Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/2496/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб, звільнених з публічної служби (крім звільнених з військової служби).
Надіслано судом: 17.01.2020. Зареєстровано: 19.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2020.
Дата набрання законної сили: 31.03.2020
Результат оскарження 31.03.2020 Восьмий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: 30001/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		                                                                РІШЕННЯ
		                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ
		 
		"17" січня 2020 р.                                                                                справа № 300/2496/19
		м. Івано-Франківськ  
		Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Грицюк П.П., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання відмови протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -   
		                                                           В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі-відповідач), в якому просив: - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити переведення з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та здійснити нарахування і виплату з 19.11.2019 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723 у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці від 11.11.2019.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку із встановленням ІІ-ї групи інвалідності. При цьому, на час встановлення інвалідності, позивач продовжував працювати на посаді державного службовця, загальний стаж його роботи на момент звільнення зі служби становив більше 38 років. На день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889 позивач працював на посаді державного службовця зі стажем роботи на посаді, віднесеної до відповідних державних службовців більше 10 років, однак позивачу було відмовлено в задоволенні його заяви щодо призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723. Зазначене рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 дану відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 1-2). 
		Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 03.01.2020. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.23-25). Просив суд в задоволенні позову відмовити, зазначив що позивачу може бути призначено пенсію за віком як державному службовцю за Законом № 889-VІІІ, тобто після досягнення пенсійного віку 62 роки. Враховуючи те, що на час звернення позивача із заявою (19.11.2019) про переведення його на пенсію державного службовця, він не досягнув пенсійного віку, визначеного Законом № 889-VІІІ, а положення Закону № 3723-ХІІ щодо призначення пенсії по інвалідності державним службовцям скасовані Законом № 889-VІІІ, то відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог.
		Відповідно до ч.3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
		Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
		ОСОБА_1 з 30.12.2015 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
		З 01.03.2018 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності без переогляду, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 1104004  від 21.03.2018 та довідкою від 21.03.2018 (а.с. 9, 67).
		19.11.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII (а.с. 10).
		Листом ГУПФУ в Івано-Франківській області від 16.12.2019 № 1587/С-15 позивачу повідомлено, що з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII. Оскільки позивач не досяг віку встановленого ст.26 Закону, то права на призначення пенсії як державному службовцю не має (а.с. 11).
		Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся із позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
		Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон України №889-VІІІ).
		Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VІІІ з 01.05.2016 втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3723-XII крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
		Згідно із пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
		Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII   для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
		Згідно із частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-XII (далі - Закон України № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
		Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
		Водночас, за приписами частини 9 статті 37 Закону України № 3723-XII, пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
		Частиною 10 статті 37 Закону України № 3723-XII встановлено: якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі.
		Відповідно до частини 12 статті 37 Закону України № 3723-XII, якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.
		Досліджуючи зміст наведених правових норм Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, суд вважає, що призначення пенсії по інвалідності згідно із статтею 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, можливо за таких обставин:
		- особа, яка претендує на призначення пенсії по інвалідності повинна бути визнана інвалідом I або II групи у період перебування на державній службі, та мати стаж державної служби не менше 10 років, або повинна бути визнана інвалідом I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, та мати не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вона працювала на зазначених посадах;
		- пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби;
		- при призначенні пенсії по інвалідності із обставин, встановлених частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, береться до уваги тільки розмір такої пенсії, тобто 60 відсотків суми заробітної плати, особи що претендує на призначення пенсії по інвалідності, всі інші обставини не повинні братися до уваги.
		Суд встановив, що позивачу ІІ-гу групу інвалідності загального захворювання встановлено з 01.03.2018, а звільнений він з державної служби 01.11.2019 (а.с. 12), тобто позивач визнаний інвалідом ІІ-ї групи у період перебування на державній службі, стаж державної служби позивача становить 15 років 10 місяців, а на час набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII понад 10 років, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 76-89).
		Відтак стаж роботи позивача на посадах державної служби станом на день набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII - 01.05.2016, становив понад 10 років (з 04.07.2002) та на день набрання чинності Законом № 889-VIII позивач займав посаду державної служби - начальника Богородчанського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області з 29.04.2016 (Наказ № 813/6 від 29.04.2016) по 01.11.2019  (Наказ № 2033/03) (а.с. 89, 12). 
		Таким чином, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону України № 1058, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №3723-XII.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18).
		Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		На підставі встановлених обставин справи суд дійшов висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області неправомірно відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення. 
		На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		                                                                  ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити повністю. 
		Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 19.11.2019 пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII у розмірі 60% заробітної плати, на підставі довідки про заробітну плату та її складових № 5539/09-2106 від 11.11.2019.   
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;
		Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області: (код ЄДРПОУ 20551088) вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
		 
		 
		Суддя                                                 /підпис/                                                           Грицюк П.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...