Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/12256/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 29.01.2020. Зареєстровано: 30.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2020.
Дата набрання законної сили: 02.03.2020
Номер судового провадження: 2/569/550/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 569/12256/19
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 січня 2020 року м. Рівне
		 
		Рівненський міський суд Рівненської області в складі: 
		головуючого судді Кучиної Н.Г.,
		з участю секретаря судового засідання Ющук О.С.,
		з участю:
		позивача ОСОБА_1 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне цивільну справу № 569/12256/19 за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 , третя особа на сторін відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю"Мобіллак.нет" про захист прав споживачів та повернення  безпідставно набутих грошових коштів, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до ФОП ОСОБА_3 , третя особа на сторін відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю"Мобіллак.нет" про захист прав споживачів та повернення  безпідставно набутих грошових коштів.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 грудня 2018  року ним на інтернет-сторінці магазину Мобіллак в особистому кабінеті було здійснено замовлення товару №181690124, а саме мобільного телефону Xiaomi Mi Mix 2S 6/64GB Black, вартістю 9497,00 грн. Згідно повідомлення, яке надійшло на його особистий кабінет та електронну пошту, кошти за товар він повинен був сплатити на рахунок № НОМЕР_1 , ФОП ОСОБА_3 , код отримувача: НОМЕР_2 , ПАТ «Альфа-банк», МФО банку 300346. 
		 
		Повну суму вартості телефону, ним було перераховано 16 грудня 2018 року через сервіс онлайн-платежів www.і.Рау.uа.
		Пізніше, 17 грудня 2018 року, з смс-повідомлення від інтернет-магазину йому стало відомо, що доставка телефону буде здійснена протягом 30 днів, а тому необхідність у замовленні ним товару відпала, оскільки, цей телефон він планував подарувати дружині на Новий рік.
		17 грудня 2018 року, після його дзвінка до служби підтримки сайту до відділу, в особистому кабінеті на веб сторінці www.mobilluck.com.ua була оформлена заявка на повернення коштів.
		Отже, зважаючи на те, що продавцем було змінено умови поставки уже оплаченого ним товару, він скористався своїм правом відмовитися від його купівлі, таким чином у продавця виник обов`язок із повернення сплачених ним коштів.
		Так, 18 грудня 2018 року в особистому кабінеті сайту www.mobilluck.com.ua йому надійшло повідомлення про те, що його «замовлення скасовано та передано до фінансової компанії для повернення сплачених коштів».
		24.01.2019 року йому було повернуто 497 грн.00 коп., 11.02.2019 року - 500 грн., а 13.02.2019 року ще 500 грн.
		Вважає, що зазначеними діями, продавець визнав свій обов`язок із повернення перерахованих ним коштів.
		Проте, решту втрачених коштів, а саме: 8 000 грн. 00 коп. досі не повернуто.
		Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, діяльність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (Продавець), припинено 22 лютого 2019 року.
		Про безпідставне володіння його коштами, відповідачу стало відомо після замовлення на сайті 18.12.2018 року та передання до фінансового відділу інтернет-магазину заявки на повернення коштів.
		Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_3 , повинен сплатити йому основну суму заборгованості у розмірі 8 000, 00 (вісім тисяч грн.) 00 коп., а також проценти за користування чужими грошовими коштами, загальний розмір яких складає 765, 70 грн. 
		Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання, він вимушений переривати звичний спосіб життя, вживати додаткових заходів задля того аби зібрати всі докази порушення його прав, а тому йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в суму 3000 грн.
		 
		В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просить суд позовні вимоги задоволити в повному обсязі та не заперечує проти проти заочного розгляду справи.
		Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлений належним чином, враховуючи приписи ст.128 ЦПК України, причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, відзиву не надав.
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в судове засідання не з`явилась, про час, місце та дату судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила.
		Враховуючи згоду позивача, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
		Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив таке.
		Судом встановлено, що 16 грудня 2018  року  ОСОБА_1  на інтернет-сторінці магазину Мобіллак в особистому кабінеті було здійснено замовлення товару №181690124, а саме мобільного телефону Xiaomi Mi Mix 2S 6/64GB Black, вартістю 9497,00 грн. 
		 
		Згідно повідомлення, яке надійшло на його особистий кабінет та електронну пошту, кошти за товар він повинен був сплатити на рахунок № НОМЕР_1 , ФОП ОСОБА_3 , код отримувача: НОМЕР_2 , ПАТ «Альфа-банк», МФО банку 300346. 
		 
		16 грудня 2018 року ОСОБА_1 через сервіс онлайн-платежів www.і.Рау.uа було перераховано 9497 грн 00 коп., що підтверджується копією квитанції та смс-повідомленням про підтвердження оплати, а також копією скріншоту.
		Відповідно п.8 ч.1 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів», договір, укладений на відстані, - це договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку.
		Пункт 11 ч.1 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів» вказує, що засоби дистанційного зв`язку - це телекомунікаційні мережі, поштовий зв`язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані.
		Таким чином, договір купівлі-продажу товару, який був укладений між позивачем та відповідачем за допомогою мережі Інтернет є договором, укладеним на відстані, до якого застосовуються положення ст.13 ЗУ «Про захист прав споживачів».
		17 грудня 2018 року, з смс-повідомлення від інтернет-магазину позивачу стало відомо, що доставка телефону буде здійснена протягом 30 днів, а тому необхідність у замовленні ним товару відпала, оскільки, цей телефон він планував подарувати дружині на Новий рік.
		Зважаючи на те, що продавцем було змінено умови поставки уже оплаченого товару, ОСОБА_1 скористався своїм правом відмовитися від його купівлі, таким чином у продавця виник обов`язок із повернення сплачених ним коштів.
		17 грудня 2018 року, після позивача дзвінка до служби підтримки сайту до відділу, в особистому кабінеті на веб сторінці www.mobilluck.com.ua ОСОБА_1 була оформлена заявка на повернення коштів за замовлення № НОМЕР_3 .
		Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 повідомив відповідача про розірвання договору та вчинив всі необхідні дії передбачені ЗУ «Про захист прав споживачів».
		Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в особистому кабінеті сайту www.mobilluck.com.ua позивачу надійшло повідомлення про те, що його «замовлення скасовано та передано до фінансової компанії для повернення сплачених коштів».
		Вищезазначене підтверджується копіями скріншотів переписки в особистому кабінеті на сайті www.mobilluck.com.ua.
		24.01.2019 року ОСОБА_1 було повернуто 497 грн.00 коп., що підтверджується копією платіжного доручення № 175 від 24.01.2019 р.
		11.02.2019 року ОСОБА_1 було повернуто 500 грн., а 13.02.2019 року ще 500 грн. , що підтверджується копією скріншоту та не заперечується самим позивачем.
		Згідно ч.4 ст.13 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару. Якщо відповідно до абзацу другого частини третьої цієї статті підтвердження інформації не вимагається, споживач може розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту його укладення. У разі продажу матеріальних речей їх повернення також свідчить про розірвання договору. Якщо підтвердження інформації не відповідає вимогам частини третьої цієї статті, строк, протягом якого споживач має право розірвати договір, становить дев`яносто днів з моменту одержання такої інформації, або у разі продажу матеріальних речей - з моменту одержання товару або першої поставки товару. Якщо протягом цього строку підтвердження інформації було виправлене, споживач має право розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту одержання виправленого підтвердження.
		 Відповідно до ч. 7 ст. 13 ЗУ «Про захист прав споживачів», до договору, укладеного на відстані, застосовуються положення, передбачені частинами п`ятою - дев`ятою статті 12 цього Закону.
		Частина 4 ст.12 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлює, що у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. Споживач має право не повертати продукцію або результати роботи чи послуги до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей.
		Частина 5 ст.12 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлює, що у разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, споживач повинен повідомити продавця (виконавця) про місце, де продукція може бути повернена. Договором може передбачатися, що продукція або результати робіт (послуг), що були надіслані поштою, повинні у разі розірвання договору також бути повернені поштою. Будь-які витрати, пов`язані з поверненням продукції, покладаються на продавця (виконавця). Продавець (виконавець) повинен відшкодувати витрати споживача у зв`язку з поверненням продукції. У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, обов`язок споживача зберігати у себе продукцію припиняється по закінченні шістдесяти днів після її одержання. Якщо продавець (виконавець) не вживає заходів для повернення її собі протягом зазначеного періоду, така продукція переходить у власність споживача без виникнення зобов`язання з оплати її вартості.
		Право споживача на розірвання договору, укладеного на відстані є безумовний, не пов`язується з жодною подією, умовою та гарантується ЗУ «Про захист прав споживачів». Розірвання договору, укладеного на відстані здійснюється шляхом -повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару.
		Таким чином, в розумінні ст.13 Закону України «Про захист прав споживачів», розірвання договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та відповідачем, укладеного на відстані (купівлі-продажу) відбулося 18 грудня 2018 року (з дня надання відповіді про повернення коштів).
		Всупереч ст.ст.12,13 ЗУ «Про захист прав споживачів» відповідач не повернув   ОСОБА_1   сплачену грошову суму за товар внаслідок розірвання договору протягом 30 днів з моменту повідомлення про розірвання договору, а тому останній відповідно до ч. 9 ст. 12 ЗУ «Про захист прав споживачів» зобов`язаний сплатити на користь ОСОБА_1   неустойку в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.
		Оформлення замовлення товару через сайт є отриманням оферти, а прийняття товару через пошту є акцептом після якого договір купівлі-продажу товару на відстані вважається укладеним (рішення суду від 09 жовтня 2017 р. у справі № 235/1462/17).
		Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Також особа зобов`язана майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї ж статті застосовуються також до вимог про повернення го однією із сторін у зобов`язанні. (п.З ч.З ст. 1212 ЦК України).
		Відповідно до правового висновку Верховного Суду у спорі про стягнення безпідставно набутих коштів (справа 6-122 цс 14) зазначається, що ст. 1212 ЦК України, як підстава для задоволення позову, може застосовуватись лише у тих випадках, коли безпідставнене збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунутим з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер стосунків між сторонами виключає можливість застосування судом до них положень частини першої ст.1212 ЦК України.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що сплачені кошти позивачем на користь відповідача у розмірі 8000,00 грн зберігаються у відповідача без достатньої правової підстави та підлягають поверненню.
		Відповідно до ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла - дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
		У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.
		Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України якщо договором не встановлено, розмір процентів визначається на рівні ставки НБУ.
		Більше того, згідно висновку Верховного Суду України у постанові від 2 березня 2016 року №6-2491цс15, у разі стягнення безпідставно набутих грошей нараховуються відсотки відповідно до ст. 536 ЦК й унеможливлюється стягнення 3% річних від простроченої суми.
		Дана позиція підтримується і у постанові Верховного Суду України від 26 січня 2016 року у справі № 21-4781а15.
		Так, про безпідставне володіння коштами позивача, відповідачу стало відомо після скасування замовлення на сайті 18.12.2018 року та передання до фінансового відділу інтернет - магазину заявки на повернення коштів.
		З дослідженого в судовому засіданні розрахунку, наданого позивачем вбачається, що з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 765 грн 70 коп.
		Вищевказаний розрахунок ніким не оспорений і доказів протилежного суду не надано, а відтак суд даний розрахунок бере до уваги при встановленні обставин по справі та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами підлягають до задоволення.
		Відмовляючи в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з такого.
		Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Стаття 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. У відповідності до п. 4постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31.03.1995 р. №4, позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.
		З урахуванням обставин справи суд вважає, що позивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди та не доведено в чому така шкода полягала та з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.
		Таким чином, законодавчих чи договірних підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача суд не вбачає.
		Стосовно стягнення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 2000,00 грн., то суд зазначає таке.
		Відповідності до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
		Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
		Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
		Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що факт надання правової допомоги не підтверджено ордером на надання правової допомоги, договором про надання правової допомоги.
		Крім того, в матеріалах справи відсутній платіжний документ, що підтверджує сплату коштів за надані послуги, також розмір судових витрат належним чином не обґрунтований, так як відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Таким чином, заявлені позивачем витрати за надану йому правничу допомогу, суд вважає не доведеними та задоволенню не підлягають.
		Відповідно до ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" та ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору.
		Отже, з відповідача підлягає до стягнення на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
		Керуючись ст.ст.10-13, 18, 76-83, 133, 141, 263-268, 280-285, 352, 354 ЦПК України, суд, - 
		 
		В И Р І Ш И В:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 , третя особа на сторін відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповілдальністю"Мобіллак.нет" про захист прав споживачів та повернення  безпідставно набутих грошових коштів- задовольнити частково.
		Стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти у сумі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп.
		Стягнути з ФОП ОСОБА_3  на користь  ОСОБА_1 проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 765 грн 70 коп. 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобілак.нет» (місцезнаходження: м. Харків, вул. Бучми, 1Б, код ЄДРПОУ 40045623) в дохід держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
		В решті позовних вимог відмовити.
		Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
		Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Учасники справи:
		Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
		Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
		Третя особа на сторін відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобілак.нет», місцезнаходження: м. Харків, вул.Бучми, 1Б, код ЄДРПОУ 40045623.
		 
		Суддя Н.Г. Кучина

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...