Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/4784/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Створення терористичної групи чи терористичної організації.
Надіслано для оприлюднення: 27.12.2019. Зареєстровано: 29.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2020.
Дата набрання законної сили: 24.01.2020
Номер судового провадження: 1-кп/461/163/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22018140000000029

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 461/4784/18 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		24.12.2019 року. м. Львів.
		Галицький районний суд м. Львова
		в складі:    
		головуючого судді         ОСОБА_1 ,
		суддів                 ОСОБА_2 , 
		                        ОСОБА_3 
		        за участю:    
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		               прокурора             ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого         ОСОБА_6 ,
		захисника             ОСОБА_7 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення:
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Щастя Новоайдарського району Луганської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні малолітній син  ОСОБА_8  2018 року народження, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судженого, 
		 
		за ч. 1 ст. 258-3 Кримінального кодексу України, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		обвинувачений  ОСОБА_6 в листопаді 2015 року реалізуючи свої злочинні наміри, які полягали у протидії силам АТО в зоні проведення Антитерористичної операції, достовірно знаючи про проведення на території Луганської області України Антитерористичної операції проти терористичної організації «Луганська народна республіка» та усвідомлюючи, що сили і засоби АТО використовуються для захисту суверенітету і територіальної цілісності України, а активні бойові дії проти них на території, підконтрольній органам державної влади України, призводять до загибелі військовослужбовців, мирного населення, пошкодження військової техніки, об`єктів інфраструктури, тощо, та відтак наносять шкоду боєздатності підрозділів сил АТО, діючи умисно, з корисливих мотивів, добровільно вступив до незаконного збройного формування - так званої «Луганської народної респу бліки», а саме: «2 окремої гвардійської мотострілецької бригади ім. К.Є. Ворошилова 2 армійського корпусу Народної міліції «ЛНР» на посаду санітара по евакуації поранених медичного взводу.
		При цьому, ОСОБА_6 , вступаючи до вказаного, не передбаченого законом збройного формування - терористичної організації «ЛНР», був достовірно обізнаний, що воно відноситься до збройних формувань, а саме  має організаційну структуру військового типу (поділяється на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, які носять формений одяг військового типу), характеризується наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими органами досудового розслідування особами здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), має воєнізований характер завдань та методів (здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей України) та ставить перед собою специфічні завдання (утримання території окремих районів Луганської області, тимчасово не підконтрольних органам державної влади України, встановлення на території цих районів Луганської області військового стану (перевірка документів у осіб, чергування з вогнепальною зброєю на підконтрольних об`єктах, обладнання на території зазначених районів Луганської області так званих «блок постів» для здійснення збройного опору Збройним Силам України та іншим військовим формуванням України) та має для цього відповідні матеріальні засоби (вогнепальну зброю, боєприпаси та військову техніку).
		Вказану організацію - «Луганську народну республіку» створено 27.04.2014року у м. Луганську, Луганської області з метою здійснення терористичної діяльності. Її завданнями є зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вплив на прийняття рішень, вчинення та не вчинення дій органами державної влади України, шляхом застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		Вказана організація є стійким об`єднанням невизначеного кола осіб, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому відповідно до абз. 19 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією.
		При цьому, на керівників та учасників спеціально створених в структурі «ЛНР» незаконних збройних формувань покладається забезпечення стійкості даної терористичної організації шляхом вчинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних сил України.
		З квітня 2014 року по теперішній час учасниками терористичної організації «ЛНР», з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади і місцевого самоврядування, зокрема щодо визнання легітимності діяльності «ЛНР» та влади її керівників, здійснюються захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів інфраструктури на території Луганської області, акти застосування збройної сили проти держави України, чиниться збройний опір правоохоронним органам України та іншим представникам сил антитерористичної операції у відновленні територіальної цілісності України та забезпеченні правопорядку, вчиняються інші злочини. 
		Як наслідок, під контролем терористичної організації «ЛНР» опинилась частина території Луганської області, статус якої визначено постановою Верховної Ради України № 254-VIII від 17.03.2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» та постановою Верховної Ради України № 252-VIII від 17.03.2015 року «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування».
		Злочини, вчинені представниками терористичної організації «ЛНР» визначені у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання «ЛНР» терористичною організацією. Зокрема, у зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав-членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою ВРУ від 14.01.2015 за № 106-VIII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22.07.2014 за № 1596-VII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 за № 145-VIIІ.
		07.04.2014 року за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції.
		13.04.2014 року через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України виконувач обов`язків Президента України Указом від 14.04.2014 за № 405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», після чого на території Донецької та Луганської областей розпочато широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних сил України та інших військових формувань.
		Наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ № 33/6/9 від 07.10.2014 року районами проведення АТО визначено території Донецької та Луганської областей. Для проведення АТО, згідно з вимогами ст. 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», залучено військові підрозділи Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України.
		24.02.2018 року, набрав чинності Закон Українивід18.01.2018року№2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», який визначає, що Антитерористична операція на Сході України буде проходити поряд із Операцією об`єднаних сил. 
		07.10.2014року самопроголошеним керівником «Луганської Народної Республіки» ОСОБА_9 видано указ № 15, яким створено незаконне військове формування - так звану «Народну міліцію ЛНР» (далі  народна міліція «ЛНР»), до складу якої входять підрозділи («бригади», «батальйони», «корпуси» тощо), покликані вирішувати завдання по протидії антитерористичній операції, збору і опрацюванню інформації про сили та засоби, які використовують правоохоронні та військові органи України в ході її проведення (далі сили та засоби АТО), а також вербуванню нових членів «ЛНР» та підшуканню пособників терористичної діяльності.
		Місцем дислокації «2 окремої гвардійської мотострілецької бригади ім. К.Є. Ворошилова 2 армійського корпусу Народної міліції «ЛНР» є територія колишнього Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Дідоренка, який знаходиться за адресою: м. Луганськ, смт. Ювілейне, вул. Генерала Дідоренка, буд. 4г.
		При цьому, ОСОБА_6 усвідомлював, що зазначений підрозділ терористичної організації «ЛНР» не відноситься до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про Національну поліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими визначено створення та функціонування збройних формувань України.
		В січні 2016 року, ОСОБА_6 командуванням вказаного незаконного збройного формування був призначений на посаду інженера-сапера у «1 відділення розвідувального взводу 2 мотострілецького батальйону 2 окремої гвардійської мотострілецької бригади ім. К.Є. Ворошилова 2 армійського корпусу Народної міліції терористичної організації «ЛНР».
		Згодом, в березні 2016 року, ОСОБА_6 призначено на посаду командира «3 відділення розвідувального взводу 2 мотострілецького батальйону 2 окремої гвардійської мотострілецької бригади ім. К.Є. Ворошилова 2 армійського корпусу Народної міліції терористичної організації «ЛНР», із військовим званням «рядовий».
		Того ж місяця, керуючись особистими мотивами, ОСОБА_6 самовільно покинув вказане незаконне збройне формування, внаслідок чого, згідно наказу № 117 від 24 березня 2016 року, був звільнений з його лав.
		Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав частково, заперечив кваліфікацію, визнав фактичні обставини, пояснив суду, що до жовтня 2015 року він, будучи за освітою інженером-електриком працював електромонтером на Луганській теплоелектростанції, що у м. Щастя, Луганської області. У зв`язку із бойовими діями у 
		м. Щастя він, як і частина працівників був відправлений у безоплатну відпустку. У зв`язку із скрутним фінансовим становищем почав пошуки нового місця працевлаштування та довідався, що на підприємстві «Луганські електричні мережі», яке знаходиться на непідконтрольній території України у м. Луганську існують вакансії. Обов`язковою умовою працевлаштування на підприємство була перевірка особи ОСОБА_6 так званою «МГБ ЛНР» у зв`язку із ймовірністю його причетності до українських спецслужб. В подальшому він довідався, що однією з умов швидшого проходження перевірки так званою «МГБ ЛНР» та подальшого працевлаштування є проходження курсу молодого бійця у незаконному збройному формуванні «ЛНР», а саме «Народній міліції» строком 1 місяць. Він погодився на це і у листопаді 2015 року добровільно вступив до незаконного збройного формування «Луганської народної респу бліки»,а саме:«2окремої гвардійськоїмотострілецької бригадиім.К.Є.Ворошилова 2армійського корпусуНародної міліції«ЛНР» напосаду санітарапо евакуаціїпоранених медичноговзводу. Наголосив, що зробив це у зв`язку із важким матеріальним становищем, проходив службу у зв`язку із бажанням швидше працевлаштуватися на роботу, ідеологічних мотивів у нього не було. В подальшому ОСОБА_6 призначали на інші посади у цьому незаконному збройному формуванні, зокрема командира відділення розвідувального взводу. У березні 2016, розуміючи, що його із працевлаштуванням обманули, керуючись особистими мотивами, ОСОБА_6 , самовільно залишив вказане незаконне збройне формування. Як йому пізніше стало відомо, у зв`язку з цим він був звільнений з його лав. Зазначив, що він не брав участі у бойових діях.
		За час перебування у лавах вказаного незаконного збройного формування був забезпечений військовою формою, зброєю, боєприпасами, отримував заробітну платню. Безпосередньо участь у збройних зіткненнях із військовими Збройних Сил України не приймав, їздив на полігон на навчання, виконував штабну роботу.
		Не заперечуючи фактичних обставин, що встановлені в ході досудового слідства обвинувачений вважає, що його дії слід кваліфікувати за ст. 260 КК України як участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
		Крім частково визнавальних показань обвинуваченого  ОСОБА_6 , його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України стверджується наступними дослідженими та перевіреними під час судового слідства доказами:
		-показаннями свідка ОСОБА_10 ,який пояснив,що він,виконуючи службовіобов`язки заступниканачальника службиракетно-артилерійськогоозброєння штабу НОМЕР_1 окремої гвардійськоїмотострілецької бригади2армійського корпусу« ІНФОРМАЦІЯ_2 »терористичної організації«ЛНР» приблизнов кінці2015та початку2016років неодноразовобачив ОСОБА_6  по місцю дислокації вказаного незаконного збройного формування на території колишнього ІНФОРМАЦІЯ_3 , який знаходиться за адресою: м. Луганськ, смт. Ювілейне, вул. Генерала Дідоренка, буд. 4г. ОСОБА_6 йому знайомий як командир розвідувального взводу 2 мотострілецького батальйону 2 окремої гвардійської мотострілецької бригади ім. К.Є. Ворошилова 2 армійського корпусу Народної міліції терористичної організації «ЛНР». З приводу можливої участі ОСОБА_6 у бойових зіткненнях із військовослужбовцями Збройних Сил України повідомити нічого не зміг.
		-Даними протоколу пред`явлення особи до впізнання свідку ОСОБА_11 від 13.03.2018 а.с. 89-90;
		-Даними протоколу за результатами проведення НСРД від 28.07.2017 а.с. 100 -112;
		-Даними протоколу огляду результатів НСРД від 14.03.2018 а.с. 113-115;
		-Даними протоколу за результатами проведення НСРД від 12.06.2016, а.с. 136-143;
		-Даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів, а саме: матеріалів кримінального провадження №22015130000000355 від 07.08.2015, а.с. 134-135;
		-Даними висновку комп`ютерно-технічної експертизи телефона обвинуваченого, а.с. 161-168;
		-Даними копії наказу №117 від 24.03.2016 про звільнення ОСОБА_6 з військової частини НОМЕР_2 , що відноситься до незаконних збройних формувань так званої «ЛНР»;
		-Даними копії довідки з торгового дому «Нафтопродукт» (м. Луганськ) від 08.02.2018;
		-Даними протоколу огляду матеріалів кримінального провадження 
		№ 22018140000000019, а саме: протоколів допиту як свідка ОСОБА_6 , а.с. 207;
		-Даними копії протоколу допиту як свідка ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 22018140000000019, а.с. 208-211;
		-Даними копії журналу судового засідання щодо допиту як свідка ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 22018140000000019, а.с. 212-214;
		-Даними протоколу огляду матеріалів кримінального провадження 
		№ 22018140000000018, а саме: протоколів допиту як свідка ОСОБА_6 , а.с. 215;
		-Даними копії протоколу допиту як свідка ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 22018140000000018, а.с. 216-219;
		-Даними копії журналу судового засідання щодо допиту як свідка ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 22018140000000018, а.с. 220-223;
		-Даними протоколу огляду матеріалів кримінального провадження 
		№ 22018140000000020, а саме: протоколів допиту як свідка ОСОБА_6 , а.с. 224;
		-Даними копії протоколу допиту як свідка ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 22018140000000020, а.с. 225-228;
		-Даними копії журналу судового засідання щодо допиту як свідка ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 22018140000000020, а.с. 229-231.
		 
		Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі зазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Вони узгоджуються між собою.
		В той же час, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення. У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що передбачений КПК України.
		При цьому,під чассудового розглядусправи,колегія суддіввраховує,що державнимобвинуваченням булодоведено,що ОСОБА_6 усвідомлював, що «ЛНР», «ДНР» та інші незаконні збройні формування, які структурно входить до силового блоку терористичних організацій «ЛНР», «ДНР» діють на території України саме як терористичні організації,діють на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції, і обвинувачений сприяв у діяльності вказаних терористичних організаціях.
		Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з`ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою. 
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, колегія суддів виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		Таким чином, суд вважає, що винуватість  ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України доведена повністю.
		Суд відхиляє заперечення сторони захисту та обвинуваченого  ОСОБА_6 про те,що вчиненіним діїслід кваліфікуватиза ст.260КК Українияк участьу діяльностіне передбаченогозаконом збройногоформування,оскільки ОСОБА_6 усвідомлено брав участь у діяльності терористичної організації, тому його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 258-3 КК України. 
		Обставин, які пом`якшують покарання, судом не встановлено.
		Обставин, які обтяжують покарання, суд не вбачає.
		Обираючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, його наслідки, особу обвинуваченого, який вину у вчиненні злочину визнав частково, раніше не суджений, сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику за місцем проживання, сімейний стан, наявність малолітньої дитини, тому покарання обвинуваченому слід обрати в межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочин, у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення не можливе без ізоляції від суспільства, без конфіскацією особистого майна.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 , виходячи з клопотань прокурора та захисника про зміну запобіжного заходу на особисте зобовязання у зв`язку з винятковою обставиною - обміном обвинуваченого на осіб військових формувань України та цивільних заручників, що перебувають у полоні терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР» 29.12.2019 року, враховуючи особу обвинуваченого, тяжкість злочинних діянь, його процесуальну поведінку, та винятковий випадок - проведення обміну обвинуваченого на осіб військових формувань України та цивільних заручників, що перебувають у полоні терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР» 29.12.2019 року, слід залишити тримання під вартою до 28.12.2019 року включно, з 29.12.2019 року  змінити запобіжний захід до набрання вироком законної сили із тримання під вартою на особисте зобов`язання, та звільнити обвинуваченого з-під варти. Повернути ОСОБА_6 паспорт громадянина України. 
		Дана позиція суду узгоджується із нормою ч.3 ст. 377 КК України, згідно якої якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до арешту чи позбавлення волі, суд у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою, та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.
		 
		Також слід надати дозвіл працівникам Управління служби безпеки України у Львівській області на етапування ОСОБА_6 до місця здійснення обміну на військово  полонених збройних формувань України та цивільних заручників.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_6 слід рахувати з моменту фактичного затримання 13.03.2018 року.
		Речовий доказ, носій слідів злочину, згідно з вимогами ст. 100 КПК України, слід знищити.
		Судові витрати, вартість проведення експертизи в розмірі 2574,00 грн., слід покласти на обвинуваченого.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 Кримінального кодексу України та обрати покарання  8 років позбавлення волі без конфіскації особистого майна.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому  ОСОБА_6 рахувати з моменту фактичного затримання 13 березня 2018 року.
		Запобіжний захід ОСОБА_6 залишити тримання під вартою до 28.12.2019 року включно, з 29.12.2019 року  змінити запобіжний захід до набрання вироком законної сили із тримання під вартою на особисте зобов`язання, та звільнити обвинуваченого з-під варти.
		Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язок прибувати до суду за кожною вимогою та не відлучатися із населеного пункту в якому він перебуває /м.Львів/ без дозволу суду.
		Попередити обвинуваченого ОСОБА_6 що в разі невиконання покладеного на нього обов`язку, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід або накладене грошове стягнення.
		Повернути ОСОБА_6 паспорт громадянина України.
		Надати дозвіл працівникам Управління служби безпеки України у Львівській області на етапування  ОСОБА_6 до місця здійснення обміну на військово  полонених збройних формувань України та цивільних заручників.
		 
		Речовий доказ  мобільний телефон марки «BLUBOO», IMEI1: НОМЕР_3 та IMEI2: НОМЕР_4  знищити.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 2574.00 грн. судових витрат за проведення експертизи. 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Апеляційна скарга на вирок суду подається до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом 30 днів з дня його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою у цей же строк, з моменту вручення їй копії вироку.
		Учасники судовогопровадження маютьправо отриматив судікопію вирокусуду.Копія вирокунегайно післяйого проголошеннявручається обвинуваченому,представнику юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Головуючий суддя             ОСОБА_1 .
		 
		 
		 
		Судді                     ОСОБА_2 .
		 
		 
		 
		                        ОСОБА_3 .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...