Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/13795/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення коду товару за УКТЗЕД.
Надіслано судом: 23.12.2019. Зареєстровано: 25.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2019.
Дата набрання законної сили: 21.12.2019
Номер судового провадження: А/855/11530/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13795/18                                                                     Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  21 грудня 2019 року                                                                                            м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого                                                            Ісаєнко Ю.А.,
		суддів:                                                                      Земляної Г.В., Мельничука В.П.,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Об`єднання громадян благодійницького центру соціальної медичної і трудової реабілітації ветеранів афганської війни Печерського району міста Києва на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Об`єднання громадян благодійницького центру соціальної медичної і трудової реабілітації ветеранів афганської війни Печерського району міста Києва про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю),
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернулося до суду з адміністративним позовом до Об`єднання громадян благодійницького центру соціальної медичної і трудової реабілітації ветеранів афганської війни Печерського району міста Києва з вимогами щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 позов задоволено.
		Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення будівництва житлового комплексу Об`єднання громадян благодійницького центру соціальної медичної і трудової реабілітації ветеранів афганської війни Печерського району міста Києва, розташованого за адресою: вул. Польова, 73 у Солом`янському районі м. Києва, до повного усунення порушень, зазначених в Акті перевірки № 195 від 25.05.2018.
		Обов`язок щодо забезпечення виконання судового рішення шляхом опечатування та відімкнення від джерел електроживлення покладено на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві.
		Контроль за виконанням судового рішення щодо усунення Об`єднанням громадян благодійницького центру соціальної медичної і трудової реабілітації ветеранів афганської війни Печерського району міста Києва порушень вимог пожежної та техногенної безпеки, погодження термінів усунення порушень за письмовим зверненням суб`єкта господарювання, зокрема, право відтермінування зупинення будівництва житлового комплексу, покладено на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві. 
		Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу, посилаючись не неповне встановлення обставин справи, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, а відтак просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову.
		Доводи апелянта обґрунтовані тим, що суд першої неповно встановив обставини справи, його висновки не відповідають обставинам справи та положенням чинного законодавства, та зокрема з тих підстав, що позивач усунув виявлені порушення.
		Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
		Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, за результатами перевірки додержання (виконання) вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної і пожежної безпеки Об`єднання громадян благодійницького центру соціальної медичної і трудової реабілітації ветеранів афганської війни Печерського району міста Києва, зокрема, перевірено територію та будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Польова, 73, складено Акт планової перевірки щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної і пожежної безпеки № 195 від 25.05.2018, в якому зафіксовано виявлення таких порушень положень Кодексу цивільного захисту України, Правил № 1417:
		1)  замовником спільно з генпідрядною (підрядною) організацією не призначено наказом відповідальних за пожежну безпеку осіб від замовника і генпідрядної (підрядної) організації в цілому і по окремих ділянках;
		2) не визначено розрахунковий час евакуації людей у разі пожежі відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 «Пожарная безопасность. Общие требования»;
		3) розміщення виробничих, складських та допоміжних будинків і споруд на території будівництва не відповідає затвердженому у встановленому порядку генплану, опрацьованому у складі проекту організації будівництва;
		4)  до початку основних будівельних робіт на будові не забезпечено протипожежне водопостачання від пожежних гідрантів на водогінній мережі або з резервуарів (водойм);
		5)    з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів у тимчасових, мобільних будинках та спорудах не виконані за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів;
		6)  електрична проводка у тимчасових, мобільних будинках та спорудах прокладена по горючих конструкціях;
		7)  вводи електрокабелів у тимчасових, мобільних будинках та спорудах через зовнішні стіни влаштовані не у металевих трубах з за шпаруванням зазору між кабелями та трубою негорючим матеріалом; 
		8)  допускається експлуатація світильників зі знятими ковпаками (розсіювачами) у тимчасових мобільних будинках та спорудах;
		9)    у тимчасових, мобільних будинках та спорудах допускається експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою та такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості ізоляцією;
		10)    допускається улаштування та експлуатація тимчасових електромереж у тимчасових, мобільних будинках та спорудах;
		11)  у тимчасових, мобільних будинках та спорудах допускається встановлення електророзеток, вимикачів, перемикачів та інших подібних апаратів на горючі основи без підкладання під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата, по всій його площі, не менше ніж на 0,01 метра;
		12)  у тимчасових, мобільних будинках та спорудах допускається користування пошкодженими розетками, відгалужу вальними та з`єднувальними коробками, вимикачами та іншими електровиробами;
		13)  у тимчасових, мобільних будинках та спорудах допускається підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи;
		14)  у тимчасових, мобільних будинках та спорудах електричне обладнання (світильники) зі ступенем захисту менше ІР 44 розміщуватися на відстані менше 1 м. від горючих матеріалів;
		15)  біля в`їзду на буд майданчик не встановлено (вивішено) план з нанесеними на ньому під`їздами, водо джерелами, засобами пожежогасіння та зв`язку;
		16)  відстані від місць зберігання на відкритих майданчиках горючих будівельних матеріалів, конструкцій з горючих матеріалів до будівель і споруд, що будуються, та підсобних будівель і споруд менше 25 м.;
		17)  будинок, який зводиться, не забезпечений первинними засобами пожежогасіння з розрахунку: на 200 м2 площі підлоги - один вогнегасник (якщо площа поверху меша за 200 м2 - два вогнегасники на поверх), бочка з водою, ящик з піском; на кожні 20 м довжини риштовання (на поверхах) - один вогнегасник (але не менше двох на поверсі), а на кожні 100 м довжини риштовання - бочка з водою; на 200 м2 площі покриття з утеплювачем та покрівлями з горючих матеріалів груп горючості Г3, Г4 - один вогнегасник, бочка з водою, ящик з піском);
		18)  на пожежному щиті не розміщуються до комплекту засоби пожежогасіння в повному обсязі (вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2х2м - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати -                  2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт.);
		19)  для контролю працездатності мережі систем зовнішнього протипожежного водопроводу не проведено випробування на тиск та витрату води з оформленням акту перевірки;
		20)  в місцях проходу інженерного обладнання (каналізаційних, водопровідних труб та інших) частково не забезпечено нормований клас (межу) вогнестійкості огороджувальних конструкцій та протипожежних перешкод за ознакою ЕІ відповідно пункту 6.20 ДБН В.1.1-7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»;
		21)  оцінювання вогнестійкості не проведено розрахунковими або експериментальними методами за стандартами, які відповідають європейським вимогам з проектування, або за методиками, розробленими з урахуванням вимог додатку В ДБН В.1.1-7:2016 або шляхом натурних вогневих випробувань фрагментів будинку або будинку в цілому за ДСТУ                     Б В.1.1-18 в порушення п.5.5 ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги»; 
		22)  не надано підтверджуючих документів щодо встановлення протипожежних дверей з межею вогнестійкості ЕІ 30 з сертифікатом відповідності системи УкрСЕПРО виходів з технічних поверхів, виходів на покрівлю, а також електрощитових відповідно до п.2.63 Державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»;
		23)  не надано підтверджуючих документів щодо встановлення вхідних дверей в квартири з межею вогнестійкості ЕІ 30 з сертифікатом відповідності системи УкрСЕПРО відповідно п. 2.34 Державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»;
		24)  на кожному поверсі сходової клітини Н1 не влаштовано природнє освітлення крізь вікна в зовнішніх стінах в порушення таблиці 5 ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги»; 
		25)  відстань від об`єкта будівництва до найближчого пожежного депо по дорогах загального користування більше нормативної відповідно до п.6.1 табл.6.18* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»;
		26)  на кабельні лінії та проводи, призначених для живлення систем підпору повітря, димовидалення, протипожежних насосів, установок протипожежних насосів, установок евакуаційного освітлення, систем оповіщення і керування евакуацією не надано підтвердження щодо межі вогнестійкості згідно з ДСТУ Б В.1.1-4 в порушення п. 4.23 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»;
		27)  в підземній автостоянці приміщення зазначені в пункті 6.1 примітки 2 ДБН В.2.3-15:2007 «Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів» не відокремлені від приміщень зберігання автомобілів глухими протипожежними перегородками 1-го типу в порушення п.п. 6.19, 6.45 ДБН В.2.3-15:2007 «Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів»;
		28)  вихід з кожної квартири на площадку, що влаштовується уздовж зовнішньої стіни будинку з глухим простінком шириною менше 1,2 м, між торцем площадки та прорізом, який виходіть на площадку в порушення п.п. б) п.4.10 ДБН В.2.2-15:2005 «Житлові будинки. Основні положення»;
		29)  при утепленні стіни сходової клітки ширина сходових маршів житлового будинку менше ніж 1,2 м. в порушення п.2.12 ДБН В.2.2-15:2005 «Житлові будинки. Основні положення». (Усього 29 пунктів).
		Посилаючись на наявність зазначених вище порушень, позивачем, складено припис № 182 від 01.06.2018 з вимогами усунути виявлені порушення.
		Відповідачем 03.07.2018 за № 21 направлено позивачу листа з інформацією про повне усунення порушень, зазначених в Акті від 25 травня 2018 року та у приписі від 01 червня 2018 року. 
		Вважаючи, що виявлені порушення можуть створювати загрозу життю та здоров`ю людей, позивач звернувся до суду.
		Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги врахував факт виявлених порушень та погодився з доводами Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві.
		Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфер господарської діяльності" № 877-V, державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
		Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя, здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Положеннями ч. 1 ст. 20 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об`єктах суб`єкта господарювання; забезпечення відповідно до законодавства своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту; розміщення інформації про заходи безпеки та відповідну поведінку населення у разі виникнення аварії; організація та здійснення під час виникнення надзвичайних ситуацій евакуаційних заходів щодо працівників та майна суб`єкта господарювання; створення об`єктових формувань цивільного захисту відповідно до цього Кодексу та інших законодавчих актів, необхідної для їх функціонування матеріально-технічної бази і забезпечення готовності таких формувань до дій за призначенням; створення диспетчерських служб відповідно до цього Кодексу та інших законів, необхідних для забезпечення безпеки об`єктів підвищеної небезпеки; проведення оцінки ризиків виникнення надзвичайних ситуацій на об`єктах господарювання, здійснення заходів щодо не перевищення прийнятних рівнів таких ризиків; здійснення навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної та пожежної безпеки; декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки: розроблення планів локалізації та ліквідації наслідків аварій на об`єктах підвищеної небезпеки; проведення об`єктових тренувань і навчань з питань цивільного захисту; забезпечення аварійно-рятувального обслуговування суб`єктів господарювання, відповідно до вимог статті 133 цього Кодексу; здійснення за власні кошти заходів цивільного захисту, що зменшують рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій; забезпечення безперешкодного доступу посадових осіб органів державного нагляду, працівників аварійно-рятувальних служб, з якими укладені угоди про аварійно-рятувальне обслуговування суб`єктів господарювання, для проведення обстежень на відповідність протиаварійних заходів планам локалізації і ліквідації наслідків аварій на об`єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об`єктах, сил цивільного захисту - для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій; забезпечення дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, тримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту; здійснення обліку захисних споруд цивільного захисту, які перебувають на балансі (утриманні); дотримання протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режиму; створення і використання матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; розроблення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки, впровадження досягнень науки і техніки, позитивного досвіду із зазначеного питання; розробка та затвердження інструкцій та видання наказів з питань пожежної безпеки, здійснення постійного контролю за їх виконанням; забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки; утримання у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням, здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики; своєчасне інформування відповідних органів та підрозділів цивільного захисту про несправність протипожежної техніки, систем проти пожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на відповідній території; виконання інших завдань і заходів у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
		Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу цивільного захисту України, забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів.
		Частиною першою статті 51 та частиною третьою статті 55 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що забезпечення пожежної та техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників суб`єктів господарювання.
		Згідно пункту 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. 
		Відповідно до частини другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України та статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю і здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
		Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляду сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних заходів, зокрема, є: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій.
		Частиною другою статті 70 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
		Так, застосування заходів реагування є тимчасовим заходом, направленим на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.
		За наведених обставин суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що відповідачем не надано достатніх, переконливих та вичерпних доказів на підтвердження повного усунення виявлених порушень, викладених в Акті перевірки від 25.05.2018, що вказує на наявність підстав для задоволення адміністративного позову та застосування заходу реагування.
		Колегія суддів також критично оцінює доводи апелянта щодо усунення усіх виявлених порушень, позаяк у відзиві на апеляційну скаргу Об`єднання громадян благодійницького центру соціальної медичної і трудової реабілітації ветеранів афганської війни Печерського району міста Києва Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві зазначено, що на підставі зверненням відповідача була здійснена позапланова перевірка будівництва житлового комплексу, за результатами якої складено Акт № 617 від 19.06.2019, в якому зафіксовано 6 порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, а саме:
		- п. 2.1 глави 2 розділу V ППБУ Для контролю працездатності мережі систем зовнішнього протипожежного водопроводу не проведено випробування на тиск та витрату води з оформленням акту перевірки;
		- п. 4.47. глави 4 розділу VII ППБУ На будові не забезпечено протипожежне водопостачання від пожежних гідрантів на водогінній мережі або з резервуарів (водойм).
		Система протипожежного водогону складається з мережі магістральних трубопроводів і стояків, пожежних кранів, а за необхідності й водонапірних установок (насосів, водонапірних баків, пневматичних пристроїв). Система протипожежного водопостачання - це комплекс інженерно-технічних пристроїв, що виконують роль у забезпеченні пожежної безпеки об`єктів та неселених пунктів. Під протипожежним водопостачанням слід розуміти таке водопостачання, коли вода подається цілодобово у такій кількості, яка необхідна для гасіння пожеж ззовні та всередині будівель і споруд. Тому наявність цих порушень призведе до ускладнень під час гасіння пожежі на поверхах будівлі у зв 'язку з неможливістю прямої прокладки магістральних ліній від зовнішніх пожежних гідрантів.
		- п. 4.48. глави 4 розділу VII ППБУ Будинок, що зводиться не забезпечено первинними засобами пожежогасіння з розрахунку:на 200 м-2 площі підлоги - один вогнегасник (якщо площа поверху менша за 200 м-2- два вогнегасники на поверх), бочка з водою, ящик з піском - наявність даного порушення не дозволить оперативно ліквідувати пожежу;
		- табл. 5 п. 7.1.4, п. 7.3.26 ДБН В. 1.1-7 п. 2.23 глави 2 розділу III ППБУ на кожному поверсі сходових кліток типу НІ не влаштовано природне освітлення крізь вікна в зовнішніх стінах - відсутність вікон на поверхах сходових кліток призведе до накопичення та заповнення шляхів евакуації продуктами горіння, що ускладнить гасіння пожежі та евакуацію людей, спричинить отруєнню чадним газом;
		- п.п. 7.1.1, 7.1.2 ДБН В.1.1-7 п. 2.23 глави 2 розділу III ППБУ Вихід з кожної квартири на площадку, що влаштовується уздовж зовнішньої стіни будинку з глухим простінком шириною менше 1,2 м, між торцем площадки та прорізом, який виходить на площадку;
		- п. 7.3.13 ДБН В. 1.1-7 п. 2.23 глави 2 розділу III ППБУ В 1,2 секції будинку при утеплені стіни сходових кліток типу НІ ширина сходових маршів житлового будинку менше ніж 1,2 м
		Крім того, позивачем у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що зазначені вище порушення пожежної та техногенної безпеки у своїй сукупності сприяють виникненню та швидкому розповсюдженню пожежі, матеріальним збиткам, перешкоджають успішній евакуації та ускладнює оперативну ліквідацію пожежно-рятувальними підрозділами та також створюють загрозу життю та здоров`ю людей, які перебувають, працюють на об`єкті будівництва житлового комплексу відповідача.
		Також, контролюючим органом зауважено, що основні порушення стосуються недодержанням пожежної безпеки на будівництві житлового комплексу, в якому відсутнє належне постачання води, відсутні первинні засоби пожежогасіння, та не дотримано належної відстані на шляхах евакуації, що у разі виникнення пожежі ускладнить швидку локалізацію своїми силами на початковій стадії, та не дасть оперативно зреагувати на пожежу аварійно-рятувальним службам, в результаті чого можуть постраждати люди які будуть перебувати на об`єкті будівництва житлового комплексу та буде перешкоджати вільній евакуації людей з розповсюдженням полум`я/задимлення по всій площі будівництва.
		Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що враховуючи у зв`язку з виникненням умов, за яких подальше проведення робіт становить небезпеку для життя і здоров`я працюючих та інших людей, є підстави для застосування до відповідача заходів реагування.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей, а позивач, як орган, який здійснює відповідний державний нагляд правомірно звернувся до суду із позовом про застосування заходів реагування, який задоволений судом першої інстанції за наявності достатніх підстав.
		Стосовно доводів апелянта про усунення більшості порушень та відсутності підстав для застосування вказаних заходів реагування, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення суду, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги належно з`ясував обставини справи та правомірно застосував норми матеріального права, що апелянтом не спростовано у передбаченому законом порядку.
		В той же час, суд апеляційної інстанції вказує на те, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.
		Разом з тим, приписами ч. 5 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 1726-VIII від 03.11.2016 передбачено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.
		Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.
		Відтак, Об`єднання громадян благодійницького центру соціальної медичної і трудової реабілітації ветеранів афганської війни Печерського району міста Києва не позбавлено можливості у встановленому порядку звернутися з заявою про скасування заходів реагування, застосованих рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 після усунення всіх виявлених порушень.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
		Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Об`єднання громадян благодійницького центру соціальної медичної і трудової реабілітації ветеранів афганської війни Печерського району міста Києва залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 - без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                  Ю.А. Ісаєнко          
		 
		 
		Суддя                                                                                                        В.П. Мельничук
		 
		 
		Суддя                                                                                                        Г.В. Земляна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...