Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/10564/18 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України; Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2019.
Дата набрання законної сили: 18.12.2019
Номер судового провадження: 61-11256ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                                       
		Іменем України                                  
		 
		18 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа 755/10564/18
		провадження № 61-11256св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи: 
		заявник - ОСОБА_1 ,
		суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерина Валеріївна,
		заінтересована особа - акціонерне товариство «Укрсоцбанк», 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргуакціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді                 Яровенко Н. О. від 11 грудня 2018 року та на постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Борисової О. В., Пікуль А. А., від 07 травня 2019 року, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст скарги
		 
		У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт К. В. (далі - приватний виконавець) щодо визнання дій приватного виконавця противоправними, скасування постанови та зобов`язання вчинити дії.
		 
		Скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що приватним виконавцем, під час реалізації арештованого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , в рамках виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 751 594,18 грн за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 5 серпня 2016 року, в порушення вимог законодавства, не подано до Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ») дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду з огляду на те, що у арештованій квартирі зареєстрована малолітня дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		ОСОБА_1 просила суд визнати протиправними дії приватного виконавця щодо подання заявки на реалізацію арештованого майна від 21 червня     2018 року за вихідним № 1117.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця задоволено. Визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт К. В. щодо подання заявки на реалізацію арештованого нерухомого майна від 21 червня 2018 року.
		 
		Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем разом із заявкою на реалізацію арештованого нерухомого майна від 21 червня 2018 року за № 1117 не направлено до ДП «Сетам» копію дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду, хоча йому достеменно було відомо про наявність зареєстрованої малолітньої особи в квартирі АДРЕСА_1 до моменту подачі заявки на реалізацію арештованого майна,          а саме 21 червня 2018 року.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 07 травня 2019 року апеляційну скаргу приватного виконавця залишено без задоволення. 
		Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що державний виконавець не вчиняв дій щодо отримання дозволу від органів опіки та піклування або відповідного рішення суду на передачу на реалізацію спірного нерухомого майна, право користування яким має малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як і направлення такого дозволу до ДП «СЕТАМ»  разом із заявкою про реалізацію арештованого нерухомого майна                 від 21 червня 2018 року за № 1117 у рамках виконавчого провадження про стягнення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту в сумі 751 594,18 грн. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі АТ «Укрсоцбанк» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити. 
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга АТ «Укрсоцбанк» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, частини першої статті 48 та частини сьомої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження».  Вказує, що приватний виконавець не є належним суб`єктом звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу, оскільки такий обов`язок покладено на батьків, опікунів чи нотаріуса при безпосередньому укладенні правочину. Зазначає, що договір іпотеки укладено в 2011 році, а ОСОБА_2 2008 року народження була зареєстрована у спірній квартирі без дозволу банку, отже скаржник порушила умови іпотечного договору, зареєструвавши у квартирі малолітню дитину без згоди банка. Інструкція з організації примусового виконання рішень, на яку покладалися суди попередніх інстанцій, є підзаконним актом, натомість суди не взяли до уваги норми, викладені в Законі України «Про виконавче провадження» та Законі України «Про іпотеку».
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		06 серпня 2018 року від приватного виконавця надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій вона просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		 
		04 червня 2018 року АТ «Укрсоцбанк» звернулося до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 755/22171/15-ц, виданого 05 серпня        2016 року Дніпровським районним судом м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 751 594,18 грн. 
		 
		07 червня 2018 року приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 755/22171/15-ц, виданого 05 серпня 2016 року Дніпровським районним судом м. Києва.
		 
		Постановою приватного виконавця від 07 червня 2018 року накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
		 
		Постановою приватного виконавця від 07 червня 2018 року накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 . 
		 
		Постановою приватного виконавця від 11 червня 2018 року проведено опис належної боржнику ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 . 
		 
		11 червня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 755/22171/15-ц, виданого 05 серпня 2016 року Дніпровським районним судом м. Києва.
		 
		19 червня 2018 року виконавець на адресу учасників виконавчого провадження направила Звіт про оцінку спірної квартири.
		 
		Згідно листа керівника апарату Дніпровської районної державної адміністрації у м. Києві від 18 червня 2018 року, надісланого на запит приватного виконавця, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано 6 осіб, а саме:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		 
		21 червня 2018 року приватним виконавцем за № 1117 на адресу ДП «СЕТАМ» направлено заявку на реалізацію арештованого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 .
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Встановлено, й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Касаційна скарга АТ «Укрсоцбанк» задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог                      і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстав для їх скасування немає.
		Частиною першою статті 41 Закону України «Про іпотеку» визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02 червня           2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно з частиною першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.
		Водночас, відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
		Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
		Згідно пункту 1 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня           2016 року за № 1301/29431 ( далі - Порядку реалізації арештованого майна), реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».
		Пунктом 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
		Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі):
		- копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними;
		- копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України                    від  02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» - копія акта опису та арешту майна боржника;
		- копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»);
		- у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду;
		- копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.
		У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 ( далі - Інструкції з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
		У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного (приватного) виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного (приватного) виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
		Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян              і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.
		Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19) та          від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження                   № 61-12151св19).
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що приватний виконавець             перед реалізацією спірної квартири мала інформацію про те, що в ній зареєстрована та проживає малолітня ОСОБА_2 , 2008 року народження, не направила  до ДП «СЕТАМ», разом із заявкою на реалізацію арештованого нерухомого майна від 21 червня 2018 року № 1117, копію дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду на реалізацію нерухомості, право користування якої має малолітня дитина.
		Враховуючи те, що приватним виконавцем розпочато процедуру щодо реалізації предмета іпотеки, у якому зареєстрована та проживає малолітня дитина, за відсутності дозволу органу опіки та піклування, суди дійшли правильного висновку про те, що такі дії приватного виконавця є неправомірними.
		Щодо доводів касаційної скарги АТ «Укрсоцбанк» про те, що суди попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень керувалися вимогами Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка є підзаконним актом, а не положенням Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку», колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з пунктом першим Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень - ця Інструкція з організації примусового виконання рішень розроблена відповідно до вимог Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.
		 Із системного аналізу даного підзаконного акту вбачається, що його завданням є визначення окремих питань організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню. 
		Таким чином твердження заявника, про те, що приватний виконавець при вчиненні виконавчих дій в першу чергу повинна виконати вимоги пункту сьомого статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» та при реалізації іпотечного майна керуватися положеннями Закону України «Про іпотеку», яким не передбачено обов`язку виконавця отримувати дозвіл органу опіки та піклування для примусової реалізації іпотечного майна, не позбавляють виконавця обов`язку щодо організації виконання судового рішення способом, визначеним Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України       від 02 квітня 2012 року № 512/5.
		Доводи касаційної скарги щодо того, що судами не було взято до уваги, що нормами діючого законодавства не передбачено обов`язок приватного виконавця отримувати у органу опіки та піклування дозволу для примусового стягнення іпотечного майна, оскільки даний обов`язок покладається на батьків, опікунів чи на нотаріуса при безпосередньому укладені правочину та доводи касаційної скарги щодо того, що суд не врахував те, що примусова реалізація майна не є правочином, а є одним з етапів примусового виконання рішення суду, не заслуговують на увагу та спростовуються встановленими вимогами Інструкції з примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.
		Доводи касаційної скарги щодо того, що судами було проігноровано той факт, що боржник ОСОБА_1 у порушення вимог діючого законодавства України та умов Іпотечного договору зареєструвала в іпотечній квартирі неповнолітню дитину вже після укладення іпотечного договору, з метою ухилення від виконання рішення суду, не заслуговують на увагу, оскільки даний факт не впливає на встановлений порядок передачі на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають неповнолітні діти. 
		 
		Окрім того, стягувач не позбавлений можливості захистити своє порушене право, спричинене порушенням умов Іпотечного договору у спосіб, встановлений нормами законодавства України.
		 
		Доводи касаційної скарги відносно того, що неповнолітня дитина була зареєстрована в спірному житловому приміщенні після укладення Іпотечного договору, тому не має законного права користуватись нею, отже і дозвіл органу опіки та піклування на примусову реалізацію іпотечного майна не потрібен, не заслуговують на увагу та зводяться до переоцінки доказів.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду  без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвали суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:   Г. В. Кривцова    Б. І. Гулько   Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...