Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/9698/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 23.12.2019. Зареєстровано: 24.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2019.
Дата набрання законної сили: 17.12.2019
Номер судового провадження: 852/12758/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		17 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 160/9698/19Суддя І інстанції  Захарчук-Борисенко Н.В.
		 
		Третій апеляційний адміністративний суд 
		у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
		 суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В., 
		за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства юстиції України 
		на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у справі заявою державної реєстратора  приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої Ганни Олегівни про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом державного реєстратора  приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Державний реєстратор  приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєва Ганна Олегівна (до одруження, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , - Павловська) звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
		- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2291/5 від 29.07.2019 року щодо тимчасового блокування доступу державного реєстратора  приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Крім того, позивач 08 жовтня 2019 року подала до Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання про забезпечення позову, в якому просила:
		- зупинити дію п.1 наказу Міністерства юстиції України №2291/5 від 29.07.2019 року про тимчасове блокування доступу державного реєстратора  приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) рік.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року заяву про забезпечення позову задоволено.
		Зупинено дію п.1 наказу Міністерства юстиції України №2291/5 від 29.07.2019 року про тимчасове блокування доступу державного реєстратора  приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) рік.
		Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просило ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що застосований судом захід забезпечення позову призвів до відновлення права позивача, як державного реєстратора, на вчинення реєстраційних дій за відсутності рішення суду, яке набрало законної сили, тобто вирішено спір по суті, що є неприпустимим.
		В письмовому відзиві на апеляційну скаргу державний реєстратор-приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєва Ганна Олегівна просила відмовити у її задоволенні та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.
		В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, інші сторони до суду не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
		Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
		1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
		2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 
		1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 
		2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 
		3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 
		4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 
		5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		Частиною другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
		При вирішенні питань стосовно забезпечення позову необхідно також враховувати правову позицію по даному питанню Пленуму Верховного Суду України, викладену в постанові №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також правову позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові №2 від 06 березня 2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ, за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
		Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
		Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
		Колегією суддів також враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі "Бендерський проти України", в якому Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
		Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
		У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
		Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.
		Предметом спору у даній справі є визнання протиправними та скасування наказу Міністерства юстиції України №2291/5 від 29.07.2019 року щодо тимчасового блокування доступу державного реєстратора  приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Тобто, з огляду на те, що вказаним наказом було тимчасово заблоковано доступ державному реєстратору  приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Павловській Ганні Олегівні (нині Андрєєва) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що призвело до неможливості здійснювати свою професійну діяльність, оскільки діяльність приватного нотаріуса як державного реєстратора напряму пов`язана із доступом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Задоволення клопотання у вказаний спосіб є співмірним заявленим позовним вимогам. В даному випадку, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Вказаний захід забезпечення адміністративного позову у даній частині відповідає предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, позаяк фактично лише відтермінує виконання наказу Міністерства юстиції України №2291/5 від 29.07.2019 року до набрання законної сили судовим рішенням, що свідчить про збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
		При цьому, правова оцінка дій та рішень відповідача підлягатиме встановленню під час судового розгляду даної справи.
		З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції діяв в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано вжив заходи забезпечення позову в межах даної справи, передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
		Керуючись ст.ст. 310, 312, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України  залишити без задоволення.
		Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року  залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		В повному обсязі постанова складена 19 грудня 2019 року.
		 
		 
		 
		 
		Головуючий - суддяД.В. Чепурнов 
		 
		 суддяС.В. Сафронова 
		 
		 суддяВ.В. Мельник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...