Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-0870/1161/11 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Надіслано для оприлюднення: 24.01.2020. Зареєстровано: 25.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2020.
Дата набрання законної сили: 21.01.2020
Номер судового провадження: К/9901/26375/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		21 січня 2020 року 
		м. Київ
		справа №2а-0870/1161/11
		касаційне провадження №К/9901/26375/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Шипуліної Т.М.,
		суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016 (головуючий суддя - Чабаненко С.В.; судді: Іванов С.М., Шлай А.В.) у справі № 2а-0870/1161/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2010 № 0000540808/0 (від 27.09.2010 № 0000540808/1, від 06.12.2010 № 0000540808/2), від 22.07.2010 № 000550808/0 (від 27.09.2010                 № 0000550808/1, від 06.12.2010 № 0000550808/2), від 27.09.2010 № 0000700808/1 (від 20.10.2010 № 0000700808/2, від 16.12.2010 № 0000700808/3).
		Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 23.05.2011 в задоволенні адміністративного позову відмовив у повному обсязі.
		Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.05.2016 залишив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2011 без змін.
		Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частин першої, другої статті 71, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).
		Зокрема, зазначає, що ним правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, що підтверджується належним чином оформленою первинною документацією, в тому числі податковими накладними, отриманими від постачальників. Натомість відсутність чистого прибутку за результатами окремих господарських операцій не свідчить про порушення Публічним акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» законодавства в сфері оподаткування та використання ним придбаних товарів і послуг не в межах господарської діяльності. 
		Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» з питань достовірності нарахування від`ємного значення податку на додану вартість за квітень 2010 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у лютому, березні 2010 року, результати якої оформлено актом від 12.07.2010 № 239/08-08/00194122.
		Перевіркою встановлено порушення товариством вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4          пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на безпідставне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, який у подальшому прийняв участь у формуванні суми бюджетного відшкодування, за наслідками операцій, здійснених поза межами господарської діяльності.
		Обґрунтовуючи свою позицію відповідач зазначав, що отриманий позивачем у квітні 2010 року доход від продажу готової продукції є нижчим ніж виробнича собівартість такої продукції, що свідчить про те, що його господарські операції з придбання товарів і послуг у квітні 2010 року в сумі, що дорівнює сумі збитків, не були направлені на отримання доходу.
		На підставі зазначеного акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення: від 22.07.2010 № 0000540808/0, від 27.09.2010 № 0000540808/1, від 06.12.2010 № 0000540808/2, згідно з якими зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень 2010 року в розмірі 3178865,00 грн.; від 22.07.2010 № 0000550808/0, від 27.09.2010 № 0000550808/1, від 06.12.2010 № 0000550808/2, згідно з якими визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 518244,00 грн. за основним платежем та 155473,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 27.09.2010 № 0000700808/1, від 20.10.2010 № 0000700808/2, від 16.12.2010 № 0000700808/3, згідно з якими визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1501,00 грн. за основним платежем та 450,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
		Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. 
		Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника та лише за таких умов платник податку має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. 
		Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту - приросту (збереження) активів та/або їх вартості, створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.   
		Проте, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.
		Разом з тим, віднесення таких операцій до господарських можливе лише в разі наявності економічних причин отримання збитків від продажу готової продукції за ціною, яка, зокрема, не покриває собівартість такої продукції.
		У справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що під час провадження господарської діяльності позивачем здійснювалось відвантаження готової продукції з урахуванням цін на Лондонській біржі металів з розрахунку даних за попередні три місяці, а отже, відповідно, і планування собівартості на алюмінієву продукцію, а також норми витрат повинні були враховуватись та прив`язуватись до Лондонської біржі металів. 
		Тобто, як у договорах на реалізацію готової продукції, так і в договорах на придбання сировини необхідно було враховувати вигідні ціни, більш того, що придбання сировини відбувалось у період, коли Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» було обізнане щодо економічної ситуації на ринку металів та цін на енергоносії.
		Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, зокрема, з`ясував, що позивачем щомісячно включались до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за операціями з придбання товарів і послуг, які не використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника, позаяк обсяг продажу однієї тони виготовленої алюмінієвої продукції був меншим ніж обсяги придбаних товарів і послуг, з яких складається собівартість однієї тони реалізованої продукції, що, в свою чергу, свідчить про те, що така діяльність товариства не направлена на отримання доходу. 
		Систематичний продаж алюмінієвої продукції за ціною, що формувалась без врахування витрат на придбання товарів і послуг для виробництва цієї продукції, та одержання внаслідок таких операцій збитків на значні суми не може бути визнано економічно виправданим. Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету податку на додану вартість.  
		Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Утім, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не наведено економічних або інших причин (ділової мети) здійснення оспорюваних господарських операцій і не надано доказів на підтвердження економічної доцільності або непереборних обставин, які унеможливлювали продаж готової продукції за ціною, що дорівнює або перевищує її собівартість.
		З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» залишити без задоволення.
		Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016 у справі № 2а-0870/1161/11 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді Верховного Суду:                                                                            Т.М. Шипуліна
		 
		                                                                                                    Л.І. Бившева
		                                                                                                    
		                                                                                                                В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...