Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/3612/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Терористичний акт.
Надіслано для оприлюднення: 28.12.2019. Зареєстровано: 29.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.01.2020.
Дата набрання законної сили: 17.04.2024
Номер судового провадження: 1-кп/645/20/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015220000000115

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 645/3612/15-к
		Провадження № 1-кп/645/20/19
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 грудня 2019 року судова колегія Фрунзенського районного суду м. Харкова у:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		секретарі судового засідання  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурорів  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		потерпілих  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
		представника потерпілих  адвоката ОСОБА_14 , 
		захисників - ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
		обвинувачених  ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальне провадження № 42015220000000115 за обвинуваченням 
		ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, не одруженого, раніше не судимого, з вищою освітою, на момент затримання неофіційно працюючого в охоронному агентстві «Бриг», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , 
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України,
		 
		ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, який має неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимого, на момент затримання був приватним підприємцем, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , 
		   у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 258 КК України,
		 
		ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,уродженця с.Жовтневе Слов`яносербськогорайону Луганськоїобласті,громадянина України,з середньо-спеціальноюосвітою,одруженого,який маєнеповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_5 , раніше не судимого, на момент затримання не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК країни 
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		    ОСОБА_19 , під час подій, які мали місце в листопаді 2013  лютому 2014 року, займав позицію прихильників громадського руху «Антимайдан» та 18 лютого 2014 року, перебуваючи в м. Києві, під час вуличних сутичок між прибічниками громадських рухів «Євромайдан» та «Антимайдан» отримав тілесні ушкодження, у зв`язку з чим мав стійку неприязнь до прихильників громадського руху «Євромайдан», а також до посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які зайняли посади після 23.02.2014 року. 
		Під час проходження в період 20 по 24 лютого 2014 року лікування в Харківській міській клінічній лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова, ОСОБА_19 познайомився з мешканцями м. Харкова ОСОБА_18 та ОСОБА_20 , які будучі прибічниками громадського руху «Антимайдан» також отримали тілесні ушкодження під час громадських протестів в м. Києві від учасників громадського руху «Євромайдан» та також мали стійку неприязнь до прихильників «Євромайдану».
		В подальшому, під час спілкування ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 було прийнято рішення про здійснення зв`язку між собою на окремо виділені для цих цілей мобільні телефони, в тому числі з абонентськими номерами НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_19 , НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_20 , НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_18 , тобто на створення «закритої групи спілкування».
		ОСОБА_19 займав проросійську позицію, підтримував ідею приєднання окремих територій України до складу Російської Федерації (далі за текстом РФ), а також ідею насильницької боротьби проти вступу України до Європейського Союзу та НАТО.
		    ОСОБА_19 , приблизно у листопаді 2014 року, точну дату та час під час судового розгляду не встановлено, прийняв рішення вступити в контакт з представниками спеціальних служб РФ та надати їм допомогу у проведенні підривної діяльності проти України. Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_19 у листопаді 2014 року, виїхав на територію РФ, де налагодив контакт з невстановленими в ході досудового слідства особами на ім`я « ОСОБА_21 » та « ОСОБА_22 », які представилися співробітниками спеціальних служб РФ. 
		В ході спілкування з вказаними особами, останні дали ОСОБА_19 завдання по спостереженню за переміщеннями військової техніки та їх подальшому інформуванні про факти переміщення такої техніки, пошкодженню майна ПАТ «КБ «Приватбанк», а також передачі їм інформації стосовно суспільно-політичних настроїв мешканців м. Харкова та Харківської області. На виконання отриманого завдання, ОСОБА_19 здійснював фіксацію на відеореєстратор переміщення військової техніки, а зібрану інформацію відправляв вказаним особам за грошову винагороду.
		В лютому 2015 року ОСОБА_19 , точну дату та час під час судового розгляду не встановлено, повторно виїхав до м. Бєлгород РФ, де провів зустріч із вищевказаними представниками спеціальних служб РФ. В ході даної зустрічі «Николай» та «Алексей» запропонували ОСОБА_19 здійснювати диверсійно-терористичну діяльність на території м. Харкова з використанням, зокрема, протипіхотної міни МОН-100. Для цього вони надали ОСОБА_19 в електронному вигляді документацію щодо правил поводження з цією міною. При цьому, конкретне місце та спосіб вчинення терористичного акту ОСОБА_19 повинен був визначити сам. 
		Викладені обставини, а саме належність міни МОН-100 до вибухових пристроїв, направлених на ураження живої сили, давали ОСОБА_19 підстави усвідомлювати, що «Николай» та « ОСОБА_22 » фактично пропонували йому вчинити вибух, який створював небезпеку для життя чи здоров`я людей. 
		Після повернення з м. Белгород РФ до м. Харків, ОСОБА_19 на електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_6 , якою він користувався, від вищевказаних співробітників спеціальних служб РФ, в один із днів лютого 2015 року, але не пізніше 21.02.2015 року, точну дату та час під час судового розгляду не встановлено, надійшла інформація про місцезнаходження схованки із міною МОН-100, розташованої в лісосмугі в районі с. Затишшя Харківського району Харківської області. 
		Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, з метою використання вибухового пристрою під час здійснення терористичної діяльності, ОСОБА_19 , в один із днів лютого 2015 року, точну дату та час під час судового розгляду не встановлено, але не пізніше 21.02.2015 року, на автомобілі «Ford Sierra», сіро-голубого кольору, державний номерний знак НОМЕР_4 , який знаходився в його постійному користуванні, забрав із вищевказаної схованки поліетиленовий пакет з міною МОН-100 та електродетонатором до неї, які доставив до себе додому за адресою: АДРЕСА_3 .
		На виконання мети щодо здійснення терористичного акту, ОСОБА_19 , в ході моніторингу соціальних мереж в Інтернеті, а саме в соціальній мережі «Facebook» (Фейсбук) дізнався про організацію та проведення активістами громадянського руху «Євромайдан Харків» мирного зібрання та ходи з нагоди «Вшанування пам`яті осіб, що загинули у м. Києві у січні-лютому 2014 року», проведення якого було заплановано 22.02.2015 року біля Палацу спорту, розташованого за адресою: м. Харків, проспект Маршала Жукова, 2.
		Так, усвідомлюючи, що здійснення вибуху з використанням вибухового пристрою на основі протипіхотної осколкової міни направленого ураження МОН-100 під час проведення вищевказаного мирного зібрання призведе до жертв серед активістів громадянського руху «Євромайдан Харків», до яких ОСОБА_19 відчував стійку особисту неприязнь у зв`язку з їх патріотичними переконаннями, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, а також привернення уваги громадськості до своїх політичних поглядів щодо незгоди політичного курсу діючої державної влади України, обрав вищевказаний захід «Вшанування пам`яті осіб, що загинули у м. Києві у січні-лютому 2014 року» в якості цілі для реалізації отриманого від «Николая» та «Алексея» завдання щодо вчинення терористичного акту. Про обрану ціль та свій намір застосувати міну МОН-100 під час проведення вищевказаного мирного зібрання ОСОБА_19 повідомив «Николая» и «Алексея», на що вони надали свою згоду. За його вчинення ОСОБА_19 мав отримати від вищевказаних представників спеціальних служб РФ грошову винагороду у розмірі 10000 доларів США. На дану пропозицію ОСОБА_19 надав свою згоду. 
		Розуміючи складність підготовки та виконання запланованого терористичного акту наодинці, необхідність допомоги сторонніх осіб з метою полегшення вчинення терористичного акту, ОСОБА_19 в один із днів в період 16-19 лютого 2015 року, точну дату та час під час судового розгляду не встановлено, залучив до його підготовки та вчинення своїх знайомих  ОСОБА_20 та ОСОБА_18 , до яких повністю, у всіх деталях, довів суть свого умислу та повідомив про матеріальну винагороду за їх сприяння у вчиненні терористичного акту. Останні, маючи стійке неприязне відношення до проукраїнських активістів, що входили до громадського руху «Євромайдан» достовірно усвідомлюючи, що ОСОБА_19 фактично пропонує їм сприяти у вчиненні терористичного акту шляхом надання знарядь та засобів скоєння злочину, порад, усунення перешкод та іншим чином, діючи з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, а також привернення уваги громадськості до своїх політичних поглядів щодо незгоди політичного курсу діючої державної влади України, з мотивів стійкої неприязні до проукраїнських активістів, в тому числі представників громадянського руху «Євромайдан Харків», а також корисливих мотивів, дали на це добровільну згоду, вступивши таким чином у попередню змову між собою.
		Надалі, ОСОБА_19 , маючи на меті віддалено підірвати міну МОН-100, відшукав в мережі Інтернет та вивчив схему дистанційного підриву міни, яка полягала у використанні для цього спеціальним чином модифікованого мобільного телефону, яким у випадку отримання вхідного дзвінка на номер sim-карти, що встановлена у мобільному телефоні, з вивідної електричної жили на керуючий контакт тиристору подається позитивний командний імпульс, який відкриває тиристор, замикає електричний ланцюг «засіб ініціювання  блок додаткового електричного живлення» та викликає спрацювання електродетонатору та, відповідно, підрив заряду та метання осколків міни МОН-100. 
		З метою виконання запланованого терористичного акту, ОСОБА_19 разом з ОСОБА_20 19.02.2015 року, близько 15 години, придбали в пункті продажу мобільних телефонів та аксесуарів, що розташований в переході станції КП «Харківський метрополітен» «Пролетарська», сім-карту із абонентським номером НОМЕР_5 та новий мобільний термінал марки «Самсунг Е1200», який планували в подальшому використати при виготовлені дистанційної системи керування вибуховим пристроєм. В подальшому, 21.02.2015 року в вечірній час, ОСОБА_19 , в домашніх умовах, за адресою АДРЕСА_3 , використовуючи схеми з мережі Інтернет та отримані раніше знання з використання вибухівки, а також придбані ним на радіоринку в м. Харкові тумблер, батарейку потужністю 9 вольт та тиристор, розібрав придбаний ним та ОСОБА_20 19.02.2015 року мобільний телефон «Самсунг Е1200», вийняв вібромотор, та на платі, що знаходиться під вібромотором, до контактів «+» та «-» припаяв 2 проводи, зробивши в бічній частині корпусу телефону отвір, вивів у нього припаяні до плати 2 проводи, та під`єднав до них тиристор, блок живлення  електричну батарею потужністю 9 Вольт та тумблер, таким чином модифікував придбаний ним мобільний телефон «Самсунг Е1200» та виготовив на його основі систему дистанційного керування вибуховим пристроєм для використання у поєднанні із електродетонатором та протипіхотною осколковою міною направленого ураження МОН-100. 
		Для здійснення вихідного дзвінка на модифікований телефон системи дистанційного керування вибухового пристрою на основі протипіхотної осколкової міни направленого ураження МОН-100, та приведення таким чиною у дію вибуховий пристрій, ОСОБА_19 21.02.2015 року приблизно о 13 годині, придбав в пункті продажу мобільних телефонів та аксесуарів, що розташований в переході станції КП «Харківський метрополітен» «Пролетарська», мобільний телефон «Нокіа 1110» та sim-карту із абонентським номером НОМЕР_6 , з якого планував здійснити дзвінок на мобільний термінал марки «Самсунг Е1200» із абонентським номером НОМЕР_5 , встановлений в систему дистанційного керування вибухового пристрою. 
		Продовжуючи вчиняти активні дії щодо вчинення запланованого на 22.02.2015 року терористичного акту, з метою розвідки місцевості, де планувалось вчинення терористичного акту, та обрання місця закладення вибухового пристрою ОСОБА_19 , вдень 21.02.2015 року, точний час під час судового розгляду не встановлено, використовуючи автомобіль «Ford Sierra» державний номерний знак НОМЕР_4 , який знаходився в його постійному користуванні, здійснив об`їзд по проспекту Маршала Жукова у м. Харкові, де місцем закладення вибухового пристрою обрав сніговий замет на куті правого узбіччя проспекту, на перехресті виїзду гаражного кооперативу «За рулем», що знаходиться на протилежній стороні від дому № 9/1 проспекту Маршала Жукова, м. Харків. 
		Того ж дня, 21.02.2015 року, точний час під час судового розгляду не встановлено, ОСОБА_19 обговорив із ОСОБА_18 , ОСОБА_20 їх злочинні ролі під час готування до вчинення запланованого терористичного акту. Так, ОСОБА_18 та ОСОБА_20 в ніч з 21 на 22 лютого 2015 року повинні були сприяти вчиненню вказаного злочину шляхом візуального спостереження поблизу місця закладання вибухового пристрою ОСОБА_19 за безпечністю дій останнього, а саме відсутності поблизу співробітників правоохоронних органів та сторонніх осіб, а в разі виявлення останніх поряд з місцем закладання міни ОСОБА_19 , повідомити останнього про небезпеку бути викритими, таким чином усуваючи перешкоди для вчинення терористичного акту.
		Реалізуючи злочинний умисел, діючи за раніше розробленим планом вчинення терористичного акту, ОСОБА_19 , ОСОБА_18 та ОСОБА_20 , близько 02 години 22.02.2015 року зустрілись поряд з місцем проживання ОСОБА_19 , за адресою АДРЕСА_3 , та прослідували до запланованого місця вчинення терористичного акту, за адресою: АДРЕСА_6 . При цьому, ОСОБА_18 , ОСОБА_20 слідували на автомобілі «Opel Omega», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_7 , що належить ОСОБА_20 , та здійснювали спостереження згідно описаного плану, а ОСОБА_19 із вибуховим пристроєм на базі протипіхотної осколкової міни направленого ураження МОН-100 та заздалегідь приготовленою ним самостійно за місцем мешкання системою дистанційного керування до вищевказаного вибухового пристрою на основі мобільного телефону «Самсунг Е1200» із sim-карткою НОМЕР_5 , слідував у автомобілі «Ford Sierra», сіро-голубого кольору, державний номерний знак НОМЕР_4 , який знаходився в постійному користуванні ОСОБА_19 ..
		Після прибуття в район запланованого вчинення терористичного акту, ОСОБА_19 , 22.02.2015 року в проміжок часу з 02 години по 02:30 години, у дворі будинку АДРЕСА_6 , підготував до використання дистанційну систему керування вибуховим пристроєм, увімкнувши складову дистанційної системи - раніше модифікований ОСОБА_19 мобільний телефон «Самсунг Е1200» із sim-карткою НОМЕР_5 і приєднав до системи дистанційного керування вибуховим пристроєм електродетонатор. Далі, ОСОБА_19 із вказаним вибуховим пристроєм прослідував до правого узбіччя на перехресті виїзду з гаражного кооперативу «За рулем» на проспект Маршала Жукова, м. Харків, де вкрутив електродетонатор з приєднаною до нього системою дистанційного керування вибухом в протипіхотну осколкову міну направленого ураження МОН-100. Готовий до використання радіокерований по телефону саморобний вибуховий пристрій на основі протипіхотної осколкової міни направленого ураження МОН-100 у зібраному стані ОСОБА_19 , в період часу з 02:30 години по 03:00 години 22.02.2015 року, за допомогою наявної у нього саперної лопати заклав у раніше обраний ним сніговий замет на куті правого узбіччя проспекту Маршала Жукова м. Харкова на перехресті виїзду з гаражного кооперативу «За рулем», поряд зі знаком «Дати дорогу», направивши його бойовою частиною під кутом 30 градусів у напрямку проїжджої частини проспекту Маршала Жукова м. Харкова.
		У вищевказаний час, 22.02.2015 року, продовжуючи виконувати активні дії щодо сприяння у вчиненні запланованого терористичного акту, з метою усунення перешкод вчиненню запланованого терористичного акту, ОСОБА_20 та ОСОБА_18 , знаходячись на проспекті Маршала Жукова м. Харків здійснювали візуальне спостереження за прилеглою територією місця закладання ОСОБА_19 вибухового пристрою. При цьому, ОСОБА_20 здійснював спостереження знаходячись в своєму автомобілі поблизу кінотеатру «Київ», що розташований за адресою: м. Харків, бульвар Юр`єва, 1, а ОСОБА_18 знаходився на тролейбусній зупинці напроти будинку №5 проспекту Маршала Жукова м. Харків. В разі виявлення правоохоронців або сторонніх осіб поряд з місцем закладання вибухового пристрою ОСОБА_19 , ОСОБА_18 та ОСОБА_20 повинні були повідомити ОСОБА_19 про небезпеку бути викритими, таким чином усуваючи перешкоди до вчинення заздалегідь спланованого терористичного акту.
		В результаті виконання 22.02.2015 року в період часу з 02 години по 3:40 години ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 вищеописаних дій, за розробленим ОСОБА_19 планом, закладений в сніговому заметі на куті правого узбіччя проспекту Маршала Жукова м. Харкова на перехресті виїзду з гаражного кооперативу «За рулем», поряд зі знаком «Дати дорогу» радіокерований саморобний вибуховий пристрій на основі протипіхотної осколкової міни направленого ураження МОН-100 мав вибухнути після надходження вхідного дзвінка на мобільний телефон системи дистанційного керування вибухового пристрою з номером sim-картки НОМЕР_8 з мобільного телефону Нокіа 1110 з номером sim-картки НОМЕР_6 , здійсненого ОСОБА_19 під час руху колони учасників мирного зібрання та ходи з нагоди «Вшанування пам`яті осіб, що загинули у м. Києві у січні-лютому 2014 року», запланованого на 22.02.2015 року.
		Після здійснення закладання ОСОБА_19 вибухового пристрою та досягнення впевненості, що їх злочинні дії не були ніким помічені, а місце закладеного вибухового пристрою не може бути викрито іншими особами, ОСОБА_19 разом з ОСОБА_18 близько 03 години 22.02.2015 року на автомобілі «Ford Sierra», сіро-голубого кольору, державний номерний знак НОМЕР_4 , який знаходився в постійному користуванні ОСОБА_19 , покинули місце закладення вибухового пристрою, а ОСОБА_20 перевіривши непомітність закладеного ОСОБА_19 вибухового пристрою після 03 год. 41 хв. 22.02.2015 року покинув місце закладання вибухового пристрою на автомобілі «Opel Omega», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_7 , домовившись зустрітися за домашньою адресою ОСОБА_19 цього ж дня, 22.02.2015 року, перед початком мирного зібрання з нагоди «Вшанування пам`яті осіб, що загинули у м. Києві у січні-лютому 2014 року». 
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на вчинення терористичного акту, за попередньою змовою групою осіб, приблизно об 11 годині, точний час не встановлений, 22.02.2015 року ОСОБА_19 , ОСОБА_18 та ОСОБА_20 , зустрілись за місцем проживання першого, за адресою АДРЕСА_3 . 
		В ході цієї зустрічі ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 розподілили між собою ролі вчинення терористичного акту. Згідно попередньої домовленості групи осіб щодо вчинення злочину - терористичного акту, ОСОБА_20 повинен був надати засіб вчинення злочину, а саме транспортний засіб  автомобіль «Opel Omega», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_20 на якому ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 повинні були після 12.30 години 22.02.2015 року вирушити від вищезазначеного місця мешкання ОСОБА_19 Рухаючись в напрямку проспекту Маршала Жукова на автомобілі «Opel Omega», державний номерний знак НОМЕР_7 , ОСОБА_20 повинен був висадити ОСОБА_18 біля станції метро «Імені О.С. Масельського», та рухатись далі разом з ОСОБА_19 в напрямку будинку №9/1 проспекту Маршала Жукова м. Харкова, при цьому, з метою не привернення до себе уваги з боку учасників масового заходу та правоохоронців, заїхати до двору вказаного будинку вони повинні були з боку вул. Межлаука м. Харкова. У дворі вказаного будинку ОСОБА_20 та ОСОБА_19 повинні були чекати sms-повідомлення з обумовленим текстом «Еду» від ОСОБА_18 .. В цей час ОСОБА_18 з метою дотримання конспірації повинен був увійти до станції метрополітену «Імені О.С. Масельського» та доїхавши до станції метро «Маршала Жукова», потім пішки дійти до кінотеатру «Київ», що знаходиться напроти Паласу Спорту - місця проведення мирного зібрання з нагоди «Вшанування пам`яті осіб, що загинули у м. Києві у січні-лютому 2014 року», де, зайнявши позицію поряд з будівлею кінотеатру «Київ», спостерігати за діями учасників масового заходу та сприяти вчиненню ОСОБА_19 запланованого злочину вказівками, а саме: при проходженні учасників масової акції через зону ураження раніше закладеного вибухового пристрою ОСОБА_18 повинен був надіслати зі свого мобільного телефону «Самсунг Е1200» з абонентським номером НОМЕР_9 текстове повідомлення «Еду» на мобільний телефон ОСОБА_20 «Самсунг Е1200» з абонентським номером НОМЕР_10 , яке повинно було слугувати вказівкою про приведення у дію ОСОБА_19 вибухового пристрою. В цей час, згідно розробленого плану, ОСОБА_19 , перебуваючи в автомобілі ОСОБА_20 , за вказівкою ОСОБА_20 про отримання від ОСОБА_18 sms-повідомлення з обумовленим текстом «Еду», повинен був виконати роль безпосереднього виконавця злочину, привівши в дію вибуховий пристрій шляхом здійснення телефонного дзвінка з мобільного телефону «Нокіа 1110» із абонентським номером НОМЕР_6 на мобільний телефон марки «Самсунг Е1200» із абонентським номером НОМЕР_5 , встановлений в систему дистанційного керування вибухового пристрою на основі протипіхотної осколкової міни направленого ураження МОН-100.
		На виконання досягнутої домовленості, діючи згідно розробленого плану та розподілу ролей кожного учасника групи, з умислом на вчинення терористичного акту, близька 12 год. 40 хв. 22.02.2015 року ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 вирушили автомобілем «Opel Omega», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_7 , що належить ОСОБА_20 , з місця мешкання ОСОБА_19 в напрямку проспекту Маршала Жукова м. Харкова, де проводився масовий захід. При цьому, ОСОБА_20 зупинив автомобіль біля станції метрополітену «Імені О.С. Масельського», де ОСОБА_18 вийшов з автомобіля ОСОБА_20 , зайшов в приміщення станції «Імені О.С. Масельського» метрополітену о 12.49 годині та попрямував до станції метрополітену «Маршала Жукова». Прибувши на станцію метрополітену «Маршала Жукова», ОСОБА_18 близько 13.03 годині вийшов з метрополітену та пішки прослідував безпосередньо до місця проведення мітингу, де зайняв позицію поблизу кінотеатру «Київ», розташованого за адресою: м. Харків, бульвар Юр`єва, 1, з метою візуального спостереження за учасниками зібрання та надіслання раніше обумовленого sms-повідомлення на телефон ОСОБА_20 . В цей час ОСОБА_19 та ОСОБА_20 на автомобілі останнього заїхали у двір будинків АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 , і зупинилися на ділянці, звідки проглядалася проїжджа частина проспекту Маршала Жукова, якою повинна була пройти мирна хода учасників мирного зібрання з нагоди «Вшанування пам`яті осіб, що загинули у м. Києві у січні-лютому 2014 року».
		Далі, о 13 год. 10 хв. 22 сек. 22.02.2015 року, ОСОБА_18 , виконуючи раніше досягнуті домовленості з ОСОБА_19 та ОСОБА_20 щодо розподілу ролей та участі кожного із них під час скоєння терористичного акту, перебуваючи в безпосередній близькості до учасників зібрання, побачивши, що колона з учасників масової акції почала рухатися проїжджою частиною по проспекту Маршала Жукова м. Харкова в напрямку Московського проспекту м. Харкова та підходить до зони ураження вибухового пристрою, на виконання розробленого спільно із ОСОБА_19 та ОСОБА_20 плану дій під час скоєння терористичного акту, діючи умисно за попередньою змовою з ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , знаючи та усвідомлюючи, що отримання від нього вищевказаного раніше обумовленого sms-повідомлення з текстом «Еду» є вказівкою ОСОБА_19 на дистанційне приведення вибухового пристрою на основі протипіхотної осколкової міни направленого ураження МОН-100 у дію, з мотивів особистої неприязні до учасників вказаної масової акції, достовірно усвідомлюючи, що його подальші дії призведуть до вибуху, який створить небезпеку для життя та здоров`я цих учасників аж до можливої їх загибелі, а також спричинять паніку та залякають населення і привернуть увагу до проросійських поглядів співучасників, надіслав зі свого мобільного телефону з абонентським номером НОМЕР_9 на мобільний телефон ОСОБА_20 з абонентським номером НОМЕР_10 , раніше обумовлене текстове повідомлення «Еду», таким чином здійснив всі необхідні активні дії щодо пособництва у вчиненні терористичного акту, тобто сприяв вчиненню іншими співучасниками терористичного акту шляхом надання вказівок та усунення перешкод. 
		ОСОБА_20 , в свою чергу, о 13 год. 10 хв. 22 сек. 22.02.2015 року, перебуваючи в автомобілі «Opel Omega», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_7 , в дворі будинку АДРЕСА_6 , отримавши на свій мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_10 текстове повідомлення «Еду» з мобільного телефону ОСОБА_18 з абонентським номером НОМЕР_9 , виконуючи раніше досягнуті домовленості із ОСОБА_19 та ОСОБА_18 щодо розподілу ролей та участі кожного із них під час скоєння терористичного акту, діючи умисно на виконання розробленому спільно із ОСОБА_19 та ОСОБА_18 плану дій, знаючи та усвідомлюючи, що отримання вищевказаного раніше обумовленого sms-повідомлення з текстом «Еду» та його передача ОСОБА_19 є вказівкою на дистанційне приведення ОСОБА_19 вибухового пристрою на основі протипіхотної осколкової міни направленого ураження МОН-100 у дію, з мотивів особистої неприязні до учасників вказаної масової акції, достовірно усвідомлюючи, що його подальші дії призведуть до вибуху, який створить небезпеку для життя та здоров`я цих учасників аж до можливої їх загибелі, а також спричинять паніку та залякають населення і привернуть увагу до проросійських поглядів співучасників, повідомив ОСОБА_19 про отримання sms-повідомлення «Еду» від ОСОБА_18 , таким чином здійснив всі необхідні активні дії щодо пособництва у вчиненні терористичного акту, тобто сприяв вчиненню іншими співучасниками терористичного акту шляхом надання вказівок, усунення перешкод, а також надання засобу вчинення злочину. 
		Після отримання даного повідомлення, ОСОБА_19 , діючи умисно за попередньою змовою з ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , на виконання спільно розробленого плану дій, з корисливих мотивів, а також мотивів особистої неприязні до учасників вказаної масової акції, достовірно усвідомлюючи, що його безпосередні подальші дії призведуть до вибуху, який створить небезпеку для життя та здоров`я цих учасників аж до можливої їх загибелі, а також спричинять паніку та залякають населення і привернуть увагу до проросійських поглядів співучасників, впевнившись, що колона з учасниками ходи мирного зібрання з нагоди «Вшанування пам`яті осіб, що загинули у м. Києві у січні-лютому 2014 року» знаходиться у зоні ураження встановленого ним вибухового пристрою на основі протипіхотної осколкової міни МОН-100, перебуваючи вавтомобілі «OpelOmega»,синього кольору,державний номернийзнак НОМЕР_7 ,що належить ОСОБА_20 ,в дворібудинку АДРЕСА_6 , о 13 год. 14 хв. 40 сек. 22.02.2015 року зателефонував з мобільного телефону «Нокіа 1110» з абонентським номером НОМЕР_11 , раніше придбаного спеціально для використання під час скоєння запланованого терористичного акту, на спеціальним чином модифікований мобільний телефон «Самсунг Е1200» з абонентським номером НОМЕР_5 , який був складовою частиною системи дистанційного керування вибухового пристрою на основі протипіхотної осколкової міни направленого ураження МОН-100. 
		Внаслідок здійснення ОСОБА_19 о 13 год. 14 хв. 40 сек. 22.02.2015 вихідного дзвінка з мобільного телефону «Нокіа 1110» з абонентським номером НОМЕР_11 та, відповідно, вхідного дзвінка на модифікований мобільний телефон «Самсунг Е1200» з абонентським номером НОМЕР_5 , з вивідної електричної жили вказаного модифікованого мобільного телефону на керуючий контакт тиристору був поданий позитивний командний імпульс, який відкрив тиристор, замкнув електричний ланцюг «засіб ініціювання  блок додаткового електричного живлення» та викликав спрацювання електродетонатору та, відповідно, підрив заряду та метання осколків міни МОН-100, закладеної вищевказаною групою осіб в сніговому заметі на куті правого узбіччя проспекту Маршала Жукова м. Харкова на перехресті виїзду з гаражного кооперативу «За рулем», поряд зі знаком «Дати дорогу», направленої її бойовою частиною під кутом 30 градусів у напрямку проїжджої частини проспекту Маршала Жукова м. Харкова. 
		В результаті вищеописаних умисних дій ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , спрямованих на вчинення терористичного акту, о 13 год. 14 хв. 22.02.2015 року на перехресті виїзду з гаражного кооперативу «За рулем» та проспекту Маршала Жукова м. Харкова відбувся вибух радіокерованого по телефону вибухового пристрою на основі протипіхотної осколкової міни направленого ураження МОН-100, що призвів до загибелі ОСОБА_23 (висновок експерта ХОБСМЕ № 582-Дм/15 від 06.03.2015 року), ОСОБА_24 (висновок експерта ХОБСМЕ № 583-ДМ/15 від 06.03.2015 року), ОСОБА_25 (висновок експерта ХОБСМЕ № 65-Ат/15 від 05.03.2015 року), ОСОБА_26 (висновок експерта ХОБСМЕ № 66-Ат/15 від 05.03.2015 року), а також поранень різного ступеню тяжкості наступних осіб: ОСОБА_27 , (висновок експерта ХОБСМЕ № 564-ая/15 від 16.03.2015 року  вогнепальне осколкове сліпе поранення верхній третини лівого плеча, наскрізне вогнепальне осколкове поранення м`яких тканин лівої поперекової ділянки, вогнепальне осколкове наскрізне поранення верхньої третини лівого стегна з вихідним отвором лівої сідничної ділянки); ОСОБА_28 (висновок експерта ХОБСМЕ № 664-ая/15 від 18.03.2015 року  осколкове сліпе поранення надлобкової ділянки); ОСОБА_29 (висновок експерта ХОБСМЕ № 159-А/15 від 02.03.2015 року  легкі тілесні ушкодження); ОСОБА_30 (висновок експерта ХОБСМЕ № 160-А/15 від 06.03.2015 року  пошкодження середнього ступеня тяжкості); ОСОБА_31 (висновок експерта ХОБСМЕ № 565-ая/15 від 16.03.2015 року  поранення м`яких тканин); ОСОБА_32 (висновок експерта ХОБСМЕ № 562-ая/15 від 17.03.2015 року  ушкодження середнього ступеня тяжкості); ОСОБА_33 (висновок експерта ХОБСМЕ № 567-Ая/15 від 18.03.2015 року  осколкове сліпе поранення передньої зовнішньої поверхні нижньої третини лівого стегна з частковим розтрощенням м`язів); ОСОБА_34 (висновок експерта ХОБСМЕ № 561-ая/15 від 17.03.2015 року  вибухова травма, осколкові ушкодження нижніх кінцівок і лівої кісті); ОСОБА_35 (висновок експерта ХОБСМЕ № 563-ая/15 від 18.03.2015 року  вогнепальне сліпе осколкове поранення м`яких тканин верхньої третини лівого стегна); ОСОБА_36 (висновок експерта ХОБСМЕ № 566-Ая/15 від 18.03.2015 року  осколкове сліпе поранення передньої поверхні правого стегна в нижній частині, з пошкодженням м`яких тканин); ОСОБА_37 (висновок експерта ХОБСМЕ № 568-Ая/15 від 18.03.2015 року  легке тілесне ушкодження).
		У відповідності до висновку експерта НДЕКЦ при ГУ МВС України в Харківській області № 37/2015 від 23.03.2015 на місці події 22.02.2015 року навпроти п`ятиповерхового будинку АДРЕСА_6 відбувся вибух радіокерованого по телефону саморобного вибухового пристрою на основі протипіхотної осколкової міни направленого ураження МОН-100. До вірогідного складу вибухового пристрою входили наступні вироби та компоненти: 1) протипіхотна осколкова міна направленого ураження МОН-100 (корпус без пристрою для установки та кріплення), що виготовлена промисловим способом; 2) засіб ініціювання (детонування)  електродетонатор промислового виготовлення, ймовірно,ЕДП, ЕДП-Р, ЕД-8 тощо; 3) система дистанційного керування вибухом: блок прийому радіосигналу та видачі керуючого електричного імпульсу  мобільний телефон моделі, ймовірно, «Samsung E1200 indigo blue» з sim-картою, ймовірно, MTS або Life тощо; блок додаткового електричного живлення  елемент живлення напругою 9В (батарея) типу 6F22 (сольова) бренду «НАША СИЛА» моделі серії Х2 «НАША СИЛА 6F22 1tray G3 * двократна потужність» та, ймовірно, одна чи декілька батарей невстановленої моделі живленням 9В типорозмірів 6F22 чи 6LR61 (лужна, алкалінова); елемент керування ініціюючим імпульсом та запобіганням несанкціонованому підриву (електричний ключ)  ймовірно, тиристор (тринистор) малої потужності; 4) елементи кріплення складових компонентів та вузлів вибухового пристрою: елементи електричних з`єднань  електричні мідні багатодротові жили у чорній полімерній ізоляційній оболонці; матеріал кріплення складових  електроізоляційна стрічка ПВХ чорного кольору; ізоляція електричних з`єднань (скруток)  електроізоляційна стрічка ПВХ синього кольору; 5) засоби транспортування та камуфляжу (ймовірно)  полімерний пакет білого кольору.
		Під час вказаного вибуху зазнав ушкоджень автомобіль марки «Газ 3302-14», державний номерний знак НОМЕР_12 . Так, відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи ХНДІСЕ ім. засл. проф. імені М.С. Бокаріуса № 2822 від 16.03.2015 року розмір матеріальних збитків, спричинених власнику автомобіля марки «Газ 3302-14», державний номерний знак НОМЕР_12 , що був пошкоджений 22.02.2015 року на місці вчинення терористичного акту, складає 12984, 76 грн., а вартість відновлювального ремонту складає 29039, 92 грн.
		   Відповідно до висновку експерта НДЕКЦ при ГУ МВС України в Харківській області № 16 від 20.03.2015 року на змивах з телефонів марки «Samsung», IMEI  НОМЕР_13 , сім-картки та акумулятора до нього та з внутрішньої поверхні телефону «Samsung», IMEI  НОМЕР_14 та акумулятора виявлені клітини з ядрами, що збігаються між собою з генетичними ознаками зразка слини ОСОБА_19 . Зазначені телефони використовувалися ОСОБА_19 для спілкування та зв`язку із співучасниками вчинення терористичного акту.
		Відповідно до висновку експерта НДЕКЦ при ГУ МВСУ в Харківській області № 5 від 16.03.2015 року нашарування ґрунту, вилучені з саперної лопатки ОСОБА_19 і з килимків автомобілю марки «Ford Sierra», державний номерний знак НОМЕР_4 , та зразки ґрунту, відібрані справа від місця вибуху і через заасфальтований в`їзд до гаражного кооперативу «За рулем», мають спільну родову належність.
		Крім того,  ОСОБА_19 за невстановлених обставинах та у невстановлений судовим розглядом дату та час, але не пізніше 26.02.2015 року, незаконно, в порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України № 622 від 21.08.1998, придбав дві гранати Ф-1 із запалами, 1 електродетонатор, вибухову речовину - пластид масою 1309 грам, після чого, зберігав їх за місцем свого проживання до 26.02.2015. Надалі, 26.02.2015 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_19 , за адресою: АДРЕСА_3 , вказані дві гранати Ф-1 із запалами, 1 електродетонатор і вибухову речовину масою 1309 грам було виявлено та вилучено співробітниками УСБУ в Харківській області.
		Відповідно до висновку експерта НДЕКЦ при ГУ МВС України в Харківській області № 49 від 05.03.2015 року та № 81/2015 від 19.03.2015 року виявлені та вилучені 26.02.2015 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_19 предмети є: 1) двома корпусами гранат Ф-1, які не мають слідів втручання в конструкцію, до складу яких входить бризантна вибухова речовина - тротил, масою50-56грам,які єпридатними довибуху;2)двома підривачамитипу УЗРГМ(УЗРГМ-2)до ручнихгранат,виконаними промисловимспособом,що містятьзаряд комбінованоївибухової речовини-ТНРС+азидсвинцю,масою 0,1+0,2грами,та ТЕНабо гексоген,масою 1грам,що єпридатними довибуху.При суміщенікорпусів гранатФ-1із вказанимипідривачами УЗРГМ-2вони утворюютьвибухові пристроїпромислового виготовлення ручніосколкові гранатиФ-1,які відносятьсядо категоріїбоєприпасів.Предмет,схожий надетонатор,є засобомініціювання електричноготипу електродетонатором ЕДП,в корпусіякого міститьсязаряд комбінованоївибухової речовини-ТНРС+азидсвинцю,масою 0,1+0,2грами,та ТЕНабо гексоген,масою 1грам.Пластична речовинає вибуховоюречовиною наоснові гексогену,масою 1309грам. 
		Крім того, ОСОБА_20 у невстановлений під час судового розгляду час, але не пізніше 26.02.2015 року, у невстановленому під час судового розгляду місці, незаконно, в порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України № 622 від 21.08.1998, придбав дві гранати Ф-1 із запалами, два електродетонатори, вибухову речовину  пластид масою близько 1 кг. 
		26.02.2015 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_20 ( АДРЕСА_5 ) вказані дві гранати Ф-1 із запалами, два електродетонатори, вибухову речовину - пластид масою близько 1 кг, які ОСОБА_20 незаконно придбав за невстановлених обставин та зберігав за місцем свого проживання, які було виявлено та вилучено співробітниками УСБУ в Харківській області.
		Відповідно до висновку експерта НДЕКЦ при ГУ МВС України в Харківській області № 49 від 05.03.2015 року та № 81/2015 від 19.03.2015 року виявлені та вилучені 26.02.2015 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_20 предмети є: 1) двома корпусами гранат Ф-1, які не мають слідів втручання в конструкцію, до складу яких входить бризантна вибухова речовина - тротил, масою50-56грам, які є придатними до вибуху; 2) двома підривачами типу УЗРГМ (УЗРГМ-2) до ручних гранат, виконаними промисловим способом, що містять заряд комбінованої вибухової речовини - ТНРС+азид свинцю, масою 0,1+0,2 грами, та ТЕН або гексоген, масою 1 грам, що є придатними до вибуху. При суміщені корпусів гранат Ф-1 із вказаними підривачами УЗРГМ-2 вони утворюють вибухові пристрої промислового виготовлення  ручні осколкові гранати Ф-1, які відносяться до категорії боєприпасів. Предмет, схожий на детонатор, є засобом ініціювання електричного типу  електродетонатором ЕДП, в корпусі якого міститься заряд комбінованої вибухової речовини - ТНРС+азид свинцю, масою 0,1+0,2 грами, та ТЕН або гексоген, масою 1 грам. Пластична речовина є вибуховою речовиною на основі гексогену, масою 1010 грам та два предмети з дротами, схожі на засоби ініціювання, є накольним механізмом підривача МВЕ-72.
		   Крім того,  ОСОБА_18 у невстановлений час, але не пізніше 26.02.2015 року, у невстановленому місці незаконно, в порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 року, придбав дві гранати Ф-1 із запалами, електродетонатор, вибухову речовину  пластид масою 1060 грам, порох загальною вагою 371 грам, а також набої до нарізної зброї у кількості 46 одиниць, після чого зберігав їх за місцем свого проживання до 26.02.2015. Надалі, 26.02.2015 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_18 ( АДРЕСА_2 ) вказані вище дві гранати Ф-1 із запалами, електродетонатор, вибухова речовина  пластид, масою 1060 грам, порох загальною вагою 371 грам, а також патрони калібру 5,45 мм. до нарізної зброї, у загальній кількості 46 одиниць, було виявлено та вилучено співробітниками УСБУ в Харківській області.
		У відповідності до висновку експерта НДЕКЦ при ГУ МВС України в Харківській області № 111 від 28.02.2015 вилучені під час проведення обшуку 26.02.2015 за місцем проживання ОСОБА_18 ( АДРЕСА_2 ) предмети є: сорока шістьома бойовими проміжними патронами 5,45х39АК калібру 5,45 мм, призначеними для стрільби з нарізної зброї відповідного калібру і типорозміру патронника (автомати, кулемети системи Калашникова), та є боєприпасами.
		Згідно висновку експерта НДЕКЦ при ГУ МВС України в Харківській області № 49 від 05.03.2015 року та № 81/2015 від 19.03.2015 року виявлені та вилучені 26.02.2015 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_18 предмети є: 1) двома корпусами гранат Ф-1, які не мають слідів втручання в конструкцію, до складу яких входить бризантна вибухова речовина - тротил, масою50-56грам, які є придатними до вибуху; 2) двома підривачами типу УЗРГМ (УЗРГМ-2) до ручних гранат, виконаними промисловим способом, що містять заряд комбінованої вибухової речовини - ТНРС+азид свинцю, масою 0,1+0,2 грами, та ТЕН або гексоген, масою 1 грам, що є придатними до вибуху. При суміщені корпусів гранат Ф-1 із вказаними підривачами УЗРГМ-2 вони утворюють вибухові пристрої промислового виготовлення  ручні осколкові гранати Ф-1, які відносяться до категорії боєприпасів. Предмет, схожий на детонатор, є засобом ініціювання електричного типу  електродетонатором ЕДП-р, в корпусі якого міститься заряд комбінованої вибухової речовини - ТНРС+азид свинцю, масою 0,1+0,2 грами, та ТЕН або гексоген, масою 1 грам. Пластична речовина є вибуховою речовиною на основі гексогену, масою 1060 грам. Сипуча речовина, схожа на порох, є вибуховою речовиною метальної дії  бездимним порохом, масою 201 грами та 170 грам..
		В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 свою вину у вчиненні інкримінованих ним злочинів не визнали.
		Так, ОСОБА_18 , скористався правом, передбаченим ст. 63 КУ України відмовився давати показання.
		Обвинувачений ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що він є приватним підприємцем та має бездоганну репутацію у сфері його діяльності. Жодних дій направлених на підрив миру в країні він не вчиняв. Факт його частих поїздок до Росії а саме в м. Бєлгород був обумовлений виключно бажанням отримати добре оплачувану роботу. Під час подій в 2013 та 2014 роках в Україні він не приймав участі в масових акціях. 26 лютого 2015 року за місцем його мешкання його розбудив скрежет металу вхідних дверей. На запитання хто намагається зламати двері він почув що це СБУ і якщо він не відчинить двері, то йому їх підірвуть. Він відчинив та його відразу поклали лицем в підлогу та потім почали проводити обшук. Після вказаних дій його тривалий час катували та він змушений був підписати всі процесуальні документи тана вимогу оперативних працівників та прокурора згідно наданих вказівок. Внаслідок тортур він вказав та розповів про причетність до скоєння вибуху за вказаним йому сценарієм. ОСОБА_19 вказує, що жоден доказ по справі не може бути визнаний судом як належний та допустимий так як отриманий з грубим порушенням вимог Закону та Конституції України. Зазначав, що не причетний до вчинення терористичного акту, який відбувся 22.02.2015 року у м. Харкові.
		    Обвинувачений ОСОБА_20 в судовому засіданні заявив про фальсифікацію доказів в даному кримінальному провадженню. Свою позицію він обґрунтовує тим, що прокурор проігнорував скоєння відносно нього працівниками СБУ злочину, внаслідок неправомірних дій на думку обвинуваченого, до нього застосували незаконні методи досудового слідства та таким шляхом отримали підписи під кожним процесуальним документом, хоча він власноручно жодного з них не написав. ОСОБА_20 вважає, що обвинувальний акт не містить жодного доказу про його причетність до скоєння вказаних кримінальних правопорушень. Всі доводи прокурора безпідставні та необґрунтовані, базуються на особистих міркуваннях та не підтверджені жодними доказами по справі. Посилання в обвинуваченні на зустріч з ОСОБА_18 та ОСОБА_19 біля лікарні № 25, де було обумовлено отримання 1000 доларів кожним за скоєння терористичного акту є абсурдним та не логічним. Даний факт на думку ОСОБА_20 спростовується дослідженим в судовому засіданні роздруківка деталізації телефонних дзвінків з телефонів якими користувалися ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .. Стосовно закладки вибухівки, ОСОБА_20 вказує на неможливість зробити це ОСОБА_19 за відсутністю навиків та керуванням його дій з боку ОСОБА_20 взагалі абсурд. Стосовно отриманих висновків експертизи по ґрунту, генетичної експертизи та вибухотехнічної експертизи, ОСОБА_20 вважає, що вказані висновки не підтверджують, а спростовують обвинувачення та повинні судом бути визнані неналежними доказами. Обвинувачений вказує, що він 26 лютого 2015 року за місцем свого проживання був затриманий озброєними особами без жодних пояснень та йому було з погрозами роз`яснено необхідність їхати з ними під час чого приблизно за кілометр від Харківського та Волчанського району автомобіль повернув вправо на бездоріжжя його вивели з автомобіля та поставили колінами в сніг і почали бити ногами та прикладами автоматів. При цьому постійно погрожували та вказували, що лише тому він живий, що його дочка була присутня при його затриманні. Про всі ці події ним було заявлено та надано відповідні довідки, заяви, покази, висновки судово-медичної експертизи, однак по факту тортур відносно нього на даний час по кримінальному провадженню прийнято рішення про закриття провадження. На думку обвинуваченого посилання прокурора на те, що він, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 причетні до скоєння злочину є надуманим та сфабрикованим і надані докази по справі є неналежними та недопустимими. Обвинувачений ОСОБА_20 просить суд визнати недопустимим доказ висновок експерта НДКЦ №49 від 05.03.2015 року та №81/2015 від 19.03.2015 року стосовно вилучених за його місцем проживання два корпуса гранат, два підірвача, один електродетонатор, два механізми підірвачів та пластид як такі що отримані під час незаконного обшуку. Також відносно показів братів ОСОБА_38 та протоколу впізнання, на думку обвинуваченого дані докази грубо сфальсифіковані не можуть бути покладені в обвинувачення. Враховуючи покази експерта ОСОБА_39 в судовому засіданні обвинувачений просить суд врахувати, що для установлення вибухівки потрібні спеціальні навики яких не має у обвинувачених. Зазначав, що не причетний до вчинення терористичного акту, який відбувся 22.02.2015 року в м. Харкові.
		 
		   Незважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 своєї вини, їх вина підтверджується наступними, дослідженими судом доказами, а саме:
		-показаннями потерпілого ОСОБА_40 , який пояснив, що 22 лютого 2015 року його підрозділ здійснював охорону громадського порядку «Маршу гідності». Даний захід починався біля «Палацу Спорту». Вони прибули на захід за дві години до його початку. До початку заходу вони ходили та оглядали прилеглу територію безпосередньо де було скупчення людей, оглядали великі сумки, оглядали людей в великих пуховиках, які могли приховувати під собою вогнепальну зброю або інші предмети, які можуть завдати шкоду здоров`ю громадян України. Маршрут ходи їм був відомий частково. Коли почався марш, то їх підрозділ став в одну шеренгу та був на чолі колони для забезпечення громадського порядку та запобігання сутичкам. Пройшовши 200-300 метрів, залишивши позаду кінотеатр «Київ» та «Палац Спорту», підходячи до гаражного кооперативу, що знаходився зліва пролунав вибух, після чого почалась паніка та люди почали бігти. В момент вибуху потерпілий встиг розвернутись спиною до епіцентру вибуху та побачив як попадали люди, почались крики. Потерпілий перебував в шоковому стані, проте зібрався та почав надавати медичну допомогу постраждалим особам, відтягувати людей в бік побоюючись, що зараз знову пролунає вибух. Пробігши близько 100 метрів до будинку, який знаходився напроти епіцентру вибуху, щоб знайти укриття, потерпілий впав так як в нього закінчились сили та він відчув, що в нього щось трапилось зі спиною. Після цього потерпілому почали надавати медичну допомогу та його відвезли до лікарні, де його було прооперовано. Всього потерпілому було зроблено три операції. Того дня потерпілий також бачив свого колегу ОСОБА_41 та ОСОБА_42 ;
		-показаннями потерпілого ОСОБА_43 , який пояснив, що 22 лютого 2015 року він по роду своєї службової діяльності здійснював контроль проходження колони співробітників поліції, які охороняли громадський порядок біля «Палацу Спорту». Потерпілий знаходився попереду колони та повинен був за своїми обов`язками контролювати співробітників поліції, що йдуть позаду, з метою оточення колони та громадського порядку. Колона йшла в бік проспекту Московського по проспекту Маршала Жукова. Пройшовши перехрестя з кінотеатром «Київ» пролунав вибух, в результаті якого потерпілого розвернуло в праву сторону до кінотеатру, підстрибнув трохи та побачив, що в нього нижче поясу йде кров. Потерпілий присів, взяв мобільний телефон щоб одразу ж зателефонувати своєму керівництву, в цей час до нього підбігли люди в камуфляжному одязі, відтягнули його в сторону та наклали йому джгут, після чого викликали швидку, яка по приїзду доставила його в лікарню. Потерпілий перебував на лікуванні в 25 лікарні де йому було поставлено діагноз: «вибухово-осколкова травма ноги з пошкодженням малої гомілкової кістки», що за ступенем тяжкості відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Того дня з потерпілим також були його колеги ОСОБА_44 та ОСОБА_23 , який загинув;
		-показаннями потерпілого ОСОБА_28 , який пояснив, що 22 лютого 2015 року біля «Палацу Спорту» збирався мітинг та вони з друзями дізнались про це та вирішили його відвідати. Потерпілий приїхав до кінотеатру «Київ» де зустрівся зі своїми знайомими ОСОБА_45 та ОСОБА_46 , та ще декілька хлопцями. Вони постояли трохи, поспілкувались та потім колона почала рух від кінотеатру «Київ» в сторону метро «Маршала Жукова». Потерпілий йшов в колоні в першому ряду. Пройшовши приблизно 150 метрів з лівої сторони від колони пролунав вибух. В результаті вибуху потерпілий отримав осколкове поранення живота та перебував в лікарні близько місяця. Після вибуху в натовпі був хаос, люди бігли в різні сторони, кричали. Після вибуху потерпілий зайшов до двору будинку, де сів на першу лавочку, де потерпілий ОСОБА_29 промив йому рану водою, після чого він чекав на допомогу. Через деякий час під`їхали машини, потерпілого провели та посадили в одну з них та відвезли до лікарні. В результаті вибуху також постраждали ОСОБА_47 та ОСОБА_48 . 
		-показаннями потерпілого ОСОБА_49 , який в судовому засіданні пояснив, що 22 лютого 2015 року на той час він був міліціонером добровільної патрульної служби міліції «Харків-1» та вони були відряджені на охорону громадського порядку біля «Палацу Спорту», де проводився мітинг і далі повинна була відбутися хода, яку вони супроводжували в якості працівників міліції для охорони громадського порядку. Близько 13 години колона почала рухатись від «Палацу Спорту» в напрямку метро «Маршала Жукова» та через 5-10 хвилин з лівої сторони по напрямку руху, трохи не доходячи до гаражного кооперативу, пролунав вибух. Потерпілий рухався спереду колони в лівій стороні. Після вибуху потерпілий почув крики, побачив, що люди розбігаються в різні сторони. В результаті вибуху потерпілий отримав проникаюче поранення колінного суглоба та лівого стегна, в зв`язку з чим потерпілий проходив лікування. Потерпілий вказував, що в складі колони перебували цивільні особи, в тому числі жінки і неповнолітні діти, крім того під час подій постраждали його колеги ОСОБА_50 , ОСОБА_44 та ОСОБА_27 . Потерпілий сам собі надав медичну допомогу, бачив що його колезі ОСОБА_51 було надано медичну допомогу. Медична допомога надавалась і працівниками міліції, і цивільними особами. Потерпілий знає ОСОБА_41 , вони служили в одному батальйоні. Того дня потерпілий бачив ОСОБА_41 до вибуху, проте чи був він там після вибуху, чи надавав комусь медичну допомогу він не пам`ятає. Потерпілий бачив автомобіль «Газель», який стояв на проїзній частині, а також колону супроводжував патрульний автомобіль. Потерпілий не пам`ятає чи бачив він того дня автомобіль «Опель Омега» синього кольору чи ні;
		-показаннями потерпілого ОСОБА_52 , який в судовому засіданні пояснив, що 22 лютого 2015 року відбувалась хода, в якій він приймав участь, назву якої він не пам`ятає. Потерпілий йшов в колонні правого сектору по проспекту Маршала Жукова у бік перехрестя. Пройшовши перехрестя, ліворуч від колони, десь через дві хвилини, після слів «Слава Україні! Героям Слава!» пролунав вибух, потерпілий побачив все чорне перед собою, а потім, коли він прийшов до тями, почув крики, побачив, що всі бігають, йому та іншим людям надають допомогу. Внаслідок вибуху потерпілий отримав осколочне поранення гомілкостопу. Хто скоїв теракт потерпілий не знає. Коли потерпілий йшов в колоні він не бачив автомобіль «Опель Омега» або якісь інші підозрілі автомобілі, а бачив лише припаркований автомобіль «Газель»;
		-показаннями потерпілого ОСОБА_53 , який в судовому засіданні пояснив, що 22 лютого 2015 року в районі 12 години він їхав на автомобілі «Газель» від проспекту Героїв Сталінграду по проспекту Маршала Жукова в бік Московського проспекту. В районі «Палацу спорту» потерпілий побачив багато мітингувальників. Поліція показала куди йому можна проїхати, після чого потерпілий виїхав з правої полоси руху на ліву зустрічну полосу руху, щоб об`їхати людей, при цьому швидкість автомобіля складала близько 20км/год. та коли він їхав по зустрічній смузі пролунав вибух зліва від нього. В автомобілі пошкодило вікна, потерпілий вийшов з неї, потім побачив, що вона котиться, повернувся та зупинив її. В наслідок вибуху потерпілий будь-яких тілесних ушкоджень не отримав, проте його автомобіль було пошкоджено. Після вибуху потерпілий побачив мітингувальників, які бігли в різні сторони, після він побачив мертвого чоловіка біля його автомобіля. Потерпілий побіг в бік двору де були лавочки на яких сиділи люди. Протягом п`яти хвилин на місце прибули швидкі, які надавали людям допомогу. Чи виїжджали з двору якісь машини потерпілий не звертав уваги. Потерпілий пояснив, що він сплатив кошти за автомобіль та отримав на нього технічний паспорт, внаслідок чого був його власником, проте документально це не було оформлено. Під час вибуху автомобіль було пошкоджено з лівої сторони та попереду, а саме: був пошкоджений тент, який був в дрібних дірках, також був пошкоджений радіатор, оскільки він був пробитий, в результаті чого потік, пошкоджені вікна, на капоті були отвори, розбити праве та ліве дзеркало; - 
		-показаннями потерпілої ОСОБА_54 , яка в судовому засіданні пояснила, що 22 лютого 2015 року вона зустрілась зі своїм знайомим ОСОБА_55 , після чого вони зустрілись з компанією його друзів та пішли до «Палацу Спорту». Після чого почали формувати колону, в якій вони перебували з лівої сторони в передній частині де поруч з нею стояв ОСОБА_56 , а попереду стояли ОСОБА_47 , а поруч з ним ОСОБА_57 . Колона пройшла близько 20 метрів та пролунав вибух. Коли потерпіла прийшла до тями, то побачила, що в неї йде кров, вона почала бігти в сторону п`ятиповерхового будинку, разом з нею побіг ОСОБА_57 , у якого було поранення в області живота. ОСОБА_47 впав попереду неї. Прибігши у двір вона лягла на лавку, їй намагались перетягнути рану, а ОСОБА_57 був напроти неї також на лавці, яка йому надавалась допомога свідок не пам`ятає. Скільки свідок перебувала на лавці вона не може сказати, оскільки вона втратила багато крові та періодично втрачала свідомість. Потім у двір прийшов фельдшер з носилками, після чого хлопці поклали її на них та понесли в швидку. В результаті вибуху потерпіла отримала осколкове поранення в нижню частину лівого стегна, в результаті чого вона проходила лікування. В чому були одягнені її друзі потерпіла не пам`ятає;
		-показаннями потерпілої ОСОБА_58 , яка в судовому засіданні пояснила, що 22 лютого 2015 року відбувалось святкування річниці «Революції гідності» та вона перебувала у складі правого сектору. Спочатку вони перебували біля сцену. Потім почалась хода, під час якої вона перебувала з лівої сторони колони, трохи позаду. Відійшовши від «Палацу Спорту» десь через декілька хвилин пролунав вибух. Після вибуху всі побігли в праву сторону дороги, потерпіла одразу нікуди не побігла, тому що злякалась, що зараз ще пролунає один вибух. Після того, як потерпіла побачила, що з правої сторони дороги, куди відбігали люди все добре, вона також почала рух в тому напрямку. Перебігаючи дорогу потерпіла побачила як ОСОБА_59 впав в калюжу, вона зупинилась та побачила, що до нього вже підбігли люди, потім побачила в нього поранення, що кровоточило, також підійшла до всіх де перебував ОСОБА_59 . До нього також підійшли люди з правого сектору, почали надавати йому медичну допомогу. Потім підійшов працівник швидкої допомоги, який запропонував їй допомогу, але вона відмовилась. Потім приїхало багато швидких, було виявлено, що поранено багато людей, двоє загинуло на місці і двох хлопців було негайно доставлено до лікарні. Вона пішла до метро, їй допомагали йти, тому що вона відчувала біль та дискомфорт та вони поїхали до офісу, приїхавши туди їй стало гірше, їй викликали швидку, яка забрала її в лікарню. На потерпілій того дня був одягнутий бронежилет, чи був ще на комусь бронежилет потерпіла не пам`ятає; 
		-показаннями потерпілої ОСОБА_12 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона є рідною сестрою загиблого під час подій 22 лютого 2015 року ОСОБА_23 , який на той час працював заступником начальника Первомайського райвідділу міліції та виконував того дня свій службовий обов`язок і супроводжував колону, яка рухалася мирною демонстрацією. Потерпіла також пояснила, що її брат, ОСОБА_23 часто прибував до міста Харкова на супровід різних демонстрацій для охорону громадського порядку. Причиною смерті її брата стали травми, отримані під час вибуху, несумісні з життям, що зафіксовано у висновку судово-медичної експертизи, а саме: «травми вибухового характеру, пошкодження головного мозку та інші тілесні ушкодження». Також потерпіла вказувала, що вона не була очевидцем теракту, а прибула на місце вчинення злочину пізніше. 
		-показаннями потерпілого ОСОБА_13 , який пояснив, що 22 лютого 2015 року при русі колони яка рухалась від «Палацу Спорту» до Московського проспекту стався вибух міни, від якого було поранено його сина ОСОБА_25 , який через добу помер, оскільки поранення було смертельним. Його син перебував там, оскільки любив свою державу. Про те, що його син туди поїде потерпілий не знав, він знав лише що ОСОБА_60 їде зустрітись зі своїм другом ОСОБА_28 . В результаті вибуху його син отримав наскрізне поранення голови.
		-показаннями потерпілого ОСОБА_27 , який в судовому засіданні пояснив, що 22 лютого 2015 року він працював оперуповноваженим сектору карного розшуку Первомайського району. Близько 11 години вони прибули до «Палацу Спорту» з метою забезпечення громадського порядку під час мітингу та маршу, присвяченому річниці «Революції Гідності». Спочатку був мітинг біля «Палацу Спорту», а потім люди, які зібрались, розпочали рух від «Палацу Спорту» в бік метро «Маршала Жукова». Потерпілий йшов з лівої сторони колони, попереду, метрах в 10-15 від нього, рухався потерпілий ОСОБА_23 та десь о 13 годині пролунав вибух, в результаті якого він десь на пару секунд втратив свідомість, а після того як отямився, побачив загиблого ОСОБА_23 , в якого був отвір в голові. Сам потерпілий відчув біль в нозі та відправився до автобусу, де колеги надали йому першу допомогу, та виявили в нього наскрізну рану ноги, наскрізну рану живота та рану на лівій руці, яка, як виявилося пізніше була зламана. Після цього потерпілий був доставлений до лікарні. Також потерпілий вказував, що під час маршу агресивних громадян не було, всі були патріотично налаштовані з патріотичною символікою;
		-показаннями потерпілого ОСОБА_29 , який в судовому засіданні пояснив, що 22 лютого 2015 року він зустрівся біля кінотеатру «Київ» з друзями ОСОБА_28 та ОСОБА_25 , з якими пішов на марш, присвячений річниці «Революції Гідності», що проходив біля «Палацу Спорту». Про проведення маршу потерпілий дізнався десь за день від друзів. Після проведення мітингу колона почала свій рух від «Палацу Спорту» в сторону Московського проспекту. Потерпілий рухався десь в третьому ряду першої колони, ліворуч. Приблизно о тринадцятій годині, зліва від колони, пролунав вибух. Внаслідок вибуху потерпілий отримав ушкодження м`яких тканин ноги, в результаті чого його було доставлено до лікарні;
		-показаннями потерпілого ОСОБА_61 , який в судовому засіданні пояснив, що 22 лютого 2015 року близько 11 години дня він зустрівся зі своїми друзями ОСОБА_45 , ОСОБА_62 біля кінотеатру «Київ» та вони пішли на мітинг, який відбувався біля «Палацу Спорту». Після мітингу близько 12 години почався марш. Потерпілий з ОСОБА_63 та ОСОБА_62 стали в перший ряд колони з лівої сторони та рушили в бік станції метро «Маршала Жукова». Трохи пройшовши вперед та підійшовши до перехрестя вони зупинились, щоб почекати колону, що йшла позаду, і в цей момент пролунав вибух, в результаті якого він втратив з поля зору своїх друзів. Потерпілий не одразу зрозумів, що відбувся вибух, спочатку він подумав, що це була петарда. Потім потерпілий вийшов на тротуар де до нього підійшла невідома жінка, яка оглянула його руку, оскільки в нього почав німіти палець, але чому він не знає та наложила йому джгут. Після цього потерпілий дочекався швидку, в якій він також побачив своїх друзів ОСОБА_64 , ОСОБА_65 та ОСОБА_66 , з якими вони поїхали до лікарні. В результаті вибуху потерпілий отримав уламкові поранення лівої руки, плеча та тазу;
		-показаннями потерпілого ОСОБА_42 , який в судовому засіданні пояснив, що 22 лютого 2015 року він проходив службу в батальйоні міліції особливого призначення «Харків-1». Того дня надійшов наказ здійснювати охорону громадського порядку на заході, який повинен був відбутися біля «Палацу Спорту». Це був захід правих демократичних сил. До місця трагедії потерпілий із колегами прибули десь об 11 годині. Близько 12 години почався мітинг, після якого організатори вирішили пройти маршем від «Палацу Спорту» в напрямку Московського проспекту і далі. Пройшовши 100-200 метрів від «Палацу Спорту», близько 13 години попереду колони, десь в 20 метрах від потерпілого стався вибух саморобного пристрою, який він не бачив на власні очі через автомобіль «Газель», що перекрив йому огляд. Про характерні особливості вибуху потерпілий дізнався пізніше, під час проходження служби. Внаслідок вибуху потерпілий отримав осколкове поранення частини стегна. Також, в результаті вибуху загинив його колега, а також ОСОБА_24 , з яким потерпілий був знайомий до трагедії. Крім того, потерпілий вказував, що після отримання ним поранень він ще більше години продовжував нести службу, після чого його забрала швидка. Потерпілий зазначав, що жодних закликів вчиняти насильство щодо будь-кого не лунало, також не було нацистської символіки, а лише патріотична символіка України. До приїзду швидкої першу допомогу надавали медики з батальйону та інші міліціонери;
		-показаннями свідка ОСОБА_67 , який в судовому засіданні пояснив, що він працював в кіоску, що розташований в переході станції метро «Пролетарська» де бачив ОСОБА_19 , який десь за чотири дні до теракту купував в нього мобільний телефон «Самсунг 1200», стартовий пакет оператора «МТС» та поповнення рахунку до нього. Свідка запрошували до СБУ, де його допитували, потім проводилось впізнання де свідок впізнав ОСОБА_19 . Також свідок під час проведення впізнання впізнав ОСОБА_20 , оскільки того дня він бачив його біля кіоску коли ОСОБА_19 купував у нього телефон. Номер ІМЕІ купленого мобільного телефону, а також номер телефону купленого стартового пакету свідок наразі не може назвати, оскільки пройшло багато часу, однак всі ці дані були записані у нього в зошиті та вони надавались слідству. Після покупки в нього телефону свідка допитували в СБУ через 4-5 днів. Його брата також того дня допитували в СБУ. Свідок зазначив, що його для допиту в СБУ не викликали, він вранці виходив з дому на роботу, до нього підійшли співробітники СБУ, представились та просили проїхати з ними для з`ясування обставин. Перед впізнанням свідка допитали, це було в першій половині дня, після було проведено впізнання. Свідку було надано чотири фотографії, серед яких він впізнав ОСОБА_19 .. Після чого було проведено друге впізнання, свідку також було надано чотири фотографії серед яких він впізнав ОСОБА_20 .. Свідок зазначав, що він впізнав ОСОБА_19 та ОСОБА_20 за загальними рисами обличчя, в чому вони були одягнені свідок не пам`ятає. Під час проведення впізнання ніяких прізвищ слідчий свідку не називав, будь-якого тиску на свідка з боку слідчого, прокуратури не чинилось. В чому були одягнені ОСОБА_19 та ОСОБА_20 свідок не пам`ятає. Коли ОСОБА_19 купував у нього телефон свідок працював сам, де був його брат він не знає. Документи на куплений телефон вилучались у брата. Чи виписував свідок товарний чек при покупці телефону він не пам`ятає. Свідок підписував протокол впізнання, його також підписали ще двоє понятих, які були присутні при його проведенні. Свідок не розповідав своєму брату, які питання йому задавались при його допиті. Свідок зазначав, що вже пройшло багато часу з того моменту, а тому він не пам`ятає всіх деталей; 
		-показаннями свідка ОСОБА_68 , який в судовому засіданні пояснив, що станом на лютий 2015 року він працював реалізатором в кіоску в переході на станції метро «Пролетарська», де продавав мобільні телефони, аксесуари, стартові пакети, здійснював поповнення рахунку. Протягом дня здійснювалось порядку 60-70 продажів, серед яких більшість це поповнення мобільного телефону, а також 2-3 продажу мобільних телефонів та 2-3 продажу стартових пакетів. 21 лютого 2015 року після обіду ОСОБА_19 купив у нього самий недорогий мобільний телефон «Нокіа» вартістю приблизно 200 грн., який вже був раніше у використанні та придбав стартовий пакет. При покупці було складено закупівельний акт, чи вилучався він слідчим свідок не пам`ятає. Будь-якої гарантії на телефони, що були у використанні, при їх покупці не давалось. Товарний чек також не виписувався, оскільки про це ніхто не просив. Приблизно десь на протязі тижня після покупки мобільного телефону свідка запросили до СБУ у другій половині дня для проведення впізнання, де йому надавались три-чотири фотографії із зображенням чоловіків, серед яких свідок згадав та впізнав ОСОБА_19 за загальними рисами, світлим кольором волосся. Номер ІМЕІ купленого мобільного телефону, а також номер телефону купленого стартового пакету свідок наразі не може назвати, оскільки пройшло багато часу, однак всі ці дані були записані у нього в зошиті та він їх надавав слідству. Коли ОСОБА_19 купував телефон свідок працював сам, де був його брат він не знає. При проведенні впізнання свідок з його братом знаходились в різних кабінетах. У свідка перед проведенням впізнання не питали за якими ознаками він буде впізнавати особу. При проведенні впізнання свідку роз`яснювались його права. Після проведення впізнання свідок розписувався в протоколі, хто ще в ньому розписувався він не пам`ятає. Також свідок вказував, що спочатку його було допитано, а потім вже проводилось впізнання. Свідок зазначав, що вже пройшло багато часу з того моменту, а тому він не пам`ятає всіх деталей;
		-показаннями свідка ОСОБА_41 , який пояснив, що 22 лютого 2015 року на проспекті Маршала Жукова в м. Харкові біля «Палацу спорту» було оголошено про акцію імпічменту колишньому президенту ОСОБА_69 , на яку свідок пішов щоб зробити фотографії з метою висвітлення їх в мережі інтернет. Свідок прийшов до «Палацу спорту» де відбувалась акція, а потім планувалось хода, яка копіювала маршрут річної давності на площу Свободи. Свідок йшов попереду даної ходи, десь в трьох метрах від співробітників поліції, які супроводжували людей та коли хода дійшла до перехрестя, де поворот на гаражний кооператив, з права від свідка пролунав хлопок, після якого свідка відкинуло вбік та він одразу зрозумів, що пролунав вибух. Зорієнтувавшись на місцевості свідок побачив, що на узбіччі на газоні знаходились два співробітники поліції в яких були поранення. Свідок підбіг до одного із співробітників поліції та побачив, що в нього пробита нога. У свідка в рюкзаку був джгут, свідок його дістав та надав його співробітнику, оскільки їм можливо скористатись самому. Свідок вказував, що він раніше завжди носив в своєму рюкзаку засоби невідкладної допомоги. Далі свідок побачив, що люди просунулись в бік двора по проспекту Маршала Жукова. Розуміючи, що співробітники поліції можуть самі собі надати допомогу, свідок пішов дізнатися про самопочуття людей, які просунулись в глиб двору. Пройшовши повз кіоску, який розташований між двома будинками та стоїть паралельно проспекту ОСОБА_70 . Обійшовши кіоск свідок уперся в автомобіль «Опель Омега» синього кольору, в якому сиділо двоє чоловіків, який йому довелося обходити, щоб пройти до людей, які сиділи на лавочках в кінці двора для надання їм допомоги або перенаправити їх до швидкої, яка на той час ще не приїхала. Свідок вирішив, що це чоловіки, оскільки силуети були об`ємні та з короткими стрижками. Підійшовши до людей, свідок побачив, що вони не поранені, а лише налякані та їм не потрібна допомога, він направився назад до місця вибуху, щоб дізнатись можливо ще комусь необхідна допомога. Коли свідок повертався назад до місця вибуху, то автомобілю «Опель Омега» синього кольору вже не було. Також свідок вказував, що з часу, коли він підійшов до людей во дворі та зрозумів, що вони не поранені та пішов назад до місця вибуху пройшло десь півтори хвилини. Його запрошували до СБУ на впізнання автомобіля де йому показували фото різних автомобілів, в якій кількості свідок не пам`ятає, які були між собою схожі. Свідок впізнавав автомобіль по характерним дискам, які були незвичайні, на них було як дрібна павутина, тонування скла та колір автомобіля. Свідок зазначав, що будь-яких дій фізичного або психологічного характеру з боку співробітників СБУ або прокуратури до нього не застосовувалось. Більш детальні покази свідок надавав в суді коли його допитували, оскільки йому було задано більше питань ніж під час досудового розслідування. Коли свідок заходив у двір будинку, то вздовж нього ще стояли три-чотири припаркованих автомобілі. Свідок запам`ятав автомобіль «Опель Омега» синього кольору тому, що він майже одразу поїхав, що було підозрілим. До вибуху свідок зробив декілька знімків, однак після вибуху він не міг фотографувати через пошкоджений вибуховою хвилею об`єктив. Зроблені фотознімки були передані свідком співробітнику СБУ. Про проведення маршу свідок дізнався з мережі інтернет. Свідку не було відомо про наявність будь-яких терористичних погроз при проведенні маршу. Також свідок зазначав, що він не вказав що він бачив автомобіль «Опель Омега» синього кольору, оскільки його перший допит проводився в день вибуху, ввечері, після того як він вже дізнався про кількість загинувших та поранених осіб, він був втомлений, не в дуже гарному емоційному стані та не міг згадати, що відбувалось цього дня, не дуже хотів давати показання, оскільки хотів додому, а вже наступного дня, коли свідок усвідомив що сталося, він згадав всі деталі, про що повідомив слідчому;
		-показаннями потерпілої ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні повідомила, що втратила свого чоловіка під час вчинення терористичного акту, який відбувся 22.02.2015 року в м. Харкові;
		-показаннями експерта ОСОБА_39 , який в судовому засіданні пояснив, що станом на лютий-березень 2015 року він працював в Харківському НДЕКЦ МВС України, в рамках даного кримінального провадження ним проводилась експертиза, висновки якої він підтверджує в повному обсязі. Під час свого допиту ОСОБА_19 малював схему вибухового пристрою, стверджував, що це саме він виготовив даний вибуховий пристрій, знає його принципову схему та здійснював цей злочин. Під час допиту ОСОБА_19 були присутні слідчий, сам ОСОБА_19 , його захисник та експерт, інших осіб при допиті не було. Під час допиту ОСОБА_19 стверджував, що це він зробив. ОСОБА_19 надавав пояснення впевнено, без зупинки, сам малював схему. Експертом дана схема була відображена у висновку експертизи. На момент допиту ОСОБА_19 у експерта вже були результати огляду місця події та він розумів, що це вибухнула міна «МОН-100», намальована ОСОБА_19 схема це повністю підтвердила за виключенням намальованого вимикача, який не було виявлено на місці огляду місця події. В матеріалах експертизи є порівняльна таблиця. На 69 та 70 аркушах зображені уламки, найбільш ідентифікуючі ознаки яких є уламками міни «МОН-100», а саме це циліндричні уламки діаметром 10 на 10 мм, а також їх маса, які характерні лише для міни «МОН-100», які були під впливом від близького контактного впливу вибухової речовини. Крім того з тіл постраждали були вилучені схожі за зовнішніми та комплектуючими ознаками такі ж циліндричні уламки. Також експерт зазначав, що окрім вказаних циліндричних уламків розміром 10 на 10 мм, уламків іншої форми, інших розмірів та походження, а ні з тіл постраждалих, а ні на місці пригоди вилучено не було. Міна «МОН-100» складається з кожуху на компаунді якого закріплені дані уламки та за ними знаходиться вибухова речовина. В результаті всього цього можливо прийти до висновку, що на місці огляду місця події були виявлені залишки міни «МОН-100», яка вибухнула штатним чином. Схема намальована ОСОБА_19 характерна схемі міни «МОН-100», оскільки на ній зображений характерний контакт тиристор, який по своїй суті є ключем, який не дозволяє провести підрив у випадку випадкового електричного впливу та дозволяє надати додаткову енергію на засіб підриву електричного типу  електродетонатор при надходженні відповідного сигналу з мобільного телефону, рації, брилка сигналізації, тощо. Також, в намальованій схемі характерна наявність мобільного телефону, а саме його фрагментів, які були знайдені на місці події, а також залишками однодротового мідного дроту, який залишився від підриву електродетонатору. Експерт пояснив, що будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_19 при його допиті він на ньому не бачив. Також експерт зазначав, що на місці вибуху відсутня воронка, оскільки міна була розташована не на ґрунті, а на прошарку снігу, а також це міна направленої дії, дія якої була сфокусована вперед. Крім того, експерт зауважив, що будь якого унікального номеру для конкретної міни «МОН-100» не існує. Експерт вказував, що в експертизі викладено абсолютно все, що можливо було викласти на підставі тих об`єктів, що поступили їм на дослідження. Також експерт зазначав, що твердження ОСОБА_19 про те, що саме експерт малював слідчому схему вибухового пристрою не відповідає дійсності, оскільки показання ОСОБА_19 давав добровільно, будь-якого тиску на нього не чинилось. 
		 
		    Окрім показів потерпілих та свідків вина обвинувачуваних підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими судом, а саме:
		- повідомленням ГВ ЗНД УСБУ в Харківській області від 26.02.2015 року про вчинення діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 258 КК України, стосовно ОСОБА_19 (т. 1 а.с. 8);
		- повідомленням ГВ ЗНД УСБУ в Харківській області від 26.02.2015 року про вчинення діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України стосовно ОСОБА_20 (т. 1 а.с. 15);
		- повідомленням ГВ ЗНД УСБУ в Харківській області від 26.02.2015 року про вчинення діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258, ч.1 ст.263 КК України стосовно ОСОБА_18 (т. 1 а.с. 22);
		- протоколом огляду місця події - місця вибуху по проспекту Маршала Жукова у м. Харкові від 22.02.2015 року із схемою, фототаблицею та актом прийому-передачі (т. 4 а.с. 31-97);
		- актом перевірки об`єктів на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів від 22.02.2015 року, виявлених та вилучених на місці вибуху та прилеглої території, по проспекту Маршала Жукова у м. Харкові (т. 1 а.с. 98);
		- постановою від 13.03.2015 року про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів - автомобіля марки «Газель», реєстраційний номер НОМЕР_12 , який 22.02.2015 року зазнав ушкоджень під час вибуху вибухового пристрою на проспекті Маршала Жукова у м. Харкові (т. 1 а.с. 105);
		- відповіддю на доручення до ГВ ЗНД УСБУ в Харківській області, згідно яких встановлені номери телефонів обвинувачених ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 , якими вони користувалися під час вчинення 22.02.2015 року терористичного акту на проспекті М. Жукова у м. Харкові, та напередодні його вчинення, а також оперативним шляхом встановлена причетність вказаних осіб до вказаного терористичного акту, автотранспортні засоби, які використовувалися ними для його підготовки та вчинення, в тому числі, оперативним шляхом встановлені обставини, що сприяли формуванню у даних осіб умислу на вчинення даного терористичного акту та стійкої неприязні до діючої влади, які зафіксовані на носії інформації у вигляді ПТ-диску, роздрукованих фотографіях з мережі Інтернет (т. 1 а.с. 177-180, 182-186, 187, 188-192);
		- протоколом огляду місця події від 22.02.2015 року, під час якого було оглянуто місце вибуху по проспекту Маршала Жукова у м. Харкові та труп громадянина ОСОБА_24 , із схемами та фототаблицями (т. 2 а.с. 1-15);
		- протоколом огляду місця події від 22.02.2015 року, при проведенні якого було оглянуто місце вибуху по проспекту Маршала Жукова у м. Харкові та труп громадянина ОСОБА_23 , із фототаблицями (т. 2 а.с. 17-21);
		- постановою від 12.03.2015 року про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів, а саме особистих речей ОСОБА_23 із слідами вибуху та пошкоджень внаслідок вибуху (т. 2 а.с. 22);
		- протоколом огляду трупа ОСОБА_24 від 23.02.2015 року з фототаблицею (т. 2 а.с. 32-36);
		- постановою від 13.03.2015 року про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, а саме особистих речей ОСОБА_24 із слідами вибуху та пошкоджень від вибуху (т. 2, а.с. 37);
		- протоколом огляду трупа ОСОБА_26 від 24.02.2015 року (т. 2 а.с. 39-40);
		- протоколом огляду трупа ОСОБА_25 від 24.02.2015 року (т. 2 а.с. 41);
		- протоколом огляду місця огляду події від 22.02.2015 року, під час проведення якого вилучені натільний одяг ОСОБА_26 , ОСОБА_25 та ОСОБА_61 (т. 2 а.с. 43-46);
		- постановами від 10.03.2015 року, 11.03.2015 року про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, а саме особистих речей ОСОБА_61 , ОСОБА_26 та ОСОБА_25 (т. 2 а.с. 47, 49, 51);
		- протоколом огляду місця події від 22.02.2015 року, при проведенні якого вилучені особисті речі ОСОБА_42 , ОСОБА_27 , ОСОБА_71 , ОСОБА_40 , ОСОБА_72 , із слідами вибуху (т.2 а.с. 57);
		- протоколом від 24.02.2015 року огляду предметів, а саме особистих речей ОСОБА_42 , ОСОБА_27 , ОСОБА_71 , ОСОБА_40 , ОСОБА_72 (т. 2 а.с. 58-59);
		- постановою від 04.03.2015 року про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів  особистих речей ОСОБА_42 (т.2 а.с. 60);
		- протоколами від 24.02.2015 року огляду предметів - особистих речей ОСОБА_27 , ОСОБА_71 , ОСОБА_40 , ОСОБА_72 (т. 2 а.с. 65, 68, 74, 77);
		- постановами від 04.03.2015 року про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів - особистих речей ОСОБА_27 , ОСОБА_71 , ОСОБА_40 , ОСОБА_72 , на яких містяться сліди від вибуху (т. 2 а.с. 66, 69, 75, 79);
		- протоколом огляду місця події від 22.02.2015 року ділянки місцевості, що розташована вздовж проїзної частини проспекту М.Жукова у м. Харкові, де відбувся вибух (т. 2 а.с. 81-83);
		- протоколом огляду місця події від 22.02.2015 року, а саме місцевості поблизу гаражного кооперативу (т. 2 а.с. 84-85);
		- протоколом від 23.02.2015 року про результати зняття інформації з електричних інформаційних систем, із додатком у вигляді диску, на якому зафіксовані фото та відео матеріали вчинення 22.02.2015 року терористичного акту у м. Харкові на проспекті М.Жукова (т. 2 а.с. 89-91);
		- протоколом огляду відеоматеріалів від 13.03.2015 року, а саме диску, на якому зафіксовані фото та відео матеріали вчинення 22.02.2015 року терористичного акту у м. Харкові на проспекті М.Жукова, з додатками у вигляді фототаблиць (т. 2 а.с. 92- 101);
		- постановою від 20.03.2015 року про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів - вищевказаного компакт диску, на якому зафіксовані фото та відео матеріали вчинення 22.02.2015 року терористичного акту у м. Харкові на проспекті М.Жукова (т. 2 а.с. 102-103);
		- протоколом від 23.02.2015 року огляду відеозаписів з відео-реєстратора, вилученого з ГБК «За рулем», з додатками (т.2 а.с. 105-110);
		- постановою від 13.03.2015 року про визнання документом компакт диску, на якому записані відео файли із відео-реєстратора, встановленого на в`їзді до ГБК «За рулем» (т. 2 а.с. 111);
		- протоколом огляду місця події від 22.02.2015 року, під час якого вилучені уламки з тіла ОСОБА_58 , з додатком у вигляді фототаблиці (т.2 а.с. 115-116);
		- протоколом огляду місця події від 23.02.2015 року, при проведення якого вилучені предмети із тіл ОСОБА_40 та ОСОБА_42 (т. 2 а.с. 117);
		- протоколом огляду від 03.03.2015 року, при проведенні якого вилучені зразки ґрунту із місцевості, яка прилягає до місця вчинення вибуху (т. 2 а.с. 124-131);
		- постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 27.03.2015 року, а саме зразків ґрунту, вилучених поблизу місця вибуху, а також із автомобілю «Ford Sierra», державний знак НОМЕР_15 та нашарувань з саперної лопатки (т. 2 а.с. 132);
		- постановою про визнання речовими доказами та визначення місця їх зберігання від 22.03.2015 року стосовно залишків після підриву гранат, вибухових речовин, пристроїв ініціювання їх вибуху (т.2 а.с. 134);
		- постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 24.03.2015 року, а саме осколків, фрагментів вибухового пристрою, вилучених під час огляду місця події, уламків з тіл постраждалих та загиблих (т.2 а.с. 135-136);
		- постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 25.03.2015 року, а саме бойових припасів, вилучених при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_18 (т.2 а.с. 137);
		- постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 26.03.2015 року, а саме гранати РГД-5 із запалом УЗРГМ, вилученої при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_19 (т. 2 а.с 138); 
		- постановою від 27.03.2015 року про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, а саме біологічних зразків ОСОБА_20 (т. 2 а.с. 140);
		- постановою від 27.03.2015 року про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, а саме біологічних зразків ОСОБА_19 (т. 2 а.с. 142);
		- відеозаписами камер відеоспостереження зі станцій Харківського метрополітену, на компакт диску, а також схеми станцій метро «ім. О.С. Масельського» та «ім. Маршала Жукова» на яких містяться відеозображення ОСОБА_18 , який о 12.49 год. 22.02.2015 року заходить до станції метрополітену «ім. О.С. Масельського» та о 13.03 год. 22.02.2015 року виходить зі станції метрополітену «ім. Маршала Жукова» (т. 2 а.с. 147-149);
		- протоколом огляду відеоматеріалів від 12.03.2015 року, а саме відеозаписів з камер відеоспостереження Харківського метрополітену, зі станцій метро «ім. О.С. Масельського» та «ім.Маршала Жукова», із додатками у вигляді фототаблиць (т. 2 а.с. 150-154);
		- протоколами тимчасового доступу до речей і документів та проведення виїмки у ПрАТ «МТС Україна» від 11.03.2015 року, у ПрАТ «Київстар» від 11.03.2015 року, у ТОВ «Астеліт» від 12.03.2015 року, з додатками у вигляді компакт-дисків (т. 2 а.с. 162-164, а.с. 170-172, а.с. 178- 180); 
		-протоколами від25-27.03.2015року оглядукомпакт-дисків,отриманих припроведенні тимчасовогодоступу уПрАТ «МТСУкраїна»,ПрАТ «Київстар»,ТОВ «Астеліт»,з інформацієюпо ідентифікаціїмобільних телефонів,а такожномерів мобільнихоператорів,що використовувалисяобвинуваченими,з додаткамиу виглядідеталізаціїз`єднань мобільних телефонів, а також схем та розшифровок. Згідно деталізації з`єднань:
		-з №  НОМЕР_16  (мобільний термінал марки «Samsung GT-E1200I», ІМЕІ: НОМЕР_13 , належить ОСОБА_19 ) здійснювались з`єднання тільки на № НОМЕР_17 ( ОСОБА_20 ) та №  НОМЕР_18 ( ОСОБА_18 ). 
		-з №  НОМЕР_17  (мобільний термінал марки «Samsung GT-E1200I», ІМЕІ НОМЕР_19 , належить ОСОБА_20 ) здійснювались з`єднання тільки на № НОМЕР_16 ( ОСОБА_19 ) та №  НОМЕР_18 ( ОСОБА_18 ). 
		ОСОБА_20 , в свою чергу, з №№ НОМЕР_20 та НОМЕР_21 (мобільний термінал «CAT B25 DualSim Black», ІМЕІ_1: НОМЕР_22 , ІМЕІ_2: НОМЕР_23 ) здійснював з`єднання на номери, які використовував ОСОБА_19 ( НОМЕР_1 , НОМЕР_24 , НОМЕР_25 та  НОМЕР_26 ) та ОСОБА_18 ( НОМЕР_27 ,  НОМЕР_28 ) (т. 2 а.с. 181-222); 
		- протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_19 від 26.02.2015 року (т. 3 а.с. 1-4);
		- відеозаписом допиту підозрюваного ОСОБА_19 від 06.03.2015 року за участі спеціаліста-вибухотехніка, під час якого ОСОБА_19 пояснив та показав, яким чином та за якою схемою він збирав систему дистанційного керування до міни МОН-100, яка була застосована ним та ОСОБА_20 , ОСОБА_18 під час здійснення терористичного акту 22.02.2015 року. В подальшому експерт- вибухотехнік підтвердив спроможність схеми, вказаної ОСОБА_19 та її відповідність тій схемі, яка використовувалась у вибуховому пристрої на основі міни МОН-100, який вибухнув 22.02.2015 року на проспекті Маршала Жукова в м.Харкові, з додатком у виді компакт-диску (т. 3 а.с. 70-74),;
		- протоколом затримання ОСОБА_18 від 26.02.2015 року (т. 3 а.с. 96-99);
		- протоколом огляду мобільного телефону Самсунг GT-E1232B Duos IMEI НОМЕР_29 , вилученого у ОСОБА_18 , в якому містяться номери телефонів ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які він приховав під іменами СВОЙ ВОВА ( НОМЕР_30 , НОМЕР_31 ) та СВОЙ ВИТЕК ( НОМЕР_32 ) (т.3 а.с. 101-102); 
		-постановою від 02.03.2015 року про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів - мобільного телефону ОСОБА_18 (т.3 а.с. 103);
		- протоколом затримання ОСОБА_20 від 26.02.2015 року (т. 3 а.с. 205- 211);
		- протоколом огляду від 21.03.2015 року мобільного телефону ОСОБА_20 «Самсунг» Е1200І № НОМЕР_33 , з номером сім картки НОМЕР_2 , яким він користувався для спілкування виключно в так названій «закритій групі» з ОСОБА_73 та ОСОБА_19 .. У вказаному телефоні містяться контакти лише двох вказаних осіб, при цьому з метою конспірації ці контакти записані як « ОСОБА_74 » НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_19 , та «МЕЛКИЙ» НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_18 .. Крім того, в телефоні міститься смс-листування з ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , які при аналізі спільно з інформацією про з`єднання абонентів мобільного зв`язку, які отримані від оператору ПрАТ «МТС Україна», тобто трафіком телефонних з`єднань цих номерів, та оглядом мобільного телефону «Самсунг» Е1200І з номером НОМЕР_34 ( ОСОБА_19 ) підтверджують прийняття участі ОСОБА_20 , ОСОБА_18 спільно з ОСОБА_19 у закладенні та у подальшій перевірці місця закладення по проспекту Маршала Жукова вибухового пристрою на основі МОН-100 в нічний час 22.02.2015 року, з 02 год. по 03 год 40 хв., а також про домовленість про збори та саме збори цієї групи вдома у ОСОБА_19 22.02.2015 року в період з 10 год. 30 хв., перед останнім етапом виконання їх злочинного плану  виїзду до проспекту Маршала Жукова для приведення у дію закладеного ними вибухового пристрою. (т.3 а.с. 213-214); 
		- постановою про приєднання предмету до провадження як речового доказу та передачу його на відповідальне зберігання від 23.03.2015 року, а саме: мобільний телефон марки «Самсунг» GT-E1200I», ІМЕІ НОМЕР_19 із акумуляторною батареєю та сім-картою «МТС»(т.3 а.с. 215);
		- рапортом заступника начальника 3-го відділу ГВ КЗЕ УСБУ в Харківській області щодо причетності ОСОБА_19 до терористичного акту та наявності зброї у нього вдома (т.4 а.с. 1);
		- протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_19 - АДРЕСА_3 , під час якого були вилучені боєприпаси та вибухові речовини (т. 4 а.с. 2-6);
		- ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.02.2015 року про надання дозволу на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_19 (т. 4 а.с. 9-10);
		- протоколом огляду флеш-накопичувача від 25.03.2015 року, вилученого при проведенні обшуку квартири ОСОБА_19 , із додатками, щодо готування вчинення терористичного акту (т. 4 а.с. 11,19, 21);
		- протоколом огляду від 20.03.2015 року предметів, вилучених при проведенні обшуку у ОСОБА_19 (т. 4 а.с. 22-23);
		- протоколом огляду від 21.03.2015 року предметів, вилучених при проведенні обшуку у ОСОБА_19 , а саме комп`ютеру ОСОБА_19 , у тому числі електронної почтової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_6 ,за допомогою якої ОСОБА_19 листувався із співробітниками спецслужб РФ щодо підготовки та вчинення терористичного акту 22.02.2015 року (т. 4 а.с. 24-29);
		- протоколом огляду речей та документів від 02.03.2015 року, в тому числі саперної лопатки ОСОБА_19 , за допомогою якої він здійснив закладання вибухового пристрою на основі МОН-100 по проспекту Маршала Жукова 22.02.2015 року (т.4. а.с. 32-33);
		- протоколом від 21.03.2015 року огляду мобільних телефонів ОСОБА_19 і карток мобільних операторів, а саме мобільного телефону ОСОБА_19 «Самсунг» Е1200І № НОМЕР_35 , з номером сім картки НОМЕР_1 , яким він користувався для спілкування в так названій «закритій групі» з ОСОБА_73 та ОСОБА_20 . Крім того, в телефоні містяться смс-листування з ОСОБА_20 та ОСОБА_18 , які при аналізі спільно з інформацією про з`єднання абонентів мобільного зв`язку, які отримані від оператора ПрАТ «МТС Україна», тобто трафіком телефонних з`єднань цих номерів, та оглядом мобільного телефону «Самсунг» Е1200І з номером НОМЕР_2 ( ОСОБА_20 ) підтверджують прийняття участі ОСОБА_20 , ОСОБА_18 спільно з ОСОБА_19 у закладенні та подальшій перевірці місця закладення по проспекту Маршала Жукова вибухового пристрою на основі МОН-100 в нічний час 22.02.2015 року з 02 год. по 03 год 40 хв., а також про домовленість про збори та саме збори цієї групи вдома у ОСОБА_19 22.02.2015 року в період з 10 год. 30 хв.. Крім того, оглянутий телефон «Самсунг» Е1200І, ІМЕІ НОМЕР_13 , який був вилучений під час обшуку у ОСОБА_19 і який перебував у його користуванні. Під час огляду встановлено, що телефон містить переписку ОСОБА_19 в період готування до вчинення злочину з 19.02.2015 року по 22.02.2015 року із телефонними номерами із закритої групи спілкування, якими користувались ОСОБА_20 НОМЕР_2 та ОСОБА_18 НОМЕР_3 (т. 4 а.с. 34-45);
		- рапортом заступника старшого оперуповноваженого в ОВС ГВ КЗЕ УСБУ в Харківській області щодо причетності ОСОБА_18 до терористичного акту та наявності зброї у нього вдома (т.4 а.с. 71);
		- протоколом від 26.02.2015 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_18 - АДРЕСА_2 , під час якого вилучені боєприпаси та вибухові речовини, які ОСОБА_18 придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу (т. 4 а.с. 72-78);
		- ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.02.2015 року про надання дозволу на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_18 (т. 4 а.с. 81);
		- рапортом заступника старшого оперуповноваженого ВКІБ УСБУ в Харківській області щодо причетності ОСОБА_20 до терористичного акту та наявності зброї у нього вдома (т.4 а.с. 165);
		- протоколом від 26.02.2015 року обшуку місця мешкання ОСОБА_20 - АДРЕСА_5 , під час якого виявлено та вилучено боєприпаси та вибухові речовини, які ОСОБА_20 придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу, а також інші предмети, які мають доказове значення у провадженні (т.4 а.с. 166-169);
		- ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.02.2015 року про надання дозволу на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_20 (т. 4 а.с. 172,173);
		- протоколом огляду від 17.03.2015 року ноутбуку, мобільного телефону з сім-картами та носіїв інформації, та постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 17.03.2015 року (т. 4 а.с. 174-178);
		- протоколом огляду предметів від 26.02.2015 року (з додатками, фототаблицею) вибухонебезпечних предметів, вилучених у ОСОБА_19 (т. 4 а.с. 185-191);
		- протоколом огляду предметів від 26.02.2015 року (з додатками, фототаблицею) вибухонебезпечних предметів, вилучених у ОСОБА_20 (т. 4 а.с. 192-198);
		- протоколом огляду предметів від 26.02.2015 року (з додатками, фототаблицею) вибухонебезпечних предметів, вилучених у ОСОБА_18 (т. 4 а.с. 199-208);
		- ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27.02.2015 року про надання дозволу на проведення обшуку автомобілю Форд Сієрра, що належить ОСОБА_19 , та протоколом від 03.03.2015 року обшуку автомобілю марки Форд Сієрра, державний номер НОМЕР_4 , з якого вилучено флеш-накопичувач та зразки ґрунту з килимків (т. 4 а.с. 212-220);
		- протоколом огляду від 27.03.2015 року мобільного телефону Lenovo А369і, вилученого у ході обшуку ОСОБА_18 , під час кого встановлено його серійний номер, а також сім-картки з номером НОМЕР_36 та з номером НОМЕР_37 (т. 4 а.с. 248-249);
		- висновками судової комплексної вибухотехнічної експертизи та експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу № 37/2015 від 23.03.2015 року, згідно якої на місціподії 22.02.2015року навпротип`ятиповерховогобудинку по АДРЕСА_6 відбувся вибухрадіокерованого потелефону саморобноговибухового пристроюна основіпротипіхотної осколковоїміни направленогоураження МОН-ІОО.До вірогідного складу вибухового пристрою входили наступні вироби та компоненти: протипіхотна осколкова міна направленого ураження МОН-ІОО (корпус без пристрою для установки та кріплення), що виготовлена промисловим способом; засіб ініціювання (детонування) - електродетонатор промислового виготовлення, ймовірно, - ЕДП, ЕДП-Р, ЕД-8, тощо; система дистанційного керування вибухом: блок прийому радіосигналу та видачі керуючого електричного імпульсу - мобільний телефон моделі, ймовірно, - «Samsung El200 indigo blue» з sim- картою, ймовірно, MTS або Life, тощо; блок додаткового електричного живлення - елемент живлення напругою 9В (батарея) типу 6F22 (сольова) бренду «НАША СИЛА» моделі серії Х2 «НАША СИЛА 6F22 1trayG3*двократна потужність»та,ймовірно,одна чидекілька батарейневстановленої моделіживленням 9Втипорозміров 6F22чи 6LR61(лужна,алкалінова);елемент керуванняініціюючим імпульсомта запобіганнямнесанкціонованому підриву(електричнийключ)-ймовірно,тиристор (тринистор)малої потужності;елементи кріпленняскладових компонентівта вузліввибухового пристрою:елементи електричнихз`єднань -електричні міднібагатодротові жилиу чорнійполімерній ізоляційнійоболонці;матеріал кріпленняскладових -електроізоляційна стрічкаПВХ чорногокольору;ізоляція електричнихз`єднань (скруток)-електроізоляційна стрічкаПВХ синьогокольору;засоби транспортуваннята камуфляжу(ймовірно)-полімерний пакетбілого кольору.До вірогідногоскладу СВПмогли входититакі додатковіелементи,як електричнівимикачі (запобіжники),елементи перевіркипрацездатності (лампималої потужності),шунтуючі резисторита конденсатори,підсилювачі струмута напруги,тощо.При цьому,у наданихна дослідженняматеріалах таоб`єктах,не виявленооднозначно зрозумілихслідів знаходженнятафрагментів такихдодаткових елементів.Графічнийвигляд конструкції СВП, що вибухнув 22.02.2015 року по пр. Маршала Жукова-принципова схемата ескіз-відображені насхемах 1та 3.Принцип тапорядок роботидосліджуваного саморобноговибухового пристроюмає наступнийвигляд:у положенні«напоготові» мобільнийтелефон знаходитьсяу ввімкнутомустані,електричний ланцюг«засіб ініціювання-блок додатковогоелектричного живлення-тиристор» -у розімкнутомустані.Відповідно,на осібініціювання струмне подається,на керуючийконтакт тиристоруструм неподається.При здійсненнівиклику наномер sim-карти,що встановленау мобільномутелефоні,з вивідноїелектричної жилина керуючийконтакт тиристоруподається позитивнийкомандний імпульс,який відкриваєтиристор (ділянку«анод -катод»),замикає електричнийланцюг «засібініціювання -блок додатковогоелектричного живлення»та викликаєспрацювання електродетонаторута,відповідно,підрив зарядута метанняосколків міниМОН-100.Призначення вибуховихпристроїв,як правило,визначається можливостямиураження певнихоб`єктів,отже,призначення таможливості ураженнядослідженого СВПвизначаються характеристикамиміни МОН-100та системивиконання вибуху.Міна МОН-100призначена длякерованого прицільного(направленого)ураження живоїсили танеброньованих транспортнихзасобів,уражаючі можливостіМОН-100викладені утаблиці 6та насхемі 3.Радіокерований саморобнийвибуховий пристрій,вибух якоговідбувся 22.02.2015року по АДРЕСА_6 ,мав функціюкерування моментомвиконання вибуху,отже мавфункцію виборуцілі тачасу спрацювання. Вибуховийпристрій булорозміщено направому узбіччі(куті)на перехрестівиїзду згаражного кооперативу«За рулём»на проспект МаршалаЖукова усугробі снігу.Вибуховий пристрій,ймовірно,був поміщенийу полімернийпакет білогокольору,який мігвиконувати функціїмаскування аботранспортування.Для виготовленнята застосуваннявибухового пристрою,який спрацювавна місціподії,потрібні знанняпринципової схемизазначеного вибуховогопристрою тавміння виконуватиелементарні електротехнічніроботи,такі яклудіння тапайка.Слід зазначити,що вказанізнання тавміння непотребують обов`язковихспеціальних професійнихзнань,спеціальної освітита військовоїмінно-вибуховоїпідготовки,а можутьбути отриманісамостійно,за даними відкритих інформаційнихджерел,що єу вільномузагальному доступі.Щодо проектуваннята конструювання(складанняпринципових тафункціональних схем) вибухових пристроїв,подібних тому,що спрацювавна місціподії, тодля цьогопотрібні фундаментальнізнання теоріїелектрорадіоланцюгів,мінно-вибуховата (або)інженерно-сапернапідготовка нарівні офіцераінженерних військ,а такожпрактичний досвідвибухових робітбойового застосуваннявибухових пристроїв (т. 5 а.с. 10-73);
		- висновком комплексної судової вибухотехнічної експертизи та експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу № 49 від 05.03.2015 року, згідно якого шість предметів, схожих на корпуси гранат Ф-1, являються корпусами ручної гранати Ф-1 (групи об`єктів дослідження №№ 1-3), які не мають слідів втручання в конструкцію, а значить, ймовірно, містять бризантну вибухову речовину - тротил, масою 50-56 грам; шість предметів, схожих на підривачі, являються підривачами типу УЗРГМ (УЗРГМ-2) до ручних гранат (групи об`єктів дослідження №№ 4-6), виконаними промисловим способом, які ймовірно, містять заряд комбінованої вибухової речовини - ТНРС+азид свинцю, масою 0,1+0,2 грами, та ТЕН або гексоген, масою 1 грам. При суміщенні групи об`єктів дослідження №№ 1-3 (шість корпусів ручної осколкової гранати Ф-1) з групою об`єктів дослідження №№ 4-6 (шість запалів до ручних гранат типу УЗРГМ (УЗРГМ-2)) вони утворювали б вибухові пристрої промислового виготовлення - шість ручних осколкових гранат Ф-1, які відносилися б до категорії боєприпасів. Три предмети з дротами, схожі на детонатори, являються засобом ініціювання електричного типу - електродетонатором ЕДП-р (об`єкт дослідження №7) та електродетонаторами ЕДП (об`єкти дослідження №8,9). До категорії боєприпасів не відносяться. В корпусах електродетонаторів міститься заряд комбінованої вибухової речовини - ТНРС+азид свинцю, масою 0,1+0,2 грам та ТЕН або гексоген, масою 1 грам. Два предмети з дротами, схожі на засоби ініціювання (група об`єктів дослідження № 10), являються накольним механізмом підривача МВЕ-72, до категорії боєприпасів не відносяться, заряду вибухової речовини не містять. Пластична речовина (об`єкти дослідження №№ 11-13), являється вибуховою речовиною бризантної дії - пластичною вибуховою речовиною на основі гексогену, масою 1060, 1309 та 1010 грам, відповідно.
		Металевий предмет, схожий на корпус гранати РГД-5 (об`єкт дослідження №14) є учбовим корпусом ручної гранати РГД-5, заряду вибухової речовини не містить. Предмет, схожий на підривач (об`єкт дослідження №15), являється - учбовим запалом типу УЗРГМ (УЗРГМ-2), який заряду вибухової речовини не містить. При суміщенні об`єкту дослідження № 14 (учбового корпусу ручної гранати РГД-5) з об`єктом дослідження №15 (учбовим запалом типу УЗРГМ (УЗРГМ-2)), то отриманий пристрій категорії боєприпасів не відноситься. Сипуча речовина, схожа на порох (об`єкти дослідження № 16.1 та № 16.2) являється вибуховою речовиною метальної дії - бездимним порохом, масою 201 та 170 грам, відповідно (т. 5 а.с. 143-162);
		- висновком комплексної судової вибухотехнічної експертизи та експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу № 81/2015 від 19.03.2015 року, згідно якого надані надослідження предмети-шість корпусівгранат Ф-1(групаоб`єктів дослідження№1),шість підривачівУЗРГМ (УЗРГМ-2)(групаоб`єктів дослідження№2),електродетонатор ЕДП-Р(об`єкт№3)та дваелектродетонатори ЕДП(групаоб`єктів дослідження№4)у відокремленомустані докатегорії боєприпасівне відносяться;Шість корпусівгранат Ф-1(групаоб`єктів дослідження№1)та шістьпідривачів УЗРГМ(УЗРГМ-2)(групаоб`єктів дослідження№2)у сполученомуштатним чиномстані утворюютьручні осколковіоборонні гранатиФ-1у кількостішість штук,які відносятьсядо категоріїбоєприпасів. Наданіна дослідженняпредмети -шість корпусівгранат Ф-1(групаоб`єктів дослідження№1),шість підривачівУЗРГМ (УЗРГМ-2)(групаоб`єктів  дослідження№2),електродетонатор ЕДП-Р(об`єкт№3)та дваелектродетонатори ЕДП(групаоб`єктів дослідження№4)до вибухупридатні (т. 5 а.с. 166-175);
		- висновком грунтознавчої експертизи № 5 від 16.03.2015 року, відповідно до якого нашарування ґрунту, вилучені з саперної лопатки ОСОБА_19 і з килимків а/м «FordSiera» д.н.з. НОМЕР_4 , та зразки ґрунту, відібрані справа від місця вибуху і через заасфальтований в`їзд до гаражного кооперативу «За рулем», надані в пакетах №№7,12, мають спільну родову належність. Інші зразки ґрунту з місця події, надані в пакетах №№ 2-11 до протоколу огляду від 03.03.2015 р., і нашарування ґрунту, вилучені з саперної лопатки і з килимків а/м «Ford Siеra» д.н.з. НОМЕР_4 , не мають спільної родової належності (т. 5 а.с. 179-189);
		- висновком балістичної експертизи № 111 від 28.02.2015 року, згідно якого вилучені при проведенні обушку за місцем проживання ОСОБА_18 130патронів єбоєприпасами: 46шт.-бойові проміжніпатрони 5,45x39АК калібру5,45мм,призначені длястрільби збойової нарізноїзброї відповідногокалібру ітипорозміру патронника(автомати,кулемети системиКалашникова); 56шт.-мисливські патрони12-гокалібру,призначені длястрільби змисливських гладкоствольнихрушниць 12-гокалібру; 28шт.-мисливські патрони16-гокалібру,призначені длястрільби змисливських гладкоствольнихрушниць 16-гокалібру.77відстріляних патронів(20штук -5,45x39АК,39штук -12-гокалібру,18штук -16калібру),для проведенняпострілів придатні.53патрони,що залишились,ймовірно,також придатнідля проведенняпострілів (т. 5, а.с. 193-195);
		- протоколом отримання зразків для експертизи від 05.03.2015 року у ОСОБА_20 (т. 5 а.с. 196-197)
		- протоколом отримання зразків для експертизи від 05.03.2015 року у ОСОБА_19 (т. 5 а.с. 198, 199);
		- протоколом отримання зразків для експертизи від 05.03.2015 року у ОСОБА_18 (т. 5 а.с. 200-202);
		- відповідно до висновку експерта НДЕКЦ при ГУ МВС України в Харківській області № 17 від 20.03.2015 року, на телефоні марки «Samsung», IMEI НОМЕР_19 з номером мобільного оператора НОМЕР_10 , що був вилучений 26.02.2016 року під час проведення особистого обшуку ОСОБА_20 , а саме: на змивах з зовнішньої та внутрішньої поверхонь телефону, сім-карти та акумулятора до нього виявлені клітини з ядрами, що за своїми генетичними ознаками співпадають з генетичними ознаками зразка слини ОСОБА_20 (т. 5 а.с. 206-214);
		- відповідно до висновку експерта НДЕКЦ при ГУ МВС України в Харківській області № 16 від 20.03.2015 року, на змивах з телефонів марки «Samsung», IMEI  НОМЕР_13 , сім-картки та акумулятора до нього та з внутрішньої поверхні телефону «Samsung», IMEI  НОМЕР_14 та акумулятора виявлені клітини з ядрами, що збігаються між собою з генетичними ознаками зразка слини ОСОБА_19 (т. 5 а.с. 217-230);
		-висновком судово-медичноїекспертизи №159-а/15,відповідно доякого у зв`язку з подіями 22.02.15 г. у неповнолітнього ОСОБА_29 мали місце садна та гематоми верхньої третини правої гомілки. Наявні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, можливо, від дії вибухового пристрою, на які вказано у постанові слідчого. По ступеню тяжкості  це легкі тілесні ушкодження (т. 6 а.с. 2-3);
		- висновком судово-медичної експертизи №160-а/15 відповідно до якого у зв`язку з подією 22.02.2015 року у ОСОБА_61 мали місце пошкодження: наскрізне поранення м`яких тканин лівого передпліччя, яке відноситься до категорії легких тілесних пошкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров`я на момент проведення судово-медичної експертизи; - сліпе поранення м`яких тканин задньої поверхні грудної клітки зліва з уламковим переломом лівої лопатки і наявністю чужорідного тіла металевої щільності діаметром до 13 мм, розташованого між лопаткою і другим ребром, яке відноситься до категорії пошкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я; - сліпе поранення м`яких тканин поперекової області зліва з уламковим переломом лівої клубової кістки із зсувом дрібних кісткових фрагментів в клубовий м`яз і наявністю чужорідного тіла металевої щільності діаметром до 11 мм, розташованого в клубовій області зліва, яке відноситься до категорії пошкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я Перераховані пошкодження утворилися від дії предметів з обмеженою площею травмуючої поверхні, які мали значну енергію, такими могли бути чинники вибуху. Формування вказаних пошкоджень могло бути викликане вражаючими елементами (осколками) в результаті вибуху (т. 6 а.с. 19-20);
		- висновком судово-медичної експертизи №565-ая/15, відповідно до якого у ОСОБА_44 мало місце по одному вогнепальному осколочнму сліпому пораненню м`яких тканин в поперековій області справа і ліворуч, та в області правого плечового суглоба, які утворилися в строк, вказаний в постанові слідчого (т. 6 а.с. 50-51);
		- висновком судово-медичної експертизи №562-ая/15, відповідно до якого у ОСОБА_43 виявлені наступні тілесні ушкодження: вибухова травма. Осколкове наскрізне поранення правої гомілки з ушкодженням по ходу ранового каналу м`яких тканин та правої малогомілкової кістки на рівні середньої третини у вигляді відкритого уламкового перелому. Це пошкодження утворилося в результаті ударної травматичної дії тупого твердого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею (осколку, який утворився, ймовірніше всього, в результаті підриву вибухового пристрою), та могло бути отримане в строк, вказаний в постанові слідчого. За ступенем тяжкості вибухова травма, осколкове наскрізне поранення правої гомілки з ушкодженням по ходу ранового каналу м`яких тканин та правої малогомілкової кістки на рівні середньої третини у вигляді відкритого уламкового перелому не є небезпечною для життя в момент заподіяння, спричинила за собою тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів (21 дня), і за цією ознакою відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Рани (в ділянці наскрізного поранення правої гомілки) розташовані по медіальній поверхні на границі середньої та нижньої третини, а по латеральній поверхні в верхній третині(т. 6 а.с. 82-83);
		- висновком судово-медичної експертизи №567-ая/15, згідно якого у ОСОБА_58 мало місце: осколкове сліпе поранення передньої зовнішньої поверхні нижньої третини лівого стегна з частковим розтрощуванням м`язів по ходу раневого каналу, з наявністю чужорідного тіла (металевого осколка прямокутно-циліндричної форми, розмірами близько 1,2x0,8 см, яке було видалено). Це ушкодження утворилося в результаті дії тупого твердого предмета, з обмежено впливаючою поверхнею, яким міг бути і осколок, що утворився при вибуху вибухового пристрою, і могло бути заподіяно в строк, вказаний в постанові слідчого(т. 6 а.с. 92-93);
		- висновком судово-медичної експертизи №561-ая/15, згідно якого у ОСОБА_72 виявлені тілесні ушкодження: вибухова травма. Осколкові ушкодження нижніх кінцівок і лівої кисті: наскрізне поранення правого колінного суглоба; проникаюче сліпе поранення лівого стегна з пошкодженням по ходу ранового каналу м`яких тканин; поверхнева рвана рана 1 пальця лівої кисті. Ці пошкодження утворилися в результаті ударної травматичної дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею (осколків, які утворилися, ймовірніше всього, в результаті підриву вибухового пристрою), та могли бути отримані в строк, вказаних в установочній частині постанови слідчого(т. 6 а.с. 111-112);
		- висновком судово-медичної експертизи №563-ая/15, згідно якого у ОСОБА_71 мало місце вогнепальне сліпе осколкове поранення м`яких тканин верхньої третини лівого стегна, яке утворилося в строк, що відповідає вказаному в постанові слідчого (т. 6 а.с. 142-143);
		-висновком судово-медичноїекспертизи №566-ая/15,згідно якогоуОСОБА_75 мало місце: осколкове сліпе поранення передньої поверхні правого стегна в нижній третині, з ушкодженням м`яких тканин по ходу ранового каналу, з наявністю чужорідного тіла, що сліпо закінчується в м`язах, підшкірно-жировій клітковині. Це ушкодження утворилося в результаті дії тупого твердого предмета, з обмежено впливаючою поверхнею, яким міг бути і осколок, що утворився під час вибуху вибухового пристрою і могло бути заподіяно в строк, вказаний в постанові слідчого(т. 6 а.с. 182-183);
		- висновком судово-медичної експертизи №568-ая/15, згідно якого у ОСОБА_52 мало місце: осколкове дотичне поверхневе поранення внутрішньої поверхні правої стопи. Це ушкодження утворилося в результаті дії тупого твердого предмета, з обмежено впливаючою поверхнею, яким міг бути і осколок, що утворився під час вибуху вибухового пристрою і могло бути заподіяно в строк, вказаний в постанові слідчого. По ступеню тяжкості це легке тілесне ушкодження(т. 6 а.с. 210-211);
		-висновком судово-медичноїекспертизи №66-ат/15,згідно якогоузв`язку з подіями 22.02.2015 року у ОСОБА_26 мали місце поранення грудної клітини в області реберної дуги зліва по середньо-ключичній лінії, що проникає в грудну порожнину, далі через лівий купол діафрагми, що проникає до черевної порожнини з ушкодженням печінки (крайове), шлунку (наскрізне), хвосту підшлункової залози, селезінки, лівої нирки, далі тіла 2-го поперекового хребця, де був знайдений осколок; поранення правої клубової області, що проникає в черевну порожнину, з ушкодженням клубової кишки (наскрізне), далі крижі зліва.    Ушкодження, які мали місце у ОСОБА_26 , стосовно живої людини, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Причиною смерті ОСОБА_26 з`явилася важка сукупна вибухова травма внутрішніх органів та кісток скелету та її ускладнення - травматичний шок (т. 7 а.с. 2-5);
		-висновком судово-медичноїекспертизи №582-дм/15,згідно якогоуОСОБА_23 були виявлені одне проникаюче сліпе поранення голови, одне проникаюче сліпе поранення лівої сідниці, одне не проникаюче сліпе поранення грудної клітини зліва, та синці на верхньому віці правого ока, по внутрішній поверхні лівого плеча, забита рана на лівому стегні. Причиною смерті ОСОБА_23 стало вищевказані проникаючі осколкові поранення голови і тулуба. Всі перелічені пошкодження утворились прижиттєво, незадовго до настання смерті ОСОБА_76 , за один короткий проміжок часу. Дані пошкодження утворилися в результаті дії ушкоджуючи факторів вибуху, пробивної дії осколків, при знаходженні потерпілого на невеликій відстані від центру вибуху (т. 2 а.с.14-20);
		- висновком судово-медичної експертизи №65-ат/15 згідно якого у зв`язку з подією 22.02.2015 року у ОСОБА_25 мала місце травма голови з наявністю забійно-рваної рани в лобній ділянці зліва і забійно-рваної рани в тіменно-потиличній області праворуч, синцевість м`яких покровів голови з боку їх внутрішньої поверхні в проекції зазначених ран, багатоосколкові переломи кісток склепіння черепа з переходом переломів на основу черепа, розриву твердої мозкової оболонки з пошко    дженням верхнього сагітального синуса, крововиливами над і під тверду мозкову оболонку (епідуральний і субдуральна крововилив), крововиливом під м`яку мозкову оболонку, забиття головного мозку з великими ділянками контузії - розтрощення речовини головного мозку. Причиною смерті ОСОБА_25 з`явилася тяжка черепно-мозкова травма і розвинулися внаслідок цього ускладнення - набряк-набухання-дислокація головного мозку, геморагічний шок. За ступенем тяжкості травма голови у ОСОБА_25 носить ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, стосовно до живих осіб. Беручи до уваги характер пошкоджень, відомі обставини справи, експерт вважає, що формування зазначеної травми могло бути викликано поражаючим елементом (осколком) в результаті вибуху (т.7 а.с.28-32);
		- висновком судово-медичної експертизи №564-ая/15 відповідно до якого у ОСОБА_27 мали місце: вогнепальне осколкове сліпе поранення верхньої третини лівого плеча; наскрізне вогнепальне осколкове поранення м`яких тканин лівої поперекової області; вогнепальна осколкове наскрізне поранення верхньої третини лівого стегна з вихідним отвором лівої сідничної області, які утворилися в термін, відповідний вказаною в постанові слідчого(т. 7 а.с. 46-47);
		- висновком судово-медичної експертизи №583 дм/15, згідно якого у ОСОБА_24 встановлені наступні пошкодження: -сліпе поранення грудної клітини від вхідних рани в проекції l-гo міжребер`я зліва по ключичній лінії, яке проникає в грудну порожнину з формуванням непрямого перелому 2-го лівого ребра на межі реберного хряща і кісткової частини ребра, з утворенням наскрізного пошкодження верхньої частки лівої легені, трахеї, верхньої частки правої легені, яке виходить за межі грудної порожнини в 2-му міжребер`ї справа по лінії лопатки з формуванням дірчастого перелому правої лопатки, сліпо закінчується в м`язах спини в області надостної ямки правої лопатки, де виявлений фрагмент металу сріблясто-чорного кольору приблизно циліндричної форми розмірами близько 1,4x1x0,8 см із загостреними, деформованими, злегка оплавленими краями; -садно в проекції передньої поверхні правого колінного суглоба.Проникаюче сліпе поранення грудної клітини ОСОБА_77 утворилося прижиттєво, незадовго до настання його смерті; з урахуванням характеру вхідної рани і характеру металевого осколку, виявленого в м`язах спини в кінці ранового каналу, слід вважати, що вказане поранення утворилося в результаті пробивної дії осколка вибухового снаряда при находженні потерпілого на неблизької дистанції від епіцентру вибуху. Садно в проекції передньої поверхні правого колінного суглоба, з урахуванням свого характеру, утворилася від дії тупого предмета, індивідуальні особливості травмуючої поверхні якого в пошкоджень не відобразилися, за механізмом тертя-ковзання незадовго до настання смерті ОСОБА_77 або, ймовірніше, в процесі вмирання. Причиною смерті громадянина ОСОБА_77 стало проникаюче осколкове поранення грудної клітини з пошкодженням внутрішніх органів, що ускладнилося гострої крововтратою. За ступенем тяжкості, вибухова травма у вигляді проникаючого осколкового поранення грудної клітини має ознаки тяжких тілесних пошкоджень по критерію небезпеки для життя. Садно в проекції передньої поверхні правого колінного суглоба носить ознаки легкого тілесного ушкодження (т. 7 а.с. 79-83);
		-висновком судово-медичноїекспертизи №664-ая/15згідно якогоу ОСОБА_28  мало місце: осколкове сліпе поранення надлобкової області з наявністю стороннього тіла металевої щільності (розмір 15x12x30мм) в м`яких тканинах, яке при проведенні операції не видалене .Це пошкодження утворилося в результаті впливу тупого твердого предмета, з обмежено-впливовою поверхнею, яким бути і осколок, що утворився під час вибуху вибухового пристрою, та могло бути заподіяно в строк, зазначений в постанові слідчого (т. 7 а.с. 99-100); 
		- протоколом огляду та постановою від 11.03.2015 року про визнання речовими доказами особистих речей ОСОБА_28 (т. 7 а.с. 107-108); 
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.02.2015 року, а саме свідком ОСОБА_78 - ОСОБА_19 та протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.02.2015 року, а саме свідком ОСОБА_79 - ОСОБА_19 .. Під час вказаних слідчих дій ОСОБА_80 та ОСОБА_81 впізнали ОСОБА_19 як особу, яка 19 та 21 лютого 2015 року придбала у пункті продажу мобільних телефонів та аксесуарів, що розташований в переході станції «Пролетарська» КП «Харківський метрополітен», де свідки працюють реалізаторами, сім-картку НОМЕР_8 , разом з мобільним телефоном Самсунг Е1200, який був ним використаний при виготовленні дистанційної системи керування вибуховим пристроєм на основі МОН-100, а також мобільний телефон Нокіа 1110 та сім-картку з номером НОМЕР_6 , які в подальшому були використані ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 для здійснення дзвінка на мобільний термінал Самсунг Е1200 із номером НОМЕР_8 , встановлений в систему дистанційного керування міни МОН-100 (т.8 а.с. 20-23, 24-27);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.02.2015 року, а саме свідком ОСОБА_79 - ОСОБА_20 .. Під час вказаної слідчої дії свідок впізнав ОСОБА_20 , як особу, яка була поруч із ОСОБА_19 під час придбання останнім 19 лютого 2015 у пункті продажу мобільних телефонів та аксесуарів, що розташований в переході станції «Пролетарська» КП «Харківський метрополітен», де свідок працює реалізатором, сім-картки НОМЕР_8 , разом з мобільним телефоном Самсунг Е1200, який був використаний при виготовленні дистанційної системи керування вибуховим пристроєм на основі МОН-100(т.8, а.с. 28-31);
		- протоколом слідчого експерименту від 27.02.2015 року за участю ОСОБА_20 і відповідними додатками та відеозаписом слідчої дії, в ході проведення якого за участю захисника, розповів про обставини підгодовування та вчинення терористичного акту 22.02.2015 року (т. 8 а.с. 48-55);
		- протоколом слідчого експерименту від 27.02.2015 року за участю ОСОБА_19 і відповідними додатками та відеозаписом слідчої дії, в ході проведення якої, за участю захисника, розповів про обставини підготовки та вчинення терористичного акту 22.02.2015 року (т. 8, а.с. 56-76);
		- протоколом слідчого експерименту від 27.02.2015 року за участю ОСОБА_18 і відповідними додатками та відеозаписом слідчої дії, в ході проведення якої, за участю захисника, розповів про обставини підготування та вчинення терористичного акту 22.02.2015 року (т. 8 а.с. 77-96);
		- протоколом слідчого експерименту від 27.02.2015 року із ОСОБА_18 і відповідними додатками на місці підготовки до вчинення терористичного акту у м. Харкові, в ході проведення якого, за участю захисника, розповів про обставини підготування та вчинення терористичного акту (т. 8 а.с. 97-105);
		- постановою про припинення проведення негласних слідчих (розшукових) дій та розсекречування матеріалів від 27.03.2015 року (т. 8 а.с. 211-212);
		- протоколом № 70/5-5967т від 26.03.2015, DVD-R №2925/ГВ ЗНД та протокол № 70/5-5966т від 26.03.2015, DVD-R №2922/ГВ ЗНД за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії -аудіо-, відео контроль всередині публічно доступного місця від 25.03.2015 року із додатками, у відношенні ОСОБА_19 та ОСОБА_20 (т. 8, а.с. 215-224) Під час проведення вказаних слідчих дій ОСОБА_19 та ОСОБА_20 розповідали особам, які утримувались разом із ними в камерах в умовах СІЗО, про свою причетність до скоєння терористичного акту 22.02.2015 року;
		- висновком фоноскопічної експертизи №8-3В3 від 21.02.2017 року, якою були досліджені результати негласних слідчих розшукових дій, що містяться на дисках DVD-R №2925/ГВ ЗНД, DVD-R №2922/ГВ ЗНД та протоколах №70/5-5966т та №70/5-5967т від 26.03.2015. Згідно висновків експертизи, на наданих на дослідження фонограмах ознаки монтажу, вибіркового накладення записів, зміни голосу відсутні. Надані на дослідження фонограми, що містяться на аудіо файлах на диску для лазерних систем зчитування №2925/ГВ ЗНД та №2922/ГВ ЗНД за результатами НСРД, придатні для ідентифікації особи, що говорить за голосом та за текстом відповідно до протоколів. На наданих на дослідження аудіо записах, які записані на носій інформації №2925/ГВ ЗНД, міститься голос ОСОБА_19 . На наданому на дослідження аудіозапису, який записаний на носій інформації №2922/ГВ ЗНД, міститься голос ОСОБА_20 (том 6 судової справи а.с. 68-81);
		- ухвалами слідчого судді Апеляційного суду Харківської області від 27.0.22015 року про надання дозволу на проведення НСРД аудіо-, відео контролю місця  аудіо, відео запису в середині публічно доступних місць  приміщення ІТТ ОСУ ГУ МВС України в Харківській області та СІЗО м. Харкова у відношенні ОСОБА_19 , ОСОБА_20 №№ 2712Т, 2713Т (том 6 судового провадження а.с.92-95);
		- DVD диском із відеозаписом з камер спостереження магазину «ДІГМА» (т. 9 а.с. 245);
		- протоколом огляду вказаного DVD диск із відеозаписом з камер спостереження магазину «ДІГМА» (т. 9 а.с. 246-251), на якому містяться файли з відеозаписом автомобілю Опель Омега, що під`їжджає 22.02.2015 року о 13 год.24 хв.44 сек. до магазину «Дигма», з нього виходить ОСОБА_19 ;
		- протоколом пред`явлення речей для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_82 , під час якого свідок впізнав автомобіль Опель Омега синього кольору, що належить ОСОБА_20 , який свідок бачив у дворі будинку АДРЕСА_6 22.02.2015 року одразу після терористичного акту (том 8 а.с. 8-11).
		Також судом досліджені речові докази, що містять відомості про причетність обвинуваченого до скоєння кримінального правопорушення які суд використовує як доказ обставин, що встановлюється під час даного кримінального провадження: 
		- особисті речі ОСОБА_23 із слідами вибуху та пошкоджень внаслідок вибуху;
		- службового посвідчення загиблого співробітника ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_23 ;
		- особисті речей із слідами вибуху та пошкоджень від вибуху ОСОБА_24 ;
		- особисті речей ОСОБА_61 із слідами вибуху та пошкоджень внаслідок вибуху;
		- особисті речей ОСОБА_25 із слідами вибуху та пошкоджень внаслідок вибуху;
		- особисті речі ОСОБА_42 , ОСОБА_27 , ОСОБА_83 .. ОСОБА_40 , ОСОБА_72 із слідами вибуху;
		- саме зразків ґрунту вилучених поблизу із місця вибуху, а також із автомобілю «Ford Sierra», державний знак НОМЕР_4 та нашарувань з саперної лопатки (т. 2 а.с. 132);
		- залишків після підриву гранат, вибухових речовин, пристроїв ініціювання їх вибуху (т.2 а.с. 134);
		- осколки, фрагменти вибухового пристрою з огляду місця події, осколків із тіл постраждалих та загиблих;
		- бойові припаси, вилучені при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_18 ;
		- гранати РГД-5 з учбовим запалом УЗРГМ, вилучених при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_19 , згідно постанови про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 26.03.2015 року (т. 2 а.с 138);
		- мобільних телефонів і картки мобільних операторів, ноутбуку;
		- біологічними зразками ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 ..
		З досліджених судом, у порядку § 4 Глава 4, у судовому засіданні речових доказів, тобто матеріальних об`єктів, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять відомості які суд використовує як доказ факту чи обставини, що встановлюється під час кримінального провадження в тому числі предмети, що були об`єктом кримінального правопорушення.
		Суд вважає за необхідне зазначити, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч.1 ст.94 КПК, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
		 
		Статтею 337 КПК України визначені межі судового розгляду та встановлено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно обвинувачених і лише в межах висунутого їм обвинувачення, сформульованого та викладеного в обвинувальному акті, що є суттєвою гарантією справедливого розгляду та вирішення справи.
		В разі визнання особи винуватою, в мотивувальній частині вироку судом зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
		Свої висновки суд може обґрунтовувати лише на доказах, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
		Після дослідження доказів під час судового розгляду суд вправі змінити юридичну кваліфікацію вчиненого особою кримінального правопорушення, якщо нове обвинувачення не є більш тяжким або змінити формулювання фактичної сторони обвинувачення без зміни юридичної кваліфікації, якщо в результаті такої зміни формулювання фактичної сторони обвинувачення не зазнає істотних змін або тісно пов`язане з первісним, якщо в результаті такої зміни не погіршується становище обвинуваченого та не порушується його право на захист.
		   Відповідно до вимогст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Досліджені і перевірені судом докази у справі, якими обґрунтовується винуватість ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 у вчиненому є узгодженими, співпадають між собою та сумніву у своїй належності та допустимості у суду не викликають. 
		   Клопотання сторони захисту щодо кожного докази, наданого прокурор, очевидно недопустими, суд залишає без задоволення, виходячи з наступного.
		Порядок отримання доказів, вказаних у ч. 2ст. 84 КПК України, передбачає дотримання наступних вимог: 1) належний суб`єкт отримання доказів; 2) законність процесуального джерела доказів; 3) дотримання процесуального порядку отримання доказів; 4) дотримання правил фіксації ходу і результатів слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій.
		Обов`язок доказування обставин, що є підставою для виключення доказів покладається саме на сторону, що заявила таке клопотання. Посилання захисників та обвинувачених про визнання всіх доказів недопустимим не містять чітко викладеної підстави (неналежності доказів, отримання з порушенням встановленогоКПКпорядку, незаконність джерела, отримання доказу неналежним суб`єктом і т. ін.).
		Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, про відсутність порушень під час досудового розслідування в даному випадку нормКПК України.
		Відповідно дост. 22 КПК Українисудом створені всі умови для реалізації принципу змагальності сторін в судовому засіданні, які передбачають самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченимиКПК України; рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів. 
		 
		   Доводи обвинувачених та захисників щодо неспроможності пояснень свідків ОСОБА_41 , ОСОБА_84 , ОСОБА_68 через наявність певних протиріч у показах, які вони надавали під час досудового розслідування та в суді, є неспроможними, оскільки викликані спливом тривалого проміжку часу з моменту подій, через що особа може не згадати певні обставини.
		Відсутність даних щодо офіційного працевлаштування свідків ОСОБА_84 , ОСОБА_68 у кіоску ФОП « ОСОБА_85 », розташованого в переході станції метро «Імені О.С. Масельського», на думку суду, не є підставою, яка викликає сумнів у їх показах, оскільки вказані свідки попереджені про кримінальну відповідальність та приведені судом до присяги, підстав для обмови обвинувачених судом не встановлено.
		Що стосується доводів захисника про упередженість свідка ОСОБА_41 , який на його думку, має бути потерпілим, оскільки отримав травму, то вказана обставина не підтверджується документально, тому вказані доводи є неспроможними. 
		 
		Позиції обвинувачених ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , ОСОБА_18 щодо невизнання своєї вини є голослівними, жодними належними і допустимими доказами у розумінніст. 84 КПК Українине підтвердженим та таке, що спростовується вищенаведеними даними та встановленими у суді обставинами. На думку суду пояснення обвинувачених щодо непричетності до вчинення інкримінованих злочинів, спрямовані на всіляке намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене. Суд визнає належними і допустимими доказами, які були досліджені в судовому засіданні оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 101-102 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено.
		   Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку учасників кримінального провадження, у тому числі сторона захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було. При цьому обвинуваченим та їх захисникам, судом створені відповідні умови надання доказів, зокрема з лютого 2019 року їм була надані можливість заявити про це, але обвинувачені зловживаючи своїми процесуальними правами (зміна захисників, заявлення необґрунтованих відводів судовій колегії, прокурору, а також повторне заявлення клопотань з тих одних і тих же підстав) не скористалися своїми правами, відповідно до вимог КПК України.
		Статтею 91 КПК України визначає обставини які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збирання перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		Досліджені і перевірені судом докази у справі, якими обґрунтовується винуватість ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 у вчиненому є узгодженими, послідовними, співпадають між собою та сумніву у своїй належності та допустимості у суду не викликають.
		Відповідно до ст. 86 КПК України доказ є допустимим, якщо він отриманий в порядку, передбаченому цим Кодексом. Статтею 87 КПК України визначений вичерпний перелік підстав, за яких доказ може бути визнаний недопустимим. Достовірність та об`єктивність вищенаведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. У відповідності до вимог ст.ст. 85, 86 КПК України, суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
		Досліджені речові докази суд визнає належними і допустимими, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 101-102 КПК України,судом невстановлено тасторонами недоведено.Дані речові докази були одержані з дотриманням належної процедури, тобто згідно з вимогами закону щодо порядку проведення відповідної процесуальної дії та порядку фіксування її ходу й результатів. 
		 
		Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).
		Суд приймає до уваги рішення Європейського Суду у справі«Скопполапроти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), в якому зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
		У рішенні від 09 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Росії» та в рішенні від 24 березня 2005 року «Фрізен проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи, вказав Європейський суд у рішенні від 16 жовтня 2008 року у справі «Ізмайлов проти Росії».
		Конституція України визначила, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3). Крім того, у ст. 27 Основного Закону держави гарантується невід`ємне право людини на життя і захист цього права є обов`язком держави. Такі положення Конституції України зумовлені нормами міжнародного права, зокрема в ч. 1 ст.2Конвенціїпрозахист правлюдиниіосновоположних свобод (1950 р.) зазначено: «Право кожного на життя охороняється законом». Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. б Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 р.) «Право на життя є невід`ємне право кожної людини. Це право охороняється законом».
		 
		   В судовому засіданні обвинувачені пояснили, що під час досудового розслідування до них застосувалися недозволені заходи ведення досудового розслідування.
		Проте, постановою слідчий Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_86 від 26.12.2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015220000000899 від 22 жовтня 2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 374 КК України,закрито, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю у діях співробітників Управління СБ України в Харківській області та прокуратури Харківської області об`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 374 КК України, тобто складу цих кримінальних правопорушень.
		Крім того, судовою колегію було призначено судово-психологічну експертизу відносно обвинувачених ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ..
		   Згідно висновку судово-психологічної експертизи № 1632/222 від 20.02.2017 року у комунікативній поведінці ОСОБА_20 під час проведення за його участю в якості підозрюваного слідчого експерименту від 27.02.2015 із застосуванням відеозапису, наявні психологічні особливості, властиві для самостійного відтворення ним події вчинення терористичного акту, який відбувся 22.02.2015 за адресою: м. Харків, проспект Маршала Жукова, під час проведення мирної акції  ходи громадян «річниця шанування загиблих під час проведення мирної акції «Євромайдан». У відеозаписі слідчого експерименту від 27.02.2015, проведеного за участю ОСОБА_20 в якості підозрюваного, відсутні ознаки здійснення на останнього психологічного тиску з боку осіб, які брали участь у проведенні даної слідчої дії. У відеозаписі слідчого експерименту від 27.02.2015, проведеного за участю ОСОБА_20 в якості підозрюваного, відсутні ознаки здійснення на останнього психологічного впливу. Психологічні особливості процесу слідчого експерименту від 27.02.2015 за участю ОСОБА_20 в якості підозрюваного, проведеного із застосування відеозапису, характеризуються ознаками комунікативної взаємодії, що відповідає індивідуально-психологічним особливостям «закритої» комунікативної позиції ОСОБА_20 .. У ході слідчого експерименту ОСОБА_20 задано суттєву більшість відкритих питань, що сформульовані по фабулі сюжетних фрагментів, окреслюючи їх змістовий напрямок та спрямовуючи побудову основних алгоритмів повідомлень останнього у відповідно зі специфікою слідчої дії; альтернативні питання мають характер уточнень наданої підозрюваним інформації; сугестивні питання складають мізерну частку від загальної кількості сформульованих питань та не справили впливу на хід реконструктивної діяльності ОСОБА_20 .. У процесу відтворення ОСОБА_20 подій, що відносяться до інкримінованих йому злочинів, при проведенні вищевказаної слідчої дії із застосуванням відеозапису, комунікативна діяльність останнього характеризується відмінністю поведінкових проявів. ОСОБА_20 змістовно поширено та невербально виразно реконструює маршрути слідування, візуальні ознаки (орієнтири) місцевості, специфіку дій ОСОБА_19 та ОСОБА_18 у період часу, що відноситься до встановлення та приведення вибухового пристрою в активний стан; обставини руху колони; обстановку та обставини відходу з місця вибуху. В епізодах реконструювання ОСОБА_20 власних дій у період часу, що відноситься до встановлення вибухового пристрою та приведення пристрою в активний стан, а також в епізоді реконструювання власних дій, пов`язаний із викиданням мобільного телефону, - у комунікативній діяльності підозрюваного констатується виражене зменшення детальності, змістовна згорнутість суджень, зменшення ілюстративності мімічних та пантомімічних проявів, посилання на відсутність зорового сприймання ним вибухового пристрою. З урахуванням зазначених відмінностей вербальної та невербальної продукції ОСОБА_20 ,, його комунікативна поведінка у ході даного слідчого експерименту має ознаки довільного коригування своєю реконструктивною діяльністю та орієнтовно-настановної комунікативної поведінки ,яка є різновидом самостійної діяльності (том7 судового провадження а.с.113-136).
		   Згідно висновку судово-психологічної експертизи № 1794/224 від 22.02.2017 року від у комунікативній поведінці ОСОБА_19 під час проведення за його участю в якості підозрюваного слідчого експерименту від 27.02.2015 із застосуванням відеозапису, наявні психологічні особливості, властиві для самостійного відтворення ним події вчинення терористичного акту, який відбувся 22.02.2015 за адресою: м. Харків, проспект Маршала Жукова, під час проведення мирної акції  ходи громадян «річниця шанування загиблих під час проведення мирної акції «Євромайдан». У відеозаписі слідчого експерименту від 27.02.2015, проведеного за участю ОСОБА_19 в якості підозрюваного, відсутні ознаки здійснення на останнього психологічного тиску з боку осіб, які брали участь у проведенні даної слідчої дії. У відеозаписі слідчого експерименту від 27.02.2015, проведеного за участю ОСОБА_19 в якості підозрюваного, відсутні ознаки здійснення на останнього психологічного впливу. Психологічні особливості процесу слідчого експерименту від 27.02.2015 за участю ОСОБА_19 в якості підозрюваного, проведеного із застосування відеозапису, характеризуються ознаками комунікативної взаємодії, що відповідає індивідуально-психологічним особливостям активної комунікативної позиції останнього. У ході слідчого експерименту ОСОБА_19 задано суттєву більшість відкритих питань, що сформульовані по фабулі сюжетних фрагментів, окреслюючи їх змістовий напрямок та спрямовуючи побудову основних алгоритмів повідомлень підозрюваного у відповідно зі специфікою слідчої дії; альтернативні питання мають характер уточнень наданої підозрюваним інформації; сугестивні питання відсутні. У процесу відтворення ОСОБА_19 подій, що відносяться до інкримінованих йому злочинів, при проведенні вищевказаної слідчої дії із застосуванням відеозапису, комунікативна діяльність останнього характеризується насиченістю вербальної продукції специфічними деталями, незмінністю та активністю поведінкових (невербальних) проявів: змістовно поширено та невербально виразно реконструює обстановку та обставини подій, що стосуються отримання вибухового пристрою; детально реконструює маршрути слідування; визначає візуальні ознаки (орієнтири) місцевості та ознаки реконструйованих об`єктів; надає докладний опис специфіці дій ОСОБА_20 та ОСОБА_18 у періоди часу, що відносяться до встановлення та приведення вибухового пристрою в активний стан; надає докладний опис власним діям у період часу, що відносяться до встановлення та приведення вибухового пристрою в активний стан; детально реконструює обстановку та обставини подій під час відходу з місця вибуху. Невербальні засоби комунікативної діяльності ОСОБА_19 не властиві для проявів вимушеного спонукання до спілкування. Вербальна та невербальна продукція ОСОБА_19 у процесі усього слідчого експерименту маж виражені ознаками психологічної узгодженості (конгруентності) та самостійного відтворення подій у ході слідчого експерименту (том 7 судового провадження а.с. 139-169).
		   Згідно висновку судово-психологічної експертизи № 1793/223 від 21.02.2017 року у переважній частині слідчої дії у комунікативній поведінці ОСОБА_18 під час проведення за його участю слідчого експерименту в якості підозрюваного від 27.02.2015 року із застосування відеозапису, наявні психологічні особливості, властиві для самостійного відтворення ним події вчинення терористичного акту, який відбувся 22.02.2015 року за адресою: м. Харків, проспект Маршала Жукова, під час проведення мирної акції  ходи громадян «річниця шанування загиблих під час проведення мирної акції «Євромайдан»». Виняток становить єдиний епізод відтворення ОСОБА_18 об`єкту (урни), як місця, куди він викинув мобільний телефон «Самсунг». У даному епізоді визначення ОСОБА_18 указаного місця не є самостійним. У відеозапису слідчого експерименту від 27.02.2015 року, проведеного за участю ОСОБА_18 в якості підозрюваного, відсутні ознаками здійснення на останнього психологічного тиску з боку осіб .які брали участь у проведенні даної слідчої дії  у переважній його частині. Виняток становить єдиний епізод відтворення ОСОБА_18 об`єкту (урни). Як місця, куди він викинув мобільний телефон «Самсунг». У даному епізоді визначення ОСОБА_18 указаного місця сформовано в результаті впливу сугестивного питання. У переважній частині слідчого експерименту від 27.02.2015 року, проведеного за участю ОСОБА_18 в якості підозрюваного із застосуванням відеозапису, відсутні ознаки здійснення на останнього психологічного впливу. Виняток становитьєдиний епізодвідтворення ОСОБА_18 об`єкту (урни),як місця,куди вінвикинув мобільнийтелефон «Самсунг».У даномуепізоді визначення ОСОБА_18 указаного місцясформовано врезультаті впливусугестивного питання,а томуне єсамостійним.Психологічні особливостіпроцесу слідчогоексперименту від27.02.2015за участю ОСОБА_18 в якостіпідозрюваного,проведеного іззастосуванням відеозапису,характеризуються ознакамикомунікативної взаємодії,що відповідаєіндивідуально-психологічнимособливостям стриманоїкомунікативної діяльності ОСОБА_18 ..У ходіслідчого експериментупідозрюваному заданосуттєву більшістьвідкритих питань,що сформульованіпо фабулісюжетних фрагментів,окреслюючи їхзмістовний напрямокта спрямовуючипобудову основнихалгоритмів повідомлень ОСОБА_18 у відповідностізі специфікоюслідчої дії;альтернативні питаннямають характеруточнень наданоїпідозрюваним інформації;сугестивні питанняскладають мізернучастку відзагальної кількостісформульованих питаньта несправили суттєвоговпливу наосновний хідреконструктивної діяльності ОСОБА_18 ..У процесівідтворення ОСОБА_18 подій,що відносятьсядо інкримінованихйому злочинів,при проведеннівище вказаноїслідчої діїіз застосуваннямвідеозапису,комунікативна діяльністьостаннього,в основному,характеризується усталенимвольовим контролемсвоєї комунікативноїповедінки,активною увагою,емоційно стриманоювключеністю упроцес власноговідтворення,ініціативним поширеннямсловесних повідомленьспецифічними деталями,уточненнями,посиланнями набезпосередні відчуття,указівками навласне усвідомленнящодо відтворюванихподій.Невербальні реакції ОСОБА_18 в ходіреконструювання подійвиконують смисловуфункцію тає конгруентнимийого словеснимповідомленням.В епізодахреконструювання обстановкита обставинподій,що відносятьсядо:власних дійпід часвідсилання СМС-повідомленняна мобільнийтелефон ОСОБА_20 ,а особливо-усвідомлення своєїролі тарезультату цихдій;розбирання тавикидання мобільноготелефону,-комунікативна діяльність ОСОБА_18 має ознакиорієнтовно-установочноїкомунікативної поведінки,яка єрізновидом самостійноїдіяльності(том7 судового провадження а.с.172-193).
		Що стосуєтьсядоводів обвинувачених ОСОБА_18 , ОСОБА_19 з приводуне розумінняукраїнської мови,необхідно зауважитинаступне.Так, статті 10 Конституції України закріплено, що державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 7 КПК України мова, якою здійснюється кримінальне провадження, є однією із загальнихзасад,яким повиннівідповідати йогозміст іформа. 
		У відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику ЄСПЛ як джерело права.                            
		Право підозрюваного або обвинуваченого користуватися послугами перекладача є обов`язковим та невід`ємним елементом права останнього на справедливий суд.
		Так, у відповідності до підпункту «е» пункту 3 статті 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право, якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.
		Відповідно до ч. 1 ст. 29 КПК України кримінальне провадженняздійснюється державноюмовою.Сторона обвинувачення,слідчий суддята судскладають процесуальнідокументи державноюмовою. Крім того, ч. 3 ст. 29 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Варто зауважити, що кожне рішення ЄСПЛ є індивідуальним та прийнятим за результатами детального розгляду та аналізу конкретних обставин справи.
		Перш за все «суддя повинен пересвідчитись в тому, що відсутність перекладача не перешкоджає заявнику брати повну участь у розв`язанні питання, яке для нього мало вирішальне значення» Такий висновок викладений в рішенні ЄСПЛ від 24 вересня 2002 року по справі Кускані проти Сполученого Королівства (Cuscani v United Kingdom);
		В абсолютній більшості люди лише розуміють певну мову і певною мірою вживають при спілкуванні. Це давно відомо і саме тому в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод немає поняття "володіння мовою" як чинника, від якого залежать певні права людини. В ст. 6 Конвенції наголошується, що кожний обвинувачений у скоєнні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, і якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безплатну допомогу перекладача.
		Не володіння державною мовою України, як правило, притаманне іноземцям, а також тим громадянам України, які не є українцями і принципово не бажають оволодівати українською мовою. 
		ОСОБА_18 ,ОСОБА_19 є громадянами України, народилися, навчалися та виросли у м. Харкові. Так, ОСОБА_19 згідно атестату про повну загальну середню освіту атестований по українській мові та українській літератури на 4 (добре). Навчався в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут», але був відрахований з університету за порушення умов контракту. ОСОБА_18 , згідно журналу обліку теоретичного навчання Харківського професійного ліцею будівництва та автотранспорту, атестований по українській мові та українській літературі, маючи бал по даним предметам  8. В матеріалах кримінального провадження при допиті ОСОБА_18 , ОСОБА_19 в якості підозрюваних під час досудового розслідування, слідчим роз`яснювалося право ОСОБА_18 , ОСОБА_19 на перекладача, проте в протоколах зазначалося, що ОСОБА_18 , ОСОБА_19 українською мовою володіють, в послугах перекладача не потребують, при цьому при їх допиті були присутній захисники. Крім того, після направлення обвинуваченого акту до суду, судовою колегією також роз`яснювалися права обвинуваченого, передбачені ст. 42 КПК України, але ніхто із обвинувачених не висловив необхідність у послугах перекладача, наразі, за спливом тривалого часу, а саме більше ніж 2 роки перебування справи в суді, ОСОБА_18 , ОСОБА_19 стали посилатися на нерозуміння української мови. При цьому ОСОБА_19 посилався на незадовільний психо  емоційний став, який перешкоджає йому розуміти українську мову. Тому доводи, на які посилаються ОСОБА_18 , ОСОБА_19 щодо нерозуміння української мови, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
		Стосовно позиції обвинувачених ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 про визнання недопустимими доказів отриманих внаслідок проведення обушку за їх місцем проживання, суд зазначає, що під час дослідження письмових доказів в матеріалах кримінального провадження знаходяться ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.02.2015 року про надання дозволу на проведення обшуку за місцем мешкання обвинувачених. Встановлені внаслідок такого обшуку докази є допустимим, що відповідає вимогам ст.233 КПК України, якою передбачено право слідчого, прокурора до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках. У таких випадках прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.
		 
		Проаналізувавши викладені по даному кримінальному провадженню докази та оцінивши їх в сукупності, суд визнає необґрунтованими твердження обвинувачених ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 про невизнання ними своєї вини у вчиненні інкримінованих ним кримінального правопорушення, оскільки вони спростовуються доказами викладеними у вироку, які об`єктивно узгоджуються з обставинами справи.
		   Суд, враховуючи вищевикладені докази, які були надані суду у ході розгляду провадження та визнані належними і допустимими, вважає висловлені стороною захисту доводи непричетності обвинувачених до вчинення інкримінованих йому злочинів неспроможними. Доводи обвинувачених ОСОБА_18 , ОСОБА_87 , ОСОБА_20 щодо непричетності до інкримінованих їм вчинення злочинів, суд розцінює як спосіб захисту та спробу уникнути кримінальної відповідальності за тяжкий та особливо тяжкий злочин, тому що їх доводи спростовуються вищезазначеними доказами, дослідженим безпосередньо у судових засіданнях.
		 
		В судовому засіданні обвинуваченими ОСОБА_20 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 було заявлено про порушення їх права на доступ до матеріалів досудового розслідування та права на захист в даному кримінальному провадженні.
		   Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, а саме том №16 зазначає, що на аркуші 133 міститься протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 02 квітня 2015 року підозрюваному ОСОБА_18 . В даному протоколі міститься власноручний запис та підпис ОСОБА_18 про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в повному обсязі.
		Також на аркуші 137 у томі № 16 кримінального провадження, є протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 03 квітня 2015 року підозрюваному ОСОБА_19 , також в даному протоколі міститься власноручний запис та підпис останнього про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в повному обсязі.
		На аркуші 141 у томі №16 кримінального провадження, є протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 03 квітня 2015 року підозрюваному ОСОБА_20 в даному протоколі міститься власноручний запис та підпис останнього про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
		Вказані слідчі дії були виконанні з дотриманням права на захист, тобто в присутності захисників, про що свідчать підписи в кожному з протоколів про надання доступу до матеріалів досудового розслідування відповідно кожного підозрюваного.
		Суд встановив, що слідчим виконано вимоги ст. 290 КПК України якою передбачено повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового провадження які є в його розпорядженні з можливістю виготовлення копій або відображення матеріалів. 
		 
		Стосовно клопотання обвинувачених про позбавлення їх права на ознайомлення з процесуальними документами НСРД в даному кримінальному провадженню, на що вказують ОСОБА_20 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , суд зазначає наступне.
		Для оцінки доказів, отриманих в результаті НСРД, необхідно дослідити процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД. Процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД повинні бути взяті до уваги судом, який розглядає справу, оскільки без з`ясування їх змісту неможливо прийняти рішення про допустимість доказів, отриманих в результаті проведення НСРД.
		Висновки про те, що суд повинен оцінити докази, отримані у результаті НСРД у комплексі із правовою підставою для проведення НСРД, в тому числі з відповідною ухвалою слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД, сумнівів не викликають.
		Разом із тим висновок про те, що процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і які не були відкриті стороні захисту в порядку, передбаченомустаттею 290 КПК України, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, проте суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази, не дає змогу встановити дійсні причини, чому у розпорядженні сторони обвинувачення немає зазначених процесуальних документів та чому вони не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження.
		Зазначений підхід не враховує особливостей процедури розсекречення зазначених матеріалів, результат здійснення якої залежить не лише від сторони обвинувачення. Твердження про те, що оскільки НСРД проводяться під час досудового розслідування за ініціативою сторони обвинувачення, то ця сторона (зокрема, прокурор - процесуальний керівник досудового розслідування) має їх у своєму розпорядженні, охоплює не всі ситуації, які виникають у правозастосуванні.
		Відповідно до п. 1.9. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року (далі - Інструкція), процесуальними документами щодо проведення НСРД є постанови, клопотання, доручення, протоколи уповноваженого співробітника (працівника) оперативного підрозділу, слідчого, прокурора, а також ухвали слідчого судді.
		Пунктом 5.9. вказаної Інструкції встановлено, що після завершення проведення НСРД грифи секретності матеріальних носіїв інформації (далі - МНІ) щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів НСРД як доказів після проведення таких дій у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України.
		Для розсекречення конкретних матеріальних носіїв інформації щодо проведення НСРД керівник органу прокуратури надсилає керівнику органу, де засекречено МНІ, клопотання. У подальшому, після отримання такого клопотання про необхідність скасування грифів секретності створюється експертна комісія з питань таємниць, якій доручається підготовка рішень про скасування грифів секретності. Експертна комісія створюється у складі не менше трьох осіб (залежно від органу: слідчий суддя, слідчий, прокурор у конкретному кримінальному провадженні, працівники режимно-секретних підрозділів, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми (п. 5.11 - 5.13 Інструкції).
		Рішення комісії оформляється актом скасування грифів секретності матеріальних носіїв секретної інформації, який затверджується керівником органу (п. 5.22 Інструкції). Після розсекречення зазначених МНІ щодо проведення НСРД приймається рішення про їх зняття з обліку та долучення до матеріалів кримінального провадження у встановленомуКПК Українипорядку (п. 5.27 Інструкції).
		Результати системного аналізу Розділу V цієї Інструкції дають підстави стверджувати, що прокурор не є самостійним суб`єктом розсекречення матеріалів. Він зобов`язаний звернутися з відповідним клопотанням до експертної комісії з питань таємниць, яка й приймає рішення про розсекречення. Це питання комісія вирішує з урахуванням державних інтересів щодо збереження інформації у таємниці. Тільки після розсекречення таких процесуальних документів про дозвіл на проведення НСРД прокурор може долучити їх до матеріалів кримінального провадження у встановленомуКПК Українипорядку. Якщо ж комісія приймає рішення про неможливість їх розсекречення, оскільки воно може завдати шкоди державним інтересам, то, відповідно, їх відкриття стороні захисту в порядкустатті 290 КПК Україниє неможливим.
		Таким чином, на противагу обов`язку сторони обвинувачення до моменту направлення обвинувального акту до суду розкрити всі докази, пов`язані зі справою, шляхом надання доступу до матеріалів справи, може виникнути ситуація, за якої надання певних матеріалів на цій стадії є неможливим з огляду на державні інтереси щодо збереження певної інформації у таємниці.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на те, що у деяких випадках може виникати необхідність не розкривати певні докази стороні захисту з метою забезпечення основних прав інших осіб або захисту важливих суспільних інтересів, адже їхнє життя, свобода чи безпека також можуть бути поставлені під загрозу. Про це, зокрема, йдеться у рішеннях ЄСПЛ у справах «Леас (Leas) проти Естонії» від 6 березня 2012 року, § 78, «Якуба проти України» від 12 лютого 2019 року, § 44, «Доорсон (Doorson) проти Нідерландів», 26 березня 1996 року, § 70. У таких випадках у кримінальному провадженні виникають конкуруючі інтереси, такі як національна безпека або необхідність захищати свідків у випадку ризику переслідування або використання таємних методів розслідування злочину, які повинні бути протиставлені правам обвинуваченого.
		Право на розкриття відповідних доказів згідно з правовими позиціями ЄСПЛ не є абсолютним. Однак, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції допускаються лише такі заходи, які обмежують права захисту, що є суворо необхідними (рішення ЄСПЛ у справі « Ван Мехелен ( Van Mechelen ) та інші проти Нідерландів» від 23 квітня 1997 року, § 58). Крім цього, для того, щоб гарантувати обвинуваченому справедливий судовий розгляд, будь-які труднощі, які викликають обмеження захисту своїх прав, повинні бути належним чином урівноважені та компенсовані процедурами, яких дотримуються національні судові органи (mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справах «Роу та Девіс (Rowe та Davis) проти Сполученого Королівства» від 16 лютого 2000 року, § 61, «Леас (Leas) проти Естонії», цит. вище, § 78).
		Потрібно врахувати й те, що рішення про відмову у знятті грифу секретності не завжди є остаточним. Якщо на стадії досудового розслідування у розсекреченні було відмовлено, таке рішення може бути переглянуте комісією з урахуванням зміни важливості цих матеріалів після передачі справи щодо обвинуваченого до суду. У разі зняття грифу секретності з таких процесуальних документів на стадії судового провадження, прокурор повинен здійснити їх відкриття стороні захисту, що прямо передбачено вимогами частини одинадцятоїстатті 290 КПК України. Прокурор повинен мати можливість долучити такі документи на підтвердження допустимості результатів проведення НСРД.
		Тому суд має детально вивчати ситуації, коли процесуальні документи щодо проведених НСРД не були повністю розкриті стороні захисту на етапі завершення досудового розслідування. За таких обставин поряд з перевіркою дотримання умов наданого дозволу на проведення НСРД суд повинен з`ясувати причини, які перешкодили прокурору відкрити їх на більш ранній стадії. Крім того, суд згідно з усталеною практикою ЄСПЛ повинен надати стороні захисту у змагальному процесі належні процесуальні гарантії для забезпечення можливості представити свої аргументи щодо їх допустимості та належності сторона обвинувачення повинна вживати необхідних і достатніх заходів для розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД, з метою їх надання стороні захисту, і виконувати в такий спосіб вимоги щодо відкриття матеріалів іншій стороні відповідно достатті 290 КПК України.
		У висновку про застосування норми права, висловленої Великою Палатою Верховного Суду від 16.10.2019 року (справа № 640/6847/15-к, провадження № 13-43кс19) вказується, наступне: 
		Якщо сторона обвинувачення не вживала необхідних і своєчасних заходів, спрямованих на розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення нормстатті 290 КПК України.
		Якщо відповідні процесуальні документи були отримані стороною обвинувачення після передачі обвинувального акту до суду, то вона зобов`язана здійснити їх відкриття згідно з частиною одинадцятоюстатті 290 КПК України.
		Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (в тому числі ухвала слідчого судді) були надані суду під час судового розгляду і стороні захисту у змагальному процесі була забезпечена можливість довести перед судом свої аргументи щодо допустимості відомостей, отриманих у результаті НСРД, в сукупності із оцінкою правової підстави для проведення НСРД, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість.
		Якщо сторона обвинувачення вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак вони не були розсекречені до моменту передачі справи у суд з причин, що не залежали від волі або процесуальної поведінки прокурора, то в такому разі порушень вимогстатті 290 КПК Україниз боку сторони обвинувачення немає. Суд має оцінити докази, отримані в результаті НСРД в комплексі із розсекреченими процесуальними документами, які стали підставою для їх проведення, та не повинен автоматично визнавати такі докази недопустимими.
		Процесуальні ж документи, які стали підставою для проведення НСРД, не є документами у розумінні частини другоїстатті 99 КПК України, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб.
		Отже, процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД (в тому числі і відповідна ухвала слідчого судді) повинні досліджуватися судом під час розгляду справи у суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД.
		Якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення.
		Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченомустаттею 290 КПК Україниз тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання. 
		 
		   Підстав для виправдування обвинувачених ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , суд не вбачає. 
		За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинувачених ОСОБА_18 , ОСОБА_20 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України за обставин, встановлених судом.
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину  це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченомуКримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
		За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частиниКК України.
		З оглядуна наведенета усвітлі формулюванняобвинувачення,визнаного судомдоведеним,суд кваліфікуєдіїОСОБА_19 за ч. 3 ст. 258 КК України, - вчинення терористичного акту, тобто вчинення вибуху, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, привернення уваги громадськості до певних політичних поглядів винного, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до загибелі людей.
		Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_19 за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання та зберігання вибухових речовин, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
		З оглядуна наведенета усвітлі формулюванняобвинувачення,визнаного судомдоведеним,суд кваліфікуєдіїОСОБА_20 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України, - пособництво у здійсненні терористичного акту шляхом надання вказівок, усуненням перешкод та наданням засобу вчинення злочину  терористичного акту, тобто вчинення вибуху, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, привернення уваги громадськості до певних політичних поглядів винного, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до загибелі людей.
		Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_20 за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання та зберігання вибухових речовин, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
		З оглядуна наведенета усвітлі формулюванняобвинувачення,визнаного судомдоведеним,суд кваліфікуєдіїОСОБА_18 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України, - пособництво у здійсненні терористичного акту шляхом надання вказівок та усунення перешкод вчиненню терористичного акту, тобто вчинення вибуху, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, привернення уваги громадськості до певних політичних поглядів винного, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до загибелі людей.
		Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_18 за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання та зберігання вибухових речовин, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
		Вину обвинуваченого ОСОБА_18 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України, ч. 1 ст. 263 КК України, суд вважає доведеною.
		Вину обвинуваченого ОСОБА_19 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 258 КК України, ч. 1 ст. 263 КК України, суд вважає доведеною.
		Вину обвинуваченого ОСОБА_20 , у вчиненні злочинів ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України, ч. 1 ст. 263 КК України, суд вважає доведеною.
		 
		Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_18 , передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено. 
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_18 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено. 
		Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_19 , передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено. 
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_19 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено. 
		Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_20 , передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено. 
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_20 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено. 
		   Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_18 встановлено, що на момент затримання не офіційно працював в охоронному агентстві «Бриг», неодружений, має середню технічну освіту, проходив службу в Темнівській виправній колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№100) на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки з 22.12.2008 року. Згідно довідки КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» ОСОБА_18 на диспансерному (профілактичному) обліку не перебуває. Довідкою від КЗОЗ «Харківський міський психоневрологічний диспансер № 16», підтверджено, що за медичною допомогою за останні 5 років не звертався. Згідно характеристики за місцем мешкання ОСОБА_18 характеризується позитивно, раніше не судимий. Адміністрації КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» повідомляла, що ОСОБА_18 , перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділені № 1 від 21.02.2014 року по 17.03.2014 року.
		Відповідно до висновку судово - психіатричної експертизи 18-го відділення судово-психіатричної експертизи КЗОЗ «Харківська обласна клінічна лікарня № 3» № 212 від 04.03.2015 року ОСОБА_18 на час проведення дослідження ознак психозу, слабоумства та інших психічних розладів, не виявляє. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час, вчинення злочину ОСОБА_18 знаходився поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, примусового лікування не потребує.
		Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_20 встановлено, що на момент затримання офіційно не працював, має середню спеціальну освіту, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину. Згідно довідки КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» ОСОБА_20 на диспансерному (профілактичному) обліку не перебуває. Довідкою від КЗОЗ «Харківський міський психоневрологічний диспансер № 3», підтверджено, що за медичною допомогою за останні 5 років не звертався. Згідно довідки-інформації за місцем мешкання характеризується з позитивної сторони, раніше не судимий. Адміністрації КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» повідомляла, що ОСОБА_20 , перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні політравми з 20.02.014 року по 24.02.2014 року.
		Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи 18-го відділення судово-психіатричної експертизи КЗОЗ «Харківська обласна клінічна лікарня № 3» № 212 від 04.03.2015 ОСОБА_20 на час проведення дослідження ознак психозу, слабоумства та інших психічних розладів, не виявляє. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час, вчинення злочину ОСОБА_20 знаходився поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, примусового лікування не потребує. 
		Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_19 встановлено, що на момент затримання мав ФОП ОСОБА_19 , має середню освіту, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину. Згідно довідки КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» ОСОБА_19 на диспансерному (профілактичному) обліку не перебуває. Довідкою від КЗОЗ «Харківський міський психоневрологічний диспансер № 3», підтверджено, що за медичною допомогою за останні 5 років не звертався, за місцем мешкання характеризується задовільно, раніше не судимий. Довідкою КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» перебував на стаціонарному лікування у відділенні політравма з 19.02.2014 року по 07.03.2014 року.
		   Згідно відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи 18-го відділення судово-психіатричної експертизи КЗОЗ «Харківська обласна клінічна лікарня № 3» № 212 від 04.03.2015 ОСОБА_19 на час проведення дослідження ознак психозу, слабоумства та інших психічних розладів, не виявляє. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час вчинення злочину ОСОБА_19 знаходився поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, примусового лікування не потребує.
		   Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Також судом беруться до уваги, роз`яснення, які містяться у п.3Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»із змінами, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, тощо). При цьому,суд приймаєдо уваги,що обвинувачені ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 вчинили умиснітяжкий злочинта особо тяжкийзлочин протигромадської безпеки,які характеризуютьсяпідвищеною суспільноюнебезпекою,внаслідок якогобуло спричиненозагибель чотирьохосіб,у томучислі дитини.Судомтакожвраховується, що ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 вину у вчиненому не визнали, відсутність обставин, що пом`якшують, обтяжують покарання.
		Санкцією ч. 3ст. 258 КК Українипередбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.
		Відповідно дост. 64 КК Українидовічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.
		Зважаючи на дані про особу обвинувачених у поєднанні із тяжкістю вчинених злочинів, викладених в даному вироку суду, в особливості із вчиненням злочину проти громадської безпеки, що призвело до загибелі громадян України, обставинами вчинення злочинів, суд приходить до висновку, що ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 становлять особливу небезпеку для суспільства.
		Із урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_19 та попередження вчинення ним інших злочинів, за злочин, передбачений ч. 3 ст. 258 КК Українибуде покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна.
		Із урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_18 та попередження вчинення ним інших злочинів, за злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК Українибуде покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна.
		Із урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_20 та попередження вчинення ним інших злочинів, за злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК Українибуде покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна.
		Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 довічного позбавлення волі колегія суддів, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15рп/2004 у справі № 1-33/2004.
		Вимога додержувати справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першоюстатті 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства України.
		Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права таст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободправо на життя є невід`ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені вКонституції України. Зокрема, уст.3Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно дост. 27 Конституції Україникожна людина має невід`ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов`язок держави - захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров`я.
		ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , будучи молодими, фізично здоровими, працездатними особами, не вважаючи життя людини найвищою цінністю, жорстоко та безжально, здійснили терористичний акт, який призвів до загибелі громадян України. Здійснюючи терористичний акт, ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ОСОБА_20 діяли цинічно та зухвало, чим поставили життя загиблих нижче від своїх бажань. Також судовою колегією враховується, що впродовж усього періоду розгляду кримінального провадження обвинувачені ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 не дали підстав вважати, що їм дійсно жаль від скоєних ними діянь, зокрема, про це й свідчить відсутність спроб з боку обвинувачених будь-яким чином виправити ситуацію, що склалася (відшкодування шкоди).
		   Покарання ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених і попередження вчинення нових злочинів. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинувачених і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановленихст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
		Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особами винних адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
		У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.
		Так, справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Таке покарання за глибоким переконанням суду буде обґрунтованим і необхідним для виправлення обвинувачених ОСОБА_18 , ОСОБА_88 , ОСОБА_20 та попередження вчинення ниміншихзлочинів.
		   Що стосується цивільних позовів потерпілих, суд приходить до наступних висновків.
		   Потерпілий ОСОБА_89 просить стягнути з ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 на відшкодування моральної шкоди - 100 000, 00 грн. (сто тисяч гривень, 00 коп.).
		   Потерпілий ОСОБА_49 просить стягнути з ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 на відшкодування моральної шкоди - 300 000, 00 грн. (триста тисяч гривень, 00 коп.). 
		   Потерпілий ОСОБА_27 просить стягнути з ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 на відшкодування моральної шкоду - 200 000, 00 грн. (двісті тисяч гривень, 00 коп.).
		   Потерпілий ОСОБА_50 просить стягнути з ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 в розмірі 300 000, 00 грн. (триста тисяч гривень, 00 коп.).
		   Потерпілий ОСОБА_44 просить стягнути з ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 моральну шкоду в розмірі 200 000, 00 грн. (двісті тисяч гривень, 00 коп.). 
		   Потерпіла ОСОБА_12 просить стягнути з ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 моральну шкоду в розмірі 600 000, 00 грн. (шістсот тисяч гривень, 00 коп.).
		   Потерпіла ОСОБА_11 просить стягнути з ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 моральну шкоду в розмірі 2500000, 00 грн. (два мільйони п`ятсот тисяч гривень, 00 коп.).
		   Крім того, представником цивільного позивача ОСОБА_14 надано орієнтовний розрахунок судових витрат на правову допомогу потерпілій ОСОБА_11 , згідно якого розмір витрат на правову допомогу на момент складення звіту становить 120352,8 грн.
		   Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Згідно до ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
		   На підставі ст.23ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
		Згідно з вимогами ч. 3ст.23ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		За змістом п.п. 5, 9Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди» №4від 31березня 1995року (зі змінами й доповненнями) - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		   Так, у відповідності ізстаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
		Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 року у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
		Суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року і вважає, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом КонстатаціїСудомфактупорушення.
		Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
		Встановлено, що у зв`язку зі смертю рідних людей, а також у зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень іншими потерпілими, останні зазнали сильних душевних переживань та страждань. При цьому потерпілі зазнали тяжких моральних страждань та перебували у стресовому стані, оскільки назавжди втратили своїх рідних. Безумовно, потерпілим була заподіяна моральна шкода. З урахуванням глибини страждань через втрату близьких людей, а також отримання тілесних ушкоджень, непоправної втрати та тривалості душевних страждань, яких зазнали потерпілі, пов`язаних з невідворотністю втрати близьких, позбавленням можливості спілкуватись з ними в подальшому та істотними змінами в житті, ступеня вини ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , та з огляду на вимоги розумності і справедливості цивільні позови в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню у повному обсязі. 
		Визначений судом розмір відшкодування не перевищує відповідних засад розумності, виваженості та справедливості, визначених згідно п.9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
		   Щодо витрат на правову допомогу, то при визначені їх розміру суд виходить з наступного.
		   Питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні врегульованоглавою 8КПК України. Перелік видів таких витрат міститься уст. 118 цього Кодексу, а їх розподіл регламентованост.120КПК України.
		До таких належать, зокрема, витрати на правову допомогу. За правилами ч. 2ст. 120 КПК Українивитрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий, а згідно ч. 1ст. 124 того ж Кодексу,у разіухвалення обвинувальноговироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		Тотожного роду позицію з даного питання щодо алгоритму відшкодування потерпілому витрат на професійну правничу допомогу висловив і Верховний суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в ухвалі від 25.04.2018 в справі № 740/3447/17.
		Згідностатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 
		У пунктах 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», які знайшли своє відображення, як слушні, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 569/10915/17, судам роз`яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Частина 6 ст.137 ЦПК України передбачає, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. В судовому засіданні не доведено неспівмірності витрат правничу допомогу, тому вони підлягають задоволенню у повному обсязі.
		 
		Суд вважає правильним, до часу, який передував дню набрання чинності вказаним Законом, застосувати положення ч. 5ст. 72 КК України, у редакції, що діяла до 21.06.2017, і зарахувати строк попереднього ув`язнення обвинуваченим ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 з 26.02.2015 року, з часу фактичного затримання, згідно протоколів про затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 26.02.2015 року по 28.12.2019 року включно у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дня позбавлення волі.
		Що стосується запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , то в судовому засіданні прокурор просив змінити запобіжних захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання, в обґрунтування прокурор вказував, що в рамках Нормандського саміту 9 грудня 2019 року у Парижі між Україною та Російською Федерацією досягнуто домовленість про обмін утримуваними особами за принципом «всіх на всіх» до 31 грудня. З цієї метою сторони домовились про взаємне звільнення до закінчення цього року осіб, які підозрюються (обвинувачуються) у вчиненні злочинів або засуджені, і кримінальні провадження стосовно яких перебувають у провадженні органів досудового розслідування та судах. Російською стороною, серед інших, до списку обмінюваних осіб принципово заявлені ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , що ще раз підтверджує факт дій обвинувачених на розхитування ситуації в України. Зрив Нормандських домовленостей щодо обміну призведе до подальшого незаконного утримання державою-агресором полонених українських військовослужбовців та заручників, які утримуються на наших тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей. Завдяки обміну за принципом «всіх на всіх» Україна зможе нарешті забрати з незаконного утримання під вартою тих громадян України, яких не змогли забрати протягом останніх років, тих Українців, які протягом 4 років після ОСОБА_90 , Дебальцевого перебували в полоні і які протягом 4 років не мали можливості навіть поспілкуватися зі своїми сім`ями. З метою реалізації ОСОБА_91 плану Президента України, з урахуванням доведеності обґрунтованого обвинувачення та фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, їх тяжкості та характеристики обвинувачених ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , сторона обвинувачення приходить до висновку, що стосовно них має бути змінений запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання.
		Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположник свобод, гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєї природою потребую регулювання з боку держави. 
		У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 331 КП України, під час судового розгляду суд, за клопотанням сторони обвинувачення або захисту, має право своєї ухвалою змінити, скасувати, або обрати запобіжний захід відносно обвинуваченого. Вирішенням питання судом щодо запобіжного заходу відбується в порядку, передбаченого Главою 18 цього Кодексу.
		Тобто, під час судового провадження до обвинуваченої особи застосується порядок застосування запобіжних заходів аналогічний тому, що застосовується під час досудового розслідування.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачені ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 тримаються під вартою з 26.02.2015 року кожен.
		Як зазначаєпрокурор,з метоюреалізації Мирногоплану ПрезидентаУкраїни,на виконаннязавдань,покладених наОб`єднаний центрз координаціїпошуку,звільнення незаконнопозбавлених воліосіб урайоні здійсненнязаходів іззабезпечення національноїбезпеки іоборони,відсічі істримування збройноїагресії РосійськоїФедерації уДонецькій таЛуганській областях,встановлено,що триманняпід вартою ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20  може негативно вплинути на процес звільнення заручників з числа військовослужбовців ЗС України та інших осіб, яких було захоплено в полон у зоні проведення антитерористичної операції та операції об`єднаних сил на території Луганської та Донецької областей. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 377 КПК України, якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до арешту чи позбавлення волі, суд у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою, та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.
		Враховуючи виняткові обставини при ухваленні вироку у даній справі, специфіку виконання даного вироку, суд приходить до висновку про можливість зміни обвинуваченим запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання.
		Долю речових доказів суд вирішує на підставі положень ст. 100 КПК України.
		Клопотання ОСОБА_20 про зняття арешту з земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська область, Вовчанський район , яка йому належить, задоволенню не підлягає, оскільки даним вироком призначено покарання, в тому числі з конфіскацією усього майна, яке належить обвинуваченому, тому зняття арешту з даного майна є передчасним. 
		   Витрати на проведення судових експертиз суд стягує з обвинувачених.
		   Враховуючи викладене, керуючись 349,369-371,373, 374,394, 395 КПК України, судова колегія, -
		 
		у х в а л и л а:
		 
		ОСОБА_19 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 258 КК України, та призначити покарання:
		- за ч. 1 ст. 263 КК України  позбавлення волі на строк 7 (сім) років;
		- за ч. 3 ст. 258 КК України  довічне позбавлення волі із конфіскацією усього майна, яке є його особистою власністю;
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне призначити ОСОБА_19 покарання за сукупністю злочинів у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його особистою власністю. 
		У відповідності до ч. 5ст. 72 КК України(в редакціїЗакону України№838-VIIIвід 26.11.2015 року) в строк відбування покарання ОСОБА_19 зарахувати час перебування в установі попереднього ув`язнення з 26.02.2015 року по 28.12.2019 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		 
		ОСОБА_20 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України, та призначити покарання:
		- за ч. 1 ст. 263 КК України  позбавлення волі на строк 7 (сім) років;
		- за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України  довічне позбавлення волі із конфіскацією усього майна, яке є його особистою власністю;
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне призначити ОСОБА_20 покарання за сукупністю злочинів у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його особистою власністю. 
		У відповідності до ч. 5ст. 72 КК України(в редакціїЗакону України№838-VIIIвід 26.11.2015 року) в строк відбування покарання ОСОБА_20 зарахувати час перебування в установі попереднього ув`язнення з 26.02.2015 року по 28.12.2019 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		 
		ОСОБА_18 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України, та призначити покарання:
		- за ч. 1 ст. 263 КК України  позбавлення волі на строк 7 (сім) років;
		- за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України  довічне позбавлення волі із конфіскацією усього майна, яке є його особистою власністю;
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне призначити ОСОБА_18 покарання за сукупністю злочинів у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його особистою власністю. 
		   У відповідності до ч. 5ст. 72 КК України(в редакціїЗакону України№838-VIIIвід 26.11.2015 року) в строк відбування покарання ОСОБА_18 зарахувати час перебування в установі попереднього ув`язнення з 26.02.2015 року по 28.12.2019 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		 
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний у вигляді тримання під вартою відносно: 
		- ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; 
		- ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання: АДРЕСА_5 ; 
		- ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , місце проживання: АДРЕСА_2 ,
		змінити на особисте зобов`язання, звільнивши з-під варти, негайно.
		Повідомити ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 , що вони зобов`язані:
		-прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;
		-повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання.
		Контроль за виконанням засудженими особистого зобов`язання покласти на прокурора прокуратури Харківської області ОСОБА_9 ..
		 
		Після набрання вироком законної сили речові докази: 
		- фрагменти полімерного матеріалу, зразки ґрунту, залишки після підриву, осколки з тіл постраждалих, біологічні зразки засуджених, які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів УСБУ в Харківській області (м. Харків, вул. Мироносицька, 2), - знищити
		- бойові припаси, гранату РГД-5 із запалом УЗРГМ, осколки, фрагменти вибухового пристроїв та речовин, що зберігаються на складі АТО УСБУ в Харківській області, за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 2,- знищити
		- особисті речі, які знаходяться на зберіганні у потерпілих, - вважати такими, що повернуті їх законним власникам.
		- особисті речі потерпілих та службове посвідчення ОСОБА_23 , які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів УСБУ в Харківській області (м. Харків, вул. Мироносицька, 2)  знищити;
		- автомобіль марки «ГАЗ 330214» р.н. НОМЕР_38 , який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_53 , вважати таким, що повернутий його законному власнику;
		- документи співробітників МВС України, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, - знищити.
		- диски з відеоматеріалами, компакт-диски з інформацією операторів мобільного зв`язку, флеш-накопичувач ОСОБА_19 , які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, - продовжити зберігати там же;
		- автомобіль Ford Sierra, державний номерний знак НОМЕР_4 , належний ОСОБА_92 , яким користувався ОСОБА_19 , який знаходиться в гаражі УСБУ за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106, - повернути власнику; комп`ютер, належний ОСОБА_19 , який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів УСБУ в Харківській області - звернути на користь держави в порядку конфіскації майна, що належить ОСОБА_19 
		- автомобіль Оpel Omega д.н.з. НОМЕР_7 , належний ОСОБА_20 , який знаходиться в гаражі УСБУ за адресою: АДРЕСА_8 , звернути на користь держави в порядку конфіскації майна, що належить ОСОБА_20 
		- шість мобільних телефонів (три моделі Samsung, дві моделі Nokia, Maxvi), вилучені у ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ноутбук ASUS X75VB, вилучений у ОСОБА_18 , які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів УСБУ в Харківській області - звернути на користь держави в порядку конфіскації майна, що належить засудженим. 
		- інше майно, вилучене під час обшуку у ОСОБА_18 , яке зберігається в матеріалах кримінального провадження, продовжити зберігати там же.
		- флеш-носій марки Transcend 2GB чорного кольору, який знаходиться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів УСБУ в Харківській області, вилучений у ОСОБА_18 , - знищити.
		У задоволенні клопотання ОСОБА_20 про зняття арешту з земельної ділянки  відмовити.
		Цивільні позови ОСОБА_52 , ОСОБА_72 , ОСОБА_27 , ОСОБА_42 , ОСОБА_40 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11  задовольнити у повному обсязі.
		Стягнути солідарно з ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз, у розмірі 95 338 грн. 62 коп.
		Стягнути солідарно з ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 на користь ОСОБА_37 100000, 00 грн. як відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
		   Стягнути солідарно з ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 на користь ОСОБА_93 300 000, 00 грн. як відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
		   Стягнути солідарно з ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 на користь ОСОБА_27 200 000, 00 грн. як відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
		   Стягнути солідарно з ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 на користь ОСОБА_36 300 000, 00 грн. як відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
		   Стягнути солідарно з ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 на користь ОСОБА_94 200000, 00 грн. як відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
		   Стягнути солідарно з ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 на користь ОСОБА_12 600 000, 00 грн. як відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
		   Стягнути солідарно з ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 на користь ОСОБА_11 2500 000, 00 грн. як відшкодування моральної шкоди, завданої злочином та судові витрати на правову допомогу у розмірі 120352 грн. 80 коп.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
		Згідно вимог ч. 3 ст. 376 КПК України суд роз`яснює право обвинуваченим, захисникам, потерпілим право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:                         ОСОБА_1 
		   
		 
		       Судді:                              ОСОБА_2 
		                            
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...