Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 181/950/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2019.
Дата набрання законної сили: 18.12.2019
Номер судового провадження: 61-11562ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		18 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 181/950/17
		провадження № 61-11562св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,
		особа, яка подавала апеляційну скаргу, - перший заступник прокурора Дніпропетровської області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: 
		Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай).
		Позовні вимоги мотивовані тим, що вона разом з іншими особами вступила в члени колективного сільськогосподарського підприємства 
		«ім. Петровського» (далі - КСП «ім. Петровського»). 
		У 1995 році працівникам зазначеного підприємства видали сертифікати на право на земельну частку (пай), однак ОСОБА_1 на той час не намагалася реалізувати своє право на земельну частку (пай) з причини відсутності можливості належним чином доглядати за земельною ділянкою, а також у зв`язку з поганим станом здоров`я. Згідно витягу зі списку членів 
		КСП «ім. Петровського» позивача внесено до списку громадян-членів КСП, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який додається до державного акту під № 1053. ОСОБА_1 зауважує, що її в судовому порядку не виключали з членів підприємства та не позбавляли права на земельну частку (пай) у землях колишнього КСП «ім. Петровського». 
		27 вересня 2017 року позивач дізналась про порушене право на земельну частку (пай), коли відповідач в усній формі відмовив їй у видачі сертифіката на право на земельну частку (пай) у зв`язку з неможливістю його виготовлення.
		За таких обставин просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай) в розмірі 10,78 умовних кадастрових гектар для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, який встановлений для члена КСП «ім. Петровського» в селі Зоряне Межівського району Дніпропетровської області.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області 
		від 22 листопада 2017 року, ухваленим у складі судді Гончаренка О. О., позов задоволено.
		Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в розмірі 
		10,78 умовних кадастрових гектар для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, який встановлений для члена КСП «ім. Петровського» в селі Зоряне Межівського району Дніпропетровської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з документального підтвердження факту трудових відносин позивача з КСП «ім. Петровського», та вважав доведеним факт членства позивача у підприємстві та наявність у ОСОБА_1 права на земельну частку (пай), яке вона набула згідно 
		Указу Президента № 720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року задоволено апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області, рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що в порушення вимог
		статті 130 ЦПК України 2004 року, судом не було вирішено питання про склад осіб, які беруть участь у справі, чим порушено норми процесуального права при вирішенні спору. 
		Апеляційний суд зазначив про неврахування судом першої інстанції того, що розпорядником земель сільськогосподарського призначення, які перебувають в державній власності, після внесення змін до Земельного кодексу України (з 01 січня 2013 року), є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке не було залучено до участі у справі. Тому апеляційний суд дійшов висновку про те, що прийняте рішення суду стосується прав, свобод, інтересів та обов`язків вказаного управління, як розпорядника земель. Натомість ОСОБА_1 в якості відповідача у справі визначено Межівську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області, яка не є розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності.
		За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки позовні вимоги заявлені не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема, без залучення до участі у справі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як розпорядника землі, що перебуває у державній власності, вирішення спору в цілому (враховуючи специфіку спірних правовідносин) без залучення у встановленому процесуальним законом порядку всіх заінтересованих осіб є передчасним.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду, 
		представник ОСОБА_1 - адвокат Карпенко О. В., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Межівського районного суду Дніпропетровської області.
		У липні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України 
		(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що апеляційну скаргу на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року подано прокурором в інтересах держави із пропуском строку на апеляційне оскарження. 
		В апеляційній скарзі прокурором не зазначено причини пропуску строку, а ухвала Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року про відкриття апеляційного провадження не містить мотивів про задоволення чи відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку та підстав його поновлення.
		На думку заявника, суд апеляційної інстанцій не врахував, що держава в особі Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області і Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області володіла інформацією про визнання за позивачем права власності на земельну частку (пай), однак протягом одного року з дня ухвалення рішення судом першої інстанцій державою не вчинено дій направлених на апеляційне оскарження цього рішення суду.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У серпні 2019 року прокурором подано відзив на касаційну скаргу, в якому прокурор вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи не спростовують висновків апеляційного суду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , 
		від 16 липня 1980 року, ОСОБА_1 26 червня 1987 року зарахована робочою складу мінеральних добрив в КСП «ім. Петровського» відповідно до протоколу № 160 від 26 червня 1987 року та звільнена 03 січня 1996 року. Інформація про виключення ОСОБА_1 із членів КСП 
		«ім. Петровського» відсутня.
		Державним актом на право колективної власності на землю серії 
		ДП МЖ № 014 виданого 12 листопада 1998 року КСП «ім. Петровського» останньому передано 16 230, 1 гектарів землі у колективну власність для ведення сільськогосподарського виробництва, відповідно до рішення Межівської районної ради народних депутатів від 27 червня 1997 року 
		№ 172-XIX/XXII. Даний державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 16.
		З архівної довідки Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № Г-13 від 22 січня 2017 року суди встановили, що КСП «ім. Петровського» реорганізовано в ТОВ «Веселка» 27 квітня 
		2000 року (протокол № 3 загальних зборів членів КСП «ім. Петровського» 
		від 27 квітня 2000 року). Протокол загальних зборів радгоспу 
		«ім. Петровського» та КСП «ім. Петровського» за 1995 рік на державне зберігання до архівного відділу Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області не надходив.
		Із витягу з додатку № 1 списку громадян-членів КСП, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який додається до державного акту на право колективної власності на землю 
		серії ДП МЖ № 014 виданого 12 листопада 1998 року суди встановили, що ОСОБА_1 була членом КСП «ім. Петровського».
		Згідно з повідомленням відділу Держгеокадастру у Межівському районі Дніпропетровської області № 0409 від 27 вересня 2017 року в списку громадян-членів КСП, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який додається до державного акту на право колективної власності на землю серії ДП МЖ № 014, виданого 12 листопада 1998 року КСП 
		«ім. Петровського», ОСОБА_1 значиться під порядковим номером 1053, розмір земельної частки (паю), що виділявся членам КСП «ім. Петровського» при паюванні землі становив 10,78 умовних кадастрових гектар, сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_1 не виготовлявся.
		Із довідки виконкому Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області № 186 від 19 вересня 2017 року суди встановили, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає по 
		АДРЕСА_1 разом з чоловіком та батьком.
		Також суди встановили, що згідно довідки виконкому Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області № 350 від 04 жовтня 
		2017 року станом на 29 вересня 2017 року на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області невитребуваних земельних часток (паїв) членів КСП «ім. Петровського» немає.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 17 Земельного кодексу України, в редакції закону № 2196-ХІІ від 13 березня 1992 року, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність проводилась Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.
		Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України, який набрав чинності
		01 січня 2002 року, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України, в редакції на час набрання ним чинності, передбачалось, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.
		Виходячи з повноважень, визначених у статті 122 ЗК України, саме районні державні адміністрації з 01 січня 2002 року до 31 грудня 2012 року були розпорядниками земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, в тому числі земель запасу відповідної сільської ради.
		Відповідно до вимог Закону України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI 
		«Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 01 січня 2013 року, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
		Згідно з пунктами 3 та 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону 
		№ 5245-VI, з дня набрання ним чинності землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу. У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселенім, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 нього розділу.
		Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області.
		В абзаці четвертому пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляду цивільних справ» роз`яснено, що позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.
		Встановивши, що позов ОСОБА_1 заявлений не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема, без залучення до участі у справі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як розпорядника землею сільськогосподарського призначення, що перебуває у державній власності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позову.
		Відмова апеляційного суду у задоволенні позову ОСОБА_1 до Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай), не позбавляє позивача права, 
		у передбаченому законом порядку, звернутись до суду із позовом до належного відповідача/відповідачів.
		Доводи щодо пропуску прокурором строку на апеляційне оскарження судового рішення правильно відхилені апеляційним судом, виходячи з наступного.
		Відповідно до пункту 13 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Встановивши, що прокурор, який діє в інтересах держави, не брав участі у справі та матеріали справи не містять доказів порушення ним строків апеляційного оскарження передбачених статтею 294 ЦПК України 2004 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відкриття апеляційного провадження.
		При цьому, касаційний суд враховує, що апеляційним судом надано правову оцінку аналогічним доводам представника ОСОБА_1 - адвоката Карпенко О. В. щодо пропуску прокурором строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, викладеним у клопотанні про закриття апеляційного провадження та відмовлено у задоволенні відповідного клопотання.
		Крім того, зазначаючи про те, що прокурор отримав копію оскаржуваного рішення суду 05 листопада 2018 року, а апеляційну скаргу подав 
		20 листопада 2018 року, тобто з пропуском десятиденного строку передбаченого статтею 294 ЦПК України 2004 року, позивачем не враховано, що апеляційна скарга прокурором подана засобами поштового зв`язку та здана на пошту 15 листопада 2018 року (згідно поштового штемпеля), а відповідно до частини шостої статті 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скарга здана на пошту чи передана іншими відповідними засобами зв`язку.
		Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що цим судом неправильно застосовано норми матеріального права та допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року залишенню без змін.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   С. Ф. Хопта   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...