Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/413/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (Категорію виключено відповідно до наказу ДСАУ від 15.09.2021 № 322).
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2019. Зареєстровано: 25.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2019.
Дата набрання законної сили: 20.05.2020
Номер судового провадження: П/9901/413/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		17 грудня 2019 року 
		Київ
		справа №9901/413/19
		адміністративне провадження №П/9901/413/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Мартинюк Н.М.,
		суддів Дашутіна І.В., Єресько Л.О., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., 
		 
		за участю:
		 
		секретаря судового засідання - Андрієнко Н.А.,
		позивача - ОСОБА_1 ,
		представника Третьої кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів - Поліщука В.В.,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
		 
		за позовною заявою  ОСОБА_1 
		до Третьої кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів
		про визнання протиправним і скасування рішення.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
		 
		До Верховного Суду як суду першої інстанції 5 серпня 2019 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі також - «КДКП»), в якому позивач просить визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 12 червня 2019 року №175дп-19 про притягнення прокурора Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. 
		 
		ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
		 
		На переконання позивача, рішення КДКП від 12 червня 2019 року №175дп-19 є незаконним, необґрунтованим і прийняте з грубим порушенням його прав, передбачених статтями 45, 47 Закону України «Про прокуратуру».
		 
		Зокрема, ОСОБА_1 вказує, що рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності прийнято лише на припущеннях, оскільки будь-які докази вчинення ним дисциплінарного поступку в матеріалах дисциплінарного провадження відсутні, яке, в свою чергу, ґрунтувалось на складеному працівниками поліції протоколі про вчинення ним правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - «КУпАП»). 
		 
		Також позивач обґрунтовує позов тим, що рішення КДКП від 12 червня 2019 року прийнято відповідачем упереджено, на підставі неперевіреної і недостовірної інформації. Звертає увагу, що в рішенні Комісії зазначається, що встановлені під час перевірки відомості щодо дій прокурора ОСОБА_1 підтверджуються: висновком і матеріалами службового розслідування, затвердженого прокурором Херсонської області Тригубенком В.М. від 7 грудня 2018 року; відеофайлами з нагрудних відеокамер працівників поліції; характеристикою на прокурора ОСОБА_1. , наданої виконувачем обов`язків прокурора Харківської області Циганенком С.; постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 30 січня 2019 року. Однак, позивач не погоджується, що вказані матеріали є відповідними доказами щодо вчинення ним дисциплінарного проступку.
		 
		Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 вказує на відсутність дисциплінарного проступку. Обґрунтовує це тим, що дисциплінарному проступку притаманна визначена єдність об`єктивних і суб`єктивних ознак, сукупність яких називається складом правопорушення. Позивач зазначає, що в рішенні Комісія вказує, що відмова прокурора ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння є діями, що шкодять як репутації прокурора ОСОБА_1 так і авторитету органів прокуратури і можуть викликати негативний суспільний резонанс, а тому їх вчинення є грубим порушенням правил прокурорської етики. Однак, постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 30 січня 2019 року провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно нього за частиною першою статті 130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Крім того, судом встановлено, що позивач не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а працівниками поліції недотримано процедури перевірки такого стану. Тому позивач вважає, що оскільки судом не встановлено факту вчинення ним адміністративного правопорушення, який міг би свідчити про наявність в його діях дисциплінарного проступку, то і немає підстав для накладення на нього дисциплінарного стягнення.
		 
		Позивач наголошує, що в Україні діє презумпція невинуватості, тож накладення дисциплінарного стягнення у випадку, коли суд не визнав його винним, є порушенням цього принципу.
		 
		Також позивач зазначає, що працівниками поліції не було надано йому спеціального пристрою для проходження огляду на стан сп`яніння, не надавалось направлення на огляд до медичного закладу з метою виявлення стану сп`яніння, що свідчить про недотримання поліцейськими процедури перевірки такого стану.
		 
		Позивач вважає, що він не порушував Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів і в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, а рішення КДКП про накладення на нього дисциплінарного стягнення прийнято на припущеннях за відсутності належних доказів.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 2 вересня 2019 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін на 25 вересня 2019 року. 
		 
		Від КДКП 16 вересня 2019 року надійшли до суду копії матеріалів дисциплінарного провадження №11/2/4-2091дс-349дп-18 і витяг з протоколу №29 та запис засідань відповідача, на якому розглядався висновок, складений за результатами перевірки дисциплінарної скарги.
		 
		Також до Верховного Суду 18 вересня 2019 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає законним прийняте ним рішення від 12 червня 2019 року №175дп-19. 
		 
		У відзиві відповідач зазначає, що прокурор ОСОБА_1 повинен бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з наявністю в його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру». Тому застосування до прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури є пропорційним вчиненому ним проступку.
		 
		Щодо доводів позивача про те, що рішення КДКП є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням його прав, передбачених статтями 45, 47 Закону України «Про прокуратуру», то відповідач зазначив, що жодного прикладу порушення зазначених позивачем правових норм у позовній заяві не зазначено.
		 
		Стосовно доводів позивача про порушення поліцейськими процедури перевірки стану на алкогольне сп`яніння, то відповідач зазначив, що при винесенні свого рішення ними були враховані пояснення позивача щодо незгоди з порядком проведення огляду на стан сп`яніння. Крім того, відмова прокурора ОСОБА_1 від проходження такого огляду підтверджена матеріалами перевірки, а саме поясненнями свідків, в яких вказано, що працівниками поліції було запропоновано продути алкотестр «Драгер» та пройти медичний огляд на стан сп`яніння в найближчому медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився. Також зазначили, що прокурор ОСОБА_1 є обізнаною особою і повинен був відповідально підійти до встановлення факту своєї невинуватості і не відмовлятися від супроводження його працівниками поліції до медичного закладу з метою освідування та доведення своєї правоти. Більше того, позивач міг невідкладно самостійно пройти такий медичний огляд, а не через 12 годин, як він у подальшому це зробив.
		 
		Щодо доводів позивача про неврахування КДКП тієї обставини, що постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 30 січня 2019 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, відповідач зазначив, що ними у межах цієї справи не досліджувалось питання наявності або відсутності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення. Навпроти, відповідачем була надана правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку в частині порушення норм професійної етики. Крім того, підставою для притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності був не факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а його поведінка під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, зокрема, відмова від проведення медичного огляду.
		 
		Відповідач також зазначив, що предметом розгляду у цій справі є рішення про притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а це не є питанням застосування правових наслідків дій особи, стосовно якої винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення. Тому постанова суду від 30 січня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення не є обов`язковою для Верховного Суду, як суду першої інстанції при розгляді цієї справи.
		 
		Щодо доводів позивача про недотримання КДКП презумпції невинуватості, то відповідач вказав, що презумпція невинуватості не поширюється на дисциплінарні провадження, а застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року здійснено заміну відповідача у справі - Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів її процесуальним правонаступником - Третьою кадровою комісією з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
		 
		ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
		 
		Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.
		 
		ОСОБА_1 в органах прокуратури працював з листопада 2013 року до червня 2019 року. Наказом прокурора Херсонської області №233к від 9 липня 2018 року ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області. 
		 
		До КДКП 21 грудня 2018 року надійшла дисциплінарна скарга прокурора Херсонської області ОСОБА_4 про вчинення прокурором Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
		 
		Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження вказану дисциплінарну скаргу розподілено члену КДКП ОСОБА_5 , яким 27 грудня 2018 року прийнято рішення №11/2/4-2091дс-349дп-18 про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 
		 
		Проведеною в межах дисциплінарного провадження перевіркою встановлено, зокрема, такі обставини.
		 
		Прокурор ОСОБА_1 6 жовтня 2018 року керував транспортним засобом «Mersedes-Benz E220», державний номерний знак НОМЕР_1 , і був зупинений працівниками поліції.
		 
		Через наявність ознак алкогольного сп`яніння відповідно до пункту 7 розділу I, пункту 6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі також - «Інструкція»), співробітники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 , у тому числі у присутності понятих, пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою спеціального пристрою або у медичному закладі. Проте, ОСОБА_1 відмовився виконати законні вимоги працівників поліції й пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.
		 
		Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
		 
		Після складання протоколу про вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, ОСОБА_1 звернувся до закладу охорони здоров`я, розташованому у місті Гола Пристань Херсонської області, де пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння не відразу, а лише через 12 годин. І в подальшому, ОСОБА_1 надав комісії з проведення службового розслідування документи, які підтверджують, що він не перебував на час проведення медичного обстеження (станом на 15 годину 23 хвилини 6 жовтня 2018 року) у стані алкогольного сп`яніння.
		 
		Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 30 січня 2019 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення. 
		 
		З урахуванням цих обставин та наданих позивачем пояснень щодо них (а також інших обставин стосовно решти доводів дисциплінарної скарги прокурора Херсонської області Тригубенка В .М.), за результатами їх перевірки, член КДКП ОСОБА_5 склав висновок від 21 лютого 2019 року, в якому встановив наявність в діях прокурора ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру». На підставі зазначеного, член КДКП ОСОБА_5 пропонував притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області ОСОБА_1 і накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
		 
		Як зазначає позивач, Херсонським міським судом Херсонської області під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, встановлено, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння є обов`язковим. Якщо після оформлення направлення водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Проте, в матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, що свідчить про недотримання поліцейськими процедури перевірки такого стану.
		 
		Крім того, в оскаржуваному рішенні КДКП зазначається, що встановлені під час перевірки відомості щодо дій прокурора ОСОБА_1 підтверджуються, зокрема, відеофайлами з нагрудних відеокамер поліції. Проте, як зазначає позивач, вказані відеозаписи тривають декілька секунд, не містять жодних відомостей стосовно відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння; автомобіля, який був зупинений працівниками поліції; процедури оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Тому, на думку позивача, ці відеозаписи не можуть бути доказами вчинення ним дисциплінарного проступку.  
		 
		Рішенням КДКП від 12 червня 2019 року №175дп-19 «Про накладення на прокурора Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. 
		 
		Вказане рішення мотивовано тим, що відмова прокурора ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є діями, які шкодять як репутації прокурора ОСОБА_1 , так і авторитету органів прокуратури і можуть викликати негативний суспільний резонанс, а тому їх вчинення є грубим порушенням правил прокурорської етики. Цими діями ОСОБА_1 , на думку відповідача, вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».
		 
		Встановлені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме: копіями судового рішення та інших документів, доданих до позовної заяви, копіями матеріалів дисциплінарного провадження №11/2/4-2091дс-349дп-18.
		 
		IV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
		 
		Положеннями частини другої статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
		 
		Згідно з пунктом 10 частини першої статті 3 Закону України «Про прокуратуру» діяльність прокуратури ґрунтується, зокрема, на засадах неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
		 
		Підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження передбачені статтею 43 Закону України «Про прокуратуру». Згідно з частиною першою цієї статті однією з таких підстав є систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункт 6). 
		 
		Згідно з вимогами статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися Присяги прокурора, правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
		 
		Статтею 4 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (надалі також - «Кодекс») визначено, що одним із принципів, на яких ґрунтується професійна діяльність прокурорів, є зразковість поведінки та дисциплінованість.
		 
		Як визначено статтею 16 Кодексу, при виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. 
		 
		Відповідно до статті 18 Кодексу працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб. Працівнику прокуратури слід не допускати дій і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою поводити себе коректно і пристойно.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів,  які прийнято восьмим Конгресом Організації об`єднаних націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня - 7 вересня 1990 року),  особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію. Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи здійснення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.
		 
		Згідно з Порядком організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 13 квітня 2017 року №111, зареєстрованим у  Міністерстві  юстиції України 16 травня 2017 року за №623/30491, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані.
		 
		Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
		 
		Згідно з частиною другою статті 45 Закону України «Про прокуратуру» право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. 
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 46 Закону України «Про прокуратуру» після відкриття дисциплінарного провадження член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки.
		 
		Частиною шостою цієї ж статті передбачено, що під час здійснення перевірки член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів має право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об`єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, має право надавати пояснення або відмовитися від їх надання стосовно себе.
		 
		Згідно з частинами десятою, одинадцятою статті 46 Закону України «Про прокуратуру» член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.
		 
		Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та мають бути отримані його членами не пізніш як за п`ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься.
		 
		Порядок розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора визначено у статті 47 Закону України «Про прокуратуру». Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання (частина шоста статті 47).
		 
		Згідно з частинами третьою, четвертою статті 48 Закону України «Про прокуратуру» при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.
		 
		Відповідно до частини шостої статті 48 Закону України «Про прокуратуру» рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності; 2) обставини, встановлені під час здійснення провадження; 3) мотиви, з яких Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів ухвалила рішення; 4) суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення; 5) порядок і строк оскарження рішення.
		 
		Пунктом 62 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів зі змінами від 21 грудня 2018 року, прийнятого всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - «Положення») визначено, що Комісія не приймає рішень на підставі припущень, неперевіреної, недостовірної інформації. 
		 
		Відповідно до пунктів 118, 119 Положення, на засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, особи, яка подала дисциплінарну скаргу, та/або її представника, прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника. В разі необхідності заслуховуються пояснення інших осіб та досліджуються інші матеріали дисциплінарного провадження.
		 
		У разі необхідності проведення додаткової перевірки, витребування додаткових матеріалів щодо прокурора, стосовно якого розглядається висновок, на підставі рішення Комісії розгляд питання відкладається.
		 
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру» на прокурора може бути накладено таке дисциплінарні стягнення як звільнення з посади в органах прокуратури.
		 
		Статтею 43 Конституції України громадянину гарантується захист від незаконного звільнення.
		 
		Положеннями частини першої статті 50 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.
		 
		V. ОЦІНКА СУДУ
		 
		Під час розгляду цієї справи, суд оцінює оскаржуване рішення відповідача на відповідність статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).
		 
		Пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		 
		Ключовими аргументами позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення КДКП від 12 червня 2019 року №175дп-19 є, по-перше, те, що оскаржуване рішення КДКП базується виключно на припущеннях, оскільки будь-які докази вчинення ним дисциплінарного поступку в матеріалах дисциплінарного провадження відсутні. 
		 
		По-друге, вирішальне значення, на думку позивача, має те, що постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 30 січня 2019 року провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно нього за частиною першою статті 130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення. Крім того, судом встановлено, що позивач не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а працівниками поліції недотримано процедури перевірки такого стану. Цими аргументами ОСОБА_1 обґрунтовує відсутність дисциплінарного проступку, упередженість та неповноту зібраних КДКП матеріалів під час дисциплінарного провадження. 
		 
		Колегія суддів зазначає, що для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за такий дисциплінарний проступок, як вчинення дій, що порочать звання прокурора, підривають, авторитет органів прокуратури і викликають сумнів в об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а так само одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, КДКП має установити, зокрема, факт поведінки, що скомпрометувала звання працівника прокуратури, зашкодила репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури, викликала негативний громадський резонанс.
		 
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №П/9901/14/17, постанові Верховного суду від 4 жовтня 2019 року у справі №805/1235/17-а (К/9901/24269/18).
		 
		Проаналізувавши доводи позивача, матеріали дисциплінарного провадження та матеріали справи, Верховний суд дійшов висновку про відсутність конкретних та беззаперечних доказів наявності в діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: одноразового грубого порушення правил прокурорської етики. Вказане свідчить про те, що КДКП не встановила факту поведінки ОСОБА_1 , яка скомпрометувала звання працівника прокуратури, зашкодила репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури, викликала негативний громадський резонанс.
		 
		Критерій обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень вимагає врахування ним як обставин, які є обов`язковими в силу закону (встановлення факту порушення прокурором вимог закону, що може бути підставою для дисциплінарної відповідальності), так і інших обставин, які мають значення для конкретної справи. Для цього суб`єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, перевірити всі обставини, на яких ґрунтується його рішення.
		 
		При прийнятті рішень суб`єкт владних повноважень повинен уникати невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Водночас слід уникати обґрунтування рішення або дії фрагментарним, неповним аналізом та оцінкою зібраних у справі доказів, доводів та аргументів сторін спору.
		 
		Закон України «Про прокуратуру» не визначає, що є доказами в дисциплінарному провадженні та з яких джерел вони можуть походити. У статті 6 вказаного Закону йдеться лише про те, що під час здійснення перевірки член комісії може ознайомлюватися з документами, які стосуються предмета перевірки, одержувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини проступку, отримувати за письмовим запитом інформацію, необхідну для проведення перевірки, від посадовців і громадян.
		 
		Тому, доказами можуть слугувати процесуальні документи, рішення судів та слідчих суддів, відомчі облікові документи, різноманітні акти, доповідні записки, рапорти, анкети, декларації, листування з установами, цивільно-правові документи, письмові пояснення правоохоронців і свідків, роздруківки з профілю в соціальних мережах тощо.
		 
		Як вірно зазначив позивач, відповідачу на момент прийняття оспорюваного рішення було відомо про факт існування постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 30 січня 2019 року. ОСОБА_1 повідомляв про цей факт і на стадії здійснення перевірки дисциплінарної скарги, що підтверджується поясненнями позивача та висновком члена КДКП ОСОБА_5 . Крім того, у висновку член КДКП ОСОБА_5 посилається на зазначену постанову суду як на доказ, який підтверджує вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
		 
		Колегія суддів зазначає, що КДКП дала невірну оцінку постанові Херсонського міського суду Херсонської області від 30 січня 2019 року як доказу вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
		 
		Як вже зазначено, дією, що ганьбить звання прокурора і може викликати сумніви у його об`єктивності, в оскаржуваному рішенні КДКП зазначено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння. Проте, Херсонським міським судом Херсонської області під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП встановлено, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння є обов`язковим. Якщо після оформлення направлення водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Проте, в матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу з метою виявлення стану сп`яніння, що свідчить про недотримання поліцейськими процедури перевірки такого стану.
		 
		Оскільки постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 30 січня 2019 року не встановлено факту відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду, а пояснення свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 взагалі не визнано належними доказами такого факту, КДКП в оскаржуваному рішенні повинна була навести інші конкретні та беззаперечні докази наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, а саме одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.
		 
		У рішенні КДКП від 12 червня 2019 року №175дп-19 вказано, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджується відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.
		 
		Проте, Верховний Суд не може погодитись із наведеним, оскільки за результатами перегляду відеозаписів №20181006093753000158, №20181006093801000160 неможливо встановити особу правопорушника й автомобіль, який був зупинений поліцейськими. Крім того, з наявних відеозаписів неможливо встановити чи насправді поліцейськими було дотримано процедуру перевірки стану алкогольного сп`яніння позивача, а також, що позивач у свою чергу відмовлявся від  проходження огляду на стан сп`яніння.
		 
		Сам ОСОБА_1 категорично заперечує факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, зазначає, що вимагав у працівників поліції надати йому спеціальний пристрій для проходження відповідного огляду, однак поліцейські повідомили, що такий пристрій у них відсутній, направлення ОСОБА_1 на медичний огляд до медичного закладу з метою встановлення стану сп`яніння не надали. Показання ОСОБА_1 не спростовані, а тому колегія суддів не може погодитись, що вказана обставина доведена поза розумним сумнівом.
		 
		Водночас, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що КДКП декларує для ухвалення рішень у дисциплінарному провадженні характерний для кримінального провадження стандарт доказування «поза розумним сумнівом» (beyond a reasonable doubt), що узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 55 рішення Європейського суду з прав людини від 15 лютого 2012 року у справі «Гриненко проти України» зазначається, що при оцінці доказів Європейський Суд зазвичай застосовує стандарт доведення «поза всяким розумним сумнівом» (рішення у справі «Ireland v. The United Kinqdom» від 18 січня 1978 року, серія A №25, пункти 64-65, §161). Однак доведення повинно будуватися на сукупності досить надійних, чітких і послідовних припущень або аналогічних неспростовних презумпцій фактів.
		 
		Верховний Суд звертає увагу, що наведені у рішенні КДКП від 12 червня 2019 року №175дп-19 мотиви вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку обґрунтувала показаннями свідка та поліцейських. 
		 
		У контексті того, що КДКП при ухваленні рішення у дисциплінарному провадженні керувалась стандартом доказування притаманним кримінальному провадженню, колегія суддів, оцінюючи пояснення свідка ОСОБА_7 , поліцейських ОСОБА_9 й ОСОБА_10 , застосовує положення пункту «d» частини третьої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - «Конвенція»).
		 
		Вказаними положеннями Конвенції кожному обвинуваченому гарантовано право допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення. В своїй прецедентній практиці даючи тлумачення Конвенції Європейський Суд неодноразово повторював, що з метою забезпечення змагальності процесу всі докази мають, як правило, подаватися у відкритому судовому засіданні у присутності обвинуваченого. Існують винятки з цього принципу, але вони не можуть призводити до порушення права на захист. За деяких обставин може виникнути потреба у використанні показань, отриманих на етапі розслідування. Якщо підсудному було надано достатню й належну можливість спростувати такі показання - при їх оголошенні або на пізнішому етапі провадження, - саме по собі їх прийняття як доказів не суперечитиме вимогам пункту 1 та підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції. 
		 
		Але з цього природно випливає, що в разі, якщо обвинувальний вирок виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, яку обвинувачений (підсудний) не мав можливості допитати особисто чи домогтися її допиту під час розслідування справи або судового розгляду, права сторони захисту виявляються обмеженими настільки, що передбачені статтею 6 Конвенції гарантії виявляються порушеними. Щодо показань свідків, допитати яких у присутності підсудного або його захисника виявилося неможливим, Європейський Суд зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, узятий у поєднанні з пунктом 3 статті 6 Конвенції, вимагає від Договірних Сторін ужити конкретних заходів для того, щоб підсудний мав можливість допитати свідків, які свідчать проти нього, чи домогтися їх допиту. 
		 
		Однак, якщо немає підстав звинувачувати органи влади в недостатньо старанних зусиллях із забезпечення підсудному можливості допитати відповідних свідків, відсутність цієї можливості як така не означає необхідності припинення кримінального переслідування. Водночас слід з надзвичайною обережністю ставитися до доказів, отриманих від свідка за обставин, що не давали змоги забезпечити право сторони на захист тією мірою, якою Конвенція завжди вимагає забезпечувати його. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не мала можливості спростувати (пункт 41 справи «Олег Колесник проти України»).
		 
		Як висновок слід підкреслити, що частини перша і третя (d) статті 6 Конвенції, як загальне правило вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати докази свідка обвинувачення і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше. Обвинувачення не може ґрунтуватися виключно чи вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити. Із цього випливає, що якщо засудження виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, допитати яку чи домогтися допиту якої підсудний не мав можливості ані під час досудового слідства, ані під час судового розгляду, права захисту виявляються обмеженими в тій мірі, що є несумісною з гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції (пункт 54 Рішення Європейського Суду у справі «Корнєв і Карпенко проти України»).
		 
		З огляду на зазначене, не можна вважати належними доказами вчинення позивачем дисциплінарного проступку пояснення вказаних свідка й поліцейських, які не були опитані безпосередньо на засіданні КДКП і пояснення яких мають вирішальне значення у дисциплінарній справі.
		 
		Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись на користь особи ( ОСОБА_1 ) і вони не дають змоги однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».
		 
		Водночас, суд зауважує, що обов`язок перевірки інформації та обставин, на яких ґрунтується рішення КДКП покладений саме на суб`єкта владних повноважень (частина шоста статті 46 Закону України «Про прокуратуру», пункт 62 Положення), тоді як надання пояснень та участь у засіданні є правом прокурора, а не обов`язком, що випливає з аналізу положень статті 47 Закону України «Про прокуратуру». 
		 
		Крім того, суд враховує, що розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності (частина п`ята статті 47 Закону України «Про прокуратуру»). Під час судового розгляду встановлено, що позивач повідомив КДКП про обставини, які мають значення для дисциплінарного провадження, а саме надав письмові пояснення другого свідка ОСОБА_8 . Відповідно до цих пояснень позивачу не пропонували у присутності свідків пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, а тільки повідомили свідків про відмову ОСОБА_1 пройти такий огляд і надали протокол для підпису. Відповідач не надав належної оцінки цим доказам, хоча ця інформація в силу пункту 62 Положення повинна була бути перевірена відповідачем. 
		 
		В силу положень пункту 119 Положення КДКП має право відкласти розгляд питання у разі необхідності проведення додаткової перевірки, виклику свідків у засідання чи витребування додаткових матеріалів щодо прокурора, стосовно якого розглядається висновок, проте не зробила цього.
		 
		Перевіряючи рішення КДКП від 12 червня 2019 року №175дп-19 на відповідність критерію обґрунтованості, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідач не надав оцінку іншим поясненням позивача щодо самостійного проходження ним медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння та результатам токсикологічного дослідження, а обмежився лише встановленням часу проходження такого огляду. 
		 
		Крім того, колегія суддів наголошує на тому що, судом у межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення прокурором дисциплінарного проступку в частині порушення норм професійної етики.
		 
		Верховний Суд зауважує, що єдиною підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Під час перевірки у дисциплінарному провадженні має бути встановлений склад дисциплінарного проступку. Положення Закону України «Про прокуратуру» не дають підстав для висновку про можливість притягнення до дисциплінарної відповідальності без вини.
		 
		У цьому аспекті саме докази мають невід`ємне значення, оскільки на основі їх наявності й достатності уповноважений орган приймає рішення щодо наявності дисциплінарного проступку та застосування до державного службовця дисциплінарної відповідальності у вигляді дисциплінарного стягнення.
		 
		Отже, КДКП не дотрималася обов`язку щодо наведення обставин, встановлених під час здійснення провадження, та мотивів, на підставі яких ухвалила рішення, що передбачено частиною шостою статті 48 Закону України «Про прокуратуру», а також пунктами 63, 120, 121 Положення. 
		 
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 12 червня 2019 року №175дп-19 не відповідає критерію обґрунтованості, оскільки КДКП не перевірила всіх обставин, на яких ґрунтується її рішення, не надала оцінку доводам позивача, не врахувала всі обставини, що мали значення для прийняття оскаржуваного рішення.
		 
		Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із визначених у частині другій статті 2 КАС України критерію може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідного акта, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.
		 
		Держави повинні вживати заходів, аби забезпечити, щоб дисциплінарна відповідальність прокурорів і публічних обвинувачів розглядалася відповідно до закону, і процедура гарантувала би справедливу й об`єктивну оцінку (підпункти «ґ», «е» пункту 5 Рекомендації Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 6 жовтня 2000 року на 724 засіданні заступників міністрів).
		 
		Отже, суд дійшов висновку, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12 червня 2019 року №175дп-19 про притягнення прокурора Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури є протиправним і повинно бути скасоване.
		 
		Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		 
		На дату ухвалення рішення у цій справі документально підтвердженими є витрати позивача на сплату судового збору в сумі 768,40 грн.
		 
		За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246, 262, 266, 255, 295 КАС України, Верховний Суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_2 ) до Третьої кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (місце знаходження: вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011) про визнання протиправним і скасування рішення - задовольнити.
		 
		Визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12 червня 2019 року №175дп-19 про притягнення прокурора Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
		 
		Стягнути з бюджетних асигнувань Генеральної прокуратури України (місце знаходження: вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011; код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
		 
		Рішення Верховного Суду як суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Апеляційна скарга на судове рішення Верховного Суду подається безпосередньо до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст цього рішення складено 23 грудня 2019 року.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		Н.М. Мартинюк 
		І.В. Дашутін
		Л.О. Єресько
		А.В. Жук
		Ж.М. Мельник-Томенко,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...