Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/2035/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Надіслано судом: 03.01.2020. Зареєстровано: 05.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.01.2020.

Номер судового провадження: 2229/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		                                                                РІШЕННЯ
		                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ
		 
		"23" грудня 2019 р.                                                              справа № 300/2035/19
		м. Івано-Франківськ  
		Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Коломийської міської ради про визнання протиправними дії та зобов`язання до їх вчинення, -
		                                                              ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Коломийської міської ради (надалі, також - відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні статусу інваліда війни, видачі відповідного посвідчення та зобов`язання встановити такий статус і видати посвідчення.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 17.06.1986 по 06.07.1986 позивач в якості лікаря-лаборанта формування Цивільної оборони СРСР і, як військовозобов`язана брала безпосередню участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в селі Розсоха Іванківського району Київської області, що входило до населених пунктів обов`язкового відселення зони відчуження, що дає право на пільгову пенсію. Однак, відповідачем протиправно, в порушення п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відмовлено у наданні статусу інваліда війни, видачі відповідного посвідчення, з підстав відсутності відомостей про залучення за місцем роботи до складу формувань Цивільної оборони. 
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.1-2).
		Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 31.10.2019. У відзиві на позовну заяву представник Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради просить суд в задоволенні позову відмовити, оскільки відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач не відноситься до осіб з інвалідністю, з числа залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Відомості (накази, розпорядження) щодо залучення позивача за місцем роботи до складу формувань Цивільної оборони відсутні (а.с.37-39).
		12.11.2019 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 12.11.2019 в якій вказав, що відзив на позовну заяву відповідача не містить жодних обставин та будь-яких підстав щодо сумніву статусу позивача, її реальної участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та набутої інвалідності в зоні підвищеної радіації, а містить лише припущення та довільне трактування норм чинного законодавства. Просив відзив на позовну заяву відповідача не брати до уваги, а позовні вимоги задовольнити повністю.
		Розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, судом встановлено такі обставини.
		ОСОБА_1 , є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 06.03.2019 (а.с.7).
		З 07.11.2016 позивачу без переогляду надано 2 групу інвалідності, причиною якої є захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.14). 
		Позивач звернувся до відповідача із заявою від 23.09.2019 про надання статусу інваліда війни та видачі встановленого зразка посвідчення (а.с.10).
		На підтвердження підстав, які дають право на встановлення статусу інваліда війни позивач до заяви надав, копію довідки про входження до формувань Цивільної оборони, копію посвідчення ліквідатора першої категорії, копію довідки МСЕК, копію експертного висновку, копію військового квитка, копію довідки про зарплату в зоні відчуження.
		Департамент соціальної політики Коломийської міської ради листом від 02.10.2019 за №Д-1219 відмовив ОСОБА_1 у наданні статусу інваліда війни у відповідності до п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з тих підстав, що згідно поданих позивачем документів відсутні відомості (накази, розпорядження) про залучення позивача за місцем роботи до складу формувань Цивільної оборони (а.с.12). 
		Вважаючи відмову Департаменту соціальної політики Коломийської міської ради у наданні статусу інваліда війни та видачі встановленого зразка посвідчення протиправною, позивач звернувся із позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
		Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції, станом на час звернення із заявою) до інвалідів війни належать, зокрема, інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
		Таким чином, якщо особа була залучена до складу формувань Цивільної оборони та стала інвалідом внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, така особа належить до інвалідів війни та має право на встановлення статусу інваліда війни.
		За змістом, експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру від 02.07.1993, довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією АВ №0779641 від 14.12.2016 із врахуванням довідки КНП «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради від 16.09.2019, а також посвідчення ліквідатора першої категорії Серія НОМЕР_1 від 06.03.2019, ОСОБА_1 була задіяна в роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії. (а.с.7, 13, 14, 21).
		Відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 18.03.1976 №201-78, наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 №90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та від 29.06.1976 № 92 (настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (Сільському на сільськогосподарському об`єкті народного господарства), розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 №01, від 30.04.1986 №02, від 04.05.1986 №16, від 19.05.1986 №52 та інші), цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років. 
		Невоєнізовані формування цивільної оборони, які можуть використовуватись в мирний час для боротьби з масовими лісовими пожежами, ліквідації наслідків стихійних лих, великих аварій і катастроф, комплектуються особовим складом шляхом залучення і ці формування в обов`язковому порядку робітників, службовців і колгоспників.  
		Тобто, формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювалися саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварії, катастроф і стихійних лих. Отже, громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на ЧАЕС та її наслідків) залучалися до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.
		При цьому, нормативні документи з питань цивільної оборони не містять однозначної вимоги щодо обов`язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.
		Таким чином, суд погоджується із доводами позивача, що вона приймаючи участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, була залучена до складу формувань Цивільної оборони та стала інвалідом внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на встановлення статусу інваліда війни. 
		Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 12.05.1994 №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
		Пунктом 7 зазначеного Положення визначено, що «Посвідчення інваліда війни» і відповідний нагрудний знак видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
		«Посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності (пункт 10 цього Положення).
		Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України    кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Будь-яких пояснень та доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем як суб`єктом владних повноважень суду не надано.
		За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Коломийської міської ради щодо відмови у наданні позивачу статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення є обґрунтованими та підлягають задоволенню. 
		Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради встановити позивачу статус інваліда війни та видати посвідчення встановленого зразка, суд зазначає наступне.
		20.01.2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 19 грудня 2017 року № 2249-VIII, згідно якого у тексті Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» слова "інвалід" та "інвалід війни" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "особа з інвалідністю" та "особа з інвалідністю внаслідок війни" у відповідному відмінку і числі.
		Зі змісту частин 2, 4 статті 245 КАС України слідує, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. У такому випадку суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		Суд зазначає, що позивачем надано як відповідачу, так і суду докази наявності підстав для встановлення йому статусу інваліда війни (особи з інвалідністю внаслідок війни) та видачі відповідного посвідчення, передбачених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та їх задоволення шляхом  зобов`язання відповідача встановити позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати  посвідчення встановленого зразка. 
		При цьому, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
		Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.
		Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню.
		Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
		 
		На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		                                                                  ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити повністю. 
		Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Коломийської міської ради (код ЄДРПОУ 03193399, вул. В. Чорновола, 55, м. Коломия, 78200) щодо відмови у наданні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ). 
		Зобов`язати Департамент соціальної політики виконавчого комітету Коломийської міської ради встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати посвідчення встановленого зразка.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
		Відповідно до статей 255, 295, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.  
		 
		 
		        Суддя                                                                                                Шумей М.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...