Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 552/2171/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 21.01.2020. Зареєстровано: 22.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2020.
Дата набрання законної сили: 21.01.2020
Номер судового провадження: 11-кп/814/50/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017170020000109

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 552/2171/17  Номер провадження 11-кп/814/50/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1  Доповідач ап. інст. ОСОБА_2 
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 січня 2020 року м. Полтава
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 
		суддів ОСОБА_3 ОСОБА_4 
		з участю: секретаря 
		судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		прокурора ОСОБА_7 
		потерпілого         ОСОБА_8 
		представника потерпілого ОСОБА_9 
		захисника ОСОБА_10 
		обвинуваченого ОСОБА_11 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження №12017170020000109, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.01.2017, за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_11 та прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 01 грудня 2017 року відносно
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого охоронцем ТОВ «Сучасна варта», проживаючого: АДРЕСА_1 , не судимого, 
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
		 
		Вироком Київського районного суду м. Полтави від 01 грудня 2017 року ОСОБА_11 засуджено за ч.1 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі.
		На підставі ст.75 КК України ОСОБА_11 звільнено від призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_11 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_11 на користь потерпілого ОСОБА_8 946 грн. 14 коп. в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди та 50 000 грн. в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди, а всього 50 946 грн. 14 коп.
		По справі вирішено долю речових доказів. 
		За вироком суду, 14.01.2017 року близько 10-30 годин ОСОБА_11 перебуваючи на другому поверсі під`їзду №1 будинку АДРЕСА_2 , умисно, з мотивів раптово виниклої особистої неприязні, використовуючи пістолет травматичної дії здійснив 2 постріли в область голови потерпілого ОСОБА_8 , заподіявши тілесні ушкодження у вигляді : черепно-мозкової травми, забою головного мозку з переломом внутрішньої пластинки лівої лобної кістки та внутрішньочерепною гематомою та травматичним субарахноідальним крововиливом, рвано-забитих ран голови, які могли утворитися не менш від 2-х кратної дії тупих обмежених предметів, якими могли бути і постріли з травматичної зброї, чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
		 
		Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб , які їх подали
		 
		Потерпілий ОСОБА_8  у поданій апеляційній скарзі прохає вирок суду щодо ОСОБА_11 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_11 засудити за ч.2 ст.15, ч. 1 ст.115 КК України, призначивши покарання в межах санкції цієї статті та задовольнити цивільний позов потерпілого у повному обсязі. 
		На підтвердження своїх вимог потерпілий зазначає, що не вчиняв жодних протиправних дій відносно обвинуваченого, натомість обвинувачений, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, безпідставно здійснив 2 постріли йому в голову , не упевнився у стані здоров`я та не надав допомогу. Ці обставини, на думку потерпілого ОСОБА_12 , свідчить про те , що обвинувачений ОСОБА_11 мав прямий умисел позбавити його життя. 
		Щодо необхідності задоволення цивільного позову у повному обсязі, потерпілий зазначає, що суд безпідставно зменшив розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, з 150000 грн. до 50000 грн. 
		 
		Обвинувачений ОСОБА_11  у своїй апеляційній скарзі прохає вирок суду відносно нього скасувати, а провадження по справі закрити з підстав, передбачених ст.284 КПК України, оскільки обвинувачений вважає, що перебував у стані необхідної оборони.
		Свої апеляційній вимоги мотивує тим, що потерпілий ОСОБА_8 здійснив напад у під`їзді будинку, де проживає обвинувачений, був одягнений у бронежилет та дістав із кишені щось гостре з металевим відблиском, а тому обвинувачений вирішив, що потерпілий належить до силових структур та має відповідні навички. Відсутність умислу влучити потерпілому саме в голову, обвинувачений пояснює тим, що потерпілий напав на нього ззаду, підскочив в притул та спіткнувся на сходинці, а тому обвинувачений ОСОБА_13 здійснював свої постріли не прицільно.
		 
		Прокурор у своїй апеляційній скарзі прохає вирок суду відносно ОСОБА_11 скасувати у зв`язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначення занадто м`якого покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого. Посилається також на безпідставне звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням. 
		На підтвердження своїх вимог прокурор зазначає, що суд невірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_11 за ч.1 ст.121 КК України, оскільки потерпілий ОСОБА_14 ніякого нападу на обвинуваченого не вчиняв, натомість обвинувачений ОСОБА_13 здійснив 2 постріли у життєво важливий орган  голову потерпілого, що свідчить про наміри позбавити його життя, та, згідно пояснень свідка  лікаря Полтавської обласної лікарні ОСОБА_15 , без вчасної кваліфікованої медичної допомоги потерпілий міг померти. На думку прокурора, дії ОСОБА_11 слід кваліфікувати за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство.
		За наслідками апеляційного розгляду прокурор прохає ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_11 засудити за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на 8 років позбавлення волі.
		   
		   Позиція учасників судового провадження в судовому засіданні
		 
		   В судовому засіданні обвинувачений та його захисник апеляційну скаргу обвинуваченого підтримали та просили задовольнити з наведених в ній підстав. Заперечували з приводу задоволення апеляцій потерпілого та прокурора.
		   Потерпілий та прокурор в судовому засіданні свої апеляційні скарги підтримали та просили задовольнити. Заперечували з приводу задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
		 
		   Мотиви Суду
		 
		   Заслухавши суддю доповідача , пояснення учасників кримінального провадження на підтримання та спростування доводів апеляційних скарг , допитавши обвинуваченого , потерпілого , свідків , дослідивши матеріали кримінального провадження , колегія суддів приходить до таких висновків.
		Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним , обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження , передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин , які підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення , в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Колегія суддів вважає, що місцевий суд вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався не в повному обсязі , внаслідок чого допустив невідповідність його висновків , викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження , неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та неправильне вирішення цивільного позову.
		Натомість доводи апеляційних скарг потерпілого та прокурора є переконливими і заслуговують на увагу.
		   За змістом статті409КПК Українипідставою дляскасування абозміни судовогорішення прирозгляді справив судіапеляційної інстанціїє зокрема:  невідповідністьвисновків суду,викладених усудовому рішенні,фактичним обставинамкримінального провадження;  неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		   Органом досудового розслідування ОСОБА_11 обвинувачувався в тому , що він вчинив з прямим умислом закінчений замах на позбавлення життя людини  потерпілого ОСОБА_8 шляхом здійснення двох пострілів із пістолета травматичної дії в область лобної частини голови , що потягло за собою спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.
		   Перекваліфіковуючи дії обвинуваченого із ч.2 ст.15  ст.115 ч.1 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України , суд першої інстанції , зокрема , послався на те , що постріли із травматичної зброї обвинуваченим були здійснені одномоментно , не прицільно. Після здійснення пострілів обвинувачений не намагався продовжити свої дії. Послався суд і на характер взаємовідносин між обвинуваченим та потерпілим , між якими виник конфлікт. В цілому суд навівши зазначене обґрунтування прийшов до висновку , що обвинувачений діяв з умислом на спричинення тілесних ушкоджень і не мав умислу на позбавлення життя потерпілого.
		   Із вказаним висновком та доводами суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись.
		   Відповідно до ч.1 ст.15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння , безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину , якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин , що не залежали від її волі. Згідно з ч.2 ст.24 КК України умисел є прямим , якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності) , передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
		   При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки , бажає їх настання , умисел є прямим , а якщо не бажає, хоча і свідомо припускає їх настання , умисел є непрямим.
		   Згідно з п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» для з`ясування змісту і спрямованості умислу особи при дослідженні доказів необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння , зокрема враховувати спосіб , знаряддя злочину , кількість , характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень , причини припинення злочинних дій , поведінку винного і потерпілого , що передували події , їх стосунки.
		   Аналізуючи підстави перекваліфікації дій обвинуваченого , що наведені у вироку , колегія суддів звертає увагу , що суд поклав в обґрунтування свого висновку щодо перекваліфікації дій обвинуваченого , фактично лише показання самого обвинуваченого та свідка ОСОБА_16  дружини обвинуваченого. 
		   При цьому , поза увагою суду залишились показання потерпілого , які суд фактично не піддав жодному аналізу , інші докази у справі.
		   Натомість , як пояснював в суді першої інстанції та в апеляційному суді потерпілий , постріли були здійснені безпричинно і лише на тій підставі , що він не відповів на питання обвинуваченого щодо підстав перебування в під`їзді будинку де проживає обвинувачений.
		   Поза увагою суду залишились також і показання свідків , що ним були допитані. 
		   При цьому суд , навівши дані показання свідків у вироку , не піддав їх жодному аналізу у взаємозв`язку із іншими доказами у справі і , зокрема , показаннями того ж таки потерпілого та іншими доказами у справі.
		   Разом з тим , як вбачається із показань свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , що були допитані в суді першої інстанції , всі вони вийшли з квартир на шум у під`їзді і саме з цих причин фактично були припинені подальші дії обвинуваченого , який відразу ж , не намагаючись надати медичну допомогу , повернувся до своєї квартири.
		   Отже подальші дії обвинуваченого фактично були припинені не з власної волі , а через те , що на крик про допомогу потерпілого вийшли мешканці під`їзду.
		   Свідок ОСОБА_16 будучи допитаною в апеляційному суді надавала досить суперечливі свідчення , які не узгоджуються із іншими доказами у справі , фактично відтворивши свої свідчення в суді першої інстанції. До вказаних свідчень колегія суддів підходить критично і вважає їх спробою допомогти своєму чоловікові уникнути відповідальності за вчинений злочин.
		   Допустив суд суперечності і в питанні оцінки дій обвинуваченого і наслідків цього.
		   Так , як вбачається із висновку судово-медичного експерта , всі тілесні ушкодження у потерпілого локалізовані в області лобної частини голови. Обвинуваченим було здійснено , як правильно встановлено судом , з близької відстані , два постріли одномоментно саме в голову , через що мається в тому числі і тріщина голови. Вести в даному випадку мову про те , що постріли були здійснені не прицільно і без наміру позбавити життя , вкрай важко. До того ж , обвинувачений є досить обізнаною особою в питанні застосування зброї , оскільки проходив службу в правоохоронних органах.
		   При цьому , колегія суддів вкотре звертає увагу , що свій висновок про відсутність умислу у обвинуваченого на позбавлення життя потерпілого , суд робив на показаннях фактично лише самого обвинуваченого , залишивши поза увагою показання потерпілого.
		   На користь того , що свідчення потерпілого є правдивими свідчать також і показання його дружини - ОСОБА_21 , яка в суді пояснювала , що розмовляла із чоловіком по телефону і раптом почула хлопки , крик чоловіка і після цього телефон був вимкнутий. Жодної інформації , що такої розмови не відбувалось або навіть заперечень з цього приводу , колегії суддів не наведено.
		   Натомість , суд першої інстанції , допитавши свідка ОСОБА_21 , не вдався до жодного аналізу вказаних свідчень , навіть не зазначивши їх у своєму вироку.
		   Про спрямованість умислу обвинуваченого на позбавлення життя потерпілого вказують також і показання свідка ОСОБА_15 , який в суді пояснював , що він є лікарем , проводив оперативне втручання ОСОБА_8 , в ході якого було виявлено предмет схожий на кулю і смерть останнього не настала лише через те , що була надана своєчасна і кваліфікована медична допомога.
		   Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 265 від 21.02.2017 року , покази надані потерпілим ОСОБА_8 під час проведення слідчого експерименту , загалом не протирічать механізму утворення тілесних ушкоджень .
		    Натомість , згідно з висновку експерта № 266 від 21.02.2017 року , покази , надані обвинуваченим під час проведення слідчого експерименту дещо не співпадають з результатами проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_8 .
		   Вказану невідповідність суд першої інстанції жодним чином не проаналізував. Водночас , вказана обставина свідчить про нещирість показань обвинуваченого , який у такий спосіб намагається уникнути кримінальної відповідальності.
		   Не врахував суд першої інстанції також і ту обставину , що обвинувачений здійснив постріли у життєво важливий орган  голову , заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження , небезпечні для життя в момент спричинення.
		   Підсумовуючи аналіз доводів апеляцій та обставини по справі , колегія суддів приходить до висновку , що обвинувачений діяв в даній ситуації із прямим умислом на заподіяння смерті , він усвідомлював , що внаслідок його дій з невідворотністю настає смерть потерпілого. В ситуації , що розглядається , смерть потерпілого не настала лише через випадковий збіг обставин , незалежно від волі обвинуваченого.
		   Не може погодитись колегія суддів також і зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
		   Відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд крім випадків засудження за корупційний злочин , при призначенні покарання у виді виправних робіт , службового обмеження для військовослужбовців , обмеження волі , а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років , враховуючи тяжкість злочину , особу винного та інші обставини справи , дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання , він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		   Колегія суддів погоджується із тим , що питання звільнення від відбування покарання з випробуванням віднесено до дискреційних повноважень суду.
		   Проте , приймаючи таке рішення , суд має його належним чином вмотивувати.
		   Як вбачається із змісту вироку , суд формально послався на положення постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та інші обставини у справі.
		   При цьому , судом не було встановлено жодної обставини , що пом`якшувала б покарання. 
		   Водночас , навівши у вироку обставини , що характеризують особу обвинуваченого , які не є пом`якшуючими , суд жодним чином не вмотивував , які ж із них є виключними , що саме дає йому право звільнити обвинуваченого від відбування покарання.
		   Колегія суддів звертає увагу , що обвинуваченим вчинено особливо тяжкий злочин , від його дій настали досить тяжкі наслідки і які не призвели до смерті потерпілого лише через своєчасне надання медичної допомоги.
		   Що стосується доводів апеляції потерпілого про неправильне вирішення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди , колегія суддів погоджується із ними частково.
		   Так , обвинуваченим спричинено потерпілому тяжкі тілесні ушкодження , він потребував тривалого лікування і тривалий час перебував на такому лікуванні. Внаслідок вказаних обставин потерпілий зазнав моральних страждань. Вважати суму 50000 грн. співмірною із заподіяними потерпілому моральними стражданнями не можна.
		   Аналізуючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого колегія суддів вважає їх непереконливими.
		   Так , апеляційна скарга обвинуваченого в цілому зводиться до того , що під час вказаних вище подій він діяв у стані необхідної оборони.
		   Проте такі доводи апеляції не узгоджуються із фактичними обставинами по справі.
		   За приписами статті 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		   Отже , в даному випадку має бути встановлено наявність суспільно небезпечного посягання.
		   Проте такого , за результатами апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено , як не було встановлено і судом першої інстанції.
		   Жодними доказами у справі не підтверджено , що з боку потерпілого були якість суспільно небезпечні дії , які були б спрямовані в бік обвинуваченого. Останньому не було спричинено жодних тілесних ушкоджень. Надавати оцінку стану необхідної оборони лише на показаннях обвинуваченого , колегія суддів вважає неправильним.
		   За таких обставин колегія суддів приходить до висновку , що обвинувачений не перебував у стані необхідної оборони і його апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		   За результатами апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції встановлено , що ОСОБА_11 14.01.2017 року , близько 10-ї години 30 хвилин , перебуваючи на другому поверсі під`їзду № 1 будинку АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання смерті потерпілого , на ґрунті раптово виниклої особистої неприязні , здійснив із пістолета травматичної дії два постріли в область голови потерпілого ОСОБА_8 , заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми , забою головного мозку з переломом внутрішньої пластинки лівої лобної кістки та внутрішньочерепною гематомою та травматичним субарахноїдальним крововиливом , рвано-забитих ран голови , які утворились не мнеш як від 2-х кратної дії тупих обмежених предметів , які могли бути при пострілі з травматичної зброї , які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент спричинення.
		   При цьому , ОСОБА_11 виконавши усі дії , які вважав необхідними для доведення злочинного умислу до кінця , з місця події зник , проте смерть потерпілого не настала з причин , які не залежали від волі обвинуваченого , оскільки потерпілому було надано своєчасно якісну медичну допомогу.
		   Дії обвинуваченого ОСОБА_11 колегія суддів кваліфікує за ст.15 ч.2  ст.115 ч.1 КК України як закінчений замах на умисне вбивство , тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
		   Вина обвинуваченого крім мотивів , що наведені вище також підтверджується:
		   Даними , що містяться в протоколі огляду місця події від 14.01.2017 року з фототаблицею до нього в якому зафіксовано обстановку , сліди крові , застосування зброї. 
		   Протоколом обшуку , за результатами якого у обвинуваченого було вилучено пістолет травматичної дії з набоями до нього.
		   Протоколом впізнання , за яким потерпілий впізнав в обвинуваченому особу , яка здійснила в нього постріли. 
		   Показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який пояснював , що обвинувачений здійснив два постріли йому в область голови і з його боку при цьому не було жодних посягань на життя та здоров`я обвинуваченого.
		   Показаннями свідка ОСОБА_21 , яка в суді першої інстанції пояснювала , що під час телефонної розмови з чоловіком вона почула хлопки та крик чоловіка і після цього розмова була перервана.
		   Показаннями свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , що були допитані в суді першої інстанції , всі вони вийшли з квартир на шум у під`їзді і саме з цих причин фактично були припинені подальші дії обвинуваченого , який зразу ж , не намагаючись надати медичну допомогу , повернувся до своєї квартири.
		   Висновками судово-медичних експертиз за якими потерпілому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.
		   Висновком судово-балістичної експертизи за результатами якого підтверджено , що постріли були здійснені саме із зброї , що була вилучена у обвинуваченого.
		   Висновками судово-імунологічних експертиз за якими встановлено , що кров на змиві зі східців та бронежилеті , одягу та носовій хустинці належить потерпілому ОСОБА_8 .
		   Призначаючи обвинуваченому покарання , колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину , дані про особу обвинуваченого та обставини , що обтяжують та пом`якшують його покарання.
		   За місцем проживання та роботи обвинувачений характеризується позитивно. Вперше притягується до кримінальної відповідальності. Обставин , що обтяжують та пом`якшують покарання обвинуваченого колегією суддів не встановлено.
		   За таких обставин колегія суддів приходить до висновку , що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів буде призначення покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням.
		   Підстав для застосування положень статті 69 КК України та призначення покарання нижче від нижчої межі санкції статті , а також звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням , з огляду на обставини справи , колегія суддів не знаходить.
		   Вирішуючи питання щодо задоволення цивільного позову потерпілого в частині стягнення моральної шкоди колегія суддів виходить із засад розумності , співмірності , враховує характер спричинених потерпілому моральних страждань , їх тривалість і вважає , що сума 100000 грн. в повній мірі зможе компенсувати спричинену йому моральну шкоду. 
		   Згідно статті420КПК Українисуд апеляційноїінстанції скасовуєвирок судупершої інстанціїі ухвалюєсвій вироку разізокрема :  необхідностізастосування законупро більштяжке кримінальнеправопорушення чизбільшення обсягуобвинувачення;  необхідностізастосування більшсуворого покарання;  неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
		   У зв`язку із наведеним апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_11 слід залишити без задоволення , а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та потерпілого ОСОБА_8 задовольнити частково. Вирок суду першої інстанції слід скасувати через неправильне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин по справі , неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність , неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання , неправильне вирішення цивільного позову та постановити новий вирок.
		Час перебування обвинуваченого під вартою під час досудового слідства має бути зарахований із розрахунку 1 день перебування під вартою за два дні позбавлення волі на підставі положень ст.72 ч.5 КК України в редакції закону № 838 від 26.11.2015 року.
		Керуючись ст. ст. 405, 407 , 409 , 420 КПК України, колегія суддів,-
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_11 залишити без задоволення;
		Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та потерпілого ОСОБА_8 задовольнити частково;
		Вирок Київського районного суду м. Полтави від 01 грудня 2017 року відносно  ОСОБА_11  в частині засудження за ст.121 ч.1 КК України та вирішення цивільного позову скасувати;
		Постановити новий вирок яким ОСОБА_11 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.15  ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі; 
		Строк покарання обвинуваченому ОСОБА_11 обраховувати з 21 січня 2020 року;
		Зарахувати у строк покарання час його перебування під вартою з 16.01.2017 року по 18.01.2017 року із розрахунку 1 день перебування під вартою за два дні позбавлення волі на підставі положень ст.72 ч.5 КК України в редакції закону № 838 від 26.11.2015 року;
		Збільшити розмір суми моральної шкоди , що підлягає стягненню та стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 100 000 грн. моральної шкоди;
		В іншій частині вирок суду залишити без змін;
		У зв`язку із набранням вироком законної сили взяти ОСОБА_11 під варту в залі суду;
		 
		Вирок набирає законної сили з моменту проголошення , касаційна скарга може бути подана до касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		____________ _____________ _________________
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...