Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 210/2320/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 10.01.2020. Зареєстровано: 11.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.01.2020.
Дата набрання законної сили: 10.01.2020
Номер судового провадження: 22-ц/803/736/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/736/20 Справа № 210/2320/19   Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н. А. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 січня 2020 року                                м. Дніпро
		 
		   Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
		головуючого  Каратаєвої Л.О.
		 
		суддів  Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,
		 
		за участю секретаря судового засідання  Літвінової А.Г.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про відшкодування витрат на встановлення індивідуального приладу обліку природного газу,- 
		 
		                В С Т А Н О В И Л А:
		 
		02 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Криворіжгаз" про відшкодування витрат на встановлення індивідуального приладу обліку природного газу. Просив визнати право на компенсацію витрат за самостійне забезпечення та встановлення побутовим споживачем індивідуального лічильника газу за ОСОБА_1 , власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати відмову ПАТ «Криворіжгаз» щодо неможливості здійснити компенсацію витрат на встановлення індивідуального приладу обліку природного газу за адресою споживача такою, що суперечить вимогам ч.2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного облік природного газу». Стягнути з ПАТ «Криворіжгаз» на користь побутового споживача ОСОБА_1 розмір витрат на встановлення індивідуального приладу обліку природного газу в розмірі 4512,78 грн. в якості компенсації витрат за самостійне забезпечення та встановлення побутовим споживачем індивідуального лічильника газу. Стягнути з ПАТ «Криворіжгаз» моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн. (а.с.1-5).
		Рішенням Дзержинськогорайонного судум.Кривого РогуДніпропетровської областівід 18липня 2019року позовнівимоги ОСОБА_1 до ПАТ"Криворіжгаз"про відшкодуваннявитрат навстановлення індивідуальногоприладу облікуприродного газу задоволеночастково.Визнано правона компенсаціювитрат засамостійне забезпеченнята встановленняпобутовим споживачеміндивідуального лічильникагазу за ОСОБА_1 ,власником квартири,яка знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 .Визнано відмовуПАТ «Криворіжгаз»щодо неможливостіздійснити компенсаціювитрат навстановлення індивідуальногоприладу облікуприродного газуза адресоюспоживача такою,що суперечитьвимогам ч.2ст.3Закону України«Про забезпеченнякомерційного облікприродного газу». Стягнуто з ПАТ «Криворіжгаз» на користь побутового споживача ОСОБА_1 розмір витрат на встановлення індивідуального приладу обліку природного газу в розмірі 4512,78 грн. в якості компенсації витрат за самостійне забезпечення та встановлення побутовим споживачем індивідуального лічильника газу. Стягнуто з ПАТ «Криворіжгаз» судовий збір у розмірі 768 грн.. 40 коп. в дохід держави. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.53-57).
		Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просив рішення суду скасувати в частині відмови в стягненні з ПАТ Криворіжгаз моральної шкоди в розмірі 20000 грн. та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ПАТ Криворіжгаз моральну шкоду в розмірі 20000 грн. (а.с.59-64).
		Не погодившисьз такимрішенням, ПАТ Криворіжгаз, правонаступником якогоє АТКриворіжгаз, звернулося з апеляційною скаргою, в якій, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову (а.с.73-79). 
		Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу АТ Криворіжгаз та апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		Судом першої інстанції встановлено, що 24.01.2019 р. ОСОБА_1 підписав Заяву-Приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам з ТОВ Дніпропетровськгаз збут та Заяву-Приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) з ПАТ Криворіжгаз (а.с.9,10).
		24 січня 2019 року між позивачем та ПАТ Криворіжгаз укладено договір підряду на виконання робіт з реконструкції системи газопостачання N 29А501-1382-19 від 24.01.2019 р.(а.с.11)
		Відповідно до умов п.1 розділу 1 вищевказаного договору ПАТ Криворіжгаз зобов`язалося виконати роботи з реконструкції системи газопостачання та встановити за адресою: АДРЕСА_1 індивідуальний лічильник газу, а ОСОБА_1 прийняти та оплатити надані послуги.
		Вартість робіт за договором становить 3287,78 грн. (в тому числі ПДВ 547,96 грн.)
		Відповідно до квитанції № 0.0.1262619920.1 від 09.02.2019 р. позивачем сплачена визначена умовами договору сума в розмірі 3287,78 грн. на особовий рахунок ПАТ Криворіжгаз (а.с.12).
		Відповідно до Акту прийнятих робіт від 22.02.2019 р., представниками ПАТ Криворіжгаз встановлено та опломбовано індивідуальний лічильник газу (тип ВК-G 1,6 M, заводський номер №11886514) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13).
		Відповідно до копії товарного чеку №11886514 від 11.02.2019 р., вартість лічильника ВК-G становить  1220,00 грн.(а.с.15).
		Відповідно до адвокатського запиту від 26.02.2019 р., позивач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ Криворіжгаз з вимогою перерахування грошових коштів за компенсацію вартості встановлення лічильника газу в розмірі 4767, 78 грн. (а.с.16-17).
		Листом вх.№3Г-2787-50101.3-0319 від 21.03.2019 р. ПАТ Криворіжгаз зазначив: згідно п.1 ст. 2 Закону (із змінами, внесеними згідно із Законом №2260-VIII від 21.12.2017) постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі - з 1 січня 2021 року (а.с.20).
		Статтею З Закону передбачено, що побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.
		Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення), які встановлять лічильники протягом 2018 року, відповідна компенсація здійснюється протягом 12 місяців.
		Одночасно з цим, п.3 ст.7 Закону прикінцевими положеннями визначено, що Кабінету Міністрів України:
		1) у двомісячний термін розробити заходи щодо технічного та фінансового забезпечення виконання цього Закону;
		2) у тримісячний термін: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
		забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
		Також представник відповідача зазначив, що за адресою позивача 22.02.2019 встановлено та опломбовано лічильник ВК 6-1,6 М №11886514.
		Відповідач своїм листом зазначає, що на день надання цієї відповіді позивачу ОСОБА_1 , порядок компенсації споживачам витрат, у разі встановлення індивідуального лічильника газу за власні кошти, не розроблений. За відсутності встановленого Кабінетом Міністрів України зазначеного порядку та розмірів компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу, у Товариства відсутня можливість здійснити компенсацію витрат, понесених на встановлення індивідуального лічильника природного газу за адресою позивача.
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач сплачує за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, отже відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачем та відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2021 року, оскільки на момент ухвалення рішення по даній справі відбулась зміна терміну встановлення таких лічильників для вказаної категорії осіб. Оскільки позивачем по справі укладено договір постачання природного газу, як побутовий споживач та самостійно встановлено лічильник газу за власні кошти суд вважав за можливе стягнути понесені витрати з відповідача АТ «Криворіжгаз» на користь позивача ОСОБА_1 , а відмову визнати такою, що суперечить вимогам ч.2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». 
		Відмовляючи в стягненні з АТ «Криворіжгаз» моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн., суд першої інстанцій виходив із їх необґрунтованості. 
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Спір між сторонами виник з приводу невідповідності дій відповідача положенням ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», яка виражається у відмові компенсації витрат а самостійне забезпечення та встановлення позивачем, як побутовим споживачем індивідуального лічильника газу у квартирі АДРЕСА_2 .
		Згідно з вимогами ч.1ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.
		Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: - житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; - виконавець суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; - засіб обліку прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики; - комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; - норми споживання, кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; - споживач фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
		Згідно зі ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.
		Згідно зі ст.3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
		Згідно зі ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
		Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
		Згідно з п.1 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
		Як зазначено у ч.1 ст.30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.
		При цьому, правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
		Відповідно до гл.1 розд.1 Кодексу ГРС, Оператор ГРМ суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
		Отже, АТ «Криворіжгаз» є Оператором ГРМ.
		Відповідно до ч.1ст.3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
		Згідно з положеннями ст.6 вказаного Закону та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.04.2012 № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року (відповідно до абз.4 пп. «а» п.2 ч.1 ст.6 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21.12.2017 «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», - тільки для приготування їжі - до 01.01.2021).
		Як встановлено, позивач є споживачем природного газу, а відповідач - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.
		Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору розподілу природного газу, що є у загальному доступі на офіційному сайті АТ «Криворіжгаз», цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.
		Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст. 633,634,641та642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
		У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС.
		Судом першої інстанції встановлено, що позивач являється споживачем природного газу та щомісячно сплачує рахунки за спожитий природний газ.
		В апеляційній скарзі, АТ Криворіжгаз посилається на те, що будь-яких документів, що ОСОБА_1 сплачує за природній газ не надано, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач не спростував висновків суду, не надав відповідних доказів, що останній має заборгованість. 
		Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
		У ч.1ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до вимог ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №150 від 28.12.2011 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу» (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.
		Згідно з додатком №1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн., а згідно з додатком №1 до постанови №1625 від 27.09.2016, у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.
		Оскільки позивач сплачує за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, тому, на думку суду, відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачем та відповідно до ч.1ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі.
		Зважаючи на те, що позивач виконував обов`язок щодо сплати отриманих послуг, у тариф яких включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню, частково такі роботи відповідачем було здійснено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» мають вищу юридичну силу, ніж рішення Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Ці вимоги зобов`язують відповідача забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі.
		Відмова відповідача ПАТ «Криворіжгаз» є такою, що суперечить вимогам ч.2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Відмова відповідача встановити індивідуальний лічильник позивачу суперечить вимогам законодавства, порушує його права. З урахуванням вимог ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» волевиявлення позивача на встановлення індивідуального лічильника газу не може бути порушеним.
		Так, за змістом ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» вбачається обов`язок встановлення відповідними суб`єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.
		Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», встановлено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
		Саме на відповідача покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним. Разом з тим, як установив суд, відповідач не вживав жодних заходів для фінансування таких робіт за рахунок будь-якого бюджету.
		Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачем та відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2021 року, оскільки на момент ухвалення рішення по даній справі відбулась зміна терміну встановлення таких лічильників для вказаної категорії осіб. Оскільки позивачем по справі укладено договір постачання природного газу як побутовий споживач та самостійно встановлено лічильник газу за власні кошти суд вважає за можливе стягнути понесені витрати з відповідача ПАТ «Криворіжгаз» на користь позивача ОСОБА_1 .
		Підтвердженням того, що позивачем дійсно понесені витрати за встановлення лічильника є квитанція №0.0.1262619920.1 від 09.02.2019р в сумі 3287, 78 грн. та товарний чек «11886514 від 11.02.2019р на суму 1225 грн.
		Доводи апеляційної скарги щодо неналежності доказу  товарного чеку від 11.02.2019, колегія суддів відхиляє, оскільки на спростування ціни лічильника відповідачем не надано відповідних доказі, а те, що ціна в товарному чеку не відповідає ціні зазначеній адвокатському запиті та заяві про компенсацію витрат на встановлення індивідуального лічильника, не є підставою для сумніву в наданому позивачем доказі.
		За таких обставин, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
		Доводи апеляційної скарги АТ Криворіжгаз не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
		Відмовляючи в стягненні моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у її стягненні, через правову необґрунтованість, про що зазначив в мотивувальній частині рішення. 
		Внаслідок неправомірних дій відповідача у позивача був порушений звичний уклад життя і це вимагало вжиття додаткових заходів для улаштування свого побуту.
		За в казаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що з відповідача - АТ «.
		Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
		Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, 
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		   Апеляційні скарги ОСОБА_1 та акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз залишити без задоволення.
		Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2019 року залишити без змін. 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
		 
		   Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...