Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 488/5134/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: 26.12.2019. Зареєстровано: 27.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2019.
Дата набрання законної сили: 26.12.2019
Номер судового провадження: 22-ц/812/2110/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		26.12.19
		22-ц/812/2110/19
		Провадження № 22-ц/812/2110/19         Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О. 
		               
		 
		                                       
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 грудня 2019 року                                                     м. Миколаїв
		                                                                                   справа № 488/5134/18-ц
		Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
		       головуючого Данилової О.О.,
		       суддів: Базовкіної Т.М.,Коломієць В.В.,
		       із секретарем Андрієнко Л.Д.,
		переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом 
		ОСОБА_1 до
		фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 
		про захист трудових прав
		за апеляційною скаргою 
		фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 
		на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва, ухвалене 25 жовтня 2019 року суддею Селіщевою Л.І. в приміщенні цього ж суду (повне рішення складено 31 жовтня 2019 року),
		У С Т А Н О В И В:
		В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з позовом про захист трудових прав. 
		Позивачка зазначала, що з 1 лютого 2017 року на підставі трудового договору з ОСОБА_2 працювала продавцем продовольчих товарів в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 . В ніч з 16 на 17 вересня 2018 року в магазині сталась крадіжка та порушено кримінальну справу. 30 вересня 2018 року відповідач повідомив їй про утримання збитків з її заробітної плати, внаслідок чого між ними виник конфлікт. У зв`язку з недопущенням до роботи вона 5 жовтня 2018 року подала заяву про звільнення за власним бажанням, але 19 жовтня отримала трудову книжку та копію наказу №21 від 1 жовтня 2018 року про звільнення з 7 жовтня 2018 року за пунктом 3 статті 40 КЗпП (систематичне невиконання трудових обов`язків). Проте, за час роботи жодних доган та зауважень не мала, з актами та наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності її ніхто не знайомив.
		Посилаючись на те, що звільнення з роботи проведено з грубим порушенням вимог трудового законодавства, ОСОБА_1 просила визнати наказ №21 від 1 жовтня 2018 року незаконним; поновити її на роботі; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи із середнього заробітку 3740 грн.; та відшкодувати 20 000 грн. моральної шкоди, заподіяної порушенням її трудових прав та створенням значних перешкод у подальшому працевлаштуванні.
		Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та зазначив, що протягом 2018 року ОСОБА_1 неодноразово порушувала трудову дисципліну, а саме запізнювалась на роботу без поважних причин, за що неодноразово притягалась до дисциплінарної відповідальності, а саме 15 лютого, 2 травня та 6 жовтня 2018 року. Від дачі письмових пояснень, підписання актів та наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивачка відмовлялась. Звільнення ОСОБА_1 з роботи здійснено наказом №21 від 7 жовтня 2018 року за систематичне невиконання трудових обов`язків з дотриманням вимог трудового законодавства.
		Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 жовтня 2019 року, в якому ухвалою того ж суду від 1 листопада 2019 року виправлено описку, позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ № 21 від 1 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 поновлено на роботі, стягнуто 46 662, 20 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 5 000 грн. моральної шкоди. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць. Розподілені судові витрати. 
		Судове рішення мотивовано тим, що відповідач не довів наявність підстав та дотримання порядку притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередніх доган, що свідчить про незаконність звільнення її за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП. Порушення трудових прав позивачки є підставою для стягнення середнього заробітку та час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову. Апелянт не погодився з висновком суду щодо дійсної дати наказу № 21 про звільнення ОСОБА_1 та наслідків виправлення помилки. Наголошував на хибності висновку суду про необхідність ведення книги реєстрації наказів фізичними особами-підприємцями та безпідставності посилань на незаконність наказів про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності. Крім того відповідач посилався на недотримання судом порядку дослідження та оцінки доказів, що призвело до порушення принципу змагальності та рівності сторін перед законом та судом, а відповідно і права доступу до суду, передбаченого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		У відзиві на апеляційну скаргу (запереченнях) ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, виклала власну оцінку доводів апелянта, які оцінила як плутані, суперечливі та безпідставні.
		Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення та виклику учасників справи. 
		Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог  апеляційної скарги, апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
		Відповідно до статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		За правилами пункту 3 статті 40 КЗпП трудовий договір може бути розірваний власником підприємства (установи, організації) або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до цього працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
		За змістом  цієї норми  працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року з наступними змінами). 
		При цьому адміністрація повинна навести конкретні факти невиконання обов`язків, зазначити, коли вони мали місце, коли і які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнень.
		Порядок  застосування дисциплінарних стягнень відповідно до статті 149 КЗпП передбачає обов`язок адміністрації зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.  
		За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
		У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, як загальний принцип, що лежить в основі юридичної відповідальності, в тому числі й дисциплінарної. Проблема доказування дисциплінарного проступку лежить повністю на роботодавцеві. Для визнання протиправної поведінки працівника дисциплінарним проступком роботодавець зобов`язаний встановити наявність вини. Тобто працівник вважається невинуватим, поки не доведено його вини, а обов`язок її доведення покладається на роботодавця.
		Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Зміст цієї норми в сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП  дає підстави для висновку про те, що працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що з 1 лютого 2017 року на підставі безстрокового трудового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , ОСОБА_1 працювала продавцем продовольчих товарів (а.с.7). 
		Наказом № 21 від 1(згодом виправлено на «7») жовтня 2018 року про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнена з посади за пунктом 3 статті 40 КЗпП з формулюванням - за невиконання покладених трудових функцій навмисно та у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин трудових обов`язків (а.с. 6, 62).
		На підтвердження факту систематичного порушення трудових обов`язків відповідач надав :
		- наказ № 5 від 15 лютого 2018 року про оголошення ОСОБА_1 догани, виданого на підставі акту від того ж числа, який складено за фактом запізнення позивачки на роботу на 2 год. 20 хв. (а.с. 40, 43);
		- наказ № 7 від 2 травня 2018 року про оголошення ОСОБА_1 догани, виданого на підставі акту від того ж числа про запізнення позивачки на роботу на 1 год. (а.с. 39, 42);
		- наказ № 9 від 6 жовтня 2018 року про оголошення ОСОБА_1 догани, виданого на підставі акту від того ж числа про запізнення позивачки на роботу на 3 год. (а.с. 38, 41).
		Отже, відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 раніше тричі притягалась за дисциплінарної відповідальності, а саме 15 лютого, 2 травня та 6 жовтня 2018 року, що і стало підставою для її звільнення  7 жовтня 2018 року наказом № 21 за пунктом 2 частини 1 статті 40 КЗпП за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. 
		При цьому надані відповідачем докази та пояснення (а.с. 35-37) свідчать про те, що звільнення позивачки наказом № 21 від 7 жовтня 2018 року фактично є не притягненням до дисциплінарної відповідальності за конкретне правопорушення, вчинене після застосування попередніх стягнень, а має так званий «підсумковий» характер попередніх порушень (15 лютого, 2 травня, 6 жовтня 2018 року) та є їх наслідком.
		Не може вважатись законною підставою для звільнення ОСОБА_1 за наказом № 21 від 7 жовтня 2018 року факт порушення нею трудового розпорядку 6 жовтня 2018 року, оскільки за це правопорушення (навіть при доведеності його підстав) позивачка була притягнута до відповідальності у вигляді догани наказом № 9 від 6 жовтня 2018 року.
		Повторне притягнення до дисциплінарної відповідальності за одне і теж порушення трудової дисципліни суперечить конституційному принципу (стаття 61 Конституції України) та положенням частини 2 статті 149 КЗпП. 
		На порушення позивачкою трудових обов`язків після оголошення догани 6 жовтня 2018 року наказом № 9 відповідач ОСОБА_2 не посилається.
		Отже, апеляційний суд погоджується з основним висновком суду першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_1 з роботи наказом №21 від 7 жовтня 2018 року здійснено без законних підстав, що відповідно до статті 235 КЗпП є підставою для поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
		Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість висновків суду першої інстанції (щодо дійсної дати наказу № 21, недотримання порядку попереднього притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, необхідності ведення книги реєстрації наказів, порушення принципу змагальності та рівності сторін тощо), а також додатково надана апелянтом копія журналу реєстрації наказів з кадрових питань, правового значення не мають.
		Висновки апеляційного суду гуртуються на інших обставинах, які встановлені за документами, наданими самим відповідачем, за умови їх належності та достовірності. 
		Таким висновком, як зазначено вище, є незаконність звільнення згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП за такі порушення трудової дисципліни, які раніше вже були підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
		Не встановлено апеляційним судом і порушень судом першої інстанції принципу змагальності та рівності сторін перед законом та судом та прав, передбачених частиною 1 статті 6 Конвенції. Будь-яка оцінка судом наданих сторонами доказів, яка суперечить позиції однієї із сторін, не може вважатись наданням переваг або створенням сприятливих умов іншій стороні спору, та свідчити про порушення принципів змагальності, рівності та доступу до суду.
		Доводів щодо розміру середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди апеляційна скарга не містить.
		Відновлення порушених прав незаконно звільненого працівника здійснюється шляхом поновлення його на роботі, що не потребує додаткового визнання судом незаконним та скасування наказу про звільнення. Але цей висновок не впливає на вирішення спору по суті та обсяг прав і обов`язків сторін. 
		Отже, апеляційний суд не вбачає достатніх підстав для скасування судового рішення та відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 . 
		Керуючись статтями 374, 375 382 ЦПК України, апеляційний суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 жовтня 2019 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дня  прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання  повного судового рішення.
		 
		Головуючий                                        О.О.Данилова
		 
		Судді:                                                Т.М.Базовкіна
		 
		                                                       В.В.Коломієць 
		 
		 
		 
		                                                       
		 
		 
		 
		---------------------------------
		Повну постанову складено 26 грудня 2019 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...