Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/509/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 03.01.2020. Зареєстровано: 05.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.01.2020.
Дата набрання законної сили: 26.12.2019
Номер судового провадження: 857/11475/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11475/19
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
		головуючого судді                                         Большакової О.О.,
		суддів                                                             Кушнерика М.П., Курильця А.Р., 
		з участю секретаря судового засідання           Ратушної М.І.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор», Приватної фірми науково-виробничого підприємства «Комтех-плюс» до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» про визнання протиправними і скасування наказів, відшкодування шкоди, зобов'язання утриматися від вчинення дій за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор», Приватної фірми науково-виробничого підприємства «Комтех-плюс» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року (суддя першої інстанції Сакалош В.М., м. Львів, повний текст складено 30.09.2019),
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» (далі - ТОВ «Комтех Аутдор») та Приватна фірма науково-виробниче підприємство «Комтех-плюс» (далі - ПФ НВП «Комтех-плюс») звернулися до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання протиправними наказів від 18 січня 2018 року про демонтаж рекламних конструкцій, стягнення шкоди на користь ТОВ «Комтех Аутдор» в сумі 2481277,18 грн (в тому числі 2281321,25 грн реальної шкоди і 199955, 93 грн упущеної вигоди), на користь ПФ НВП «Комтех-плюс» в сумі 1167525,42 грн (в тому числі 1065852,99 грн реальної шкоди та 101672,43 грн упущеної вигоди). 
		Судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» (далі - КП «Адміністративно-технічне управління»).
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано накази Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 18.01.2018 про демонтаж рекламних конструкцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» №№ 11-Д, 13-Д, 14-Д, 15-Д, 16-Д, 18-Д, 20-Д, 22-Д, 23-Д, 24-Д, 26-Д, 27-Д, 28-Д, 29-Д, 30-Д. Зобов`язано Департамент економічного розвитку Львівської міської ради вжити заходи на відшкодування збитків завданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» внаслідок реалізації наказів про демонтаж рекламних конструкцій від 18 січня 2018 року №№ 11-Д, 13-Д, 14-Д, 15-Д, 16-Д, 18-Д, 20-Д, 22-Д, 23-Д, 24-Д, 26-Д, 27-Д, 28-Д, 29-Д, 30-Д. Визнано протиправними та скасовано повністю накази Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 18 січня 2018 року про демонтаж рекламних конструкцій Приватної фірми науково-виробничого підприємства «Комтех-плюс» №№ 8-Д, 9-Д, 10-Д, 12-Д, 17-Д, 19-Д, 25-Д. Зобов`язано Департамент економічного розвитку Львівської міської ради вжити заходи на відшкодування збитків завданих Приватній фірмі науково-виробничому підприємству «Комтех-плюс» внаслідок реалізації наказів про демонтаж рекламних конструкцій від 18.01.2018 №№ 8-Д, 9-Д, 10-Д, 12-Д, 17-Д, 19-Д, 25-Д. Стягнуто з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» судові витрати в сумі 26574 грн 77 коп. Стягнуто з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на користь Приватної фірми науково-виробничого підприємства «Комтех-плюс» судові витрати в сумі 12420 грн 52 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Із таким судовим рішенням в частині вимог про відшкодування шкоди не погодилися позивачі та оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просили змінити рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року і прийняти в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме - стягнути з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на користь ТОВ «Комтех Аутдор» на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними наказами, 2481264,16 грн (в тому числі 2281321,25 грн реальної шкоди та 199942,91 грн упущеної вигоди), стягнути на користь ПФ НВП «Комтех-плюс» шкоду в сумі 1061698,83 грн (в тому числі 960026,4 грн реальної шкоди та 101672,43 упущеної вигоди). Обґрунтовуючи незгоду, представник позивачів вказав, що заявлені вимоги про відшкодування шкоди є похідними від основних - про визнання протиправними наказів про демонтаж належних позивачам засобів зовнішньої реклами. При цьому, апелянт зауважив, що вимог про відшкодування шкоди шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії позивачі не заявляли. Правильним способом захисту прав позивачів у даному спорі є саме стягнення на їх користь розміру реальної шкоди та упущеної вигоди, внаслідок неможливості виконання договорів з ДП «Контракти-Медіа» від 11 жовтня 2017 року № 20/КА/2017 та від 19 жовтня 2017 року №10/КП/2017 у відповідності до ст. 22 ЦК України та ст. 255 ГК України. Апелянти зауважили, що висновок суду про відсутність можливості визначити розмір завданої позивачам матеріальної шкоди є прямим наслідком порушення судом інститутів процесуального права про докази. В апеляційній скарзі вказано, що при визначенні розміру матеріальної шкоди слід виходити з відновної вартості пошкодженого майна, а також необхідно враховувати вартість розроблення проектно-кошторисної документації спеціалізованими підприємствами, що не була врахована у висновку експертизи (16200 грн для ТОВ «Комтех Аутдор» та 7560 грн для НВП «Комтех-плюс»). Просять стягнути весь розмір завданої шкоди на користь позивачів з відповідача, який заподіяв шкоду незаконними рішеннями і діями.
		Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність висновків суду щодо неможливості визначити реальний розмір шкоди, заподіяної демонтажем рекламних конструкцій. 
		В іншій частині судове рішення сторонами оскаржено не було. 
		У судовому засіданні представники позивачів Єсіпов І.А., Боровець В.Д., Жумік В.В. підтримали апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені. 
		Представники відповідача Нагорняк Р.І., Хрестанова О.Г. та третьої особи Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» Малець Н.М. заперечили щодо задоволення апеляційної скарги і просили залишити оскаржуване судове рішення в силі. 
		Суд, дослідивши письмові докази, що наявні в матеріалах справи, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
		Судом встановлено, що ТзОВ «Комтех Аутдор» та ПФ НВП «Комтех-плюс» звернулися до Галицького районного суду м. Львова з адміністративним позовом до Департаменту економічної політики ЛМР про зобов`язання відповідача оформити продовження дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Львові строком на 5 років та видати позивачам оновлені продовжені дозволи зі строком дії до 31.12.2022.
		Постановою Галицького районного суду м. Львова від 20.07.2017 у справі №461/3019/17 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
		Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 постанову Галицького районного суду м. Львова від 20.07.2017 у справі №461/3019/17 було скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено та зобов`язано відповідача оформити продовження дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Львові строком на 5 років та видати оновлені продовжені дозволи.
		Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду від 23.11.2017 відкрито касаційне провадження за скаргою Департаменту економічного розвитку ЛМР на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 у справі №461/3019/17 і зупинено виконання вказаного судового рішення.
		18.01.2018 Департамент економічної політики ЛМР видав накази про демонтаж рекламних конструкцій позивачів, які були встановлені на підставі дозволів виданих Львівською міською радою та демонтовані КП «Адміністративно-технічне управління» згідно актів про проведення демонтажу спеціальних конструкцій, а саме:
		- дозвіл № 6-06-01-011 - вул. Стрийська (н.с.) - вул. Хуторівка (п.с.), наказ №18-Д, акт №3, демонтовано 21.01.2018;
		- дозвіл № 6-06-01-007 - вул. Зелена (п.с.) - вул. Вашингтона, м.1, наказ №22-Д, акт №4, демонтовано 21.01.2018;
		- дозвіл № 6-06-01-001 - вул. Зелена, (п.с.) - вул. Луганська (н.с.), наказ №29-Д, акт №2, демонтовано 22.01.2018;
		- дозвіл № 6-06-01-004 - вул. Стрийська (н.с.) - вул. В. Великого, наказ №20-Д, акт №9, демонтовано 20.01.2018;
		- дозвіл № 2-06-01-012 - вул. Стрийська (п.с.) - вул. В. Великого (н.с.), наказ №24-Д, акт №1, демонтовано 22.01.2018;
		- дозвіл № 4-06-01-005 - вул. Хмельницького (н.с.) - вул. Липинського (п.с.), м.1, наказ №16-Д, акт №7, демонтовано 20.01.2018;
		- дозвіл № 4-06-01-010 - вул. Хмельницького (н.с.) - вул. Липинського (п.с.), м.3, наказ №15-Д, акт №6, демонтовано 20.01.2018;
		- дозвіл № 4-06-01-016 - вул. Липинського (н.с.) - вул. Хмельницького (н.с.), м.2, наказ №11-Д, акт № 2, демонтовано 20.01.2018;
		- дозвіл № 2-06-01-006 - вул. В. Великого, 125, наказ №23-Д, акт №10, демонтовано 20.01.2018;
		- дозвіл № 2-06-01-005 - вул. В. Великого (н.с.) - вул. Кульпарківська, наказ №30-Д, акт №13, демонтовано 20.01.2018;
		- дозвіл № 2-10-04-037 - вул. Стрийська - вул. Наукова - вул. Хуторівка, наказ №17-Д, акт №2, демонтовано 21.01.2018;
		- дозвіл № 2-10-04-040 - вул. Кн. Ольги - вул. В. Великого (н.с.), наказ №8-Д, акт №1, демонтовано 21.01.2018;
		- дозвіл №4-14-10-036 - вул. Б. Хмельницького - вул. Липинського, м.1, наказ №14-Д, акт №5, демонтовано 20.01.2018;
		- дозвіл № 4-14-10-037 - вул. Хмельницького - вул. Липинського, м.2, наказ №13-Д, акт 34, демонтовано 20.01.2018;
		- дозвіл № 2-12-12-175 - вул. В Великого (біля «Універмаг Львів»), наказ №26-Д, акт №11, демонтовано 20.01.2018;
		- дозвіл № 3-06-01-009 - вул. Виговського (п.с.) - вул. Кульпарківська (п.с.), наказ №27-Д, акт №12, демонтовано 20.01.2018;
		- дозвіл № 4-13-03-007 - пр. Чорновола, 59 (н.с.) - вул. Липинського (н.с.), наказ №28-Д, акт №6, демонтовано 21.01.2018;
		- дозвіл № 4-11-05-033 - вул. Липинського (п.с.) - пр. Чорновола (н.с.) біля будинку №57, наказ №9-Д, акт №3, демонтовано 21.01.2018;
		- дозвіл № 4-09-11-096 - вул. Липинського - вул. Б. Хмельницького, наказ №19-Д, акт №8, демонтовано 20.01.2018;
		- дозвіл № 6-08-01-005 - вул. Стрийська, 45 (ЛАЗ), наказ №10-Д, акт №1, демонтовано 20.01.2018;
		- дозвіл № 4-10-04-033 - вул. Липинського. 60, наказ №12-Д, акт №3, демонтовано 20.01.2018;
		- дозвіл № 2-10-10-290 - вул. В. Великого, 22 - вул. Кн. Ольги, наказ №25-Д, акт №5, демонтовано 21.01.2018.
		Вважаючи вищезазначені накази про демонтаж рекламних конструкцій протиправними, позивачі звернулися до суду з позовом.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України, визначає, згідно преамбули, Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Крім того, дані правовідносини регулюються Законом України «Про рекламу». Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про рекламу» цей закон регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. Реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
		Частиною 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів.
		Відповідно до пункту 1 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ № 2067 від 29.12.2003 (надалі - Типові правила) ці правила регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.
		Згідно п. 3 Типових правил, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
		Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
		Пунктом п`ятим Типових правил визначено, що для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.
		Відповідно до пункту 6 Типових правил до повноважень робочого органу належать: розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії; надання у разі потреби розповсюджувачам зовнішньої реклами архітектурно-планувальних завдань на опрацювання проектно-технічної документації для розташування складних (дахових) рекламних засобів; прийняття рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, або про відмову в установленні такого пріоритету; підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу (у тому числі погодження з органами та особами, визначеними у пункті 16 цих Правил) чи про відмову у його наданні; видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради; ведення інформаційного банку даних місць розташування рекламних засобів, плану їх розміщення та надання в установленому порядку інформації для оновлення даних містобудівного кадастру населених пунктів; подання територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріалів про порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами; підготовка і подання виконавчому органу ради пропозицій щодо розмірів плати за надання послуг робочим органом на підставі калькуляції витрат для прийняття відповідного рішення. Робочий орган здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
		Рішенням Виконавчого комітету ЛМР від 21.05.2010 № 569 затверджено «Правила розміщення зовнішньої реклами в м. Львові» (далі - Правила).
		У оскаржуваних наказах відповідач послався на п. 8.1.1 вказаних Правил, згідно якого демонтажу підлягають, в тому числі самовільно встановлені рекламні засоби.
		Відповідно до п. 2.1 Правил самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.
		Суд першої інстанції, розглянувши спір, дійшов висновку про протиправність вказаних рішень відповідача про демонтаж належних позивачам рекламних конструкцій з огляду на неправомірність висновку суб'єкта владних повноважень про те, що такі є самовільно встановленими. 
		У цій частині рішення суду оскаржено не було, отже сторони погодилися з вищевказаними висновками суду. 
		Суд апеляційної інстанції в силу вимог ст. 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Отже, оскільки рішення суду про протиправність та скасування наказів про демонтаж рекламних конструкцій не оскаржено сторонами, висновки суду в цій частині є обов'язковими.
		Враховуючи викладене, доведеним є факт прийняття відповідачем протиправних рішень.
		У відповідності до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Згідно частини 1 статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
		Частиною 1 статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.
		Згідно ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).
		Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів (ст. 47 Господарського кодексу України).
		Відтак, необхідною підставою для відшкодування збитків є факти неправомірних дій органу місцевого самоврядування, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
		Департамент економічного розвитку Львівської міської ради є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 26 травня 2016 року №505 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів» і в силу вимог ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є складовою системи місцевого самоврядування.
		Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
		Частинами 1, 2 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		За загальним правилом, яке встановлено у частині першій статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		У частині другій статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода виражається у формі збитків. У свою чергу, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Як видно з матеріалів справи і не оспорюється сторонами, визнані судом протиправними накази Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 18 січня 2018 року були реалізовані і належні позивачам рекламні конструкції були демонтовані.
		Отже, відповідачем як органом місцевого самоврядування було здійснено втручання у мирне володіння майном і спричинено позивачам втрати у зв'язку з пошкодженням належних їм речей, тобто матеріальну шкоду.
		Колегія суддів вважає, що за встановленими судами обставинами, доведеним є факт неправомірних дій відповідача, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, а тому наявні підстави для задоволення позову в цій частині.
		Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості майна на момент розгляду справи, або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		Згідно висновку експерта №382/19 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 21 березня 2019 року встановлено, що сума матеріальної шкоди, спричиненої демонтажем майна ТОВ «Комтех Аутдор» на час проведення експертизи становить 1870873,07 грн, в тому числі ПДВ 311812,18 грн. Сума матеріальної шкоди, спричиненої демонтажем майна ПФ НВП «Комтех-плюс», становить 849919,66 грн (том 6 а.с. 83-98). 
		Як видно з вказаного документу, експерт встановив залишкову вартість пошкодженого майна у відповідності до Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Порядку визначення відновної вартості об'єктів благоустрою, затвердженого постановою КМУ №826 від 15 червня 2006 року, Методики визначення відновної вартості об'єкта благоустрою, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №     326 від 3 листопада 2008 року, Правил визначення вартості будівництва, Методичних рекомендацій по виконанню судових будівельно-технічних експертиз р/код (10.6.17) 
		Апеляційний суд зазначає, що підстав для неврахування висновку експерта при визначенні розміру заподіяної позивачам матеріальної шкоди немає, адже при здійсненні дослідження було правомірно враховано коефіцієнт фізичного зносу рекламних конструкцій з часу введення їх в експлуатацію і встановлено саме залишкову вартість належного позивачам майна, розмір якої і становить суму втрат від пошкодження майна. 
		Також, апеляційний суд вважає, що доводи апелянта щодо необхідності визначення розміру збитків на базі відновної вартості є безпідставними, оскільки рекламні конструкції використовувалися тривалий термін, що призвело до їх зносу і відповідно зменшення реальної вартості на день вчинення порушення.
		При цьому, апеляційний суд відхиляє і посилання представника відповідачів на те, що експертом було неправильно взято коефіцієнти фізичного зносу через більш тривалий термін використання рекламних конструкцій, оскільки належних доказів, що саме ці конструкції використовувалися більш тривалий строк не подано. Також відповідач у судовому засіданні мав можливість клопотати про призначення повторної або додаткової експертизи, чого зроблено не було.
		Отже, викладені у висновку експерта відомості не спростовані іншими доказами і узгоджуються з матеріалами справи. 
		А тому, апеляційний суд вважає, що підстав для неврахування цього доказу для визначення розміру збитків немає.
		Метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).
		Ця мета перегукується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Верховний Суд неодноразово покликався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12 ).
		Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси шляхом: 
		1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
		2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
		3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
		4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
		5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
		6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		Отже, процесуальним законом встановлено спосіб захисту права позивача - шляхом визнання протиправним та скасування акту індивідуальної дії з одночасним стягненням з суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної таким актом.
		Ефективним способом захисту порушених прав позивачів, який передбачений чинним законодавством, є обраний позивачами - стягнення на їх користь коштів на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, а не абстрактне формулювання про зобов'язання відповідача вжити заходів для відшкодування збитків.
		Отже, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення суми заподіяної матеріальної шкоди на користь ТОВ «Комтех Аутдор» в сумі 1870873,07 грн, на користь ПФ НВП «Комтех-плюс» в сумі 849919,66 грн. 
		Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що необхідно скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року в частині зобов'язання Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради вжити заходи на відшкодування збитків, завданих ТОВ «Комтех Аутдор», ПФ НВП «Комтех-плюс» внаслідок реалізації наказів про демонтаж рекламних конструкцій від 18 січня 2018 року і постановити в цій частині нове - про стягнення з Департаменту  економічного розвитку Львівської міської ради матеріальної шкоди на користь ТОВ «Комтех Аутдор» в сумі 1870873,07 грн, на користь ПФ НВП «Комтех-плюс» в сумі 849919,66 грн. 
		Щодо вимоги апелянтів про стягнення з відповідача втраченої вигоди, апеляційний суд зазначає наступне. 
		Системний аналіз положень статей 22, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, статті 42, статті 225 Господарського кодексу України дає підстави для висновку, що підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання самостійно на власний ризик і майнові втрати від такої діяльності, обумовлені договірними зобов`язаннями сторін, не можуть покладатися на державу, орган місцевого самоврядування за самим лише фактом їх понесення в будь-якому разі.
		Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17.
		Статтею 22 ЦК України визначено, що упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
		Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
		Позивачі обґрунтовують втрачену вигоду неможливістю виконання договорів №20/КА/2017 та №10/КП/2017 з ДП «Контракти-медіа» (Замовником) про строкове платне користування рекламними конструкціями позивачів з січня по червень 2018 року.
		Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що фактично демонтаж рекламних конструкцій згідно оскаржених і скасованих рішень відповідача безпосередньо не призвів до невиконання позивачами зобов'язань перед третьою особою і неотримання доходів. 
		Як видно з матеріалів справи, Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради було винесено накази №20-с від 26 грудня 2017 року, № 21-с від 26 грудня 2017 року про визнання такими, що втратили чинність з 1 січня 2018 року дозволів на розміщення зовнішньої реклами, виданих ПФ НВП «Комтех-плюс» та ТОВ «Комтех Аутдор».
		Отже, з 1 січня 2018 року надані позивачам дозволи на розміщення реклами чинними не були, а тому рекламні конструкції не могли використовуватися до врегулювання спору в судовому порядку.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року у справі №1340/3856/18 вищевказані рішення Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради були визнані протиправними та скасовані.  
		Отже, станом на червень 2018 року (до набуття чинності вказаним судовим рішенням у справі №1340/3856/18) зберігався визначений відповідачем порядок щодо неможливості використання позивачами рекламних конструкцій, який був оскаржений підприємствами в межах іншого публічно-правового спорів.
		Таким чином, апеляційний суд зазначає, що неотримання позивачами прибутку внаслідок невиконання договорів з ДП «Контракти-медіа» у першому півріччі 2018 року спричинено не демонтажем рекламних конструкцій, а відсутністю у вказаний період чинних дозволів на розміщення зовнішньої реклами, виданих ПФ НВП «Комтех-плюс» та ТОВ «Комтех Аутдор».
		Враховуючи викладене, відсутня обов'язкова умова для застосування такого виду відповідальності - причинний зв'язок між протиправними наказами відповідача про демонтаж рекламних конструкцій від 18 січня 2018 року та збитками позивачів у вигляді неотриманих доходів з січня по червень 2018 року від ДП «Контракти-медіа».
		Отже, немає підстав для стягнення упущеної вигоди в сумі 199942,91 грн на користь ТОВ «Комтех Аутдор» і в сумі 101672,43 грн на користь ПФ НВП «Комтех-плюс»  в межах даного публічно-правового спору. 
		А тому, в цій частині позову суд першої інстанції відмовив правильно, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
		Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково і скасувати рішення суду в частині зобов'язання відповідача вжити заходів до відшкодування позивачам збитків з прийняттям в цій частині нової постанови в межах заявлених позовних вимог - про стягнення на їх користь доведеного розміру матеріальної шкоди. 
		В іншій частині судове рішення необхідно залишити без змін.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
		Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор», Приватної фірми науково-виробничого підприємства «Комтех-плюс» задовольнити частково. 
		Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року в частині зобов'язання Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради вжити заходи на відшкодування збитків завданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» внаслідок реалізації наказів про демонтаж рекламних конструкцій. 
		Постановити в цій частині нову постанову, якою стягнути з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (ЄДРПОУ 34814859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» (ЄДРПОУ 33533697) збитки в сумі 1       870       873 (один мільйон вісімсот сімдесят тисяч вісімсот сімдесят три) гривні 07 коп. Стягнути з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (ЄДРПОУ 34814859) на користь Приватної фірми науково-виробничого підприємства «Комтех-плюс» (ЄДРПОУ 30052037) збитки в сумі 849 919 (вісімсот сорок дев'ять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) гривні 66 коп.
		В решті рішення залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		Головуючий суддя О. О. Большакова судді М. П. Кушнерик   А. Р. Курилець   Повний текст постанови складено 03 січня 2020 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...