Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 220/2338/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Катування.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2020. Зареєстровано: 02.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2020.
Дата набрання законної сили: 06.02.2020
Номер судового провадження: 1-кп/206/23/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018050000000181

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    Справа № 220/2338/18
		Провадження № 1-кп/206/23/20
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 січня 2020 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретареві     ОСОБА_2 ,
		за участю
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		захисників  адвокатів                           ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		потерпілого                                 ОСОБА_6 ,
		обвинувачених                             ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження № 42018050000000181за обвинуваченням  ОСОБА_7 увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.2ст.127,ч.2ст.146КК України, ОСОБА_8 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.146КК України,
		 
		                       ВСТАНОВИВ:
		 
		Згідно обвинувального акту: статтями 3, 21, 64, 68 Конституції України (далі - Конституція) визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека людини в Україні є найвищою соціальною цінністю (частини 1 і 2 ст. 3); права і свободи людини є непорушними (ч. 1 ст. 21) та не можуть бути обмежені (ст. 64); кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68).
		Статтями 28, 29 та 33 Конституції передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. 28), свободу і особисту недоторканність, яке включає тримання під вартою тільки за вмотивованим рішенням суду (частини 1 і 2 ст. 29), а також гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання (ст. 33), тощо.
		Відповідно до статей 2 і 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. 
		Зазначені конституційні норми гарантуються й положеннями Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі  Конвенція). 
		Так, ч. 1 ст. 5 Конвенції гарантує право на свободу та особисту недоторканність, а ст. 3 Конвенції визначає, що нікого не може бути піддано нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. 
		У квітні 2014 року, з метою захисту територіальної цілісності України та боротьби із сепаратистськими терористичними організаціями Донецька народна республіка та Луганська народна республіка, на сході України створено добровольчий батальйон, як його військовослужбовці називали батальйон « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - батальйон « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), що складався здебільшого із осіб - добровольців родом з Луганської та Донецької областей України. При цьому, батальйон « ІНФОРМАЦІЯ_1 », здійснюючи свою діяльність упродовж квітня-травня 2014 року, не мав офіційного статусу легального військового формування в Україні. 
		У подальшому, відповідно до Указу Президента України від 09.05.2014 № 460/2014 «Про внесення змін до п. 13 Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України» наказом командувача Національної гвардії України від 30.05.2014 № 6-0 «Про організаційно-штатні заходи в Національній гвардії України» у складі військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 створено батальйон спеціального призначення (який комплектується за рахунок резервістів) (далі  батальйон спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ), який військовослужбовці самостійно називають « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за місцем дислокації: АДРЕСА_1 .
		На підставі вказаних вище нормативних актів командування Національної гвардії України, командиром в/ч НОМЕР_1 НГУ 11.06.2014 видано наказ (по стройовій частині) № 116, відповідно до якого внесено зміни до штату військової частини та введено основний підрозділ частини  батальйон спеціального призначення (який комплектується за рахунок резервістів).
		Після чого, протягом червня-серпня 2014 року до створеного батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ офіційно вступали на військову службу особи, які вважали себе бійцями батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
		Відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992, у зв`язку із проведенням організаційних заходів, 01.07.2014 наказом командира в/ч НОМЕР_1 НГУ № 1 о/с (по особовому складу) у військову частину призначено на посади резервістів, яких раніше було зараховано до військової частини:
		солдата резерву ОСОБА_9  стрільцем 2-го відділення 3-го взводу спеціального призначення 1-ї роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення (комплектується за рахунок резервістів);
		солдата резерву ОСОБА_10  сапером інженерно-саперного відділення батальйону спеціального призначення (3-го батальйону резервістів);
		молодшого сержанта резерву ОСОБА_11  командиром 1-го відділення 2-го взводу спеціального призначення 1-ї роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення (комплектується за рахунок резервістів);
		солдата резерву ОСОБА_12  стрільцем 3-го відділення 2-го взводу спеціального призначення 1-ї роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення (комплектується за рахунок резервістів);
		солдата резерву ОСОБА_13  командиром 2-го відділення 3-го взводу спеціального призначення 1-ї роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення (комплектується за рахунок резервістів);
		солдата резерву ОСОБА_14  стрільцем 1-го відділення 2-го взводу спеціального призначення батальйону спеціального призначення (комплектується за рахунок резервістів);
		солдата резерву ОСОБА_6  оператором групи аналізу та координації дій батальйону спеціального призначення (комплектується за рахунок резервістів).
		солдата резерву ОСОБА_15  кулеметником 2-го відділення 3-го взводу спеціального призначення 1-ї роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення (комплектується за рахунок резервістів);
		Крім того, з червня 2014 року у розпорядженні батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ перебували офіційно не оформлені до будь-яких правоохоронних органів України особи, серед яких були ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Останній мав дружні та довірливі стосунки з одним із засновників добровольчого батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_1 », якого у подальшому зарахували та призначили на керівну посаду до батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ.
		За розпорядженням керівництва батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ, військовослужбовця батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_6 у червні 2014 року відряджено до штабу вказаної частини для здійснення допомоги її відділенню кадрів з комплектування особових справ резервістів батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ та іншої кадрової роботи батальйону. 
		У подальшому, на підставі наказу № 10 командира в/ч НОМЕР_1 НГУ від 07.08.2014, ОСОБА_6 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, однак останній продовжував здійснювати вказану допомогу відділенню кадрів в/ч НОМЕР_1 НГУ, як волонтер.
		Протягом червня-вересня 2014 року у батальйоні спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ один із засновників добровольчого батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_1 », якого у подальшому зарахували та призначили на керівну посаду до батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ (далі - організатор), сформував позаштатну групу військовослужбовців батальйону, які себе називали групою під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». 
		У цю групу, зокрема, входили військовослужбовці батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ: ОСОБА_11 з позивним « ОСОБА_16 », ОСОБА_12 («Пром»), ОСОБА_13 (« ОСОБА_17 »), ОСОБА_15 («Сніжок»), ОСОБА_9 (« ОСОБА_18 »), ОСОБА_14 («Професор»), ОСОБА_10 («Волина») та добровольці цього батальйону ОСОБА_8 («Гусь») і ОСОБА_7 (« ОСОБА_19 », він же « ОСОБА_20 », « ОСОБА_21 », «Хамер»). Керівництво вказаною групою здійснював організатор через свою довірену особу ОСОБА_7 , який мав позивні « ОСОБА_19 », « ОСОБА_22 », якому організатор надавав для виконання різного роду вказівки та розпорядження. 
		Пересувалася зазначена група «Хамер» здебільшого на автомобілях «Hummer» моделі H2 темно-зеленого кольору, який належить ОСОБА_7 , та Chevroletмоделі Suburban бордового кольору. Вказані авто були передані батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ як гуманітарна допомога та мали номерні знаки « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
		 
		Разом з тим, у зв`язку із бажанням ОСОБА_6 публічно обговорити проблемні питання, які виникли у батальйоні спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ щодо проведення перевірок з питань фінансової та кадрової роботи, упродовж серпня  вересня 2014 року, у останнього склалися неприязні відносини із керівництвом батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ, у тому числі з організатором, якому не подобалася така поведінка ОСОБА_6 , що могла призвести до погіршення репутації, як самого батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ, так і його начальницького складу.
		У зв`язку із чим, користуючись появою 13.09.2014 у мережі Інтернет персональної інформації про особовий склад батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ, невстановлений організатор, з урахуванням активної позиції ОСОБА_6 , щодо ініціювання різного роду перевірок у батальйоні, результати яких могли негативно вплинути на репутацію керівництва батальйону та самого батальйону в цілому, вирішив нейтралізувати ОСОБА_6 , спланувавши механізм здійснення його викрадення, подальшого незаконного утримання, катування з метою примусити ОСОБА_6 зізнатися у причетності до витоку персональних даних військовослужбовців батальйону «Донбас» у мережу Інтернет, подавивши при цьому волю ОСОБА_6 на тривалий час.
		До реалізації плану по викраденню та утриманню ОСОБА_6 організатор вирішив залучити одну із його довірених осіб, що відрізнялася своєю вірністю та виконавською дисципліною, а саме ОСОБА_7 , який міг виконати подібного роду розпорядження, залучивши до його реалізації підпорядковану йому групу військовослужбовців батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ.
		Тому, приблизно 13-14 вересня 2014 року, точний час в ході слідства не встановлено, організатор схилив та залучив ОСОБА_7 та підпорядковану йому групу військовослужбовців батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ до вчинення злочину, як виконавців, та надав їм протиправне розпорядження щодо викрадення і подальшого незаконного позбавлення волі ОСОБА_6 , визначивши його об`єктом злочинних дій. При цьому, організатор спланував механізм вчинення цього кримінального правопорушення, який полягав у затриманні, катуванні ОСОБА_6 під приводом причетності останнього до появи у мережі Інтернет персональної інформації про особовий склад батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ, тим самим усунувши ОСОБА_6 від можливих його негативних, публічних виступів та публікацій стосовно керівництва та діяльності батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ.
		У свою чергу, ОСОБА_7 , бажаючи вислужитися перед керівництвом батальйону та довести свою відданість організатору, вступив у злочинну змову з ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , які також погодились виконати розпорядження організатора щодо вчинення злочину, а саме викрасти ОСОБА_6 з підстав причетності останнього до вчинення злочинних дій, пов`язаних з появою у мережі Інтернет персональної інформації про особовий склад батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ та утримувати останнього проти його волі невизначений термін.
		Так, 14.09.2014 ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , які мали при собі вогнепальну зброю та одягнені у камуфльовану військову форму зі знаками відрізнення батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з метою здійснення викрадення ОСОБА_6 , в обідній час доби прибули до контрольно-пропускного пункту в/ч НОМЕР_1 НГУ, що розташований у АДРЕСА_1 , де переконалися, що ОСОБА_6 знаходиться на території військової частини.
		Близько 15.00 години 14.09.2014 ОСОБА_6 виїхав на автомобілі марки «Таврія» темно-зеленого кольору з державним номерним знаком (далі  д.н.з.) НОМЕР_2 через контрольно-пропускний пункт в/ч НОМЕР_1 НГУ та направився в бік м. Києва. 
		 
		За такихобставин, ОСОБА_8 виконуючи злочинну змову з невстановленим організатором щодо викрадення ОСОБА_6 , діючи умисно,за попередньоюзмовою групоюосіб з ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 ,  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , бажаючи вислужитися перед організатором та довести йому свою відданість, перебуваючи на КПП в/ч НОМЕР_1 НГУ, що розташована у АДРЕСА_1 , прослідували на автомобілях марки «Hummer» темно-зеленого кольору та «Chevrolet Suburban» чорного кольору із номерними знаками « НОМЕР_3 » за автомобілем марки «Таврія» темно-зеленого кольору з д. н. з. НОМЕР_2 , за кермом якого знаходився ОСОБА_6 .
		 
		Через декілька хвилин, близько 15 год. 30 хв., внаслідок дій ОСОБА_8 та інших військовослужбовців, автомобілі «Hummer» та «Chevrolet Suburban», наздогнавши на території АЗС «БРСМ - Нафта», що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Леніна, 1, автомобіль марки «Таврія» д. н. з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_6 , заблокували його, чим змусили останнього примусово зупинитися.
		У подальшому, ОСОБА_8 , а також  ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , вийшли з вказаних вище автомобілів «Hummer» та «Chevrolet Suburban», продемонструвавши свою чисельну перевагу перед ОСОБА_6 та наявність у них вогнепальної зброї. 
		Після цього, ОСОБА_8 маючи намір за розпорядженням організатора здійснити викрадення ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, за попередньою змовою та разом з ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 ,  ОСОБА_7 і ОСОБА_15 , знаходячись на вказаній вище АЗС, де усно наказали ОСОБА_6 негайно вийти зі свого автомобіля та, не пояснюючи причини зупинки, застосовуючи фізичну силу, проти волі ОСОБА_6 , відкрито заволоділи ним та примусово посадили його на заднє сидіння автомобіля марки «Hummer», чим протиправно позбавили ОСОБА_6 права на вільне пересування та обрання за своєю волею місце свого знаходження.
		Одночасно з цим, ОСОБА_11 пересів за кермо автомобіля марки «Таврія» д.н.з. НОМЕР_2 та спрямував за автомобілями «Chevrolet Suburban», якому знаходились ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 та «Hummer», у яких знаходилися ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
		Разом з тим, після примусового поміщення ОСОБА_6 у салон автомобіля марки «Hummer», під час прямування до м. Києва, продовжуючи умисно вчиняти злочин стосовно ОСОБА_6 , з метою подавлення можливого супротиву з боку затриманого, ОСОБА_7 разом із вищевказаними військовослужбовцями зв`язали скотчем руки ОСОБА_6 та одягли на його голову шапку типу «балаклава» таким чином, щоб останній не міг нічого бачити. 
		Крім того, задля забезпечення знерухомлення ОСОБА_6 , його розмістили між передніми та задніми сидіннями автомобіля марки «Hummer», чим позбавили останнього можливості вільно пересуватися. Після чого у ОСОБА_6 відібрали та вимкнули з мережі його мобільний телефон.
		По ходу руху колони автомобілів «Chevrolet Suburban», «Hummer» та «Таврії», за кермом якої перебував ОСОБА_23 , залишив автомобіль марки «Таврія» д.н.з НОМЕР_2 , на якому раніше пересувався ОСОБА_6 , у дворі прибудинкової території будинку № 23-а по вул. Вишгородській у м. Києві, а ключі запалювання від вказаного авто віддав ОСОБА_7 .
		Після цього, ОСОБА_6 перевезли на територію дитячого оздоровчого табору ім. В. Терешкової, який розташований за адресою: м. Дніпро (станом на вересень  жовтень 2014 року місто Дніпропетровськ), вул. Гаванська, 11, що станом на вересень 2014 року слугував одним із місць дислокації військовослужбовців батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ.
		Прибувши близько 22 год. 00 хв. 14.09.2014 на територію дитячого оздоровчого табору ім. В. Терешкової, ОСОБА_8 , за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,  ОСОБА_12 , усвідомлюючи протиправність своїх дій стосовно ОСОБА_6 , які були направлені на незаконне позбавлення його волі, перемістили ОСОБА_6 проти його волі із автомобіля «Hummer», на якому його було перевезено у м. Дніпро, до кімнати - туалету у будівлі «Медпункт» дитячого оздоровчого табору ім. В. Терешкової, розташованого за вищевказаною адресою, та посадив викраденого на стілець, прив`язавши його ноги до ніжок стільця, при цьому руки і далі у ОСОБА_6 залишалися зв`язаними скотчем за спиною, а на голові надіта шапка типу «балаклава», у зв`язку із чим він був позбавлений можливості вільно пересуватися. Двері даного туалету задля запобігання ймовірної втечі ОСОБА_6 зачинялися на навісний замок, що виключало можливість залишення ним вказаного місця його тримання з власної волі за наявності такого бажання.
		Після чого, ОСОБА_7 , який продовжував виконувати незаконний наказ за спланованим організатором порядком нейтралізації ОСОБА_6 на тривалий час, діючи умисно, за попередньою змовою з іншими військовослужбовцями ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , переслідуючи мету вислужитися перед керівництвом батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ та довести організатору свою відданість і виконавську дисципліну, незаконно тримали  позбавляли волі ОСОБА_6 у зазначеному вище приміщенні  туалеті до 15.10.2014. 
		Під час тримання ОСОБА_6 з 14.09.2014 по 15.10.2014 у приміщенні туалету будівлі «Медпункту» дитячого оздоровчого табору ім. В. Терешкової до останнього вчинялися дії, направлені на спричинення фізичних страждань, які виражалися у триманні ОСОБА_6 у холодному та вологому приміщенні із наданням йому малої кількості їжі та води, що призводило до виснаження організму викраденого.
		Водночас, 17.09.2014 ОСОБА_24 звернулася до правоохоронних органів із заявою про зникнення 14.09.2014 її сина ОСОБА_6 , у зв`язку з цим, працівниками ГУ МВС України в Київській області з 19.09.2014 в рамках досудового розслідування за вказаним фактом здійснювалися оперативно-розшукові заходи щодо відшукання зниклого ОСОБА_6 . Крім того, в засобах масової інформації також висвітлювалася інформація щодо зникнення ОСОБА_6 .
		За таких обставин, з метою попередження ймовірного звільнення викраденого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 прийняв рішення передислокувати останнього у зону проведення Антитерористичної операції, а саме у покинутий мисливський будинок АДРЕСА_2 та далі незаконно тримати його у цьому місці. 
		Тому, у вечірній час доби 15.10.2014, ОСОБА_8 , за попередньою змовою з військовослужбовцями спеціального призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_15 ,  ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , перевезли ОСОБА_6 на автомобілі «Hummer» на вказане вище місце, куди прибули 16.10.2014 у нічний час доби.
		Наприкінці листопада  початку грудня 2014 року, у зв`язку з відсутністю будь-яких розпоряджень організатора щодо долі викраденого ОСОБА_6 та відсутності на той час підстав його подальшого тримання, ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , зважаючи на тривалий час умисного позбавлення волі ОСОБА_6 , знаючи про те, що останній розшукується правоохоронними органами, як викрадена особа, сподіваючись уникнути кримінальної відповідальності за викрадення останнього та протиправне його утримання протягом тривалого часу, вирішили дозволити ОСОБА_6 вільно пересуватися по будівлі вказаного мисливського будинку, але не залишати його територію, при цьому створюючи для останнього прийнятну для проживання обстановку.
		Однак, працівники правоохоронних органів ГУ МВС України у Київській області, встановивши за допомогою оперативно-розшукових заходів місце перебування викраденого та незаконно позбавленого волі ОСОБА_6 , разом із працівниками ГУ МВС України Донецькій області, на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук мисливського будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 09 год. 00 хв. по 11 год. 00 хв. 12.12.2014 виявили у вказаному будинку та звільнили ОСОБА_6 , який був викрадений 14.09.2014 та протиправно тримався у різних місцях до 12.12.2014, тобто протягом тривалого часу.
		У результаті викрадення та незаконного позбавлення волі ОСОБА_6 близько 3-х місяців йому спричинено моральну та фізичну шкоду, що виразилось у позбавленні його права вільно рухатися і пересуватися, вільно обирати місце свого перебування за своїм бажанням, знаходженні весь цей час у стані залякування щодо можливого позбавлення його життя, розправою над родичами і знайомими, неналежному отриманні харчування і питної води, що призводило до виснаження організму. Тобто потерпілому ОСОБА_6 завдані фізичні та психічні страждання, які за ступенем інтенсивності, довготривалістю дій та негативними соціально-психологічними наслідками є суттєвими для життєдіяльності ОСОБА_6 та розмір їх відшкодування у грошовому еквіваленті складатиме 1340280 грн. 
		 
		В судовому засіданні захисник  адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду з письмовим клопотанням про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, обґрунтовуючи своє клопотання наступними доводами, а саме: оскільки злочин, в скоєнні якого ОСОБА_8 обвинувачується, є злочином середньої тяжкості, за яке покарання законодавцем передбачене у вигляді обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, а з 12.12.2014 року минуло більш ніж п`ять років, тому відповідно до ст.285,286 КПК України та п.3 ч.1 ст.49 КК України просить звільнити його підзахисного від відповідальності за спливом визначеного законодавцем строку притягнення до кримінальної відповідальності та закрити провадження по справі.
		Суд, вислухав думку учасників судового розгляду:
		- обвинуваченого ОСОБА_8 , який підтримав клопотання свого захисника, також зазначив, що йому зрозумілі наслідки закриття провадження, що це не є реабілітующими обставинами.
		- прокурора, що підтримав заявлене клопотання, вважав, що дійсно існують підстави для закриття кримінального провадження;
		- потерпілого ОСОБА_6 , який не заперечував проти задоволення клопотання захисника  адвоката ОСОБА_4 
		- обвинуваченого ОСОБА_7 , та його захисника-адвоката ОСОБА_5 , які також не заперечували проти задоволення клопотання захисника  адвоката ОСОБА_4 .
		Суд вважає, що клопотання захисника підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Згідно з ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
		Відповідно до п.3ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули п`ять років у разі вчинення нею злочину середньої тяжкості.
		Згідно з ч.3 ст.12 КК України, злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.
		Законодавцем за ч.2 ст. 146 КК України, передбачене покарання у вигляді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.
		З моменту скоєння кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_8 , пройшло більше п`яти років.
		Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільнення особи від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування відносно особи, котра вчинила злочин,установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи,яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку,встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.
		Згідно з ч.1 ст.286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
		Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання ( ч.4 ст.286 КПК України).
		У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку ( ч.3 ст.285 КПК України).
		Сам обвинувачений ОСОБА_8 наполягає на звільненні його від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строку притягнення його до відповідальності, і після роз`яснення йому наслідків такого закриття при відсутності реабілітуючих обставин, останній наполягав на задоволенні даного клопотання, тому суд вважає, що на підставі вище приведених обставин та норм матеріального та процесуального права воно підлягає задоволенню. 
		   На підставі викладеного та керуючись ст.49 КК України, ст.ст. 284, 285, 286, 373, 374 КПК України, суд 
		У Х В А Л ИВ:
		   Клопотання захисника  адвоката ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України,  задовольнити.
		    ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звільнити від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 146 КК України у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження  закрити на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.    
		   На ухвалу може бути подана апеляція протягом 7 (семи) днів до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська.
		 
		 
		 Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...