Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/2025/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2019.
Дата набрання законної сили: 19.12.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		19 грудня 2019 року                                                                м. Київ
		 
		справа № 753/2025/19
		 
		провадження № 22-ц/824/16211/19
		 
		Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
		головуючого  - Іванової  І.В. 
		суддів  - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.
		при секретарі  - Ярмак О.В.
		 
		сторони :
		 
		позивач -  ОСОБА_1 
		 
		відповідач -  ОСОБА_2 
		             
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 липня 2019 року у складі судді Лужецької О.Р, повний текст складений 15.07.2019 року,
		встановив:
		 
		У січні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки і піклування Броварської міської ради про позбавлення батьківських прав. 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Позивач зазначає, що певний час сторони проживали однією сім`єю без реєстрації, однак після народження дитини відповідач залишив сім`ю. На даний час дитина проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. ОСОБА_1 також зазначає, що відповідач ОСОБА_2 свої батьківські обов`язки не виконує, про стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток своєї доньки не піклується, участі в її вихованні та утриманні не приймає, у зв`язку з чим остання просила суд позбавити його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		Позбавлено ОСОБА_2  батьківських прав відносно доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що про існування оскаржуваного рішення йому стало відомо лише 08 серпня 2019 року, після ознайомлення з матеріалами справи та через реєстр судових рішень. Відповідач зазначає, що не отримував ані ухвали суду про відкриття провадження у даній справі, ані будь-яких судових повісток, а тому був позбавлений права подати відзив на позовну заяву і необхідні докази, які підтверджують заперечення проти позову.
		ОСОБА_2 також зауважує, що любе свою доньку, бажає приймати участь у її житті, розвитку та утриманні, однак, останнім часом мав певні обставини, через які не міг бачитись з дочкою, оскільки стосовно нього розглядається кримінальна справа, обирався запобіжний захід - домашній арешт, тримання під вартою. 
		У відзиві на апеляційну скаргу  ОСОБА_1 вказує, що твердження скаржника неправдиві та мають на меті лише «виправдати» його байдуже ставлення до власної дитини, про яку він «згадав» лише після позбавлення його батьківських прав та, як наслідок, втрату в зв`язку з цим обставини, яка могла бути використана ним як пом`якшуюча обставина в кримінальній справі, в якій він є підсудним, про що визнав і сам скаржник. Це підтверджується наявним в матеріалах справи аудіозаписом розмови з відповідачем.
		В зв`язку з цим позивач просить суд звернути увагу на те, що в 2018 р. орган опіки тричі проводив засідання за її заявами, на які викликав відповідача. Однак останній всі засідання органа опіки проігнорував і жодного разу до органу опіки не з`явився. Жодної участі у житті дитини він не приймав, ні в дошкільному закладі, ні в школі, ні в гуртках, які відвідує та в яких зайнята дитина, відповідач жодного разу не з`являвся, його там не бачили і він навіть не знає нічого про те, чим і де дитина займається, оскільки ніколи не проявляв до цього жодного інтересу, грошових коштів на її утримання не дає, має заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 39 407, 21 грн.  яка залишається не погашеною і лише збільшується. 
		В зв`язку з цим, позивач звертає увагу на те, що в протоколі бесіди від 22.11.2018 р. навіть сама дитина пояснила, що «батько не приймає участі у житті ОСОБА_3 . Він не знає про вподобання та хобі доньки, про її мрії, коло друзів, не цікавиться її навчанням». Батько не бере участі у вихованні та утриманні доньки».
		Кримінальні «життєві обставини», на які скаржник посилається як на поважні, не мають значення для справи, під вартою відповідач перебував лише три дні, після чого був звільнений під заставу. Застосовані ж відносно нього інші запобіжні заходи поширювались лише на нічний час, а тому відповідач не був обмежений в можливості реалізувати свої права на участь в житті дитини. При цьому позов мотивувався обставинами, які передували зверненню до суду та мали місце в попередні роки, відповідач завжди байдуже ставився до дитини та не проявляв щодо неї батьківської турботи, інтересу, не надавав жодної допомоги в її утриманні.
		Натомість, коли в інтересах дитини в 2018р. вона мала намір оздоровити доньку за межами України, відповідач зі свого боку не сприяв цьому, дозволу на виїзд дитини за кордон, не надав, поставивши умовою надання ним такого дозволу виключно в обмін на надання в суді в кримінальному провадженні, в якому відповідач є підсудним, неправдивих показів про те, що відповідач нібито утримує доньку, на цьому весь інтерес відповідача до доньки і закінчується.
		Лише 25.09.2019р., тобто вже після прийняття Дарницьким районним судом рішення від 11.07.2017р. про позбавлення його батьківських прав, скаржник, з метою створення штучних доказів та підстав для перегляду заочного рішення, звернувся до органу опіки із заявою про встановлення порядку участі у вихованні дитини, хоча вона ніколи в цьому не обмежувала відповідача, але навіть в день подання заяви до органу опіки в м.Бровари, скаржник, будучи в м.Бровари, не виявив бажання відвідати дитину у навчальному закладі чи вдома.
		Проте, навіть після подання такої заяви, окрім самого факту подання заяви, в т.ч. з метою демонстрації в кримінальному провадженні, з боку скаржника не було вчинено жодних дій на те, щоб прийняти участь у житті, розвитку та утриманні дитини, що підтверджується листом служби у справах дітей Броварської міської ради від 27.11.2019р., з якого слідує, що відповідач не цікавився подальшим станом розгляду своєї заяви, вимоги Служби щодо надання усіх необхідних документі в не виконав, а за вказаною ним адресою кореспонденцію не отримує.
		Таким чином, на її думку своєю поведінкою відповідач показав своє ставлення до дитини та інтересів, показав, що про дитину скаржник згадав лише з корисливою для себе метою, коли факт позбавлення скаржника батьківських прав, позбавляв його можливості мати додаткову пом`якшувальну обставину у кримінальному провадженні № 753/6571/17. 
		Орган опіки і піклування Броварської міської ради також подав відзив, заперечував проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що ними було надано до суду висновок від 11 грудня 2018 року № 1-18/1215 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до його дочки, з підстав ухилення батька від виконання своїх батьківських обов`язків. Додатково зауважує, що секретар комісії з питань захисту прав дитини БМР неодноразово намагалася в телефонному режимі зв`язатися з ОСОБА_2 та повідомити інформацію щодо розгляду його заяви про визначення порядку участі у вихованні його дочки, але останній на зв`язок не виходив, ніяких дій для цього не вчиняв.       
		В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 та його представник просили апеляційну скаргу задовольнити з викладених у ній підстав. При цьому ОСОБА_2 , пояснив, що він не працює, на даний час проживає у місті Ірпіні, у нього народилась дитина від іншої жінки, тому не має коштів та часу на проїзд до міста Бровари, де проживає позивач с донькою, але доньку він любить, з позбавленням його батьківських прав не погоджується. 
		Позивач  ОСОБА_1 та її представник просили відмовити у задоволенні скарги з підстав, викладених у відзиві. При цьому, позивач зазначила, що відповідач свідомо нехтує своїми обов`язками, змінивши номер свого телефону, останній навіть не повідомив її, через що вона вимушена була розшукувати його для того, щоб звернутись з проханням надати дозвіл на виїзд дитини за кордон, тому вважає що позбавлення його батьківських прав, саме той захід, який потрібен в інтересах дитини, оскільки вона має іншу сім`ю і чоловіка який піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, а змінити ставлення відповідача до виховання дитини, вважає неможливим, оскільки відповідач навіть не цікавиться станом розгляду своєї заяви, вимоги Служби у справах дітей не виконав, а за вказаною ним адресою кореспонденцію не отримує.
		Представник позивача просив врахувати, що відповідно до статті 169 СК України, відповідач у разі усвідомлення своєї протиправної поведінки щодо дитини, зміни у способі життя, якщо вони будуть глибокими і стійкими, не позбавлений права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. 
		Представник Органу опіки і піклування Броварської міської ради заперечував проти доводів апеляційної скарги, з підстав, викладених у відзиві.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 Відповідно до частини 8 статті 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.
		Пунктами 2, 3, 4 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. 
		Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Статтею 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, чергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
		Відповідно до статті 6 Конвенції, держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід`ємне право на життя. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
		Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм зловживань, відсутності піклування з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину (стаття 19 Конвенції).
		При цьому позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
		У статті 9 Конвенції встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
		Відповідно до статті 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров`ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.
		Згідно із частинами першою, четвертою статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
		Відповідно до частини 2 статті 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно із позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
		Судом встановлено, що сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували.
		Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданим 29.07.2010 р. відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 , батьком, якої є відповідач ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_1 (а.с.20).
		Дитина проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на її утриманні.
		Згідно висновку Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 11.12.2018 року №1-18/1215 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що у 2010 р. ОСОБА_2 залишив сім`ю, жодного разу школу не відвідував, на батьківських зборах присутній не був, не приймає участь у вихованні доньки. Під час співбесіди з малолітньою ОСОБА_3 , остання розповіла, що проживає разом з мамою та старшим братом, батька давно не бачила, в гості до неї він не приходить, не телефонує, останній раз бачила батька протягом 10 хвилин, коли вони з мамою випадково зустріли батька в Києві, він обіцяв приїхати в гості, але так і не приїхав.
		Працівник Служби у справах дітей Броварської міської ради неодноразово по телефону, який був наданий ОСОБА_1 , намагався зв`язатися з батьком дитини, ОСОБА_2 , але телефон за вказаним номером, не відповідав.
		На адресу ОСОБА_2 за місцем реєстрації були надіслані запрошення рекомендованим листом з`явитися 05.12.2018 року на засідання комісії з питань захисту прав дитини, на якому розглядалось питання про доцільність/недоцільність позбавлення його батьківських прав.
		03.12.2018 року ОСОБА_1 надала письмове пояснення про те, що батько її дитини, ОСОБА_2 , веде асоціальний спосіб життя (у листопаді 2015 року був затриманий з наркотичними речовинами, у серпні 2016 року скоїв наїзд автомобілем на дитину та втік з місця ДТП, у квітні 2017 року працівники поліції вилучили у нього наркотичні речовини, у 2018 році неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння).
		Враховуючи вищевикладене, орган опіки та піклування дійшов висновку за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що батько дитини ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки (а.с.4-15).
		Згідно довідки Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ № 40431023 від 06.09.2019 року, на виконанні перебуває виконавчий лист № 361/593/19 від 07.03.2019 року Броварського міськрайонного суду Київської області про стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання дочки. Борг станом на 01.09.2019 року складає 28060 грн. 97 коп. (а.с. 104).
		Як вбачається з матеріалів справи, Дарницьким районним судом м.Києва проводиться судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України (а.с.89, 139).
		Як вбачається з єдиного державного реєстру судових рішень, постановою  Дарницького районного суду м.Києва від 23 жовтня 2018 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
		Крім того,    постановою  Дарницького районного суду м.Києва від 19 листопада 2018 року, ОСОБА_2 знов визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
		Як встановлено під час апеляційного розгляду, після прийняття Дарницьким районним судом оскаржуваного рішення від 11.07.2019р., відповідач ОСОБА_2 20.09.2019р. звернувся до органу опіки із заявою про встановлення порядку спілкування з дитиною (а.с.141).
		Проте, як вбачається з повідомлення служби у справах дітей від 27.11.2019 року відповідач після подачі заяви, жодного разу до служби не з`являвся, не телефонував та не відповідав на телефонні дзвінки, рекомендований лист, надісланий йому повернувся до Служби, у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання.
		За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову та позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки зібрані у справі докази свідчать про те, що відповідач, протягом тривалого часу не приділяє належної уваги розвитку своєї дочки та свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по її вихованню, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується з дочкою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення та не створює умов для отримання належної освіти, від матеріального забезпечення ухиляється натомість, установлено, що всі необхідні умови для належного фізичного та духовного розвитку дитини створено матір`ю дитини, позивачкою у справі. 
		Така поведінка відповідача свідчить про умисність ухилення його від виконання вказаних обов`язків, оскільки враховуючи пояснення сторін, вбачається що відповідач свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, тому колегія суддів вважає що рішення суду є таким, що ухвалене в інтересах дитини. 
		Заслуговують на увагу і доводи представника позивача, що відповідно до статті 169 СК України, відповідач, у разі зміни поведінки, способу життя та обставин, що були підставою для позбавлення його батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. 
		Наведені в скарзі відповідача доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, тому колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на обставинах, які встановлені в судовому засіданні у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства, підстав для скасування рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги немає, тому рішення суду підлягає залишенню без змін.
		 Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
		 
		 постановив :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. 
		Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 липня 2019 року залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		 
		 
		Головуючий:                                                                              
		 
		 
		Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...