Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 191/1778/17 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку КПК України.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 02.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2020.
Дата набрання законної сили: 23.01.2020
Номер судового провадження: 51-9323км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України
		23 січня 2020 року
		м. Київ
		справа № 191/1778/17
		провадження № 51-9323км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 , 
		засудженого ОСОБА_6 , 
		захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року і 
		засудженого ОСОБА_6 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040390000731, за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця 
		с. Бритавка Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 
		ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_6 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 28 квітня 2017 року по 20 жовтня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Вирішено питання щодо речових доказів.
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, 28 квітня 2017 року о 10:00 
		у приміщенні сторожового пункту на полігоні побутових відходів, розташованому на АДРЕСА_1 на ґрунті неприязних відносин завдав кухонним ножем двох ударів 
		у ділянку грудної клітки ОСОБА_8 , заподіявши йому тяжких тілесних ушкоджень, які перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. 
		Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 17 липня 2018 року скасував вирок міськрайонного суду щодо ОСОБА_6 у частині зарахування в строк покарання строку попереднього ув`язнення. На підставі 
		ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_6 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 28 квітня 2017 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили  один день попереднього увязнення за один день позбавлення волі. 
		У решті вирок суду залишено без змін.
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2018 року заяву начальника установи виконання покарань «Петрівська виправна колонія (№ 49)» задоволено.
		Внесено уточнення в ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року щодо ОСОБА_6 у частині зарахування у строк відбуття покарання строку попереднього увязнення. На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_6 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 28 квітня 2017 року по 20 жовтня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить змінити ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року щодо ОСОБА_6 
		у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та на підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахувати 
		ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення 
		з 28 квітня 2017 року по 20 жовтня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. 
		Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 убачається, що він просить скасувати судові рішення у зв`язку з неправильною кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 115 КК, оскільки він захищався від ударів потерпілого.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_6 задоволенню не підлягають.
		Засуджений ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу та не заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.
		Захисник ОСОБА_7 підтримав касаційну скаргу засудженого, а щодо касаційної скарги прокурора покладався на розсуд суду.
		Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
		Як убачається з матеріалів провадження, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтуються на детально наведених у вироку доказах, які суд усебічно, повно та об`єктивно дослідив, правильно оцінив.
		Зокрема, винуватість ОСОБА_6 підтверджується: показаннями свідка ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні пояснила, що коли ОСОБА_8 піднявся на сходинку перепускного сторожового пункту до ОСОБА_6 , то останній відразу вдарив його два рази ножем, потерпілий агресивно налаштований не був; показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що ніякої бійки між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не було, засудженому тілесних ушкоджень потерпілий не заподіював, бачив на тулубі останнього кров.
		Ці показання є послідовними й підтверджуються матеріалами кримінального провадження, що були досліджені судом першої інстанції. Зокрема, даними протоколу огляду трупа від 28 квітня 2017 року, даними висновків судово-медичної експертизи від 23 травня 2017 року № 142, копією лікарського свідоцтва про смерть № 142 від 29 квітня 2017 року, даними протоколу проведення слідчого експерименту від 10 травня 2017 року за участю ОСОБА_6 , даними протоколу проведення слідчого експерименту від 15 травня 2017 року з фотокартками за участю свідка ОСОБА_9 , даними додаткової судово-медичної експертизи від 28 квітня 2017 року № 142, іншими доказами.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком та вважає непереконливими доводи засудженого щодо неправильної кваліфікації його дій. 
		Твердження засудженого про те, що вбивство ОСОБА_8 він вчинив, перебуваючи в стані необхідної оборони, перевірялися судом першої інстанції та визнані необґрунтованими.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищення меж необхідної оборони.
		Отже, виходячи з наведеного право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Згідно з положеннями ст. 36 КК ці умови полягають у такому: 
		1) оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять 
		її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: а) прав та інтересів особи, яка захищається; б) прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); в) суспільних інтересів; г) інтересів держави; 
		2) оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК;
		3) за загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною  право на неї втрачається після того, як посягання було припинено або закінчено, 
		і необхідність застосування засобів захисту відпала; 
		4) посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається;
		5) шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає;
		6) при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. 
		Обґрунтовуючи висновок про відсутність у діях ОСОБА_6 стану необхідної оборони, місцевий суд зазначив, що в момент вчинення злочину потерпілий ОСОБА_8 жодних предметів у руках не мав, перебував у стані сильного алкогольного спяніння, а тому в силу фізичного стану та своєї поведінки загрози життю і здоров`ю засудженому не створював. Крім того, факт застосування потерпілим до засудженого фізичного насильства саме в той час не підтвердився і спростовується показаннями свідка 
		ОСОБА_9 . 
		Отже, наведене свідчить про правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК.
		Доводи прокурора про те, що апеляційний суд безпідставно змінив вирок місцевого суду в частині зарахування ОСОБА_6 у строк покарання строку його попереднього ув`язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК, є слушними.
		Однак, беручи до уваги, що ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2018 року внесено уточнення в оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції від 17 липня 2018 року, колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни. 
		Отже, з огляду на те, що не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та прокурора не підлягають задоволенню. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року щодо ОСОБА_6  залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та прокурора  без задоволення. 
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		 ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...