Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/4700/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.12.2019. Зареєстровано: 29.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2020.
Дата набрання законної сили: 23.12.2019
Номер судового провадження: 22-ц/811/1687/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 461/4700/18                Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р. 
		Провадження № 22-ц/811/1687/19            Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. 
		Категорія: 2
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		23 грудня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: 
		        головуючої: Крайник Н. П.
		суддів: Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.
		        при секретарі: Куцику І. Б.
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Львовіцивільну справуза апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1  ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 09 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -
		в с т а н о в и в: 
		   23.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16 січня 2019 року, просив стягнути з відповідача на свою користь 21 000 дол. США, що станом на день звернення до суду становить 558 600, 000 грн., та 3% річних, що становить 49 401,66 грн. 
		   Позовні вимоги обґрунтовував тим, що протягом 2014-2015 років він позичив відповідачу кошти на загальну суму 21000 дол. США, які останній зобов`язувався повернути до 01.01.2016 року. Однак, взятих на себе зобов`язань за договорами позики відповідач не виконав, суму позики не повернув, внаслідок чого позивач вимушений звернутись з відповідним позовом до суду. 
		   Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу відмовлено. 
		       Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 
		   Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням усіх обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.    
		   Зазначає, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем квитанції міжнародних переказів не є належним доказом виникнення між сторонами договірних зобов`язань та не підтверджують укладення договору позики між сторонами. Вважає, зазначений висновок районного суду необґрунтованим та таким, що не відповідає матеріалам справи, які підтверджують факт перерахування ним коштів на рахунок відповідача. Зазначає, що при вирішенні спору районним судом не враховано висновки Вищого спеціалізованогосуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справ,висловлених у постановах від 02.07.2014 року, від 10.12.2014 року та 18.12.2014 року, відповідно до яких договір позики за своєю юридичною природою є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми так і дата її отримання. Вважає, що письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Зазначає, шо відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за договором позики, суд першої інстанції не врахував вимоги ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання має виконуватися належним чином, та положення ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання грошового зобов`язання. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від встановлених результатів робити відповідні правові висновки. В оскаржуваному рішенні суд наведеної судової практики не врахував, не виявив справжню природу правовідносин та прийшов до необгрунтованого висновку про те, що відсутність боргової розписки підтверджує відсутність боргових зобов`язань відповідача. Зазначає, що міжнародними переказами Вестерн Юніон протягом 2014-2015 рр. він здійснив грошові перекази на ім`я відповідача на загальну суму 21000 доларів США, що підтверджується квитанціями про перекази, які є достатнім доказом про виникнення між сторонами боргових зобов`язань.
		   Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
		   У засіданні колегії суддів відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 проти скарги заперечили, просили у задоволенні скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.
		   Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, хоча неодноразово належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності по наявних матеріалах справи.
		   Заслухавши суддю-доповідача,пояснення відповідачата йогопредставника,перевіривши матеріалисправи вмежах доводівта вимогапеляційної скарги,колегія суддівприходить довисновку,що апеляційнаскарга непідлягає дозадоволення знаступних мотивів.     
		   Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		   Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
		   Відповідно до ч. 1 ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		   Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. 
		   Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначеніродовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		   Згідно ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердженняукладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		   Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
		   Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		   За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
		   Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, необхідно виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
		   Постановою Верховного суду України у справі № 6-1967цс15 від 11 листопада 2015 року визначено, що підтвердженням договору позики може бути не будь-яка розписка, а лише та, яка засвідчує факт отримання грошових коштів у борг та містить умови їх повернення.
		   Таким чином, боргова розписка повинна містити відповідний зміст і форму написання, у такій має бути зазначено суму позики, валюту зобов`язання, час її написання та строк виконання зобов`язання.    
		   Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 21 000 доларів США, що станом на день звернення до суду становить 558 600, 000 грн., та 3% річних, що становить 49 401,66 грн. 
		   На підтвердження позовних вимог до матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 долучив квитанції про переказ коштів через Вестерн Юніон на загальну суму 21000 доларів США, отримувачем в яких зазначений ОСОБА_5 (відповідач), та з відміткою «позика до 01.01.2016 року».
		   Інших доказів на підтвердження факту укладення договору позики, таких як договір позики, розписка позичальника або інший документ, який би підтверджував отримання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 21000 доларів США, позивачем не надано.
		   Враховуючи, що укладення договору позики може бути підтверджено тільки письмовим договором або розпискою, що узгоджується з правовою позицією Касаційного цивільного суду Верховного суду, висловленою у постанові від 30 січня 2018 року у справі №303/5407/15-ц, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 та обгрунтовано відмовив у задоволенні таких.
		   Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. 
		   Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
		 п о с т а н о в и в: 
		   Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		    Рішення Галицького районного суду міста Львова від 09 квітня 2019 року залишити без змін.
		   Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. 
		   Повний текст постанови складено 27.12.2019 року.
		 
		Головуючий:     Крайник Н. П. 
		 
		Судді:        Шеремета Н. О.
		 
		                                       Цяцяк Р. П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...