Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/7845/19-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності; Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.
Надіслано для оприлюднення: 27.01.2020. Зареєстровано: 28.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2020.
Дата набрання законної сили: 21.01.2020
Номер судового провадження: 1-кп/991/114/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015110000000121

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		            Справа № 757/7845/19-к
		1-кп/991/114/19
		У Х В А Л А
		 
		21 січня 2020 року                             м. Київ
		 
		Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
		головуюча  ОСОБА_1 ,
		судді  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		секретар судового засідання  ОСОБА_4 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні № 42015110000000121 стосовно обвинувачення:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Матвіїв Курган Ростовської область Російської Федерації, що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст.28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст.27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст.209, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 388 КК України,
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Кишинів Республіки Молдова, що зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст.28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст.27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України,
		 
		за участі сторін кримінального провадження:
		 
		сторона обвинувачення            прокурор ОСОБА_5 , 
		сторона захисту                захисник ОСОБА_8 ,
		представник цивільного позивача         ОСОБА_9 ,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
		14 листопада 2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання від прокурора ОСОБА_5 про здійснення у кримінальному провадженні №42015110000000121 спеціального судового провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
		Вирішуючи зазначене клопотання, суд виходить із наступного.
		Відповідно до ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим та оголошення його у міждержавний та/або міжнародний розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
		Згідно з положеннями ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
		Частиною 2 ст. 297-1 КПК України встановлено, що спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, 116, 118, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 КК України стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності або оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
		З вищенаведеного, законодавець встановлює виключний перелік наступних правових підстав, за сукупності яких можливе проведення спеціального судового провадження:
		-обвинувачення у вчиненні певних видів злочинів; 
		-оголошення у міждержавний та/або міжнародний розшук; 
		-підтвердження того, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження,
		-ухилення від явки на судовий виклик (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази); 
		-підтвердження того, що обвинувачений переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. 
		Власне, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч.3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 388 КК України, а ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст.28 ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України.
		Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються як у вчиненні злочинів, щодо яких допускається спеціальне провадження, так і тих, по яких зазначене не передбачено. Однак суд бере до уваги те, що згідно з обвинувальним актом кримінальні правопорушення, у яких обвинувачуються зазначені особи вчинені у співучасті, самі злочини пов`язані між собою та розслідувались спільно, а тому виділення матеріалів може негативно вплинути на повноту судового розгляду.
		Згідно з копіями постанов детективів Національного антикорупційного бюро України від 17 жовтня 2016 року та 05 червня 2017 року - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 оголошені у даному провадженні в міжнародний розшук /а.с. 52-54, 144-145, т. 11/. Відповідно до даних Державної прикордонної служби України ОСОБА_6 покинув територію України 02 липня 2016 року, а ОСОБА_7 повернулась 07 травня 2016 року через пункт пропуску «Платонове» на територію України /а.с. 10-30, т. 16/. Водночас, суд бере до уваги, що внаслідок військових дій на сході України певна частина кордону залишалась неконтрольованою, а тому дані Державної прикордонної служби України не можуть бути беззаперечним фактом перебування ОСОБА_7 на території України. 
		Захисник обвинувачених вказував на те, що обвинувачені не оголошені в міжнародний розшук, оскільки можуть вважатися такими тільки після використання каналів Інтерполу. На його думку, єдиним основним актом, який стосується міжнародного розшуку, є Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні в попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затверджена наказом від 09 січня 1997 року № 3/1/2/5/2/2 (далі  Інструкція № 3/1/2/5/2/2). 
		Однак судвважає,що такіпосилання захисника спростовуються положеннями законодавства. Оскільки згідно зі ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
		А отже, Інструкція, яка є підзаконним нормативно-правовим актом, не є частиною кримінального процесуального законодавства. Таким чином, відповідно до засади законності (ст. 9 КПК України) вона повинна відповідати КПК України, який питання розшуку регулює виключно в ст. 281 відповідно до змісту якої, особа вважається оголошеною в розшук після винесення відповідної постанови. При цьому, положеннями цієї статті встановлюється, що здійснення розшуку підозрюваного може бути доручено оперативним підрозділам.
		Згідно із Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» № 2135-XII від 18 лютого 1992 року підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, зокрема, про осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання. У сфері відповідної діяльності може здійснюватись також міжнародне співробітництво (ст. 5-1 Закону).
		Таким чином, однією з підстав спеціального провадження є тільки оголошення в розшук. Звідси, суд не вправі вимагати доведення проведення розшукових заходів, оскільки кримінальне процесуальне законодавство не визначає такої вимоги. Водночас, також і сама Інструкція № 3/1/2/5/2/2 в жодній із норм не встановлює обов`язку використання можливостей Інтерполу в рамках міжнародного розшуку. Натомість, системний аналіз кримінального процесуального законодавство вказує на те, що це всього лиш один із можливих способів його реалізації.
		До того ж, що стосується обвинуваченого ОСОБА_6 судом встановлено, що у рамках проведення розшукових дій отримано наступні дані: 13 листопада 2017 року Центральним слідчим судом № 6 Національної Аудієнції Іспанії прийняте рішення про призначення умовного звільнення йому у якості запобіжного заходу у рамках розгляду справи компетентним органом Королівства Іспанії про його видачу (екстрадицію) та зобов`язано першого числа кожного місяця з`являтися перед судом /а.с. 182-187, т. 13/; проте, відповідно до копії поліцейського рапорту та рішення суду першої інстанції муніципалітету Габа (Королівство Іспанія) від 22 листопада 2019 року  ОСОБА_6 не проживає ні за адресою АДРЕСА_3 в муніципалітеті Ґаба, ні за адресою Тіллерс № 10 в місцевості Сан-Андре-де-Льяванерес, провінція Барселона /а.с. 198-204, т. 13/; в подальшому, 28 листопада 2019 року на території Федеративної Республіки Німеччина (далі ФРН) затримано ОСОБА_6 та проводиться процедура екстрадиції /а.с. 210, т. 13/. 
		При цьому, як підтвердив сам захисник в судовому засіданні, на момент, коли ОСОБА_6 покинув Іспанію, питання його видачі з Іспанії в Україну було уже вирішено судовими органами на користь екстрадиції, залишалось ухвалення остаточного рішення за Міністром юстиції. Обвинувачений був обізнаний, що перебуває в міжнародному розшуку. Мотиви його рішення покинути ОСОБА_10 не зміг пояснити. Додав, що ОСОБА_6 неодноразово висловлював бажання повернутись в Україну, навіть у зв`язку з цим відмовився від надання притулку в Іспанії. 
		Захисник ОСОБА_8 також підтвердив, що його підзахисний ОСОБА_6 знає про кримінальне провадження щодо нього. А тому, беручи вказане до уваги у сукупності з тим, що неодноразово в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме  в газеті «Урядовий кур`єр», а також на сайті Національного антикорупційного бюро України публікувались повістки про виклик обвинувачених, суду надані достатні докази на підтвердження того, що ОСОБА_6 знає про розпочате кримінальне провадження щодо нього.
		Водночас, захисник ОСОБА_8 заперечував обізнаність ОСОБА_7 з цього приводу. Однак зазначене спростовується самим твердженням захисника в судовому засіданні про те, що про таке провадження обізнаний будь-хто в Україні. До того ж, також захисник підтвердив, що був залучений у дане провадження особисто ОСОБА_7 як її захисник, однак до оголошення їй підозри. Судом встановлено, що 28 грудня 2016 року складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_7 , яке було направлено 29 грудня 2016 року за останнім відомим місцем її проживання по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 /а.с. 125-141, т. 11/; 26 липня 2018 року складено повідомлення про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_7 , яке у той же день вручено захиснику ОСОБА_8 /а.с. 152-179, т. 11/. А тому, беручи до уваги в сукупності встановлені вищенаведені обставини, а також те, що неодноразово в газеті «Урядовий кур`єр», а також на сайті Національного антикорупційного бюро України публікувались повістки про виклик,  ОСОБА_7 повинна була знати про дане кримінальне провадження щодо неї.
		Що ж стосується посилань захисника на те, що можливо її вже взагалі немає в живих, оскільки відсутні будь-які дані щодо неї, то таку позицію захисника суд вважає надуманою. Адже у випадку існування обґрунтованих підстав з цього приводу, її близькі особи звернулись би із заявою до правоохоронних органів з приводу її зникнення з метою відшукання або/та суду про встановлення відповідного факту. Однак доказів зазначеного суду не надано. На запитання суду з цього приводу захисник повідомив, що йому про зазначене не відомо. 
		Ще однією підставою спеціального провадження за змістом ст. 323 КПК України є переховування особи від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Законодавство не дає критеріїв визначення переховування. Однак логічне тлумачення відповідного положення вказує на те, що зазначене може підтверджуватись вчиненням дій обвинуваченим, які вимагають вжиття органами слідства чи суду додаткових заходів та витрат часу саме для притягнення особи до кримінальної відповідальності, зокрема, це також ухилення від явки на судовий виклик (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази), що відповідно до ч. 5 ст. 139 КПК України є прямою підставою для спеціального провадження. Безумовною передумовою зазначеного, має бути обізнаність обвинуваченого про кримінальне провадження. А тому, суд вважає за необхідне аналізувати відповідні обставини в сукупності. 
		Згідно з ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
		Звідси обізнаність особи про судове засідання може підтверджуватись або будь-якими даними, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик, або факт ознайомлення особи з її змістом.
		Судом встановлено, що обвинувачені обізнані про кримінальне провадження; їхні інтереси у провадженні захищає адвокат, з яким укладено відповідні договори про правову допомогу самими обвинуваченими; захисник ОСОБА_8 постійно приймає участь у судових засіданнях, завчасно повідомляється про їх дату та час; дані про судові засідання також постійно публікуються на сайті суду, повістки про виклики направлялись за адресами реєстрації обвинувачених в Україні із зазначенням наслідків неявки в судове засідання. А тому, на переконання суду, зазначене в сукупності, відповідно до кримінального процесуального законодавства, є достатніми доказами на підтвердження можливості обвинувачених ознайомитись із змістом виклику в світлі тих обставин, що їх місцезнаходження не відоме (щодо обвинуваченого ОСОБА_6 місце знаходження невідоме до судового засідання 27 грудня 2019 року).
		Водночас, відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України процесуальним обов`язком обвинуваченого є прибуття за викликом до суду, а в разі неможливості прибуття за викликом у призначений строк  обов`язок заздалегідь повідомити про це суд, однак обвинувачені не з`являлися у судові засідання 12 листопада 2019 року; 25 листопада 2019 року; 03 грудня 2019 року, 27 грудня 2019 року; 21 січня 2020 року та не повідомляли про причини неявки, доказів поважності причин неявки суду не надано, а тому зазначене суд вважає ухиленням від явки в суд, окрім 27 грудня 2019 року та 21 січня 2020 року щодо ОСОБА_6 . Оскільки 24 грудня 2019 року прокурором та 26 грудня 2019 року захисником ОСОБА_8 суд було повідомлено про затримання ОСОБА_6 у ФРН.
		Водночас, суд не погоджується із позицією захисника про те, що до ОСОБА_6 не може застосовуватись спеціальне провадження, оскільки в судове засідання він не з`явився з поважних причин, адже був затриманий на території ФРН. Оскільки, як уже встановлено судом, ОСОБА_6 ухилявся від явки в суд до 27 грудня 2019 року, адже не з`явився в судове засідання більше двох разів підряд без поважних причин (12 листопада 2019 року; 25 листопада 2019 року; 03 грудня 2019 року,), з огляду на наступне. 
		Суд просив захисника надати підтвердження точного місця знаходження обвинуваченого і достовірних контактів, щоб можна було його оперативно повідомити про засідання. Однак, до судового засідання 27 грудня 2019 року сторона захисту не надавала суду належного підтвердження фактичного місця знаходження обвинуваченого ОСОБА_6 . До того ж, незважаючи на те, що згідно з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 був затриманий у ФРН ще 28 листопада 2019 року, проте в судовому засіданні 03 грудня 2019 року захисник ОСОБА_8 продовжував наполягати на тому, що ОСОБА_6 знаходиться в Іспанії та просив викликати його за відповідною адресою. Суд своєю ухвалою відмовив у зазначеному через ненадання захисником належного підтвердження перебування обвинуваченого у Іспанії на дату судового засідання та відклав його з метою надання захиснику достатнього часу для такого підтвердження. Після вказаного, захисник повідомив про затримання ОСОБА_6 у ФРН тільки перед наступним судовим засіданням 27 грудня 2019 року. Зазначене суд вважає обраною тактикою захисту з метою переховування обвинуваченого від суду в цілях ухилення від кримінальної відповідальності. Адже, захисник у судових засіданнях неодноразово підтверджував, що спілкується із своїм підзахисним ОСОБА_6 , а тому повинен був бути обізнаним про затримання, однак продовжував станом на 03 грудня 2019 року наполягати на перебуванні ОСОБА_6 в Іспанії, хоч як захисник також обізнаний з обов`язком обвинуваченого відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України повідомляти про причини неявки в судове засідання та тим, що згідно з ч. 1 ст. 47 КПК України зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені КПК України та іншими законами України, з метою забезпечення прав та законних інтересів обвинуваченого, зокрема, права обвинуваченого на судове провадження в розумні строки (ст. 28 КПК України). Адже у випадку задоволення клопотання захисника про виклик ОСОБА_6 в судове засідання з Іспанії, вказане повинно було б здійснюватись у рамках міжнародної правової допомоги, і відповідно до ст. 566 КПК України, суд зобов`язаний був би відкласти проведення судового засідання не менше ніж на 60 днів, що вплинуло б на строки провадження у справі. 
		З огляду на обрану стратегію захисту до судового засідання 27 грудня 2019 року в суду не було інформації щодо поважних причин неявки обвинуваченого ОСОБА_6 в судове засідання, а тому не з`явлення ОСОБА_6 в судове засідання 03 грудня 2019 року суд вважає як таке, що відбулось з неповажних причин. Оскільки обвинуваченим та його захисником не було виконано процесуальний обов`язок повідомлення про неможливість прибуття в судове засідання, що передбачений п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України. Водночас, судом не встановлено об`єктивних перешкод для вказаного з огляду на те, що обвинувачений спілкується із захисником ОСОБА_8 та обізнаний про кримінальне провадження щодо нього. 
		Також суд вважає, що не з`явлення ОСОБА_6 у судове засідання 27 грудня 2019 року та 21 січня 2020 року хоча і відбулось поза його бажанням, однак є наслідком обраної ним тактики захисту з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Оскільки ОСОБА_6 був обізнаним, що може бути виданий в Україну з Іспанії в кінці листопада 2019 року, якщо таке рішення прийме Міністр юстиції цієї держави, і переїхав до ФРН, так само, будучи обізнаним, що там може бути затриманий з метою екстрадиції до України, і таким чином процедура екстрадиції, яка є доволі тривалою (про що також знав ОСОБА_6 , адже перебував під процедурою екстрадиції в Іспанії), розпочнеться спочатку. 
		Суд критично сприймає посилання захисника на те, що обвинувачений ОСОБА_6 бажав повернутись до України, оскільки суду не надано жодних доказів, які б підтверджували існування щодо цього перешкод. 
		А тому наведене слугує підтвердженням переховування обвинувачених від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. 
		З огляду на зазначене, судом встановлені підстави для застосування процедури спеціального судового провадження щодо обвинувачених.
		Суд не вважає перешкодою для постановлення відповідного рішення виконання процедури екстрадиції з ФРН до України щодо ОСОБА_6 , оскільки її строки не обмежені та здійснення не означає прийняття позитивного рішення про видачу.
		Водночас, посилання захисника на те, що обвинувачені мають право виключно на безпосередню участь в судовому засіданні спростовуються рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Колоцца проти Італії» (Colozza v. Italy) від 12 лютого 1985 року, заява № 9024/80, пп. 27-28), в якому суд зазначив, що жодна справа не повинна бути розглянута судом заочно, якщо особа протягом часу, який дозволяє їй з`явитися до суду й підготувати свій захист, не була повідомлена повістками, якщо тільки не буде встановлено, що вона навмисно уникала правосуддя. При цьому, повістки повинні вказувати на наслідки неявки обвинуваченого до суду.
		Таким чином, судове провадження може здійснюватись за відсутності обвинувачених, у випадку встановлення для того правових підстав. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов`язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
		Судом на підставі наданих прокурором матеріалів клопотання, а саме: паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_7 , договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом ОСОБА_11 та ОСОБА_7 від 17 червня 2016 року /а.с. 2-7, 52 т. 16/, встановлено, що останнім відомим місцем проживання ОСОБА_7 є АДРЕСА_2 , а останнім відомим місцем перебування ОСОБА_6 є ФРН, виправна установа Ольденбурга /а.с.210-211, т. 13; 167-171, т. 14/, а тому повістки про виклик обвинувачених належить надсилати за відповідними адресами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 566 КПК України особу, яка перебуває за межами України, для провадження слідчих чи інших процесуальних дій на території України викликають повісткою на підставі запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу. Викликаній особі, крім підозрюваного та обвинуваченого, повідомляється про розмір і порядок відшкодування витрат, пов`язаних з викликом. Запит (доручення) у рамках міжнародної правової допомоги про виклик особи, яка перебуває за межами України, направляється компетентному органу іноземної держави не пізніше шістдесяти діб до дати явки особи або в інший строк, передбачений міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
		А тому ОСОБА_6 належить викликати повісткою шляхом направлення запиту у рамках міжнародної правової допомоги. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 297-1, 323, 371, 372, 376, 376, 566 КПК України, суд
		постановив:
		 
		Клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42015110000000121 задовольнити.
		Здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні №42015110000000121 стосовно ОСОБА_6 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст.28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч.3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст.27, ч. 4 ст.28 ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст.366, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст.209, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 388 КК України.
		Здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні №42015110000000121 стосовно ОСОБА_7 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст.28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст.28 ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст.27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст.209 КК України.
		Повістки про виклик обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також інформацію про процесуальні документи надсилати та публікувати відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
		Обвинуваченого ОСОБА_6 викликати у судове засідання повісткою шляхом направлення запиту про міжнародну правову допомогу. 
		Проведення підготовчого судового засідання відкласти до 10 год. 00 хв. 04 травня 2020 року та визначити резервними датами судового засідання 05  08, 12-15, 18-22 травня 2020 року, початок о 10 год. 00 хв.
		Учасники судового провадження зобов`язані з`явитися в судове засідання у визначені в даній ухвалі дати. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
		Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.
		 
		Судді
		 
		        ОСОБА_2              ОСОБА_3                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...