Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 147/1161/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.12.2019. Зареєстровано: 27.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2019.
Дата набрання законної сили: 24.01.2020
Номер судового провадження: 2/147/643/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Тростянецький районний суд
		Вінницької області
		 
		 
		справа № 147/1161/19 
		номер провадження № 2/147/643/19
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		20 грудня 2019 року Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:
		головуючого судді     Дудікова А.В.,
		при секретарі     Чудак Г.І.,
		за участю:
		позивача ОСОБА_1 ,
		відповідача ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу № 147/1161/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,
		в с т а н о в и в:
		У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
		В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 10.04.2019 р. між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким позикодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 5000 доларів США, а відповідач зобов`язався їх повернути до 31.06.2019 р. Факт отримання позичальником грошових коштів підтверджується складеною розпискою від 10.04.2019р. ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання, щодо повернення суми заборгованості, належним чином не виконав, в результаті чого заборгованість за даним договором позики склала 5000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становить 123669,26 грн. Оскільки відповідачем в добровільному порядку не повернута заборгованість, позивач звернувся до суду з даним позовом. Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми, обрахованих за період з 01.07.2019 р. по 18.10.2019 р., що становить 1118,11 грн. та судові витрати у розмірі 1247,87 грн.
		Ухвалою суду від 15.11.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті.
		В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
		Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та поясни, що дійсно позивачем була передана йому певна сума на зберігання, однак кошти ОСОБА_1 він повернув. Також підтвердив факт написання розписки, однак дана розписка була написана після повернення коштів. Будь-яких клопотань не заявляв.
		Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.
		Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Частиною першою ст.16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Судом встановлено, що 10.04.2015 року відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 5000 доларів США, які зобов`язався повернути у строк до 31.06.2019 року. Факт отримання коштів та свої зобов`язання по їх поверненню позивачу, відповідач підтвердив власноручно написаною ним 10.04.2019 року письмовою розпискою (а.с.7).
		Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмовавід зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
		Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
		Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщойого зміст зафіксований водному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
		За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
		Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежновід найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором позики. Даний договір містить умови отримання позичальником в борг суми коштів із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів. При цьому, зважаючи на реальний характер договору позики, вказаний договір підтверджує факт передачі грошової суми позичальнику.
		До такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, зі змісту якої слідує, що відповідно до норм ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.
		Враховуючи зазначені вищі положення закону сам факт наявності у позивача, як позикодавця, розписки, написаної відповідачем, як позичальника, підтверджує укладення між ними договору позики. Інше відповідачем не доведено, оскільки у силу частини третьої статті 545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.
		Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		При цьому ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 1051 ЦК України не оспорював договір позики, не спростував, а навпаки, підтвердив факт написання ним розписки.
		Судом встановлено, що на дату звернення позивача до суду з даною позовною заявою відповідач ОСОБА_2 свої зобов`язання по укладеному між сторонами договору позики не виконав.
		Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом, тому стягненню підлягає сума боргу у гривневому еквіваленті за курсом, станом на день ухвалення судового рішення із врахуванням позовних вимог, оскільки позивач просив суд стягнути заборгованість у грошовому еквіваленті.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу за договором позики підлягають до задоволення частково у розмірі 116850,00 грн., оскільки позивачем позовні вимоги про стягнення суми боргу, наданого в доларах США, визначені в гривневому еквіваленті у розмірі 123669,26 грн., однак станом на дату ухвалення даного рішення офіційний курс гривні до долара США згідно даних з офіційного сайту НБУ становить 23,37 грн. за 1 долар США. Відповідно сума боргу становить: 23,37 грн. х 5000 доларів США = 116850,00 грн.
		Щодо позовної вимоги про стягнення трьох процентів річних, суд зазначає наступне.
		Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
		Оскільки відповідач прострочив повернення договору позики, відповідно до приписів статті 625 ЦК України, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню три проценти річних, які слід прораховувати від простроченої суми задоволеної судом за період з 01.07.2019 р. по 18.10.2019 р., тобто в межах заявленого позивачем періоду, а самев розмірі 1046,85 грн. (116850х3 % /365х109).
		За встановлених обставин позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних у підлягають задоволенню у розмірі 1046,85 грн.
		Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 1247,87 грн. відповідно до Закону України «Про судовий збір».
		Загальна сума задоволених вимог позивача складає 117896,85 грн.
		З огляду на вимоги статті 141 ЦПК України щодо покладення на сторін судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 117896,85 грн., що складає 94,4776 % від загальної суми заявлених позивачем вимог, суд стягує з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1178,96 грн.
		Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд -
		в и р і ш и в:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, - задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 116850 (сто шістнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн. та три проценти річнихв розмірі 1046,85 грн.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1178,96 грн.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач  ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Відповідач  ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .
		Повний текст рішення складено 24.12.2019 р.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...