Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/2267/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2019.
Дата набрання законної сили: 11.12.2019
Номер судового провадження: 61-34593ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                             
		Іменем України
		11 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 638/2267/14-ц
		провадження № 61-34593св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,                Хопти С. Ф.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,
		відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова у складі судді Аркатової К. В. від 07 лютого 
		2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Кіся П. В., Кружиліної О. А., Хорошевського О. М., від 09 серпня 
		2017 року, та за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2017 року, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності у порядку спадкування.
		Позов мотивовано тим, що 0 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син - ОСОБА_6 . На момент смерті ОСОБА_6 йому на праві особистої приватної власності належала земельна ділянка площею 0,0659 га по АДРЕСА_1 та квартира 
		АДРЕСА_2 . Вказувала, що з 20 червня 1998 року 
		ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , за період якого вони набули право спільної сумісної власності на: земельну ділянку площею 0,117 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 ; гаражний бокс НОМЕР_6 в літ. «А-1» площею 32,3 кв. м по АДРЕСА_5 ; автомобіль «Subaru Forester», 2008 року випуску; автомобіль «Nissan Primera», 2002 року випуску; грошові кошти на карткових рахунках № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , відкритих на ім`я ОСОБА_6 у АТ «Райффайзен Банк Аваль»; грошові кошти на поточних рахунках № № НОМЕР_4 , НОМЕР_5, відкриті на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно у ПАТ «ВіЕйБі Банк». Зазначала, що її син заповіту не складав, а тому спадщина підлягає спадкуванню за законом, до кола спадкоємців першої черги входять: вона, як мати померлого, батько 
		ОСОБА_4 , донька померлого ОСОБА_7 , та жінка померлого ОСОБА_5 .
		Враховуючи, що відповідач ОСОБА_5 не надає до нотаріальної контори правовстановлюючі документи на майно, яке придбано нею разом з 
		ОСОБА_6 у період шлюбу, що унеможливлює оформлення прав на спірне майно в порядку спадкування, мирним позасудовим шляхом вирішити даний спір неможливо, позивач просила визнати за нею право власності на: 1/4 частину зазначеної квартири; 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0659 га по АДРЕСА_1 ; 1/8 частину земельної ділянки площею 0,117 га, розташованої на території АДРЕСА_6 ; 1/8 частину гаражного боксу НОМЕР_6 літ. «А-1» площею 32,3 кв. м по АДРЕСА_5 ; 1/8 частину автомобіля «Subaru Forester», 2008 року випуску; 1/8 частину автомобіля «Nissan Primera», 2002 року випуску.
		 
		У січні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила виділити їй в натурі зі складу спадкової маси, що відкрилась після смерті її чоловіка ОСОБА_6 і визнати за нею право власності на майно в цілому: житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,117 га, розташованої у АДРЕСА_6 ; приватизований гаражний бокс НОМЕР_6 літ. «А-1» по АДРЕСА_5 . Виключити зі спадкової маси автомобілі марки «Subaru Forester», 2008 року випуску, «Nissan Primera», 2002 року випуску, як такі, що не перебували у власності та користуванні померлого ОСОБА_6 на момент смерті та були відчуженні подружжям за час життя спадкодавця. Виділити ОСОБА_1 та ОСОБА_8 зі спадкової маси ОСОБА_6 у натурі 3/4 частини квартири 
		АДРЕСА_2 та 3/4 частини земельної ділянки площею 0,0659 га по АДРЕСА_1 ; виділити у натурі 1/4 частину спадкового майна померлого ОСОБА_6 та визнати спадковим майном, що входить до складу спадщини 1/4 частину квартири 
		АДРЕСА_2 та 1/4 частину земельної ділянки площею 
		0,0659 га по АДРЕСА_1 .
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 помер відповідач ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла позивач ОСОБА_1 .
		 
		Ухвалами Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2015 року та від 08 грудня 2016 року до участі у справі залучено правонаступника ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
		 
		У квітні 2017 року ОСОБА_8 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_6 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 ; 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0659 га по АДРЕСА_1 ; 1/8 частину земельної ділянки площею 0,117 га, розташованої у АДРЕСА_6 ; 1/8 частину гаражного боксу НОМЕР_6 літ. «А-1» по 
		АДРЕСА_5 , 1/8 частину автомобіля «Nissan Primera», 
		2002 року випуску; 1/8 частину автомобіля «Subaru Forester», 2008 року випуску.
		 
		У травні 2017 року ОСОБА_2 (донька ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ) звернулася до суду із позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом після смерті     ОСОБА_9 , який прийняв спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1     ОСОБА_10 , але не оформив її на: 1/4 частину зазначеної квартири; 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0659 га по АДРЕСА_1 ; 1/8 частину земельної ділянки площею 
		0,117 га, розташованої на території АДРЕСА_6 ; 1/8 частину гаражного боксу НОМЕР_6 літ. «А-1» площею 32,3 кв. м по АДРЕСА_5 ; 1/8 частину автомобіля «Subaru Forester», 2008 року випуску; 1/8 частину автомобіля «Nissan Primera», 
		2002 року випуску; 1/8 частину грошових коштів на карткових рахунках 
		№ № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , відкритих на ім`я 
		ОСОБА_6 у АТ «Райффайзен Банк Аваль»; 1/8 частину грошових коштів на поточних рахунках № № НОМЕР_4 , НОМЕР_5, відкритих на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно у ПАТ «ВіЕйБі Банк». Крім того, ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , але не оформила її на таке ж саме майно і в тій самій частці, що і у порядку спадкування після смерті батька.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 
		2017 року, з урахування додаткового рішення цього ж суду від 13 лютого 2017 року про розподіл судових витрат, позови ОСОБА_1 в особі правонаступника ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування задоволено частково.
		Позов ОСОБА_5 про поділ спадкового майна у натурі задоволено частково.
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку квартири 
		АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_1 .
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку квартири 
		АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .
		Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 .
		Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 
		Поділено в натурі в межах рівних часток спадкоємців спадкове майно, яке складається з земельної ділянки, розташованої по 
		АДРЕСА_1 площею 0,0659 га та земельної ділянки площею 0,117 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , цільове призначення для обслуговування житлового будинку.
		Виділено ОСОБА_5 на її частку у спадщині 1/2 частку земельної ділянки площею 0,117 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , та визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частку цієї земельної ділянки у порядку спадкування після смерті 
		ОСОБА_6 .
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0659 га у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_1 .
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0659 га у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_4 . 
		Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/3 частку земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0659 га у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 .
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/8 частку автомобіля «Nissan Primera», 2002 року випуску, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_1 .
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/8 частку автомобіля «Nissan Primera», 2002 року випуску, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .
		Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/8 частку автомобіля «Nissan Primera», 2002 року випуску, у порядку спадкування після смерті 
		ОСОБА_6 .
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/8 частку автомобіля «Subaru Forester», 2008 року випуску, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_1 .
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/8 частку автомобіля «Subaru Forester», 2008 року випуску, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .
		Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/8 частку автомобіля «Subaru Forester», 2008 року випуску, у порядку спадкування після смерті 
		ОСОБА_6 .
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/8 частку грошових коштів на карткових рахунках № № НОМЕР_1 , № НОМЕР_3 , відкритих на ім`я ОСОБА_6 у Білогірському відділенні Кримської республіканської дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», на картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритого на ім`я ОСОБА_6 у Руженському відділенні Житомирської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль».
		У задоволені іншої частини зазначених позовів відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкове майно підлягає поділу між спадкоємцями шляхом виділення ідеальних часток та визнання права власності на них, що відповідає змісту приписів статті 355 ЦК України та статтям 87,89 ЗК України, а також заявленим усіма спадкоємцями позовним вимогам. При цьому доказів наявності грошових коштів на рахунках, відкритих у ПАТ «ВіЕйБі Банк», матеріали справи не містять, а тому в цій частині слід відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, спірний гаражний бокс є приватною власністю ОСОБА_5 і не входить до спільної сумісної власності подружжя, а тому не підлягає поділу між спадкоємцями.
		 
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилено, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2017 року залишено без змін.
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та здійснив поділ майна між спадкоємцями, який відповідає їх часткам. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		 
		У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, 
		ОСОБА_3 просить змінити судові рішення попередніх інстанцій в частині частково задоволення позову ОСОБА_5 із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, а її позовні вимоги про визнання права власності на 1/8 частину гаражного боксу та 1/8 частину земельної ділянки площею 0,117 га, розташованої на території АДРЕСА_6 задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що майно, яке придбане подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у період з 20 червня 1998 року по 16 серпня 2013 року є спільною сумісною власністю подружжя, а тому безпідставно відмовив у задоволенні позову про визнання за нею права власності на 1/8 частину гаражного боксу. Крім того, суди безпідставно, з порушенням вимог статей 364, 365 ЦК України, поділили спадкове майно в натурі, яке складається зі спірних земельних ділянок.Вказує, що суди не встановили оціночну вартість земельної ділянки, яку було виділено ОСОБА_5 , а також вартість частки кожного із спадкоємців. Суди не встановили факт набуття спірного майна під час шлюбу та джерела його набуття. Крім того, не взяв до уваги, що спадкове майно ОСОБА_6 може бути його особистою власністю.
		 
		У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,  ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий апеляційний розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що  ОСОБА_5 під час розгляду справи у суді першої інстанції не заперечувала, що гаражний бокс є спільною сумісною власністю подружжя, а тому суди безпідставно не включили це майно у спадкову масу. Крім того, суди необґрунтовано не включили до спадкового майна частку грошових коштів, які знаходяться на відкритих рахунках у ПАТ «ВіЕйБі Банк».
		 
		Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 та 25 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційними скаргами 
		ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відповідно.
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини, встановлені судами
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 .
		 
		На момент смерті ОСОБА_6 йому на праві особистої приватної власності належала земельна ділянка площею 0,0659 га по 
		АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 .
		Зокрема 1/3 частина квартири була набута ОСОБА_6 12 березня 
		1997 року до укладення шлюбу з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 12 березня 1997 року та договором про поділ майна, що є у спільній сумісній власності від 12 жовтня 2009 року. 2/3 частини квартири були набути спадкодавцем на підставі договору дарування від 13 жовтня 2009 року. Земельна ділянка площею 0,0659 га по АДРЕСА_1 була передана ОСОБА_6 у приватну власність на підставі рішення виконкому Харківської міської ради від 28 березня 1996 року.
		 
		ОСОБА_6 з 20 червня 1998 року і до своєї смерті перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , за період якого вони набули право власності на: земельну ділянку площею 0,117 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 21 жовтня 1999 року; гаражний бокс НОМЕР_6 в 
		літ. «А-1» площею 32,3 кв. м по АДРЕСА_5 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно 
		від 13 січня 2011 року; автомобіль «Subaru Forester», 2008 року випуску; автомобіль «Nissan Primera», 2002 року випуску; грошові кошти на карткових рахунках № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , відкритих на ім`я ОСОБА_6 у АТ «Райффайзен Банк Аваль»; грошові кошти на поточних рахунках № № НОМЕР_4 , НОМЕР_5, відкриті на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно у ПАТ «ВіЕйБі Банк».
		 
		Відповідно до спадкової справи № 525/2013 до майна померлого 
		ОСОБА_6 , із заявами про прийняття спадщини звернулися: батько померлого ОСОБА_4 , мати померлого ОСОБА_1 , дочка померлого ОСОБА_8 , дружина померлого ОСОБА_5 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 помер відповідач ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла позивач ОСОБА_1 .
		 
		Ухвалами Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2015 року та від 08 грудня 2016 року до участі у справі залучено правонаступника ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Оскільки судові рішення оскаржуються лише в частині поділу земельних ділянок, гаражного боксу та грошових коштів, які знаходяться на рахунку у ПАТ «ВіЕйБі Банк», то в силу вимог статті 400 ЦПК України в іншій частині законність ухвалених судових рішень колегією суддів не перевіряється.
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.
		 
		Щодо спадкування земельних ділянок
		 
		Положеннями статті 22 КпШС України (чинного на час набуття подружжям ОСОБА_11 та ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку площею 0,117 га) передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.
		 
		Відповідно до положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.   
		 
		Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		 
		Встановивши, що земельна ділянка площею 0,117 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 придбана за договором купівлі-продажу 21 жовтня 1999 року, тобто у період перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, суди дійшли правильного висновку, що ця земельна ділянка була їх спільною сумісною власністю. При цьому земельна ділянка площею 0,0659 га по 
		АДРЕСА_1 була набута ОСОБА_6 28 березня 
		1996 року, тобто до шлюбу з ОСОБА_5 , а тому була його особистою приватною власністю. 
		 
		Суди дійшли правильного висновку про те, що зі смертю ОСОБА_6 відкрилася спадщина на Ѕ частину земельної ділянки площею 0, 117 га та 
		на усю земельну ділянку площею 0,0659 га.
		 
		За змістом положення статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
		 
		Відповідно до статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
		 
		Встановивши, що після смерті ОСОБА_6 залишилось 4 спадкоємця першої черги, суди дійшли правильного висновку про те, що кожен з них має право на 1/8 частину земельної ділянки площею 0,017 га та ј частини земельної ділянки площею 0,0659 га.
		 
		Згідно з частиною другою статті 1279 ЦК України спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.
		 
		Такий виділ може бути здійснений спадкоємцями за взаємною згодою, шляхом укладення договору або (у разі наявності спору) в судовому порядку. Якщо ж неможливо виділити частку спадкоємця у натурі, то спадкове майно передається одному із спадкоємців, а іншим - відповідна грошова компенсація.
		 
		Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
		 
		Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то, з урахуванням конкретних обставин, такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
		 
		Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновком суду першої інстанції про виділ ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,117 га, яка розташована на території АДРЕСА_6 , замість її частки у праві на спадщину на земельну ділянку площею 0,0659 га по АДРЕСА_1 , не з`ясував вартості вказаних земельних ділянок на час розгляду справи, чи відповідає вартість виділеної 
		ОСОБА_5 у натурі частки земельної ділянки, частці земельної ділянки, яка була визнана за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не перевірив, які докази це підтверджують. Отже суд при поділі не встановив вартість часток усіх співвласників майна, хоча така обставина має істотне значення для вирішення цього спору. Крім того, суд не врахував відсутність згоди інших спадкодавців на поділ майна відповідно до статті 1279 ЦК України шляхом виділу відповідачу земельної ділянки площею 0,117 га, яка розташована на території АДРЕСА_6 , що є обов`язковим у розумінні статті 358 ЦК України.
		 
		Щодо гаражного боксу
		 
		Вирішуючи питання про спадкування гаражного боксу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що це майно є особистою приватною власністю 
		ОСОБА_5 , а тому воно не входить до складу спадщини померлого ОСОБА_6 .
		 
		Ці обставини заперечували інші спадкоємці померлого та вважали це майно спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_5 як таке, що набуто під час перебування їх у шлюбі.
		 
		Статтею 60 СК України (чинного на час набуття права власності на гараж) визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		 
		Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Суд апеляційної інстанції, вказуючи на те, що спірний гаражний бокс був набутий ОСОБА_5 на підставі розпорядження виконавчого комітету Харківської міської ради від 04 січня 2011 року, тобто у період перебування спадкодавця ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, не мотивував свого висновку, чому він вважає, що це майно є особистою приватною власністю ОСОБА_5 , не з`ясував, на якій правовій підставі було видано зазначене розпорядження, з огляду на його відсутність в матеріалах справи, зокрема, за заявою кого із подружжя та в якому порядку воно видане, не звернув уваги на зміст позовної заяви ОСОБА_5 , яка посилалася на те, що спірний гаражний бокс належить до спільної сумісної власності подружжя та дійшов передчасного висновку про віднесення цього майна до особистої приватної власності ОСОБА_5 . Висновок суду апеляційної інстанції в цій частині ґрунтується на припущеннях, що заборонено в силу вимог частини четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року.
		 
		Отже, доводи касаційної скарги ОСОБА_13 про те, що суди безпідставно відмовили у задоволенні її позовних вимог про спадкування 1/8 частини спірного гаражного боксу є обґрунтованими, судами в цій частині неправильно застосовані норми статті 60 СК України та статті 1218 ЦК України.
		 
		Щодо грошових коштів на рахунках ПАТ «ВіЕйБі Банк»
		 
		Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про недоведеність вимог щодо поділу грошових коштів, які знаходяться на поточних рахунках, відкритих у ПАТ «ВіЕйБі Банк», суд вказував, що матеріали справи не містять доказів наявності на цих рахунках грошових коштів. Однак у порушення вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки довідкам банку від 14 грудня 2012 року, виданим на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , відповідно до яких на рахунку спадкодавця знаходилося 24 117,83 євро, а на рахунку 
		ОСОБА_5 - 47 065,57 євро, не мотивував, чому він ці довідки не бере до уваги, з огляду на відсутність інших даних щодо наявності коштів на рахунках (а. с. 19 т. 1). При цьому суд зробив висновок про відсутність коштів на спірних рахунках банку без посилання на відповідні докази, які підтверджують такі аргументи, що відповідно до частини четвертої 
		статті 60 ЦПК України 2004 року є припущенням, на яких не може ґрунтуватися судове рішення.
		 
		За таких обставин, доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про помилковість висновків судів щодо відсутності грошових коштів є обґрунтованими. Доводи касаційної скарги про те, що суд не задовольнив її клопотання про витребування інформації від ПАТ «ВіЕйБі Банк» про рух коштів на зазначених поточних рахунках не можуть свідчити про порушення норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції неодноразово витребовував цю інформацію від ПАТ «ВіЕйБі Банк» (а. с. 75-77, 232-233 т. 1), проте вимоги суду залишилися не виконаними, однак таке не позбавляє суд можливості розглянути позов на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
		 
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про порушення судами норм процесуального права при вирішенні питання про поділ автомобіля «Subaru Forester», 2008 року випуску, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки суд задовольнив її позов в цій частині у повному обсязі, а вимог щодо скасування оскаржуваних судових рішень в цій частині касаційна скарга не містить.
		 
		Вищеперелічені порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому ухвала суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання про поділ спадкового майна, а саме земельних ділянок, гаражного боксу та грошових коштів підлягає скасуванню на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		 
		При новому розгляді справи суду необхідно об`єктивно дослідити вказані в даній постанові докази в сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, а також надати відповідь на усі аргументи апеляційних скарг.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задовольнити частково. 
		 
		Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про спадкування земельної ділянки площею 0,0659 га по 
		АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,117 га, розташованої на території 
		АДРЕСА_6 ; гаражного боксу НОМЕР_6 літ. «А-1» площею 32,3 кв. м по 
		АДРЕСА_5 та грошових коштів, які знаходяться на рахунках у Публічному акціонерному товариству «ВіЕйБі Банк» скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                 Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                            О. В. Білоконь
		 
		О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...