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти»
		на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Межевич М.В., судді - Бужак Н.П., Сорочко Є.О.)
		та касаційну скаргу Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області
		на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року (суддя Рідзель О.А.) 
		та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Межевич М.В., судді - Бужак Н.П., Сорочко Є.О.)
		у справі № 823/865/16
		за позовом Публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти»
		до Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Дашуківські бентоніти» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
		 
		В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що не погоджується з висновками перевірки та податковими-повідомленнями рішеннями з огляду на їх протиправність. 
		 
		Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково:
		 
		визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 27 січня 2016 року форми «Р» № 0000162200, № 0000182200, № 0000172200 - повністю.
		 
		визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 27 січня 2016 року форми «Р» № 0000152200 в частині донарахування Публічному акціонерному товариству «Дашуківські бентоніти» грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 868 259 грн та за штрафними санкціями у сумі 217 065 грн. 
		 
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на користь Публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» судові витрати із сплати судового збору у сумі 135 686 грн 25 коп. 
		 
		Відповідач оскаржив зазначену постанову в апеляційному порядку.
		 
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року апеляційну скаргу задоволено частково, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року скасовано в частині:
		 
		- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 27.01.2016 форми «Р» № 0000182200, № 0000172200;
		 
		- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 27.01.2016 форми «Р» № 0000152200 в частині донарахування Публічному акціонерному товариству «Дашуківські бентоніти» грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 868 259 грн та за штрафними санкціями у сумі 217 065 грн та прийнято в частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Змінено розподіл судових витрат, а саме: присуджено на користь Публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» за рахунок бюджетних асигнувань Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області сплачений судовий збір у розмірі 80 371 грн 93 коп.
		 
		В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року залишено без змін.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, податковий орган, як суб`єкт владних повноважень, довів правомірність своїх висновків в цій частині.
		 
		Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, просив його скасувати в частині скасування рішення суду першої інстанції, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року залишити в силі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначив, що ним правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
		 
		Також, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. в обґрунтування вимог касаційної скарги зазначив, що позивачем порушено вимоги підпункту 263.2.1 пункту 263.2, підпункту 263.6.1 пункту 263.6 статті 263 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з плати за користування надрами за видобування корисних копалин.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
		 
		Відзиви на касаційні скарги від сторін не надходили, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій. 
		 
		16 березня 2018 року касаційні скарги передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
		 
		Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами контролюючого органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період     з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року.
		 
		За результатами перевірки складено акт від 17 грудня 2015 року № 73/23-12-22-016/002223941 (далі - Акт перевірки).
		 
		Як вбачається з Акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення:
		 
		- п. 138.2, п.п.138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1    959 556 грн, у тому числі за 3 квартали 2012 року в сумі 510 761 грн, за 2012 рік у сумі 1    134 711 грн, за 2013 рік в сумі 824 845 грн;
		 
		- п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік на суму 408 282 грн;
		 
		- п. 198.1, п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1    953 184 грн, у тому числі за червень 2012 року у сумі 128 851 грн, за серпень 2012 року у сумі 193 432 грн, за вересень 2012 року у сумі 164 156 грн, за жовтень 2012 року у сумі 114 534 грн, за листопад 2012 року у сумі 275 943 грн, за грудень 2012 року у сумі 203 761 грн, за січень 2013 року у сумі 241 659 грн, за лютий 2013 року у сумі 124 091 грн, за березень 2013 року у сумі 291 936 грн, за квітень 2013 року у сумі 210 573 грн, за листопад 2013 року в сумі 4 248 грн;
		 
		- п.п. 263.5.1 п. 263.5,  п.п. 263.6.1 п. 263.6 ст. 263 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин всього у сумі 4    478    030,68 грн. 
		 
		За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2016 року
		 
		- № 0000152200, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 090 634 грн, в тому числі 872 504 грн основного платежу та 218 127 грн штрафних санкцій;
		 
		- № 0000162200, яким Товариству збільшено грошове зобов`язання з плати за користування надрами на загальну суму 5    597    538,35 грн, в тому числі 4 478    030,68 грн основного платежу та 1    119    507,67 грн штрафних санкцій;
		 
		- № 0000172200, яким платнику збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 2    449 445 грн, в тому числі 1 959 556 грн основного платежу та 489 889 грн штрафних санкцій;
		 
		- № 0000182200, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 408 282 грн.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		 
		Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015р.), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Судові рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв`язку з наступним.
		 
		Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (податкові повідомлення рішення № 0000172200 та № 0000152200)
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено,  що між Товариством (Покупець) та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (Постачальник)  укладено договір на постачання природного газу від 28 травня 2012 року № П-12-011/К-ДБ-П-0528/1, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість прийнятого обсягу газу на умовах передбачених цим договором.
		 
		На підтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Українська нафто-газова компанія» позивачем до матеріалів справи надано податкові накладні, акти передачі-приймання та приймання-передачі природного газу, платіжні доручення на оплату природного газу.
		 
		Податковий орган зазначає, що в ході перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» з постачання природного газу. Висновки відповідача про відсутність реальності вказаних господарських операцій зроблено на підставі дефектності актів приймання-передачі природного газу, довідок до актів транспортування газу, оскільки за даними АРМ «Митниця» - ТОВ «Українська нафтогазова компанія» в липні-грудні 2012 року не імпортувало природний газ.
		 
		Крім того, згідно даних АС «Співставлення податкового зобов`язання та податкового кредиту контрагентів» станом на 16 грудня 2015 року обліковується розбіжність між податковими зобов`язаннями ТОВ «Українська нафто-газова компанія» та податковим кредитом Товариства за червень 2012 - квітень 2013 року на суму 1    948 935 грн 79 коп. При цьому, розбіжності виникли внаслідок не підтвердження реальності здійснення ТОВ «Українська нафтогазова компанія» господарських операцій (акт Основ`янської ОДПІ м. Харкова від 12 серпня 2014 року № 1137/20-38-23-01-04/37764888).
		 
		Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
		 
		При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		 
		За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		 
		Згідно із пунктом 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		 
		Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
		 
		Відповідач в обґрунтування своїх доводів щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» посилається на ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова від 7 вересня 2016 року у справі № 646/8865/16-к, якою засновника ТОВ «Українська нафто-газова компанія» ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною першою статті 205 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду у справах про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.
		 
		Суд погоджується з доводом суду першої інстанції, що обов`язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок. Обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки, не можуть розглядатись як обов`язкові відповідно до частини четвертої статті 72 КАС.
		 
		Згідно зі статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		 
		Частиною 5 статті 27 КК України встановлено, що пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.
		 
		Тобто, ОСОБА_1 не підозрювалась в безпосередньому вчиненню злочину.
		 
		Крім того, вказана ухвала не містить відомостей, що ОСОБА_1 заперечувала факт підписання нею первинних документів Товариства. Також те, що директор підприємства підписував документи не розуміючи їх зміст, не може бути беззаперечним доказом нереальності господарських операцій. 
		 
		Договір постачання природного газу від 28 травня 2012 року № П-12-011/К-ДБ-П-0528/1, додаткові угоди, акти передачі-приймання та приймання-передачі підписано заступником директора з комерційних питань Захаровим О.О. повноваження якого, як і повноваження директора Пилипенко С.Ю., якою підписано податкову накладну, не поставлено під сумнів доводами податкового органу, викладеним в акті перевірки. 
		 
		Судами першої та апеляційної інстанції не встановлено, чи заперечують особи, які підписували первинні документи, факт здійснення господарських операцій, чи підтверджують вказані особи свої підписи на документах.
		 
		Частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення судами попередніх інстанцій) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
		 
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		 
		Суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень повинен доказувати правомірність свого рішення саме на час його прийняття, та не може керуватись обставинами та доказами, яких не існувало на такий момент.
		 
		Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє на момент розгляду справи Верховним судом) встановлено, що  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		 
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		 
		Судами попередніх інстанцій не встановлено, чи була наявна на час перевірки у податкового органу відомості, щодо притягнення директора Товариства до кримінальної відповідальності.
		 
		Крім того, податковий орган посилається на те, що згідно даних АС «Співставлення податкового зобов`язання та податкового кредиту контрагентів» станом на 16 грудня 2015 року обліковується розбіжність між податковими зобов`язаннями ТОВ «Українська нафто-газова компанія» та податковим кредитом Товариства за червень 2012 - квітень 2013 року на суму 1    948 935 грн 79 коп. При цьому, розбіжності виникли внаслідок не підтвердження реальності здійснення ТОВ «Українська нафтогазова компанія» господарських операцій (акт Основ`янської ОДПІ м. Харкова від 12 серпня 2014 року № 1137/20-38-23-01-04/37764888).
		 
		Проте, податковий орган посилаючись на вказаний акт, копію акта до матеріалів справи не надав. Податковий орган не зазначив, яка перевірка проводилась, не навів висновків акта перевірки, не зазначив чи прийнято за результатами перевірки податкові повідомлення рішення, та чи погодилось з ними ТОВ «Українська нафтогазова компанія». Вказані обставини судами попередніх інстанцій не встановлені.
		 
		За таких обставин Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини справи.
		 
		Щодо плати за користування надрами (податкове повідомлення-рішення № 0000162200).
		 
		У період, що перевірявся, ПАТ Товариство здійснювало видобуток глини бентонітової та глини палигарсткитової. За результатами перевірки не встановлено розбіжностей по кількості видобутих корисних копалин, які відповідають даним обліку видобутих корисних копалин та Звітному балансу запасів корисних копалин на 2012 - 2014 рік.
		 
		Згідно податкових розрахунків з плати за користування надрами для видобування корисних копалин з 1 кварталу 2013 року по 4 квартал 2014 року Товариство розраховувало вартість одиниці видобутої глини лише за розрахунковою вартістю відповідного виду товарної продукції.
		 
		Відповідно до підпунктів 263.2.1, 263.2.2 пункту 263.2 статті 263 ПК  об`єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, приведеної у відповідність із стандартом, встановленим галузевим законодавством.
		 
		До об`єкта оподаткування належать:
		 
		а) обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб`єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною;
		 
		б) обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з відходів (втрат, хвостів тощо) гірничого підприємства, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб`єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, якщо для її видобутку відповідно до законодавства необхідно отримати спеціальний дозвіл.
		 
		Згідно підпункту 14.1.128 пункту 14.1 статті 14 ПК обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) - обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» обліковується гірничодобувним підприємством як запаси - активи, вартість яких може бути достовірно визначена, для яких існує імовірність отримання їх власником - суб`єктом господарювання економічної вигоди, пов`язаної з їх використанням, та які складаються з: сировини, призначеної для обслуговування виробництва, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, та адміністративних потреб; готової продукції, що виготовлена на гірничодобувному підприємстві, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.
		 
		Відповідно до підпунктів 263.5.1, 263.5.2 пункту 263.5 статті 263 ПК базою оподаткування є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства).
		 
		Порядок визначення вартості одиниці відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) встановлено пунктом 263.6 цієї статті.
		 
		Згідно підпункту 263.6.1 пункту 263.1 статті 263 ПК вартість відповідного виду видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) обчислюється платником для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства) за більшою з таких її величин:
		- за фактичними цінами реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);
		- за розрахунковою вартістю відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), крім вуглеводневої сировини.
		 
		Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем обчислювалась вартість видобутих корисних копалин бентоніту та палигорскіту (мінеральної сировини) за розрахунковою вартістю.
		 
		Податковий орган з такими розрахунками не погодився та в пункті 3.5.2 акта перевірки, наводить власний розрахунок вартості одиниці видобутої глини за фактичними цінами реалізації шляхом зменшення суми доходу отриманого від реалізації на суму витрат, пов`язаних з доставкою (перевезенням, транспортуванням).
		 
		Також відповідач зазначив, що обчислюючи вартість продукції за розрахунковою вартістю позивач не врахував, що, відповідно до підпункту 263.6.5 пункту 263.6 статті 263 ПК у разі обчислення вартості відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) за розрахунковою вартістю до витрат платника за податковий (звітний) період включаються матеріальні витрати, пов`язані з операціями первинної переробки (збагачення) у значенні, наведеному у розділі I цього Кодексу.
		 
		На підставі вказаних розрахунків, відповідачем визначено вартість одиниці видобутої глини бентонітової за фактичними цінами реалізації, а вартість глини палигорськітової - за розрахунковою вартістю, в результаті чого донараховано податкові зобов`язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин на загальну суму 4 478 030 грн 68 коп.
		 
		Податковий орган виходить з того, що позивач не виготовляє нові види готової продукції, а здійснює виключно первинну переробку (збагачення) мінеральної сировини як вид господарської діяльності. 
		 
		Відповідно до абзацу 2 підпункту 14.1.112 пункту 14.1 статті 14 ПК не належать до мінеральної сировини речовини, які виникають в результаті фізико-хімічної переробки видобутої корисної копалини або продуктів її первинної переробки.
		 
		Суди попередніх інстанцій встановили, що назва готової продукції, яку позивач переробляє співзвучна з корисною копалиною, що ним добувається: глина бентонітова та палигорскітова. Вказана продукція по фізико-хімічним властивостям  відміна від властивостей добутої глини, яка є сировиною для виробництва такої продукції. 
		 
		Вказаний довід не спростовано доводами касаційної скарги. Податковий орган припустив можливість змін фізико-хімічних властивостей, але зазначив, що в такому випадку все одно визначення бази оподаткування повинно здійснюватись за фактичною ціною реалізації (вартість видобутої глини у складі готової продукції, яка визначається у складі собівартості готової продукції) та за розрахунковою вартістю. 
		 
		Суд не погоджується з таким доводом касаційної скарги податкового органу з огляду на невідповідність підпункту 14.1.112 пункту 14.1 статті 14 ПК.
		 
		Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність нарахування позивачу плати за користування надрами, та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000162200.
		 
		Щодо від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік (податкове повідомлення-рішення № 0000182200).
		 
		Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді.
		 
		Під час перевірки податковим органом встановлено, що до складу доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2013 та 2014 рік, Товариство не включало отриманий дохід від зменшення суми фінансової допомоги.
		 
		Суд першої інстанції не надав оцінку вказаним висновкам податкового органу. 
		 
		Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не наводить жодних доводів на спростування такої позиції податкового органу. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виявлені за позивачем під час податкової перевірки порушення, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік на суму 408 282 грн, є такими, що мали місце.
		 
		Частиною 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції яка діяла на час прийняття рішення) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		 
		В запереченні на позов податковий орган обмежився цитуванням акта перевірки. В апеляційній скарзі податковий орган не навів жодного доводу на підтримку своєї позиції в цій частині.
		 
		Оскільки судами попередніх інстанцій не досліджено висновки акта перевірки в цій частині на підставі належних та допустимих доказів Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини справи в цій частині.
		 
		За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу сторін в межах їх доводів, вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій в частині оцінки податкових повідомлень-рішень  № 0000182200, № 0000172200, № 0000152200 передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		 
		Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.
		 
		Як встановлено частиною 1 статті 242 статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Згідно з частиною 4 статті 9 статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		 
		За правилами статті 341 статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
		Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» та Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області задовольнити частково.
		 
		Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі № 823/865/16 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000182200, № 0000172200, № 0000152200 від 27 січня 2016 скасувати.
		 
		Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі № 823/865/16 в частині скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року та прийняття в цій частині нової постанови, якою у задоволенні позову відмовлено - скасувати
		 
		Справу № 823/865/16 направити в цій частині на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.
		 
		Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі № 823/865/16 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000162200 від 27 січня 2016 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                       І. А. Гончарова
		 
		Судді                                                                                                          І. Я. Олендер
		 
		                                                                                                              Р. Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...