Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 190/526/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2020. Зареєстровано: 02.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2020.
Дата набрання законної сили: 28.01.2020
Номер судового провадження: 22-ц/803/1399/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/1399/20 Справа № 190/526/19   Суддя у 1-й інстанції - Митошоп В. М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 січня 2020 року                                м. Дніпро
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого судді  Свистунової О.В.,
		суддів  Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,
		за участю секретаря  Гулієва М.І.о.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
		 
		апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця
		 
		на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2019 року
		 
		по цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Українська залізниця про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 27.05.2016 року перебував у трудових відносинах з ПАТ Українська залізниця, працюючи у структурному підрозділі П`ятихатська колійна машинна станція Регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ Українська залізниця на посаді водія навантажувача 3 розряду 4 цеху з ремонту і обслуговування машин, механізмів та устаткування.
		 
		Наказом від 14.11.2016 року № 130/ос Про припинення трудового договору (контракту) його було звільнено з роботи у зв`язку з вступом на військову службу.
		 
		Позивач зазначав, що він був прийнятий на військову службу за контрактом в особливий період, на нього розповсюджуються гарантії, встановлені статтею 119 КЗпП України, а саме: на час військової служби за ним зберігаються місце роботи, посада та середній заробіток. Незважаючи на це, відповідач після укладення ним контракту на проходження військової служби від 16.09.2016 року - 14.11.2016 року звільнив його з роботи на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України.
		 
		Ураховуючи викладене, позивач просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ про припинення трудового договору (контракту) від 14.11.2016 року № 130/ос; поновити його на роботі на посаді водія навантажувача 3 розряду 4 цеху з ремонту і обслуговування машин, механізмів та устаткування; стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15.11.2016 року по 04.04.2019 року в розмірі 84 105,36 грн.; стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 05.04.2019 року по дату ухвалення рішення суду у справі із розрахунку середньоденної заробітної плати 140,88 грн. за кожен день вимушеного прогулу.
		 
		Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 10.09.2019 року позовні вимоги задоволено.
		 
		Визнано незаконним та скасовано наказ про припинення трудового договору (контракту) від 14.11.2016 року № 130/ОС, виданий структурним підрозділом П`ятихатська колійна машинна станція Регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ Українська залізниця.
		 
		Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді водія навантажувача 3 розряду 4 цеху з ремонту і обслуговування машин, механізмів та устаткування в структурному підрозділі П`ятихатська колійна машинна станція Регіональної філії Придніпровська залізниця АТ Українська залізниця.
		 
		Стягнуто з АТ Українська залізниця на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15.11.2016 року по 10.09.2019 року включно в розмірі 99 038,64 грн., який обрахований без утримання сум податків та інших обов`язкових платежів.
		 
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
		 
		В апеляційній скарзі АТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця АТ Українська залізниця, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу відповідача без задоволення.
		 
		Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Судом першої інстанції установлено, що згідно копії трудової книжки та копії наказу про прийняття на роботу позивач з 27.05.2016 року перебував у трудових відносинах з ПАТ Українська залізниця, працюючи у структурному підрозділі П`ятихатська колійна машинна станція Регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ Українська залізниця на посаді водія навантажувача 3 розряду 4 цеху з ремонту і обслуговування машин, механізмів та устаткування та 14.11.2016 року звільнений з посади водія навантажувача 3 розряду 4 цеху з ремонту і обслуговування машин, механізмів та устаткування у зв`язку з вступом на військову службу (а.с.8-9,25).
		 
		Згідно копії наказу № 130/ОС від 14.11.2016 року про припинення трудового договору (контракту) позивач з 14.11.2016 року звільнений з посади водія навантажувача 3 розряду 4 цеху з ремонту і обслуговування машин, механізмів та устаткування Регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ Українська залізниця на підставі п.3 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з укладенням контракту про проходження військової служби за контрактом у ЗС України від 16.09.2016 року (а.с.26).
		 
		Згідно копії наказу № 72/В-Б3 від 14.09.2016 року ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати на 14 календарних днів з 14.09.2016 року по 27.09.2016 року за сімейними обставинами (а.с.50).
		 
		Згідно копії листа військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2016 року направленого відповідачу, згідно якого позивач прийнятий на військову службу за контрактом, де з 15.09.2016 року проходить підготовку у військовій частині НОМЕР_2 с. Десна, по завершенню навчання буде направлений для подальшого проходження служби у військову частину НОМЕР_3 (а.с.54,55).
		 
		Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_4 від 12.10.2016 року та копії контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу позивач уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на 3 роки (а.с.12,13-14).
		 
		Згідно копії довідки військової частини НОМЕР_5 вих. № 2197 від 20.07.2017 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України ОСОБА_1 в період з 09.06.2017 року по дату видачі довідки безпосередньо приймає участь в антитерористичній операції в населеному пункті смт Новотроїцьке Донецької області (а.с.15).
		 
		Згідно копії довідки військової частини НОМЕР_5 вих. № 4090 ОСОБА_1 в період з 14.06.2018 року і по теперішній час безпосередньо приймає участь в антитерористичній операції (а.с.16).
		 
		Згідно копії довідки військової частини НОМЕР_5 вих. № 4090 та № 2639 від 22.04.2019 року ОСОБА_1 в період з 23.11.2016 року і по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 (а.с.17,39).
		 
		Згідно копії витягу з наказу командира ВЧ польова пошта НОМЕР_6 № 251 від 23.11.2016 року ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини  польова пошта НОМЕР_6 (а.с.18).
		 
		Згідно копій витягу з наказу № 126 від 16.06.2018 року командира військової частини НОМЕР_5 , копії витягу з наказу № 16/ДСК від 26.06.2018 року з метою виконання службових (бойових) завдань у складі оперативно-тактичного угрупування «Схід» з 14.06.2018 року солдат ОСОБА_1 є старший навідник гранатометного взводу 1 механізованого батальйону (а.с.19,20-21,22-23).
		 
		Згідно копії витягу з наказу № 39 від 22.02.2019 року старший солдат ОСОБА_1 , старший навідник гранатометного взводу 1 механізованого батальйону вибув у щорічну відпустку на 10 календарних днів за 2018 рік та 11 календарних днів за 2019 рік з 22.02.2019 року по 14.03.2019 року (а.с.24).
		 
		Згідно довідки про середню заробітну плату № 272 від 18.03.2019 року за період з липня 2016 року по серпень 2016 року позивач отримав середню заробітну плату у Регіональній філії Придніпровська залізниця ПАТ Українська залізниця в розмірі 5 625,88 грн. (а.с.27).
		 
		Згідно копії повідомлення Структурного підрозділу П`ятихатська колійна машина станція № 748 від 11.11.2016 року позивачу направлено повідомлення про його звільнення на підставі п.3 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку з вступом на військову службу за контрактом 14.11.2016 року та з`явитися до відділу кадрів для отримання трудової книжки (а.с.58,59).
		 
		Відповідно до копії довідки про середню заробітну плату, середньоденна заробітна плата позивача становить - 140,88 грн.
		 
		За період з 15.11.2016 року по 10.09.2019 року кількість робочих днів вимушеного прогулу становить - 703 дні.
		 
		Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу дорівнює: 140,88 грн. х 662 робочих дні = 99 038,64 грн.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з підстав їх обґрунтованості та доведеності, прийшовши до висновку, що звільнення позивача було незаконним, оскільки за ним, як таким, що прийнятий на військову службу за контрактом, зберігаються, у тому числі, місце роботи, посада і середній заробіток. Ухвалюючи рішення у справі місцевий суд керувався положеннями частини третьої статті 119, статті 235 КЗпП України, Закону України Про оборону України, Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, Закону України Про військовий обов`язок та військову службу.
		 
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		 
		Відповідно до ч.6 ст. 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		 
		Згідно з ч.2 ст. 39 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 КЗпП України.
		 
		Згідно з ч.4 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок з коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
		 
		Згідно п.3 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.
		 
		Зі змісту статті 119 КЗП України вбачається, що для вирішення питання про наявність прав та гарантій, передбачених нею, правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни дії особливого періоду, початку та завершення мобілізації, демобілізації та наявності кризової ситуації, що загрожує національній безпеці.
		 
		Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України Про оборону України, Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, Законом України Про військовий обов`язок та військову службу, Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Указами Президента України та іншими підзаконними актами.
		 
		За змістом статті 3 Закону України Про оборону України підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію особливий період  період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		 
		Мобілізація  комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту  на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація  комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту  на організацію мирного часу (стаття 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію).
		 
		Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
		 
		Згідно зі статтею 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України  у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
		 
		Загальні умови укладення контракту на проходження військової служби визначені статтею 19 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.
		 
		Указ Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 року № 405/2014 набрав чинності 14.04.2014 року.
		 
		Рішенням Ради національної безпеки та оборони України Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України від 01.03.2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02.03.2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.
		 
		Доводи АТ Українська залізниця приведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Як установлено судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, позивач уклав контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України після 02 березня 2014 року.
		 
		Як слідує зі змісту частини третьої статті 119 КЗпП України поширення гарантій щодо збереження місця роботи законодавець не ставить у залежність від виду контракту, а тільки умову, що такі гарантії надаються особі у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, а саме: під час мобілізації, на особливий період.
		 
		Рішень про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		 
		Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, на підставі доказів, поданих сторонами, що були належним чином оцінені, вірно виходив із того, що позивач уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України під час кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, і останній, як військовослужбовець, несе службу особливого характеру під час дії в державі особливого періоду, а тому користується пільгами, передбаченими статтею 39 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та частиною третьою статті 119 КЗпП України.
		 
		Із урахуванням положень частини другої статті 235 КЗпП України місцевий суд, визнавши незаконним дії і рішення роботодавця по звільненню позивача, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав, для стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
		 
		З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
		 
		Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення  без змін.
		 
		На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
		 
		Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця  залишити без задоволення.
		 
		Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2019 року  залишити без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Головуючий О.В. Свистунова
		 
		 
		 
		Судді: Т.П. Красвітна
		 
		 
		 
		І.А. Єлізаренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...