Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/15011/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано для оприлюднення: 28.12.2019. Зареєстровано: 29.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2020.

Номер судового провадження: 1-кс/755/9697/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018100040006405

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №:755/15011/18
		Провадження №: 1-кс/755/9697/19
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   "26" грудня 2019 р. слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12018100040006405 від 05 липня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
		в с т а н о в и л а:
		прокурор Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 звернувся до слідчої судді з клопотанням про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1930565580000).
		Мотивуючи клопотання, прокурор посилається на те, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу №116, виданого 30 вересня 2019 року приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_5 .
		При цьому, інші дані у вказаному реєстрі щодо попереднього власника квартири відсутні; відсутні також будь-які електроні копії договорів та інших документів, на підставі яких приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_5 проведена реєстрація прав власності за ОСОБА_4 .
		На підставі ухвали слідчої судді Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року №755/15011/18 приватним нотаріусом ОСОБА_5 надано копії нотаріальної справи щодо посвідчення вказаного правочину.
		Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 30 вересня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_5 №116, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , продав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , вказану квартиру.
		При цьому, відповідно до п. 2 Договору купівлі-продажу, житлова квартира належить продавцю на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності, на житло від 06 листопада 2003 року, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації відповідно до наказу №5337 від 06 листопада 2003 року, та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу за №2705 від 13 листопада 2003 року.
		Разом з тим, згідно інформації КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації», право власності на вказану квартиру не реєструвалася, технічний план інвентаризації квартири був проведений у 1980 році, жодні довідки чи нові техпаспорти за вказаною адресою не замовлялись та не видавались.
		Згідно інформації Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації приватизація квартири АДРЕСА_1 не проводилась, свідоцтва про право власності не видавалось. У цій квартирі з 03 лютого 1960 року до своєї смерті була зареєстрована та проживала тільки одна особа  ОСОБА_7 . Після його смерті квартира була зачинена на ключ та опечатана працівниками правоохоронних органів і обслуговуючої житлово-експлуатаційної дільниці; станом на 05 листопада 2019 року квартира є вільною, у ній ніхто не проживає, про що складено акт.
		Відповідно до інформації Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району місті Києва» багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_4 у цілому закріплений за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» на праві господарського відання згідно розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 лютого 2011 року №80 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція».
		У вказаній квартирі проживав ОСОБА_7 на підставі ордеру на житлове приміщення від 28 серпня 1959 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Тому, вказана квартира є комунальною власністю, не була приватизована, ані ОСОБА_7 , ані ОСОБА_6 , ані іншими особами, а тому після смерті останнього законного наймача ( ОСОБА_7 ) має бути звільненою та перейти у розпорядника уповноваженого суб`єкта дійсного власника  територіальної громади міста Києва. 
		Таким чином, первинна реєстрація права власності на вказану квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 здійсненна на підставі підроблених документів, оскільки ОСОБА_6 не є дійсним власником майна та не мав права відчужувати її.
		При цьому, ОСОБА_4 не може вважатися добросовісним набувачем виходячи із фактичних обставин справи, оскільки фактично у ній ніколи не проживав, правочин вчинений у нотаріуса за межами місцезнаходження майна.
		Разом з тим, на виклик прокурора на допит ОСОБА_4 не з`явився, хочу відповідну повістку отримав.
		Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 29 жовтня 2019 року вказана квартира визнана речовим доказом та її опечатано. 
		Проте, починаючи з 19 грудня 2019 року у вказаній квартирі з`являються сторонні особи, які зламали замки до неї та без належних підстав почали нею користуватися.
		Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №4 від 29 жовтня 2019 року квартира АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12018100040006405 від 05 липня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
		За вказаним фактом розпочато кримінальне провадження №12018100040006405 від 05 липня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, про що внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт не було тимчасово вилучене, то розгляд клопотання в силу ч. 2 ст. 172 КПК України можливо здійснити без повідомлення власника майна.
		Прокурор в судове засідання не з`явився, проте направив заяву у якій просить розглядати клопотання без його участі, вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
		Слідча суддя, вивчивши клопотання, дослідивши матеріали додані до клопотання, дійшла такого висновку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. 
		Згідно частини другої цієї статті КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у наведених випадках, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно за сукупності даних розслідуваного злочину, відповідає вимогам ст. 98 цього Кодексу.
		Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.
		Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №4 від 29 жовтня 2019 року квартира АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12018100040006405 від 05 липня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
		У судовому засіданні слідчою суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна, тому підлягає задоволенню. 
		Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається. 
		Слідча суддя враховує ту обставину, що органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюються невстановлені особи, які на не передбачених законом підставах заволоділи зазначеною квартирою, а тому є обґрунтованою вимога прокурора в частині позбавлення права користування квартирою АДРЕСА_1 .
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, ст. 175, ст. 309, 372, ст. 392, ст. 532 КПК України, слідча суддя
		п о с т а н о в и л а:
		клопотання прокурор Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3  задовольнити.
		Накласти арешт шляхом позбавлення права відчуження, розпоряджання та користування майном, а саме квартирою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1930565580000).
		Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 . 
		Ухвала підлягає негайному виконанню.
		Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії, безпосередньо до Київського апеляційного суду.
		Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		 
		Слідча суддя:                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...