Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/3479/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення; Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (усього), з них; Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2020.
Дата набрання законної сили: 23.01.2020
Номер судового провадження: 51-8414км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		іменем України 
		23 січня 2020 року
		м. Київ
		справа №335/3479/13-к 
		провадження № 51-8414 км 18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		а також у режимі відеоконференції: 
		захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		засудженого ОСОБА_9 ,
		виправданого ОСОБА_10 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_9 та прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 18квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2018 року укримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012080000000027 (об`єднаному з № 12013080000000071) за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився та проживає в АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 307, частинами 1, 2 ст. 309, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України;
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який народився та проживає у АДРЕСА_2 , 
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311 КК України;
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, який народився та проживає у АДРЕСА_3 ,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 18 квітня 2017року ОСОБА_9 засуджено та призначено йому покарання: за ч.3ст.307 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років; за ч. 1 ст. 309 КК України  увиді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 309 КК України  увиді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 311 КК України  у виді позбавлення волі на строк 4роки; за ч. 2 ст. 317 КК України  у виді позбавлення волі на строк 8 років зконфіскацією майна.
		Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9 призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді домашнього арешту.
		На підставі ч. 5ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_9 зараховано строк попереднього ув`язнення з 31 жовтня по 31 грудня 2012 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		За цим же вироком ОСОБА_11 засуджено та призначено йому покарання: за ч.1 ст. 309 КК України  у виді обмеження волі на строк 1 рік; ч. 2 ст. 309 КК України  увиді позбавлення волі на строк 3 роки. 
		Одночасно суд звільнив ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 цього Кодексу.
		Також суд на підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_11 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 309 КК України з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_11 залишено увигляді особистої поруки.
		Суд прийняв рішення щодо процесуальних витрат та долі речових доказів.
		Згідно з вироком ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за те, що він уперіод із жовтня 2011-го по 31 жовтня 2012 року умисно з корисливих мотивів, заневстановлених обставин придбав та пристосував у домоволодінні, розташованому на ділянці АДРЕСА_4 та в гаражі № НОМЕР_1 гаражного кооперативу «Комунар» у м. Запоріжжі (Оріхівське шосе, 10-б) хімічно-лабораторний посуд та обладнання, які використовувалися для виготовлення психотропних речовин  амфетаміну та метамфетаміну. 
		Також у цей період часу ОСОБА_9 , діючи умисно, незаконно придбав заневстановлених обставин необхідні для виготовлення амфетаміну прекурсори тахімічні речовини у невстановленій кількості.
		У зазначених приміщеннях із початку квітня по 31жовтня 2012 року ОСОБА_9 умисно з корисливих мотивів за допомогою прекурсорів, хімічних речовин, хімічно-лабораторного посуду та обладнання незаконно виготовив у невстановленій кількості вказану психотропну речовину.
		Частину виготовленої психотропної речовини  амфетаміну загальною масою 230,0192 г (яка містилась у речовинах різного агрегатного стану, вилучених 31жовтня 2012 року) ОСОБА_9 незаконно зберігав у зазначеному гаражі № НОМЕР_1 із метою збуту. 
		Також ОСОБА_9 умисно повторно частину виготовленого за вищезазначених обставин амфетаміну загальною масою 10,5025 г, що є великим розміром, за невстановлених обставин переніс у квартиру за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав без мети збуту до її вилучення в ході обшуку 31жовтня 2012 року.
		Крім того, 9 серпня 2012 року в період із 15:00 по 16:10 ОСОБА_9 з метою незаконного збуту психотропної речовини в особливо великих розмірах, діючи умисно, повторно, перевіз на автомобілі «Daewoo» (д.р.н. НОМЕР_2 ) частину виготовленої за вищевказаних обставин психотропної речовини  амфетаміну масою 29,7211 г, яку незаконно зберігав при собі, до будинку АДРЕСА_5 , після чого шляхом продажу за 7500 грн незаконно збув цю речовину ОСОБА_12 , якому було доручено проведення оперативної закупки.
		За аналогічних обставин 31 жовтня 2012 року в період із 10:00 до 11:20 ОСОБА_9 умисно з корисливих мотивів з метою незаконного збуту виготовленого амфетаміну в особливо великих розмірах повторно перевіз на тому ж автомобілі, зберігаючи при собі, та незаконно збув ОСОБА_12 шляхом продажу за 7500 грн у тому ж місці частину перевезеної речовини, у складі якої містився амфетамін масою 17,2432 г. При цьому ОСОБА_9 перебував у стані, викликаному вживанням наркотичного засобу  канабісу.
		Іншу частину амфетаміну масою 33,4249 г, що є особливо великим розміром, ОСОБА_9 умисно, повторно продовжував незаконно перевозити, зберігаючи при собі з метою збуту, на вказаному автомобілі до затримання працівниками міліції 31 жовтня 2012 року об 11:30 біля будинку АДРЕСА_6 .
		У той же день у ході обшуку належного ОСОБА_9 гаражу № НОМЕР_1 гаражного кооперативу «Комунар» у м. Запоріжжі (Оріхівське шосе, 10-Б) було виявлено тавилучено рідину об`ємом 4350,0 мл, у складі якої наявний прекурсор  бензилметилкетон, а в домоволодінні, розташованому на ділянці АДРЕСА_4 , вилучено інші прекурсори (ефедрин, соляну та сірчану кислоту, ацетон, толуол, метілбензилкетон (фенілацетон), які ОСОБА_9 , діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, у період із жовтня 2012 року до моменту їх вилучення незаконно зберігав з метою їх використання для виготовлення психотропної речовини  амфетаміну.
		Також у ході обшуку 31 жовтня 2012 року у цьому ж належному ОСОБА_9 гаражі було виявлено та вилучено особливо небезпечні наркотичні засоби  екстракт канабісу масою 1,2150 г та канабіс (марихуану) масою 24,9709 г. Ці наркотичні засоби, маса яких перевищує невеликий розмір, ОСОБА_9 умисно, незаконно зберігав без мети збуту.
		Крім того, за вироком суду ОСОБА_11 визнано винуватим і засуджено за те, що він із жовтня 2011 року в гаражі № НОМЕР_3 гаражного кооперативу «Комунар» у м.Запоріжжі (вул. Оріхівське шосе, 10-Б), умисно, незаконно зберігав без мети збуту психотропну речовину  амфетамін масою 0,2595 г та особливо небезпечний наркотичний засіб  канабіс (марихуану) масою 115,1794 г, що є великим розміром, до їх вилучення 31 жовтня 2012 року працівниками міліції в ході санкціонованого обшуку.
		Також ОСОБА_11 31 жовтня 2012 року за місцем свого проживання у АДРЕСА_2 ) умисно, незаконно зберігав без мети збуту психотропну речовину  амфетамін масою 0,3378 г та особливо небезпечний наркотичний засіб  канабіс (марихуану) масою 0,769 г до моменту їх вилучення співробітниками міліції в ході санкціонованого обшуку в той же день із 16:40 до 17:43.
		Крім того, за версією органу досудового розслідування, наприкінці квітня 2012року ОСОБА_9 з метою отримання більшого прибутку вирішив налагодити систематичне переміщення незаконно виготовленої психотропної речовини  амфетаміну в особливо великих розмірах із території України на територію Російської Федерації для її подальшого збуту.
		Усвідомлюючи складність здійснення запланованих дій одноособово, ОСОБА_9 створив та очолив стійку організовану групу, до складу якої залучив провідника пасажирського вагону поїздів № 67(68), № 17п(18п) Придніпровської залізниці ОСОБА_10  для переміщення амфетаміну через митний кордон України, а також громадянина Російської Федерації ОСОБА_13 , який мав можливість систематично збувати цю психотропну речовину в особливо великих розмірах на території вказаної держави.
		Діючи згідно з розробленим планом у складі організованої групи ОСОБА_9 15серпня 2012 року приблизно о 00:38, перебуваючи на залізничній станції «Запоріжжя-1» у м. Запоріжжі, передав ОСОБА_10 амфетамін у великому розмірі (не менше 5,077 г), заздалегідь упакувавши його для ускладнення виявлення правоохоронними органами. У той же день ОСОБА_10 під час здійснення своїх професійних обов`язків провідника вагону пасажирського поїзду перемістив цю речовину до залізничної станції «Козача Лопань» в смт. Козача Лопань Дергачівського району Харківської області, а потім  через митний кордон України, який розташований між зазначеною залізничною станцією та залізничною станцією «Бєлгород» у м. Бєлгороді Російської Федерації, з приховуванням від митного контролю. Надалі ОСОБА_10 перемістив указану кількість психотропної речовини від державного кордону Російської Федерації до станції «Москва Курська» ум. Москві Російської Федерації та передав її в той же день ОСОБА_13 .
		За аналогічних обставин ОСОБА_9 в період із 17:17 1вересня до11:092вересня 2012 року діючи умисно, повторно, в складі організованої ним групи, спільно, із ОСОБА_10 та ОСОБА_13 вчинив переміщення психотропної речовини  амфетаміну в особливо великих розмірах (33,578 г) через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.
		Також органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачувався в тому, що він, отримавши 12 вересня 2012 року за допомогою системи грошових переводів «Western Union» від ОСОБА_13 1520 дол. США, виручені від переміщення незаконно виготовленої психотропної речовини  амфетамін в особливо великих розмірах ізтериторії України на територію Російської Федерації для її подальшого збуту, в той же день, діючи умисно, перерахував 1811,7 грн на свій розрахунковий банківський рахунок у ПАОКБ «ПриватБанк», після чого перерахував ці кошти на розрахунковий рахунок, відкритий ОСОБА_14 у цьому ж банку, здійснивши таким чином розрахунок із останнім за хімічні речовини  нітроетан та ртуть, необхідні для виготовлення амфетаміну, тим самим використав частину коштів, здобутих від незаконного обігу психотропних речовин, із метою продовження незаконного обігу психотропних речовин.
		Зазначені дії ОСОБА_9 орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст.306 КК України. За наслідками судового розгляду місцевий суд визнав ОСОБА_9 невинуватим за цим обвинуваченням і виправдав його на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним цих злочинів.
		Також суд першої інстанції визнав невинуватим ОСОБА_10 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 305 КК України та виправдав його на підставі п.1 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним цього злочину.
		Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачувався втому, що він, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, 30 жовтня 2012 року о18-й годині, перебуваючи на території гаражного кооперативу «Комунар» ум.Запоріжжі (вул. Оріхівське шосе, 10-Б) незаконно збув за 150 грн ОСОБА_15 частину виготовленої при вищевказаних обставинах психотропної речовини  амфетаміну вагою 0,4444 г, що перевищує невеликий розмір.
		За цим епізодом збуту психотропної речовини ОСОБА_9 визнано невинуватим та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю вчинення ним цього злочину.
		Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_11 обвинувачувався в тому, що з жовтня 2011 року по 31 жовтня 2012 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_9 , незаконно придбавши прекурсори та хімічні речовини, спільно з останнім у гаражі № НОМЕР_1 гаражного кооперативу «Комунар» у м. Запоріжжі (Оріхівське шосе, 10-Б) та домоволодінні, розташованому на ділянці АДРЕСА_4 за допомогою прекурсорів, хімічних речовин, хімічно-лабораторного посуду та обладнання незаконно виготовив і надалі незаконно зберігав у цьому ж гаражі зметою збуту психотропну речовину  амфетамін масою не менше 359,908 г, що єособливо великим розміром.
		Також органом досудового розслідування ОСОБА_11 обвинувачувався у тому, щовін, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , спільно з останнім придбав прекурсори з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин, танадалі з жовтня 2012 року зберігав ці прекурсори в гаражі № НОМЕР_1 гаражного кооперативу «Комунар» у м. Запоріжжі (Оріхівське шосе, 10-Б), а також удомоволодінні, розташованому на ділянці АДРЕСА_4 до моменту їх вилучення працівниками міліції під час обшуку 31жовтня 2012 року.
		За вироком суду ОСОБА_11 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю вчинення ним цих злочинів.
		Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 29 травня 2018 року вирок місцевого суду залишив без зміни.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення через істотні порушення кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку прокурора, судовий розгляд у місцевому суді проведено зпорушенням правил підсудності, кримінальне провадження розглянуто необ`єктивно та упереджено. Крім того, вважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального закону при призначенні підготовчого судового засідання та порушив таємницю нарадчої кімнати при ухваленні вироку. Не дотримавшись вимог ст. 419 КПК України, як зазначив прокурор, апеляційний суд залишив поза увагою відповідні обставини.
		В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_9 просить скасувати судові рішення щодо нього через істотні порушення кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає про недотримання встановлених ст. 32 КПК України правил територіальної підсудності при розгляді цього кримінального провадження в суді першої інстанції, а також про недотримання вимог кримінального процесуального закону щодо кількісного складу суду при призначенні підготовчого судового засідання у місцевому суді. Всупереч вимогам ст.419 КПК України, як зазначив засуджений, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив відповідних доводів, правильної оцінки їм не дав та безпідставно відмовив у задоволенні апеляційних скарг прокурора та сторони захисту.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Засуджений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_8 просили задовольнити касаційні скарги на наведених у них підставах.
		Прокурор ОСОБА_5 вважала слушними доводи, наведені в касаційних скаргах прокурора та засудженого ОСОБА_9 , в частині недотримання апеляційним судом положень ст. 419 КПК України при постановленні ухвали.
		Виправданий ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_7 вважали судові рішення законними, а касаційні скарги  необґрунтованими. 
		Захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_11 , просив прийняти рішення щодо касаційних скарг на розсуд суду.
		Мотиви Суду
		Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції у межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Статтею 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412  414 КПК України.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, перевіривши доводи сторони обвинувачення та захисту, забезпечивши сторонам кримінального провадження передбачені КПК умови для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_9 увчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, частинами 1, 2 ст. 309, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст.317 КК України, ОСОБА_11  у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1, 2 ст. 309 КК України, про невстановленість у ході судового розгляду достатніх доказів для доведення факту вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 305 КК України, вякому обвинувачувалися ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , і злочину, передбаченого ч. 2 ст. 306 КК України, в якому обвинувачувався ОСОБА_9 , атакож про недоведеність того, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 307 КК України (епізод збуту психотропної речовини ОСОБА_15 від 30 жовтня 2012 року), вчинив ОСОБА_9 , а злочини, передбачені ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311 КК України, вчинено ОСОБА_11 , у зв`язку з чим виправдав останніх за цими статтями. Ухвалений вирок у частині мотивів виправдання зазначених осіб узгоджується з положеннями ст. 373 КПК України.
		Правильності застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального права та наданої правової оцінки обставин у касаційних скаргах засуджений ОСОБА_9 та прокурор не заперечують, натомість скаржники вважають незаконними та необґрунтованими судові рішення через допущені порушення вимог кримінального процесуального закону, які вони розцінюють як істотні.
		Зокрема, засуджений та прокурор зазначають, що кримінальне провадження було розглянуто в суді першої інстанції з порушенням правил територіальної підсудності, іщо це істотне порушення кримінального процесуального закону залишилось поза увагою апеляційного суду. Однак такі доводи не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
		Так, територіальна підсудність становить собою визначений процесуальним законодавством порядок розподілу кримінальних проваджень між судами одного йтого самого рівня залежно від території, на яку поширюється їхня юрисдикція. Цей порядок ґрунтується на основних засадах судочинства, передбачених ст.129 Конституції України, засадах кримінального провадження, визначених у главі 2 КПК України, а також засадах організації судової влади. 
		За приписами ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, умежах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Уразі, якщо було вчинено декілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
		Порушення встановлених правил підсудності відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення.
		Із матеріалів цього кримінального провадження слідує, що 5 квітня 2013 року прокурор відділу прокуратури Запорізької області направив до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012080000000027, згідно з яким ОСОБА_9 обвинувачувався за ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст.311, ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_11  за ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст.311, ч. 2 ст. 309 КК України.
		Відповідно до ст. 12 КК України більш тяжким із перелічених кримінальних правопорушень є злочин, передбачений ч. 3 ст. 307 КК України. Події цього злочину згідно з пред`явленим обвинуваченням відбувались у декількох районах у м.Запоріжжя та Запорізької області. Зокрема, незаконне виготовлення та зберігання психотропної речовини  амфетаміну з метою збуту мало місце у Комунарському районі міста Запоріжжя та у с.Григорівка Запорізького району Запорізької області. Разом із тим, останні за часом діяння, які утворюють об`єктивну сторону цього злочину: перевезення з метою збуту, безпосередній збут та подальше зберігання при собі психотропної речовини  амфетаміну з метою збуту,  були вчинені 31жовтня 2012 року ОСОБА_9 саме на території Орджонікідзевського (ниніВознесенівського) району в м. Запоріжжі, де його і затримали працівники міліції.
		Отже, при направленні зазначеного вище обвинувального акта щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_11 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя та прийняття його цим судом до розгляду правила територіальної підсудності, передбачені ст. 32 КПК України, порушені не були.
		Надалі прокурор відділу прокуратури Запорізької області 11 липня 2013 року направив до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя обвинувальний акт укримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013080000000071, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 305, ч. 1 ст. 306 КК України, ОСОБА_11  увчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_10  увчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України.
		Під час підготовчого судового засідання прокурор, який затвердив обвинувальний акт, зазначив, що це кримінальне провадження є підсудним Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя і заявив клопотання про його об`єднання у порядку ст.334 КПК України з матеріалами кримінального провадження щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , що вже перебували на розгляді у цьому місцевому суді. Таке клопотання прокурора підтримали всі обвинувачені та їх захисники.
		Отже, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 334 КПК України, немає підстав вважати, що судовий розгляд двох об`єднаних кримінальних проваджень відбувся в Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя з порушенням правил територіальної підсудності.
		Доводи засудженого ОСОБА_9 про те, що кримінальне провадження мав розглядати Комунарський районний суд міста Запоріжжя, у межах територіальної юрисдикції якого відбувались описані в обвинувальному акті події злочину, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України, який, на думку ОСОБА_9 , є більш тяжким серед інкримінованих йому злочинів, Суд вважає необґрунтованими.
		Так, злочини, передбачені ч. 3 ст. 305 та ч. 3 ст. 307 КК України виходячи з розміру їхсанкцій у виді позбавлення волі є однаковими за тяжкістю і відносяться до особливо тяжких (ст. 12 КК України). Натомість останній за часом із цих злочинів, передбачений ч. 3 ст. 307 КК України, згідно з пред`явленим на той момент ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 обвинуваченням вчинено саме у межах територіальної юрисдикції Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя.
		У касаційній скарзі прокурор лише вказує на те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 підсудне Комунарському районному суду міста Запоріжжя, у межах територіальної юрисдикції якого ці особи вчинили злочини. Які саме конкретні діяння та в який час були вчинені на території цього району, що свідчили би про порушення правил підсудності, у касаційній скарзі прокурор не вказав і жодних аргументів на обґрунтування висловленої позиції не зазначив.
		З огляду на те, що не вбачається жодних обґрунтованих підстав вважати, щокримінальне провадження розглянуто місцевим судом із порушенням встановлених у ст. 32 КПК України правил територіальної підсудності, з відповідними доводами прокурора та засудженого ОСОБА_9 колегія суддів не погоджується.
		Що стосується тверджень у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_9 та прокурора про допущені порушення під час призначення підготовчого судового засідання, то слід зазначити таке.
		Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_16 після отримання обвинувального акта ухвалою від 5 квітня 2013 року призначив підготовче судове засідання. Під час підготовчого судового засідання цей суддя встановив, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_11 відповідно до ч. 2 ст. 31 КПК України має розглядатися колегіально у складі трьох суддів, у зв`язку з чим повернув справу на повторний автоматичний розподіл. Жодних інших рішень суддя одноособово не приймав. Після визначення складу колегії суддів для розгляду цього кримінального провадження було повторно призначено та проведено підготовче судове засідання, під час якого суд 19 квітня 2013 року колегіально прийняв рішення щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта і вирішив інші питання, передбачені статтями 314  316 КПК України. Отже, такі обставини всупереч аргументам, наведеним у касаційних скаргах прокурора та засудженого, жодним чином не свідчать про те, що під час проведення підготовчого судового засідання 19квітня 2013 року були допущені порушення кримінального процесуального закону.
		У касаційній скарзі прокурор зазначив, що під час перебування у нарадчій кімнаті для ухвалення вироку в цьому кримінальному провадженні один із суддів колегії ухвалив судові рішення в інших судових справах, порушивши таким чином таємницю нарадчої кімнати. Проте ці доводи є безпідставними.
		Відповідно до вимогст. 367 КПКУкраїни під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд. Суд вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення вироку в нарадчій кімнаті.
		Раніше Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово висловлювався про те, що під час перебування суду в нарадчій кімнати з приводу ухвалення судового рішення увідповідному кримінальному провадженні розгляд інших судових справ у цей же час, проведення судових засідань з ухваленням як судових рішень по суті вимог, так і рішень із процесуальних питань є порушенням таємниці наради суддів (постанова від 10 квітня 2019 року у справі № 127/8831/14-к, постанова від 13 червня 2019 року усправі № 587/1810/17).
		Таких порушень у цьому кримінальному провадженні не встановлено.
		Так, усупереч твердженням прокурора суддя Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_17 , перебуваючи в нарадчій кімнаті у цьому кримінальному провадженні з 28 березня по 18 квітня 2017 року, не ухвалювала рішення у справі ОСОБА_18 та інших, оскільки судове рішення, на яке посилається прокурор, було ухвалено 24 березня 2017 року, тобто до наради щодо цієї справи. Немає жодних даних на підтвердження того, що саме суддя ОСОБА_17 , порушивши порядок перебування у нарадчій кімнаті, оголосила учасникам судового провадження повний текст цього судового рішення 29 березня 2017 року.
		Отже, прокурор у касаційній скарзі не навів та за матеріалами кримінального провадження не встановлено об`єктивних даних, які би свідчили про дійсне, а не уявне порушення таємниці наради суддів під час ухвалення оскаржуваного вироку суду від 18 квітня 2017 року.
		У касаційній скарзі прокурор також стверджує, що колегія суддів, яка ухвалила вирок, підлягала відводу у зв`язку з упередженістю при розгляді цього кримінального провадження. Ці доводи були належним чином перевірені у встановленому ст. 80 КПК України порядку та не знайшли свого підтвердження. З огляду на відсутність передбачених положеннями ст. 75 КПК України обставин, які виключають участь судді в кримінальному провадженні, ухвалою від 13 листопада 2015 року узадоволенні заяви прокурора про відвід колегії суддів було відмовлено. Переконливих доводів, які би викликали сумнів у неупередженості суддів під час розгляду цього кримінального провадження прокурор у касаційній скарзі не наводить, і з матеріалів справи таких обставин не вбачається. Сама собою незгода прокурора з конкретними рішеннями суддів під час судового провадження не може свідчити про упередженість та необ`єктивність суддів та бути підставою для відводу.
		Всупереч твердженням засудженого ОСОБА_9 та прокурора у касаційних скаргах суд апеляційної інстанції надав відповіді на всі доводи, наведені вапеляційних скаргах, та обґрунтовано залишив їх без задоволення, достатньо повно мотивувавши своє рішення.
		Безпідставними є твердження у касаційній скарзі засудженого про порушення апеляційним судом вимог ч.3 ст.404 КПК України щодо повторного дослідження доказів, оскільки такий обов`язок на апеляційний суд законодавцем не покладається безумовно, а лише за наявності відповідних умов, яких апеляційним судом у даному випадку встановлено не було. Оскільки апеляційний суд не надав іншу, ніж місцевий суд, оцінку доказам, тому не було необхідності у повторному дослідженні цих доказів під час перегляду вироку в апеляційному порядку.
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
		Отже, наведені в касаційних скаргах засудженого та прокурора мотиви щодо незгоди з судовими рішеннями не спростовують правильності висновків цих судів і не містять переконливих доводів, які би дозволили Верховному Суду дійти висновку, що рішення були постановлені з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які можуть поставити під сумнів їх законність та обґрунтованість і є безумовними підставами для їх скасування.
		За таких обставин, підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.
		Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		у х в а л и в:
		Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2018 року щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_9  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		ОСОБА_19   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...