Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 371/669/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2020.
Дата набрання законної сили: 27.12.2019
Номер судового провадження: 61-26149ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                   
		Іменем України
		 
		27 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 371/669/15-ц
		провадження № 61-26149св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
		 
		учасники справи:
		заявник -ОСОБА_1 ,
		заінтересована особа - Миронівська міська рада Київської області,
		особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області 
		від 14 березня 2018 року у складі колегії суддів: Кулішенка Ю. М., 
		Ігнатченко Н. В., Сушко Л. П., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст заявлених вимог
		 
		У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю, заінтересована особа - Миронівська міська рада Київської області.
		 
		Заяву обгрунтовувала тим, що протягом п`яти років, з 1994 по 1999 року, вона проживала однією сім`єю з дідом ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , з яким вони вели спільне господарство та несли спільні витрати, спрямовані на забезпечення життєдіяльності сім`ї.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . 
		 
		Одразу після смерті діда, вона не могла звернутися до нотаріальної контори з метою оформлення свідоцтва про право на спадщину, оскільки на той час була неповнолітньою. У подальшому при підготовці документів для прийняття спадщини з'ясувалося, що вона не може довести факт родинних відносин зі спадкодавцем, оскільки між ними відсутнє кровне споріднення. 
		 
		Посилаючись на наведене, заявник просила встановити юридичний факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю з 1994 по 1999 роки та встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після померлого 
		ОСОБА_3 .
		 
		Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 28 серпня 
		2015 року заяву ОСОБА_1 у частині вимог про встановлення факту прийняття заявником спадщини залишено без розгляду.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 28 серпня 
		2015 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
		 
		Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 протягом п'яти років, з 1994 по 1999 роки, проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявник надала належні та допустимі докази на підтвердження того, що вона та померлий ОСОБА_3 протягом п`яти років з січня 1994 і до дня його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проживали однієї сім`єю. На момент відкриття спадщини ОСОБА_1 була неповнолітньою, а тому згідно зі статтями 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР, вважається такою, що прийняла спадщину.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, скасовано рішення Миронівського районного суду Київської області від 28 серпня 2014 року та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю з  ОСОБА_3 , який помер 
		 ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявник пов`язує з реалізацією права на спадкування майна померлого, яке оспорюється ОСОБА_2 . Ураховуючи існування у даному випадку спору про право, який підлягає вирішенню за правилами загального позовного провадження, суд першої інстанції зобов`язаний був залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду, однак, у порушення частини шостої статті 294 ЦПК України, ухвалив рішення про задоволення заяви у порядку окремого провадження. 
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги та відзиву на неї
		 
		У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій вона просила скасувати постанову Апеляційного суду Київської області 
		від 14 березня 2018 року та залишити в силі рішення Миронівського районного суду Київської області від 28 серпня 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що скасовуючи рішення суд першої інстанції та залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність спору про право та безпідставно залишив заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду.
		 
		Апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції є необгрунтованою, була подана особою, яка не брала участь у справі, та не має будь-яких житлових, майнових або інших прав на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 .
		 
		Переглядаючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому, що особа, яка подала апеляційну скаргу ( ОСОБА_2 ), не заявляла позовних вимог на предмет спору щодо набуття права власності на спадкове майно, а на момент смерті ОСОБА_3 , між ним та ОСОБА_2 не існувало жодних правовідносин. Натомість судом першої інстанції встановлено, що інших спадкоємців після померлого ОСОБА_3 на момент її звернення із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, не існувало.
		 
		У відзиві на касаційну скаргу, що надійшов до Верховного Суду у серпні 
		2018 року, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2018 року залишити без змін, оскільки вона є законною та обгрунтованою. Зазначила, що вона та її сім`я, починаючи з 2000 року, добросовісно користуються спірним житловим приміщенням, несе повністю витрати по його утриманню та обслуговуванню. Натомість тривале понад 15 років не звернення ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини, відсутність будь-яких доказів на підтвердження родинних стосунків з ОСОБА_5 , відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження ведення спільного господарства, побуту та бюджету з померлим, які б могли підтверджувати факт проживання їх однією сім`єю, свідчить про незаконність та необгрунтованість оскаржуваного нею рішення, яке завдає їй шкоди, що виражається у несприятливих для неї наслідках, а отже відповідно до статті 292 ЦПК України надає їй право на його оскарження. 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
		 
		Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
		 
		Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		 
		Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. 
		 
		Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України). 
		 
		Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
		 
		Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. 
		 
		Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
		 
		Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
		 
		У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
		 
		В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 вказувала на наявність спору про право між нею та ОСОБА_1 , оскільки вона з дозволу попереднього власника квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 , разом із покійним чоловіком, який був неблизьким родичем ОСОБА_3 , наприкінці 1999 року переїхали проживати у зазначену квартиру, і з того часу безперервно користується зазначеним житловим приміщенням та несе повні витрати по його утриманню. Зазначала, що оскаржуване судове рішення грунтується на недостовірних фактах, заявник намагалася у незаконний спосіб проникнути у спірну квартиру, а отже свідомо не вказала її як заінтересовану особу у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, а отже оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та безпосередньо впливає на її право користування зазначеним житловим приміщенням. 
		 
		Апеляційний суд урахував наведені заявником обставини і доводи, та дійшов обгрунтованого висновку, що юридичний факт проживання однією сім`єю, який просить встановити ОСОБА_1 , не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження. 
		 
		Про правильність висновку апеляційного суду свідчить і рішення Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2018 року, яким задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , рішення Шевченківського районного суду м. Києва 
		від 11 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Перша київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом. 
		 
		Доводи касаційної скарги зводяться до формальної незгоди з оскаржуваним судовим рішенням та не дають підстав для його скасування, оскільки відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		 
		Постанову Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                    Г. І. Усик
		 
		С. О. Погрібний
		 
		В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...