Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/17924/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2020.
Дата набрання законної сили: 15.01.2020
Номер судового провадження: 61-336ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		 
		15 січня 2020 року
		м. Київ
		справа № 754/17924/18
		провадження № 61-336ск20
		Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва 
		від 15 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду 
		від 05 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення коштів на картковий рахунок та відшкодування завданої моральної шкоди,
		ВСТАНОВИВ:
		У грудні 2018 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), який є правонаступником Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), про захист прав споживачів, стягнення коштів на картковий рахунок та відшкодування завданої моральної шкоди.
		Позовна заява мотивована тим, що 23 листопада 2006 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений договір у вигляді заяви, відповідно до умов якого останньому встановлено кредитний ліміт у розмірі 1 000 грн з базовою відсотковою ставкою за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць на залишок заборгованості 
		з щомісячною комісією у розмірі 6 %, з терміном дії картки до травня 
		2008 року.
		29 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Приватбанк» укладений договір про відкриття та обслуговування карткового пенсійного рахунку шляхом підписання анкети-заяви.
		29 березня 2018 року відповідно до заяви для отримання пенсії на поточний рахунок ОСОБА_1 , який відкрито у відділені ПАТ «КБ «ПриватБанк», позивач уповноважив працівника банку передати від його імені заяву до відповідного органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення.
		07 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» зі скаргою щодо протиправного списання 500 грн.
		Листом від 24 травня 2018 року відповідач повідомив позивача, що 
		04 та 06 квітня 2018 року відбулось договірне списання грошових коштів у сумі 500,49 грн у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
		Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 , з урахуванням збільшених позовних вимог, просив суд стягнути з банку на свою користь неправомірно списану суму грошових коштів у розмірі 500 грн, 3 % річних за весь час неповернення протиправно списаних коштів - 16,25 грн, інфляційні втрати - 52,50 грн, упущену вигоду - 113,75 грн, пеню за кожний день прострочення у розмірі 3 % вартості - 5 640 грн, що разом складає 5 822,50 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
		Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 15 серпня 
		2019 року (у складі судді Бабко В. В.) позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6 208, 75 грн.
		Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 2 000 грн. 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року (у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В.) рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року в частині стягнення моральної шкоди скасовано та ухвалено нове рішення.
		Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 500 грн.
		У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		28 грудня 2019 року Верховного Суду надійшла касаційна скарга 
		АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду 
		від 05 грудня 2019 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
		Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). 
		Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
		Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 
		2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом 
		на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
		Предметом позову у цій даній справі є стягнення коштів на картковий рахунок, тобто ціна позову становить 5 822,50 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн).
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
		При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.
		Предметом позову у цій даній справі є, зокрема, відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн, тобто ціна позову станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн).
		Також позивачем заявлено вимогу немайнового характеру про захист прав споживачів.
		Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином 
		(рішення у справі «Зубац проти Хорватії», від 05 квітня 2018 року).
		Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вимог закону.
		Разом з тим, у касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Крім того, справа є малозначною, але має для банку виняткове значення в силу особливості предмету спору. 
		За змістом підпунктів «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, зокрема, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
		Однак, зазначені доводи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для банку відповідно до підпунктів «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, є необґрунтованими та такими, що не підтверджують підстави для необхідності відкриття касаційного провадження, оскільки Верховним Судом досліджено та взято до уваги предмет позову, обставини конкретної справи, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.
		Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. 
		Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України 
		суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
		Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» від 23 жовтня 1996 року; «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії» від 19 грудня 1997 року).
		З урахуванням вказаного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, 
		увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
		З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
		Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення коштів на картковий рахунок та відшкодування завданої моральної шкоди відмовити.
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. 
		Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
		Суддя                                                                                                І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...