Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 805/609/18-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2019. Зареєстровано: 25.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2019.
Дата набрання законної сили: 16.12.2019
Номер судового провадження: К/9901/21643/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		16 грудня 2019 року 
		Київ
		справа №805/609/18-а
		адміністративне провадження №К/9901/21643/19
		 
		Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А.,
		за участю секретаря судового засідання: Хом`яка О.А.,
		учасники справи:
		представник позивача - Сухацький А.В., 
		представник відповідача -Лисенко Є.А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року (суддя - Мозгова Н.А.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року (судді - Гаврищук Т.Г., Гайдар А.В., Сухарська М.Г.) у справі № 805/609/18-а за позовом приватного акціонерного товариства «Донецьксталь-металургійний завод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені,-  
		УСТАНОВИЛА:
		У січні 2018 року приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод»  (далі - Товариство) звернулося до суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) про визнання протиправним та скасування рішення від 25 жовтня 2017 року № 0006924706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Єдиний внесок).
		Позов мотивовано тим, що спірне рішення Запорізького управління ДФС, яким за несвоєчасну сплату Єдиного внеску позивачу нараховано штраф у розмірі 4 574 985,85 гривні та пеню у розмірі 475 777,60 гривні (у загальній сумі  - 5 050 763,45 грн), не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, враховуючи те, що відповідач під час його прийняття не взяв до уваги, що місцем реєстрації позивача були населені пункти (м. Донецьк та м. Красноармійськ (з 12 травня 2016 року м. Красноармійськ перейменовано у м. Покровськ)), де проводилась антитерористична операція, що, на думку позивача, з огляду на дію пункту 9-4   розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», є підставою для зупинення застосування до нього заходів впливу та стягнення за порушення вказаного закону. 
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Запорізького управління ДФС від 25 жовтня 2017 року № 0006924706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 5   050 763,45 грн.
		Суди попередніх інстанцій виходили з того, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, у відповідності до приписів пункту 9-4   розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення за несвоєчасну сплату Єдиного внеску. При цьому, на думку судів, посилання податкового органу на неподання позивачем заяви про звільнення від обов`язків, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», є безпідставними з огляду на те, що відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного закону подання такої заяви передбачено виключно після закінчення антитерористичної операції (протягом тридцяти днів). Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у вказаному пункті закону, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення. 
		Крім цього, на думку суду апеляційної інстанції, Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є спеціальною нормою у спірних правовідносинах, а тому його положення щодо підтвердження сертифікатом Торгово-промислової палати України настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, правомірно було застосовано судом першої інстанції, враховуючи, що в матеріалах справи міститься сертифікат Торгово-промислової палати від 26 вересня 2014 року № 3362/05-4, яким засвідчено настання обставин непереборної сили з 1 серпня 2014 року при здійсненні позивачем господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів.
		Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ДФС звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій послалася на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, недослідження належним чином всіх обставин справи, а саме: на думку відповідача, відповідно до приписів статті 100 ПК України сертифікат Торгово-промислової палати не є самостійною, достатньою підставою для відстрочення або розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а є лише підставою для отримання такого відстрочення або розстрочення на підставі відповідної заяви платника податків. Проте, позивач із відповідною заявою до податкового органу не звертався, обчислений ним Єдиний внесок за період жовтень 2016 року - квітень 2017 року у розмірі 29   983   519,79 грн не сплатив. Крім цього, відповідач вказав на те, що з 16 вересня 2016 року позивач перебуває на обліку у Запорізькому управлінні ДФС, відповідно, спірним рішенням нараховано штрафні санкції за період, коли позивач вже перебував на податковому обліку у органі доходів і зборів, розташованому за межами території проведення антитерористичної операції, що, в свою чергу, виключає застосування до спірних правовідносин норми пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного закону щодо звільнення від відповідальності за невиконання обов`язків з нарахування, обчислення і сплати Єдиного внеску. У зв`язку із викладеним відповідач просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. 
		Ухвалою Верховного Суду від 9 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі. 
		Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому вказав на невідповідність доводів, викладених у касаційній скарзі, обставинам справи, а саме, посилання відповідача на несплату позивачем самостійно обчисленої суми Єдиного внеску за період жовтень 2016 року - квітень 2017 року є таким, що не відповідає матеріалам справи з огляду на вчасну сплату позивачем за цей період Єдиного внеску у розмірі 34   352   986,30 грн, що навіть перевищує нараховану платником податку суму Єдиного внеску, яка дорівнювала 29   983   519,79 грн. Проте, відповідач самостійно зараховував відповідні платежі в якості погашення недоїмки з Єдиного внеску за попередні періоди, що штучно створило заборгованість позивача зі сплати Єдиного внеску за період, що перевірявся податковим органом. При цьому, податковим органом не було обраховано та надіслано позивачу вимогу про сплату недоїмки за попередні податкові періоди зі сплати Єдиного внеску, що, на думку позивача, з урахуванням приписів частини шостої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» свідчить про відсутність такої недоїмки та, відповідно, перевищення податковим органом повноважень під час зарахування сплачених позивачем за період, що перевірявся, сум Єдиного внеску в рахунок сплати відповідної недоїмки за 2014 рік, чим штучно створив заборгованість позивача зі сплати Єдиного внеску за жовтень 2016 року - квітень 2017 року. При цьому, позивач послався на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року у аналогічній справі № 805/4066/17-а, залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2019 року, яким було скасовано рішення відповідача від 30 серпня 2017 року про застосування до позивача штрафних санкцій за несплату або несвоєчасну сплату Єдиного внеску за період з вересня 2014 року по вересень 2016 року. Крім цього, позивач вказав на невідповідність спірного рішення вимогам, встановленим частиною чотирнадцятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме, його непогодження з Пенсійним фондом, як це передбачено відповідною нормою; а також встановлення Державною фіскальною службою України у межах адміністративного оскарження спірного рішення відповідача невідповідності розрахунку штрафних санкцій у спірному рішенні обліковим даним інформаційної системи податкового органу. З урахуванням викладеного позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення - скасуванню, справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.
		Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, задекларованого у звітах за період жовтень 2016 року - квітень 2017 року, за результатами якої складено акт від 25 жовтня 2017 року № 1136/28-10-47-6/30939178.
		Вказаною перевіркою встановлено порушення частини восьмої статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», підпункту 6 пункту 4 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20 квітня 2015 року № 449, а саме, несвоєчасна сплата нарахованих самостійно платником податків сум Єдиного внеску за період з 21 жовтня 2016 року по 10 травня 2017 року у розмірі 81 631 277,99 грн.
		На підставі зазначеного акта винесено спірне рішення від 25 жовтня 2017 року № 0006924706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовано штраф у розмірі 4 574 985,85 гривні та нарахована пеня у розмірі 475 777,60 гривні, в загальній сумі - 5 050 763,45 грн.  
		Спірне рішення позивачем оскаржено до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги спірне рішення залишено без змін, проте, скаргу Товариства задоволено частково, ДФС приписано винести та направити нове рішення, відповідно до вимог чинного законодавства, однак, нове рішення податковим органом зі спірного питання не приймалось.
		При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права колегія суддів виходить з такого.
		Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що підставою для зупинення застосування до платників Єдиного внеску заходів впливу та стягнення за несвоєчасну сплату Єдиного внеску є саме перебування платників на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.
		Так, відповідно до приписів пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» «платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
		Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
		Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
		Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
		Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених ним у зразковій справі № 812/292/18, ознакам якої відповідає справа, що розглядається, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція. При цьому, перебування платника єдиного внеску, місцезнаходження якого зареєстроване на території населених пунктів, визначених переліком, де проводилася антитерористична операція, на обліку в органі доходів і зборів, яке розташоване за межами території проведення антитерористичної операції, виключає звільнення такого платника від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».  
		Як було встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації 9 серпня 2002 року. Місцем реєстрації позивача до березня 2017 року включно було місто Донецьк, а з квітня 2017 року - місто Покровськ. 
		Водночас, судами не було надано оцінки обставинам зміни позивачем місця податкового обліку з СДПІ з обслуговування великих платників податків у місті Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на СДПІ з обслуговування великих платників податків у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС, яке, в свою чергу, розташоване за межами території проведення антитерористичної операції. Вказане питання не досліджувалося судами попередніх інстанцій, хоча воно не є спірним та не заперечувалося сторонами.
		Крім цього, судами попередніх інстанцій не з`ясовувалися обставини сплати (своєчасність та повнота) за період, що перевірявся, позивачем Єдиного внеску у розмірі, який, як вказало Товариство, перевищує нараховану платником податку суму Єдиного внеску; також не досліджувалась правомірність зараховування відповідачем сум сплаченого позивачем Єдиного внеску за період, що перевірявся, в якості погашення недоїмки з Єдиного внеску за попередні періоди. 
		Так, матеріали справи містять витяги з інтегрованої картки позивача за період, що перевірявся, платіжні доручення про сплату позивачем Єдиного внеску за вказаний період, а також звіти позивача про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого Єдиного внеску за вказаний період (а.с. 45-185). Проте, в оскаржуваних судових рішеннях не було надано оцінки вказаним матеріалам справи, хоча питання належної та вчасної сплати позивачем обрахованої суми Єдиного внеску за період, що перевірявся, є важливим у даній справі. 
		З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, суди не надали оцінки правильності розрахунку відповідачем сум несплаченого/несвоєчасного сплаченого позивачем Єдиного внеску за період, що перевірявся, про що, зокрема, свідчить встановлена у межах адміністративного оскарження спірного рішення невідповідність розрахунку штрафних санкцій обліковим даним інформаційної системи податкового органу, а також відсутність погодження спірного рішення Пенсійним фондом, як це передбачено частиною чотирнадцятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». 
		Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Відповідно до частини другої статті 353 КАС України  підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
		Згідно із частиною четвертою зазначеної статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Колегія суддів вважає, що вищевстановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Під час нового розгляду справи необхідно правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та надати правову оцінку обставинам, при яких відбулася зміна податкового обліку позивача, а саме: реорганізація спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників податків шляхом їх приєднання до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що відбулася на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року № 247 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби», та віднесення розпорядженням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 8 вересня 2016 № 47-р території Донецької області до зони обслуговування Запорізького управління Офісу великих платників податків.
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.
		2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року
		скасувати.
		3. Адміністративну справу № 805/609/18-а направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
		4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Повний текст постанови складено 21 грудня 2019 року.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                М. Б. Гусак
		Судді                                                                                                    М. М. Гімон
		                                                                                                                        Є. А. Усенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...