Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 185/6228/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2019.
Дата набрання законної сили: 17.12.2019
Номер судового провадження: 51-1270км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018040370001180

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 грудня 2019 року
		м. Київ
		справа №185/6228/18
		провадження № 51-1270км19
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		прокурора ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040370001180, заобвинуваченням 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.259 Кримінального кодексу України (далі  КК), 
		 
		за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 6 грудня 2018 року щодо засудженого ОСОБА_6 . 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст.259 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
		На підставі ст.75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК.
		Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 3432 грн, а також зняти арешт з мобільного телефону марки «Нокіа 101» ІМЕЙ1  НОМЕР_1 , ІМЕЙ 2  НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 .
		Вирішено питання речових доказів у порядку ст.100 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК), конфісковано мобільний телефон «Нокіа 101» ІМЕЙ 1  НОМЕР_1 , ІМЕЙ 2  НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 .
		Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 6 грудня 2018 року змінив вирок суду першої інстанції і постановив на підставі статей 96-1, 96-2 КК конфіскувати у власність держави мобільний телефон «Нокіа 101» ІМЕЙ 1  НОМЕР_1 , ІМЕЙ 2  НОМЕР_2 . В іншій частині вирок суду залишив без зміни.
		ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, розуміючи, що на поширену ним завідомо неправдиву інформацію відбудеться відповідне реагування правоохоронних органів, 19 травня 2018 року в період з 13:34 по 14:42 з власного мобільного телефону «Нокіа», у якому містилася сім-картка мобільного оператора «Водафон» за абонентським номером НОМЕР_3 , умисно зателефонував на спеціальну лінію оператора «102» Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області та повідомив неправдиву інформацію про підпал та підрив Павлоградського відділення ПрАТ «Водафон Україна», що розташоване на вул. Соборній, 93/3 у м.Павлограді.
		Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального законуДніпровським апеляційним судом при постановленні ухвали від 06 грудня 2018 року щодо засудженого ОСОБА_6 , просить скасувати цю ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		 
		Аргументуючи вимогу, прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції 
		безпідставно прийняв судове рішення у формі ухвали, а не вироку. На його думку, суд не взяв до уваги положення ч.2 ст.96-1 КК про те, що спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду, що кореспондується з вимогами ст.420 КПК, якою передбачено ухвалення вироку судом апеляційної інстанції. Також прокурор вважає, що, застосувавши до обвинуваченого спеціальну конфіскацію, суд погіршив кримінально-правове становище останнього.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу. 
		 
		Мотиви Суду
		Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, підпалу, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками,та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст.259 КК у касаційній скарзі не оскаржуються. 
		Доводи прокурора, зазначені в касаційній скарзі щодо порушення судом апеляційної інстанції положень, передбачених ч.2 ст.96-1 КК, п.2 ч.4 ст.374КПК, на думку Суду, є необґрунтованими.
		Так, судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доводам сторони обвинувачення в апеляційній скарзі, які аналогічні доводам, наведеним у касаційній скарзі. 
		Зокрема, в ухвалі суду апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено про безпідставність доводів сторони обвинувачення щодо необхідності застосування спеціальної конфіскації шляхом скасування вироку у відповідній частині та ухвалення нового вироку.
		У ч.1 ст.420 КПК чітко визначено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:
		1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;
		2) необхідності застосування більш суворого покарання;
		3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;
		4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
		Проте сторона обвинувачення у своїй скарзі не вказала підстав, визначених цією нормою КПК.
		Суд апеляційної інстанції, ураховуючи зазначене і зважаючи на те, що спеціальна конфіскація не входить до переліку кримінальних покарань, визначеного ст. 51 КК, та рішення про неї згідно з ч. 4 ст. 374 КПК приймається разом з рішеннями щодо речових доказів і документів, а тому її належить вважати спеціальною формою розпорядження грошима, цінностями та іншим майном, які відповідають ознакам ч. 1 ст. 96-2 КК, дійшов правильного висновку, що зміна правової підстави вилучення в обвинуваченого ОСОБА_6 майна на спеціальну конфіскацію його становища не погіршує.
		За правилами ч.1 ст.408 КПК суд апеляційної інстанції змінює вирок у випадках, що прямо зазначені у вказаній нормі закону, а такожв інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
		Крім того, з положень п. 3 ч. 1 ст. 408 КК вбачається, що виправлення помилки, допущеної судом першої інстанції, яка стосується лише майнових інтересів обвинуваченого та не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення, здійснюється шляхом зміни вироку навіть у тому випадку, якщо при цьому майнові інтереси обвинуваченого зазнають додаткових обмежень.
		Як вбачається з вироку, суд першої інстанції прийняв рішення конфіскувати телефон марки «Нокіа 101», який належить ОСОБА_6 . Тому при постановленні ухвали суд апеляційної інстанції правильно взяв до уваги, що при застосуванні спеціальної конфіскації майнові інтереси обвинуваченого ОСОБА_6 не зазнали істотних змін порівняно з оскаржуваним вироком, оскільки відбулося не більше ніж уточнення правової підстави згідно з якою відповідне майно у будь-якому випадку вибуває з його володіння.
		Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються і з положеннями ч.9 ст.100 КПК, відповідно до яких питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
		За ч.2 ст. 532 КПК у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		За таких обставин, ураховуючи, що саме після постановлення судом апеляційної інстанції ухвали, вирок суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо конфіскації зазнав зміни та набрав законної сили, Суд дійшов висновку про те, що таке рішення суду апеляційної інстанції в цілому не суперечить положенням ч.2 ст.96-1 КК, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції допустив такі істотні порушення кримінального процесуального закону, які могли би бути безумовною підставою для зміни чи скасування судового рішення.
		Таким чином, підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду апеляційної інстанції не встановлено.
		Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 6 грудня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...