Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/11619/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2019.
Дата набрання законної сили: 11.12.2019
Номер судового провадження: 61-23337ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		11 грудня 2019 року                                       
		м. Київ                                                               
		 
		справа № 490/11619/15-ц
		провадження № 61-23337св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого -Луспеника Д. Д., 
		суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 листопада 2017 року у складі судді Гуденко О. А. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня 2018 року у складі колегії суддів: Лівінського І. В., Коломієць В. В., Шаманської Н.О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2015 року  ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до  Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі - ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль») про визнання споживчого договору про надання послуг неукладеним та недійсним, припинення нарахування плати за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, припинення особового рахунку та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.
		Позовна заява мотивована тим, що вона проживає в квартирі    АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності. Послуги з опалення та гарячого водопостачання квартири надає ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль».
		05 жовтня 2008 року вона самостійно здійснила відключення її квартири від системи централізованого опалення, про що письмово повідомила відповідача. 
		Однак відповідач продовжує нараховувати заборгованість за спожиті послуги, які фактично нею не отримуються. 
		Позивач посилалась на неякісність послуг, наданих відповідачем, та систематичним невиконанням відповідачем своїх обов`язків, на фактичне неотримання таких послуг, а також на те, що між нею та відповідачем договір про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання від 01 листопада 2005 року взагалі не укладався.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати вказаний договір неукладеним та недійсним; припинити особовий рахунок за постачання теплової енергії відповідачем № 88026, оформленого на її ім`я; припинити нарахування плати за послуги центрального опалення та гарячого водопостачання, зокрема визнати недійсними нарахування боргу за період з 5 жовтня 2008 року; усунути їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання договору неукладеним та недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що обрана позивачем вимога про визнання угоди неукладеною є неналежним способом захисту, а вимога про визнання недійсною - безпідставна.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
		Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 листопада 2017 року в частині вимог про визнання угоди неукладеною та недійсною скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
		Закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання від 01 листопада 2005 року неукладеним. 
		В задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання договору про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання від 01 листопада 2005 року недійсним відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що обґрунтовуючи свої вимоги про визнання договору про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання від 01 листопада 2005 року неукладеним, позивач посилалась на те, що вона цей договір не підписувала. Оскільки під час розгляду даної справи встановлено відсутність предмета спору, то провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання від 01 листопада 2005 року неукладеним підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
		Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання зазначеної угоди недійсною задоволенню не підлягають, оскільки не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (не укладено).
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Ухвалою судді Верховного Суду від 06 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
		15 травня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
		У жовтні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.
		Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» про визнання споживчого договору про надання послуг неукладеним та недійсним, припинення нарахування плати за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, припинення особового рахунку та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, призначено до судового розгляду  у складі колегії з п`яти суддів. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що після 01 січня 2006 року якщо постачальником послуг теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання зі споживачем не укладено договору постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання, то всі попередні договори втратили чинність. Якщо немає укладеного договору, то споживач не зобов`язаний сплачувати за послуги постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання. Вона не укладала з відповідачем договір на споживання теплової енергії та не споживала її.  За період 2005-2015 роки теплова енергія не відповідала вимогам встановленим санітарним нормам, та не забезпечувала належний рівень температури повітря у належній їй квартирі  в зимовий період, тому між сторонами не досягнуто згоди зі всіх істотних умов договору.    
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1  проживає у квартирі  АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності. 
		Постачальником теплової енергії до квартири позивачки є ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль».
		Договір про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання від 01 листопада 2005 року з ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль»  ОСОБА_1 не підписувала, але теплова енергія у квартиру позивача надавалась.
		22 листопада 2012 року позивач зверталася до голови правління ПАТ «МТЕЦ» з заявою про припинення споживання теплової енергії.
		12 січня 2015 року позивач звернулася до голови міжвідомчої комісії Адміністрації Центрального району м. Миколаєва із заявою про перерахунок за фактично спожиту теплову енергію в її квартирі, в якій залишилися лише стояки, заізольовані поролоновими трубками, у зв`язку з відключенням від системи централізованого опалення у 2008 році.
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
		Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
		Частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
		Відповідно до частин першої-третьої статті 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		Згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. 
		Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
		Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (пункт 2.1 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України  від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).
		При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (пункт 2.2 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).
		Пунктом 26 Правил № 630 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
		Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок), по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
		Тобто єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.
		Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України  від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише щодо будинку в цілому.
		Матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення квартири позивача від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання їй послуг з постачання тепла. 
		Доводи касаційної скарги про те, що між сторонами не існує будь-яких відносин, оскільки договір між сторонами не укладено, є безпідставними.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
		Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє позивача обов`язку оплачувати надані йому послуги.
		Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України  від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі                         № 14-280цс18.
		Суд апеляційної інстанції, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, не врахував зазначених положень закону та закриваючи провадження в частині позовних вимог  ОСОБА_1 про визнання договору про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання від 01 листопада 2005 року неукладеним на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, дійшов помилкового висновку  про відсутність предмета спору.
		Разом з тим суд першої інстанції дійшовобґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що уразі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, позивач не позбавлена можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мережі теплопостачання.
		 
		 
		Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права та із дотриманням норм процесуального права, тому це рішення необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.
		Керуючись статтями 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня 2018 року скасувати.
		Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 листопада 2017 року залишити в силі.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                 Д. Д. Луспеник 
		 
		 
		Судді:                                                                           І. А. Воробйова 
		 
		 
		                                                                                        Г. В. Кривцова
		 
		 
		                                                                                        Р. А. Лідовець  
		 
		 
		                                                                                        Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...