Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/8734/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2019.
Дата набрання законної сили: 18.12.2019
Номер судового провадження: 61-8587ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                  
		Іменем України
		18 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 199/8734/17
		 
		провадження № 61-8587св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Державна казначейська служба України,
		третя особа - прокуратура Дніпропетровської області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення                      Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2018 року у складі судді Подорець О. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Макарова М. О.,                              Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури.
		 
		Позов мотивовано тим, що 13 грудня 2011 року прокуратурою Дніпропетровської області порушено кримінальну справу відносно нього за частиною третьою                 статті 368 КК України.
		 
		15 грудня 2011 року він був затриманий слідчим прокуратури Дніпропетровської області у порядку статті 115 КПК України. 16 грудня 2011 року йому було пред`явлено обвинувачення і того ж дня Жовтневим районним судом                                        м. Дніпропетровська застосовано щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
		 
		22 грудня 2011 року його було відсторонено від посади начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області.
		 
		22 грудня 2011 року слідчим прокуратури Дніпропетровської області накладено арешт на все його майно.
		 
		27 червня 2012 року обвинувальний акт за його обвинуваченням за частиною другою статті 364, частиною третьою статті 368 КК України передано до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
		 
		06 червня 2014 року постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальну справу направлено прокурору Дніпропетровської області для проведення додаткового розслідування.
		 
		13 серпня 2014 року він був звільнений з СІЗО у зв`язку із закінченням строку тримання під вартою.
		 
		10 грудня 2015 року постановою старшого прокурора прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська Суховетрук Т. І. кримінальне провадження                                     № 1201400000000603 за його підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 368 КК України закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з недостатністю доказів для доведення винуватості в суді і тим, що можливості їх отримати вичерпані та було знято арешт з майна, накладений постановою слідчого по ОВ СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області від 22 грудня                      2011 року.
		 
		Тобто, він незаконно переслідувався слідством з 15 грудня 2011 року по                     10 грудня 2015 року (48 місяців), з яких загальна кількість діб тримання під вартою з 15 грудня 2011 року по 13 серпня 2014 року складає 972 доби.
		Таким чином, незаконне кримінальне переслідування, перебування тривалого часу в СІЗО спричинило йому значних моральних страждань та нанесло непоправну шкоду його психологічному стану, здоров`ю, репутації, що також призвело до звільнення з роботи за власним бажанням.
		 
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з державного бюджету на його користь 50 000 000 грн моральної шкоди та 135 800 грн 94 коп. втраченого заробітку.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська                        від 02 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок матеріальної шкоди - втрачений заробіток у розмірі 135 800 грн 94 коп. та 500 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.                             В іншій частині позову - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем дотримано порядок визначення суми втраченого заробітку, передбачений Законом України                           «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Проте, орган, який повинен був у встановленому законом порядку і у спосіб вирішити це питання його не вирішив, а тому виконуючи обов`язок по захисту порушеного права, суд врахувавши причинно-наслідковий зв`язок між триманням під вартою та втратою заробітку, оскільки позивач на момент затримання офіційно працював, вважав за необхідне стягнути суму втраченого заробітку в розмірі 135 800 грн 94 коп. та 500 тис. грн                    у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державної казначейської служби України та прокуратури Дніпропетровської області задоволено частково. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди змінено. Визначено розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 у розмірі 1 500 000 грн. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення компенсації втраченого заробітку, суд виходив із того, що у період з 30 грудня 2011 року по 06 жовтня 2014 року позивачу без законних на це підстав не виплачувалась заробітна плата, оскільки його було відсторонено від роботи. Оскаржуючи рішення в частині стягнення компенсації, прокурор зазначав, що судом невірно було визначено розмір середнього заробітку позивача, відтак й усієї суми компенсації. При цьому належного та допустимого доказу на спростування вказаного надано не було. Частково задовольняючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції зазначив, що розмір такого відшкодування у 500 тис. грн є достатнім для розумного задоволення потреб позивача, однак колегія суддів не погодилась із рішенням суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач без відповідної правової підстави 48 місяців перебував під кримінальним переслідуванням, 34 місяці з яких він утримувався під вартою, внаслідок чого був ізольований від суспільства, що є надзвичайною мірою впливу на особу та кардинальним чином впливає на його життя. Після цього позивач також був обмежений у вільному виборі місця знаходження та поведінки, оскільки відносно нього було застосовано домашній арешт та особисте зобов`язання. Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим та доведеним той факт, що у зв`язку з таким переслідуванням з боку правоохоронних органів, які згодом закрили кримінальне провадження відносно позивача, останній зазнав душевних переживань, був відсторонений від посади, що призвело до зміни життєвого укладу та завдало позивачу значних страждань. При цьому наявність такої шкоди визнається та не заперечується й відповідачем та третьою особою, які фактично заперечували лише щодо розміру її відшкодування, тому належним розміром відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції визначив 1 500 000 грн та вважав його таким, що відповідає принципу пропорційності, розумності та справедливості.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		 
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у травні 2019 року, перший заступник прокурора Дніпропетровської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення майнової шкоди у вигляді втраченого заробітку у розмірі 135 800 грн 94 коп. та у цій частині закрити провадження у справі. Змінити оскаржувані судові рішення в частині відшкодування моральної шкоди, зменшивши її розмір до 179 136 грн.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було дотримано принципу розумності та справедливості при визначені розміру моральної шкоди, оскільки відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Крім того, вимоги про компенсацію втраченого заробітку та відшкодування вартості неповернутого позивачу майна взагалі не підлягають розгляду у вказаному провадженні. Порядок та розмір такого відшкодування відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначаються органом досудового слідства/прокурором за відповідною заявою потерпілого від дій такого органу. Однак вказаний порядок дотримано не було.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Амур-Нижньодніпровського районного суду                м. Дніпропетровська зазначену цивільну справу. Клопотання першого заступника прокуратури Дніпропетровської області про зупинення виконання рішення                     Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року задоволено. Зупинено виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі.
		 
		У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року справу за позовом                            ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури, призначено до судового розгляду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року указану справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року справу                             за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури, повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу                        від ОСОБА_1 , у якому заявник посилався на те, що касаційна скарга прокуратури підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Доводи прокуратури щодо визначення розміру завданої йому майнової шкоди відповідним органом у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та матеріалах вказаної справи, а вимога щодо закриття провадження у справі в частині стягнення втраченого заробітку є незаконною та необґрунтованою. Крім того, наведені у касаційній скарзі посилання щодо незгоди з розміром моральної шкоди не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		15 грудня 2011 року ОСОБА_1 було затримано слідчим прокуратури Дніпропетровської області у порядку статті 115 КПК України.
		 
		16 грудня 2011 року ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення і того ж дня Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська застосовано щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
		 
		22 грудня 2011 року ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області.
		 
		22 грудня 2011 року слідчим прокуратури Дніпропетровської області накладено арешт на все майно ОСОБА_1 
		 
		27 червня 2012 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною другої статті 364, частиною третьою статті 368 КК України передано до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
		 
		06 червня 2014 року постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальну справу направлено прокурору Дніпропетровської області для проведення додаткового розслідування.
		 
		13 серпня 2014 року позивач був звільнений з СІЗО у зв`язку із закінченням строку тримання під вартою.
		 
		10 грудня 2015 року постановою старшого прокурора прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська Суховетрук Т. І. кримінальне провадження                                    № 1201400000000603 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною третьою статті 368 КК України закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з недостатністю доказів для доведення винуватості в суді і тим, що можливості їх отримати вичерпані та було знято арешт, накладений постановою слідчого по ОВ СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області                              від 22 грудня 2011 року.
		 
		Тобто, ОСОБА_1 незаконно перебував під кримінальним переслідуванням з 15 грудня 2011 року по 10 грудня 2015 року тобто 48 місяців, з яких загальна кількість діб тримання під вартою з 15 грудня 2011 року по 13 серпня 2014 року склала 972 доби.
		 
		2.     Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Касаційна скарга першого заступника прокурора Дніпропетровської області підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		 
		Відповідно до частини другої статті 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
		 
		Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		 
		Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
		 
		Право на відшкодування такої шкоди виникає, зокрема, у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
		 
		Згідно з пунктом 1 статті 1, пунктом 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.                        У наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
		 
		Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		 
		Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення 
		 
		попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
		 
		Тобто суд має з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
		 
		Розмір відшкодування слід розраховувати виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом за кожен місяць перебування під слідством і судом.
		 
		Такий правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі                     № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц (провадження № 14-136цс19).
		 
		Як роз`яснено у пунктах 9, 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»                від 31 березня 1995 року за № 4, відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування шкоди у зазначених випадках та її розмір визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. У випадках, коли межі відшкодування визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
		 
		Таким чином, законодавством визначено мінімальний розмір моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом, максимальний розмір моральної шкоди не визначено, відтак, суд, вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, завданої особі за час перебування під слідством чи судом, має виходити з конкретних обставин справи.
		 
		Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено 3 723 грн, позивач перебував під кримінальним переслідуванням з 15 грудня 2011 року по 10 грудня 2015 року, що 
		 
		становить 48 місяців і 25 днів, з яких загальна кількість діб тримання під вартою з 15 грудня 2011 року по 13 серпня 2014 року складає 972 доби.
		 
		Таким чином, розмір моральної шкоди відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» становить 179 463 грн.
		 
		Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в статті 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення компенсації втраченого заробітку, суди виходили з того, що у період з 30 грудня 2011 року по 06 жовтня 2014 року позивачу без законних на це підстав не виплачувалась заробітна плата, оскільки його було відсторонено від роботи. Оскаржуючи рішення в частині стягнення компенсації, прокурор зазначав, що судом невірно було визначено розмір середнього заробітку позивача, відтак й усієї суми компенсації. При цьому належного та допустимого доказу на спростування вказаного надано не було. Позивачем дотримано порядок визначення суми втраченого заробітку, передбачений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», тому, враховуючи причинно-наслідковий зв`язок між триманням під вартою та втратою заробітку, оскільки позивач на момент затримання офіційно працював, обґрунтовано стягнуто суму втраченого заробітку у розмірі 135 800 грн 94 коп.
		 
		Заявляючи вимогу про відшкодування компенсації втраченого заробітку, позивач обґрунтовував її даними щодо свого середнього заробітку, який підтверджувався відповідною довідкою Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 07 вересня 2015 року № 37104/04.2. Оскаржуючи рішення в частині стягнення такого роду компенсації, прокурор зазначав, що судами невірно було визначено розмір середнього заробітку позивача, відтак й усієї суми компенсації. При цьому належного та допустимого доказу на спростування таких розрахунків позивача надано не було.
		 
		Вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, враховуючи характер, обсяг і тривалість страждань, яких позивач зазнав у зв`язку із пред`явленням обвинувачення у скоєнні злочину, щодо якого вину не доведено, тривалої ізоляції від суспільства у зв`язку із знаходженням під вартою та перебуванням під слідством і судом, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, порушення сімейних зв`язків і стосунків з іншими людьми, погіршення стану здоров`я й інші негативні впливи внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого та перебуванням під вартою, як пов`язані із необхідністю докласти значних додаткових зусиль для відновлення та організації життя та здоров`я, а також зусилля щодо повернення своїх речей, а саме - неодноразове звернення позивача щодо скасування арешту на накладене належне йому майно, повернення паспорту громадянина України, дійшов обґрунтованого висновку, що розмір моральної шкоди на користь позивача слід визначити 500 тис. грн, який відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості.
		 
		Отже, судом першої інстанції був врахований характер заподіяної шкоди та обставини, на які послався позивач в обґрунтування розміру моральної шкоди, принципи розумності, виваженості та справедливості.
		 
		При цьому, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди та збільшуючи цей розмір у межах заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції не послався на обставини чи докази, які не були враховані судом першої інстанції при визначені розміру моральної шкоди, а, отже, без достатніх правових підстав та без наведення відповідних мотивів змінив рішення суду першої інстанції в цій частині.
		 
		Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди у 1 500 000 грн, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що мінімальний розмір моральної шкоди відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» становить 179 463 грн, у зв`язку з чим такий розмір відшкодування моральної шкоди значно перевищує вказаний мінімальний розмір відшкодування, тому він не відповідає принципам розумності і справедливості.
		 
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		 
		Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Оскільки постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства щодо законності й обґрунтованості, то відповідно до положень статті 413 ЦПК України є підстави для його скасування із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд                     у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.
		 
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року скасувати, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська                         від 02 серпня 2018 року залишити в силі.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                                           О. М. Осіян
		 
		                                                                                                                        Н. Ю. Сакара
		 
		С. Ф. Хопта
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...