Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/16077/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері.
Надіслано для оприлюднення: 10.01.2020. Зареєстровано: 11.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.01.2020.
Дата набрання законної сили: 09.01.2020
Номер судового провадження: К/9901/24967/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		09 січня 2020 року 
		м. Київ
		справа №826/16077/18
		адміністративне провадження №К/9901/24967/19, К/9901/25675/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		Судді-доповідача Саприкіної   І.   В.,
		суддів Коваленко   Н.   В., Кравчука   В.   М., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Міністерства культури України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києві (суддя Келеберда В.  І.) від 09  січня  2019  року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Степанюк   А.  Г., судді: Епель  О.  В., Шурко  О.  І.) від 31  липня 2019  року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайпроджект» до Міністерства культури України, третя особа - Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання незаконним та скасування наказу в частині,
		УСТАНОВИВ:
		У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайпроджект» (далі - ТОВ «Скайпроджект») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства культури України (далі -Мінкультури), третя особа - Департамент культури виконавчої органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент культури), у якому просило:
		- визнати протиправним та скасувати наказ Мінкультури від 15  вересня 2010  року №  706/0/16-10 в частині п. 48 додатку № 8 до наказу, яким до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за критерієм місцевого значення занесено об`єкт культурної спадщини «Особняк», який розташований за адресою: вул. Лабораторна, 9б, м. Київ .
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09  січня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019  року, позов задоволено у повному обсязі. 
		Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем не було подано будь-яких документів на підтвердження обставин справи, а відтак відсутні докази дотримання Мінкультури вимог законодавства в частині складання облікової документації на виявлений об`єкт культурної спадщини та її повноти, у тому числі, акт технічного стану об`єкта. Крім того, суди зазначили, що Мінкультури не доведено, чи була спірна будівля об`єктом будівельно-технічного дослідження та чи були у зв`язку з цим поставлені питання, що вимагають спеціальних знань у галузі мистецтвознавства.
		Не погодившись з такими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Мінкультури та Департамент культури подали до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційні скарги, у яких просять скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09  січня 2019 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019  року і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Обґрунтовуючи касаційні скарги, Мінкультури та Департамент культури зазначили, що включення будинку, розташованого за адресою: вул. Лабораторна, 9б, м. Київ , до переліку об`єктів культурної спадщини здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме: на підставі протоколу експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Скаржники стверджують, що відповідність пам`ятки критеріям, визначеним Порядком визначення категорії пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, підтверджена науково-методичною радою Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій. Крім того, Мінкультури та Департамент культури звертають увагу на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, оскільки, на їх думку, про перебування будинку у Державному реєстрі нерухомих пам`яток України ТОВ «Скайпроджект» дізналося або повинне було дізнатися ще у 2017 році з моменту набуття права власності на такий об`єкт нерухомості. 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалами від 19 вересня та 02 жовтня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами.
		29 жовтня та 11 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ «Скайпроджект» про прискорення призначення цієї справи до касаційного розгляду.
		Колегія суддів звертає увагу, що в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зазначено, що однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що зазначений вище принцип є одним із основоположних для дотримання процесуальних прав та інтересів учасників справ. При цьому у справі «Циммерман і Штайнер проти Швейцарії» (п. 29 рішення ЄСПЛ від 13 липня 1981  року) ЄСПЛ зазначив, що тимчасове нагромадження невирішених справ не призводить до відповідальності Договірну державу, якщо вона оперативно вживає заходів для подолання такої надзвичайної ситуації. До методів, які визнані як тимчасово доцільні, ЄСПЛ відніс встановлення певної черговості розгляду справ, яка залежить не тільки від дати порушення справи в суді, а й ступеня її терміновості, важливості та, зокрема, з`ясування, яке значення для даної особи(осіб)має вирішення справи.
		Ураховуючи клопотання учасника справи про прискорення розгляду цієї справи в касаційному порядку, та з метою дотримання основоположних принципів КАС     України і правових висновків ЄСПЛ, Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 грудня 2019 року призначив цю справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 12   грудня 2019 року.
		Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
		Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства культури і туризму України від 15 вересня 2010 року №  706/0/16-10 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» було занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України з категорією місцевого значення у міста Києва, зокрема, об`єкт культурної спадщини «Особняк» по вул. Лабораторній , 9б, та присвоєно останньому охоронний номер 628-Кв (п. 48 додатку 8 до даного наказу).
		ТОВ «Скайпроджект» є власником будівлі загальною площею 276,40 кв.  м., розташованої за адресою: м. Київ, вул. Лабораторна, 9-б, на підставі договору купівлі-продажу нежилого будинку від 29 травня 2017 року. Вказане також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 травня 2017 року № 88333729.
		В подальшому позивач вирішив реалізувати належне йому право на будівлю, у зв`язку з чим останній звернувся до нотаріуса для підготовки необхідних документів. Проте, нотаріусом було повідомлено, що наказом Міністерства культури і туризму України від 15 вересня 2010 року №  706/0/16-10 в частині п. 48 додатку №  8 до нього внесено запис до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за критерієм місцевого значення об`єкт культурної спадщини «Особняк», який розташований за вказаною вище адресою, а тому ТОВ «Скайпроджект» позбавлений права вільного розпорядження своїм майном.
		За таких обставин ТОВ «Скайпроджект» направлено на адресу Мінкультури адвокатський запит щодо надання інформації про перебування будинку за адресою: м. Київ, вул. Лабораторна , 9-б у реєстрі пам`яток України. 
		Листом Мінкультури від 09 серпня 2018 року №  3635/10-4/13-18 позивача було повідомлено, що відповідно до наказу від 15 серпня 2010 року №  706/0/16-10 зазначена будівля занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятка архітектури та містобудування за категорією місцевого значення (охоронний №  628-Кв).
		Не погоджуючись із таким наказом відповідача, посилаючись на його неправомірність, ТОВ «Скайпроджект» звернулося до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
		Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій, зокрема, виходили з того, позивач дізнався про спірний наказ від 15 серпня 2010 року №  706/0/16-10 лише у липні 2018 році, а тому ТОВ «Скайпроджект» не було пропущено шестимісячного строку звернення до суду із цим позовом, передбаченого ст. 122 КАС України. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що ТОВ «Скайпроджект» було створено 17 травня 2016 року, а право власності на будинок виникло у нього лише 29  травня 2017 року. При цьому, як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу нежилого будинку від 29 травня 2017 року, в останньому жодним чином не згадується про статус будинку як об`єкта культурної спадщини. Відсутній й у покупця - ТОВ «Скайпроджект» обов`язок зі здійснення перевірки перебування об`єкту цивільних прав - нерухомого майна у Державному реєстрі нерухомих пам`яток України.
		З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
		Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Аналогічні зі своїм змістом норми права містилися й у ст. 99 КАС України у редакції, яка була чинною на момент набуття ТОВ «Скайпроджект» права власності на спірний будинок.
		Отже, процесуальний закон встановлює шестимісячний строк для звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод або інтересів.
		З аналізу вказаних норм випливає, що законодавець враховував не тільки безпосередню обізнаність особи про факти порушення її прав, а й об`єктивну можливість цієї особи знати про такі факти.
		Крім того, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
		Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
		Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №  826/922/17 та від 06  березня 2019 року у справі №  820/394/17.
		Практика ЄСПЛ також свідчить, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі, і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №  22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
		Обґрунтовуючи свою позицію, Мінкультури та Департамент культури зазначають, що наказ Мінкультури від 15     вересня 2010     року №     706/0/16-10, яким до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за критерієм місцевого значення занесено об`єкт культурної спадщини «Особняк», що розташований за адресою: вул. Лабораторна, 9б, м. Київ , був опублікований 05 лютого 2013 року на офіційному веб-сайті Міністерства, а тому, на думку скаржників, ТОВ «Скайпроджект» мало б дізнатися про спірний наказ ще у травні 2017 році під час укладення договору купівлі-продажу вказаного нежилого будинку.
		Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначені Законом України від 08 червня 2000 року №  1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон №  1805-III).
		Відповідно до ст. 18 Закону №  1805-III об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України), можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.
		Пам`ятка може бути приватизована лише за умови укладення майбутнім власником з відповідним органом охорони культурної спадщини попереднього договору про укладення в майбутньому охоронного договору на пам`ятку (її частину) з викладенням його істотних умов, у тому числі щодо цільового використання пам`ятки, робіт, які майбутній власник зобов`язується провести на пам`ятці з метою утримання її в належному стані.
		Особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам`яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам`ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.
		Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону №  1805-III передбачено, що погодження відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління належить до повноважень органу охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації (Департамент культури).
		Разом з цим, ст. 20 Закону №  1805-III установлено, що у разі продажу пам`ятки (крім пам`ятки, яка не підлягає приватизації) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у письмовій формі повідомити про це відповідний орган охорони культурної спадщини із зазначенням ціни та інших умов продажу, і такий орган має право привілеєвої купівлі пам`ятки місцевого значення.
		Тобто, вказаними вище законодавчими нормами передбачено спеціальну процедуру щодо відчуження пам`ятків архітектури у власність, а саме: така пам`ятка може бути передана у власність особі лише за наявності відповідного погодження органу охорони культурної спадщини (Департаменту культури).
		Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на момент укладення договору купівлі продажу нежилого будинку від 29     травня 2017 року, укладеного між ТОВ «Ковчег» та ТОВ «Скайпроджект», існувало відповідне погодження органу охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації (в даному випадку - Департамент культури) на відчуження об`єкту культурної спадщини «Особняк».
		Тобто, під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином того, чи була дотримана процедура відчуження пам`ятки архітектури по вул.   Лабораторній, 9б у м. Києві, і саме недотримання (дотримання) цієї процедури буде належним доказом того, чи був позивач обізнаний про належність спірного будинку до об`єкту культурної спадщини під час укладання договору купівлі-продажу на такий будинок, а тому колегія суддів вважає, що з`ясування та дослідження судом вказаних вище обставин суттєво впливає на те, чи порушенні позивачем строки звернення до суду з цим позовом, оскільки у разі недотримання (дотримання) процедури відчуження зазначеного об`єкту культурної спадщини ТОВ «Скайпроджект» могло (не могло) дізнатися про його статус ще у 2017 році. 
		При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суди першої та апеляційної інстанцій обмежилися лише поясненнями позивача, будь-якої належної оцінки доводам відповідача з цього приводу судами не було надано.
		За змістом ст.  9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
		Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05  грудня 2019   року у справі №  297/2434/16-а.
		При цьому, згідно з ч. 2 ст.  73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
		Суд звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що для правильного вирішення цього спору суду необхідно дослідити питання дотримання процедури відчуження пам`ятки архітектури «Особняк» в частині отримання від Департаменту культури відповідного погодження на таке відчуження. Також суду необхідно з`ясувати чи дійсно позивачем не було порушено строків звернення до суду з цим адміністративним позовом, оскільки у разі укладення між ТОВ «Ковчег» та ТОВ «Скайпроджект» договору купівлі-продажу нежитлового будинку від 29     травня 2017 року з дотриманням норм законодавства, позивач міг дізнатися про належність такого об`єкту до культурної спадщини ще у 2017 році.
		Відповідно до ч. 1 - 3 ст.  242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
		Згідно ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Підсумовуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги Мінкультури та Департамент культури підлягають частковому задоволенню, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 344, 349, 355-356, 359 КАС України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Міністерства культури України задовольнити частково.
		 
		Рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 09 січня 2019  року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019  року скасувати.
		Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайпроджект» до Міністерства культури України, третя особа - Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання незаконним та скасування наказу в частині - направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києві.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                І.     В.     Саприкіна
		Судді          
		                                                                                                    Н.     В.     Коваленко
		                                                                                                    В.     М.     Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...