Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/631/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 27.12.2019. Зареєстровано: 28.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2020.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Господарський суд Рівненської області 
		вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"24" грудня 2019 р. м. РівнеСправа № 918/631/19 
		 Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" до Державного підприємства "Бурштин України" про стягнення заборгованості в сумі 3 865 700 грн. 89 коп.
		 
		 
		представники:
		від позивача: Боримська І.О.;
		від відповідача: Мацепура В.С. 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" (далі - позивач) звернулось в Господарський суд Рівненської області із позовною заявою до Державного підприємства "Бурштин України" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 4 078 101 грн. 72 коп.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем порушено умови форвардного контракту №15 від 03.02.2016 року в частині поставки товару, а саме бурштин-сирець.
		Ухвалою суду від 10.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначити на "01" жовтня 2019 року.
		30 вересня 2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві.
		Ухвалою суду від 01.10.2019 року розгляд справи відкладено на 16.10.2019 року.
		08 жовтня 2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
		Ухвалою суду від 16.10.2019 року розгляд справи відкладено на 30.10.2019 року.
		28 жовтня 2019 року від представника позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог зі змісту якої вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 3 865 700,89 грн., з яких 1 368 078,19 грн. - сума основного боргу, 1 368 078,19 грн. - штраф, 586 268,31 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 406 494,63 грн. - інфляційне збільшення боргу, 111 882,55 грн. - 3% річних, 24 899,02 грн. - пеня, відповідно до форвардного контракту №15 від 03.02.2016 року. Крім того, просить суд повернути з Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 186,01 грн., сплачений на підставі квитанції, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи №918/631/19.
		Вказана заява відповідає вимогам ст.ст. 46, 170 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду. 
		30 жовтня 2019 року від представника відповідача надійшли заперечення на позовну заяву зі змісту яких вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позову з підстав, зазначених у запереченнях.
		Ухвалою суду від 30.10.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №918/631/19 на 30 днів - до 09 грудня 2019 року включно та відкладено розгляд справи 12.11.2019 року.
		В судовому засіданні 12.11.2019 року оголошено перерву до 26.11.2019 року.
		Ухвалою суду від 26.12.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 918/631/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на "09" грудня 2019 р. на 14:30 год.
		В судовому засіданні 09.12.2019 року оголошено перерву до 24.12.2019 року.
		24 грудня 2019 року від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, однак в судовому засіданні представник відповідача заявив, що відкликає дане клопотання з огляду на те, що обставини, які зазначені у клопотанні про витребування доказів визнані представником позивача.
		З огляду на вищезазначене, дане клопотання слід залишити без розгляду.
		У судовому засіданні 24.12.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених в позовній заяві з урахуванням відповіді на відзив та додаткових письмових пояснень. 
		Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві. 
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
		Між ТОВ "Українська Бурштинова Компанія" та ДП "Бурштин України" 03.02.2016 року було укладено форвардний контракт № 15 (далі - Контракт), в порядку та на умовах якого Продавець передає Покупцю у власність товар: бурштин-сирець (далі - Товар) відповідно до ТУ У 13970826.003-2000 "Бурштин", затверджених генеральним директором ДП "Укрбурштин" 26 грудня 2000р. та зареєстрованих Рівненським державним центром стандартизації, метрології та сертифікації 14 лютого 2001 р. за № 097/000638 зі змінами (далі - ТУ У 13970826.003-2000 "Бурштин"), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його (п. 1.1. контракту) (а.с.24-26).
		Відповідно до п. 2.1. форвардного контракту № 15 від 03.02.2016 року, Продавець поставляє Покупцю Товар на базисі поставки Інкотермс 2010 ЕХW (франко-склад) Україна, м. Рівне, вул. Київська, 94 в термін до 30 листопада 2016 року окремими партіями, визначеними у листі - замовленні, у межах обсягів, визначених п. 1.1. Контракту.
		Позивач як покупець за вказаним форвардним контрактом у період з 29.02.2016 року по 01.09.2016 року здійснив попередню оплату товару згідно з п. 1.3. форвардного контракту на користь Відповідача як продавця на загальну суму 1 610 000, 00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 року по 14.07.2016 року, даний акт звірки взаєморозрахунків підписаний позивачем та відповідачем (а.с. 38).
		Крім того, оплата позивачем вказаної суми грошових коштів підтверджується банківськими документами, а саме: заключною випискою за період з 31.01.2016 по 29.02.2016 року по клієнту ТОВ "УКРАЇНСЬКА БУРШТИНОВА КОМПАНІЯ" (а.с.27-29); заключною випискою за період з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року по клієнту ТОВ "УКРАЇНСЬКА БУРШТИНОВА КОМПАНІЯ" (а.с.30-31); квитанцією № 513570453.1 від 29.02.2016 року (а.с.32); квитанцією № 514857093.1 від 02.03.2016 року (а.с.33); звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 4 від 29.02.2016 року та № 5 від 02.03.2016 року (а.с.34-37).
		Однак, відповідач ні до 30.11.2016 року, як це передбачено Форвардним контрактом, ні по теперішній час не виконав свого зобов`язання як продавця з поставки товару на вказану суму грошових коштів.
		Відповідно до п. 1.4. форвардного контракту № 15 від 03.02.2016 року, остаточний розрахунок проводиться після проведення взаємозвірки між бухгалтерськими та фінансовими службами та підписання акту звірки взаємних розрахунків Сторонами.
		Згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.12.2018 року (а.с.41,42) та акту звірки взаєморозрахунків за період січень 2016 року - грудень 2018 року (а.с.39-40), підписаних сторонами, станом на 31.12.2018 року у ДП "БУРШТИН УКРАЇНИ" наявна заборгованість перед ТОВ "УКРАЇНСЬКА БУРШТИНОВА КОМПАНІЯ" у загальному розмірі 1 368 078 грн. 19 коп. згідно з форвардним контрактом № 15 від 03.02.2016 року.
		Як зазначено в п. 4.6. форвардного контракту № 15 від 03.02.2016 року, якщо зустрічне виконання зобов`язання здійснено однією зі Сторін, незважаючи на невиконання другою Стороною своїх зобов`язань, друга Сторона повинна виконати свої зобов`язання за цим Контрактом.
		Відповідно до п. 8.3. форвардного контракту № 15 від 03.02.2016 року, цей Контракт набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 01 лютого 2017 року, а в частині невиконаних зобов`язань - до їх повного виконання Сторонами.
		Вказаний форвардний контракт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відбитками печаток останніх.
		Позивач надіслав відповідачеві лист щодо виконання умов форвардного контракту № 15, який отриманий останнім 01.07.2019 року (а.с.43-44), а також претензію вих. № 14/13п від 08.07.2019 року (а.с.45-50), в яких позивач просить відповідача повернути сплачені ним грошові кошти та сплатити всі штрафні санкції, передбачені форвардним контрактом.
		У відповідь на вказаний лист Відповідач надав Позивачеві відповідь вих. № 86/1 від 08.07.2019 року (а.с.51-52), в якій зазначив наступне:
		"Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА БУРШТИНОВА КОМПАНІЯ" як покупець за вказаним Форвардним контрактом у період з 29.02.2016 по 01.09.2016 року здійснило оплату товару на користь Державного підприємства "БУРШТИН УКРАЇНИ" як продавця на загальну суму 1 612 179 грн. 24 коп.
		Проте, у зв`язку з відсутністю достатньої кількості бурштину-сирця Державне підприємство "БУРШТИН УКРАЇНИ" не мало, та не має змоги виконати свої зобов`язання за укладеним форвардним контрактом №15 від 03.02.2016 року."
		У зв`язку із порушенням відповідачем термінів поставки необхідної кількості попередньо оплаченого бурштину-сирцю позивачем нараховано та заявлено до стягнення з останнього стягнення заборгованості в сумі 4 078 101 грн. 72 коп., з яких 1 368 078,19 грн. - сума основного боргу, 1 368 078,19 грн. - штраф, 586 268,31 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 581 338,90 грн. - інфляційне збільшення боргу, 149 439,11 грн. - 3% річних, 24 899,02 грн.  пеня.
		28 жовтня 2019 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог зі змісту якої вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 3 865 700,89 грн., з яких 1 368 078,19 грн. - сума основного боргу, 1 368 078,19 грн. - штраф, 586 268,31 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 406 494,63 грн. - інфляційне збільшення боргу, 111 882,55 грн. - 3% річних, 24 899,02 грн. - пеня, відповідно до форвардного контракту №15 від 03.02.2016 року (а.с. 141-145). Дана заява ухвалою суду від 26.11.2019 року прийнята судом до розгляду. 
		Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.
		Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
		Враховуючи те, що від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, провадження в частині вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 212 400, 83 грн. підлягає закриттю.
		Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
		Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.
		Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із виконанням умов форвардного контракту щодо своєчасної поставки товару, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.
		Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. 
		За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		За своєю правовою природою укладений між сторонами конртакт є договором поставки.
		Згідно частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		За змістом статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до приписів статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
		Отже, статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця вимагати повернення передплати від продавця за умови прострочення виконання зобов`язання з постачання.
		З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов форвардного контракту № 15 Позивач, як покупець за вказаним форвардним контрактом, у період з 29.02.2016 року по 01.09.2016 року здійснив попередню оплату товару згідно з п. 1.3. форвардного контракту на користь Відповідача як продавця на загальну суму 1 610 000, 00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 року по 14.07.2016 року, даний акт звірки взаєморозрахунків підписаний Позивачем та Відповідачем (а.с. 38).
		Крім того, оплата Позивачем вказаної суми грошових коштів підтверджується банківськими документами, а саме: заключною випискою за період з 31.01.2016 по 29.02.2016 року по клієнту ТОВ "УКРАЇНСЬКА БУРШТИНОВА КОМПАНІЯ" (а.с.27-29); заключною випискою за період з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року по клієнту ТОВ "УКРАЇНСЬКА БУРШТИНОВА КОМПАНІЯ" (а.с.30-31); квитанцією № 513570453.1 від 29.02.2016 року (а.с.32); квитанцією № 514857093.1 від 02.03.2016 року (а.с.33); звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 4 від 29.02.2016 року та № 5 від 02.03.2016 року (а.с.34-37).
		Однак, Відповідач ні до 30.11.2016 року, як це передбачено Форвардним контрактом, ні по теперішній час не виконав свого зобов`язання як продавця з поставки товару на вказану суму грошових коштів.
		Згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.12.2018 року (а.с.41,42) та акту звірки взаєморозрахунків за період січень 2016 року - грудень 2018 року (а.с.39-40), підписаних сторонами, станом на 31.12.2018 року у ДП "БУРШТИН УКРАЇНИ" наявна заборгованість перед ТОВ "УКРАЇНСЬКА БУРШТИНОВА КОМПАНІЯ" у загальному розмірі 1 368 078 грн. 19 коп. згідно з форвардним контрактом № 15 від 03.02.2016 року.
		Отже, отримання коштів відповідачем відбувалось у межах та на підставі форвардного контракту №15 від 03.02.16 року, тобто при наявності достатніх правових підстав.
		Таким чином, приймаючи до уваги наведене, правовою підставою перерахування грошових сум є форвардний контракт, яким обумовлена попередня оплата, що підпадає під правове регулювання ст. 693 Цивільного кодексу України.
		Одночасно, доказів поставки товару відповідачем суду не надано.
		Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Вказаний форвардний контракт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відбитками печаток останніх.
		Позивач надіслав відповідачеві лист щодо виконання умов форвардного контракту № 15, який отриманий останнім 01.07.2019 року, а також претензію вих. № 14/13п від 08.07.2019 року, в яких позивач просить відповідача повернути сплачені ним грошові кошти та сплатити всі штрафні санкції, передбачені форвардним контрактом.
		У відповідь на вказаний лист Відповідач надав Позивачеві відповідь вих. № 86/1 від 08.07.2019 року, в якій зазначив наступне:
		"Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА БУРШТИНОВА КОМПАНІЯ" як покупець за вказаним Форвардним контрактом у період з 29.02.2016 року по 01.09.2016 року здійснило оплату товару на користь Державного підприємства "БУРШТИН УКРАЇНИ" як продавця на загальну суму 1 612 179 грн. 24 коп. Проте, у зв`язку з відсутністю достатньої кількості бурштину-сирця Державне підприємство "БУРШТИН УКРАЇНИ" не мало та не має змоги виконати свої зобов`язання за укладеним форвардним контрактом №15 від 03.02.2016 року."
		За вказаних обставин, позивач має право вимагати від відповідача повернення попередньої оплати за не отриманий товар, а тому, позовні вимоги про стягнення 1 368 078,18 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		 
		Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 586 268,31 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 01.12.2016 року по 22.08.2019 року, посилаючись на ст. ст. 693, 536 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, обчислюючи їх від облікової ставки Національного банку України.
		Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
		Як вбачається з матеріалів справи, умовами форвардного контракту №15, укладеного між сторонами, розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено, проте чинним законодавством не визначено, що такі проценти є штрафними санкціями, а отже необґрунтованим є посилання позивача на приписи ч.6 ст.231 ГК України, яка визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
		Так, проценти за користування чужими грошовими коштами не є штрафною санкцією, і їх віднесено до іншого способу захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає в отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 586 268,31 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягають.
		 
		Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 406 494,63 грн. - інфляційне збільшення боргу за період з січня 2017 року по липень 2019 року та 111 882,55 грн. - 3% за період з 01.12.2016 року по 22.08.2019 року, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
		Проценти річних та збитки, завдані інфляцією, нараховані позивачем від суми неповернутої попередньої оплати в розмірі 1 368 078,19 грн.
		Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Приписами статті 625 Цивільного кодексу України, передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.
		Грошові зобов`язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов`язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України і статтею 174 Господарського кодексу України.
		Згідно із частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Грошовим зобов`язанням, відповідно до ст. ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України є виражене в грошових одиницях зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Натомість, стягнення з відповідача суми боргу, що становить попередню оплату за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплачених коштів особою, яка неналежно виконала свої зобов`язання за договором поставки.
		За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.
		При цьому, суд враховує положення пункту 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 №14, де зазначено, що обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов`язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов`язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.
		Окрім того, Верховний Суд України у постанові від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14 виклав правову позицію про те, що стягнення з продавця суми попередньої оплати, перерахованої за договором купівлі - продажу, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.
		На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
		Отже, повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов`язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.
		Вказану правову позицію викладено Верховним Судом в постановах від 07.03.2018 року у справі № 910/23585/16, від 20.11.2018 року у справі № 916/75/18, від 17.10.2018 року у справі № 923/1151/17.
		Судом встановлено, що покупець здійснив попередню оплату товару, обумовлену договором, натомість продавець у встановлений строк товар не передав, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про повернення суми попередньої оплат.
		Таким чином, боржник допустив порушення обов`язку передати відповідний товар, тобто право кредитора на повернення коштів виникло до звернення до суду внаслідок порушення боржником обов`язку передати кредиторові відповідний товар
		Отже, положеннями ст. 625 ЦК встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
		Оскільки у справі, яка розглядається, право на повернення грошових коштів виникло у кредитора до звернення до суду внаслідок порушення боржником обов`язку передати кредиторові відповідний товар, це право не становить зміст основного зобов`язання. Грошовим є зобов`язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору.
		Зобов`язання поставити товар, передати річ, здійснити будівництво тощо не набуває характеру грошового внаслідок ухвалення судового рішення про повернення/стягнення коштів за його невиконання.
		Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16.
		З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 406 494,63 грн.  інфляційних втрат та 111 882,55 грн. - 3% є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
		 
		Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 368 078,19 грн.  штрафу та 24 899,02 грн.  пені, то слід зазначити наступне.
		Як вказано п. 5.2. форвардного контракту № 15 від 03.02.2016 року, за невиконання Продавцем умов Контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 100 (сто) відсотків вартості недопоставленого Товару.
		Відповідно до п. 5.3. форвардного контракту № 15 від 03.02.2016 року, Продавець за несвоєчасну поставку Товару, сплачує Покупцю штраф у розмірі 0.01 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
		Надаючи правову кваліфікацію доказам, що подані сторонами, та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного. 
		Проаналізувавши умови укладеного між ТОВ "Українська Бурштинова Компанія" та ДП "Бурштин України" правочину, що датований 03.02.2016 року за номером №15, суд прийшов до висновку, що він містить положення, які за своєю правовою природою відповідають змісту договору поставки. 
		За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( частина 1 статті 712 ЦК України). 
		До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.1 статті 712 ЦК України). 
		За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). 
		Однак, як вбачається з п.2.1. форвардного контракту  Продавець поставляє Покупцю Товар на базисі поставки Інкотермс 2010 EXW (франко-склад) Україна, м. Рівне, вул.. Київська, 94 в термін до 30 листопада 2016 року, окремими партіями, визначеними у листі-замовленні, у межах обсягів, визначених п. 1.1. Контракту.
		Пунктом 2.1.1 форвардного контракту передбачено, що листи-замовлення на кожну окрему партію Товару складаються Покупцем з урахуванням обсягів, передбачених п.1.1. даного Контракту, та підписуються Покупцем та Продавцем.
		Тобто, з вищезазначених пунктів контракту слідує, що Покупець (Позивач) прийняв на себе обов`язок замовляти партії товару, визначених у листах-замовленнях, у межах обсягів, визначених п. 1.1. Контракту.
		Отже, укладаючи даний контракт сторони обумовили, що позивач повинен сам складати та надавати продавцю листи-замовлення на кожну окрему партію товару для її поставки Покупцю.
		У матеріалах справи відсутні докази наданих Покупцем Продавцю листів-замовлень на кожну окрему партію Товару, як це передбачено умовами форвардного контракту №15.
		При цьому позивач вказує, що постачальник не поставив товар у тих обсягах та у строки, які обумовлені контрактом. 
		Відповідно до положень ст.610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник уважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК). 
		Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (чч.1, 2 ст.217 ГК). Штрафними санкціями відповідно до ч.1 ст.230 ГК визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. 
		Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються в господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (ч.1 ст.199 ГК). 
		Видами забезпечення виконання зобов`язання, за змістом положень ч.1 ст.546 ЦК, є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а ч.2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. 
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений ст.627 ЦК, мають право встановити й інші, крім тих, що передбачені ч.1 ст.546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
		За змістом положень ч.4 ст.231 ГК, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). 
		Так, у даному випадку сторони контракту обумовили, що за невиконання Продавцем умов Контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 100 (сто) відсотків вартості недопоставленого Товару. Також, Продавець за несвоєчасну поставку Товару, сплачує Покупцю штраф у розмірі 0.01 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункти 5.2., 5.3.).
		Разом з тим, позивач (покупець) не надав відповідачу (продавцю) листи-замовлення на кожну окрему партію Товару, як це передбачено умовами форвардного контракту №15.
		Слід зауважити, що ні позивач, ні відповідач не надали суду належних та допустимих доказів того, що позивач надав відповідачу листи-замовлення на кожну окрему партію Товару, як це передбачено умовами форвардного контракту №15, а відповідач у свою чергу відмовив позивачу у наданні товару, або надавав неякісний товар чи не у повному обсязі тощо, чи якимись іншими діями перешкоджав позивачу в отриманні цього товару. 
		Тобто, своїми діями Позивач теж допускав порушення умов укладеного правочину (п. 2.1. та п.2.1.1. форвардного контракту № 15 від 03.02.2016 року), що у свою чергу і призвело до порушення термінів поставки всього запланованого об`єму продукції не з вини Відповідача.
		Отже вбачається, що позивачем не доведено того факту, що ДП "Бурштин України" порушило умови форвардного контракту та якимось чином перешкоджало ТОВ "Українська бурштинова компанія" надати листи-замовлення і отримати продукцію. 
		Натомість умови укладеного між сторонами форвардного контракту не містять положень, які б зобов`язували ДП "Бурштин України" будь-яким іншим способом поставляти товар позивачу, окрім як способом, що обумовлений у п. 2.1. форвардного контракту. 
		Враховуючи викладене, оскільки є доведеним факт неналежного виконання також і позивачем своїх зобов`язань за форвардним контрактом № 15 від 03.02.2016 року в частині вчасного надання відповідачу листів-замовлень на кожну окрему партію Товару, як це передбачено умовами форвардного контракту №15, що призвело до порушення строків на поставку продукції, - суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 1 368 078,19 грн.  штрафу та 24 899,02 грн.  пені
		Позивачем не подано належних та допустимих доказів того, що ним вжито усіх залежних від нього заходів щодо вчасного отримання продукції за форвардним контрактом, також не підтверджено, що несвоєчасна поставка товару є виключно наслідком неправомірних дій зі сторони ДП "Бурштин України".
		Тому, враховуючи викладене, з огляду на відсутність підтвердження наведених вище обставин, позивач позбавляється права щодо стягнення штрафу та пені з відповідача, передбаченої пунктами 5.2. та 5.3. форвардного контракту. 
		Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. 
		За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Українська бурштинова компанія" до ДП "Бурштин України" є обґрунтованими частково, підтвердженими належними доказами частково та такими, що підлягають задоволенню частково на загальну суму 1 368 078,19 грн.
		Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за позовом покладаються на відповідача в розмірі 20 521,17 грн. пропорційно розміру задоволених вимог та вимог, провадження у справі в частині стягнення яких закрито.
		Разом з тим, відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
		Враховуючи зменшення позивачем розміру позовних вимог та наявність заяви про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 3 186,01 грн., господарський суд вбачає підстави для повернення судового збору у сумі 3 186,01 грн., що сплачений відповідно до квитанції № 0.0.1455030666.1 від 04.09.2019 року на суму 61 171,53 грн., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 918/631/19.
		Керуючись статтями 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" - задовольнити частково.
		2. Стягнути з Державного підприємства "Бурштин України" (33027, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Київська, буд. 94, код ЄДРПОУ 34112754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 44Б, поверх 2, офіс, 4, код ЄДРПОУ 38900925) 1 368 078 (один мільйон триста шістдесят вісім тисяч сімдесят вісім) грн. 19 коп. - боргу та 20 521 (двадцять тисяч п`ятсот двадцять одну) грн. 17 коп. - відшкодування витрат на оплату судового збору.
		3. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" до Державного підприємства "Бурштин України" заборгованості в сумі 2 497 622 (два мільйони чотириста дев`яносто сім тисяч шістсот двадцять дві) грн. 70 коп. - відмовити. 
		4. Провадження у справі в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" до Державного підприємства "Бурштин України" заборгованості в сумі 212 400 (двісті дванадцять тисяч чотириста) грн. 83 коп. - закрити. 
		5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
		6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 44Б, поверх 2, офіс, 4, код ЄДРПОУ 38900925) з Державного бюджету України - 3 186,01 грн. судового збору, сплаченого згідно квитанції № 0.0.1455030666.1 від 04.09.2019 року на суму 61 171,53 грн., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 918/631/19. Ухвалу видати після набрання рішенням законної сили. 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України. 
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 27 грудня 2019 року.
		 
		 
		Суддя Романюк Ю.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...