Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 528/490/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2020.
Дата набрання законної сили: 15.01.2020
Номер судового провадження: 51-3670км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018170150000101

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		15 січня 2020 р.
		м. Київ
		справа № 528/490/18 
		провадження № 51-3670км19
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		за участю: 
		прокурора ОСОБА_5 
		захисника (відеоконференція) ОСОБА_6 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018170150000101, щодо
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , раніше не судимої, 
		у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 11 жовтня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 , а кримінальне провадження щодо вчинення нею суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, закрито. Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 , суд визнав недопустимими доказами дані протоколів обшуку від 10 та 17 квітня 2018 року, що проводилися за адресою: АДРЕСА_1 , та дані матеріалів відеозаписів вищезазначених обшуків як такі, що отримані внаслідок порушення права особи на захист, а також отримані з порушенням порядку, встановленогоКПК України.
		Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2019 року ухвалу Гребінківського районного суду Полтавської області від 11 жовтня 2018 року в частині відмови в задоволенні клопотання прокурора скасовано. Задоволено клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 . Застосовано до ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом, а саме до Полтавської обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Мальцева. В іншій частині ухвалу місцевого суду залишено без змін.
		Відповідно до ухвали апеляційного суду ОСОБА_7 09 квітня 2018 о 22:00 год., перебуваючи за місцем свого проживання в будинкуАДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час сварки зі своїм сином ОСОБА_8 умисно завдала останньому один удар сокирою в ділянку голови, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, що спричинили його смерть.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник вважає, що місцевим судом обґрунтовано визнано недопустимими доказами дані, що містяться у протоколах обшуків від 10 та 17 квітня 2018 року, і дані матеріалів відеозапису вищезазначених обшуків. Посилається на те, що апеляційний суд неповно та поверхово дослідив докази в судовому засіданні; в мотивувальній частині свого рішення послався на докази, які відповідно до вимог ст. 86 КПК України є недопустимими, та дійшов до безпідставного висновку про вчинення ОСОБА_7 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Через допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону просить скасувати ухвалу апеляційного суду та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , у зв`язку з тим, що не доведено вчинення нею суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник підтримав подану касаційну скаргу. 
		Прокурор заперечив проти касаційної скарги, просив її відхилити. 
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
		Мотиви Суду
		Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Також цей суд переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
		Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок апеляційного суду про вчинення  ОСОБА_7 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,зроблено з дотриманням вимогст.23КПКУкраїни на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були безпосередньо досліджені та перевірені під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції, а також оцінені відповідно до положень ст.94цього Кодексу.
		В основу свого рішення апеляційний суд поклав дані протоколу обшуку від 10 квітня 2018 року та матеріалів відеозапису до нього,висновки актів судово-медичних досліджень № 033 від 15.05.2018 та № 033-Д від 15.05.2018 року щодо трупа ОСОБА_8 та виявлення у нього тілесних ушкоджень; висновок експерта № 97-МК від 16.05.2018 року та № 98-МК від 17.05.2018 року щодо дослідження клаптика шкіри з трупа ОСОБА_8 та сокири; висновок експерта - цитолога № 159 від 13.05.2018 року, предметом дослідження якого була сокира, виявлена та вилучена в ході обшуку домоволодіння ОСОБА_7 10.04.2018 року; висновок експерта № 881 від 16.04.2018 року.
		Посилання в касаційній скарзі захисника про те, що протокол обшуку від 10.04.2018 року безпідставно визнано апеляційним судом допустимим доказом, не можна вважати обґрунтованими з огляду на наступне.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 11.04.2018 року постановою слідчого через Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги було залучено захисника ОСОБА_6 , а тому подальші слідчі та процесуальні дії, в яких приймала участь ОСОБА_7 , повинні бути проведені із залученням її захисника.
		Обшук, який був проведений 10.04.2018 року у домогосподарстві ОСОБА_7 за адресою:АДРЕСА_1 , відбувся згідно з положеннями ч.3ст.233 КПК України. Законність проведення цього обшуку перевірено слідчим суддею Октябрського районного суду м. Полтава та ухвалою від 12.04.2018 року надано слідчому дозвіл на проведення обшуку.На час проведення цієї слідчої дії ОСОБА_7 будь-якого процесуального статусу не мала, під час обшуку ОСОБА_7 була особою, у власності якої проводили обшук. Окрім того, надані нею пояснення в ході проведення обшуку не були покладені в основу підозри. 
		Згідно з даними про внесення відомостей до ЄРДР від 10 квітня 2018 року, відповідні дані були внесені з попередньою кваліфікацією дій особи за ч. 2 ст. 121 КК України, яка відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК України не відноситься до переліку злочинів, у кримінальних провадженнях щодо яких участь захисника є обов`язковою. Жодних інших відомостей щодо сумнівів в осудності особи в контексті положень п. 5 ч. 2 ст. 52 КПК України на час проведення обшуку 10 квітня 2018 року матеріали провадження не містять. Відомості про це у матеріалах справи датуються 31 травня 2018 року, коли до ЄРДР були внесені окремі дані про результати досудового розслідування. 
		Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо відсутності достатніх підстав для визнання недопустимим як доказу матеріалів відеозапису проведення обшуку 10 квітня 2018 року з огляду на характеристики носія цих даних, який міститься у матеріалах провадження, оскільки, які вірно вказав апеляційний суд, відеозапис свідчить, що зйомка обшуку 10 квітня 2018 року є безперервною та відповідає викладеним даним у протоколі обшуку, й в касаційній скарзі, так само як і в апеляційній скарзі, не оспорюється невідповідність відеофіксації слідчої дії даним відповідного протоколу обшуку.
		Безпідставними є також доводи сторони захисту про порушення судом апеляційної інстанції вимог засади безпосередності дослідження доказів.
		Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Як встановлено вимогами ст.95 КПК України, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
		Як убачається із журналу судового засідання від 31 січня 2019 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носієві фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд задовольнив клопотання прокурора про повторне дослідження письмових доказів. Згідно з технічним носієм інформації, на якому зафіксоване судове засідання від 28 травня 2019 року, у суді апеляційної інстанції досліджено письмові докази, надані стороною обвинувачення, а також і ті, які були дослідженні судом першої інстанції. 
		Зокрема, апеляційним судом були безпосередньо досліджені: дані протоколів обшуку від 10 та 17 квітня 2018 року та матеріалів відеозапису до них, висновки актів судово-медичних досліджень № 033 від 15.05.2018 та № 033-Д від 15.05.2018 року щодо трупа ОСОБА_8 та виявлення у нього тілесних ушкоджень; висновок експерта № 97-МК від 16.05.2018 року та № 98-МК від 17.05.2018 року щодо дослідження клаптика шкіри з трупа ОСОБА_8 та сокири; висновок експерта - цитолога № 159 від 13.05.2018 року, предметом дослідження якого була сокира, виявлена та вилучена в ході обшуку домоволодіння ОСОБА_7 10.04.2018 року; висновок експерта № 881 від 16.04.2018 року щодо наявності відбитків пальців ОСОБА_7 на сокирі; дані протоколу проведення слідчого експерименту від 17.04.2019 року (т. 1.а.п. 76, 77); акт судово-медичного обстеження № 015 (т. 1 а.п. 82), висновок експерта № 022 (т. 1 а.п. 83); висновок експерта від 16.04.2018 року (т. 1 а.п. 85-94); висновки експертів № 617, 612, 616, 619, 615, 618, 613, 621, 622, 620, 614, 624, 611, 623, 160, 161, 162 (т. 1 а.п. 95 - 124, 134-138, 141-144, 147-151); акт судово-психіатричного експерта № 195 (т. 1 а.п. 156-163), тому суд апеляційної інстанції мав право дати свою (іншу) оцінку доказам, ніж суд першої інстанції, зокрема й щодо аспектів достатності такої сукупності доказів для підтвердження факту вчинення певного суспільно небезпечного діяння конкретною особою. 
		Разом із тим, колегія судів погоджується з висновком апеляційного суду щодо визнання недопустимим доказом протоколу обшуку від 17.04.2018 року, оскільки ця слідча дія була проведена за відсутності захисника, якого на час її проведення вже було призначено в провадженні.
		Враховуючи викладене, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження й постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено. Тому колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника не вбачає.
		Втім, колегія суддів вбачає доцільним на підставі ч. 2 ст. 433 КПК України змінити оскаржувану ухвалу апеляційного суду, виключивши з її змісту посилання про вчинення особою суспільно небезпечного діяння умисно, а також на аспекти встановлення винуватості такої особи у вчиненні діяння, оскільки неосудність особи виключає можливість розгляду її як суб`єкта злочину, а, отже, й можливість наявності в її діях ознаки винуватості. 
		Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		На підставі ч. 2 ст. 433 КПК України ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2019 року щодо  ОСОБА_7 змінити, виключивши з її змісту посилання на вчинення особою суспільно небезпечного діяння умисно, а також на встановлення винуватості такої особи у вчиненні діяння. 
		В решті ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2019 року щодо  ОСОБА_7 залишити без змін.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...