Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/10699/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2020. Зареєстровано: 02.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2020.
Дата набрання законної сили: 25.06.2020 (частково)
Результат оскарження 25.06.2020 Полтавський апеляційний суд: змінено вирок
Номер судового провадження: 1-кп/554/70/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017170040002860

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 554/10699/19
		Дата документу 31.01.2020 
		 
		 
		В И Р О К
		Іменем України
		 
		31 січня 2020 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
		 
		       головуючого - судді  ОСОБА_1 
		 
		       за участю:
		       секретаря судового засідання  ОСОБА_2 
		       прокурора                      ОСОБА_3 
		       потерпілих                  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		       представників потерпілих              ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		       захисника                      ОСОБА_8 
		       обвинуваченого          ОСОБА_9 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві кримінальне провадження, внесене в ЄРДР під № 12019170040002860 по обвинуваченню
		 
		    ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, головного інженера ТОВ «Рудіко», не судимого
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Формулювання обставин, встановлених судом
		 
		   28 червня 2017 року, близько 16 год. 15 хв., обвинувачений ОСОБА_9 , керуючи автомобілем Volkswagen Passat д. н. з. НОМЕР_1 , рухався по вулиці Степового Фронту від вулиці Європейської у напрямку вулиці Алмазної в м. Полтава. При наближенні до регульованого пішохідного переходу по вулиці І. Мазепи, що на перехресті вулиць Михайла Грушевського та Івана Мазепи, позначеного дорожнім знаком 5.35.1 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 «Пішохідний перехід «зебра», при виявленні небезпеки для руху, яку водій був об`єктивно спроможний виявити, у вигляді пішохода ОСОБА_10 , який у нетверезому стані переходив проїзну частину вулиці Івана Мазепи по вказаному пішохідному переходу на заборонений для нього червоний сигнал світлофора справа наліво відносно напрямку руху автомобіля Volkswagen Passat д. н. з. НОМЕР_1 під керуванням обвинуваченого, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правил), не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу і скоїв наїзд на потерпілого ОСОБА_10 . 
		   В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів у м`які покрови голови забою головного мозку з вогнищевими крововиливами обох лобних долей, післятравматичного субарахноїдального крововиливу (САК), від яких, не приходячи до свідомості, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у реанімаційному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні ім. проф. М. В. Скліфасовського. 
		 
		   Причиною дорожньо-транспортної пригоди та наслідків, що настали, згідно висновків судових автотехнічних експертиз № 377 від 8 серпня 2017 року, № 664 від 28 грудня 2017 року та № 1285 від 15 лютого 2019 року стало порушення п. 12.3 Правил з боку обвинуваченого ОСОБА_9 , згідно з яким у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. 
		 
		   Порушення вказаних вимог Правил водієм ОСОБА_9 з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. 
		 
		    ОСОБА_9 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді, для чого у нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру. 
		 
		   Кваліфікація дій обвинуваченого судом
		 
		   Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, які спричинили смерть потерпілого.
		 
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин
		 
		   Допитаний в суді обвинувачений  ОСОБА_9 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердивши факт його скоєння за викладених вище обставин. Наголосив, що рухаючись на власному автомобілі Volkswagen Passat д. н. з. НОМЕР_1 з дружиною та малолітньою дитиною в салоні у вказаному напрямку при проїзді перехрестя вулиць Грушевського та Івана Мазепи на дозволений для нього зелений сигнал світлофора, він побачив потерпілого, який переходив проїзну частину вулиці по пішохідному переходу на заборонений для нього червоний сигнал світлофора та при цьому перебував у нетверезому стані. Подавши звуковий сигнал, він помітив, що потерпілий зупинився і вважаючи, що той продовжить переходити вулицю, продовжив рух. Але потерпілий різко повернув назад та пляшкою, яка була у нього в руках, ударив по лобовому склу його автомобіля, який в цей час вже продовжував рух у вказаному напрямку. Внаслідок цього він допустив наїзд на потерпілого, від чого той впав на асфальт, ударившись при цьому. Зразу ж потерпілого було доставлено в лікарню, де йому почали надавати медичну допомогу. Там він і дізнався, що потерпілий був ще й нетверезий. Через деякий час потерпілий помер в лікарні. Визнаючи вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, він вважає, що і потерпілий винуватий у порушенні Правил, наслідком чого явилось спричинення йому тілесних ушкоджень. Він не визнав заявлених по справі потерпілими цивільних позовів, вважаючи, що вони невірно обрали спосіб захисту порушеного права. Заявив клопотання про застосування щодо нього амністії, оскільки на момент вчинення інкримінованого йому правопорушення, він мав малолітню дитину, а злочин, вчинений ним з необережності, не відноситься до особливо тяжких.
		    
		   Оскільки фактичні обставини справи, ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.
		 
		   Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. 
		 
		   Обставин, які обтяжують його покарання, суд не знаходить.
		 
		Позиції учасників судового розгляду
		 
		   Прокурор, вважаючи доведеною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, пропонував суду визнати його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за санкцією цієї норми у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки. Зважаючи на те, що на момент вчинення злочину обвинувачений мав дитину віком до 18 років, а вчинений ним злочин не відноситься до особливо тяжких, просив суд звільнити того від покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році».
		 
		   Потерпілі та їх представники, адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , наполягали на засудженні обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України та призначенні йому найсуворішого покарання із визначеного в санкції цієї норми. Вони категорично заперечували проти застосування судом Закону України «Про амністію у 2016 році» щодо обвинуваченого, зазначаючи при цьому, що своєю процесуальною поведінкою та некоректним ставленням до потерпілих, він не довів свого виправлення, а тому потребує ізоляції від суспільства, в зв`язку з чим закон про амністію щодо нього не підлягає задоволенню. Наполягали на задоволенні заявлених ними цивільних позовів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в повному обсязі, а також стягнення витрат, понесених потерпілими на надання їм правової допомоги.
		 
		   Обвинувачений, визнаючи вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, просив його суворо не карати, застосувати щодо нього Закон України «Про амністію у 2016 році» та звільнити від покарання, а також відмовити в задоволенні цивільних позовів потерпілих в зв`язку з неправильним обранням ними способу захисту порушених прав.
		 
		   Таку ж позицію обвинуваченого підтримав і його захисник.
		 
		   Мотиви призначення покарання
		    
		   При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65  67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		 
		   Зокрема, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_9 вперше вчинив кримінальне правопорушення та притягується до кримінальної відповідальності, позитивну характеристику його особи, наявність обставин, що пом`якшують покарання, його поведінку як до вчинення інкримінованого йому правопорушення, так і після цього, ставлення до скоєного, яке суд розцінює як дійове каяття, зважаючи, в тому числі, на добровільність часткового відшкодування завданої шкоди, що підтвердили під час судового розгляду потерпілі, віктимну поведінку потерпілого, і вважає за необхідне призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі, яке, на думку суду, буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації. 
		 
		   Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що обвинувачений, на переконання суду, усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому і своєю поведінкою сприяв розкриттю злочину, запевнив суд у своїх намірах вести в подальшому законослухняний спосіб життя та не вчинювати кримінальних правопорушень, висновок органу пробації про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, суд вважає за можливе звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням відповідно до положень статті 75 КК України з покладенням на нього обов`язків відповідно до статті 76 КК України.
		 
		   Суд, враховуючи грубе порушення Правил дорожнього руху та настання тяжких наслідків, вважає необхідним призначити ОСОБА_9 додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. 
		 
		Вирішення цивільного позову
		 
		   Потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заявлені цивільні позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на суми 1500000 та 1406274,64 грн відповідно. 
		 
		Вирішуючи питання про цивільні позови, суд зазначає, що відповідно до положень, викладених в частинах 1, 2, 6 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. 
		 
		Згідно ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. 
		 
		Відповідно до частин 1, 5, 6, 7 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		 
		Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред`явити його в порядку кримінального судочинства. 
		 
		Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу. 
		 
		Оцінивши подані позивачами цивільні позови, суд зазначає, що відповідальність за шкоду заподіяну внаслідок ДТП в даному випадку несе не лише обвинувачений, а і страхова організація, яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. При цьому, позивачка ОСОБА_4 до участі в розгляді цивільного позову страхової організації не заявила, а позивачка ОСОБА_5 звернулась з позовом до обвинуваченого та третьої особи Страхової компанії «Українська пожежно-страхова компанія», не вказавши в позовній заяві та не надавши доказів, які б підтверджували, що вона у встановлені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строки зверталась до страхової компанії з заявою про страхове відшкодування. Це, на думку суду, є недотриманням позивачами встановленого порядку на звернення до суду за захистом порушеного права. 
		 
		Оскільки, діючимКПКне передбачений порядок виділення в окреме провадження цивільного позову для розгляду його в порядку цивільного судочинства, а тому виходячи, зокрема, з засади кримінального провадження, як доступ до правосуддя (ст. 21 КПК України), яка передбачає, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону та якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантованіКонституцією Українита міжнародними договорами України, суд вважає за необхідне залишити цивільніпозови без розгляду, роз`яснивши цивільним позивачам, що залишення цивільного позову у кримінальному проваджені без розгляду, не перешкоджає їх праву пред`явити його в порядку цивільного судочинства.
		 
		   Мотиви інших рішень
		 
		Захисником обвинуваченого під час розгляду матеріалів кримінального провадження, заявлено клопотання, підтримане останнім, проти чого не заперечував прокурор та заперечували потерпілі і їх представники, про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_9 Закону України «Про амністію в 2016 році» та звільнення його від покарання на підставі п. «в» статті 1 Закону, як особи, що на день набрання чинності цим Законом мала на утриманні дитину, якій не виповнилося 18 років та не була позбавлена батьківських прав. 
		 
		Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з положень пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію в 2016 році», відповідно до якого підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років. 
		 
		Судом встановлено, що обвинувачений на час скоєння кримінального правопорушення мав дитину  доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якій не виповнилося 18 років.
		 
		   Злочин, за яким він засуджується, відповідно до статті 12 КК України відноситься до тяжких та таким, що вчинений з необережності.
		 
		Отже, судом встановлені наявні підстави для задоволення заявленого захисником та обвинуваченим клопотання про застосування щодо останнього Закону, в зв`язку з чим суд приходить до висновку про необхідність звільнення останнього від покарання та застосування щодо нього амністії.
		 
		Суд розцінює як таку, що не ґрунтується на законі думку представників потерпілих  адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про неможливість застосування амністії щодо обвинувачених із-за нібито його некоректної поведінки та ставлення до потерпілих.
		 
		   Процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 7444,92 грн підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
		 
		   Речових доказів по матеріалах кримінального провадження немає.
		 
		   Керуючись статтями 373 та 374 КПК України, суд,
		 
		у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_9  визнати винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на один рік.
		 
		На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого  ОСОБА_9 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого  ОСОБА_9 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		 
		Звільнити обвинуваченого ОСОБА_9 від відбування основного і додаткового покарань на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» від 22 грудня 2016 року в зв`язку з тим, що він на день набрання чинності цим Законом мав дитину, якій не виповнилося 18 років та не позбавлений батьківських прав щодо неї.
		 
		Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9  на користь держави 7444,92 грн судових витрат.
		 
		Заявлені по матеріалах кримінального провадження цивільні позови потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без розгляду.
		 
		   Вирок може бути оскаржено в Полтавський апеляційний суд через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		 
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 
		 
		   Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні. 
		 
		   Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...