Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 501/2211/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: 25.12.2019. Зареєстровано: 26.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2019.
Дата набрання законної сили: 03.07.2020
Номер судового провадження: 2/501/458/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       Дата документу 20.12.2019
		Справа № 501/2211/18
		2/501/458/19 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 грудня 2019 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:
		головуючої судді - Петрюченко М.І., 
		за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за
		позовом ОСОБА_1 
		до
		відповідача: ОСОБА_2 
		предмет та підстави позову: про поділ спільного майна подружжя, стягнення моральної та матеріальної шкоди,
		учасники справи:
		представник позивача - адвокат Котик Ф.І.,
		представник відповідача - адвокат Богданова Ю.В.,
		негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		І. Виклад позиції позивача та відповідача.
		10 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд поділити спільне майно подружжя шляхом стягнення з ОСОБА_3 вартості належних йому вартості 2/3 часток в спільному майні подружжя в розмірі 742 779 грн., а також стягнути на його користь суму матеріальної шкоди в розмірі 27800 грн. та моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. 
		Позивач посилається на те, що в першому шлюбі з відповідачкою він перебував з 21 липня 2001 року по 29 грудня 2007 року. З припиненням шлюбу фактичні сімейні відносини були припинені, разом вони не проживали. Повторно шлюб зареєстрували 24 квітня 2010 року. Дітей від шлюбу не мають.
		Позивач працює інженером морського флоту за контрактом з 2002 року по теперішній час, відповідачка ніде не працювала, за виключенням нетривалого часу в 2006 році, коли працювала касиром банку. Утримання сім`ї та набуття всього майна здійснювалось за кошти позивача.
		З 2004 року вони проживали та були зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 , що належала позивачу за договором дарування від 02.11.2004 року.
		Обіцяючи народити дитину, відповідачка умовила його (позивача) подарувати їй вищевказану квартиру. За договором від 04 лютого 2015 року він (позивач) подарував квартиру відповідачці. Однак, ним (позивачем) не припускалось, а відповідачкою не висловлювались умови припинення його права користування квартирою, він був впевнений у збереженні його права користування квартирою і іншої умови з відповідачкою, крім умови постійного проживання в квартирі в якості однієї сім`ї у них не було. Іншого житла у позивача не було і не має.
		Позивач стверджує в позові, що в лютому 2015 року на ім`я відповідачки було укладено інвестиційний договір з будівельною компанією КП «Будова», згідно умов якого компанія зобов`язалась збудувати та надати у власність квартиру площею 107 кв.м. на 23 поверсі третьої секції будинку житлового масиву «Альтаїр-2», а інвестор зобов`язався сплатити загальну суму, що еквівалентна 72000 доларів США згідно передбаченого договором графіку. На виконання умов договору в березні 2015 року позивач особисто, від імені відповідачки сплатив будівельній компанії суму, що еквівалентна 17000 доларів США, а в подальшому, починаючи з березня 2015 року щомісячно, він або відповідачка з наданих ним коштів сплачували еквівалент 500 доларів США. Станом на жовтень 2017 року було сплачено суму, що еквівалентна 32000 доларів США. 
		В жовтні 2017 року ними було прийнято рішення про пошук покупців майнового права за договором інвестування. У зв`язку з плануванням чергового тривалого відрядження 12.03.2018 року позивачем було надано ОСОБА_4 нотаріально посвідчену згоду на вчинення будь-яких правочинів щодо майнових прав.
		Позивач вказує в позові, що з 06 травня 2018 року він перебував в морському рейсі. Повернувшись з рейсу до квартири приблизно о 22.00 годині 29 липня 2018 року він виявив заміну замків на вхідних дверях квартири та встановлену без його відома охоронну сигналізацію. Наступного дня 30.07.2018 року він звернувся із заявою до Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНПЕ в Одеській області (реєстраційний №7982, талон-повідомлення №196) про прийняття заходів до ОСОБА_2 , яка поміняла замки, чим перешкоджає доступу до квартири, в якій він постійно проживає, на телефонні дзвінки не відповідає. 
		Примусово відкривши квартиру в присутності працівників охоронного агентства позивач виявив відсутність майна, що перебувало в квартирі, а також його особистих речей, про що позивач звернувся із заявою (реєстраційний №8010, талон-повідомлення №202) до Чорноморського ВО Овідіопольського ВП ГУНПЕ в Одеській області про прийняття заходів до ОСОБА_2 .
		Позивач стверджує в позові, що відповідачка заволоділа та розпорядилась за своїм розсудом речами спільного користування:
		- телевізором «Самсунг» діагональ 32 дюйма, вартістю з врахуванням зносу 10 000 грн., 
		- телевізором «Томсон» діагональ 50 дюймів, вартістю з врахуванням зносу 13 000 грн., 
		- іншим майном побутового використання (посуд, постільна білизна), тощо.
		Також, позивач стверджує, що відповідачка заволоділа та розпорядилась за своїм розсудом належними йому на праві особистої приватної власності речами індивідуального використання всього на суму 27 800 грн., а саме:
		- мисливським зимовим костюмом, вартістю 5000 грн.;
		- зимовою курткою з бобровим коміром, вартістю 7500 грн.;
		- двома чоловічими костюмами по 3000 грн. (6000 грн.);
		- сорочками в кількості 5 шт. по 400 грн. (2000 грн.);
		- взуттям - берці вартістю 1300 грн.;
		- зимовими черевиками вартістю 3000 грн.;
		- чоловічою білизною в асортименті загальною вартістю 3000 грн.
		Крім вказаного вище майна, в 2014 році на ім`я відповідачки він (позивач) купив автомобіль Хюндай Туксон, 2008 року випуску, р/н НОМЕР_1 , з пробігом на даний час 160000 км., що перебував у використанні відповідачки та вартість якого склала 10800 доларів США, що еквівалентно 291 168 грн. по курсу НБУ 26,96 станом на 09.08.2018 року
		Позивач вказує, що поведінка відповідачки створила перешкоди у користуванні житлом, яке отримала в подарунок від нього та право користування якою він зберігає, дають йому право на відступ від рівності часток подружжя, передбачених ч.2 ст.70 СК України, тому вважає, що частка позивача в спільному майні подружжя має складати 2/3 частини, а відповідачки - 1/3 частину.
		У зв`язку з викладеним позивач просить суд здійснити поділ спільного майна подружжя з врахуванням відповідних часток та стягнути з відповідачки грошову компенсацію вартості належної позивачу частки у розмірі 742 779 (2/3 від 1 052 500 = 800 000 + 23000 +291 168 + 1 114 168 грн.).
		Крім того, позивач стверджує, що перешкодивши йому в здійсненні права користування квартирою, порушивши його право на житло, відповідачка спричинила йому моральну шкоду у виді душевних страждань, що мають істотний, глибокий та тривалий характер, розмір якої він оцінює в 50 000 грн.
		На підставі викладеного позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
		 
		29 жовтня 2018 року відповідачка ОСОБА_2 надала до суду відзив на позов (а.с.89-95 т.1), просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що:
		- вона не згодна з вартістю спірного автомобіля, яку вказує позивач - 10800 доларів США;
		- даний автомобіль перебуває у її власності та зареєстрований на її ім`я, тому вона володіє та користується ним на законних підставах;
		- позивачем не доведено факт існування майна зазначеного в позові, вартість майна визначена недопустимо, оскільки такі речі не визначені родовими ознаками, а наведено тільки перелік торгових марок та загальні назви предметів вжитку;
		- доводи позивача щодо збільшення частки при поділі спільного майна подружжя є безпідставними та необґрунтованими;
		- позивачем не надано доказів для стягнення моральної шкоди;
		- відповідачка визнає право користування позивача спірною квартирою, вона не перешкоджала в здійсненні права користування квартирою;
		- вона повідомляла позивача про встановлення сигналізації в квартирі та код сигналізації;
		- станом на 29.07.2018 року вона не мешкала в квартирі з міркувань власної безпеки та постійно знаходилась на зв`язку і змогла б повідомити позивачу код сигналізації;
		- позивачем не надано доказів укладання інвестиційного договору між ОСОБА_2 та КП «Будова» та не надано доказів отримання грошових коштів у розмірі 32 000 доларів США у вказаний позивачем період, тощо.
		05.11.2018 року представник ОСОБА_1 - Котик Ф.І. надав до суду відповідь на відзив (а.с.111-113 т.1) посилаючись на те, що відзив відповідачки не відповідає вимогам ЦПК та не відповідає обставинам справи.
		 
		ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
		10.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову (а.с.43-45 т.1).
		10.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів, в якій заявник просить суд витребувати від колективного підприємства «Будова», ІК - ЄДРПОУ - 22484783, місцезнаходження: 65125, м.Одеса, вул.Осипова, 25 (а.с.47-48 т.1):
		- копію договору про інвестування, укладеного в січні-березні 2015 року між ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 та КП «Будова»;
		- відомості про суми та час сплачених коштів за вказаним договором;
		- відомості про чинність вказаного договору на даний час. В разі відчуження майнових прав за договором, його розірвання чи зміни, надати копію відповідного договору та відомості про здійснені при цьому грошові перекази з наданням копій відповідних документів.
		23.08.2018 року ОСОБА_1 надав до суду заяву про виконання зустрічного забезпечення та копію квитанції про сплату зустрічного забезпечення (а.с.67-68 т.1).
		05.10.2018 року представник позивача ОСОБА_1 - Котик Ф.І. надав до суду клопотання (а.с.77-78 т.1) про витребування доказів, а саме просить суд:
		- витребувати від споживчого товариства «Житлово-будівельний кооператив «Будова-Ріелт» (місцезнаходження: 65125, м.Одеса, вул.Осипова, 25, ІК-38109724) копію договору про інвестування, укладеного в 2015 року ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на будівництво квартири в АДРЕСА_2 ;
		- відомості про суми та час сплачених коштів за вказаним договором;
		- відомості про чинність вказаного договору на даний час. В разі відчуження майнових прав за договором, його розірвання чи зміни, надати копію відповідного договору та відомості про здійснені при цьому грошові перекази з наданням копій відповідних документів.
		16.10.2018 року ОСОБА_2 надала до суду заяву про відкладення розгляду справи (а.с.84 т.1).
		29.10.2018 року відповідач ОСОБА_2 надала до суду клопотання (а.с.103-104 т.1) про витребування доказів, просить суд витребувати у позивача оригінали електронних доказів, а саме:
		- інформацію з мережі Інтернет щодо КП «Будова» та на підтвердження вартості автомобіля та рухомого майна (що є додатком до позову);
		- матеріальний носій (первісний матеріальний носій на який безпосередньо під час запису зберігалася інформація), що містить відеозапис на портативному пристрої або іншому місці збереження проникнення до житла 30.07.2018 р.,
		- та зобов`язати позивача, вказати на якому саме пристрою відео фіксації здійснювалася відео фіксація, вказавши його серійний номер та надати його суду або повідомити де він знаходиться, вказати на який саме електронний носій (матеріальний носій) здійснювався запис за допомогою пристрою відео фіксації (телефон, відеокамера, фотоапарат інший пристрій), вказавши його серійний номер та надавши суду для залучення до матеріалів справи;
		- зобов`язати позивача надати відповідачу належним чином засвідчену копію зазначених електронних доказів в порядку ст.100 ЦПК України через канцелярію суду з метою недопущення пошкодження або псування електронних носіїв.
		05.11.2018 року представник ОСОБА_1 - Котик Ф.І. надав до суду клопотання про призначення судової експертизи з оцінки транспортного засобу та витребування доказів (а.с.105-106, 107-109 т.1).
		Представник відповідача 06.11.2018 року надав до суду заяву про відкладення розгляду справи та клопотання про витребування доказів (а.с.115, 116 т.1).
		Представник відповідача 19.11.2018 року надав до суду клопотання про витребування доказів (а.с.130-135 т.1).
		Представник відповідача 19.11.2018 року надав до суду пояснення щодо клопотання про витребування доказів (а.с.138-139 т.1).
		Представник відповідача 19.11.2018 року надав до суду заяву щодо клопотання про призначення експертизи, згідно якої просив суд не призначати експертизу (а.с.140 т.1).
		Представник відповідача 19.11.2018 року надав до суду клопотання про відкликання раніше поданих клопотань від 06.11.2018 року про витребування доказів (а.с.141 т.1).
		Представник відповідача 22.11.2018 року надав до суду пояснення щодо електронного доказу (а.с.142-143 т.1).
		23.11.2018 року відповідач ОСОБА_2 надала до суду клопотання (а.с.148-151 т.1) про забезпечення доказів, в якому просить суд витребувати:
		- з Державної прикордонної служби України (01601, м.Київ, вул.Володимирська, 26) інформацію щодо перетину кордону України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 за період з 01 січня 2002 року по теперішній час з позначенням мети виїзду та на підставі яких документів;
		- у відповідача ОСОБА_1 докази на підтвердження отримання ним грошових коштів, джерелом походження яких є закордонний заробіток ОСОБА_1 в період з 01 січня 2002 року по 29 грудня 2007 року та з 24 квітня 2010 року по липень 2018 року включно, зокрема, та не виключно трудові договори на працевлаштування, укладені з іноземним роботодавцем з визначенням періодів працевлаштування, посад на яких працював (повна назва відповідно до міжнародної класифікації), судно (судна) на якому (яких) працював, ставку оплати праці за займаними ним посадами з включенням усіх виплат, закордонний паспорт громадянина України, паспорт моряка, послужну книжку моряка, та докази отримання ним цих грошових коштів у власність;
		- докази фактичного отримання цих грошових коштів;
		- дані щодо усіх рахунків в усіх фінансових установах з 01 січня 2002 року по теперішній час, на яких зберігаються (зберігались) грошові кошти, джерелом походження яких є закордонний заробіток ОСОБА_1 в період з 01 січня 2002 року по 29 грудня 2007 року та з 24 квітня 2010 року по липень 2018 року включно;
		- дані щодо усіх переводів грошових коштів, джерелом походження яких є закордонний заробіток ОСОБА_1 в період з 01 січня 2002 року по 29 грудня 2007 року та з 24 квітня 2010 року по липень 2018 року включно, за межі країни будь-яким чином та у будь-який спосіб період з 01 січня 2002 року по липень 2018 року включно;
		- з Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області (місцезнаходження: м. Чорноморськ Одеської області, вул. Хантадзе, 3):
		- копії усіх матеріалів за заявою ОСОБА_1 , реєстраційний № 8010 від 30 липня 2018 року, талон-повідомлення №202;
		- копії усіх матеріалів за заявою ОСОБА_1 , реєстраційний № 7982 від 30 липня 2018 року, талон-повідомлення №196.
		Представник відповідача 04.12.2018 року надав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.159 т.1).
		Представник відповідача 05.12.2018 року надав до суду заяву про закриття підготовчого судового засідання (а.с.161 т.1).
		Представник позивача 05.12.2018 року надав до суду заяву про закриття підготовчого судового засідання (а.с.162 т.1).
		Представник позивача 05.12.2018 року надав до суду заяву про проведення підготовчого засідання, призначеного на 05.12.2018 року без його участі та просив розглянути подане суду 05.11.2018 року (а.с.107 т.1) клопотання про витребування доказів, а саме просить суд витребувати від ОСОБА_2 належним чином посвідчені:
		- копію договору про інвестування, укладеного в 2015 році громадянкою ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 . на будівництво квартири в АДРЕСА_2 ;
		- відомості про суми та час сплачених коштів за вказаним договором;
		- відомості про чинність вказаного договору на даний час. В разі зміни відчуження майнових прав за договором, його розірвання або зміни, надати копію відповідного договору та відомості про здійснення при цьому грошових розрахунків з наданням копій відповідних документів.
		Представник позивача 29.01.2019 року надав до суду заяву про повторне направлення ухвали суду від 22.08.2018 року для виконання (а.с.188-189 т.1).
		Представник позивача 29.01.2019 року надав до суду клопотання про надання додаткового строку для надання доказів (а.с.199 т.1).
		Представник відповідача 30.01.2019 року надав до суду клопотання про надання справи до ознайомлення (а.с.206 т.1).
		Представник позивача 31.01.2019 року надав до суду заяву щодо виконання ухвали суду від 27.11.2018 року (а.с.207-209 т.1).
		Представник відповідача 05.02.2019 року надав до суду заяву про витребування доказів (а.с.234-235 т.1).
		Представник відповідача 18.02.2019 року надав до суду заяву про вжиття заходів щодо виконання ухвали суду від 06.02.2018 року (а.с.243 т.1).
		Представник відповідача 28.02.2019 року надав до суду пояснення щодо виконання ухвали від 05.12.2018 року (а.с.248 т.1).
		Представник відповідача 28.02.2019 року надав до суду клопотання про застосування п.10 ч.2 ст.84 ЦПК України (а.с.249-250 т.1).
		Представник позивача 04.03.2019 року надав до суду клопотання про витребування доказів та просить суд витребувати від Чорноморської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (м.Чорноморськ, вул.Шевченка, 3) відомості про отримання доходів ОСОБА_2 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 за період з вересня 2017 року по теперішній час (сума доходів, час виплати, підстави та джерело виплат) (а.с.1-3 т.2).
		Представник позивача 13.04.2019 року надав до суду заяву додатково до заяви від 01.03.2019 року про витребування доказів (а.с.29 т.2).
		ОСОБА_2 19.03.2019, 03.04.2019, 06.05.2019, 21.06.2019, 17.07.2019 надала до суду заяви про ознайомлення з матеріалами справи та долучення доказів (а.с.31-32, 35, 37, 70, 98, 140, 149 т.2).
		Представник відповідача 18.03.2019, 16.10.2019 року надав до суду заяву про перенесення розгляду справи (а.с.43, 173 т.2).
		Представник позивача 24.04.2019 року надав до суду клопотання про забезпечення доказів (а.с.83-86 т.2) та просить суд витребувати від ОСОБА_9 :
		- копію договору про інвестування, укладеному в 2015 році гр. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) із споживчим товариством "Будова - Люстдорф" на будівництво квартири в АДРЕСА_2 ;
		- відомості про суми та час сплачених коштів за вказаним договором;
		- відомості про долю вказаного Договору з наданням копій відповідних документів (переуступка прав за договором, розірвання договору, розрахунки за договором, тощо), а в разі передачі вказаних документів на зберігання - відомості про зберігача документів та копії документів, що підтверджують передачу на зберігання.
		Представник позивача 24.04.2019 року надав до суду клопотання про долучення доказів (а.с.94-95 т.2).
		Представник відповідача 16.05.2019 року надав до суду клопотання про виклик свідка (а.с.112, 117 т.2).
		Представник позивача 16.05.2019 року надав до суду заяву про доповнення клопотання про забезпечення доказів (а.с.118 т.2).
		В судовому засіданні позивач та його представник просили суд задовольнити позов з підстав, викладених в ньому.
		Відповідачка та її представники протягом всього розгляду справи заперечували проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.
		 
		ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
		Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області 22 травня 2018 року року відкрито провадження у справі (а.с.57-58 т.1).
		Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, стягнення моральної та матеріальної шкоди - задоволено та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.61-63 т.1).
		Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про забезпечення доказів задоволено (а.с.59-60 т.1) та витребувано від колективного підприємства «Будова», ІК - ЖДРПОУ - 22484783, місцезнаходження: 65125, м.Одеса, вул.Осипова, 25:
		- копію договору про інвестування, укладеного в січні-березні 2015 року між ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 та КП «Будова»;
		- відомості про суми та час сплачених коштів за вказаним договором;
		- відомості про чинність вказаного договору на даний час. В разі відчуження майнових прав за договором, його розірвання чи зміни, надати копію відповідного договору та відомості про здійснені при цьому грошові перекази з наданням копій відповідних документів.
		Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 27 листопада 2018 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Котика Ф.І. та відповідача ОСОБА_2 про витребування (забезпечення) доказів задоволено (а.с.154-157 т.1).
		Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 05 грудня 2018 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Котика Ф.І. про витребування доказів задоволено (а.с.167-168 т.1) та витребувано від ОСОБА_2 :
		- копію договору про інвестування, укладеного в 2015 році громадянкою ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 . на будівництво квартири в АДРЕСА_2 ;
		- відомості про суми та час сплачених коштів за вказаним договором;
		- відомості про чинність вказаного договору на даний час. В разі зміни відчуження майнових прав за договором, його розірвання або зміни, надати копію відповідного договору та відомості про здійснення при цьому грошових розрахунків з наданням копій відповідних документів.
		Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 05 грудня 2018 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 20 грудня 2018 року на 14 годину 30 хвилин (а.с.165-166 т.1).
		Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 22 березня 2019 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - Котика Ф.І. про поновлення строку для звернення із клопотанням про витребування доказів задоволено (а.с.62-64 т.2).
		Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 24 травня 2019 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Котика Ф.І. про витребування доказів задоволено (а.с.129-130 т.2).
		 
		ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
		Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 від 03 серпня 2018 року, сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 24 квітня 2010 року (а.с.10).
		Відповідно до копії договору дарування квартири від 04.02.2015 року, ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.11-13 т.1).
		З 06 травня 2018 року по 29 липня 2018 року ОСОБА_1 перебував в морському рейсі, що підтверджується копією сторінки закордонного паспорту (а.с.14 т.1).
		Згідно копії заяви ОСОБА_1 до Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНПЕ в Одеській області (реєстраційний №7982, талон-повідомлення №196) вбачається, що ОСОБА_1 , повернувшись з рейсу до квартири приблизно о 22.00 годині 29 липня 2018 року виявив заміну замків на вхідних дверях квартири та встановлену без його відома охоронну сигналізацію (а.с.15-17 т.1). 
		Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 до Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНПЕ в Одеській області (реєстраційний №8010, талон-повідомлення №202) вбачається, що примусово відкривши квартиру в присутності працівників охоронного агентства позивач виявив відсутність майна, що перебувало в квартирі, а також його особистих речей (а.с.17-18 т.1). 
		Згідно копії нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 12.03.2018 року, позивач надав ОСОБА_4 згоду на укладання договорів асоційованого членства у споживчих товариствах для участі у статутній діяльності цих товариств шляхом вступу в асоційовані члени споживчого товариства та внесення грошових коштів у якості долі для забудови об`єкту нерухомості, а також на наступні відступлення повністю або частково прав, що випливають із договорів асоційованого членства у споживчих товариствах, на вчинення інших будь-яких правочинів щодо вказаних прав на умовах, визначених на її власний розсуд (а.с.20 т.1).
		Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 від 03.08.2018 року, останній відкликав підписану ним 12.03.2018 року заяву, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Шевченко В.М. за реєстровим №363 та скасовано надану ним своїй дружині ОСОБА_2 згоду на укладання договорів асоційованого членства у споживчих товариствах для участі у статутній діяльності цих товариств шляхом вступу в асоційовані члени споживчого товариства та внесення грошових коштів у якості долі для забудови об`єкту нерухомості, а також на наступні відступлення повністю або частково прав, що випливають із договорів асоційованого членства у споживчих товариствах, на вчинення інших будь-яких правочинів щодо вказаних прав на умовах, визначених на її власний розсуд (а.с.21 т.1).
		Згідно копії заяви ОСОБА_1 від 06.08.2018 року (а.с.23-24 т.12) вбачається, що заявник звернувся до КП «Будова» про надання йому інформації про чинність інвестиційного договору та розрахунки по ньому в КП «Будова».
		Також судом досліджено:
		- роздруківки з Інтернет - ресурсу щодо вартості телевізорів «Томсон» та «Самсунг» (а.с.29-30 т.1);
		- інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.31-36 т.1);
		- довідку про склад зареєстрованих (сім`ї) у житловому приміщенні/будинку, згідно якої вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 до складу зареєстрованих входять: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.54 т.1);
		- відповідь КП «Будова» від 12.09.2018 року про те, що підприємство не має документів, які підтверджують інвестиційну участь фізичних осіб у будівництві будинків (а.с.70 т.1);
		- копію Ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 04.12.2018 року про відкриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу (а.с.200 т.1);
		- копії позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу (а.с.201-205 т.1; а.с.113 т.2);
		- копії сторінок закордонного паспорту ОСОБА_1 (а.с.210-218 т.1);
		- копії заяви ОСОБА_1 від 30.01.2019 року на адресу Охоронного агентства «Центр Безпеки Південь» (а.с.219 т.1);
		- копію договору №1215 від 06.06.2018 року, укладеного між ТОВ Центр Безпеки Південь» та ОСОБА_2 про надання послуг з охорони майна (а.с.220-223 т.1);
		- інформацію Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 11.02.2019 року про те, що ОСОБА_1 з 11.04.2014 року по 18.02.2019 року періодично перетинає державний кордон України (а.с.251 т.1);
		- відповідь від КП «Будова» про те, що підприємство не має документів, які підтверджують інвестиційну участь фізичних осіб у будівництві будинків (а.с.22 т.2);
		- копії заяв ОСОБА_2 щодо отримання відомостей з Державного реєстру юридичних осіб - платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків (а.с.38, 40, 42 т.2); 
		- відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 20.03.2019 року, згідно яких вказано, що з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2018 року інформація про доходи ОСОБА_2 - відсутня (а.с.71, 81 т.2);
		- копію конверту на ім`я ОСОБА_2 від ЖСК «Будова (а.с.87, 96 т.2);
		- копію листа від СЖК «Будова» на ім`я інвестора щодо нагадування сплатити заборгованість за договором (а.с.88, 97 т.2);
		- інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.89 т.2);
		- витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.90-92, 119-121 т.2);
		- копію висновку по матеріалам ЖЄО №7982 від 30.07.2018, згідно якої вбачається, що перевірку по матеріалам заяви гр. ОСОБА_1 закінчено, між сторонами існують цивільно-правові відносини (а.с.103 т.2);
		- копію технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.105-107 т.2); 
		- рапорт ст. ДОП Чорноморського ВП майора поліції від 11.08.2018 року щодо прийняття ним до розгляду матеріалів ЖЄО №7982 від 30.07.2018 року за заявою ОСОБА_13 (а.с.110 т.2);
		- відповідь Чорноморського відділу поліції від 29.08.2018 року на ім`я ОСОБА_1 щодо розгляду матеріалів ЖЄО №7982 від 30.07.2018 року (а.с.111 т.2); 
		- копію рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20.03.2019 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.114 т.2).
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , охоронець Охоронного агентства «Центр Безпеки Південь» пояснив, що входження до квартири АДРЕСА_1 відбулось в середині липня 2018 року в механічному порядку, після того як спрацювала сигналізація. В квартирі речей не було, шафи були пусті. 
		Свідок ОСОБА_15 працівник охоронного агентства в судовому засіданні пояснив, що влітку 2018 року було проникнення до квартири АДРЕСА_1 . Після того як потрапили до квартири, шафи були пусті, що було в квартирі з техніки не запам`ятав. Особисто він не був присутній при звірці документів на квартиру, дівчата на пульті звіряли/перевіряли документи, зв`язувались з ОСОБА_2 , вона відповідала на дзвінки.
		Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що вона є родичкою позивача та на початку липня 2018 року, коли ОСОБА_1 повернувся з рейсу, не міг потрапити до квартири АДРЕСА_1 . Він звернувся до поліції з технічним паспортом та повідомив, що його дружина не відповідає на телефонні дзвінки, він не може попасти в квартиру. Після дозволу поліції, вони звернулись до охоронного агентства, разом з працівником охорони попали до квартири. В квартирі в шафах не було будь-яких речей, які належали позивачу (зимовий костюм, куртка, взуття). Відповідачка ОСОБА_2 позивала в неї (свідка) кошти, посилаючись на те, що вона разом з чоловіком ОСОБА_1 уклали договір інвестування на квартиру 70 кв.м. близько 1000 доларів США за один кв.м. В лютому 2018 року позичила 800 доларів США для оплати пайовового взносу та говорила, що 26000 доларів США вже були виплачені. Відповідачка не працювала, знає її біля 15 років, декілька разів сходились та розходились з ОСОБА_1 , жила за рахунок позивача. Була разом з позивачем в офісі «Альтаїр» в юридичному відділі, де дізнались що договір було розірвано в грудні 2017 року ОСОБА_2 , хоча в січні-лютому вона позивача кошти. Конверт на ім`я ОСОБА_2 від ЖСК «Будова та лист від СЖК «Будова» на ім`я інвестора щодо нагадування сплатити заборгованість за договором знайшла в паперах з фотокартками. 
		Також, в судовому засіданні за клопотанням позивача ОСОБА_1 його було допитано у якості свідка, який надав пояснення анілогічні поясненням, викладеним в позові.
		 
		V. Оцінка Суду.
		Задовольняючи вимоги в частині поділу спільного майна подружжя шляхом стягнення з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 вартості належної йому 1/2 часток в спільному майні подружжя в розмірі 145 584,00 грн., суд керується наступним.
		Відповідно до ст.71 СК України, спір про порядок поділу спільного сумісного майна подружжя може бути вирішений судом. Неподільне майно присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на квартиру, допускається лише за його згодою.
		Згідно із п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» №16 від 12.06.1998р., вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
		Зі змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України, власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.
		Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст.60 СК України. За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.
		Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права (ст.60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
		Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є: 1) час набуття такого майна, 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття), 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.
		Тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма статті 60 Сімейного кодексу України вважається правильно застосованою.
		Згідно пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007р. №11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
		Норми СК України у статях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими: 1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності; 2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.
		Відповідно до ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Придбавши рухоме майно - автомобіль під час перебування в шлюбі, позивач та його дружина - відповідач набули право спільної сумісної власності на спірне майно відповідно до зазначених положень та її право на рівну частку в майні презюмується.
		Положення п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.12.2007р. №11, визначає, що вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні врахувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.
		Таким чином, придбане під час перебування сторін у шлюбі рухоме майно є об`єктом спільної сумісної власності сторін і будь-яких доказів щодо належності цього майна лише відповідачці, суду не надано.
		Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
		Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
		Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно із ч.2 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
		Позивач по справі стверджує, що рухоме майно - автомобіль Хюндай Туксон, 2008 року випуску, р/н НОМЕР_1 - є об`єктом права спільної сумісної власності сторін, оскільки він придбаний сторонами під час шлюбу. Відповідачка у відзиві на позов визнала, що спірний автомобіль придбаний під час перебування сторін у шлюбі (є спільним майном подружжя) та зазначила (а.с.90 т.1), що спірний автомобіль перебуває у її власності та зареєстрований на неї.
		Отже, суд доходить до висновку, що автомобіль Хюндай Туксон, 2008 року випуску, р/н НОМЕР_1 - є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - сторін по справі.
		При поділі спільного майна подружжя в даному спорі, суд застосовує принцип рівності.
		Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
		Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
		Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися, обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. №11).
		Зі змісту п.п.23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
		Позивач стверджуючи, що його частка в спільному майні подружжя має складати 2/3 частини, а відповідачки - 1/3 частину, посилається на те, що поведінка відповідачки створила перешкоди у користуванні житлом, яке отримала в подарунок від нього та право користування якою він зберігає, дають йому право на відступ від рівності часток подружжя.
		Разом з тим, суд доходить до висновку, що в контексті ст.ст.1, 2 ст.70 СК України, обставини, на які посилається позивач, обґрунтовуючи необхідність відступу від рівності часток у спільному майні подружжя, не є належними та такими, що мають істотне значення.
		 
		Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 статті 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
		За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статті 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (статті 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
		У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
		Разом з тим, відповідачка по справі у відзиві на позов та поясненнях наданих нею в судовому засіданні, стверджувала, що вона як власник автомобілю Хюндай Туксон, 2008 року випуску, р/н НОМЕР_1 визначає режим його володіння та користування.
		Доказів того, що на моментподачі позову до суду та розгляду справи в суді, спірний автомобіль зареєстровано за відповідачкою по справі - ОСОБА_2 сторонами не надано.
		Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
		У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
		Співвласник майна, який бажає виділу своєї частки шляхом стягнення грошової компенсації, може заявити такі вимоги виходячи з положень ст.364 ЦК України.
		В силу положень ст.ст.21, 24, 41 Конституції України та ст.ст.319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
		Керуючись цими положеннями правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження спільною частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники, при здійсненні зазначених правомочностей, мають рівні права.
		Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
		Отже, якщо поділ майна подружжя в натурі неможливий без шкоди його господарському призначенню, майно присуджується одному з подружжя з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя вартість належної йому частки грошима.
		Виходячи з аналізу зазначеної норми та враховуючи положення ст.ст.21, 24, 41 Конституції України, ст.ст.316, 317, 319, 358, 361 ЦК України право співвласника на виділ частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні не може бути обмежене іншими співвласниками і такому праву співвласника, що виділяється, кореспондується обов`язок інших співвласників сплатити грошову компенсацію частки, розмір якої визначається з дійсної вартості майна на час розгляду судом справи.
		При цьому, зазначеною нормою передбачено, що обов`язковою умовою призначення грошової компенсації є лише згода співвласника, який заявив вимоги про виділ частки, і не передбачається обов`язковість згоди інших співвласників на такий виділ та не ставиться право співвласника на виділ у залежність до згоди інших співвласників і мотивів, з яких власник має намір реалізувати своє право на виділ.
		Вказане узгоджується із роз`ясненнями, наданими судам у п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з якими у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
		З огляду на викладене, суд при визначенні суми грошової компенсації за 1/2 частини автомобіля Хюндай Туксон, 2008 року випуску, р/н НОМЕР_1 в даному спорі бере до уваги ринкову вартість автомобіля, зазначену позивачем, в сумі 291 168 грн., яка відповідачем належними та допустимими доказами не спростована.
		Суд звертає увагу на те, що відповідач з урахуванням наявних у справі доказів та предявлених позовних вимог, - не був позбавлений можливості на спростування доводів позивача в частині вартості автомобіля, самостійно надавши суду докази на спростування визначення вартості автомобіля.
		Враховуючи викладене, вимога позивача про його право на грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля Хюндай Туксон, 2008 року випуску, р/н НОМЕР_1 є обґрунтованими, в звязку з чим підлягають задоволенню частково з врахуванням принципу рівності часток.
		 
		Разом з тим, в ході розгляду справи, позивачем не доведено, що:
		- в лютому 2015 року на ім`я відповідачки було укладено інвестиційний договір з будівельною компанією КП «Будова», згідно умов якого компанія зобов`язалась збудувати та надати у власність квартиру площею 107 кв.м. на 23 поверсі третьої секції будинку житлового масиву «Альтаїр-2», а інвестор зобов`язався сплатити загальну суму, що еквівалентна 72000 доларів США згідно передбаченого договором графіку;
		- на виконання умов договору в березні 2015 року він особисто, від імені відповідачки сплатив будівельній компанії суму, що еквівалентна 17000 доларів США, а в подальшому, починаючи з березня 2015 року щомісячно, він або відповідачка з наданих ним коштів сплачували еквівалент 500 доларів США;
		- станом на жовтень 2017 року позивачем було сплачено суму, що еквівалентна 32000 доларів США.
		Також позивачем не надано доказів на підтвердження наявності наступних речей:
		- телевізора «Самсунг» діагональ 32 дюйма, вартістю з врахуванням зносу 10 000 грн., 
		- телевізора «Томсон» діагональ 50 дюймів, вартістю з врахуванням зносу 13 000 грн., 
		- іншого майна побутового використання (посуд, постільну білизну), тощо;
		- мисливського зимового костюму, вартістю 5000 грн.;
		- зимової куртки з бобровим коміром, вартістю 7500 грн.;
		- двух чоловічих костюмів по 3000 грн. (6000 грн.);
		- сорочок в кількості 5 шт. по 400 грн. (2000 грн.);
		- взуття - берці вартістю 1300 грн.;
		- зимових черевик вартістю 3000 грн.;
		- чоловічої білизни в асортименті загальною вартістю 3000 грн.
		В звязку з викладеним, вказане майно не може бути предметом поділу.
		Відповідно до положень ст.ст.76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		За таких умов, позовні вимоги про поділ майна подружжя в цій частині не підлягають до задоволення.
		 
		В той же час вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Можливість відшкодування моральної шкоди особі внаслідок порушення її прав, передбачена ч.1 ст. 23 ЦК України.
		При цьому моральна шкода полягає:
		1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
		3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
		4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Як зазначено в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. з наступними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п.9 Пленуму).
		Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках, встановлених законом.
		Закріплений в нормативно-правових актах принцип непорушності права приватної власності означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Європейською конвенцією про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) гарантується кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла, яке охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла (п. 1 ст. 8 Конвенції).
		Пункт 2 ст.8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст. 8 Конвенції.
		Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		Згідно ст.150 ЖК УРСР власники квартири користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей, мають право на розпорядження квартирою, що знаходиться в приватній власності.
		Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Як закріплено в ч.2 ст.76 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.81 ЦПК України).
		Судом встановлено, що за договором дарування від 04 лютого 2015 року позивач подарував відповідачці квартиру АДРЕСА_1 , що належала позивачу за договором дарування від 02.11.2004 року.
		Позивач стверджує в позові, що відповідачкою не висловлювались умови припинення його права користування квартирою, він був впевнений у збереженні його права користування квартирою і іншої умови з відповідачкою, крім умови постійного проживання в квартирі в якості однієї сім`ї у них не було. 
		Вказані обставини не заперечувались відповідачем по справі.
		З 06 травня 2018 року позивач перебував в морському рейсі. Повернувшись з рейсу до квартири 29 липня 2018 року він виявив заміну замків на вхідних дверях квартири та встановлену без його відома охоронну сигналізацію. 
		Наступного дня 30.07.2018 року він звернувся із заявою до Чорноморського ВО Овідіопольського ВП ГУНПЕ в Одеській області (реєстраційний №7982, талон-повідомлення №196) про прийняття заходів до ОСОБА_2 , яка поміняла замки, чим перешкоджає доступу до квартири, в якій він постійно проживає, на телефонні дзвінки не відповідає. 
		Позивач потрапив до спірної квартири примусово в присутності працівників охоронного агентства.
		Вказані обставини підтверджені поясненнями свідків - працівників охоронного агентства та письмовими доказами, дослідженими в ході судового засідання, які наявні в матеріалах справи.
		У суду не виникає сумнівів щодо наявності моральних переживань та страждань позивача з приводу дій відповідачки, які обмежили позивача у праві користування квартирою, чим був порушений його звичайний уклад життя, для відновлення попереднього стану він змушений був звертатися до поліції та охоронного агентства, примусили до докладання додаткових зусиль для організації свого життя, відшукання місця тимчасового проживання у родичів. 
		Врахувавши зазначені обставини у справі в їх сукупності, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 5000 грн.
		 
		Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
		Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
		 
		V. Розподіл судових витрат між сторонами.
		Згідно чч.1, 2, 3 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи повязані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторонни або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторонни під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.
		Зокрема, згідно квитанції №44 від 10.08.2018 року (а.с.1 т.1) позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено 8205,80 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача пропорційно долі задоволених вимог у розмірі 4 102,90 грн.
		Згідно ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 
		В матеріалах справи є копії: 
		- договору про надання правової допомоги від 31 липня 2018 року (а.с.37 т.1);
		- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.38 т.1);
		- свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.39 т.1);
		- свідоцтва платника єдиного податку (а.с.40 т.1);
		- квитанції до прибуткового касового ордеру №14 від 31.07.2018 року про сплату ОСОБА_1 12 000 грн. за договором про надання правової допомоги (а.с.41 т.1). 
		Отже, у зв`язку із задоволенням позову частково, вимога про відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката підлягає задоволенню частково пропорційно долі задоволених вимог у розмірі 6000,00 грн.
		З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного - процесуального кодексу України, Суд, -
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, стягнення моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.
		2. Поділити спільне майно подружжя шляхом стягнення з ОСОБА_2 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) вартість належної йому Ѕ часток в спільному майні подружжя в розмірі 145 584,00 грн.
		3. Стягнути з ОСОБА_2 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., судові витрати у розмірі 4 102,90 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.
		4. В задоволенні решти вимог відмовити.
		5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		7. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		8. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		9. Повний текст рішення виготовлено 20 грудня 2019 року.
		 
		 
		 
		Суддя Іллічівського міського суду 
		Одеської області М.І.Петрюченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...