Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/10951/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти правосуддя; Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу.
Надіслано для оприлюднення: 28.01.2020. Зареєстровано: 29.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/521/274/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013170470002523

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИРОК
		ИМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14.01.2020                              м. Одеса
		 
		Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; 
		прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
		обвинуваченого ОСОБА_18 , його захисника ОСОБА_19 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, кримінальне провадження по обвинуваченню:
		 
		ОСОБА_20 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, громадянина України, працюючого на посаді начальника заставних операцій AT «Miсто банк», одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 384 КК України, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Згідно формулювання обвинувачення, висунутого ОСОБА_21 , він обвинувачується в наступному.
		На підставі свідоцтва про право власності від 09.11.2008 ОСОБА_22 належав об`єкт нерухомості - нежитлові приміщення магазину, площею 490,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .
		Між ОСОБА_22 та ОСОБА_23 05.02.2008 укладено договір оренди вказаного приміщення.
		Крім того, 06.02.2008 між ОСОБА_23 та ПАТ «Альфа-банк» укладено договір суборенди на об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення магазину площею 490,3 кв.м. по АДРЕСА_2 , на строк до 20.11.2012.
		Разом з цим, 22.08.2008, ОСОБА_22 уклав із ПАТ «Альфа-банк» іпотечний договір № SMKRS00661/1, згідно з яким передав банку в іпотеку вказане приміщення.
		Відповідно до звіту про незалежну оцінку, складеного ПП «Аналітік», ринкова вартість приміщення на момент укладання договору складала 2025764 доларів США.
		Рішенням постійно діючого Третейського суду при ВГО «Всеукраїнський фінансовий союз» 27.03.2012 ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 заборгованості по кредиту в сумі 1 174 028, 35 доларів США, що станом на 05.03.2012 становило 9 385 327,64 грн.
		В подальшому, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_25 ,    13.08.2012 розпочато виконавче провадження (виконавчий лист №6-6352/12).
		З метою встановлення ринкової вартості арештованого майна належного ОСОБА_26 , а саме: нежитлових приміщень магазину спільною площею 490,3 кв.м., по АДРЕСА_2 , 22.08.2012 суб`єктом оціночної діяльності у виконавчому провадженні визначено ПП «Оціночна компанія «Гобсек» (сертифікат № 9298/10, виданий Фондом Державного майна України 02.02.2010).
		Виконання робіт з оцінки вказаного майна доручено оцінювачу ОСОБА_21 , який діяв на підставі сертифікату №242 від 18.05.2001, виданої Фондом Державного майна України, Українським товариством оцінювачів професійної школи ріелторів ОАО за спеціальністю «Оцінювач нерухомості».
		При проведенні оцінки нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення, загальною площею 490,3 кв.м. по АДРЕСА_2 ОСОБА_21 , будучи попередженим про відповідальність згідно з законодавством України за недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна, усвідомлюючи, що вказана ним у висновку про незалежну оцінку визначення ринкової вартості об`єкта інформація, не відповідає дійсності (тобто недостовірна), навмисно допустив вказані порушення, та 03.09.2012 склав завідомо неправдивий звіт про оцінку нерухомого майна, вказавши, що вартість вказаного об`єкта нерухомого майна складає лише 2 848 438 грн.
		Указаний звіт ОСОБА_21 надав до відділу примусового виконання рішень виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.
		Згідно з рецензією, проведеною НДЄКЦ при ГУ МВС України в Одеській області від 28.04.2014, звіт, виконаний ОСОБА_21 без дотримання відповідних нормативно-правових актів з оцінки майна, зазначених у ст. 9 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний.
		Згідно висновку оціночно-будівельної експертизи №3975 від 09.10.2014, ринкова вартість нежитлового приміщення магазину загальною площею 490,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, буд. 71, визначена в рамках порівняльного і прибуткового доходів, без урахування ПДВ 20%, станом на дату оцінки 03.09.2012, становить 713 386 доларів США чи 5 702 094 грн. по курсу НБУ (на дату оцінки 100 доларів США - 799,30 гривень).
		Крім того, відповідно до отриманого висновку експерта ОНДІСЕ №518 від 17.03.2015, встановлено, що звіт про незалежну оцінку по визначенню ринкової вартості в умовах примусової реалізації майна через аукціон шляхом проведення публічних торгів, а саме арештованого майна - нежитлових приміщень магазина за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 71, виконаний суб`єктом оціночної діяльності ПП «Оціночна компанія «Гобсек», не відповідає вимогам нормативно- правових актів в оцінки майна, є неякісним і не може бутті використаний.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_21 , будучи попередженим за надання завідомо неправдивого звіту, згідно постанови Головного державного виконавця ОСОБА_25 від 22.08.2012 та п.10 Звіту про незалежну оцінку від 03.09.2012, безпідставно занижуючи вартість об`єкта нерухомості та не застосовуючи правильні методичні підходи та оціночні процедури з урахуванням мети і бази оцінки, навмисно допустив вказані порушення, та склав завідомо неправдивий звіт про оцінку нерухомого майна, а саме: вказав занижену оцінку об`єкту нерухомого майна - нежитлових приміщень, загальною площею 490,3 кв.м., яке знаходиться ва адресою АДРЕСА_2 , та в подальшому вказаний звіт надав до відділу примусового виконання рішень виконавчої служби Головного управління юстиції із Одеській області.
		Указаний звіт в подальшому взятий за основу при проведенні прилюдних торгів в реалізації приміщень, які належали ОСОБА_22 .
		Таким чином, орган досудового слідства вважає, що своїми навмисними діями, що виразилися у наданні завідомо неправдивого звіту оцінювача про оцінку майна під час здійснення виконавчого провадження ОСОБА_27 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 384 КК України.
		Допитаний з приводу обвинувачення ОСОБА_27 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав, пояснивши, що звіт про незалежну оцінку визначення ринкової вартості нежитлових приміщень магазина за адресою: АДРЕСА_2 , був виконаний ним з дотриманням діючого законодавства та діючих методичних інструкцій, при оцінці ним був застосований порівняльний підхід, оскільки він був найбільш прийнятним. Конкретної вимоги щодо вибору методики оцінки нормативні документи не передбачають, вибір методики здійснює оцінювач. З боржником, з представниками банку він особисто не знайомий. В зв`язку з проведенням інших, тотожних оцінок він був знайомий тільки з судовим виконавцем ОСОБА_28 . Оплата за виконану роботу здійснювалась безготівковим розрахунком на рахунки ПП. Будь-яку додаткову винагороду за виконану роботу він не отримував. На період виконання роботи йому не було відомо про незгоду з результатами оцінки. Якщо власник майна не погоджувався з проведеною оцінкою майна, така оцінка могла бути ним оскаржена. 
		Провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку приходить до наступного.
		Під час судового розгляду, судом були досліджені наступні докази сторони обвинувачення:
		- звіт про незалежну оцінку визначення ринкової вартості об`єкта, в умовах наступної реалізації через аукціон: нежитлових приміщень магазина за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, б.71, відповідно до якої незалежним оцінювачем ПП «Оціночна компанієя «Гобсек» ОСОБА_27 , станом на 03.09.2012 була визначена ринкова вартість об`єкта оцінки, без урахування ПДВ яка склала 2 848 438,00 грн. (два миллиона восемьсот сорок восемь тысяч четыреста тридцать восемь) гривень
		- висновки судової оціночно-будівельної експертизі №3975 від 9.10.2014 року, відповідно до якої ринкова вартість нежитлового приміщення магазину загальною площею 490,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, б.71, яка визначена в рамках порівняного та дохідного підходів, без урахування ПДВ 20%, станом на 03.09.2012, становить 713 386 доларів США чи 5 702 094 грн. по курсу НБУ (на дату оцінки 100 доларів США - 799,30 гривень).
		Ринкова вартість нежитлового приміщення магазину загальною площею 490,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, б.71, яка визначена в рамках порівняного підходу, без врахування ПДВ 20%, станом на дату оцінки 09.10.14 року, складає 443 231, доларів США чи 5726006 грн. по курсу НБУ (на дату оцінки 100 доларів США - 1300 гривень); 
		- висновок додаткової судової будівельно  техничної експертизи №518 від 17.03.2015, відповідно до якої, в результаті проведеного аналізу, можна зробити висновок про те, що звіт про незалежну оцінку з визначення ринкової вартості, в умовах подальшої примусової реалізації через аукціон шляхом проведення публічних торгів арештованого майна ОСОБА_22 , об`єкту нерухомого майна - нежитлових приміщень магазину, за адресою: АДРЕСА_2 , виконаний суб`єктом оціночної діяльності ПП «Оціночна компанія «Гобсек», не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний.
		При відповіді на перше питання, експертом детально відображені виявлені порушення в звіті про незалежну оцінку.
		Встановлено, що досліджуваний звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний. Питання про встановлення того, які завідомо неправдиві відомості та нормативи проведення оцінки навмисне були відображені і привели до навмисного заниження вартості майна або були навмисно використані оцінювачем ОСОБА_21 , але обов`язково повинні були використанні при проведенні оцінки нежитлових приміщень, не належать до компетенції судового експерта;
		- рецензія оцінювача ОСОБА_29 від 28.04.2014 на звіт про незалежну оцінку визначення ринкової вартості в умовах подальшої примусової реалізації через аукціон шляхом проведення публічних торгів арештованого майна ОСОБА_22 , об`єкту нерухомого майна - нежитлових приміщень магазину, за адресою: АДРЕСА_2 , виконаний суб`єктом оціночної діяльності ПП «Оціночна компанія «Гобсек», відповідно до якої звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний.
		За клопотанням прокурора у судовому засіданні були допитані свідки обвинувачення: ОСОБА_22 , судовий експерт ОСОБА_30 
		- свідок ОСОБА_22 пояснив, що йому, на підставі права власності належав об`єкт нерухомості - нежитлові приміщення магазину, площею 490,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . 05.02.2008, між ним та його братом ОСОБА_23 був укладений договір оренди вказаного приміщення. 06.02.2008 між ОСОБА_23 та ПАТ «Альфа-банк» укладено договір суборенди вказаного нерухомого майна. Потім, на підставі договору іпотеки з ПАТ «Альфа Банк» це майно перейшло в іпотеку банка. В зв`язку із заборгованістю по кредиту з боку ОСОБА_31 , ця нерухомість була заарештована та з метою виконання рішення суду про стягнення суми кредиту був розпочатий процес примусового стягнення, про що йому, як власнику нерухомості відомо не було. Свідок вважає, що оцінювачем ОСОБА_27 , при оцінці нерухомого майна навмисно було занижена його вартість з метою подальшого продажу на аукціоні за заниженою ціною. При цьому, відповідаючи на питання учасників суду про обставини, які можуть свідчити про такі висновки, свідок будь-яких даних не надав. 
		- свідок ОСОБА_32 та свідок ОСОБА_25 , кожен окремо, надали у суді показання про те, що на час подій, що розглядаються вони працювали у відділу примусового виконання рішень виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, повідомили про обставини примусового виконання рішення Третейського суду при ВГО «Всеукраїнський фінансовий союз» від 27.03.2012 за виконавчим листом №6-6352/12, у тому числі про порядок визначення приватного підприємства «Оціночна компанія «Гобсек», з яким був укладений відповідний договір на проведення оцінки вартості майна, що підлягає продажу з аукціонів. В даному випадку метою встановлення ринкової вартості нежитлових приміщень магазину спільною площею 490,3 кв.м., по АДРЕСА_2 була необхідність подальшого продажу цієї нерухомості за борги власника. Будь-яких даних, які б свідчили про заінтересованість оцінювача ПП «Оціночна компанія «Гобсек» ОСОБА_27 чи інших осіб оціночної компанії в умисному заниженні чи завищені вартості об`єкта нерухомості, чи про сумніви у кваліфікації оцінювача, вказані свідки не повідомили;
		- судовий експерт ОСОБА_30 , повідомив що ним, у ході досудового слідства була проведена судова оціночно-будівельна експертиза №3975 від 9.10.2014 року та додаткова судова будівельно  технічна експертиза №518 від 17.03.2015. В ході допиту свідок підтвердив свої експертні висновки та надав роз`яснення щодо питань, які виникли у учасників судового засідання з приводу мотивування висновків проведених експертиз;
		Частиною 1 ст. 384 КК України встановлена кримінальна відповідальність (серед інших) за завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна.
		Суб`єктивна сторона вказаного злочину характеризується лише прямим умислом, оскільки особа діє завідомо, тобто усвідомлює неправдивість звіту і бажає діяти саме таким чином. Якщо оцінювач дає невірний висновок внаслідок помилки у дослідженні, недбалого ставлення до роботи, яку він виконує, кримінальна відповідальність за цією статтею кримінального закону не настає.
		За відсутності будь-якого елементу складу кримінального правопорушення, особа підлягає виправданню.
		Висновки суду про наявність прямого умислу при вчиненні ОСОБА_27 злочину повинні ґрунтуватись на певних фактичних даних, які можуть свідчити про те, що дії обвинуваченого носили злочинний характер. До таких фактичних даних можуть бути віднесені дані про використання обвинуваченим під час складання звіту підроблених документів, наявність злочинної змови з учасниками виконавчого провадження, отримання обвинуваченим неправомірної вигоди за неправильний звіт та таке інше. Разом із цим, під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано жодного доказу, який би вказував на існування обставин, які б підтверджували, що при складанні звіту ОСОБА_27 усвідомлював неправдивість цього звіту і бажав діяти саме таким чином. При цьому, суд вважає, що наявні протиріччя в методики оцінки об`єкта нерухомого майна, які були встановлені під час досудового слідства і можливе проведення цієї оцінки ОСОБА_27 з порушенням вимог нормативних документів не може слугувати підставою для визнання дій обвинуваченого умисними, тому суд у даному вироку не піддає аналізу правильність застосованої ОСОБА_27 методики оцінки нерухомого майна.
		Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Судом також враховано висловлену Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 року по справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17) позицію щодо визнання винуватості особи «поза розумним сумнівом» та визначення «стандартів доказування», а саме:
		«При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають: Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…
		Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи». Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням».
		Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на сторону обвинувачення. Відповідно до ч. 4 ст.17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Відповідно до вимог ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Положеннями ч. 2 ст. 91 КПК України передбачено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		У відповідності до вимог ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на справедливий розгляд справи. Особа не може піддаватися кримінальному покаранню доки не буде визнана винною в законному порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах або припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчинені кримінального правопорушення. Всі сумніви щодо доведеності вини трактуються на користь обвинуваченого.
		Відповідно до ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		За таких обставин, суд відповідно до загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, робить висновок, що за результатами даного судового розгляду вина ОСОБА_21 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 384 КК України не доведена.
		Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
		Накладений арешт на майно, у відповідності до ст. 174 КПК України, слід скасувати після набрання вироком законної сили.
		Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України. 
		Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_20 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України та виправдати його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду міста Одеси від 21.05.2014 року на нежитлові приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_2 , - скасувати. 
		Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні віднести на рахунок держави.
		Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси.
		Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ: ОСОБА_33

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...