Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/5172/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; банківської діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2019. Зареєстровано: 25.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2019.
Дата набрання законної сили: 24.12.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 грудня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/5172/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В. і Огородніка К.М.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження 
		касаційну скаргу Національного банку України (далі - Банк, скаржник)
		 
		на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2019 про повернення зустрічної позовної заяви (суддя Босий В.П.) та 
		постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 (головуючий   - суддя Коробенко Г.П., судді Козир Т.П., Кравчук Г.А.)
		 
		у справі №   910/5172/19
		 
		за позовом  ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 )
		 
		до відповідачів: Національного банку України (далі - НБУ), 
		 
		Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (далі - АТ   «ПриватБанк»)
		 
		про визнання недійсними договорів.
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		1.          Короткий зміст позовних вимог, ухвал суду першої інстанції
		 
		1.1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до НБУ та АТ   «ПриватБанк» про:
		- визнання недійсним кредитного договору від 03.03.2009 №   19, укладеного між НБУ та ПАТ КБ «ПриватБанк»;
		- визнання недійсним договору поруки від 27.05.2016 №19-1/П, укладеного між НБУ, ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк».
		 
		1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що кредитний договір від 03.03.2009 №19 є недійсним, оскільки укладений між відповідачами на підставі протиправних постанов Правління Національного банку України, а саме: уповноважені особи НБУ не мали достатнього обсягу повноважень на його укладення з огляду на відсутність кворуму на засіданні Правління НБУ. Недійсність договору поруки від 27.05.2016 №19-1/П позивач обґрунтовує тим, що такі вимоги є похідними від вимог про визнання недійсним кредитного договору, оскільки вказаний договір поруки укладався з метою забезпечення виконання боржником грошового зобов`язання за кредитним договором від 03.03.2009 №19.
		 
		1.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.05.2019.
		 
		1.4. Представник позивача 26.04.2019 подав до суду першої інстанції клопотання про об`єднання в одне провадження позовів у справах №910/5172/19, №910/5171/19, №910/2170/19, №910/5169/19, №910/5168/19, в якому просив об`єднати ці справи та  здійснювати розгляд названих справ спільно в одному провадженні.  
		 
		1.5. Господарський суд першої інстанції, дослідивши назване клопотання позивача, встановив, що у провадженні Господарського суду міста Києва, окрім справи №910/5172/19, також перебувають справи:
		 
		- №   910/5168/19 за позовом ОСОБА_1 до НБУ та АТ «ПриватБанк» про визнання недійсними кредитного договору від 02.10.2014 №54 та договору поруки від 27.05.2016 №54/П. Провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 24.04.2019;
		 
		- №910/5169/19 за позовом ОСОБА_1 до НБУ та АТ   «ПриватБанк» про визнання недійсними кредитного договору від 05.12.2014 №120  та договору поруки від 05.08.2016 №120-1/П. Провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 24.04.2019;
		 
		- №910/5170/19 за позовом ОСОБА_1 до НБУ та АТ   «ПриватБанк» про визнання недійсними кредитного договору від 20.02.2015 №10 та договору поруки від 11.08.2016 №10-1/П. Провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 25.04.2019;
		 
		- №910/5171/19 за позовом ОСОБА_1 до НБУ та АТ   «ПриватБанк» про визнання недійсними кредитного договору від 24.10.2008 №19  та договору поруки від 27.05.2016 №19/П. Провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 24.04.2019.
		 
		1.6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 клопотання позивача про об`єднання справ в одне провадження задоволено, об`єднано в одне провадження справи №910/5172/19, №910/5171/19, №910/5170/19, №910/5169/19, №910/5168/19; передано справи №910/5171/19, №910/5170/19, №910/5169/19, №910/5168/19 на розгляд судді Босого В.П.; присвоєно об`єднаній справі №910/5172/19; вирішено об`єднану справу №910/5172/19 розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання в об`єднаній справі №910/5172/19 на 20.05.2019.
		 
		1.7. До господарського суду першої інстанції від НБУ 18.06.2019 надійшов зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення 4 259 367 603,85 грн, з яких 3   499   692   703,60   грн - інфляційних втрат, 759   674   900,25 грн -  3 % річних.
		 
		1.8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 зустрічну позовну заяву НБУ до ОСОБА_1 про стягнення 4 259 367 603,85 грн залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.  Названа ухвала суду мотивована тим, що до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі та зазначено, що у поданій зустрічній позовній заяві НБУ є клопотання про визнання поважними причин пропуску та поновлення строку на пред`явлення зустрічного позову у справі №910/5172/19, проте до зустрічної позовної заяви НБУ не додано відповідних доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку для звернення до суду із даним позовом.
		 
		1.9. До суду першої інстанції 08.07.2019 на виконання вказаної ухвали суду з метою усунення недоліків зустрічної позовної заяви від НБУ надійшло клопотання про долучення документів, до якого додано меморіальний ордер про сплату судового збору, а також клопотання про поновлення процесуальних строків на подання зустрічної позовної заяви. 
		 
		2.          Короткий зміст оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		 
		2.1.          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019: відмовлено у задоволенні заяви НБУ про поновлення строку на подачу зустрічного позову; повернуто зустрічну позовну заяву і додані до неї документи НБУ.
		 
		2.2.          Оскаржувані ухвала та постанова мотивовані тим, що: зустрічна позовна заява НБУ подана з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); після об`єднання справ Господарського суду міста Києва №910/5168/19, №910/5169/19, №910/5170/19, №910/5171/19 та №910/5172/19 в одне провадження, чинність ухвал від 24.04.2019 у справі №910/5168/19, від 24.04.2019 у справі №910/5169/19, від 25.04.2019 у справі №910/5170/19, від 24.04.2019 у справі №910/5171/19 та від 22.04.2019 у справі №910/5172/19 не припинилася, а їх вимоги залишилися обов`язковими до виконання всіма учасниками справи; постановляючи ухвалу від 10.05.2019 про об`єднання справ в одне провадження, суд не вбачав за необхідне встановлювати нові строки для вчинення сторонами відповідних дій (в тому числі, подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив); приписами статті 173 ГПК України не встановлено обов`язку суду встановлювати нові строки для вчинення сторонами процесуальних дій після прийняття рішення про об`єднання справ в одне провадження. Крім того, суд зазначив про те, що об`єднана справа №910/5172/19 розглядається з травня 2019 року, тому поновлення процесуального строку для пред`явлення зустрічного позову може призвести до затягування строків судового розгляду та порушення прав іншого учасника процесу.
		 
		3.          Короткий зміст вимог касаційних скарг
		 
		3.1.          У касаційній скарзі до Верховного Суду НБУ просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019, направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття зустрічного позову НБУ для спільного розгляду з первісним. 
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		4.          Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		 
		4.1.          Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій грубо порушено норми процесуального права частин першої та другої статті 13,  статті 42, 46, 116, 118, 119,  161, 165, 180 ГПК України.
		 
		4.2.          На переконання НБУ, вирішуючи питання про об`єднання п`яти справ в одне провадження та призначення справи до розгляду в першому підготовчому засіданні, суд повинен встановити також строк для подання відповідачами відзиву на об`єднані в одне провадження позовні заяви.
		 
		4.3.            Скаржник зазначає, що у зв`язку з невідкладеною підготовкою узагальненого відзиву на об`єднані в одне провадження позови (оскільки перше підготовче засідання у справі призначено через 10 днів після їх об`єднання), НБУ об`єктивно було позбавлене можливості надати оцінку доцільності та наявності правових підстав пред`явлення у цій справі зустрічного позову, підготувати та опрацювати значний обсяг документів.
		 
		4.4.          Скаржник вважає, що, оскільки в ухвалі Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 не встановлено строку на подання відзивів, то судом і не було обмежено відповідачів у такому строку.
		 
		4.5.          Крім того, НБУ вказує на те, що 10.05.2019 АТ «ПриватБанк» подано клопотання про продовження процесуального строку встановленого ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2019. Назване клопотання розглянуто судом першої інстанції 07.06.2019, постановлено протокольну ухвалу, відповідно до якої суд порадившись на місці частково задовольнив клопотання АТ «ПриватБанк»  та ухвалив продовжити строк для подання відзиву до 13.06.2019. Таким чином, кінцевим строком для подання зустрічного позову було саме 13.06.2019, а тому НБУ не пропущено строк подання зустрічної позовної заяви у цій справі.   
		 
		4.6.          Скаржник зазначає, що неодноразово звертав увагу судів попередніх інстанцій на те, що строк для подання відзиву був продовжений до 13.06.2019, проте судами було повністю проігноровано вказаний аргумент НБУ. 
		 
		5.          Позиції, викладені у відзивах на касаційні скарги
		 
		5.1.          АТ   «Приватбанк» 20.12.2019 направило на адресу Касаційного господарського суду пояснення у справі, які зареєстровані канцелярією суду 23.12.2019,  в яких просить касаційну скаргу НБУ задовольнити, а оскаржувані ухвалу та постанову у справі скасувати. 
		 
		5.2.          У своїх поясненнях АТ   «Приватбанк» вказує на те, що у прохальній частині заяви АТ   «Приватбанк» від 10.05.2019 про продовження процесуального строку, він просив суд продовжити встановлений ухвалою від 22.04.2019 про відкриття продовження у справі №   910/5172/19 процесуальний строк на підготовку відзиву. АТ   «Приватбанк» зазначає, що просив продовжити процесуальний строк для реалізації процесуального права на подання відзиву без зазначення суб`єкта такого права, про що судом першої інстанції у протокольній ухвалі від 07.06.2019 було зазначено та продовжено процесуальний строк для подання відзиву у справі для всіх відповідачів. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом першої інстанції на порушення частини шостої статті 119 ГПК України, за результатами розгляду заяви  АТ   «Приватбанк»  від 10.05.2019, не було постановлено жодного процесуального документу, щоб надавало право, сторонам у справі, апеляційного оскарження такої ухвали окремо від рішення суду у випадку незгоди з такою ухвалою.   
		 
		5.3.          АТ   «Приватбанк» вважає, що останній день для подання зустрічної позовної заяви є 13.06.2019.
		 
		5.4.          АТ   «Приватбанк» зазначає, що судом апеляційної інстанції було порушено принцип справедливості судового рішення, оскільки суд не надав відповіді на істотні аспекти доводів сторони, а саме АТ   «Приватбанк».
		 
		5.5.          Від ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу не надходив.
		 
		6.          СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		 
		6.1.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час відкриття провадження у справах №910/5168/19, №910/5169/19, №910/5170/19, №910/5171/19 та №910/5172/19 за позовними заявами ОСОБА_1 , для відповідачів були встановлені строки на подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з моменту вручення ухвал про відкриття провадження у справі.
		 
		6.2.          Дослідивши зворотні повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень представнику НБУ, а також враховуючи встановлений судом строк, суди встановили, що відзив на позовні заяви ОСОБА_1 мав бути поданий Національним банком України:
		- у справі №910/5168/19 - не пізніше 17.05.2019 (ухвалу про відкриття провадження у даній справі отримано уповноваженим представником 02.05.2019);
		- у справі №910/5169/19 - не пізніше 20.05.2019 (ухвалу про відкриття провадження у даній справі отримано уповноваженим представником 03.05.2019);
		- у справі №910/5170/19 - не пізніше 17.05.2019 (ухвалу про відкриття провадження у даній справі отримано уповноваженим представником 02.05.2019);
		- у справі №910/5171/19 - не пізніше 20.05.2019 (ухвалу про відкриття провадження у даній справі отримано уповноваженим представником 03.05.2019);
		- у справі №910/5172/19 - не пізніше 08.05.2019 (ухвалу про відкриття провадження у даній справі отримано уповноваженим представником 23.04.2019).
		 
		6.3.          НБУ звернувся до господарського суду першої інстанції із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 4 259 367 603,85 грн 13.06.2019 (дата оформлення квитанції про поштове відправлення).
		 
		6.4.          У матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву ОСОБА_1 у справі №910/5172/19, поданий представником НБУ до відділу діловодства місцевого господарського суду 08.05.2019, тобто в строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.04.2019. Також, у матеріалах справи міститься відзив на позовні заяви ОСОБА_1 , поданий 17.05.2019 до відділу діловодства місцевого господарського суду представником НБУ вже в об`єднаній справі №910/5172/19.
		 
		7.          Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
		 
		7.1.          З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		7.2.          Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		 
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		8.          Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		 
		8.1.          Предметом касаційного перегляду у даній справі є ухвала суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, щодо повернення зустрічної позовної заяви.
		 
		8.2.          Конституційне право на судовий захист  передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).
		 
		Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
		 
		Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку -  норм ГПК України.
		 
		Таким чином, право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо її подання.
		 
		8.3.          Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		 
		Частиною першою статті 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
		 
		Пунктом 3 частини другої статті 46 ГПК України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
		 
		8.4. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).
		 
		Статтею 180 ГПК України визначено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
		 
		Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
		 
		Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
		 
		До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
		 
		Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
		 
		Отже, зустрічна позовна заява подана до суду поза межами строку для подання відзиву підлягає поверненню господарським судом заявнику.
		 
		8.5. Відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
		 
		Згідно з частиною першою статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		 
		Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
		 
		Згідно з статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		 
		Таким чином, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
		 
		8.6. За приписами статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		 
		Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
		 
		Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
		 
		Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
		 
		Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
		 
		Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
		 
		8.7.          Касаційний господарський суд виходить з того, що обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі. 
		 
		8.8.          Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.
		 
		Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.
		 
		Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
		 
		8.9.          Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.
		 
		Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків. 
		 
		8.10.          Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов`язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком та спрямоване на реалізацією саме його суб`єктивних процесуальних прав (обов`язків). 
		 
		Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. 
		 
		Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у  передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. У зв`язку з цим для суду має значення й строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого законом або судом до вчинення учасником справи процесуальної дії, стосовно якої заявлено клопотання.
		 
		За таких міркувань, Верховний Суд відхиляє аргумент НБУ,  викладений у пункту 4.3. цієї постанови.
		 
		8.11.          Змістовний аналіз правової природи, сутності, ознак процесуальних строків та їх нормативна регламентація, в тому числі щодо їх поновлення /продовження, дають підстави для висновку, що реалізація процесуальних прав та обов`язків учасника справи перебувають в залежності від дій (бездіяльності), рішень саме конкретно визначеного відповідного учасника справи. Процесуальні строки, як нетипові нормативні приписи, регламентують процесуальну діяльність не усіх учасників господарського процесу, а лише конкретного учасника справи.
		 
		8.12.          При цьому, варто зазначити, що ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці щодо України неодноразово звертав увагу на норми, що стосуються процесуальних строків, але в аспекті порушення принципу правової визначеності у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, Європейський суд з прав людини у справі у справі Melnik v. Ukraine ЄСПЛ зазначив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби. 
		 
		8.13.          Суд касаційної інстанції відхиляє доводи НБУ викладені у касаційній скарзі про те, що суд повинен був встановити строк для подання відповідачами відзиву на об`єднані в одне провадження позовні заяви, з огляду на вище вказану правову позицію, а також з огляду на таке.
		 
		Частинами другою та третьої   статті 173 ГПК України визначено, що  суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
		1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
		2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
		3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
		 
		Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.
		 
		Метою  об`єднання позовів в одне провадження для спільного розгляду є сприяння економії процесуальних засобів, ефективного та повного дослідження вимог позивача і відповідача в одному судовому провадженні та є перешкодою для прийняття судом протилежних рішень.
		 
		Частина сьома статті 173 ГПК України вказує, що про об`єднання справ в одне провадження, роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.
		 
		Отже, враховуючи мету об`єднання позовів в одне провадження, зважаючи що вказаний процесуальний механізм спрямований на сприяння  у дотриманні розумних строків розгляду справи та повному дослідженні вимог позивачам і відповідача законодавець не передбачив обов`язку суду встановити строк для подання відповідачами відзиву на об`єднані в одне провадження позовні заяви. 
		 
		Верховний Суд за таких міркувань вважає, що вказане питання (встановлення строку для подання відповідачами відзиву на об`єднані в одне провадження позовні заяви) перебуває в межах дискреційних повноважень судів і відтак є правом суду, а не його обов`язком.
		 
		8.14.          Також, спростовуються матеріалами справи аргументи скаржника щодо відсутності обмеження відповідачів у строку на подання відзивів, а відтак відхиляються Верховним Судом. 
		 
		Дійсно, безпосередньо в ухвалі Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 судом для відповідачів не встановлювались жодні процесуальні строки. Водночас, судом встановлювались строки ухвалами суду першої інстанції, зокрема під час відкриття провадження у справах №910/5168/19, №910/5169/19, №910/5170/19, №910/5171/19 та №910/5172/19. 
		 
		Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час відкриття провадження у справах №910/5168/19, №910/5169/19, №910/5170/19, №910/5171/19 та №910/5172/19 за позовними заявами ОСОБА_1 (до об`єднання названих справ у одне провадження), для відповідачів були встановлені строки на подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з моменту вручення ухвал про відкриття провадження у справі.
		 
		Ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справах №910/5168/19, №910/5169/19, №910/5170/19, №910/5171/19 та №910/5172/19 є чинними та підлягають виконанню.
		 
		Відтак, аргумент скаржника щодо відсутності обмеження відповідачів у строку на подання відзивів спростовується матеріалами справи та не відповідають вимогам статей 116, 118, 165, 180 ГПК України.
		 
		8.15.          Відповідно до статті 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
		 
		Судами на підставі дослідження доказів, зокрема зворотніх повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень НБУ, як стороні по справі, врахувавши встановлений судом строк, встановлено коли саме закінчилися процесуальні строки у цій справі безпосередньо для НБУ, як учасника справа.
		 
		Також судами встановлено, що зустрічна позовна заява (направлена на адресу суду 13.06.2019) подана поза межами строку для подання відзивів у названих справах, тобто з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 180 ГПК України.
		 
		Принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.
		 
		Суд зазначає, що за вище вказаний у цьому пункті обставин застосування процесуальних обмежень судом було очевидним та передбачуваним для НБУ, і тому відповідають принципу юридичної визначеності. Так, НБУ, як учасник справи, знав про встановлені строки; знав або/та  міг знати, які процесуальні дії він має/може вчинити для здійснення ефективного захисту інтересів учасника у справі; знав, які процесуальні дії мав /може вчинити для продовження  строків для  вчинення дій; під час заявлення клопотання іншим учасником справи (АТ «Приват Банк») щодо продовження строку на подання відзиву скаржник не зазначив про необхідність і НБУ реалізувати своє право на подання відзиву та зустрічної позовної заяви;  НБУ не позбавлений права і наразі подати окремий позов до суду на загальних підставах.
		 
		Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
		 
		Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність і передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
		 
		Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
		 
		У справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд з прав людини наголосив, що вжитий у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" має на увазі дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" стосується не лише писаного права, а саме норм писаних законів, а й неписаного, тобто усталених у суспільстві правил та засад моральності суспільства.
		 
		До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
		 
		Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дати змогу громадянинові у разі потреби досить точно передбачити за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
		 
		Отже, правові норми та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
		 
		Правова позиція щодо подання зустрічної позовної заяви із пропуском строку, встановленого для подання відзиву, є достатньою підставою для її повернення, є послідовною  та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 920/342/17, від 04.04.2019 у справі                                № 918/361/18, від 29.07.2019 у справі № 925/872/18, від 18.09.2019 у справі                                     № 910/16837/18, від 07.11.2019 у справі № 910/2892/19 і колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав відступати від неї.
		 
		Суд також наголошує, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах.
		 
		8.16.          Відхиляється довід НБУ та АТ «ПриватБанк», що протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2019 продовжено процесуальний строк надання відзиву до 13.06.2019 для всіх учасників справи. 
		 
		Відповідно до змісту наявної у матеріалах справи протокольної ухвали Господарського суду міста Києва від 07.06.2019 (том 6, арк. 93), суд порадившись на місці частково задовольнив клопотання АТ «Приват Банк» про продовження процесуального строку та ухвалив продовжити строк для надання відзиву до 13.06.2019. 
		 
		Суд звертає увагу на те, що названою протокольною ухвалою, розглянуто клопотання про продовження строку для подання відзиву саме АТ «ПриватБанк», так АТ   «ПриватБанк» наводив суду свої  аргументи (проти задоволення якого не заперечували інші учасники справи), а не НБУ, як учасник справи. 
		 
		У своїх поясненнях АТ «ПриватБанк» вказує на те, що у прохальній частині заяви АТ   «Приватбанк» від 10.05.2019 про продовження процесуального строку, просив суд продовжити встановлений ухвалою від 22.04.2019 про відкриття продовження у справі № 910/5172/19 процесуальний строк на підготовку відзиву. АТ «Приватбанк» зазначає, що просив продовжити процесуальний строк для реалізації процесуального права на подання відзиву без зазначення суб`єкта такого права, про що судом першої інстанції у протокольній ухвалі від 07.06.2019 було зазначено та продовжено процесуальний строк для подання відзиву у справі для всіх відповідачів. 
		 
		Вище наведені пояснення АТ «ПриватБанк» спростовуються матеріалами справи, зокрема змістом заяви АТ «ПриватБанк» від 10.05.2019 про продовження процесуального строку (том 5, арк. 103), в якій чітко зазначено, що  АТ «ПриватБанк»  вважає за можливе просити суд продовжити строк на подання відзиву, з огляду на дату отримання  саме АТ «ПриватБанк» 11.05.2019 ухвали від 22.04.2019 у справі                       № 910/5172/19 та надати можливість АТ «ПриватБанк» захистити свої  права та законні інтереси. Просив продовжити строк на 10 днів з дати отримання АТ   «ПриватБанк»  цієї ухвали.
		 
		Верховний Суд зазначає, що з огляду на нормативну регламентацію питання щодо продовження строку, розгляд Судом клопотання конкретного учасника справи (АТ   «ПриватБанк»), аргументацію викладену АТ «ПриватБанк» у заяві від 10.05.2019 дають можливість дійти висновку, що строк для подання відзиву у справі №   910/5172/19 було продовжено судом виключно для  вказаного учасника справи.
		 
		8.17.          Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.
		 
		За таких міркувань, аргумент АТ «ПриватБанк», що господарським судом першої інстанції на порушення частини шостої статті 119 ГПК України, за результатами розгляду заяви АТ «Приватбанк» від 10.05.2019, не постановлено жодного процесуального документу, щоб надавало право, сторонам у справі, апеляційного оскарження такої ухвали окремо від рішення суду у випадку незгоди з такою ухвалою Верховним Судом відхиляється, беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини щодо повноваження вищих судових органів стосовно перегляду, та враховуючи, що Верховний Суд переглядає у касаційному порядку виключно судові рішення, які визначені у статті 287 ГПК України та у межах доводів та вимог касаційної скарги.
		 
		8.18.          Що ж до аргументів АТ «Приватбанк» та НБУ судом апеляційної інстанції було порушено принцип справедливості судового рішення, оскільки суд не надав відповіді на істотні аспекти доводів сторін, то Верховний Суд виходить з того, що суди мають належним чином зазначати підстави, на яких ґрунтуються судове рішення та обґрунтовувати свої рішення.
		 
		Водночас пункт 1 статті 6 Конвенції не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. 
		 
		Зміст судових рішень свідчить про те, що суди обґрунтовували рішення та зазначали підстави, на яких вони ґрунтуються.
		 
		8.19.          Разом з тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, які викладені ним у касаційній скарзі, враховуючи аргументи АТ «ПриватБанк» та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції враховує усталену практику Європейського суду з прав людини (рішення  від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", рішення від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України") і зазначає, що Верховним Судом скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановленого судами попередніх інстанцій.
		 
		8.20.          Враховуючи викладене у розділі 8 цієї постанови доводи касаційної скарги НБУ відхиляються.  
		 
		9.          Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		9.1.  Відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови. 
		 
		9.2 . Звертаючись з касаційною скаргою, НБУ не спростувало наведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не довело неправильного застосування ним норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.
		 
		9.3. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу НБУ  залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як таки, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
		 
		 
		10.          Судові витрати
		 
		10.1. Понесені НБУ  у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1.          Касаційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення.
		 
		2.          Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 у справі №910/5172/19 - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                          Т. Малашенкова 
		 
		Суддя                                                                                           І. Булгакова
		 
		Суддя                                                                                          К. Огороднік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...